10

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

«Істинно, істинно говорю вам: Хто не дверима в кошару овечу входить, а деінде влізає, - злодюга той, розбійник!

Хто ж увіходить дверима, той вівцям - вівчар.

Йому одвірний відчиняє, і вівці слухаються його голосу, і кличе він своїх овець на ім'я, і виводить їх.

А коли виведе всіх своїх овець, то йде поперед них, і вівці слідують за ним, бо голос його знають.

Не підуть за чужим вони - втечуть вони від нього, бо не знають голосу чужих.»

Сказав ото їм Ісус цю притчу, та вони не второпали того, про що він казав їм.

Тож Ісус іще раз промовив до них: «Істинно, істинно говорю вам: Я - двері для овець.

Усі, скільки їх передо мною прийшло, - злодії, розбійники. Вівці й не слухали їх.

Я - двері. Хто ввійде крізь мене - спасеться. Увійде він, вийде -і знайде пасовисько!

Не приходить злодій, хіба щоб красти, вбивати, вигублювати. Я прийшов, щоб мали життя - щоб достоту мали.

Я - добрий пастир. Добрий пастир життя своє за овець покладе.

Наймит, що не є пастир, якому вівці не належать, - бачить вовка, що надходить, та й полишає вівці і біжить геть. А вовк хапає їх і розполохує.

Бо він - наймит і не турбується вівцями.

Я ж - добрий пастир і знаю своїх, а мої мене знають.

Як Отець мій мене знає, і я знаю Отця, і життя своє кладу я за моїх овець.

Ще й інші вівці я маю, що не з цієї кошари. Я і їх мушу привести, і вчують вони мій голос, - і буде одне стадо й один пастир!

За те Отець мій мене й любить, бо я кладу моє життя, щоб знову його взяти.

Ніхто його в мене не забирає, бо я сам кладу його від себе. Владу бо маю його покласти і владу маю назад його забрати; від Отця мого прийняв я цю заповідь.»

Тож знову точилися суперечки між юдеями з-за тих слів.

Численні з них мовили: «Навіжений він і з глузду з'їхав. Навіщо його слухаєте?»

Інші ж: «То не навіженого слова. Чи навіжений спроможен очі сліпим зрячими робити?»

Відбували тоді Обновлення в Єрусалимі. Зима була.

Ісус проходжувався у храмі Соломоновим присінком.

Обступили його юдеї і йому кажуть: «Докіль же нас отак триматимеш у ваганні? Коли Христос ти, то відверто скажи нам!»

Ісус же їм: «Казав я вам, та ви не віруєте. Дії, що чиню їх в ім'я Отця мого, - вони свідчать за мене.

Та ви не віруєте, бо не з моїх ви овець.

Вівці мої голосу мого слухаються і я їх знаю: вони за мною слідують,

і даю я їм життя вічне, і не пропадуть вони повіки, і ніхто не вирве їх із рук моїх.

. Отець мій, який мені їх дав, більший від усіх, і ніхто не вирве їх з рук Отця мого!

Я і Отець - одно.»

Юдеї знов ухопили за каміння, щоб каменувати його.

Тоді мовив до них Ісус: «Багато добрих діл появив я вам від Отця мого. За котре з тих діл каменуєте ви мене?»

А юдеї відповіли йому: «За добре діло ми тебе не каменуємо, але - за богохульство! За те, що, людиною бувши, Бога з себе робиш!»

Озвався до них Ісус: «Хіба не написано в законі вашім: Я сказав: ви - боги?

Коли закон, отже, богами тих зве, до кого слово Боже було, - а Писання годі усунути! -

то до того, кого Отець освятив і у світ послав, говорите ви: Ти богохульство вирікаєш, - бо я сказав, що я - Син Божий?

Не вірте мені, якщо я не роблю діл Отця мого!

Коли ж роблю, то, мені не віривши, ділам бодай вірте, щоб спізнали ви й увірували, що Отець у мені, і я в Отці.»

І знову бажали вони його схопити, та уник він їхніх рук.

І пішов знову на той бік Йордану, на місце, де Йоан спершу христив, - і перебував там.

Багато людей посходилось до нього і казали: «Не вчинив Йоан ані одного чуда, та все, що Йоан говорив про нього, - була істина.»

І увірували у нього численні.

Переклад Огієнка

Поправді, поправді кажу вам: Хто не входить дверима в кошару, але перелазить деінде, той злодій і розбійник.

А хто входить дверима, той вівцям пастух.

Воротар відчиняє йому, і його голосу слухають вівці; і свої вівці він кличе по йменню, і випроваджує їх.

А як вижене всі свої вівці, він іде перед ними, і вівці слідом за ним ідуть, бо знають голос його.

За чужим же не підуть вони, а будуть утікати від нього, бо не знають вони чужого голосу.

Оцю притчу повів їм Ісус, але не зрозуміли вони, про що їм говорив.

І знову промовив Ісус: Поправді, поправді кажу вам, що Я двері вівцям.

Усі, скільки їх перше Мене приходило, то злодії й розбійники, але вівці не слухали їх.

Я двері: коли через Мене хто ввійде, спасеться, і той ввійде та вийде, і пасовисько знайде.

Злодій тільки на те закрадається, щоб красти й убивати та нищити. Я прийшов, щоб ви мали життя, і подостатком щоб мали.

Я Пастир Добрий! Пастир добрий кладе життя власне за вівці.

А наймит, і той, хто не вівчар, кому вівці не свої, коли бачить, що вовк наближається, то кидає вівці й тікає, а вовк їх хапає й полошить.

А наймит утікає тому, що він наймит, і не дбає про вівці.

Я Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають.

Як Отець Мене знає, так і Я Отця знаю, і власне життя Я за вівці кладу.

Також маю Я інших овець, які не з цієї кошари, Я повинен і їх припровадити. І Мій голос почують вони, і буде отара одна й Один Пастир!

Через те Отець любить Мене, що Я власне життя віддаю, щоб ізнову прийняти його.

Ніхто в Мене його не бере, але Я Сам від Себе кладу його. Маю владу віддати його, і маю владу прийняти його знову, Я цю заповідь взяв від Свого Отця.

З-за цих слів між юдеями знову незгода знялася.

І багато-хто з них говорили: Він демона має, і несамовитий. Чого слухаєте ви Його?

Інші казали: Ці слова не того, хто демона має. Хіба демон може очі сліпим відкривати?...

Було тоді свято Відновлення в Єрусалимі. Стояла зима.

А Ісус у храмі ходив, у Соломоновім ?анку.

Юдеї тоді обступили Його та й казали Йому: Доки будеш тримати в непевності нас? Якщо Ти Христос, то відкрито скажи нам!

Відповів їм Ісус: Я вам був сказав, та не вірите ви. Ті діла,що чиню їх у Ймення Свого Отця, вони свідчать про Мене.

Та не вірите ви, не з Моїх бо овець ви.

Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідком вони йдуть.

І Я життя вічне даю їм, і вони не загинуть повік, і ніхто їх не вихопить із Моєї руки.

Мій Отець, що дав їх Мені, Він більший за всіх, і вихопити ніхто їх не може Отцеві з руки.

Я й Отець Ми одне!

Знов каміння схопили юдеї, щоб укаменувати Його.

Відповів їм Ісус: Від Отця показав Я вам добрих учинків багато, за котрий же з тих учинків хочете Мене каменувати?

Юдеї Йому відказали: Не за добрий учинок хочемо Тебе вкаменувати, а за богозневагу, бо Ти, бувши людиною, за Бога Себе видаєш...

Відповів їм Ісус: Хіба не написано в вашім Законі: Я сказав: ви боги?

Коли тих Він богами назвав, що до них слово Боже було, а Писання не може порушене бути,

то Тому, що Отець освятив і послав Його в світ, закидаєте ви: Зневажаєш Ти Бога, через те, що сказав Я: Я Син Божий?

Коли Я не чиню діл Свого Отця, то не вірте Мені.

А коли Я чиню, то хоч ви Мені віри й не ймете, повірте ділам, щоб пізнали й повірили ви, що Отець у Мені, а Я ув Отці!

Тоді знову шукали вони, щоб схопити Його, але вийшов із рук їхніх Він.

І Він знову на той бік Йордану пішов, на те місце, де Іван найперше христив, та й там перебував.

І багато до Нього приходили та говорили, що хоч жадного чуда Іван не вчинив, але все, що про Нього Іван говорив, правдиве було.

І багато-хто ввірували в Нього там.

Переклад Куліша

Істино, істино глаголю вам: Хто не ввіходить дверима в кошару, а перелазить де инде, той злодїй і розбійник.

Хто ж увіходить дверима, той пастир вівцям.

Тому воротар одчиняє, і вівцї голосу його слухають, і свої вівцї кличе по імени, і виводить їх.

І як вижене вівцї свої, ійде поперед них, а вівцї ійдуть слїдом за ним, бо знають голос його.

За чужим же не пійдуть, а втїкати муть од него, бо не знають голосу чужих.

Сю приповість сказав їм Ісус, вони ж не зрозуміли, що се було, про що глаголав їм.

Тодї знов рече їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Що я двері вівцям.

Всї, скільки прийшло їх перше мене, злодїї і розбійники; тільки ж не послухали їх вівцї.

Я - двері: мною коли хто ввійде, спасеть ся, і входити ме, й виходити ме, і знайде пашу.

Злодїй не приходить, як тільки щоб украсти, і вбити, й погубити. Я прийшов, щоб життє мали, й надто мали.

Я пастир добрий: пастир добрий душу свою кладе за вівцї.

Наймит же й хто не пастир, що не його вівцї, бачить вовка йдучого, та й кидає вівцї, та й утїкає; а вовк хапа їх, і розсипає вівцї.

Наймит же втїкає, бо він наймит, і не журить ся про вівцї.

Я пастир добрий, і знаю моїх, і знають мене мої.

Яко ж знає мене Отець, так і я знаю Отця, і душу мою кладу за вівцї.

І инші вівцї маю, що не сієї кошари; і тих я мушу привести, й голос мій почують, і буде одно стадо, й один пастир.

За те Отець мене любить, що я кладу душу мою, щоб знов прийняти її.

Нїхто не бере її від мене, а я кладу її від себе. Маю власть положити її, і маю власть знов прийняти її. Сю заповідь прийняв я від Отця мого.

Постала тодї знов незгода між Жидами за слова сї.

Казали ж многі з них: Біса має і божеволїє; чого ви Його слухаєте?

Инші казали: Се слова не біснуватого. Хиба біс може слїпим очі відкривати?

Були ж поновини в Єрусалимі, і зима була.

І ходив Ісус по церкві у Соломоновім ходнику.

Обступили тодї Його Жиди, й казали Йому: Доки нас морочити меш? Коли Ти Христос, скажи нам явно.

Відказав їм Ісус: Я казав вам, та й не віруєте. Дїла, що я роблю в імя Отця мого, сї сьвідкують про мене.

Та ви не віруєте, бо ви не з овець моїх, як я казав вам.

Вівцї мої голосу мого слухають, і я знаю їх, і вони йдуть слїдом за мною.

І я життє вічнє даю їм; і не погинуть до віку, й не вихопить їх нїхто з рук моїх.

Отець мій, що дав менї, більший усїх, і нїхто не здолїє вихопити їх із рук Отця мого.

Я і Отець одно.

Брали тодї знов каміннє Жиди, щоб каменувати Його.

Озвавсь до них Ісус: Багато добрих дїл явив я від Отця мого. За которе з тих дїл каменуєте мене?

Відказали йому Жиди, говорячи: За добре дїло не каменуємо Тебе, а за хулу, і що Ти, чоловіком бувши, робиш себе Богом.

Озвавсь до них Ісус: Хиба не написано в законї вашому: Я сказав, ви боги?

Коли тих назвав богами, до кого слово Боже було, та й не може поламатись писаннє, -

то як же про Того, кого Отець осьвятив і післав у сьвіт, ви кажете: Що хулиш, бо сказав: Я Син Божий?

Коли я не роблю дїл Отця мого, не йміть віри менї.

Коли ж роблю, а ви менї не віруєте, то дїлам віруйте, щоб ви знали й вірували, що в менї Отець, і я в Йому.

Шукали тодї знов Його схопити, та вхиливсь од рук їх,

та й пійшов ізнов на той бік у те місце, де Йоан перше хрестив, та й пробував там.

І многі приходили до Него, й казали: Що Йоан нїякої ознаки не зробив, усе ж, що Йоан казав про сього чоловіка, правда була.

І увірували там многі в Него.

Переклад УБТ Турконяка

Щиру правду, щиру кажу вам: хто не входить до овечої кошари дверима, перелазить деінде, той злодій і розбійник;

а хто входить дверима, той пастир овець.

Йому брамник відчиняє, і вівці слухаються його голосу; він кличе своїх овець на ймення і виганяє їх.

Коли всіх своїх овець веде, то йде перед ними, а вівці йдуть за ним, бо знають його голос;

за чужим же не йдуть, а втікають від нього, бо не знають чужого голосу.

Отаку притчу сказав їм Ісус. Вони не зрозуміли, що означало те, про що говорив їм.

Отже, знову сказав [їм] Ісус: Щиру правду, щиру кажу вам, що я - двері для овець.

Всі, які приходили переді мною, були злодіями й розбійниками, та вівці їх не послухали.

Я - двері; якщо хто мною ввійде, той буде врятований - і ввійде, і вийде, і знайде пасовисько.

Злодій приходить тільки для того, щоб украсти, вбити й вигубити. Я прийшов, щоб мали життя - і мали вдосталь.

Я добрий пастир. Добрий пастир кладе свою душу за овець.

Наймит же і той, що не є пастирем, якому вівці не належать, бачить наближення вовка, лишає овець і втікає, а вовк хапає їх і розполохує [вівці];

[а наймит утікає], бо він таки наймит і не дбає про овець.

Я добрий пастир і знаю своїх і знають мої мене,

як знає мене Батько, а я знаю Батька, і кладу мою душу за овець.

Маю й інших овець, які не з цієї кошари, але мені треба і їх привести: вони почують мій голос, і буде одна отара й один пастир.

Саме тому любить мене Батько, що я кладу мою душу, щоб знову її взяти.

Ніхто не бере її від мене, але я сам віддаю її. Владу маю її покласти, і владу маю знову її взяти; цю заповідь я дістав від мого Батька.

Через ці слова знову виникла незгода між юдеями.

Багато з них казали: Він має біса; це навіжений; нащо слухаєте його?

Інші казали: Ні, це не слова навіженого; чи ж може біс відкрити очі сліпому?

Було саме свято Відновлення в Єрусалимі; стояла зима.

І ходив Ісус у храмі - в притворі Соломоновім.

Обступили його юдеї і казали до нього: Доки триматимеш нас у непевності? Якщо ти Христос, скажи нам відкрито!

Відповів їм Ісус: Я вам сказав - а ви не вірите. Справи, які я чиню в ім'я мого Батька, - вони свідчать про мене.

Але ви не вірите, бо ви не з моїх овець,

[як я вам сказав]. Мої вівці слухаються мого голосу, і я їх знаю, і йдуть за мною,

і я даю їм вічне життя, і не загинуть повік, і ніхто не забере їх з моїх рук.

Мій Батько, який дав їх мені, є більшим від усіх, і ніхто не може забрати [їх] з руки [мого] Батька.

Я та Батько - ми одне.

Знову юдеї взялися за каміння, щоб його побити.

Відповів їм Ісус: Багато добрих діл показав я вам від [мого] Батька. За які з цих діл хочете мене каменувати?

Відповіли йому юдеї, [кажучи]: Не за добрі діла каменуємо тебе, але за богозневагу; і що ти, бувши людиною, робиш себе Богом.

Відповів їм Ісус: Чи не написано в вашім законі: Я сказав: ви боги?

Якщо богами назвав тих, до яких було слово Боже, - а Писання порушувати не можна,

то до того, кого Батько освятив, послав у світ, ви кажете, що він зневажає Бога, бо сказав: Я Божий Син?

Якщо не роблю діл мого Батька, не вірте мені;

якщо ж роблю, то хоч не вірите мені, - вірте ділам, щоб ви зрозуміли й пізнали, що Батько в мені, а я - в Батькові.

І ще раз намагалися схопити його, але він оминув їхні руки.

І пішов знову на другий бік Йордану, на те місце, де Іван колись хрестив, і там зостався.

І численні люди прийшли до нього, і казали, що Іван не зробив ні одного чуда, проте все, що говорив Іван про нього, було правдою.

І багато хто там повірив у нього.

Російський синодальний переклад

Истинно, истинно говорю вам: кто не дверью входит во двор овчий, но перелазит инде, тот вор и разбойник;

а входящий дверью есть пастырь овцам.

Ему придверник отворяет, и овцы слушаются голоса его, и он зовет своих овец по имени и выводит их.

И когда выведет своих овец, идет перед ними; а овцы за ним идут, потому что знают голос его.

За чужим же не идут, но бегут от него, потому что не знают чужого голоса.

Сию притчу сказал им Иисус; но они не поняли, что такое Он говорил им.

Итак, опять Иисус сказал им: истинно, истинно говорю вам, что Я дверь овцам.

Все, сколько их ни приходило предо Мною, суть воры и разбойники; но овцы не послушали их.

Я есмь дверь: кто войдет Мною, тот спасется, и войдет, и выйдет, и пажить найдет.

Вор приходит только для того, чтобы украсть, убить и погубить. Я пришел для того, чтобы имели жизнь и имели с избытком.

Я есмь пастырь добрый: пастырь добрый полагает жизнь свою за овец.

А наемник, не пастырь, которому овцы не свои, видит приходящего волка, и оставляет овец, и бежит; и волк расхищает овец, и разгоняет их.

А наемник бежит, потому что наемник, и нерадит об овцах.

Я есмь пастырь добрый; и знаю Моих, и Мои знают Меня.

Как Отец знает Меня, так и Я знаю Отца; и жизнь Мою полагаю за овец.

Есть у Меня и другие овцы, которые не сего двора, и тех надлежит Мне привести: и они услышат голос Мой, и будет одно стадо и один Пастырь.

Потому любит Меня Отец, что Я отдаю жизнь Мою, чтобы опять принять ее.

Никто не отнимает ее у Меня, но Я Сам отдаю ее. Имею власть отдать ее и власть имею опять принять ее. Сию заповедь получил Я от Отца Моего.

От этих слов опять произошла между Иудеями распря.

Многие из них говорили: Он одержим бесом и безумствует; что слушаете Его?

Другие говорили: это слова не бесноватого; может ли бес отверзать очи слепым?

Настал же тогда в Иерусалиме праздник обновления, и была зима.

И ходил Иисус в храме, в притворе Соломоновом.

Тут Иудеи обступили Его и говорили Ему: долго ли Тебе держать нас в недоумении? если Ты Христос, скажи нам прямо.

Иисус отвечал им: Я сказал вам, и не верите; дела, которые творю Я во имя Отца Моего, они свидетельствуют о Мне.

Но вы не верите, ибо вы не из овец Моих, как Я сказал вам.

Овцы Мои слушаются голоса Моего, и Я знаю их; и они идут за Мною.

И Я даю им жизнь вечную, и не погибнут вовек; и никто не похитит их из руки Моей.

Отец Мой, Который дал Мне их, больше всех; и никто не может похитить их из руки Отца Моего.

Я и Отец - одно.

Тут опять Иудеи схватили каменья, чтобы побить Его.

Иисус отвечал им: много добрых дел показал Я вам от Отца Моего; за которое из них хотите побить Меня камнями?

Иудеи сказали Ему в ответ: не за доброе дело хотим побить Тебя камнями, но за богохульство и за то, что Ты, будучи человек, делаешь Себя Богом.

Иисус отвечал им: не написано ли в законе вашем: Я сказал: вы боги?

Если Он назвал богами тех, к которым было слово Божие, и не может нарушиться Писание, -

Тому ли, Которого Отец освятил и послал в мир, вы говорите: богохульствуешь, потому что Я сказал: Я Сын Божий?

Если Я не творю дел Отца Моего, не верьте Мне;

а если творю, то, когда не верите Мне, верьте делам Моим, чтобы узнать и поверить, что Отец во Мне и Я в Нем.

Тогда опять искали схватить Его; но Он уклонился от рук их,

и пошел опять за Иордан, на то место, где прежде крестил Иоанн, и остался там.

Многие пришли к Нему и говорили, что Иоанн не сотворил никакого чуда, но все, что сказал Иоанн о Нем, было истинно.

И многие там уверовали в Него.