6

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

По тому пішов Ісус на той бік Галилейського Тиверіядського моря.

І йшла за ним сила народу, бачили бо чуда, які вчинив він із недужими.

Тож зійшов Ісус на гору й сів там з учнями своїми.

А було вже недалеко до Пасхи, свята юдейського.

Підвівши ж очі й побачивши, що сила людей іде до нього, каже до Филипа:«Де хліба нам купити, щоб оцим дати їсти?»

Мовив же так, іспитуючи його, знав бо сам, що має робити.

Озвався ж до нього Филип: «Хліба й за двісті динаріїв не вистачило б, аби кожному з них хоч трохи припало.»

Але говорить до нього один з учнів, Андрій, брат Симона Петра:

«Є тут один хлопчина; він має п'ять ячмінних хлібів ще й дві риби. Та що це на таку многоту!»

І мовив Ісус: «Веліте людям сісти.» Було ж багато трави на тому місці. Отож посідали чоловіки - числом тисяч із п'ять.

І взяв Ісус хліби й, воздавши хвалу, розподілив серед тих, що сиділи; так само й риби: скільки хотіли.

Коли ж вони наситилися, то мовив до своїх учнів: «Зберіть кавалки, що позоставалися, щоб нічого не пропало.»

Отож зібрали - і наповнили дванадцять кошів куснями ячмінного хліба, які залишилися були в тих, що їли.

Люди ж, побачивши чудо, яке сподіяв Ісус, заговорили: «Це справді той пророк, що має прийти у світ.»

І довідався Ісус, що вони мають намір прийти й узяти його, щоб зробити царем, - і віддалився сам-один на гору знов.

Коли ж настав вечір, учні його зійшли на морське узбережжя

і, ввійшовши в човен, попливли на той бік моря, до Капернауму. Уже й посутеніло, а Ісус ще не був прийшов до них.

І схвилювалося море від великого вітровію.

Пропливли вони з двадцять п'ять чи тридцять стадій, аж бачать - Ісус іде морем, до човна зближається, - та й налякались.

А він же до них: «Це я, не лякайтесь!»

І хотіли його взяти у човен, але човен відразу пристав до землі, до якої прямували.

А наступного дня народ, що стояв по той бік моря, бачив, що не було там іншого човна, тільки один, до якого Ісус не ввійшов разом з учнями своїми і яким його учні відпливли самі.

Інші ж човни прибули з Тиверіяди близько до того місця, де їли хліб, коли то Господь склав був подяку.

Отож, коли народ побачив, що нема там ані Ісуса, ані його учнів, то сіли в човни і прибули до Капернауму, шукаючи Ісуса.

Знайшовши його по тім боці моря, мовили до нього: «Учителю, коли ж ти прибув сюди?»

А Ісус їм у відповідь: «Істинно, істинно говорю вам: Ви шукаєте мене не тому, що чуда бачили, а тому, що хліб їли та й наситилися.

Працюйте не на ту їжу, яка проминає, лише на ту їжу, яка залишається на життя вічне, - яку як дасть вам Син Чоловічий, бо його Бог Отець назнаменував.»

Вони ж мовили до нього: «Що робити нам, щоб діла Божі чинити?»

. А Ісус відповів і сказав їм: «Діло Боже - вірувати в того, кого він послав.»

Тоді вони йому: «Який же знак твориш ти, щоб ми побачили й увірували в тебе? Що вчиниш?

Батьки наші манну в пустині споживали, як ото написано: Дав їм хліб з неба їсти.»

Ісус же сказав їм: «Істинно, істинно говорю вам: Не Мойсей дав хліб вам з неба, лише Отець мій дає вам хліб правдивий з неба.

Божий бо хліб той, що з неба сходить і життя світові дає.»

Мовили тоді до нього: «Господи, хліба такого давай нам повсякчасно!»

Ісус же їм: «Я - хліб життя. Хто приходить до мене - не голодуватиме; хто в мене вірує - не матиме спраги ніколи.

Та я сказав був вам: Ви й бачили мене, а не віруєте.

Усе, що Отець мені дає, прийде до мене, і того, хто до мене прибуде, я не відкину;

бо зійшов я з неба не для того, щоб волю власну чинити, а волю того, хто мене послав.

Оце ж воля того, хто мене послав: щоб з усього, що він дав мені, я нічого не погубив, лише воскресив його останнього дня.

Така бо воля мого Отця: щоб кожен, хто Сина бачить і вірує в нього, жив життям вічним і щоб я воскресив його останнього дня.»

І обурились юдеї на нього, що сказав був: «Я хліб, який з неба зійшов»,

і говорили: «Чи то ж не Ісус, син Йосифів, що його батька-матір ми знаємо? Як же він тепер твердить: Я зійшов з неба?»

А Ісус їм у відповідь: «Не ремствуйте між собою.

Ніхто не спроможен прийти до мене, коли Отець, який послав мене, не приведе його, - і я воскрешу його останнього дня.

Написано в пророків: Усі будуть поучені Богом. Кожен, хто вчув від Отця, той, навчившися, до мене приходить.

Не (кажу), щоб хтось Отця бачив, бо той тільки Отця бачив, хто від Бога.

Істинно, істинно говорю вам: Хто вірує, той живе життям вічним.

Я - хліб життя.

Батьки ваші манну в пустині споживали, - і померли.

Це ж хліб, що з неба сходить, щоб той, хто їстиме його, не вмер.

Я - хліб живий, що з неба зійшов. Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки. І хліб, що його я дам, це - тіло моє за життя світу.»

Отож юдеї заходилися сперечатись між собою, кажучи: «Як отой може нам своє тіло дати їсти?»

А Ісус їм: «Істинно, істинно говорю вам: Якщо не споживатимете тіло Чоловічого Сина й не питимете його кров, не матимете життя в собі.

Хто тіло моє їсть і кров мою п'є, той живе життям вічним, і я воскрешу його останнього дня.

Бо тіло моє - їжа правдива, і кров моя - правдивий напій.

Хто споживає тіло моє і кров мою п'є, той у мені перебуває, а я - в ньому.

Як мене Отець живий послав, і я Отцем живу, так і той хто споживає мене, житиме мною.

Це й хліб, що зійшов з неба. Не як ото манну їли батьки ваші, а померли: хто цей хліб споживатиме, той повіки житиме.»

Те говорив він, коли навчав у Капернаумі, у синагозі.

Почувши це, багато з-поміж його учнів говорили: «Жорстока ця мова! Хто може її слухати?»

Ісус же, знавши в собі. що учні його обурюються з того приводу, мовив до них: «Чи вводить вас теє у спокусу?

А коли побачите, як Син Чоловічий зноситиметься туди, де був спочатку, - що тоді?

Оживлює дух, тіло ж не допомагає ні в чому. Дух - ті слова що їх я вимовив до вас, вони й життя.

Деякі з вас, однак, не вірують.» Ісус бо знав від самого початку, хто ті, які не вірують, і хто той, що зрадить його.

Тож додав: «Ось чому я сказав вам, що ніхто не спроможен прийти до мене, коли йому того не буде дано Отцем.»

Від того часу численні з-поміж його учнів відступилися від нього і більше з ним не ходили.

Тоді мовив Ісус до дванадцятьох: «Невже й ви бажаєте відступитися?»

Але озвався до нього Симон Петро: «Господи, а до кого ж іти нам? Це ж у тебе - слова життя вічного!

Ми й увірували й спізнали, що ти - Божий Святий.»

Ісус же відрік їм: «Хіба я не вибрав вас дванадцятьох? Та один же з вас - диявол!»

А говорив він про Юду, сина Симона Іскаріота, - той бо, один з дванадцятьох, і мав його зрадити.

Переклад Огієнка

Після того Ісус перейшов на той бік Галілейського чи Тіверіядського моря.

А за Ним ішла безліч народу, бо бачили чуда Його, що чинив над недужими.

Ісус же на гору зійшов, і сидів там зо Своїми учнями.

Наближалася ж Пасха, свято юдейське.

А Ісус, звівши очі Свої та побачивши, яка безліч народу до Нього йде, говорить Пилипові: Де ми купимо хліба, щоб вони поживились?

Він же це говорив, його випробовуючи, бо знав Сам, що Він має робити.

Пилип Йому відповідь дав: І за двісті динаріїв їм хліба не стане, щоб кожен із них бодай трохи дістав.

Говорить до Нього Андрій, один з учнів Його, брат Симона Петра:

Є тут хлопчина один, що має п'ять ячних хлібів та дві рибі, але що то на безліч таку!

А Ісус відказав: Скажіть людям сідати! А була на тім місці велика трава. І засіло чоловіка числом із п'ять тисяч.

А Ісус узяв хліби, і, подяку вчинивши, роздав тим, хто сидів. Так само і з риб, скільки хотіли вони.

І, як наїлись вони, Він говорить до учнів Своїх: Позбирайте куски позосталі, щоб ніщо не загинуло.

І зібрали вони. І дванадцять повних кошів наклали кусків, що лишились їдцям із п'яти ячних хлібів.

А люди, що бачили чудо, яке Ісус учинив, гомоніли: Це Той справді Пророк, що повинен прибути на світ!

Спостерігши ж Ісус, що вони мають замір прийти та забрати Його, щоб настановити царем, знов на гору пішов Сам один.

А як вечір настав, то зійшли Його учні над море.

І, ввійшовши до човна, на другий бік моря вони попливли, до Капернауму. І темрява вже наступила була, а Ісус ще до них не приходив.

Від великого ж вітру, що віяв, хвилювалося море.

Як вони ж пропливли стадій із двадцять п'ять або з тридцять, то Ісуса побачили, що йде Він по морю, і до човна зближається, і їх страх обгорнув...

Він же каже до них: Це Я, не лякайтесь!

І хотіли вони взяти до човна Його; та човен зараз пристав до землі, до якої пливли.

А наступного дня той народ, що на тім боці моря стояв, побачив, що там іншого човна, крім одного того, що до нього ввійшли були учні Його, не було, і що до човна не входив Ісус із Своїми учнями, але відпливли самі учні.

А тим часом із Тіверіяди припливли човни інші близько до місця того, де вони їли хліб, як Господь учинив був подяку.

Отож, як побачили люди, що Ісуса та учнів Його там нема, то в човни посідали самі й прибули до Капернауму, і шукали Ісуса.

І, на тім боці моря знайшовши Його, сказали Йому: Коли Ти прибув сюди, Учителю?

Відповів їм Ісус і сказав: Поправді, поправді кажу вам: Мене не тому ви шукаєте, що бачили чуда, а що їли з хлібів і наситились.

Пильнуйте не про поживу, що гине, але про поживу, що зостається на вічне життя, яку дасть нам Син Людський, бо відзначив Його Бог Отець.

Сказали ж до Нього вони: Що ми маємо почати, щоб робити діла Божі?

Ісус відповів і сказав їм: Оце діло Боже, щоб у Того ви вірували, Кого Він послав.

А вони відказали Йому: Яке ж знамено Ти чиниш, щоб побачили ми й поняли Тобі віри? Що Ти робиш?

Наші отці їли манну в пустині, як написано: Хліб із неба їм дав на поживу.

А Ісус їм сказав: Поправді, поправді кажу вам: Не Мойсей хліб із неба вам дав, Мій Отець дає вам хліб правдивий із неба.

Бо хліб Божий є Той, Хто сходить із неба й дає життя світові.

А вони відказали до Нього: Давай, Господи, хліба такого нам завжди!

Ісус же сказав їм: Я хліб життя. Хто до Мене приходить, не голодуватиме він, а хто вірує в Мене, ніколи не прагнутиме.

Але Я вам сказав, що Мене хоч ви й бачили, та не віруєте.

Усе прийде до Мене, що Отець дає Мені, а того, хто до Мене приходить, Я не вижену геть.

Бо Я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, Хто послав Мене.

Оце ж воля Того, Хто послав Мене, щоб з усього, що дав Мені Він, Я нічого не стратив, але воскресив те останнього дня.

Оце ж воля Мого Отця, щоб усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня.

Тоді стали юдеї ремствувати на Нього, що сказав: Я той хліб, що з неба зійшов.

І казали вони: хіба Він не Ісус, син Йосипів, що ми знаємо батька та матір Його? Як же Він каже: Я з неба зійшов?

А Ісус відповів і промовив до них: Не ремствуйте ви між собою!

Ніхто бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його, і того воскрешу Я останнього дня.

У Пророків написано: І всі будуть від Бога навчені. Кожен, хто від Бога почув і навчився, приходить до Мене.

Це не значить, щоб хтось Отця бачив, тільки Той Отця бачив, Хто походить від Бога.

Поправді, поправді кажу Вам: Хто вірує в Мене, життя вічне той має.

Я хліб життя!

Отці ваші в пустині їли манну, і померли.

То є хліб, Який сходить із неба, щоб не вмер, хто Його споживає.

Я хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити. А хліб, що дам Я, то є тіло Моє, яке Я за життя світові дам.

Тоді між собою змагатися стали юдеї, говорячи: Як же Він може дати нам тіла спожити?

І сказав їм Ісус: Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви споживати не будете тіла Сина Людського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя.

Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня.

Бо тіло Моє то правдиво пожива, Моя ж кров то правдиво пиття.

Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той в Мені перебуває, а Я в ньому.

Як Живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той, хто Мене споживає, і він житиме Мною.

То є хліб, що з неба зійшов. Не як ваші отці їли манну й померли, хто цей хліб споживає, той жити буде повік!

Оце Він говорив, коли в Капернаумі навчав у синагозі.

А багато-хто з учнів Його, як почули оце, гомоніли: Жорстока це мова! Хто слухати може її?

А Ісус, Сам у Собі знавши це, що учні Його на те ремствують, промовив до них: Чи оце вас спокушує?

А що ж, як побачите Людського Сина, що сходить туди, де перше Він був?

То дух, що оживлює, тіло ж не помагає нічого. Слова, що їх Я говорив вам, то дух і життя.

Але є дехто з вас, хто не вірує. Бо Ісус знав спочатку, хто ті, хто не вірує, і хто видасть Його.

І сказав Він: Я тому й говорив вам, що до Мене прибути не може ніхто, як не буде йому від Отця дане те.

Із того часу відпали багато-хто з учнів Його, і не ходили вже з Ним.

І сказав Ісус Дванадцятьом: Чи не хочете й ви відійти?

Відповів Йому Симон Петро: До кого ми підемо, Господи? Ти маєш слова життя вічного.

Ми ж увірували та пізнали, що Ти Христос, Син Бога Живого!

Відповів їм Ісус: Чи не Дванадцятьох Я вас вибрав? Та один із вас диявол...

Це сказав Він про Юду, сина Симонового, Іскаріота. Бо цей мав Його видати, хоч він був один із Дванадцятьох.

Переклад Куліша

Після сього пійшов Ісус на той бік моря Галилейського, Тивериядського.

І йшло за Ним багато народу, бо бачили Його ознаки, що робив над недужими.

Зійшов же на гору Ісус, і сидїв там з учениками своїми.

Була ж близько пасха, сьвято Жидівське.

Знявши ж Ісус очі і побачивши, що багато народу йде до Него, рече до Филипа: Звідкіля купимо хлїба, щоб вони попоїли?

Се ж сказав, вивідуючи його, бо сам знав, що має робити.

Відказав Йому Филип: За двістї денариїв хлїба не стане їм, щоб кожному з них хоч трохи досталось.

Каже Йому один з учеників Його, Андрей, брат Симона Петра:

Є тут хлопець один, що має пять хлїбів ячних та дві рибки; тільки що сього на стільки?

Рече ж Ісус: Заставте людей сїдати. Була ж трава велика на тому місцї. Посїдали ж чоловіки, числом тисяч з пять.

Прийнявши ж хлїби Ісус, і оддавши хвалу, подав ученикам, ученики ж сидячим; так само й риби, скільки хотїли.

Як же наситились, рече ученикам своїм: Позбирайте останки окрушин, щоб не пропало нїщо.

Зібрали ж і наповнили дванайцять кошів окрушин із пяти хлїбів ячних, що зосталось у тих, що їли.

Люде ж, бачивши, яку ознаку зробив Ісус, сказали, що се справдї пророк, грядущий на сьвіт.

Як же постеріг Ісус, що хочуть прийти та схопити Його, щоб зробити Його царем, то пійшов ізнов на гору сам один.

Як же настав вечір, пійшли ученики Його над море,

і, ввійшовши в човен, плили на той бік моря у Капернаум. І вже стемнїло, й не приходив до них Ісус.

А море, од великого вітру, що бурхав, піднялось.

Одпливши ж гоней на двайцять і пять або трийцять, бачять, що Ісус ходить по морю, і до човна наближуєть ся, і полякались.

Він же рече їм: Се я; не лякайтесь.

Тодї радо прийняли Його в човен, і зараз човен опинивсь коло землї, куди вони прямували.

Назавтра народ, стоячий по тім боцї моря, побачивши, що иншого човна не було там, тільки один той, у котрий ввійшли ученики Його, й що не ввійшов з учениками своїми Ісус у човен, а що самі ученики Його відчалили,

инші ж човни поприходили з Тиверияди поблизу місця, де їли хлїб, як хвалу оддав Господь;

побачивши ж оце люде, що Ісуса там нема, анї учеників Його, ввійшли і вони в човни, та й прибули в Капернаум, шукаючи Ісуса.

І, знайшовши Його на тім боцї моря, сказали Йому: Рави, коли прибув єси сюда?

Відказав їм Ісус і рече: Істино, істино глаголю вам: Шукаєте мене не тому, що бачили ознаки, а що їли хлїб, та й наситились.

Трудїть ся не для їжи погибаючої, а для їжи, що зостаєть ся в вічнє життє, котру Син чоловічий вам дасть; Сього бо Отець ствердив, Бог.

Казали ж до Него: Що нам робити, щоб чинити дїла Божі?

Відказав Ісус і рече їм: Се єсть дїло Боже, щоб вірувати в Того, кого післав Він.

Казали ж Йому: Що ж робиш Ти за ознаку, щоб видїли ми, та й вірували Тобі? що чиниш?

Батьки наші манну їли в пустинї, як писано: Хлїб з неба дав їм їсти.

Рече ж їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Не Мойсей дав вам хлїб з неба, а Отець мій дає вам хлїб з неба правдивий.

Бо хлїб Божий той, що сходить з неба, й життє дає сьвітові.

Казали ж до Него: Господи, всякого часу давай нам хлїб сей.

Рече ж їм Ісус: Я хлїб життя, хто приходить до мене, не голодувати ме, і хто вірує в мене, не жаждувати ме нїколи.

Тільки глаголю вам, що й видїли мене, та й не віруєте.

Усе, що дає менї Отець, до мене прийде; а хто приходить до мене, не вижену геть.

Бо зійшов я з неба, не щоб чинити волю мою, а волю Пославшого мене.

Се ж воля пославшого мене Отця, щоб з усього, що дав менї, не погубив я нїчого, а воскресив його останнього дня.

Се ж воля пославшого мене, щоб кожен, хто видить Сина й вірує в Него, мав життє вічнє, і я воскрешу його останнього дня.

Миркали тодї Жиди про Него, що сказав: Я хлїб, що зійшов з небес;

і казали: Хиба се не Ісус, син Йосифів, котрого знаємо ми батька й матїр? Як же Він каже: Що з неба зійшов я?

Озвав ся ж Ісус і рече їм: Не миркайте між собою.

Нїхто не може прийти до мене, коли Отець, пославший мене, не притягне його, й я воскрешу його останнього дня.

Написано в пророків: І будуть усї навчені від Бога. Тим кожен, хто чув од Отця і навчивсь, приходить до мене.

Не то, щоб Отця хто видїв, тільки Той, хто від Бога, Той видїв Отця.

Істино, істино глаголю вам: Хто вірує в мене, має життє вічнє.

Я хлїб життя.

Батьки ваші їли манну в пустинї, та й повмирали.

Се хлїб, що з неба сходить, щоб, хто їсть Його, не вмер.

Я хлїб живий, що з неба зійшов. Коли хто їсть сей хлїб, жити ме по вік; а хлїб, що я дам, се тїло моє, що я дам за життє сьвіту.

Змагались тодї між собою, говорячи: Як може Він дати нам тїло їсти?

Рече ж їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Як не їсте тїла Сина чоловічого й не пєте Його крові, не маєте життя в собі.

Хто їсть тїло моє і пє мою кров, має життє вічнє, і я воскрешу його останнього дня.

Тїло моє справдї єсть їжа, а кров моя справдї єсть напиток.

Хто їсть тїло моє і пє кров мою, в менї пробуває, а я в йому.

Як післав мене живий Отець, і я живу Отцем, так і хто їсть мене, й той жити ме мною.

Се хлїб, що з неба зійшов. Не як батьки ваші їли манну та й повмирали; хто їсть сей хлїб, жити ме по вік.

Се Він глаголав у школї, навчаючи в Капернаумі.

Многі ж слухавши з учеників Його казали: Жорстоке се слово; хто може його слухати?

Знаючи ж Ісус сам у собі, що миркають про Него ученики Його, рече їм: Се вас блазнить?

Що ж, коли побачите Сина чоловічого, як входить туди, де перше був?

Се дух, що оживлює; тїло не годить ся нї на що. Слова, що я глаголю вам, се дух і життє.

Тільки ж є такі між вами, що не вірують. Знав бо з почину Ісус, котрі не вірують, і хто зрадить Його.

І рече: Тим глаголав вам, що нїхто не може прийти до мене, коли не буде дано йому від Отця мого.

Після сього багато з учеників Його пійшли назад, і вже більш з Ним не ходили.

Рече ж Ісус дванайцятьом: Чи й ви хочете йти?

Відказав тодї Йому Симон Петр: Господи, до кого йти нам? у Тебе слова життя вічнього,

і ми увірували й взнали, що Ти єси Христос, Син Бога живого.

Відказав їм Ісус: Хиба не я вас дванайцятьох вибрав? а один з вас диявол.

Говорив же про Юду Симонового Іскариота: сей бо мав Його зрадити, один з дванайцяти.

Переклад УБТ Турконяка

Після цього Ісус пішов на другий бік моря Тиверіядської Галилеї.

І за ним ішла велика юрба, бо бачили чуда, які робив над недужими.

Вийшов Ісус на гору й сидів там із своїми учнями.

Наближалася Пасха - юдейське свято.

Отже, Ісус, піднявши очі й побачивши, що велика юрба йде до нього, каже до Пилипа: За що купимо хліби, щоб вони поживилися?

Говорив це, випробовуючи його, бо сам знав, що хотів робити.

Відповів йому Пилип: Замало буде хліба за двісті динаріїв, щоб кожний щось трохи одержав.

Каже йому один із його учнів, Андрій, брат Симона-Петра:

Тут є [один] хлопець, який має п'ять ячмінних хлібів та дві рибини, але що це на таку кількість?

Промовив Ісус: Розсадіть людей. Було тут багато трави. Тож розсілися люди, числом яких п'ять тисяч.

Узяв Ісус хліби і, віддавши хвалу, подав [учням; учні ж] - тим, що розсілися; також і рибу, скільки бажали.

Коли наїлися, велів своїм учням: Зберіть залишки, щоб ніщо не пропало.

Зібрали й наповнили дванадцять кошиків шматками з п'ятьох ячмінних хлібів, що залишилися від тих, які їли.

Тоді люди, побачивши чудо, яке [Ісус] зробив, говорили, що він є правдивим пророком, який приходить у світ.

Ісус же, збагнувши, що хочуть прийти, взяти його й проголосити царем, відійшов знову сам на гору.

З настанням вечора його учні зійшли до моря,

увійшли до човна й попливли на другий бік моря, до Капернаума. Уже стемніло, а Ісус ще не приходив до них;

море розхвилювалося, бо подув великий вітер.

Коли пропливли десь зо двадцять п'ять чи тридцять стадій, побачили, Ісус йде по морю і наближається до човна, - і злякалися.

Він же каже їм: Це я, не бійтеся.

Хотіли взяти його до човна; тим часом човен пристав до берега, куди вони пливли.

Наступного дня юрба, що стояла з другого боку моря, побачила, що іншого човна там не було, крім [того] одного, [до якого ввійшли його учні],

і що Ісус не входив до човна з своїми учнями, а лише самі його учні пішли. Тим часом з Тиверіяди припливли інші човни поблизу того місця, де їли хліби, де Господь віддав хвалу.

Коли люди побачили, що там нема ані Ісуса, ані учнів, вони самі посідали в човни й попливли до Капернаума, шукаючи Ісуса.

Коли знайшли його по той бік моря, сказали йому: Равві, коли ти прибув сюди?

Відповів їм Ісус і сказав: Щиру правду, щиру кажу вам: шукаєте мене не тому, що побачили чуда, але тому, що їли хліб і наситилися.

Працюйте ж не на поживу, що гине, але на поживу, що залишається на вічне життя, які дасть вам Людський Син; бо призначив його Бог Батько.

Спитали в нього: Що нам робити, аби чинити Божі діла?

Відповів Ісус, сказав їм: Те є Боже діло, щоб повірили ви в того, кого він послав.

Сказали йому: Яке знамення зробиш, щоб ми його побачили й повірили тобі? Що вчиниш?

Наші батьки їли манну в пустині, згідно з написаним: хліб з неба дав їм їсти.

Відказав їм Ісус: Щиру правду, щиру кажу вам: не Мойсей дав вам хліба з неба, але мій Батько дає вам правдивий хліб з неба;

Божий хліб - це той, що сходить з неба і дає світові життя.

Сказали тоді йому: Господи, давай нам завжди цей хліб.

Сказав [же] їм Ісус: Я є хліб життя; хто приходить до мене, - не зголодніє, і хто вірить у мене, - ніколи не матиме спраги.

Але я сказав вам, що ви хоч і бачили мене, але не вірите.

Усе, що дає мені Батько, прийде до мене; і того, що приходить до мене, - не вижену,

бо я зійшов з неба виконувати не мою волю, а волю того, хто мене послав - [Батька].

А воля того, що мене послав, - [Батька], - є та, щоб усе, дане мені ним, я не втратив, але воскресив останнього дня.

Воля мого Батька та, щоб кожний, хто бачить Сина й вірить у нього, мав вічне життя; і я воскрешу його останнього дня.

Ремствували на нього юдеї, бо сказав: Я є хліб, що зійшов з неба,

- і казали: Чи це не Ісус, Йосипів син, батька й матір якого ми знаємо? Як же тепер каже [він]: Я зійшов з неба?

Відповів Ісус і сказав їм: Не ремствуйте між собою.

Ніхто не може прийти до мене, коли Батько, що мене послав, не притягне його, - і я воскрешу його останнього дня.

Написано в пророків: І всі будуть навчені Богом. Кожний, хто чув Батька і навчився, приходить до мене.

Не тому, що Батька хтось бачив; хіба лише той, що є від Бога, - він і бачив Батька.

Щиру правду, щиру кажу вам, що хто вірить [у мене], той має вічне життя.

Я є хлібом життя.

Ваші батьки їли манну в пустині - і померли.

Це ж є хліб, що сходить з неба, аби хто його споживе, - не вмер.

Я живий хліб, що зійшов з неба; якщо хто споживе цей хліб, житиме вічно. Хліб, який я дам, - це моє тіло, [яке я віддам] за життя світу.

Сперечалися між собою юдеї, кажучи: Як може він дати нам спожити своє тіло?

Сказав їм Ісус: Щиру правду, щиру кажу вам: якщо не споживатимете тіла Людського Сина і не питимете його крови, не матимете в собі життя.

Хто споживає моє тіло і п'є мою кров, той має вічне життя, - і я його воскрешу останнього дня.

Бо моє тіло є правдивою поживою, а моя кров є правдивим напоєм.

Хто споживає моє тіло і п'є мою кров, той перебуває в мені і я в ньому.

Як ото послав мене живий Батько, - і я живу через Батька, - так і той, хто їстиме мене, житиме через мене.

Це хліб, що зійшов з неба. Не як батьки [ваші манну] споживали й померли; а хто споживатиме цей хліб, житиме вічно.

Отак говорив він, навчаючи у Капернаумській синаґозі.

Чимало його учнів, почувши це, казали: Жорстока ця мова. Хто може його слухати?

Ісус же, знаючи в собі, що його учні ремствують на нього, сказав їм: Чи це вас спокушує?

А, як побачите, що Людський Син підноситься туди, де був раніше?

Дух оживляє, а тіло не приносить жодної користи. Слова, які я вам сказав, є духом і життям.

Але є деякі з вас, що не вірять. Ісус із самого початку знав, хто ті, що не вірять, і хто той, що його зрадить.

І додав: Задля цього сказав вам, що ніхто не може прийти до мене, якщо йому не було дано від [мого] Батька.

Віднині багато хто з його учнів відійшли геть і вже не ходили з ним.

Тоді Ісус сказав дванадцятьом: Чи й ви не хочете відійти?

Відповів йому Симон-Петро: Господи, до кого ж ми підемо? Ти ж бо маєш слова вічного життя;

і ми повірили й пізнали, що ти є святий - [Син живого] Бога.

Відповів їм Ісус: Чи не дванадцятьох я вибрав? Але один з вас є дияволом.

Говорив він про Юду Симонового Іскаріота, бо саме він, будучи одним із дванадцятьох, мав його зрадити.

Російський синодальний переклад

После сего пошел Иисус на ту сторону моря Галилейского, в окрестности Тивериады.

За Ним последовало множество народа, потому что видели чудеса, которые Он творил над больными.

Иисус взошел на гору и там сидел с учениками Своими.

Приближалась же Пасха, праздник Иудейский.

Иисус, возведя очи и увидев, что множество народа идет к Нему, говорит Филиппу: где нам купить хлебов, чтобы их накормить?

Говорил же это, испытывая его; ибо Сам знал, что хотел сделать.

Филипп отвечал Ему: им на двести динариев не довольно будет хлеба, чтобы каждому из них досталось хотя понемногу.

Один из учеников Его, Андрей, брат Симона Петра, говорит Ему:

здесь есть у одного мальчика пять хлебов ячменных и две рыбки; но что это для такого множества?

Иисус сказал: велите им возлечь. Было же на том месте много травы. Итак возлегло людей числом около пяти тысяч.

Иисус, взяв хлебы и воздав благодарение, роздал ученикам, а ученики возлежавшим, также и рыбы, сколько кто хотел.

И когда насытились, то сказал ученикам Своим: соберите оставшиеся куски, чтобы ничего не пропало.

И собрали, и наполнили двенадцать коробов кусками от пяти ячменных хлебов, оставшимися у тех, которые ели.

Тогда люди, видевшие чудо, сотворенное Иисусом, сказали: это истинно Тот Пророк, Которому должно придти в мир.

Иисус же, узнав, что хотят придти, нечаянно взять его и сделать царем, опять удалился на гору один.

Когда же настал вечер, то ученики Его сошли к морю

и, войдя в лодку, отправились на ту сторону моря, в Капернаум. Становилось темно, а Иисус не приходил к ним.

Дул сильный ветер, и море волновалось.

Проплыв около двадцати пяти или тридцати стадий, они увидели Иисуса, идущего по морю и приближающегося к лодке, и испугались.

Но Он сказал им: это Я; не бойтесь.

Они хотели принять Его в лодку; и тотчас лодка пристала к берегу, куда плыли.

На другой день народ, стоявший по ту сторону моря, видел, что там, кроме одной лодки, в которую вошли ученики Его, иной не было, и что Иисус не входил в лодку с учениками Своими, а отплыли одни ученики Его.

Между тем пришли из Тивериады другие лодки близко к тому месту, где ели хлеб по благословении Господнем.

Итак, когда народ увидел, что тут нет Иисуса, ни учеников Его, то вошли в лодки и приплыли в Капернаум, ища Иисуса.

И, найдя Его на той стороне моря, сказали Ему: Равви! когда Ты сюда пришел?

Иисус сказал им в ответ: истинно, истинно говорю вам: вы ищете Меня не потому, что видели чудеса, но потому, что ели хлеб и насытились.

Старайтесь не о пище тленной, но о пище, пребывающей в жизнь вечную, которую даст вам Сын Человеческий, ибо на Нем положил печать Свою Отец, Бог.

Итак сказали Ему: что нам делать, чтобы творить дела Божии?

Иисус сказал им в ответ: вот дело Божие, чтобы вы веровали в Того, Кого Он послал.

На это сказали Ему: какое же Ты дашь знамение, чтобы мы увидели и поверили Тебе? что Ты делаешь?

Отцы наши ели манну в пустыне, как написано: хлеб с неба дал им есть.

Иисус же сказал им: истинно, истинно говорю вам: не Моисей дал вам хлеб с неба, а Отец Мой дает вам истинный хлеб с небес.

Ибо хлеб Божий есть тот, который сходит с небес и дает жизнь миру.

На это сказали Ему: Господи! подавай нам всегда такой хлеб.

Иисус же сказал им: Я есмь хлеб жизни; приходящий ко Мне не будет алкать, и верующий в Меня не будет жаждать никогда.

Но Я сказал вам, что вы и видели Меня, и не веруете.

Все, что дает Мне Отец, ко Мне придет; и приходящего ко Мне не изгоню вон,

ибо Я сошел с небес не для того, чтобы творить волю Мою, но волю пославшего Меня Отца.

Воля же пославшего Меня Отца есть та, чтобы из того, что Он Мне дал, ничего не погубить, но все то воскресить в последний день.

Воля Пославшего Меня есть та, чтобы всякий, видящий Сына и верующий в Него, имел жизнь вечную; и Я воскрешу его в последний день.

Возроптали на Него Иудеи за то, что Он сказал: Я есмь хлеб, сшедший с небес.

И говорили: не Иисус ли это, сын Иосифов, Которого отца и Мать мы знаем? Как же говорит Он: я сшел с небес?

Иисус сказал им в ответ: не ропщите между собою.

Никто не может придти ко Мне, если не привлечет его Отец, пославший Меня; и Я воскрешу его в последний день.

У пророков написано: и будут все научены Богом. Всякий, слышавший от Отца и научившийся, приходит ко Мне.

Это не то, чтобы кто видел Отца, кроме Того, Кто есть от Бога; Он видел Отца.

Истинно, истинно говорю вам: верующий в Меня имеет жизнь вечную.

Я есмь хлеб жизни.

Отцы ваши ели манну в пустыне и умерли;

хлеб же, сходящий с небес, таков, что ядущий его не умрет.

Я хлеб живый, сшедший с небес; ядущий хлеб сей будет жить вовек; хлеб же, который Я дам, есть Плоть Моя, которую Я отдам за жизнь мира.

Тогда Иудеи стали спорить между собою, говоря: как Он может дать нам есть Плоть Свою?

Иисус же сказал им: истинно, истинно говорю вам: если не будете есть Плоти Сына Человеческого и пить Крови Его, то не будете иметь в себе жизни.

Ядущий Мою Плоть и пиющий Мою Кровь имеет жизнь вечную, и Я воскрешу его в последний день.

Ибо Плоть Моя истинно есть пища, и Кровь Моя истинно есть питие.

Ядущий Мою Плоть и пиющий Мою Кровь пребывает во Мне, и Я в нем.

Как послал Меня живый Отец, и Я живу Отцем, так и ядущий Меня жить будет Мною.

Сей-то есть хлеб, сшедший с небес. Не так, как отцы ваши ели манну и умерли: ядущий хлеб сей жить будет вовек.

Сие говорил Он в синагоге, уча в Капернауме.

Многие из учеников Его, слыша то, говорили: какие странные слова! кто может это слушать?

Но Иисус, зная Сам в Себе, что ученики Его ропщут на то, сказал им: это ли соблазняет вас?

Что ж, если увидите Сына Человеческого восходящего туда, где был прежде?

Дух животворит; плоть не пользует нимало. Слова, которые говорю Я вам, суть дух и жизнь.

Но есть из вас некоторые неверующие. Ибо Иисус от начала знал, кто суть неверующие и кто предаст Его.

И сказал: для того -то и говорил Я вам, что никто не может придти ко Мне, если то не дано будет ему от Отца Моего.

С этого времени многие из учеников Его отошли от Него и уже не ходили с Ним.

Тогда Иисус сказал двенадцати: не хотите ли и вы отойти?

Симон Петр отвечал Ему: Господи! к кому нам идти? Ты имеешь глаголы вечной жизни:

и мы уверовали и познали, что Ты Христос, Сын Бога живаго.

Иисус отвечал им: не двенадцать ли вас избрал Я? но один из вас диавол.

Это говорил Он об Иуде Симонове Искариоте, ибо сей хотел предать Его, будучи один из двенадцати.