8

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

Савло ж погоджувався з його вбивством. І настало того дня велике переслідування Церкви, що в Єрусалимі. Всі, крім апостолів, розсипались по селах Юдеї та Самарії.

Побожні люди поховали Стефана і зчинили великий плач по ньому.

Савло ж руйнував Церкву: вдираючись до хат, виволікав чоловіків та жінок і передавав їх у в'язницю.

Ті, отже, що порозсипались, ходили по країні й звіщали слово (Боже).

Так і Филип, прийшовши в місто Самарію, проповідував їм Христа.

А народ однодушне уважав на те, що Филип говорив, слухаючи його й бачивши ті знаки, що він чинив,

бо з багатьох виходили нечисті духи, що в них були, кричачи голосом великим, і сила паралітиків та кривих видужувала.

Радість же була велика в тім місті.

А був перед тим у тому місті один чоловік, Симон на ім'я, що займався чаклунством і дивував люд самарійський та видавав себе за щось велике.

За ним усі від найменшого до найбільшого слідом ходили, кажучи: «Цей чоловік - сила Божа, що її звуть великою.»

Отож вони до нього були уважні, бо він довго дивував їх чарами своїми.

Та як повірили Филипові, що звіщав їм царство Боже й ім'я Ісуса Христа, христились чоловіки й жінки.

Увірував тоді й сам Симон і, охристившись, перебував з Филипом; а бачивши знаки й великі чуда, що робились, дивувався.

Довідавшися, що Самарія прийняла слово Боже, апостоли, які були в Єрусалимі, послали до них Петра і Йоана.

Ці прийшли й помолилися за них, щоб вони прийняли Духа Святого,

бо він ще не зійшов був ні на кого з них, а лише були охрищені в ім'я Господа Ісуса.

Тоді поклали на них руки, і вони прийняли Святого Духа.

Якже побачив Симон, що через накладання апостольських рук дається Дух, приніс їм гроші

і каже: «Дайте й мені таку владу, щоб той, на кого я покладу руки, прийняв Святого Духа.»

Петро ж сказав до нього: «Срібло твоє нехай з тобою буде на погибіль, бо ти за гроші думав придбати дар Божий.

Нема тобі у цій справі ні частки, ні спадщини, бо твоє серце не праве перед Богом.

Покайся, отже, за лукавство своє і проси Господа, може буде відпущена тобі ця думка твого серця;

бо ти, як бачу, в гіркій жовчі і путах неправди.»

А Симон відповів, кажучи: «Моліться ви до Господа за мене, щоб на мене ніщо не найшло з того, що ви сказали.»

Отож, вони, засвідчивши і звістивши слово Господнє, повернулися в Єрусалим, і благовістили чимало сіл самарійських.

Ангел же Господній промовив до Филипа, кажучи: «Встань та піди на південь, на дорогу, що йде з Єрусалиму в Газу; вона безлюдна.»

І встав він і пішов. Аж ось, етіопський муж, скопець, вельможа Кандаки, етіопської цариці, що був над усім її скарбом та що прийшов був в Єрусалим на прощу, -

. він повертався, сидячи на своїй колісниці й читаючи пророка Ісаю.

. Сказав Дух до Филипа: «Підійди і пристань до цієї колісниці.»

Підбіг Филип і почув, що той читав пророка Ісаю, і сказав до нього: «Чи розумієш, що читаєш?»

А він відповів: «Та як можу, коли ніхто мене не наставить?» І попросив Филипа зійти й сісти біля нього.

Місце ж Писання, що той читав було це: «Його вели на заріз, мов овечку, мов те ягнятко перед тим, хто стриже його, безголосне; так він не відкриває рота свого.

В його приниженні відмовили йому суд. Рід його хто може оповісти? Життя бо його від землі вирвано.»

Озвався скопець і мовить до Филипа: «Скажи, будь ласка, про кого це пророк говорить? Про себе самого, чи про іншого кого?»

Тоді Филип відкрив уста свої і, почавши від цього Писання, благовістив Ісуса йому.

А коли вони їхали шляхом, прибули до води якоїсь, і скопець каже: «Он вода! Що забороняє мені охриститись?»

Сказав же Филип: «Коли віриш з усього серця, - можна.» Відповідаючи, сказав: «Вірю, що він є Син Божий.»

І повелів, щоб колісниця стала, і вони обидва - Филип та скопець - зійшли у воду і він охристив його.

А коли вони вийшли з води, Дух Господній пірвав Филипа, і скопець не бачив його більше; він їхав, радіючи, дорогою своєю.

Филип же опинився в Азоті й по дорозі звіщав Євангелію всім містам, аж поки не прийшов у Кесарію.

Переклад Огієнка

А Савл похваляв його вбивство. І утиск великий постав того дня проти єрусалимської Церкви, і всі, крім апостолів, розпорошилися по краях юдейських та самарійських.

І поховали Степана мужі побожні, і плакали ревно за ним.

А Савл нищив Церкву, вдирався в доми, витягав чоловіків і жінок та давав до в'язниці...

Ходили тоді розпорошенці, та Боже Слово благовістили.

Ось Пилип прийшов до самарійського міста, і проповідував їм про Христа.

А люди вважали на те, що Пилип говорив, і згідно слухали й бачили чуда, які він чинив.

Із багатьох бо, що мали їх, духи нечисті виходили з криком великим, і багато розслаблених та кривих уздоровилися.

І радість велика в тім місті була!

Був один чоловік, на ім'я йому Симон, що до того в цім місті займавсь ворожбитством та дурив самарійський народ, видаючи себе за якогось великого.

Його слухали всі, від найменшого аж до найбільшого, кажучи: Він сила Божа, що зветься велика!

Його ж слухалися, бо він їх довший час дивував ворожбитством.

Та коли йняли віри Пилипові, що благовістив про Боже Царство й Ім'я Ісуса Христа, чоловіки й жінки охристилися.

Увірував навіть сам Симон, і, охристившись, тримався Пилипа; а бачивши чуда й знамена великі, він дуже дивувався.

Як зачули ж апостоли, які в Єрусалимі були, що Боже Слово прийняла Самарія, то послали до них Петра та Івана.

А вони, як прийшли, помолились за них, щоб Духа Святого вони прийняли,

бо ще ні на одного з них Він не сходив, а були вони тільки охрищені в Ім'я Господа Ісуса.

Тоді на них руки поклали, і прийняли вони Духа Святого!

Як побачив же Симон, що через накладання апостольських рук Святий Дух подається, то приніс він їм гроші,

і сказав: Дайте й мені таку владу, щоб той, на кого покладу свої руки, одержав би Духа Святого!

Та промовив до нього Петро: Нехай згине з тобою те срібло твоє, бо ти думав набути дар Божий за гроші!

У цім ділі нема тобі частки ні уділу, бо серце твоє перед Богом не слушне.

Тож покайся за це лихе діло своє, і проси Господа, може прощений буде тобі замір серця твого!

Бо я бачу, що ти пробуваєш у жовчі гіркій та в путах неправди.

А Симон озвався й сказав: Помоліться за мене до Господа, щоб мене не спіткало нічого з того, про що ви говорили...

А вони ж, засвідчивши, і Слово Господнє звістивши, повернулись до Єрусалиму, і звіщали Євангелію в багатьох самарійських оселях.

А Ангол Господній промовив Пилипові, кажучи: Устань та на південь іди, на дорогу, що від Єрусалиму до Гази спускається, порожня вона.

І, вставши, пішов він. І ось муж етіопський, скопець, вельможа Кандаки, цариці етіопської, що був над усіма її скарбами, що до Єрусалиму прибув поклонитись,

вертався, і, сидючи на повозі своїм, читав пророка Ісаю.

А Дух до Пилипа промовив: Підійди, та й пристань до цього повозу.

Пилип же підбіг і почув, що той читає пророка Ісаю, та й спитав: Чи розумієш, що ти читаєш?

А той відказав: Як же можу, як ніхто не напутить мене? І впросив він Пилипа піднятись та сісти з ним.

А слово Писання, що його він читав, було це: Як вівцю на заріз Його ведено, і як ягня супроти стрижія безголосе, так Він не відкрив Своїх уст!

У приниженні суд Йому віднятий був, а про рід Його хто розповість? Бо життя Його із землі забирається...

Відізвався ж скопець до Пилипа й сказав: Благаю тебе, це про кого говорить пророк? Чи про себе, чи про іншого кого?

А Пилип відкрив уста свої, і, зачавши від цього Писання, благовістив про Ісуса йому.

І, як шляхом вони їхали, прибули до якоїсь води. І озвався скопець: Ось вода. Що мені заважає христитись?

А Пилип відказав: Якщо віруєш із повного серця свого, то можна. А той відповів і сказав: Я вірую, що Ісус Христос то Син Божий!

І звелів, щоб повіз спинився. І обидва Пилип та скопець увійшли до води, і охристив він його.

А коли вони вийшли з води, Дух Господній Пилипа забрав, і скопець уже більше не бачив його. І він їхав, радіючи, шляхом своїм.

А Пилип опинився в Азоті, і, переходячи, звіщав Євангелію всім містам, аж поки прийшов у Кесарію.

Переклад Куліша

Савло ж похваляв убийство його. Стало ся ж того дня велике гоненнє на церкву Єрусалимську і всї порозсипались по землях Юдейських та Самарийських, окрім апостолів.

Поховали ж Стефана побожні люде, і счинили великий плач по нему.

Савло ж руйнував церкву, входячи в доми та хапаючи і виволїкаючи чоловіків і жінок, і передавав у темницю.

Которі ж порозсипались, ходили, благовіствуючи слово.

І так, Филип, прийшовши в город Самарийський, проповідував їм Христа.

І вважав народ на слова Филипові однодушно, слухавши і бачивши ознаки, що він робив.

З многих бо, що мали духів нечистих, виходили вони, ревучи великим голосом; і многі розслаблені і криві сцїлялись.

І стались радощі великі в городї тому.

Один же чоловік, на ймя Симон, пробував перше у городї, і чарував та дивував народ Самарийський, кажучи, що він хтось великий.

На него вважали всї від малого до старого, кажучи: Сей єсть велика сила Божа.

Вважали ж на него через те, що доволї часу чарами дивував їх.

Як же увірували Филипу, що благовіствував про царство Боже й імя Ісуса Христа, то хрестились і чоловіки й жінки.

Увірував же і сам Симон, і, охрестившись, пробував у Филипа; а, видївши ознаки й чудеса великі, дивував ся.

Почувши ж апостоли в Єрусалимі, що прийняла Самария слово Боже, послали до них Петра та Йоана,

котрі прийшовши, молили ся про них, щоб прийняли Духа сьвятого.

(Ще бо нї на кого з них не зійшов, а тільки охрещені були в імя Господа Ісуса.)

Тодї клали руки на них, і прийняли вони сьвятого Духа.

Видївши ж Симон, що положеннєм рук апостолських даєть ся Дух сьвятий, принїс їм грошей,

говорячи: Дайте й менї власть таку, щоб, на кого я положу руки, прийняв Духа сьвятого.

Петр же рече до него: Нехай срібло твоє з тобою буде на погибель, бо дар Божий думав єси за гроші здобути.

Нема для тебе частини, анї долї в речі сїй, серце бо твоє не праве перед Богом.

Покай ся ж у ледарстві сьому твоїм, та благай Бога: може відпустить ся тобі думка серця твого.

Бо в жовчі гіркости і в увязї неправди виджу тебе.

Озвав ся ж Симон та й каже: Молїть ся ви за мене Господу, щоб нїщо не найшло на мене, що ви сказали.

Ті ж, що сьвідкували, глаголавши слово Господнє, вернулись у Єрусалим, і в многих селах Самарийських благовіствували.

Ангел же Господень промовив Филипові, глаголючи: Устань, та йди на полуднє дорогою, що йде з Єрусалиму в Газу; вона пуста.

І вставши пійшов; і ось чоловік із Єтіопиї, євнух, вельможа Кандакиї, царицї Єтіопської, що був над усїм скарбом її; він приходив поклонитись у Єрусалим;

і вертав ся, а сидячи на возї своїм, читав пророка Ісаїю.

Рече ж Дух Филипові: Приступи та пристань до воза сього.

Приступивши ж Филип, почув його, як читав пророка Ісаїю, і рече: Чи розумієш, що читаєш?

Він же каже: Як бо можу, коли нїхто не наведе мене? І просив Филипа, щоб, вилїзши, сїв з ним.

Місце ж писання, що читав, було се: Як овечку на зарізь ведено Його; й як ягня перед тим, хто стриже його, безголосе, так не відкриває уст своїх.

У приниженню Його суд Його взято; рід же Його хто з'ясує? бо береть ся з землї життє Його.

Озвав ся ж євнух, і каже до Филипа: прошу тебе, про кого пророк глаголе се? про себе, чи про иншого кого?

Відкривши ж Филип уста свої, і почавши від писання сього, благовіствував йому Ісуса.

Верстаючи ж дорогу, прибули до води; й каже євнух: Ось вода; що боронить менї охреститись?

Рече ж Филип: Коли віруєш усїм серцем, то можна. Озвавши ся ж, каже: Вірую, що Син Божий Ісус Христос.

І звелїв з'упинити воза; й увійшли обидва в воду, Филип і євнух; і охрестив його.

Як же вийшли з води, Дух Господень ухопив Филипа, і не бачив його більш євнух; і пійшов дорогою своєю, радуючись.

Филип же опинивсь ув Азотї, і проходячи проповідував по всїх городах, аж доки прийшов у Кесарию.

Переклад УБТ Турконяка

Савло схвалював його вбивство. У ті дні настав великий утиск Єрусалимської церкви. Всі, за винятком апостолів, розсіялися по околицях Юдеї та Самарії.

Побожні мужі вбрали Степана, гідно оплакали його.

Савло ж нищив церкву, входячи до осель, виволікував чоловіків та жінок, кидав їх до в'язниці.

Тим часом розсіяні люди ходили й проповідували слово.

Пилип прибув до міста Самарії, проповідував Христа.

Слухали громади те, що казав Пилип. Сприймали однодушно, бачили знамення, які чинив.

З багатьох, одержимих нечистими духами, які виходили й гучно кричали; багато спаралізованих і кривих одужували.

Настала велика радість у тім місті.

Був у місті один чоловік, на ім'я Симон. Перед тим займався чародійством і дивував народ Самарії, видаючи себе за когось великого.

Його слухали від малого до великого, кажучи: Це є велика сила Божа.

Слухали його, бо довго захоплював їх чарами.

Але коли повірили Пилипові, що благовістив Боже Царство й ім'я Ісуса Христа, то охрестилися і чоловіки, й жінки.

Повірив і сам Симон і, охрестившись, перебував з Пилипом. Бачачи великі сили й знамення, дивувався.

Апостоли, що перебували в Єрусалимі, почули, що Самарія прийняла Боже слово, і послали до них Петра й Івана.

Прийшовши, ті помолилися за них, аби вони одержали Святого Духа.

Бо ще на жодного з них не зійшов, а тільки хрещені були в ім'я Господа Ісуса.

Тоді поклали на них руки - і одержали Святого Духа.

Як побачив Симон, що накладанням рук апостолів дається [Святий] Дух, приніс їм гроші

і промовив: Дайте й мені таку владу, щоб на кого я покладу руки, той одержав би Святого Духа.

Петро сказав до нього: Твої гроші хай з тобою згинуть, бо ти думаєш за гроші набути дару Божого.

Нема тобі частки й уділу в цім слові, бо твоє серце не чесне перед Богом.

Отже, покайся за це твоє зло і молися Богові, може, проститься тобі за задум твого серця.

Бо бачу тебе переповненим жовчною гіркоти в путах неправди.

У відповідь Симон сказав: Помоліться за мене до Господа, щоб на мене не найшло нічого з того, про що ви сказали.

Вони засвідчили і після проповіді слова Господнього повернулися до Єрусалима. Благовістили і в багатьох самарійських селах.

Ангел Господній сказав до Пилипа, кажучи: Встань і йди на південь - на шлях, що сходить з Єрусалима до Гази, - порожній він.

Устав та й пішов. Тут був муж - скопець з Етіопії - вельможа етіопської цариці Кандакії та її скарбник. Він їздив на поклон до Єрусалима,

і повертався, сидів у своїй колісниці й читав пророка Ісаю.

Дух сказав Пилипові: Підійди і пристань до цієї колісниці.

Пилип підбіг і почув, що він читав пророка Ісаю. Сказав: Ти розумієш те, що читаєш?

Він сказав: Як я можу зрозуміти, коли ніхто не наставить мене? Попросив Пилипа, щоб увійшов і сів біля нього.

Місце ж із Писання, що його він читав, було: Наче вівцю на заріз, повели його; наче ягня безголосе перед тим, що стриже його, - не відкриває уст своїх.

В його приниженні суд йому відібрано. Але хто розповість про рід його? Бо життя його забирається із землі.

Обізвався скопець і сказав Пилипові: Благаю тебе, про кого пророк це каже? Про себе самого чи про когось іншого?

Відкривши уста й почавши від цього Писання, Пилип благовістив йому про Ісуса.

Тим часом вони, йдучи дорогою, під'їхали до якоїсь води. Скопець каже: Ось вода, що забороняє мені охреститися?

Пилип йому промовив: Якщо віруєш всім своїм серцем, - можна. Той у відповідь сказав: Вірую, що Ісус Христос - Син Божий.

І наказав колісниці стати. Обидва зайшли у воду - Пилип і скопець. І охрестив його.

Коли вийшли з води, Господній Дух забрав Пилипа, і скопець більше не бачив його. Ішов своєю дорогою і радів.

Пилип опинився в Азоті. Проходячи, благовістив усім містам, доки не прийшов до Кесарії.

Російський синодальний переклад

Савл же одобрял убиение его. В те дни произошло великое гонение на церковь в Иерусалиме; и все, кроме Апостолов, рассеялись по разным местам Иудеи и Самарии.

Стефана же погребли мужи благоговейные, и сделали великий плач по нем.

А Савл терзал церковь, входя в домы и влача мужчин и женщин, отдавал в темницу.

Между тем рассеявшиеся ходили и благовествовали слово.

Так Филипп пришел в город Самарийский и проповедывал им Христа.

Народ единодушно внимал тому, что говорил Филипп, слыша и видя, какие он творил чудеса.

Ибо нечистые духи из многих, одержимых ими, выходили с великим воплем, а многие расслабленные и хромые исцелялись.

И была радость великая в том городе.

Находился же в городе некоторый муж, именем Симон, который перед тем волхвовал и изумлял народ Самарийский, выдавая себя за кого-то великого.

Ему внимали все, от малого до большого, говоря: сей есть великая сила Божия.

А внимали ему потому, что он немалое время изумлял их волхвованиями.

Но, когда поверили Филиппу, благовествующему о Царствии Божием и о имени Иисуса Христа, то крестились и мужчины и женщины.

Уверовал и сам Симон и, крестившись, не отходил от Филиппа; и, видя совершающиеся великие силы и знамения, изумлялся.

Находившиеся в Иерусалиме Апостолы, услышав, что Самаряне приняли слово Божие, послали к ним Петра и Иоанна,

которые, придя, помолились о них, чтобы они приняли Духа Святаго.

Ибо Он не сходил еще ни на одного из них, а только были они крещены во имя Господа Иисуса.

Тогда возложили руки на них, и они приняли Духа Святаго.

Симон же, увидев, что через возложение рук Апостольских подается Дух Святый, принес им деньги,

говоря: дайте и мне власть сию, чтобы тот, на кого я возложу руки, получал Духа Святаго.

Но Петр сказал ему: серебро твое да будет в погибель с тобою, потому что ты помыслил дар Божий получить за деньги.

Нет тебе в сем части и жребия, ибо сердце твое неправо пред Богом.

Итак покайся в сем грехе твоем, и молись Богу: может быть, опустится тебе помысел сердца твоего;

ибо вижу тебя исполненного горькой желчи и в узах неправды.

Симон же сказал в ответ: помолитесь вы за меня Господу, дабы не постигло меня ничто из сказанного вами.

Они же, засвидетельствовав и проповедав слово Господне, обратно пошли в Иерусалим и во многих селениях Самарийских проповедали Евангелие.

А Филиппу Ангел Господень сказал: встань и иди на полдень, на дорогу, идущую из Иерусалима в Газу, на ту, которая пуста.

Он встал и пошел. И вот, муж Ефиоплянин, евнух, вельможа Кандакии, царицы Ефиопской, хранитель всех сокровищ ее, приезжавший в Иерусалим для поклонения,

возвращался и, сидя на колеснице своей, читал пророка Исаию.

Дух сказал Филиппу: подойди и пристань к сей колеснице.

Филипп подошел и, услышав, что он читает пророка Исаию, сказал: разумеешь ли, что читаешь?

Он сказал: как могу разуметь, если кто не наставит меня? и попросил Филиппа взойти и сесть с ним.

А место из Писания, которое он читал, было сие: как овца, веден был Он на заклание, и, как агнец пред стригущим его безгласен, так Он не отверзает уст Своих.

В уничижении Его суд Его совершился. Но род Его кто разъяснит? ибо вземлется от земли жизнь Его.

Евнух же сказал Филиппу: прошу тебя сказать: о ком пророк говорит это? о себе ли, или о ком другом?

Филипп отверз уста свои и, начав от сего Писания, благовествовал ему об Иисусе.

Между тем, продолжая путь, они приехали к воде; и евнух сказал: вот вода; что препятствует мне креститься?

Филипп же сказал ему: если веруешь от всего сердца, можно. Он сказал в ответ: верую, что Иисус Христос есть Сын Божий.

И приказал остановить колесницу, и сошли оба в воду, Филипп и евнух; и крестил его.

Когда же они вышли из воды, Дух Святый сошел на евнуха, а Филиппа восхитил Ангел Господень, и евнух уже не видел его, и продолжал путь, радуясь.

А Филипп оказался в Азоте и, проходя, благовествовал всем городам, пока пришел в Кесарию.