4

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

Коли вони ще промовляли до народу, надійшли священики, наставник храму й садукеї,

незадоволені тим, що вони народ навчають та звіщають в Ісусі воскресіння мертвих,

і наклали на них руки та й кинули їх у в'язницю аж до ранку, бо вже був вечір.

Однак, багато з тих, що чули слово, увірували, а число чоловіків - було яких 5 000.

На другий день зібралися їхні начальники, старші та книжники в Єрусалим,

і первосвященик Анна, і Каяфа, і Йоан, й Олександер, і скільки було з первосвященичого роду.

Вони поставили їх посередині й питали: «Якою силою або яким ім'ям ви це зробили?»

Тоді Петро, наповнений Духом Святим, до них промовив: «Начальники народу й старші!

Коли вже нас допитують сьогодні про добре діло, зроблене недужому, і як він став здоровим,

то нехай буде відомо всім і всьому народові ізраїльському, що ім'ям Ісуса Христа Назарянина, якого ви розіп'яли, а якого Бог воскресив з мертвих, - ним цей стоїть здоровий перед вами.

Він - отой камінь, яким ви, будівничі, знехтували і який став головним на розі.

І нема ні в кому іншому спасіння, бо й імени немає іншого під небом, що було дане людям, яким ми маємо спастися.»

Побачивши сміливість Петра і Йоана та зрозумівши, що вони люди неписьменні й невчені, дивувались і спізнали, що вони були з Ісусом;

та бачивши, що вилікуваний чоловік стоїть з ними, не могли нічого сказати проти.

Звелівши вивести їх з синедріону, вони почали радитися між собою і говорили:

«Що нам із цими людьми робити? Бож вони зробили явне чудо; воно стало відомим всім мешканцям Єрусалиму, і заперечити його ми не можемо.

Але, щоб воно більше не поширювалося в народі, ми заборонимо їм під загрозою не говорити більш в це ім'я нікому з людей.»

І покликавши їх, наказали, щоб вони ні слова не говорили, ані не навчали іменем Ісуса.

Та Петро і Йоан сказали їм у відповідь: «Чи воно справедливо перед Богом вас більше слухати, ніж Бога, - розсудіть!

Не можемо бо ми не говорити про те, що самі бачили та чули.»

Ті, погрозивши знов їм, бо не знайшли нічого, за що б їх покарати, відпустили їх задля народу, всі бо прославляли Бога за те, що сталося.

Чоловік же, над яким сталося це чудо оздоровлення, мав понад сорок років.

А як їх відпустили, вони прибули до своїх і розповіли, що первосвященики і старші до них сказали.

Ці, вислухавши, однодушно піднесли голос до Бога й сказали: «Владико! Ти створив небо і землю, і море, і все, що в них є.

Ти сказав Духом Святим через уста батька нашого Давида: Чого заметушилися погани й задумали народи марне?

Царі землі зібралися, і князі зійшлися докупи на Господа і на помазаника його.

Зійшлися бо справді у цім місті проти слуги твого святого Ісуса якого ти помазав, Ірод і Понтій Пилат з поганами й людьми ізраїльськими,

. зробити те, що твоя всемогутність і мудрість уже наперед були постановили, щоб сталося.

. І нині, Господи, споглянь на їхні погрози й дай твоїм слугам з повною сміливістю проповідувати твоє слово.

Простягни твою руку на вилікування, нехай стаються знаки і чудеса іменем святого слуги твого Ісуса.»

А як вони молилися, затряслось те місце, де вони зібралися, і всі сповнилися Святим Духом, і сміливо звіщали слово Боже.

Громада вірних мала одне серце й одну душу, і ні один не називав своїм щось з того, що кому належало, але все в них було спільне.

Апостоли з великою силою свідчили про воскресіння Господа Ісуса й були всім вельми любі.

Тому й ніхто з них не був у злиднях, бо ті, що були власниками земель або мали доми, їх продавали, приносили гроші за продане

та й клали в ноги апостолів, - і роздавалось це кожному за його потребою.

А Йосиф, якого апостоли прозвали Варнавою, що значить син утіхи, левіт, родом з Кіпру,

мав поле; продавши його, він приніс гроші й поклав у ногах апостолів.

Переклад Огієнка

А коли промовляли вони до народу оце, до них приступили священики, і влада сторожі храму й саддукеї,

обурюючись, що навчають народ та звіщають в Ісусі воскресіння з мертвих.

І руки наклали на них, і до в'язниці всадили до ранку, бо вже вечір настав був.

І багато-хто з тих, хто слухав слово, увірували; число ж мужів таких було тисяч із п'ять.

І сталось, що ранком зібралися в Єрусалимі начальники їхні, і старші та книжники,

і Анна первосвященик, і Кайяфа, і Іван, і Олександер, і скільки було їх із роду первосвященичого.

І, поставивши їх посередині, запиталися: Якою ви силою чи яким ви ім'ям те робили?

Тоді Петро, переповнений Духом Святим, промовив до них: Начальники люду та старшини Ізраїлеві!

Як сьогодні беруть нас на допит про те добродійство недужій людині, як вона вздоровлена,

нехай буде відомо всім вам, і всім людям Ізраїлевим, що Ім'ям Ісуса Христа Назарянина, що Його розп'яли ви, то Його воскресив Бог із мертвих, Ним поставлений він перед вами здоровий!

Він камінь, що ви, будівничі, відкинули, але каменем став Він наріжним!

І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали.

А бачивши сміливість Петра та Івана, і спостерігши, що то люди обидва невчені та прості, дивувалися, і пізнали їх, що вони з Ісусом були.

Та бачивши, що вздоровлений чоловік стоїть з ними, нічого навпроти сказати не могли.

І, звелівши їм вийти із синедріону, зачали радитися між собою,

говорячи: Що робити нам із цими людьми? Бож усім мешканцям Єрусалиму відомо, що вчинили вони явне чудо, і не можемо того заперечити.

Та щоб більш не поширювалось це в народі, то з погрозою заборонімо їм, щоб нікому з людей вони не говорили про Це Ім'я.

І, закликавши їх, наказали їм не говорити, і взагалі не навчати про Ісусове Ймення.

І відповіли їм Петро та Іван, та й сказали: Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога?

Бо не можемо ми не казати про те, що ми бачили й чули!

А вони пригрозили їм ще, і відпустили їх, не знайшовши нічого, щоб їх покарати, через людей, бо всі славили Бога за теє, що сталось.

Бо років більш сорока мав той чоловік, що на нім відбулося це чудо вздоровлення.

Коли ж їх відпустили, вони до своїх прибули й сповістили, про що первосвященики й старші до них говорили.

Вони ж, вислухавши, однодушно свій голос до Бога піднесли й промовили: Владико, що небо, і землю, і море, і все, що в них є, Ти створив!

Ти устами Давида, Свого слуги, отця нашого, сказав Духом Святим: Чого люди бунтуються, а народи задумують марне?

Повстають царі земні, і збираються старші докупи на Господа та на Христа Його.

Бо справді зібралися в місці оцім проти Отрока Святого Твого Ісуса, що Його намастив Ти, Ірод та Понтій Пилат із поганами та з народом Ізраїлевим,

учинити оте, що рука Твоя й воля Твоя наперед встановили були, щоб збулося.

І тепер споглянь, Господи, на їхні погрози, і дай Своїм рабам із повною сміливістю слово Твоє повідати,

коли руку Свою простягатимеш Ти на вздоровлення, і щоб знамена та чуда чинились Ім'ям Твого Святого Отрока Ісуса.

Як вони ж помолились, затряслося те місце, де зібрались були, і переповнилися всі Святим Духом, і зачали говорити Слово Боже з сміливістю!

А люди, що ввірували, мали серце одне й одну душу, і жаден із них не вважав що з маєтку свого за своє, але в них усе спільним було.

І апостоли з великою силою свідчили про воскресення Ісуса Господа, і благодать велика на всіх них була!

Бо жаден із них не терпів недостачі: бо, хто мав поле чи дім, продавали, і заплату за продаж приносили,

та й клали в ногах у апостолів, і роздавалося кожному, хто потребу в чім мав.

Так, Йосип, що Варнавою що в перекладі є син потіхи був прозваний від апостолів, Левит, родом кіпрянин,

мавши поле, продав, а гроші приніс, та й поклав у ногах у апостолів.

Переклад Куліша

Як же вони промовляли до народу, приступили до них священики та старшина церковна та Садукеї,

сердячись, що вони навчають народ і проповідують в Ісусї воскресеннє з мертвих.

І наложили на них руки, і оддали їх під сторожу до ранку, бо вже був вечір.

Многі ж з них, що слухали слово, увірували; було ж число людей вірних тисяч з пять.

І сталось, зібрались уранцї князї їх та старші, та письменники в Єрусалимі,

та Анна архиєрей, та Каяфа, та Йоан, та Александр і скільки було з родини архиєрейської,

і, поставивши їх посерединї, питали: Якою силою, або яким імям, зробили ви се?

Тодї Петр, сповнившись Духом сьвятим, рече до них: Князї людські та старші Ізраїлеві!

коли в нас оце допитують ся про добре дїло (зроблене) недужому чоловікові, чим сей спас ся,

то нехай знане буде всїм вам і всьому народові Ізраїлевому, що в імя Ісуса Христа Назорея, котрого ви розпяли, котрого Бог воскресив з мертвих; Ним сей стоїть перед вами здоровий.

Се камінь, зневажений од вас будівничих, що став ся головою угла;

і нема нї в кому другому спасення, бо й нема иншого імя під небом, даного людям, щоб ним спасатись нам.

Як же побачили вони сьміливість Петра та Йоана, і постерегли, що се люде невчені і прості, то дивувались; і пізнали їх, що вони були з Ісусом,

і, бачивши чоловіка з ними стоячого сцїленого, не мали нїчого сказати проти.

Звелївши ж їм вийти з ради, радились між собою,

говорячи: Що нам робити з сими людьми? бо велика ознака сталась через них усїм явна, що домують у Єрусалимі, і не можемо відректи.

Тільки ж, щоб більш не ширилось між народом, то заказом закажімо їм, щоб більш не говорили в імя сеє нїкому з людей.

І, покликавши їх, заповіли їм зовсїм не говорити анї навчати в імя Ісусове.

Петр же та Йоан, озвавшись до них, рекли: Чи праведно перед Богом слухати вас більш нїж Бога, - судїть.

Не можна бо нам того, що видїли й що чули, не говорити.

Вони ж заказавши, відпустили їх, не знайшовши нїчого, за що б їх покарати, задля народу; бо всї прославляли Бога за те, що стало ся.

Було бо більш сорока років чоловікові тому, на котрому стала ся ся ознака сцїлення.

Відпущені ж прийшли до своїх і сповістили, що казали до них архиєреї та старші.

Вони ж, вислухавши те, однодушно підняли голос до Бога й промовили: Владико, Ти єси Бог, що сотворив небо, і землю, і море, і все, що в них;

котрий устами Давида, слуги Твого, промовив: Чого збунтувались погане, і люде задумують марні речі?

Повставали царі земні, і князї зібрались докупи на Господа й на Христа Його.

Бо зібрали ся справдї на сьвятого Сина Твого Ісуса, що Його помазав єси, і Ірод, і Понтийський Пилат з поганами й людьми Ізраїлськими,

зробити, що Твоя рука і рада Твоя наперед призначили статись.

І нинї, Господи, споглянь на закази їх, і дай слугам Твоїм з усякою одвагою промовляти слово Твоє,

і простягай руку Твою на сцїленнє, і нехай ознаки й чудеса стають ся через імя сьвятого Сина Твого Ісуса.

А як помолились вони, захитало ся місце, де зібрались, і сповнились усї Духом сьвятим, і промовляли слово Боже з одвагою.

Множество ж вірних мали одно серце й одну душу; й нї один, що мав, не казав, що се його, а було в них усе спільнє.

І з великою силою давали апостоли сьвідченнє воскресення Господа Ісуса, й ласка велика була на всїх їх.

Та й в недостатку нїхто між ними не був; хто бо був властительом земель або домів, ті, продавши, приносили гроші за продане,

та й клали у ногах у апостолів, і роздавали кожному, як кому треба було.

Так Йосія, названий від апостолів Варнава (що єсть перекладом: Син одради), левит, родом Кипрянин,

мавши поле, продав, та й принїс гроші, та й положив у ногах у апостолів.

Переклад УБТ Турконяка

Коли вони промовляли до народу, підійшли до них священики, церковний начальник і садукеї,

обурені тим, що вони навчали народ, проповідували воскресіння з мертвих в Ісусові;

наклали на них руки і вкинули до в'язниці до ранку, бо був уже вечір.

Багато з тих, що чули слово, повірили; число таких людей сягало п'яти тисяч.

Другого дня зібралися їхні можновладці, старшини й книжники в Єрусалимі;

і Анна-архиєрей, і Каяфа, й Іван, і Олександер, і всі інші, що були з архиєрейського роду;

поставивши їх посередині, допитувалися: Якою силою чи яким ім'ям ви це зробили?

Тоді Петро, наповнившись Святим Духом, сказав до них: Можновладці люду й старшини [ізраїльські]!

Якщо нас нині допитують про добрий вчинок щодо недужої людини, як вона одужала,

то хай буде всім вам і всьому народові ізраїльському відомо: ім'ям Ісуса Христа Назарянина, якого ви розп'яли. Його Бог воскресив з мертвих; це він вилікував оцього, що стоїть перед вами.

Він - камінь, знехтуваний вами, будівничими, камінь, що став наріжним.

І нема в нікому іншому спасіння, бо під небом нема іншого імені, даного людям, що ним належало б нам спастися.

Бачачи відвагу Петра й Івана, пізнавши, що це люди невчені й прості, - дивувалися; знали ж їх, що були з Ісусом.

І бачачи оздоровленого чоловіка, що стояв з ними, не мали нічого закинути.

Наказавши їм вийти з синедріону, радилися між собою,

кажучи: Що зробити нам з цими людьми? Бо ж через них зроблено явне чудо, яке відоме всім, що живуть у Єрусалимі, - і не можемо того заперечити.

Але щоб більше не поширювалося між народом, заборонімо [під загрозою] їм далі говорити про це ім'я нікому з людей.

Покликавши їх, наказали більше не говорити й не навчати в ім'я Ісуса.

Петро та Іван у відповідь сказали їм: Розсудіть, чи справедливо перед Богом радше слухати вас, ніж Бога?

Адже ми не можемо не розповідати про те, що бачили й чули!

Вони ж, погрозивши, відпустили їх, нічого не знайшовши, щоб покарати їх, - через народ, бо всі прославляли Бога за те, що сталося.

Бо чоловік, з яким сталося це чудо видужання, мав понад сорок років.

Коли їх відпустили, вони прийшли до своїх і переповіли те, що їм казали архиєреї і старшини.

Почувши, усі однодушно піднесли голос до Бога і сказали: Владико [Боже], що створив небо і землю, море і все, що в них!

Який Святим Духом, устами нашого батька і твого слуги Давида сказав: Чому заметушились погани і народи навчилися марноти?

Зійшлися земні царі, зібралися старшини разом проти Господа і проти його Христа.

Бо справді в цьому місті зібралися проти святого Слуги і помазаника твого Ісуса - Ірод і Понтійський Пилат з поганами та ізраїльським народом,

щоб зробити те, що раніше визначила твоя рука і твоя воля, аби воно сталося.

І нині, Господи, поглянь на їхні погрози і дай своїм рабам з усією сміливістю говорити твоє слово.

Коли простягнеш твою руку на оздоровлення і на здійснення знамень і чуд, - щоб ставалися вони святим - ім'ям твого Слуги Ісуса.

Щойно вони помолились, як похитнулося те місце, де вони були зібрані, і всі наповнилися Святим Духом - і сміливо говорили Боже слово.

Люди, що увірували, мали одне серце й душу; і ніхто нічого з свого майна не називав власним, бо все було в них спільне.

Апостоли з великою силою свідчили про воскресіння Господа Ісуса, - і велика ласка була на них усіх.

Не було між ними жодного, хто мав би нестатки. Ті, що мали поле або дім, продавали їх та приносили ціну проданого

і клали біля ніг апостолів; кожному давалося те, чого хто потребував.

Йосип, прозваний апостолами Варнавою, - що в перекладі означає син потіхи, - левит родом з Кіпру,

мав поле, продав його, приніс гроші й поклав біля ніг апостолів.

Російський синодальний переклад

Когда они говорили к народу, к ним приступили священники и начальники стражи при храме и саддукеи,

досадуя на то, что они учат народ и проповедуют в Иисусе воскресение из мертвых;

и наложили на них руки и отдали их под стражу до утра; ибо уже был вечер.

Многие же из слушавших слово уверовали; и было число таковых людей около пяти тысяч.

На другой день собрались в Иерусалим начальники их и старейшины, и книжники,

и Анна первосвященник, и Каиафа, и Иоанн, и Александр, и прочие из рода первосвященнического;

и, поставив их посреди, спрашивали: какою силою или каким именем вы сделали это?

Тогда Петр, исполнившись Духа Святаго, сказал им: начальники народа и старейшины Израильские!

Если от нас сегодня требуют ответа в благодеянии человеку немощному, как он исцелен,

то да будет известно всем вам и всему народу Израильскому, что именем Иисуса Христа Назорея, Которого вы распяли, Которого Бог воскресил из мертвых, Им поставлен он перед вами здрав.

Он есть камень, пренебреженный вами зиждущими, но сделавшийся главою угла, и нет ни в ком ином спасения,

ибо нет другого имени под небом, данного человекам, которым надлежало бы нам спастись.

Видя смелость Петра и Иоанна и приметив, что они люди некнижные и простые, они удивлялись, между тем узнавали их, что они были с Иисусом;

видя же исцеленного человека, стоящего с ними, ничего не могли сказать вопреки.

И, приказав им выйти вон из синедриона, рассуждали между собою,

говоря: что нам делать с этими людьми? Ибо всем, живущим в Иерусалиме, известно, что ими сделано явное чудо, и мы не можем отвергнуть сего;

но, чтобы более не разгласилось это в народе, с угрозою запретим им, чтобы не говорили об имени сем никому из людей.

И, призвав их, приказали им отнюдь не говорить и не учить о имени Иисуса.

Но Петр и Иоанн сказали им в ответ: судите, справедливо ли пред Богом слушать вас более, нежели Бога?

Мы не можем не говорить того, что видели и слышали.

Они же, пригрозив, отпустили их, не находя возможности наказать их, по причине народа; потому что все прославляли Бога за происшедшее.

Ибо лет более сорока было тому человеку, над которым сделалось сие чудо исцеления.

Быв отпущены, они пришли к своим и пересказали, что говорили им первосвященники и старейшины.

Они же, выслушав, единодушно возвысили голос к Богу и сказали: Владыко Боже, сотворивший небо и землю и море и все, что в них!

Ты устами отца нашего Давида, раба Твоего, сказал Духом Святым: что мятутся язычники, и народы замышляют тщетное?

Восстали цари земные, и князи собрались вместе на Господа и на Христа Его.

Ибо поистине собрались в городе сем на Святаго Сына Твоего Иисуса, помазанного Тобою, Ирод и Понтий Пилат с язычниками и народом Израильским,

чтобы сделать то, чему быть предопределила рука Твоя и совет Твой.

И ныне, Господи, воззри на угрозы их, и дай рабам Твоим со всею смелостью говорить слово Твое,

тогда как Ты простираешь руку Твою на исцеления и на соделание знамений и чудес именем Святаго Сына Твоего Иисуса.

И, по молитве их, поколебалось место, где они были собраны, и исполнились все Духа Святаго, и говорили слово Божие с дерзновением.

У множества же уверовавших было одно сердце и одна душа; и никто ничего из имения своего не называл своим, но все у них было общее.

Апостолы же с великою силою свидетельствовали о воскресении Господа Иисуса Христа; и великая благодать была на всех их.

Не было между ними никого нуждающегося; ибо все, которые владели землями или домами, продавая их, приносили цену проданного

и полагали к ногам Апостолов; и каждому давалось, в чем кто имел нужду.

Так Иосия, прозванный от Апостолов Варнавою, что значит - сын утешения, левит, родом Кипрянин,

у которого была своя земля, продав ее, принес деньги и положил к ногам Апостолов.