13

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

Були ж в Антіохії, у Церкві, що там була, пророки й учителі як ось: Варнава, Симон, прозваний Ніґер, Лукій Киренейський, Манаен, вихований з Іродом тетрархом, і Савло.

Якось одного разу, коли вони служили Господеві й постили, Дух Святий промовив: «Відлучіть мені Варнаву і Савла на діло, до якого я їх покликав.»

Тоді вони, попостивши й помолившися, поклали на них руки і відпустили.

Ті ж, вислані Святим Духом, прибули в Селевкію, а звідти відпливли до Кіпру.

Прибувши в Саламіну, почали звіщати слово Боже в юдейських синагогах. Помічником же був при них Йоан.

Пройшовши увесь острів аж до Пафосу, знайшли одного чоловіка, ворожбита, ложного юдейського пророка, на ім'я Вар-Ісус,

який був з проконсулом Сергієм Павлом, розумною людиною. Цей, покликавши Варнаву і Савла, хотів почути слово Боже.

Але Елімас, ворожбит - так бо перекладається його ім'я - виступив проти них, і намагався проконсула від віри відвернути.

Тоді Савло, він же й Павло, повний Святого Духа, глянув на нього пильно

і мовив: «О повний всякого підступу і всякого лукавства, сину диявола, вороже всякої правди! Чи ж не перестанеш перекручувати прості дороги Господні?

Оце тепер на тобі рука Господня: ти станеш сліпим і дочасу не бачитимеш сонця.» І зараз же впала на нього темрява й морок, і він, обертаючися на всі боки, шукав, хто б його повів за руку.

Тоді проконсул, бачивши, що сталося, увірував, вельми здивований наукою Господньою.

А з Пафосу ті, що були з Павлом, пустилися на море й прибули в Пергу Памфілійську, але Йоан, відлучившися від них, повернувся в Єрусалим.

Вони ж, пройшовши поза Пергію, прийшли в Антіохію Пісідійську і дня суботнього ввійшли до синагоги й посідали.

А по прочитанні закону та пророків наставники синагоги послали їм сказати: «Мужі брати, як маєте якесь слово втіхи для народу, скажіте.»

Встав тоді Павло і, давши знак рукою, мовив: «Мужі ізраїльські й ви, що боїтеся Бога, слухайте!

Бог цього народу, Ізраїля, вибрав наших батьків і підняв угору цей народ, під час його побуту в Єгипетській землі, і потужньою рукою вивів їх із неї.

І сорок років годував у пустині;

вигубивши ж сім народів у землі Ханаанській, дав їм у спадщину їхню землю,

майже по чотириста п'ятдесятьох роках. А після цього дав їм суддів аж до пророка Самуїла.

Потім вони домагалися царя, і Бог дав їм Саула, сина Кіша, мужа з покоління Веніямина: сорок років.

Та (Бог), відкинувши його, настановив їм царем Давида, якому так засвідчив: Я знайшов Давида, сина Єссея, чоловіка мені до серця, що виконає всю мою волю.

З його потомства, згідно з обітницею, Бог воздвиг Ізраїлеві Спасителя Ісуса,

під час коли Йоан перед його приходом проповідував усьому ізраїльському народові хрищення покаяння.

Сповнивши шлях свій, Йоан мовив: Я не той, за кого ви мене вважаєте, та он іде за мною, якому я не гідний взуття розв'язати.

Мужі брати, сини роду Авраама, і ті між вами, що бояться Бога! Вам послане оте слово спасіння.

Та мешканці Єрусалиму і князі їхні не визнали його, а засудивши його, сповнили слова пророків, які читаються щосуботи.

. І хоча й не знайшли ніякої смертельної вини на ньому, вимагали у Пилата вбити його.

. А коли виконали все, що було про нього написане, знявши його з хреста, поклали до гробу.

Та Бог воскресив його з мертвих,

і він багато днів являвся тим, що прийшли з ним з Галилеї в Єрусалим, які й тепер свідками його перед народом.

І ми звіщаємо вам ту обітницю, що була зроблена батькам нашим.

Бог її здійснив нам, їхнім дітям, воскресивши Ісуса, як написано у другому псалмі: Ти - мій син; я сьогодні зродив тебе. -

А що він воскресив його з мертвих, так що він більш не повернеться у зітління, то (Бог) так промовив: Я дам вам святощі Давида, речі певні. -

Ось чому то в іншому місці він каже: Ти не даси твоєму Святому побачити зітління. -

Давид же, служивши свого часу волі Божій, помер і був прилучений до своїх предків, і зітління бачив.

Той же, що його Бог воскресив, не бачив зітління.

Нехай, отже, вам, мужі брати, буде відомо, що ним звіщається вам прощення гріхів, і від усього, в чому ви не могли виправдатися законом Мойсея,

ним кожний віруючий виправдується.

Уважайте ж, щоб з вами не сталося те, що сказано в пророків:

Глядіть, презирливі, дивуйтеся і щезніть, бо діло я зроблю за ваших днів, якому не повірите, коли хтось розповість вам.»

Якже вони виходили, їх запросили, щоб вони й наступної суботи говорили їм про те саме.

А коли збори розійшлися, чимало юдеїв і побожних прозелітів пішли слідом за Павлом та за Варнавою, які в розмові з ними їх умовляли, щоб перебували в благодаті Божій.

Наступної суботи зібралося майже все місто слухати слово Боже.

Побачивши той натовп, юдеї сповнилися заздрощів і перечили словам Павла, і хулили.

Тоді Павло й Варнава, набравшися сміливости, сказали: «Для вас треба було наперед промовляти слово Боже; та коли ви його відкидаєте від себе й уважаєте себе негідними вічного життя, ось ми звернемося до поган.

Так бо звелів Господь нам: Я тебе поставив світлом поганам, щоб ти був спасінням аж до кінців землі.»

Чуючи це погани, зраділи і прославляли слово Господнє, та й увірували усі ті, що були призначені до вічного життя.

І ширилося слово Господнє по всій країні.

Але юдеї підбурили побожних і визначних жінок і перших у місті, і ці вчинили гоніння на Павла і на Варнаву та й прогнали їх із землі своєї.

Вони ж, обтрясши на них порох з ніг у себе, пішли в Іконію;

учні ж сповнювалися радощами і Святим Духом.

Переклад Огієнка

А в Антіохії, у тамошній Церкві були ці пророки та вчителі: Варнава й Семен, званий Ні?ер, і кірінеянин Луцій, і Манаїл, що був вигодуваний із тетрархом Іродом, та ще Савл.

Як служили ж вони Господеві та постили, прорік Святий Дух: Відділіть Варнаву та Савла для Мене на справу, до якої покликав Я їх!

Тоді, попостивши та помолившись, вони руки поклали на них, і відпустили.

Вони ж, послані бувши від Духа Святого, прийшли в Селевкію, а звідти до Кіпру відплинули.

Як були ж в Саламіні, то звіщали вони Слово Боже по синагогах юдейських; до послуг же мали й Івана.

А коли перейшли аж до Пафи ввесь острів, то знайшли ворожбита одного, лжепророка юдеянина, йому на ім'я Варісус.

Він був при проконсулі Сергії Павлі, чоловіку розумнім. Той закликав Варнаву та Савла, і прагнув послухати Божого Слова.

Але їм опирався Еліма ворожбит той, бо ім'я його перекладається так, і намагавсь відвернути від віри проконсула.

Але Савл, що й Павло він, переповнився Духом Святим і на нього споглянув,

і промовив: О сину дияволів, повний всякого підступу та всілякої злости, ти ворогу всякої правди! Чи не перестанеш ти плутати простих Господніх доріг?

І тепер ось на тебе Господня рука, ти станеш сліпий, і сонця бачити не будеш до часу! І миттю обняв того морок та темрява, і став він ходити навпомацки та шукати поводатора...

Тоді той проконсул, як побачив, що сталося, увірував, і дивувався науці Господній!

І, як від Пафа Павло й ті, хто з ним був, відпливли, то вони прибули в Памфілійську Пергію. А Іван, відлучившись від них, повернувся до Єрусалиму.

А вони, пішовши з Пергії, прийшли до Пісідійської Антіохії, і дня суботнього до синагоги ввійшли й посідали.

А по відчитанні Закону й Пророків, старші синагоги послали до них, переказуючи: Мужі-браття, якщо маєте слово потіхи для люду, промовте!

Тоді Павло встав, і давши знака рукою, промовив: Послухайте, мужі ізраїльтяни, та ви, богобійні!

Бог цих Ізраїлевих людей вибрав Собі отців наших, і підвищив народ, як він перебував у єгипетськім краї, і рукою потужною вивів їх із нього,

і літ із сорок Він їх годував у пустині,

а вигубивши сім народів в землі ханаанській, поділив жеребком їхню землю між ними,

майже що по чотириста й п'ятидесяти роках. Після того аж до Самуїла пророка Він їм суддів давав.

А потім забажали царя, і Бог дав їм Саула, сина Кісового, мужа з Веніяминового племени, на чотири десятки років.

А його віддаливши, поставив царем їм Давида, про якого й сказав, засвідчуючи: Знайшов Я Давида, сина Єссеєвого, чоловіка за серцем Своїм, що всю волю Мою він виконувати буде.

За обітницею, із його насіння підняв Бог Ісуса, як спасіння Ізраїлеві,

як Іван перед самим приходом Його усьому народові Ізраїлевому проповідував хрищення на покаяння.

А коли свою путь Іван виконав, то він промовляв: Я не Той, за Кого ви мене вважаєте, але йде он за мною, що Йому розв'язати ремінця від узуття Його я недостойний.

Мужі-браття, сини роду Авраамового, та хто богобоязний із вас! Для вас було послане слово спасіння цього.

Бо мешканці Єрусалиму та їхня старшина Його не пізнали, а пророчі слова які щосуботи читаються вони сповнили присудом,

і хоч жадної провини смертельної в Ісусі вони не знайшли, все ж просили Пилата вбити Його.

Коли ж усе виповнилось, що про Нього написане, то зняли Його з дерева, та й до гробу поклали.

Але Бог воскресив Його з мертвих!

Він з'являвся багато днів тим, що були поприходили з Ним із Галілеї до Єрусалиму, і що тепер вони свідки Його перед людьми.

І ми благовістимо вам ту обітницю, що дана була нашим отцям,

що її нам, їхнім дітям, Бог виконав, воскресивши Ісуса, як написано в другім псалмі: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив!

А що Він воскресив Його з мертвих, щоб більш не вернувся в зотління, те так заповів: Я дам вам ті милості, що обіцяні вірно Давиду були!

Тому то й деінде говорить: Не даси Ти Своєму Святому побачити тління!

Бо Давид, що часу свого послужив волі Божій, спочив, і злучився з отцями своїми, і тління побачив.

Але Той, що Бог воскресив Його з мертвих, тління не побачив.

Отже, мужі-браття, хай відомо вам буде, що прощення гріхів через Нього звіщається вам.

І в усім, у чому ви не могли виправдатись Законом Мойсеєвим, через Нього виправдується кожен віруючий.

Отож, стережіться, щоб на вас не прийшло, що в Пророків провіщене:

Дивіться, погордющі, і дивуйтеся та пощезайте, бо Я діло роблю за днів ваших, те діло, що йому не повірите ви, якби хто розповів вам!

А як стали виходити вони, то їх прошено, щоб на другу суботу до них говорили ті самі слова.

А коли розійшлась синагога, то багато з юдеїв та й із нововірців побожних пішли за Павлом та Варнавою, а вони промовляли до них і намовляли їх перебувати в благодаті Божій.

А в наступну суботу зібралося майже все місто послухати Божого Слова.

Як юдеї ж побачили натовп, то наповнились заздрощів, і стали перечити мові Павла та богозневажати.

Тоді Павло та Варнава мужньо промовили: До вас перших потрібно було говорить Слово Боже; та коли ви його відкидаєте, а себе вважаєте за недостойних вічного життя, то ось до поган ми звертаємось.

Бо так заповів нам Господь: Я світлом поставив Тебе для поган, щоб спасінням Ти був аж до краю землі!

А погани, почувши таке, раділи та Слово Господнє хвалили. І всі ті, хто призначений був в життя вічне, увірували.

І ширилось Слово Господнє по цілій країні.

Юдеї ж підбили побожних впливових жінок та значніших у місті, і зняли переслідування на Павла та Варнаву, та й вигнали їх із своєї землі.

Вони ж, обтрусивши із ніг своїх порох на них, подалися в Іконію.

А учні сповнялися радощів і Духа Святого.

Переклад Куліша

Були ж у церкві, що була в Антиохиї, деякі пророки та вчителї: Варнава та Симеон, званий Нигером, та Лукий Киринейський, та Манаіл, зрощений з Іродом четверовластником, та Савло.

Як же служили Господеві та постили, рече Дух сьвятий: Відлучіть менї Варнаву та Савла на дїло, до котрого покликав я їх.

Тодї вони, попостивши та помолившись і положивши руки на них, відпустили їх.

Вони ж, послані від Духа сьвятого, прийшли у Селевкию, а звідтіля відплили в Кипр.

І, бувши в Саламинї, проповідували слово Боже по школах Жидівських; мали ж і Йоана за слугу.

Пройшовши ж остров аж до Пафи, знайшли одного чарівника, Жидівського лжепророка, на ймя Вар-Ісуса,

котрий був у старости Сергія Павла, чоловіка розумного. Сей, покликавши Варнаву та Савла, бажав слухати слово Боже.

Противив ся ж їм Єлима чарівник (так бо перекладаєть ся імя його), шукаючи одвернути старосту од віри.

Савло ж, - (він же) й Павел, сповнившись сьвятим Духом, і подивившись на него,

сказав: Ой ти, повний усякого підступу і всякого зла, сину дияволів, вороже всякої правди! чи (нїколи) не перестанеш розвертати праві дороги Господнї?

Оце ж рука Господня на тебе, й будеш слїпий, і не бачити меш сонця до часу. І зараз обняв його туман і темрява й слоняючись (мацяючи) шукав, хто б його провів за руку.

Тодї видївши староста, що сталось, увірував, дивуючись наукою Господньою.

Пустивши ся ж із Пафи ті, що круг Павла, прийшли в Пергию Панфилську; Йоан же, відлучившись від них, вернувсь у Єрусалим.

Вони ж, перейшовши з Пергиї, прибули в Антиохию Писидийську, і ввійшовши в школу субітнього дня, посїдали.

Як же прочитано з закону та пророків, післала старшина шкільна до них, говорячи: Мужі брати, коли маєте слово утїшення до людей, то промовте.

Вставши ж Павел і повівши рукою, рече: Мужі Ізраїлські і богобоязливі, слухайте:

Бог народу Ізраїлського вибрав отцїв наших, і підняв угору народ, як був він захожим у землї Єгипецькій, і рамям високим вивів їх з неї.

І до сорока лїт годував їх у пустинї.

А зруйнувавши сїм народів у землї Канаанській, попаював їм землю їх.

А після сього лїт з чотириста й пятьдесять давав (їм) суддїв до Самуїла пророка.

А потім забажали вони царя, і дав їм Бог Саула, сина Кисового, чоловіка з роду Беняминового, на сорок лїт.

А відсунувши його, підняв їм Давида за царя, котрому сьвідкуючи, рече: Знайшов я Давида сина Єссеєвого, чоловіка по серцю моєму, котрий вчинить усю волю мою.

Із його ж насїння підняв Бог по обітуванню Ізраїлеві Спасителя Ісуса,

перед котрого приходом проповідував Йоан хрещеннє покаяння всьому народові Ізраїлевому.

Сповнивши ж Йоан путь свій, рече: Хто я, думаєте ви? Се не я. А ось іде за мною, котрому я недостоєн обувє ніг розвязати.

Мужі брати, синове роду Авраамового, і всї богобоязливі між вами, вам слово спасення сього послано.

Ті бо, що жили в Єрусалимі, і князї їх, не зрозумівши сього і голосів пророчих, читаних що-суботи, сповнили їх, осудивши Його,

і, не знайшовши нїякої вини смерти, просили Пилата убити Його.

Як же скінчилось усе, що про Него писано, знявши з дерева, положили у гробі;

Бог же воскресив Його з мертвих.

Многі днї являв ся Він тим, що поприходили з Ним з Галилеї в Єрусалим; вони сьвідки Його перед людьми.

А ми вам благовіствуємо обітуваннє, дане отцям,

що його Бог сповнив нам, дїтям їх, піднявши Ісуса, як і в другій псальмі написано: Син мій єси Ти; я сьогоднї родив Тебе.

А що воскресив Його з мертвих, так, що більш не вернеть ся на зотлїннє, то так глаголав: дам вам сьвятий Давидів завіт.

Тим і в иншій (псальмі) глаголе: Не даси Сьвятому твоєму видїти зотлїння.

Давид бо, послуживши своєму родові, Божою волею уснув, і положено його до батьків його, і ввидїв зотлїннє;

Той же, що Його Бог підняв, не видїв зотлїння.

Відоме ж нехай буде вам, мужі брати, що через Него вам прощеннє гріхів проповідуєть ся;

і від чого не могли ви у законї Мойсейовім оправдити ся, у Тому всякий віруючий оправдуєть ся.

Гледїть же, щоб не прийшло на вас те, що сказано в пророків:

Дивіть ся, гордівники, та дивуйтесь, та й пощезайте, бо дїло роблю я в днї ваші, дїло, котрому не увірили б, коли б хто розказував вам.

Як же виходили вони з школи, просили їх погане, щоб і другої суботи говорили слова сї.

Як же розійшлась школа, тодї многі з Жидів і побожних нововірцїв ішли слїдом за Павлом та Варнавою, котрі, розмовляючи з ними, напоминали їх, щоб пробували в благодатї Божій.

А другої суботи мало не ввесь город зібрав ся слухати слово Боже.

Видївши ж Жиди народ, сповнились завистю, і перечили речам Павла та хулили.

Озвавшись Павел та Варнава, сказали сьміливо: До вас треба було перше промовити слово Боже; коли ж відкинули ви його і вважаєте себе за недостойних життя вічнього, то ось обертаємось до поган.

Так бо заповів нам Господь: Я поставив тебе сьвітлом поганам, щоб був ти на спасеннє до краю землї.

Слухаючи ж погане, зрадїли, і прославляли слово Господнє, і увірували, скільки було їх призначено до вічнього життя.

Розносило ся ж слово Боже по всїй тій сторонї.

Жиди ж наустили побожних та поважних жінок і перших у городї, і підняли гоненнє на Павла та Варнаву, та й вигнали їх із гряниць своїх.

Вони ж обтрусивши порох од ніг своїх на них, пійшли в Іконию.

Ученики ж сповнились радощами та сьвятим Духом.

Переклад УБТ Турконяка

В Антіохійській Церкві були [деякі] пророки й учителі: Варнава, Симон, прозваний Нігером, Луцій Киринеєць, Манаїл, вихований разом з Іродом тетрархом, і Савло.

Як служили вони Господеві й постили, сказав Святий Дух: Відділіть мені Варнаву та Савла на діло, на яке я покликав їх.

Попостивши й помолившись і поклавши на них руки, відпустили.

Вони послані були Святим Духом і пішли до Селекії, звідти відпливли до Кіпру.

Бувши на Саламіні, звіщали Боже слово в юдейських синагогах. Мали Івана за слугу.

Пройшовши ввесь острів аж до Пафи, знайшли якогось чоловіка - ворожбита, фальшивого пророка, юдея на ім'я Вар Ісус,

який був з проконсулом Сергієм Павлом - розсудливим чоловіком. Той, покликавши Варнаву і Савла, старався почути Боже слово.

Противився їм Еліма-ворожбит, - бо так перекладається його ім'я, - намаючись відвернути проконсула від віри.

Савло - він же Павло, - сповнившись Святим Духом і поглянувши на нього,

сказав: О, повний усякої омани і всякої злоби, сину диявола, ти, ворогу всякої правди! Чи не перестанеш перекручувати рівні Господні дороги?

І нині рука Господня на тобі - будеш сліпим, не бачачи сонця до часу. Зненацька обгорнули його морок й темрява і, ходячи навпомацки, шукав провідника.

Тоді проконсул, побачивши, що сталося, повірив, дивуючись навчанню Господньому.

Відпливши з Пафи, ті, що були з Павлом, прийшли до Пергії Памфилійської. Іван же, відлучившись від них, повернувся до Єрусалима.

Вийшовши з Пергії, вони прийшли до Антіохії Пісидійської і, ввійшовши до синагоги в день суботній, сіли.

Після читання закону і пророків послали начальники синагоги до них, кажучи: Брати, якщо є у вас слово втіхи для народу, говоріть.

Уставши й махнувши рукою, Павло сказав: Мужі ізраїльські й ті, що бояться Бога, слухайте.

Бог цього народу, Ізраїлевого, вибрав наших батьків і підняв народ, що був скитальцем у Єгипетській землі, високою рукою вивів їх із неї.

Сорок років годував їх у пустині.

Підкоривши сім народів у Ханаанській землі, дав у спадщину їхню землю

- майже по чотириста п'ятдесятьох роках. І після цього дав суддів - до пророка Самуїла.

Потім просили царя - і Бог дав їм Савла, сина Кисового, мужа з племені Веніямина, - на років сорок.

Віддаливши його, поставив їм за царя Давида, до якого, засвідчивши, сказав: Знайшов я Давида, сина Єсеєвого, людину мого серця, - він виконає всі мої бажання.

З його насіння Бог за обітницею підніс Ісуса - на порятунок Ізраїлю.

А Іван проповідував перед його приходом хрещення покаяння - всьому ізраїльському народові.

А коли Іван завершував свій шлях, то сказав: За кого мене маєте? Це не я! Але йде за мною той, якому я не гідний розв'язати ремінця взуття.

Мужі-брати, сини роду Авраама, і хто богобоязний між вами! Вам послано слово спасіння.

Бо ті, що живуть у Єрусалимі, і їхні правителі, не зрозумівши цього, виконали слова пророчі, що читаються щосуботи, - засудивши його.

Не знайшовши жодної вини, гідної смертної кари, попросили Пилата вбити його.

Коли ж виконали все написане про нього, то зняли з дерева і поклали до гробниці.

Бог же воскресив його з мертвих.

Він багато днів з'являвся тим, що пішли з ним з Галилеї до Єрусалима, які нині є його свідками перед людьми.

І ми благовістимо вам ту обітницю, що дана була батькам,

Бог виконав її для нас, їхніх дітей, воскресивши Ісуса, як ото в другому псалмі написано: Ти мій Син, я нині тебе породив.

А що воскресив його з мертвих, щоб більше не повернувся у тління, так заповів: Дам вам справжні Давидові святощі.

Тому і в іншому місці говорить: Не даси своєму святому побачити тління.

Давид, послуживши своєму родові, з Божої волі заснув і переставився до своїх батьків, - і бачив тління.

А той, якого Бог воскресив, - не побачив тління.

Хай буде відомо вам, мужі-браття, що через нього вам звіщається відпущення гріхів, і в усьому, від чого ви не могли оправдатися в законі Мойсеєвім,

у цьому кожний вірний виправдається.

Стережіться, щоб не прийшло [на вас] сказане в пророків:

Дивіться, глумителі, й дивуйтеся і зникніть, бо справу роблю в днях ваших, справу, в яку не повірите ви, якщо хтось розкаже вам.

Коли виходили вони [з юдейської синаґоґи, погани] просили, щоб наступної суботи говорили до них ці слова.

Як розійшлися з синаґоґи, багато з юдеїв і богобоязні проселіти пішли за Павлом і Варнавою. Вони, говорячи до них, переконували їх перебувати в Божій ласці.

Наступної суботи мало не все місто зібралося, щоб послухати Господнє слово.

Побачили юдеї юрбу, сповнилися заздрістю і перечили тому, що говорив Павло, [опиралися і] богозневажали.

Набравшись відваги, Павло і Варнава сказали: Треба було спочатку вам говорити Боже слово, але оскільки ви відкинули його і самі себе робите негідними вічного життя, то ми звертаємося до поган.

Бо так заповів нам Господь: Поклав я тебе на світло поганам, щоб ти був спасінням аж до краю землі.

Чуючи це, погани раділи і прославляли Господнє слово - і повірили ті, що були призначені для вічного життя.

Слово Господнє розходилося по всій країні.

Юдеї підбурювали побожних і шляхетних жінок та визначних громадян і почали переслідувати Павла й Варнаву, вигнали їх за свої кордони.

Вони, обтрусивши порох із ніг проти них, прийшли до Іконії.

А учні наповнювалися радістю і Святим Духом.

Російський синодальний переклад

В Антиохии, в тамошней церкви были некоторые пророки и учители: Варнава, и Симеон, называемый Нигер, и Луций Киринеянин, и Манаил, совоспитанник Ирода четвертовластника, и Савл.

Когда они служили Господу и постились, Дух Святый сказал: отделите Мне Варнаву и Савла на дело, к которому Я призвал их.

Тогда они, совершив пост и молитву и возложив на них руки, отпустили их.

Сии, быв посланы Духом Святым, пришли в Селевкию, а оттуда отплыли в Кипр;

и, быв в Саламине, проповедывали слово Божие в синагогах Иудейских; имели же при себе и Иоанна для служения.

Пройдя весь остров до Пафа, нашли они некоторого волхва, лжепророка, Иудеянина, именем Вариисуса,

который находился с проконсулом Сергием Павлом, мужем разумным. Сей, призвав Варнаву и Савла, пожелал услышать слово Божие.

А Елима волхв ибо то значит имя его противился им, стараясь отвратить проконсула от веры.

Но Савл, он же и Павел, исполнившись Духа Святаго и устремив на него взор,

сказал: о, исполненный всякого коварства и всякого злодейства, сын диавола, враг всякой правды! перестанешь ли ты совращать с прямых путей Господних?

И ныне вот, рука Господня на тебя: ты будешь слеп и не увидишь солнца до времени. И вдруг напал на него мрак и тьма, и он, обращаясь туда и сюда, искал вожатого.

Тогда проконсул, увидев происшедшее, уверовал, дивясь учению Господню.

Отплыв из Пафа, Павел и бывшие при нем прибыли в Пергию, в Памфилии. Но Иоанн, отделившись от них, возвратился в Иерусалим.

Они же, проходя от Пергии, прибыли в Антиохию Писидийскую и, войдя в синагогу в день субботний, сели.

После чтения закона и пророков, начальники синагоги послали сказать им: мужи братия! если у вас есть слово наставления к народу, говорите.

Павел, встав и дав знак рукою, сказал: мужи Израильтяне и боящиеся Бога! послушайте.

Бог народа сего избрал отцов наших и возвысил сей народ во время пребывания в земле Египетской, и мышцею вознесенною вывел их из нее,

и около сорока лет времени питал их в пустыне.

И, истребив семь народов в земле Ханаанской, разделил им в наследие землю их.

И после сего, около четырехсот пятидесяти лет, давал им судей до пророка Самуила.

Потом просили они царя, и Бог дал им Саула, сына Кисова, мужа из колена Вениаминова. Так прошло лет сорок.

Отринув его, поставил им царем Давида, о котором и сказал, свидетельствуя: нашел Я мужа по сердцу Моему, Давида, сына Иессеева, который исполнит все хотения Мои.

Из его-то потомства Бог по обетованию воздвиг Израилю Спасителя Иисуса.

Перед самым явлением Его Иоанн проповедывал крещение покаяния всему народу Израильскому.

При окончании же поприща своего, Иоанн говорил: за кого почитаете вы меня? я не тот; но вот, идет за мною, у Которого я недостоин развязать обувь на ногах.

Мужи братия, дети рода Авраамова, и боящиеся Бога между вами! вам послано слово спасения сего.

Ибо жители Иерусалима и начальники их, не узнав Его и осудив, исполнили слова пророческие, читаемые каждую субботу,

и, не найдя в Нем никакой вины, достойной смерти, просили Пилата убить Его.

Когда же исполнили все написанное о Нем, то, сняв с древа, положили Его во гроб.

Но Бог воскресил Его из мертвых.

Он в продолжение многих дней являлся тем, которые вышли с Ним из Галилеи в Иерусалим и которые ныне суть свидетели Его перед народом.

И мы благовествуем вам, что обетование, данное отцам, Бог исполнил нам, детям их, воскресив Иисуса,

как и во втором псалме написано: Ты Сын Мой: Я ныне родил Тебя.

А что воскресил Его из мертвых, так что Он уже не обратится в тление, о сем сказал так: Я дам вам милости, обещанные Давиду, верно.

Посему и в другом месте говорит: не дашь Святому Твоему увидеть тление.

Давид, в свое время послужив изволению Божию, почил и приложился к отцам своим, и увидел тление;

а Тот, Которого Бог воскресил, не увидел тления.

Итак, да будет известно вам, мужи братия, что ради Него возвещается вам прощение грехов;

и во всем, в чем вы не могли оправдаться законом Моисеевым, оправдывается Им всякий верующий.

Берегитесь же, чтобы не пришло на вас сказанное у пророков:

смотрите, презрители, подивитесь и исчезните; ибо Я делаю дело во дни ваши, дело, которому не поверили бы вы, если бы кто рассказывал вам.

При выходе их из Иудейской синагоги язычники просили их говорить о том же в следующую субботу.

Когда же собрание было распущено, то многие Иудеи и чтители Бога, обращенные из язычников, последовали за Павлом и Варнавою, которые, беседуя с ними, убеждали их пребывать в благодати Божией.

В следующую субботу почти весь город собрался слушать слово Божие.

Но Иудеи, увидев народ, исполнились зависти и, противореча и злословя, сопротивлялись тому, что говорил Павел.

Тогда Павел и Варнава с дерзновением сказали: вам первым надлежало быть проповедану слову Божию, но как вы отвергаете его и сами себя делаете недостойными вечной жизни, то вот, мы обращаемся к язычникам.

Ибо так заповедал нам Господь: Я положил Тебя во свет язычникам, чтобы Ты был во спасение до края земли.

Язычники, слыша это, радовались и прославляли слово Господне, и уверовали все, которые были предуставлены к вечной жизни.

И слово Господне распространялось по всей стране.

Но Иудеи, подстрекнув набожных и почетных женщин и первых в городе людей, воздвигли гонение на Павла и Варнаву и изгнали их из своих пределов.

Они же, отрясши на них прах от ног своих, пошли в Иконию.

А ученики исполнялись радости и Духа Святаго.