5

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

По тому було свято юдейське, тож Ісус прибув до Єрусалиму.

А є в Єрусалимі при Овечих воротах купелеве місце, по-єврейському воно зветься Витесда, що має п'ять критих переходів.

Лежала в них сила недужих, сліпих, кривих, усохлих, які чекали, коли то зрушиться вода:

ангел бо Господній сходив час від часу в купелеве місце та й заколочував воду, і хто, отже, перший поринав по тому, як вода заколочувалася, то одужував, -хоч яка б там була його хвороба.

Один чоловік там був, що нездужав тридцять і вісім років.

Побачив Ісус, що він лежить, а довідавшися, що було воно вже дуже довго, каже до нього: «Бажаєш одужати?»

«Не маю нікого, пане, - одрікає йому недужий, - хто б мене, коли ото вода зрушиться, та й спустив у купіль: бо ось тільки я прийду, а вже інший передо мною поринає.»

Мовить Ісус до нього: «Устань, візьми ложе твоє і ходи!»

Відразу ж і одужав той чоловік, і взяв ложе своє і почав ходити. Був же той день - субота.

Юдеї і кажуть до одужалого: «Субота адже ж! Не личить тобі ложе носити!»

А той їм у відповідь: «Візьми ложе твоє і ходи, - сказав мені, хто мене оздоровив.»

Спитали його: «Хто він - той, що сказав тобі: Візьми і ходи?»

Та одужалий не знав, хто він, бо Ісус зник у натовпі, що юрмився на тому місці.

Щойно потім знайшов його Ісус у храмі й мовив до нього: «Оце ти видужав, - тож не гріши більше, щоб щось гірше тобі не сталось.»

Чоловік пішов і оповів юдеям, мовляв, той, хто його оздоровив, - Ісус.

Ось тому й переслідували юдеї Ісуса: вчинив бо він те в суботу.

А Ісус їм відрік: «Отець мій творить аж по сю пору, тож і я творю.»

За те ж юдеї ще дужче заповзялися, щоб убити його - не тільки за те, що суботу порушував, а й за те, що Бога своїм Отцем називав, робивши себе рівним Богові.

І відповів їм Ісус, кажучи: «Істинно, істинно говорю вам: Не може Син нічого робити від себе самого, коли не бачить, що й Отець те саме робить. Бо що той робить, те так само й Син робить.

Отець бо любить Сина й усе появляє йому, що сам чинить. І більші від цих діла появить йому, щоб ви дивувалися.

Бо як Отець воскрешає померлих і оживлює, так і Син дає життя, кому захоче.

Отець бо не судить нікого, а Синові дав він суд увесь,

щоб усі почитали Сина так, як Отця почитають. Хто Сина не почитає, той не почитає Отця, який послав його.

Істинно, істинно говорю вам: Хто слухає моє слово й у того вірує, хто послав мене, - живе життям вічним, і на суд не приходить, бо від смерти перейшов у життя.

Істинно, істинно говорю вам: Надходить час, - ба, вже й тепер він, - коли померлі вчують Сина Божого голос, а вчувши - оживуть.

Бо як Отець має життя у собі, так і Синові дав, щоб мав життя у собі.

І владу йому дав суд чинити, він бо - Син Чоловічий.

І не дивуйтеся з того, бо надходить час, коли всі, хто у гробах, голос його вчують,

. і вийдуть ті, що чинили добро, на воскресіння життя. А ті, що зло чинили, - воскреснуть на суд.

Не спроможен я нічого діяти від себе самого. Суджу я так, як чую, і суд мій справедливий, бо шукаю я не своєї волі, лише волі того, хто послав мене.

Неправдиве моє свідоцтво, коли свідчу я сам за себе.

Але за мене свідчить інший, і відаю я, що те його свідоцтво, яким він за мене свідчить, - правдиве.

Послали ви були до Йоана, і він посвідчив правду.

Я ж бо не від людини свідоцтво приймаю, але кажу вам це, щоб ви спаслися.

Той був світич, який палає і світить, тож ви й побажали на часинку з світла повтішатись.

Та в мене свідоцтво більше, ніж те Йоанове: діла оті, що їх Отець доручив мені для мого виконання, - ось ті саме діла, що їх я роблю, і свідчать за мене, що Отець мене послав.

І Отець, який послав мене, свідчить за мене, лише ви ані голосу його не чули, ані виду його не бачили ніколи.

І слова його не маєте, що перебувало б серед вас, - ви бо не віруєте в того, кого він послав.

Простежте Писання, в яких, як ото ви гадаєте, ваше життя вічне, - а й вони свідчать за мене!

Але ви не бажаєте до мене прийти, щоб жити життям вічним.

Слави не приймаю я від людей.

Та я спізнав вас, що не маєте в собі любови до Бога.

В ім'я Отця мого прийшов я, а ви не приймаєте мене. Прийшов би інший у вашому імені, ви б такого прийняли.

Як можете ви вірувати, коли ви славу один від одного приймаєте, а слави, яка від самого Бога, не шукаєте?

Не гадайте, що я перед Отцем винуватиму вас: Мойсей - ось обвинувач ваш, отой, на якого ви сподівання покладаєте.

Бо якби вірили ви Мойсеєві, то й мені б ви вірили: про мене бо писав він!

Не віривши ж його писанням - як моїм словам повірите?»

Переклад Огієнка

Після того юдейське Свято було, і до Єрусалиму Ісус відійшов.

А в Єрусалимі, біля брами Овечої, є купальня, Віфесда по-єврейському зветься, що мала п'ять ?анків.

У них лежало багато слабих, сліпих, кривих, сухих, що чекали, щоб воду порушено.

Бо Ангол Господній часами спускавсь до купальні, і порушував воду, і хто перший улазив, як воду порушено, той здоровим ставав, хоч би яку мав хворобу.

А був там один чоловік, що тридцять і вісім років був недужим.

Як Ісус його вгледів, що лежить, та, відаючи, що багато він часу слабує, говорить до нього: Хочеш бути здоровим?

Відповів Йому хворий: Пане, я не маю людини, щоб вона, як порушено воду, до купальні всадила мене. А коли я приходжу, то передо мною вже інший улазить.

Говорить до нього Ісус: Уставай, візьми ложе своє та й ходи!

І зараз одужав оцей чоловік, і взяв ложе своє та й ходив. Того ж дня субота була,

тому то сказали юдеї вздоровленому: Є субота, і не годиться тобі брати ложа свого.

А він відповів їм: Хто мене вздоровив, Той до мене сказав: Візьми ложе своє та й ходи.

А вони запитали його: Хто Той Чоловік, що до тебе сказав: Візьми ложе своє та й ходи?

Та не знав уздоровлений, Хто то Він, бо Ісус ухиливсь від народу, що був на тім місці.

Після того Ісус стрів у храмі його, та й промовив до нього: Ось видужав ти. Не гріши ж уже більше, щоб не сталось тобі чого гіршого!

Чоловік же пішов і юдеям звістив, що Той, Хто вздоровив його, то Ісус.

І тому зачали юдеї переслідувати Ісуса, що таке Він чинив у суботу.

А Ісус відповів їм: Отець Мій працює аж досі, працюю і Я.

І тому то юдеї ще більш намагалися вбити Його, що не тільки суботу порушував Він, але й Бога Отцем Своїм звав, тим роблячись Богові рівним.

Відповів же Ісус і сказав їм: Поправді, поправді кажу вам: Син нічого робити не може Сам від Себе, тільки те, що Він бачить, що робить Отець; бо що робить Він, те так само й Син робить.

Бо Отець любить Сина, і показує все, що Сам робить, Йому. І покаже Йому діла більші від цих, щоб ви дивувались.

Бо як мертвих Отець воскрешає й оживлює, так і Син, кого хоче, оживлює.

Бо Отець і не судить нікого, а ввесь суд віддав Синові,

щоб усі шанували і Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, не шанує Отця, що послав Його.

Поправді, поправді кажу вам: Хто слухає слова Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, життя вічне той має, і на суд не приходить, але перейшов він від смерти в життя.

Поправді, поправді кажу вам: Наступає година, і тепер уже є, коли голос Божого Сина почують померлі, а ті, що почують, оживуть.

Бо як має Отець життя Сам у Собі, так і Синові дав життя мати в Самому Собі.

І Він дав Йому силу чинити і суд, бо Він Людський Син.

Не дивуйтесь цьому, бо надходить година, коли всі, хто в гробах, Його голос почують,

і повиходять ті, що чинили добро, на воскресення життя, а котрі зло чинили, на воскресення Суду.

Я нічого не можу робити Сам від Себе. Як Я чую, суджу, і Мій суд справедливий, не шукаю бо волі Своєї, але волі Отця, що послав Мене.

Коли свідчу про Себе Я Сам, то свідоцтво Моє неправдиве.

Є Інший, Хто свідчить про Мене, і Я знаю, що правдиве свідоцтво, яким свідчить про Мене.

Ви послали були до Івана, і він свідчив про правду.

Та Я не від людини свідоцтва приймаю, але це говорю, щоб були ви спасені.

Він світильником був, що горів і світив, та ви тільки хвилю хотіли потішитись світлом його.

Але Я маю свідчення більше за Іванове, бо ті справи, що Отець Мені дав, щоб Я виконав їх, ті справи, що Я їх чиню, самі свідчать про Мене, що Отець Мене послав!

Та й Отець, що послав Мене, Сам засвідчив про Мене; але ви ані голосу Його не чули ніколи, ані виду Його не бачили.

Навіть слова Його ви не маєте, щоб у вас перебувало, бо не вірите в Того, Кого Він послав.

Дослідіть но Писання, бо ви думаєте, що в них маєте вічне життя, вони ж свідчать про Мене!

Та до Мене прийти ви не хочете, щоб мати життя.

Від людей не приймаю Я слави,

але вас Я пізнав, що любови до Бога в собі ви не маєте.

Я прийшов у Ймення Свого Отця, та Мене не приймаєте ви. Коли ж прийде інший у ймення своє, того приймете ви.

Як ви можете вірувати, коли славу один від одного приймаєте, а слави тієї, що від Бога Єдиного, не прагнете ви?

Не думайте, що Я перед Отцем буду вас винуватити, є, хто вас винуватити буде, Мойсей, що на нього надієтесь ви!

Коли б ви Мойсеєві вірили, то й Мені б ви повірили, бо про Мене писав він.

Якщо писанням його ви не вірите, то як віри поймете словам Моїм?

Переклад Куліша

Після сього було сьвято Жидівське; і прийшов Ісус у Єрусалим.

У Єрусалимі ж коло Овечих воріт є купіль, що зветь ся по єврейськи Ветезда, з пятьма ходниками.

В них лежало велике множество недужих, слїпих, кривих, сухих, що дожидали движення води.

Ангел бо певного часу спускавсь у купіль і збивав воду: хто ж первий улазив після збивання води, одужував, якою б нї мучив ся болестю.

Був же там один чоловік, що трийцять і вісїм років був у недузї.

Сього побачивши Ісус лежачого, й відаючи, що довгий уже час нездужає, рече йому: Хочеш одужати?

Відповів Йому недужий: Господи, чоловіка не маю, щоб, як зібєть ся вода, вкинув мене в купіль; як же прийду я, инший поперед мене влазить.

Рече йому Ісус: Устань, візьми постїль твою, та й ходи!

І зараз одужав чоловік, і взяв постїль свою, та й ходив; була ж субота того дня.

І казали Жиди сцїленому: Субота; не годить ся тобі брати постелї.

Відказав їм: Хто оздоровив мене, той менї сказав: Візьми постїль твою, та й ходи.

Питали ж його: Що то за чоловік, що сказав тобі: Візьми постїль твою, та й ходи?

Той же, що одужав, не знав, хто Він; бо Ісус відійшов геть, як народ був на місцї тому.

Опісля знаходить його Ісус у церкві, і рече йому: Оце одужав єси; не гріши більш, щоб гіршого тобі не стало ся.

Пійшов чоловік, та й сповістив Жидів, що се Ісус, що оздоровив його.

За се гонили Ісуса Жиди й шукали Його вбити, що се зробив у суботу.

Ісус же відказав їм: Отець мій і досї робить і я роблю.

За се ж ще більш шукали Його Жиди вбити, що не то ламле суботу, а ще й Отцем своїм зве Бога, рівним себе ставлячи Богу.

Озвав ся ж Ісус і рече їм: Істино, істино глаголю вам: Не може Син нїчого робити від себе, коли не бачить, що Отець те робить: що бо Той робить, те й Син так само робить.

Отець бо любить Сина, і все показує Йому, що сам робить; і більші сих покаже Йому дїла, щоб ви дивувались.

Бо, як Отець воскрешає мертвих і оживлює, так і Син, кого хоче, оживлює.

Бо Отець і не судить нїкого, а суд увесь дав Синові,

щоб усї шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, не шанує Отця, що післав Його.

Істино, істино глаголю вам: Що, хто слухає слово моє і вірує Пославшому мене, має життє вічнє, і на суд не прийде, а перейде від смерти в життє.

Істино, істино глаголю вам: Що прийде час, і нинї єсть, що мертві почують голос Сина Божого, й почувши оживуть.

Бо, як Отець має життє в собі, так дав і Синові життє мати в собі,

і власть дав Йому і суд чинити; бо Він Син чоловічий.

Не дивуйтесь сьому, бо прийде час, що в гробах почують голос Його,

і повиходять: которі добро робили, в воскресеннє життя, а которі зло робили, в воскресеннє суду.

Не можу я робити від себе нїчого: як чую, суджу; і суд мій праведний; бо не шукаю волї моєї, а волї пославшого мене Отця.

Коли я сьвідкую про себе, сьвідченнє моє не правдиве.

Инший єсть, хто сьвідкує про мене; і я знаю, що правдиве сьвідченнє, котре про мене сьвідкує.

Ви посилали до Йоана, й сьвідкував правдї.

Я же не від чоловіка сьвідченнє приймаю, а глаголю се, щоб ви спаслись.

Той був сьвітильник горючий і сьвітючий; ви ж хотїли повеселитись на часину сьвітлом його.

Я ж маю сьвідченнє більше Йоанового: дїла бо, що дав менї Отець, щоб їх скінчити, ті дїла, що я роблю, сьвідкують про мене, що Отець мене післав.

І пославший мене Отець сам сьвідкував про мене. Анї голосу Його не чули ви нїколи, анї виду Його не бачили;

і слова Його не маєте пробуваючого в вас; бо кого післав Він, тому ви не віруєте.

Прослїдїть писання; бо ви думаєте в них життє вічнє мати; й ті сьвідкують про мене.

Та не хочете прийти до мене, щоб життє мати.

Чести від людей не приймаю.

Та я спізнав вас, що любови Божої не маєте в собі.

Я прийшов в імя Отця мого, і не приймаєте мене. Коли инший прийде в імя своє, того приймете.

Як ви можете вірувати, славу один од одного приймаючи, а слави, що від одного Бога, не шукаєте?

Не думайте, що я обвинувачу вас перед Отцем: є хто винуватить вас: Мойсей, що на него вповаєте.

Коли б ви вірували Мойсейові, вірували б менї; бо про мене той писав.

Коли ж його писанням не віруєте, як моїм словам вірувати мете?

Переклад УБТ Турконяка

Після цього було юдейське свято, й Ісус прийшов до Єрусалима.

Є в Єрусалимі біля овечої брами купіль, що по-юдейському називається Ветзата, вона має п'ять входів.

В них лежало багато недужих, сліпих, кривих, сухих, [які очікували хвилювання води.

Бо ангел Господній щороку сходив до купелі і збурював воду. Хто перший заходив після збурення води, той ставав здоровим, хоч би якою була його недуга.]

Був там один чоловік, що тридцять вісім років нездужав.

Ісус, побачивши його, як лежав, і збагнувши, що довго він уже хворіє, каже йому: Чи хочеш одужати?

Відповів йому недужий: Пане, не маю людини, яка б після збурення води вкинула мене в купіль. Коли ж я приходжу, то інший уже заходить поперед мене.

Каже йому Ісус: Устань, візьми лежанку свою і ходи.

І чоловік тут же став здоровим, узяв свою лежанку й почав ходити.

Була тоді субота. Тому юдеї казали до того, що видужав: Нині субота, і не годиться тобі носити свою лежанку.

Він же відповів їм: Той, хто мене оздоровив, сказав мені: візьми свою лежанку й ходи.

Запитали його: Хто той чоловік, що сказав тобі взяти й ходити?

Оздоровлений не знав, хто він, бо Ісус увійшов у юрбу, що була на тім місці.

Згодом зустрів його Ісус у храмі й сказав йому: Ось ти й видужав; більше не гріши, щоб з тобою чого гіршого не сталося.

Пішов цей чоловік та сповістив юдеям, що його оздоровив Ісус.

І стали юдеї переслідувати Ісуса, [й намагалися його вбити] за те, що робив таке в суботу.

Ісус же відповів їм: Мій Батько дотепер творить - і я творю.

Отже, юдеї ще більше хотіли його вбити, - не тільки за те, що порушував суботу й що Бога називав своїм Батьком, роблячи себе рівним Богові.

Відповідав Ісус і говорив їм: Щиру правду, щиру кажу вам: Син не може робити нічого сам від себе, лишень те, що бачить, як Батько робить; що він робить, - те й Син також робить.

Бо Батько любить Сина і показує йому все, що сам робить; і покаже йому справи ще більші від цих, щоб ви дивувалися.

Отож, як Батько воскрешає мертвих і оживляє, так і Син, кого хоче, - оживляє.

Бо Батько не судить нікого, але дав Синові весь суд,

аби всі шанували Сина, як шанують Батька. Хто не шанує Сина, той не шанує і Батька, який його послав.

Щиру правду, щиру кажу вам, що хто слухає моє слово і вірить у того, що послав мене, має вічне життя і на суд не приходить, але перейшов від смерти до життя.

Щиру правду, щиру кажу вам, що надходить година - і вона вже настала, - коли мертві почують голос Сина Божого і, почувши, оживуть.

Бо як Батько має життя в собі, так дав і Синові мати життя в собі.

І дав владу йому [і] суд чинити, бо він є Людським Сином.

Не дивуйтеся цьому, бо настає час, коли всі, що в могилах, почують його голос;

і вийдуть ті, що робили добро, на воскресіння життя, а ті, що робили зло, - на воскресіння суду.

Не можу я сам від себе робити нічого: як чую, так і суджу, і мій суд справедливий, бо не домагаюсь своєї волі, але волю того, хто мене послав, - [Батька].

Якщо я свідчу сам про себе, то моє свідчення неправдиве.

Є інший, хто свідчить про мене; і знаю, що свідчення, яким він свідчить про мене, правдиве.

Ви посилали були до Івана, і він засвідчив правду.

Втім, я не приймаю свідчення від людини, але кажу це для того, щоб ви бути спасені.

Він був світильником, що горів і світив, ви ж хотіли порадуватися від його світла на якусь годину.

Я маю свідчення більше від Іванового, бо справи, які мені доручив Батько, щоб я їх виконав, - ті справи, які роблю, свідчать про мене, що Батько мене послав.

І сам Батько, який послав мене, засвідчив про мене. А ви голосу його ніколи не чули і виду його ніколи не бачили,

і не маєте його слова, яке перебувало б у вас, бо не вірите тому, кого він послав.

Дослідіть Писання; ви ж бо думаєте, що в них є вічне життя, - а вони свідчать про мене.

І не хочете прийти до мене, щоб мати життя.

Слави від людей не приймаю,

але знаю вас, що Божої любови не маєте в собі.

Я прийшов в ім'я мого Батька - і не приймаєте мене. Якщо ж інший прийде в своє ім'я, того приймете.

Як ви можете вірити, приймаючи один від одного славу, а не шукати слави, що від єдиного Бога?

Не думайте, що я звинувачуватиму вас перед Батьком; є той, хто вас осуджує, - Мойсей, на якого ви надієтеся.

Бо коли б ви повірили Мойсеєві, то вірили б і мені, бо він писав про мене.

Якщо ж не вірите його писанням, то як повірите моїм словам?

Російський синодальний переклад

После сего был праздник Иудейский, и пришел Иисус в Иерусалим.

Есть же в Иерусалиме у Овечьих ворот купальня, называемая по-еврейски Вифезда, при которой было пять крытых ходов.

В них лежало великое множество больных, слепых, хромых, иссохших, ожидающих движения воды,

ибо Ангел Господень по временам сходил в купальню и возмущал воду, и кто первый входил в нее по возмущении воды, тот выздоравливал, какою бы ни был одержим болезнью.

Тут был человек, находившийся в болезни тридцать восемь лет.

Иисус, увидев его лежащего и узнав, что он лежит уже долгое время, говорит ему: хочешь ли быть здоров?

Больной отвечал Ему: так, Господи; но не имею человека, который опустил бы меня в купальню, когда возмутится вода; когда же я прихожу, другой уже сходит прежде меня.

Иисус говорит ему: встань, возьми постель твою и ходи.

И он тотчас выздоровел, и взял постель свою и пошел. Было же это в день субботний.

Посему Иудеи говорили исцеленному: сегодня суббота; не должно тебе брать постели.

Он отвечал им: Кто меня исцелил, Тот мне сказал: возьми постель твою и ходи.

Его спросили: кто Тот Человек, Который сказал тебе: возьми постель твою и ходи?

Исцеленный же не знал, кто Он, ибо Иисус скрылся в народе, бывшем на том месте.

Потом Иисус встретил его в храме и сказал ему: вот, ты выздоровел; не греши больше, чтобы не случилось с тобою чего хуже.

Человек сей пошел и объявил Иудеям, что исцеливший его есть Иисус.

И стали Иудеи гнать Иисуса и искали убить Его за то, что Он делал такие дела в субботу.

Иисус же говорил им: Отец Мой доныне делает, и Я делаю.

И еще более искали убить Его Иудеи за то, что Он не только нарушал субботу, но и Отцем Своим называл Бога, делая Себя равным Богу.

На это Иисус сказал: истинно, истинно говорю вам: Сын ничего не может творить Сам от Себя, если не увидит Отца творящего: ибо, что творит Он, то и Сын творит также.

Ибо Отец любит Сына и показывает Ему все, что творит Сам; и покажет Ему дела больше сих, так что вы удивитесь.

Ибо, как Отец воскрешает мертвых и оживляет, так и Сын оживляет, кого хочет.

Ибо Отец и не судит никого, но весь суд отдал Сыну,

дабы все чтили Сына, как чтут Отца. Кто не чтит Сына, тот не чтит и Отца, пославшего Его.

Истинно, истинно говорю вам: слушающий слово Мое и верующий в Пославшего Меня имеет жизнь вечную, и на суд не приходит, но перешел от смерти в жизнь.

Истинно, истинно говорю вам: наступает время, и настало уже, когда мертвые услышат глас Сына Божия и, услышав, оживут.

Ибо, как Отец имеет жизнь в Самом Себе, так и Сыну дал иметь жизнь в Самом Себе.

И дал Ему власть производить и суд, потому что Он есть Сын Человеческий.

Не дивитесь сему; ибо наступает время, в которое все, находящиеся в гробах, услышат глас Сына Божия;

и изыдут творившие добро в воскресение жизни, а делавшие зло - в воскресение осуждения.

Я ничего не могу творить Сам от Себя. Как слышу, так и сужу, и суд Мой праведен; ибо не ищу Моей воли, но воли пославшего Меня Отца.

Если Я свидетельствую Сам о Себе, то свидетельство Мое не есть истинно.

Есть другой, свидетельствующий о Мне; и Я знаю, что истинно то свидетельство, которым он свидетельствует о Мне.

Вы посылали к Иоанну, и он засвидетельствовал об истине.

Впрочем Я не от человека принимаю свидетельство, но говорю это для того, чтобы вы спаслись.

Он был светильник, горящий и светящий; а вы хотели малое время порадоваться при свете его.

Я же имею свидетельство больше Иоаннова: ибо дела, которые Отец дал Мне совершить, самые дела сии, Мною творимые, свидетельствуют о Мне, что Отец послал Меня.

И пославший Меня Отец Сам засвидетельствовал о Мне. А вы ни гласа Его никогда не слышали, ни лица Его не видели;

и не имеете слова Его пребывающего в вас, потому что вы не веруете Тому, Которого Он послал.

Исследуйте Писания, ибо вы думаете чрез них иметь жизнь вечную; а они свидетельствуют о Мне.

Но вы не хотите придти ко Мне, чтобы иметь жизнь.

Не принимаю славы от человеков,

но знаю вас: вы не имеете в себе любви к Богу.

Я пришел во имя Отца Моего, и не принимаете Меня; а если иной придет во имя свое, его примете.

Как вы можете веровать, когда друг от друга принимаете славу, а славы, которая от Единого Бога, не ищете?

Не думайте, что Я буду обвинять вас пред Отцем: есть на вас обвинитель Моисей, на которого вы уповаете.

Ибо если бы вы верили Моисею, то поверили бы и Мне, потому что он писал о Мне.

Если же его писаниям не верите, как поверите Моим словам?