2

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

А як настав день П'ятидесятниці, всі вони були вкупі на тім самім місці.

Аж ось роздався зненацька з неба шум, неначе подув буйного вітру, і сповнив увесь дім, де вони сиділи.

І з'явились їм поділені язики, мов вогонь, і осів на кожному з них.

Усі вони сповнились Святим Духом і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм промовляти.

А перебували в Єрусалимі між юдеями побожні люди з усіх народів, що під небом.

І як зчинився той шум, зійшлась велика юрба і хвилювалася, бо кожний чув, як вони говорили його мовою.

Здивовані й остовпілі, вони один до одного казали: «Хіба не галилеяни всі оці, що розмовляють?

Як же воно, що кожний з нас чує нашу рідну мову:

партяни, мідяни, еламії, і мешканці Месопотамії, Юдеї і Каппадокії, Понту й Азії,

Фригії і Памфілії, Єгипту й околиць Лівії, що біля Кирени, римляни, що тут перебувають,

юдеї і прозеліти, крітяни й араби - ми чуємо їх, як вони нашими мовами проголошують величні діла Божі?»

Всі дивувались і, збентежені, один до одного казали: «Що б це могло бути?»

Інші ж з насмішкою казали: «То вони молодим вином повпивалися.»

Тоді Петро виступив з одинадцятьма, підняв свій голос і так до них промовив: «Мужі юдейські та всі ви, мешканці Єрусалиму! Нехай це буде вам відомим, і вислухайте моє слово:

Люди ці не п'яні, як ви гадаєте, бо тільки третя година дня.

Але це те, що був сказав Пророк Йоіл:

- І буде останніми днями, - каже Бог, - я виллю мого Духа на всяке тіло. Ваші сини й ваші дочки будуть пророкувати, і ваші юнаки будуть бачити видіння, і старшим вашим будуть сни снитись.

І на слуг моїх і на слугинь моїх я сими днями виллю мого Духа, і вони будуть пророкувати.

І я дам чуда вгорі на небі, і знаки внизу на землі: кров, вогонь і кіптяву диму.

Сонце обернеться у темряву, місяць у кров, перш, ніж настане день Господній, великий і славний.

А кожний, хто призве ім'я Господнє, той спасеться.

Мужі ізраїльські! Послухайте оці слова: Ісуса Назарянина, якого Бог засвідчив серед вас силою, чудами і знаками, що їх Бог зробив між вами через нього, як ви самі знаєте, -

отого (Ісуса), згідно з визначеною постановою і передбаченням Божим, ви видали і вбили руками беззаконних, прибивши до хреста;

його Бог воскресив, порвавши пута смерти, бо неможливо було, щоб вона держала його в своїй владі.

Бо Давид про нього казав: Я бачив Господа передо мною завжди, бо він у мене по правиці, щоб я не захитався.

Ось чому звеселилось моє серце і зрадів мій язик. До того й тіло моє відпочине в надії.

Бо ти не зоставиш душі моєї в аді і не даси твоєму святому бачити зітління.

. Ти дав мені дороги життя знати; сповниш мене радощами перед твоїм видом.

. Мужі брати! Дозвольте мені сміло вам сказати про патріярха Давида, що помер і був похований, і гріб його у нас по цей день.

Але, бувши пророком і знавши, що Бог клятвою йому поклявся посадити на його престолі потомка з його лона,

він предвидів і говорив про Христове воскресіння, що ані його душа не була зоставлена в аді, ані його тіло не бачило зітління.

Оцього Ісуса Бог воскресив, - ми всі цьому свідки.

Він, отже, вознесений Божою правицею, одержав від Отця обіцяного Святого Духа й вилив його: ось воно те, що ви бачите й чуєте.

Давид бо не зійшов на небо, сам же він каже: Господь мовив Владиці моєму: Сядь праворуч мене,

поки не покладу ворогів твоїх підніжком ніг твоїх.

Нехай, отже, ввесь дім Ізраїля напевно знає, що Бог зробив Господом і Христом оцього Ісуса, якого ви розіп'яли.»

Почувши це, вони розжалобилися серцем і сказали до Петра й до інших апостолів: «Що нам робити, мужі брати?»

Петро ж до них: «Покайтесь», каже, «і нехай кожний з вас охриститься в ім'я Ісуса Христа на відпущення гріхів ваших, і ви приймете дар Святого Духа.

Для вас бо ця обітниця і для дітей ваших та й для всіх тих, що далеко, скільки б їх покликав Господь, наш Бог.»

І ще іншими багатьма словами він свідчив їм та умовляв їх: «Рятуйтеся від цього лукавого поріддя.»

Ті ж, що прийняли його слово, охристились, і того дня до них пристало яких три тисячі душ.

Вони постійно перебували в апостольській науці та спільності, на ламанні хліба й молитвах.

І страх напав на кожну душу: багато було чудес і знаків, що їх апостоли робили.

Всі віруючі були вкупі й усе мали спільним.

Вони продавали свої маєтки та достатки й роздавали їх усім, як кому чого треба було.

Щодня вони однодушно перебували у храмі, ламали по домах хліб і споживали харчі з радістю і в простоті серця;

хвалили Бога і втішалися любов'ю всього люду. Господь же додавав щодня (до церкви) тих, що спасалися.

Переклад Огієнка

Коли ж почався день П'ятдесятниці, всі вони однодушно знаходилися вкупі.

І нагло зчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила ввесь той дім, де сиділи вони.

І з'явилися їм язики поділені, немов би огненні, та й на кожному з них по одному осів.

Усі ж вони сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав.

Перебували ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого народу під небом.

А коли оцей гомін зчинився, зібралася безліч народу, та й диву далися, бо кожен із них тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою!...

Усі ж побентежилися та дивувалися, та й казали один до одного: Хіба ж не галілеяни всі ці, що говорять?

Як же кожен із нас чує свою власну мову, що ми в ній народились?

Парфяни та мідяни та еламіти, також мешканці Месопотамії, Юдеї та Каппадокії, Понту та Азії,

і Фрі?ії та Памфілії, Єгипту й лівійських земель край Кірени, і захожі римляни,

юдеї й нововірці, крітяни й араби, усі чуємо ми, що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими!

І всі не виходили з дива, і безрадні були, і говорили один до одного: Що ж то статися має?

А інші казали глузуючи: Вони повпивались вином молодим!

Ставши ж Петро із Одинадцятьма, свій голос підніс та й промовив до них: Мужі юдейські та мешканці Єрусалиму! Нехай вам оце стане відоме, і послухайте слів моїх!

Бо не п'яні вони, як ви думаєте, бо третя година дня,

а це те, що пророк Йоіл передрік:

І буде останніми днями, говорить Господь: Я виллю від Духа Свого на всяке тіло, і будуть пророкувати сини ваші та ваші доньки, юнаки ж ваші бачити будуть видіння, а старим вашим сни будуть снитися.

І на рабів Моїх і на рабинь Моїх за тих днів Я також виллю від Духа Свого, і пророкувати вони будуть!

І дам чуда на небі вгорі, а внизу на землі ці знамена: кров, і огонь, і куряву диму.

Переміниться сонце на темряву, а місяць на кров, перше ніж день Господній настане, великий та славний!

І станеться, що кожен, хто покличе Господнє Ім'я, той спасеться.

Мужі ізраїльські, послухайте ви оцих слів: Ісуса Назарянина, Мужа, що Його Бог прославив вам силою, і чудами, і тими знаменами, що Бог через Нього вчинив серед вас, як самі ви те знаєте,

Того, що був виданий певною волею та передбаченням Божим, ви руками беззаконників розп'яли та забили.

Та Бог воскресив Його, пута смерти усунувши, вона бо тримати Його не могла.

Бо каже про Нього Давид: Мав я Господа завсіди перед очима своїми, бо Він по правиці моїй, щоб я не захитався.

Тому серце моє звеселилось, і зрадів мій язик, і тіло моє відпочине в надії.

Бо не позоставиш Ти в аду моєї душі, і не даси Ти Своєму Святому побачити тління!

Ти дороги життя об'явив мені, Ти мене переповниш утіхою перед обличчям Своїм!

Мужі-браття! Нехай буде вільно мені сміло сказати вам про патріярха Давида, що помер і похований, і знаходиться гріб його в нас аж до цього дня.

А бувши ж пророком, та відаючи, що Бог клятвою клявся йому посадити на престолі його від плоду його стегон,

у передбаченні він говорив про Христове воскресення, що не буде зоставлений в аду, ані тіло Його не зазнає зотління.

Бог Ісуса Цього воскресив, чого свідки всі ми!

А отож, як правицею Божою був Він вознесений, і обітницю Духа Святого прийняв від Отця, то й злив Він оте, що ви бачите й чуєте.

Не зійшов бо на небо Давид, але сам він говорить: Промовив Господь Господеві моєму: Сядь праворуч Мене,

доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!

Ото ж, нехай ввесь Ізраїлів дім твердо знає, що і Господом, і Христом учинив Бог Його, Того Ісуса, що Його розп'яли ви!

Як почули ж оце, вони серцем розжалобились, та й сказали Петрові та іншим апостолам: Що ж ми маємо робити, мужі-браття?

А Петро до них каже: Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім'я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів, і дара Духа Святого ви приймете!

Бо для вас ця обітниця, і для ваших дітей, і для всіх, що далеко знаходяться, кого б тільки покликав Господь, Бог наш.

І іншими багатьома словами він засвідчував та вмовляв їх, говорячи: Рятуйтесь від цього лукавого роду!

Отож ті, хто прийняв його слово, охристилися. І пристало до них того дня душ тисяч зо три!

І вони перебували в науці апостольській, та в спільноті братерській, і в ламанні хліба, та в молитвах.

І був острах у кожній душі, бо багато чинили апостоли чуд та знамен.

А всі віруючі були вкупі, і мали все спільним.

І вони продавали маєтки та добра, і всім їх ділили, як кому чого треба було.

І кожного дня перебували вони однодушно у храмі, і, ломлячи хліб по домах, поживу приймали із радістю та в сердечній простоті,

вихваляючи Бога та маючи ласку в усього народу. І щоденно до Церкви Господь додавав тих, що спасалися.

Переклад Куліша

А як скінчив ся день пятидесятницї, були всї однодушно вкупі.

І роздав ся зразу гук із неба, мов би од віючого буйного вітру, й сповнив увесь дім, де вони сидїли.

І явились їм подїлені язики, нїби огняні, і сїв на кожному з них.

І сповнились усї Духом сьвятим, і почали розмовляти иншими мовами, як Дух давав їм промовляти.

Домували ж у Єрусалимі Жиди, люде побожні, з усякого народу під небом.

Як же роздав ся сей голос, зійшлось множество, і стрівожились, бо чув кожен, що вони говіркою їх розмовляють.

Здуміли ся ж усї і дивувались, говорячи один до одного: Чи не всї оце сї, що розмовляють, Галилейцї?

Як же се чуємо кожний власну говірку свою, в якій родились,

Парфяне, й Мидяне, й Єламити, й що домуємо в Мезопотамії, і в Юдеї, і Каппадокиї, і Понтї, і Азиї,

і Фригиї, і Памфилиї, й Єгиптї, і в сторонах Ливийських, що коло Киринеї, і захожі Римляне, й Жиди, і нововірцї,

Критяне й Араби, чуємо, що вони розмовляють нашими мовами про величчє Боже?

Здуміли ся ж усї, і в сумнїві казали один до одного: Що се має бути?

Инші ж, сьміючись, казали, що молодим вином повпивались.

Ставши ж Петр з одинайцятьма, зняв голос свій і промовив до них: Люде Юдейські, і всї жителї Єрусалимські, нехай се відомо вам буде, і вислухайте слово моє.

Сї бо не пяні, як думаєте, бо третя година дня.

А єсть се, що промовив пророк Йоіл:

І буде останнього дня, глаголе Бог, виллю я Духа мого на всяке тїло; й пророкувати муть сини ваші і дочки ваші, і молодцї ваші видїння бачити муть, і старшим вашим сни снити муть ся;

і на слуг моїх і на служниць моїх виллю в ті днї Духа мого, й пророкувати муть.

І дам чудеса вгорі на небі, і ознаки внизу на землї: кров і огонь і димову куряву.

Сонце обернеть ся в темряву, і місяць у кров, перш нїж прийде день Господень великий і славний.

І буде, що всякий, хто призивати ме ймя Господнє, то спасеть ся.

Мужі Ізраїлські, вислухайте сї слова: Ісуса Назорея, чоловіка, від Бога прославленого між вами силою, і чудесами, і ознаками, які робив через Него Бог серед вас, як і самі знаєте,

Сього, призначеного радою і провидїннєм Божим виданого, ви, взявши руками беззаконних, і пригвоздивши, вбили.

Котрого Бог воскресив, розвязавши болестї смерти; яко ж бо не було можливе вдержаним Йому бути від неї.

Давид бо глаголе про Него: Мав я Господа перед очима завсїди, бо Він по правицї в мене, щоб я не захитав ся.

Тим звеселилось серце моє, і зрадїв язик мій; ще ж і тїло моє оселить ся в надїї.

Бо не зоставиш душі моєї в пеклї, анї даси сьвятому Твоєму видїти зотлїння.

Обявив єси менї дороги життя; сповниш мене радощами перед лицем Твоїм.

Мужі брати, дайте говорити явно до вас про праотця Давида, що вмер і поховано його, і гріб його у нас до сього дня.

Бувши ж пророком і знавши, що клятьбою клявсь йому Бог, що з плоду поясницї його по тїлу підійме Христа сидїти на престолї його,

предвидївши, глаголав про воскресеннє Христове, що душа Його не зоставлена в пеклї, а тїло не видїло зотлїння.

Сього Ісуса воскресив Бог; Йому всї ми сьвідки.

Правицею ж Божою вознїсшись і обітуваннє сьвятого Духа прийнявши від Отця, злив се, що ви тепер бачите і чуєте.

Бо Давид не зійшов на небеса; глаголе ж сам: Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене,

доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг Твоїх.

Твердо ж нехай знає ввесь дім Ізраїлїв, що Господом і Христом зробив Його Бог, сього Ісуса, котрого ви розпяли.

Почувши ж се, помякли серцем, і казали до Петра та до инших апостолів: Що ж робити нам, мужі брати?

Петр же рече до них: Покайтесь, і нехай охрестить ся кожен з вас в імя Ісуса Христа на оставленнє гріхів, і приймете дар сьвятого Духа.

Для вас бо обітниця, і для дїтей ваших, і для всїх далеких, скільки їх покличе Господь Бог ваш.

І иншими многими словами сьвідкував і напоминав, глаголючи: Спасайте себе з сього розворотного кодла.

Хто ж залюбки прийняв слово його, охрестились; і пристало того дня душ тисяч зо три.

Пробували ж у науцї апостолській, і в общинї, і в ламанню хлїба, і в молитвах.

Був же на кожній душі страх, і багато чудес і ознак робилось через апостолів.

І всї віруючі були вкупі, і все було в них спільне;

і продавали маєтки та достатки, і дїлили їх на всїх, як кому було треба.

І що-дня пробували одностайно в церкві, і ламлючи по домах хлїб, приймали харч в радостї і простотї серця,

хвалячи Бога й маючи ласку у всього народу. Господь же прибавляв спасенників у церкву що-дня.

Переклад УБТ Турконяка

Коли настав день П'ятдесятниці, всі були однодушно разом.

Раптом почався з неба шум, наче подув буйний вітер і наповнив усю оселю, де вони сиділи.

З'явилися їм поділені язики, наче вогняні, і сіли на кожного з них.

Усі наповнилися Святим Духом і почали говорити іншими мовами, - так, як Дух велів їм говорити.

А в Єрусалимі жили юдеї та побожні люди від кожного народу, що є під небом.

Щойно стався цей шум, зійшлося сила люду, і захвилювалися, коли почули, що кожний говорить до них їхньою власною мовою.

Дивувалися і чудувалися, кажучи [один до одного]: Хіба всі ці, що говорять, не галилеяни?

Як же це, що ми чуємо кожний своєю рідною мовою, в якій ми народилися?

Партяни й мідяни, еламіти й ті, що з Месопотамії, з Юдеї та Кападокії, з Понту й Азії,

Фригії і Памфилії, Єгипту й околиць Лівії, що біля Киренеї, і захожі римляни,

юдеї і проселіти, крітяни й араби, - чуємо, як вони говорять нашими мовами про Божу велич.

Дивувалися всі, були збентежені, кажучи один одному: Що ж це має бути?

Інші, глузуючи, казали, що вони понапивалися вина.

А Петро, ставши з одинадцятьма, підніс всій голос і сказав їм: Мужі юдейські й усі мешканці Єрусалима! Щоб ви все знали, - вислухайте мене!

Вони не п'яні, як ви думаєте, бо щойно третя година дня.

Це те, що передрік пророк Йоіл:

І буде в останніх днях, каже Бог, проллю свій Дух на всяке тіло, і пророкуватимуть ваші сини й ваші дочки, і ваша молодь видіння побачить, і ваші старці сни побачать.

І в ті дні виллю мій Дух на моїх рабів і на моїх рабинь, і пророкуватимуть.

І дам чуда на небі вгорі і знаки на землі внизу: кров, і вогонь, і куріння диму.

Сонце перетвориться на темряву, а місяць на кров, - ще до того, як прийде Господній день, великий та славний!

І станеться, що кожний, хто покличе Господнє ім'я, - спасеться.

Мужі ізраїльські, послухайте-но оці слова: Ісуса Назарянина, мужа, засвідченого вам від Бога силами, чудами, знаками, які зробив через нього Бог посеред вас, як самі знаєте;

його, виданого згідно з Божим задумом і провидінням, ви вбили, прибивши до хреста руками беззаконників.

Його Бог воскресив, звільнивши від муки смерти, бо не було можливим, щоб вона втримала його.

Давид говорить про нього: Бачив я Господа переді мною завжди, бо він є по моїй правиці, щоб я не захитався.

Задля цього звеселилося моє серце і зрадів мій язик, ще й тіло моє сповнилося надією,

бо не залишиш душі моєї в аді і не даси своєму святому побачити тління.

Об'явив ти мені дороги життя, і наповниш мене втіхою виглядом своїм.

Мужі, братове! Скажу сміливо вам про патріарха Давида, який помер і був похований, і його гріб є в нас аж дотепер.

Будучи пророком і знаючи, що Бог клятвою поклявся йому від плоду лона його [підняти Христа за тілом і] посадити на його престолі;

пророчо говорив він про воскресіння Христа, [душа якого] не залишилася в аді і тіло його не побачило тління.

Цього Ісуса воскресив Бог, свідками чого є ми всі.

Правицею Божою був він, отже, піднесений, обітницю Святого Духа одержав від Батька і вилив усе те, що ви і бачите й чуєте.

Давид не пішов на небо, але сам говорить: Сказав Господь Господеві моєму: сядь праворуч мене,

доки не покладу твоїх ворогів під твої ноги!

З певністю хай знає весь дім Ізраїля, що і Господом і Христом зробив його Бог, - оцього Ісуса, якого ви розп'яли.

Почувши, розжалобились серцем і сказали Петрові й іншим апостолам: Що ж нам робити, мужі-брати?

Петро ж [сказав] до них: Покайтеся, і хай охреститься кожний з вас в ім'я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів - і одержите дар Святого Духа.

Бо для вас ця обітниця, і для ваших дітей, і для всіх тих, що далеко, кого лиш покличе Господь Бог наш.

Багатьма іншими словами свідчив та заохочував їх, кажучи: Рятуйтесь від цього поганого роду!

Вони, отже, [з любов'ю] прийнявши його слово, охрестилися, і пристало того дня яких три тисячі душ.

Перебували постійно в навчанні в апостолів, у спільності, в ламанні хліба, у молитвах.

Був острах у кожній душі, бо багато чуд і знамень з'явились через апостолів; [в Єрусалимі панував великий страх перед ними].

Усі, що повірили, були разом і мали все спільне.

Продавали майно і маєтки та наділяли усім тим, чого хто потребував.

Щодня пильно й однодушно йшли до церкви і, ламаючи по хатах хліб, приймали в радості й простоті серця їжу,

хвалячи Бога та маючи ласку в усіх людей. Господь же додавав щодня тих, що спасалися.

Російський синодальний переклад

При наступлении дня Пятидесятницы все они были единодушно вместе.

И внезапно сделался шум с неба, как бы от несущегося сильного ветра, и наполнил весь дом, где они находились.

И явились им разделяющиеся языки, как бы огненные, и почили по одному на каждом из них.

И исполнились все Духа Святаго, и начали говорить на иных языках, как Дух давал им провещевать.

В Иерусалиме же находились Иудеи, люди набожные, из всякого народа под небом.

Когда сделался этот шум, собрался народ, и пришел в смятение, ибо каждый слышал их говорящих его наречием.

И все изумлялись и дивились, говоря между собою: сии говорящие не все ли Галилеяне?

Как же мы слышим каждый собственное наречие, в котором родились.

Парфяне, и Мидяне, и Еламиты, и жители Месопотамии, Иудеи и Каппадокии, Понта и Асии,

Фригии и Памфилии, Египта и частей Ливии, прилежащих к Киринее, и пришедшие из Рима, Иудеи и прозелиты,

критяне и аравитяне, слышим их нашими языками говорящих о великих делах Божиих?

И изумлялись все и, недоумевая, говорили друг другу: что это значит?

А иные, насмехаясь, говорили: они напились сладкого вина.

Петр же, став с одиннадцатью, возвысил голос свой и возгласил им: мужи Иудейские, и все живущие в Иерусалиме! сие да будет вам известно, и внимайте словам моим:

они не пьяны, как вы думаете, ибо теперь третий час дня;

но это есть предреченное пророком Иоилем:

И будет в последние дни, говорит Бог, излию от Духа Моего на всякую плоть, и будут пророчествовать сыны ваши и дочери ваши; и юноши ваши будут видеть видения, и старцы ваши сновидениями вразумляемы будут.

И на рабов Моих и на рабынь Моих в те дни излию от Духа Моего, и будут пророчествовать.

И покажу чудеса на небе вверху и знамения на земле внизу, кровь и огонь и курение дыма.

Солнце превратится во тьму, и луна - в кровь, прежде нежели наступит день Господень, великий и славный.

И будет: всякий, кто призовет имя Господне, спасется.

Мужи Израильские! выслушайте слова сии: Иисуса Назорея, Мужа, засвидетельствованного вам от Бога силами и чудесами и знамениями, которые Бог сотворил через Него среди вас, как и сами знаете,

Сего, по определенному совету и предведению Божию преданного, вы взяли и, пригвоздив руками беззаконных, убили;

но Бог воскресил Его, расторгнув узы смерти, потому что ей невозможно было удержать Его.

Ибо Давид говорит о Нем: видел я пред собою Господа всегда, ибо Он одесную меня, дабы я не поколебался.

От того возрадовалось сердце мое и возвеселился язык мой; даже и плоть моя упокоится в уповании,

ибо Ты не оставишь души моей в аде и не дашь святому Твоему увидеть тления.

Ты дал мне познать путь жизни, Ты исполнишь меня радостью пред лицем Твоим.

Мужи братия! да будет позволено с дерзновением сказать вам о праотце Давиде, что он и умер и погребен, и гроб его у нас до сего дня.

Будучи же пророком и зная, что Бог с клятвою обещал ему от плода чресл его воздвигнуть Христа во плоти и посадить на престоле его,

Он прежде сказал о воскресении Христа, что не оставлена душа Его в аде, и плоть Его не видела тления.

Сего Иисуса Бог воскресил, чему все мы свидетели.

Итак Он, быв вознесен десницею Божиею и приняв от Отца обетование Святаго Духа, излил то, что вы ныне видите и слышите.

Ибо Давид не восшел на небеса; но сам говорит: сказал Господь Господу моему: седи одесную Меня,

доколе положу врагов Твоих в подножие ног Твоих.

Итак твердо знай, весь дом Израилев, что Бог соделал Господом и Христом Сего Иисуса, Которого вы распяли.

Услышав это, они умилились сердцем и сказали Петру и прочим Апостолам: что нам делать, мужи братия?

Петр же сказал им: покайтесь, и да крестится каждый из вас во имя Иисуса Христа для прощения грехов; и получите дар Святаго Духа.

Ибо вам принадлежит обетование и детям вашим и всем дальним, кого ни призовет Господь Бог наш.

И другими многими словами он свидетельствовал и увещевал, говоря: спасайтесь от рода сего развращенного.

Итак охотно принявшие слово его крестились, и присоединилось в тот день душ около трех тысяч.

И они постоянно пребывали в учении Апостолов, в общении и преломлении хлеба и в молитвах.

Был же страх на всякой душе; и много чудес и знамений совершилось через Апостолов в Иерусалиме.

Все же верующие были вместе и имели все общее.

И продавали имения и всякую собственность, и разделяли всем, смотря по нужде каждого.

И каждый день единодушно пребывали в храме и, преломляя по домам хлеб, принимали пищу в веселии и простоте сердца,

хваля Бога и находясь в любви у всего народа. Господь же ежедневно прилагал спасаемых к Церкви.