8

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

Подавсь Ісус на Оливну гору.

Та вдосвіта знову прибув до храму, й усі люди посходились до нього; він же, сівши, навчав їх.

І привели тоді книжники і фарисеї до нього жінку, спійману на перелюбі, поставили її посередині,

і кажуть до нього: «Учителю, жінку оцю спіймано саме на перелюбнім вчинку.

Каменувати отаких приписав нам Мойсей у законі. Що ж ти на те?»

Іспитували вони його, казавши так, - щоб мати чим оскаржити його. А Ісус нахилився додолу і писав пальцем по землі.

А що вони наполягали та допитувалися в нього, то він підвівсь і каже до них: «Хто з вас без гріха, - нехай перший кидає у неї камінь!»

І знову нахилившись, писав по землі.

Почувши таке, почали вони виходити один по одному, почавши з щонайстарших аж до останніх. І залишилися тільки Ісус та жінка, що стояла посередині.

Підвівсь Ісус, а нікого, крім жінки, не побачивши, мовить до неї: «Де ж вони, жінко, оті твої обвинувачі? Ніхто не осудив тебе?»

«Ніхто, Господи», -відповіла. Тоді Ісус до неї: «То і я тебе не осуджую. Йди та вже віднині не гріши.»

І ще промовляв до них Ісус, і так їм казав: «Я - світло світу. Хто йде за мною, не блукатиме у темряві, а матиме світло життя.»

Отож і мовили до нього фарисеї: «Свідчиш сам за себе - неправдиве твоє свідоцтво.»

А Ісус їм відказує: «Хоч я і свідчу за себе сам, та свідоцтво моє правдиве, бо я знаю, звідкіля прийшов я і куди йду. Ви ж не знаєте, звідкіля приходжу і куди відходжу.

Ви судите за тілом - я не суджу нікого.

Коли я суджу, то суд мій правдивий, бо не сам я, а з Отцем, який послав мене.

Та й у законі вашім написано, що свідоцтво двох людей - правдиве.

Я свідчу про себе самого, - й Отець, який послав мене, про мене свідчить.»

Тоді вони сказали йому: «Де ж твій Отець?» Відрік Ісус: «Ані мене не знаєте, ані Отця мого. Якби знали ви мене, то й Отця мого теж знали б.»

Промовив він ті слова біля скарбниці, коли навчав у храмі. І ніхто його не схопив, бо не прийшла ще година його.

А й ще їм сказав: «Я відійду, а ви мене шукатимете та й помрете у грісі вашім. Куди я відійду, неспроможні ви прийти.»

Тож юдеї мовляли: «Може, він самого себе вб'є, коли ото каже: Куди я відійду, неспроможні ви прийти?»

І далі ще казав їм: «Ви здолу, я - згори. Ви з цього світу, я - не з цього світу.

Тим я і сказав вам: Помрете у гріхах ваших. Бо коли не увіруєте, що я - Сущий, помрете у ваших гріхах.»

Тоді вони йому: «Хто ж ти такий?» Ісус же їм відрік: «Споконвічний, як я і казав вам.

Багато чого маю я про вас сказати й осудити. Та той, хто послав мене, правдивий, і що я чув від нього, те й у світі говорю.»

А вони й не збагнули, що він про Отця їм говорив.

Тоді Ісус до них мовив: «Коли вгору Чоловічого Сина піднесете, тоді взнаєте, що Сущий я і що від себе не чиню нічого, але як навчав мене Отець мій, говорю,

. і що той, хто послав мене, - зо мною Сущий. Не полишив він мене самого, бо я постійно те чиню, що довподоби йому.»

І коли говорив так, численні увірували в нього.

І казав Ісус до тих юдеїв, які увірували в нього: «Коли ви перебуватимете в моїм слові, ви дійсно будете учнями моїми

і спізнаєте правду, і правда визволить вас.»

Ті йому й відказали: «Потомки ми Авраамові й не були ми ніколи невольниками ні в кого. Чого ж говориш: Визволитеся, мовляв?»

Ісус же їм: «Істинно, істинно кажу вам: Кожен, хто гріх чинить - гріха невольник!

Невольник не перебуває в домі повсякчас - повсякчас перебуває син.

Тож коли Син вас визволить, то справді станете вільні.

Знаю, що Авраамові ви по-томки. Бажаєте, однак, мене вбити, слово бо моє не має місця у вашому серці.

Переказую я те, що бачив в Отця мого, а ви те робите, що чули у вашого батька.»

Ті йому мовили у відповідь: «Авраам наш батько.» Каже ж їм Ісус: «Були б ви дітьми Авраамовими - чинили б ви діла Авраамові.

Та ось тепер бажаєте вбити мене, чоловіка, який вам правду сказав, ту, що її від Бога вчув. Не робив так Авраам.

Ви чините діла вашого батька.» «Ми не з розпусти вродились, - кажуть йому ті; один лише Отець у нас: Бог.»

А Ісус їм: «Був би Бог ваш Отець, любили б ви мене, бо я вийшов від Бога і прийшов: не від себе самого прийшов, а він послав мене.

Чого ж не розумієте, що я кажу? Бо слова мого ви слухати неспроможні.

Диявол вам батьком, тож волите за волею батька вашого чинити. А був він душогубець від початку, і правди він не тримався, бо правди нема в ньому. Коли говорить брехню, зо свого говорить, бо він брехун і батько лжі.

Мені ж, що правду вам каже, ви не вірите.

Хто з вас може довести гріх мені? То чого, коли я правду кажу, ви мені не вірите?

Хто від Бога, той слухає слова Божі. Ви ж тому й не слухаєте, бо ви не від Бога.»

Озвались юдеї, і сказали йому: «Чи неправильно ми кажемо, що самарянин єси ще й навіжений?»

Відповів Ісус: «Не навіжений я, а шаную Отця мого; ви ж - зневажаєте мене.

Слави для себе я не шукаю. Є - хто шукає і судить.

Істинно, істинно говорю вам: Хто моє слово берегтиме, повіки не побачить смерти.»

А юдеї йому: «Аж тепер ми збагнули, що ти таки навіжений. Авраам помер, і пророки, а ти твердиш: Хто берегтиме моє слово, той смерти не зазнає повіки.

Невже більший ти, ніж Авраам, наш батько, який помер? А й пророки померли. Кого ти з себе робиш?»

Ісус відрік: «Якщо я самого себе прославляю, слава моя - ніщо. Отець же мій, про якого кажете: Він Бог наш, - той мене прославляє.

Та ви його не спізнали, я ж знаю його. І коли сказав би я, що не знаю його, був би і я такий, як ви, неправдомовець. Та я його знаю і бережу його слово.

Авраам, ваш батько, сповнений був радощів звидіти день мій - і звидів, і втішився.»

Юдеї ж йому: «Ще й п'ятдесят років нема тобі, а ти Авраама бачив?»

І сказав їм Ісус: «Істинно, істинно кажу вам: Перше, ніж був Авраам, Я є.»

І вхопили каміння, щоб кинути на нього, - та Ісус перейшов посеред них і полишив храм.

Переклад Огієнка

Ісус же на гору Оливну пішов.

А над ранком прийшов знов у храм, і всі люди збігались до Нього. А Він сів і навчав їх.

І ось книжники та фарисеї приводять до Нього в перелюбі схоплену жінку, і посередині ставлять її,

та й говорять Йому: Оцю жінку, Учителю, зловлено на гарячому вчинку перелюбу...

Мойсей же в Законі звелів нам таких побивати камінням. А Ти що говориш?

Це ж казали вони, Його спокушуючи, та щоб мати на Нього оскарження. А Ісус, нахилившись додолу, по землі писав пальцем...

А коли ті не переставали питати Його, Він підвівся й промовив до них: Хто з вас без гріха, нехай перший на неї той каменем кине!...

І Він знов нахилився додолу, і писав по землі...

А вони, це почувши й сумлінням докорені, стали один по одному виходити, почавши з найстарших та аж до останніх. І зоставсь Сам Ісус і та жінка, що стояла всередині...

І підвівся Ісус, і нікого, крім жінки, не бачивши, промовив до неї: Де ж ті, жінко, що тебе оскаржали? Чи ніхто тебе не засудив?

А вона відказала: Ніхто, Господи... І сказав їй Ісус: Не засуджую й Я тебе. Іди собі, але більш не гріши!

І знову Ісус промовляв до них, кажучи: Я Світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не буде ходити у темряві той, але матиме світло життя.

Фарисеї ж Йому відказали: Ти Сам свідчиш про Себе, тим свідоцтво Твоє неправдиве.

Відповів і сказав їм Ісус: Хоч і свідчу про Себе Я Сам, та правдиве свідоцтво Моє, бо Я знаю, звідкіля Я прийшов і куди Я йду. Ви ж не відаєте, відкіля Я приходжу, і куди Я йду.

Ви за тілом судите, Я не суджу нікого.

А коли Я суджу, то правдивий Мій суд, бо не Сам Я, а Я та Отець, що послав Він Мене!

Та й у вашім Законі написано, що свідчення двох чоловіків правдиве.

Я Сам свідчу про Себе Самого, і свідчить про Мене Отець, що послав Він Мене.

І сказали до Нього вони: Де Отець Твій? Ісус відповів: Не знаєте ви ні Мене, ні Мого Отця. Якби знали Мене, то й Отця Мого знали б.

Ці слова Він казав при скарбниці, у храмі навчаючи. І ніхто не схопив Його, бо то ще не настала година Його...

І сказав Він їм знову: Я відходжу, ви ж шукати Мене будете, і помрете в гріху своїм. Куди Я йду, туди ви прибути не можете...

А юдеї казали: Чи не вб'є Він Сам Себе, коли каже: Куди Я йду, туди ви прибути не можете?

І сказав Він до них: Ви від долу, Я звисока, і ви зо світу цього, Я не з цього світу.

Тому Я сказав вам, що помрете в своїх гріхах. Бо коли не ввіруєте, що то Я, то помрете в своїх гріхах.

А вони запитали Його: Хто Ти такий? І Ісус відказав їм: Той, Хто спочатку, як і говорю Я до вас.

Я маю багато про вас говорити й судити; правдивий же Той, Хто послав Мене, і Я світові те говорю, що від Нього почув.

Але не зрозуміли вони, що то Він про Отця говорив їм.

Тож Ісус їм сказав: Коли ви підіймете Людського Сина, тоді зрозумієте, що то Я, і що Сам Я від Себе нічого не дію, але те говорю, як Отець Мій Мене був навчив.

А Той, Хто послав Мене, перебуває зо Мною; Отець не зоставив Самого Мене, бо Я завжди чиню, що Йому до вподоби.

Коли Він говорив це, то багато-хто в Нього увірували.

Тож промовив Ісус до юдеїв, що в Нього ввірували: Як у слові Моїм позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете,

і пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить!

Вони відказали Йому: Авраамів ми рід, і нічиїми невільниками не були ми ніколи. То як же Ти кажеш: Ви станете вільні?

Відповів їм Ісус: Поправді, поправді кажу вам, що кожен, хто чинить гріх, той раб гріха.

І не зостається раб у домі повік, але Син зостається повік.

Коли Син отже зробить вас вільними, то справді ви будете вільні.

Знаю Я, що ви рід Авраамів, але хочете смерть заподіяти Мені, бо наука Моя не вміщається в вас.

Я те говорю, що Я бачив в Отця, та й ви робите те, що ви бачили в батька свого.

Сказали вони Йому в відповідь: Наш отець Авраам. Відказав їм Ісус: Коли б ви Авраамові діти були, то чинили б діла Авраамові.

А тепер ось ви хочете вбити Мене, Чоловіка, що вам казав правду, яку чув Я від Бога. Цього Авраам не робив.

Ви робите діла батька свого. Вони ж відказали Йому: Не родилися ми від перелюбу, одного ми маєм Отця то Бога.

А Ісус їм сказав: Якби Бог був Отець ваш, ви б любили Мене, бо від Бога Я вийшов і прийшов, не від Себе ж Самого прийшов Я, а Мене Він послав.

Чому мови Моєї ви не розумієте? Бо не можете чути ви слова Мого.

Ваш батько диявол, і пожадливості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить неправду, то говорить зо свого, бо він неправдомовець і батько неправді.

А Мені ви не вірите, бо Я правду кажу.

Хто з вас може Мені докорити за гріх? Коли ж правду кажу, чом Мені ви не вірите?

Хто від Бога, той слухає Божі слова; через те ви не слухаєте, що ви не від Бога.

Відізвались юдеї й сказали Йому: Чи ж не добре ми кажемо, що Ти самарянин і демона маєш?

Ісус відповів: Не маю Я демона, та шаную Свого Отця, ви ж Мене зневажаєте.

Не шукаю ж Я власної слави, є Такий, Хто шукає та судить.

Поправді, поправді кажу вам: Хто слово Моє берегтиме, не побачить той смерти повік!

І сказали до Нього юдеї: Тепер ми дізнались, що демона маєш: умер Авраам і пророки, а Ти кажеш: Хто науку Мою берегтиме, не скуштує той смерти повік.

Чи ж Ти більший, аніж отець наш Авраам, що помер? Та повмирали й пророки. Ким Ти робиш Самого Себе?

Ісус відповів: Як Я славлю Самого Себе, то ніщо Моя слава. Мене прославляє Отець Мій, про Якого ви кажете, що Він Бог ваш.

І ви не пізнали Його, а Я знаю Його. А коли Я скажу, що не знаю Його, буду неправдомовець, подібний до вас. Та Я знаю Його, і слово Його зберігаю.

Отець ваш Авраам прагнув із радістю, щоб побачити день Мій, і він бачив, і тішився.

А юдеї ж до Нього сказали: Ти й п'ятидесяти років не маєш іще, і Авраама Ти бачив?

Ісус їм відказав: Поправді, поправді кажу вам: Перш, ніж був Авраам, Я є.

І схопили каміння вони, щоб кинути на Нього. Та сховався Ісус, і з храму пішов.

Переклад Куліша

Ісус же пійшов на гору Оливну.

Вранцї ж ізнов прийшов у церкву, і всї люде приходили до Него; й сївши навчав їх.

Приводять же письменники та Фарисеї до Него жінку, схоплену в перелюбі, і, поставивши її посерединї,

кажуть Йому: Учителю, сю жінку схоплено в перелюбі, на самому вчинку.

В законї ж Мойсей нам звелїв таких каменувати; Ти ж що кажеш?

Се ж казали, спокушуючи Його, щоб мали чим винувати Його. Ісус же, схилившись до долу, писав пальцем по землї.

Як же не переставали питати Його, піднявшись рече до них: Хто з вас без гріха, нехай первий кине камінь на неї.

І, знов, схилившись до долу, писав по землї.

Вони ж, почувши й докорені совістю, вийшли один за одним, почавши від старших та аж до останнїх; і зоставсь один Ісус та жінка, стоячи посерединї.

Піднявши ся ж Ісус і нїкого не бачивши, тільки жінку, рече їй: Жінко, де ж ті винувателї твої? нїхто тебе не осудив?

Вона ж каже: Нїхто, Господи. Рече ж їй Ісус: І я тебе не суджу: йди, і більш не гріши.

Знов же промовляв їм Ісус, глаголючи: Я сьвітло сьвіту. Хто йде слїдом за мною, не ходити ме в темряві, а мати ме сьвітло життя.

Казали тодї Йому Фарисеї: Ти про себе сьвідкуєш; сьвідченнє Твоє неправдиве.

Озвавсь Ісус і рече їм: Хоч я сьвідкую про себе, правдиве сьвідченнє моє; бо я знаю, звідкіля я прийшов, і куди йду.

Ви по тїлу судите; я не суджу нїкого.

Коли ж я суджу, суд мій правдивий; бо я не один, а я й пославший мене Отець.

І в законї ж вашому написано, що двох людей сьвідченнє правдиве.

Я сьвідкую про себе, й сьвідкує про мене пославший мене Отець.

Казали тодї Йому: Де Отець Твій? Відказав Ісус: Нї мене не знаєте, нї Отця мого. Коли б мене знали, й Отця мого знали б.

Такі слова промовив Ісус у скарбницї, навчаючи в церкві; і нїхто не хапав Його; бо ще не прийшла година Його.

Рече їм тодї знов Ісус: Я йду, й шукати мете мене, і в гріхах ваших повмираєте. Куди ж я йду, ви не можете йти.

Сказали тодї Жиди: Чи не вбє Він себе, що каже: Куди я йду, ви не можете йти?

І рече їм: Ви од нижнього, я од вишнього; ви од сьвіту сього, я не од сьвіту сього.

Тим я сказав вам, що повмираєте в гріхах ваших: коли бо не увіруєте, що се я, повмираєте в гріхах ваших.

Казали тодї Йому: Хто Ти єси? І рече їм Ісус: Той, що з почину, як і глаголю вам.

Багато маю про вас глаголати й судити; тільки ж Пославший мене правдивий; і я, що чув від Него, се глаголю в сьвітї.

Не розуміли, що про Отця їм глаголе.

Рече ж їм Ісус: Як знесете вгору Сина чоловічого, тодї зрозумієте, що се я, і що від себе не роблю нїчого; тільки, як навчив мене Отець мій, таке глаголю.

І Пославший мене - зо мною; не зоставив мене одного Отець; бо я роблю всякого часу, що подобаєть ся Йому.

Як се Він промовляв, многі увірували в Него.

Рече тодї Ісус до Жидів, що увірували Йому: Коли пробувати мете у слові моєму, справдї ви ученики мої будете,

і зрозумієте правду, й правда визволить вас.

Відказали Йому: Ми насїннє Авраамове, й нї в кого не були в неволї нїколи. Як же Ти говориш, що вільнї будете?

Відказав їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Що всякий, хто робить гріх, невільник гріха.

Невільник же не пробуває в дому до віку, Син пробуває до віку.

Коли ж Син визволить вас, справдї вільними будете.

Знаю, що ви насїннє Авраамове; та шукаєте вбити мене, бо слово моє не містить ся в вас.

Я, що видїв ув Отця мого, глаголю; а ви, що видїли в отця вашого, робите.

Озвались вони й казали Йому: Отець наш Авраам. Рече їм Ісус: Коли б ви дїти Авраамові були, дїла Авраамові робили б.

Тепер же шукаєте вбити мене, чоловіка, що вам правду глаголав, котру чув я від Бога. Сього Авраам не робив.

Ви робите дїла отця вашого. Казали тодї Йому: Ми не з перелюбу родились: одного Отця маємо, Бога.

Рече ж їм Ісус: Коли б Бог отець ваш був, любили б ви мене; бо я від Бога вийшов і приходжу, бо не від себе прийшов я, а Він мене післав.

Чом бесїди моєї не розумієте? Бо не можете слухати слова мого.

Ви від отця диявола, й хотїння отця вашого диявола хочете робити. Той був душогубцем з почину, й в правдї не встояв; бо нема правди в йому. Коли говорить брехню, із свого говорить; бо він брехун і отець її.

А що я правду глаголю, не віруєте менї.

Хто з вас докорить менї за гріх? Коли ж правду глаголю, чому ви не віруєте менї?

Хто від Бога, слова Божі слухає. Тому ви не слухаєте, що ви не від Бога.

Озвались тодї Жиди, й казали Йому: Чи не добре ми кажемо, що Самарянин єси Ти, і біса маєш?

Відказав Ісус: Я біса не маю, а шаную Отця мого; ви ж не шануєте мене.

Я ж не шукаю моєї слави; єсть, хто шукає й судить.

Істино, істино глаголю вам: Коли хто слово моє хоронити ме, смерти не побачить по вік.

Сказали тодї Йому Жиди: Тепер ми знаємо, що Ти біса маєш. Авраам умер і пророки, а Ти кажеш: Коли хто слово моє хоронити ме, не вкусить смерти по вік.

Хиба Ти більший єси, нїж отець наш Авраам, що вмер? І пророки повмирали. Ким Ти себе робиш?

Відказав Ісус: Коли я прославляю себе, слава моя нїщо. Єсть Отець мій, що прославляє мене, про котрого ви кажете, що Він Бог ваш.

І не пізнали Його; я ж знаю Його. А коли я скажу, що не знаю Його, буду подобний вам ложник. Нї, знаю Його, й слово Його хороню.

Авраам, отець ваш, рад був видїти день мій; та він увидїв, і зрадїв.

Казали тодї Жиди до Него: Не маєш пятидесяти років ще, і Авраама видїв єси?

Рече їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Перш нїж Авраамові бути, я був.

Брали тодї каміннє, щоб кидати на Него; Ісус же сховав ся, і вийшов з церкви, пройшовши посеред них, і пійшов так мимо.

Переклад УБТ Турконяка

Ісус же пішов на Оливну гору.

А вдосвіта знову прийшов до храму; весь народ ішов до нього; сівши, навчав їх.

Приводять [до нього] книжники й фарисеї жінку, зловлену під час перелюбу; поставивши її посередині,

кажуть до нього: Учителю, ця жінка явно була спіймана в перелюбі.

В законі Мойсей наказав нам таких побивати камінням. Що ти на це скажеш?

Це розповідали, випробовуючи його, щоб мати на чому оскаржити його. Ісус же, схилившись додолу, писав пальцем на землі,

[не звертаючи на них уваги]. Як наполягали у своїх запитаннях, підвівся і сказав до них: Хто з вас без гріха, хай перший кине на неї камінь.

І знову, схилившись, писав на землі.

Вони ж, почувши, [і будучи засоромлені совістю], відходили один по одному, почавши від старших [до останніх]; і лишився сам [Ісус] та жінка, що стояла посередині.

Ісус, підвівши голову [і не побачивши нікого, лиш саму жінку], сказав їй: Жінко, де вони, [ті, що звинуватили тебе]? Ніхто тебе не засудив?

Вона відповіла: Ніхто, Господи. Сказав їй Ісус: Я тебе також не засуджую. Іди й відтепер більше не гріши.

Знову промовляв до них Ісус, кажучи: Я - світло для світу; хто піде за мною, той не ходитиме в темряві, але матиме світло життя.

Тоді сказали йому фарисеї: Ти свідчиш про себе сам і твоє свідчення не є правдивим.

Відповів їм Ісус і сказав їм:Хоч я свідчу сам про себе, моє свідчення є правдивим, бо я знаю, звідки прийшов і куди йду;

а ви не знаєте, звідки я і куди йду. Ви тілом судите, - я ж не суджу нікого.

А якщо я і суджу, то мій суд є правдивим, бо я не один, але з тим, що мене послав, - з Батьком.

У вашому ж таки законі написано, що свідчення двох людей є правдивим.

Я сам свідчу про себе і свідчить про мене й той, що мене послав, - Батько.

Тоді запитали його: Де твій Батько? Відповів Ісус: Ані мене не знаєте, ані мого Батька; коли б ви мене знали, то знали б і мого Батька.

Ці слова сказав біля скарбниці, навчаючи в храмі; і ніхто не схопив його, бо ще не надійшла його година.

Знову сказав їм [Ісус]: Я відходжу і шукатимете мене, і в гріхові своєму помрете. Куди я йду, туди ви не можете піти.

Міркували поміж собою юдеї, чи бува сам себе він не вб'є, коли каже: Куди я іду, туди ви не можете піти?

І говорив їм: Ви з долу, я з високости; ви - від цього світу, я - не від цього світу.

Тому я сказав вам, що помрете у ваших гріхах. Бо якщо не повірите, що то я, помрете у ваших гріхах.

А вони запитали його: Хто ти? Сказав їм Ісус: Я - початок, що й кажу вам.

Багато чого маю про вас говорити і судити; але той, хто послав мене, є правдивий; і я світові те говорю, що від нього почув.

Не збагнули вони, що то він говорив їм про Батька.

Отож, сказав їм Ісус: Коли підіймете Сина Людського, тоді збагнете, що це я і що від себе нічого не роблю, а тільки як навчив мене [мій] Батько, - те й говорю.

Той, хто послав мене, - зі мною; [Батько] не лишив мене самого, бо я завжди роблю те, що йому до вподоби.

Як він це говорив, багато хто повірив у нього.

Тож промовив Ісус до тих юдеїв, які повірили в нього: Якщо ви перебуватимете в моїм слові, тоді справді будете моїми учнями,

і пізнаєте правду, і правда зробить вас вільними.

Відповіли йому: Ми є Авраамовим насінням і не були ні в кого й ніколи невільниками. То як же ти кажеш, що станемо вільними?

Відповів їм Ісус: Щиру правду, щиру кажу вам, що кожний, хто чинить гріх, є невільником гріха.

Але невільник не лишається в оселі вічно; Син же лишається вічно.

Отож, якщо Син визволить вас, то справді будете вільними.

Знаю, що ви є насінням Авраамовим, але прагнете мене вбити, бо моє слово не вміщується в вас.

Я кажу те, що побачив у [мого] Батька; а ви чините те, що чули від [вашого] батька.

Сказали йому у відповідь: Авраам є наш батько. Каже їм Ісус: Якби ви були Авраамовими дітьми, ви чинили б діла Авраама;

нині ж прагнете вбити мене - людину, що сказала вам правду, яку почула від Бога: Авраам такого не робив.

Ви робите діла вашого батька. Вони сказали йому: Ми народилися не від перелюбу; маємо одного Батька - Бога.

Сказав їм Ісус: Якби Бог був вашим Батьком, ви полюбили б мене, бо я від Бога вийшов і прийшов - не від себе ж самого прийшов, але він мене послав.

Чому не розумієте моєї мови? - Бо ви не можете чути мого слова.

Ваш батько - диявол і ви хочете виконувати жадання вашого батька. Той був душогубом від самого початку і в правді не встояв, бо нема в ньому правди. Коли говорить неправду, тоді своє говорить, бо він брехун і батько його.

А коли я правду кажу, - не вірите мені.

Хто з вас оскаржить мене за гріх? Якщо правду кажу, то чому ви мені не вірите?

Хто від Бога, той слухає Божі слова; ви ж тому й не слухаєте, що ви не від Бога.

Відповіли на це юдеї і сказали: Хіба не так ми говоримо, що ти самарянин і біса маєш?

Відповів Ісус: Я біса не маю; але шаную мого Батька, а ви мене зневажаєте.

Я не шукаю власної слави: є той, хто шукає і судить.

Щиру правду, щиру кажу вам, що коли хто збереже моє слово, не побачить смерти до віку.

Сказали йому юдеї: Отепер ми дізналися, що маєш біса. І Авраам помер, і пророки; а ти кажеш, що коли хто збереже моє слово, не скуштує смерти ніколи.

Чи ти більший від нашого батька Авраама, який помер? Та й пророки повмирали. Ким себе самого робиш?

Відповів Ісус: Якщо я прославлятиму себе самого, то слава моя - ніщо. Це мій Батько мене прославляє, - той, про якого ви кажете, що він є нашим Богом;

ви його не пізнали; я ж його знаю. І якщо скажу, що не знаю його, то буду подібним до вас - брехуном; але я його знаю та зберігаю його слово.

Авраам, ваш батько, радий був би побачити мій день - і побачив, і втішився.

Сказали йому на це юдеї: Не маєш ще й п'ятдесяти років, а вже бачив Авраама?

Сказав їм Ісус: Щиру правду, щиру кажу вам: Перш ніж Авраам був, - я є.

Тоді схопили каміння, щоб кидати на нього. Ісус же сховався, і вийшов з храму, [пройшовши між ними, й попрямував далі].

Російський синодальний переклад

Иисус же пошел на гору Елеонскую.

А утром опять пришел в храм, и весь народ шел к Нему. Он сел и учил их.

Тут книжники и фарисеи привели к Нему женщину, взятую в прелюбодеянии, и, поставив ее посреди,

сказали Ему: Учитель! эта женщина взята в прелюбодеянии;

а Моисей в законе заповедал нам побивать таких камнями: Ты что скажешь?

Говорили же это, искушая Его, чтобы найти что-нибудь к обвинению Его. Но Иисус, наклонившись низко, писал перстом на земле, не обращая на них внимания.

Когда же продолжали спрашивать Его, Он, восклонившись, сказал им: кто из вас без греха, первый брось на нее камень.

И опять, наклонившись низко, писал на земле.

Они же, услышав то и будучи обличаемы совестью, стали уходить один за другим, начиная от старших до последних; и остался один Иисус и женщина, стоящая посреди.

Иисус, восклонившись и не видя никого, кроме женщины, сказал ей: женщина! где твои обвинители? никто не осудил тебя?

Она отвечала: никто, Господи. Иисус сказал ей: и Я не осуждаю тебя; иди и впредь не греши.

Опять говорил Иисус к народу и сказал им: Я свет миру; кто последует за Мною, тот не будет ходить во тьме, но будет иметь свет жизни.

Тогда фарисеи сказали Ему: Ты Сам о Себе свидетельствуешь, свидетельство Твое не истинно.

Иисус сказал им в ответ: если Я и Сам о Себе свидетельствую, свидетельство Мое истинно; потому что Я знаю, откуда пришел и куда иду; а вы не знаете, откуда Я и куда иду.

Вы судите по плоти; Я не сужу никого.

А если и сужу Я, то суд Мой истинен, потому что Я не один, но Я и Отец, пославший Меня.

А и в законе вашем написано, что двух человек свидетельство истинно.

Я Сам свидетельствую о Себе, и свидетельствует о Мне Отец, пославший Меня.

Тогда сказали Ему: где Твой Отец? Иисус отвечал: вы не знаете ни Меня, ни Отца Моего; если бы вы знали Меня, то знали бы и Отца Моего.

Сии слова говорил Иисус у сокровищницы, когда учил в храме; и никто не взял Его, потому что еще не пришел час Его.

Опять сказал им Иисус: Я отхожу, и будете искать Меня, и умрете во грехе вашем. Куда Я иду, туда вы не можете придти.

Тут Иудеи говорили: неужели Он убьет Сам Себя, что говорит: "куда Я иду, вы не можете придти "?

Он сказал им: вы от нижних, Я от вышних; вы от мира сего, Я не от сего мира.

Потому Я и сказал вам, что вы умрете во грехах ваших; ибо если не уверуете, что это Я, то умрете во грехах ваших.

Тогда сказали Ему: кто же Ты? Иисус сказал им: от начала Сущий, как и говорю вам.

Много имею говорить и судить о вас; но Пославший Меня есть истинен, и что Я слышал от Него, то и говорю миру.

Не поняли, что Он говорил им об Отце.

Итак Иисус сказал им: когда вознесете Сына Человеческого, тогда узнаете, что это Я и что ничего не делаю от Себя, но как научил Меня Отец Мой, так и говорю.

Пославший Меня есть со Мною; Отец не оставил Меня одного, ибо Я всегда делаю то, что Ему угодно.

Когда Он говорил это, многие уверовали в Него.

Тогда сказал Иисус к уверовавшим в Него Иудеям: если пребудете в слове Моем, то вы истинно Мои ученики,

и познаете истину, и истина сделает вас свободными.

Ему отвечали: мы семя Авраамово и не были рабами никому никогда; как же Ты говоришь: сделаетесь свободными?

Иисус отвечал им: истинно, истинно говорю вам: всякий, делающий грех, есть раб греха.

Но раб не пребывает в доме вечно; сын пребывает вечно.

Итак, если Сын освободит вас, то истинно свободны будете.

Знаю, что вы семя Авраамово; однако ищете убить Меня, потому что слово Мое не вмещается в вас.

Я говорю то, что видел у Отца Моего; а вы делаете то, что видели у отца вашего.

Сказали Ему в ответ: отец наш есть Авраам. Иисус сказал им: если бы вы были дети Авраама, то дела Авраамовы делали бы.

А теперь ищете убить Меня, Человека, сказавшего вам истину, которую слышал от Бога: Авраам этого не делал.

Вы делаете дела отца вашего. На это сказали Ему: мы не от любодеяния рождены; одного Отца имеем, Бога.

Иисус сказал им: если бы Бог был Отец ваш, то вы любили бы Меня, потому что Я от Бога исшел и пришел; ибо Я не Сам от Себя пришел, но Он послал Меня.

Почему вы не понимаете речи Моей? Потому что не можете слышать слова Моего.

Ваш отец диавол; и вы хотите исполнять похоти отца вашего. Он был человекоубийца от начала и не устоял в истине, ибо нет в нем истины. Когда говорит он ложь, говорит свое, ибо он лжец и отец лжи.

А как Я истину говорю, то не верите Мне.

Кто из вас обличит Меня в неправде? Если же Я говорю истину, почему вы не верите Мне?

Кто от Бога, тот слушает слова Божии. Вы потому не слушаете, что вы не от Бога.

На это Иудеи отвечали и сказали Ему: не правду ли мы говорим, что Ты Самарянин и что бес в Тебе?

Иисус отвечал: во Мне беса нет; но Я чту Отца Моего, а вы бесчестите Меня.

Впрочем Я не ищу Моей славы: есть Ищущий и Судящий.

Истинно, истинно говорю вам: кто соблюдет слово Мое, тот не увидит смерти вовек.

Иудеи сказали Ему: теперь узнали мы, что бес в Тебе. Авраам умер и пророки, а Ты говоришь: кто соблюдет слово Мое, тот не вкусит смерти вовек.

Неужели Ты больше отца нашего Авраама, который умер? и пророки умерли: чем Ты Себя делаешь?

Иисус отвечал: если Я Сам Себя славлю, то слава Моя ничто. Меня прославляет Отец Мой, о Котором вы говорите, что Он Бог ваш.

И вы не познали Его, а Я знаю Его; и если скажу, что не знаю Его, то буду подобный вам лжец. Но Я знаю Его и соблюдаю слово Его.

Авраам, отец ваш, рад был увидеть день Мой; и увидел и возрадовался.

На это сказали Ему Иудеи: Тебе нет еще пятидесяти лет, - и Ты видел Авраама?

Иисус сказал им: истинно, истинно говорю вам: прежде нежели был Авраам, Я есмь.

Тогда взяли каменья, чтобы бросить на Него; но Иисус скрылся и вышел из храма, пройдя посреди них, и пошел далее.