Коли ж Господь дізнався, що зачули фарисеї, начебто Ісус більше збирає і христить учнів, аніж Йоан,
- а не христив же Ісус сам, лише учні його,
то полишив він Юдею і подався знову до Галилеї.
А треба було йому переходити Самарією.
Отож прибув він до одного міста в Самарії, яке називається Сихар, неподалеку поля, наданого Яковом синові своєму Йосифові.
Там і криниця Яковова була. Натомився з дороги Ісус, тож і присів біля криниці; було ж під шосту годину.
Надходить же жінка з Самарії води взяти. Ісус до неї каже: «Дай мені напитися.»
Учні ж його пішли були до міста харчів купити.
Отож каже до нього жінка самарянка: «Юдей єси, а просиш напитися в мене, жінки самарянки?» Не мають бо зносин юдеї з самарянами.
Ісус у відповідь сказав до неї: «Була б ти відала про дар Божий, і хто той, що каже тобі: Дай мені напитися, то попросила б сама в нього, а він дав би тобі води живої.»
Мовить до нього жінка: «Ти й зачерпнути не маєш чим, пане, а й криниця глибока, - то звідкіля б у тебе вода жива?
Чи більший ти за батька нашого Якова, що дав нам криницю оцю, і сам пив з неї, а й сини його ще й товар його?»
А Ісус їй у відповідь: «Кожен, хто оту воду п'є, знову захоче пити.
Той же, хто нап'ється води, якої дам йому я, - не матиме спраги повіки. Вода бо, що дам йому я, стане в ньому джерелом такої води, яка струмує в життя вічне.»
Говорить до нього жінка: «То дай мені, пане, тієї води, щоб не мала я більше вже спраги та й не ходила сюди черпати.»
«Піди ж, - мовить до неї, - позви чоловіка свого та й повертайся сюди.»
Озвалася жінка та й каже йому: «Нема в мене чоловіка.» «Добре єси мовила - відрік їй, - Не маю чоловіка!
П'ятьох бо мала єси чоловіків, та й той, що тепер у тебе, - не чоловік він тобі. Правду мовила єси.»
А жінка й каже до нього: «Бачу, пане, - пророк ти.
Батьки наші на оцій горі поклонялися, ви ж говорите - в Єрусалимі, мовляв, місце, де поклонятися треба.»
Ісус до неї: «Повір мені, жінко, - час надходить, коли ані на оцій горі, ані в Єрусалимі будете ви поклонятись Отцеві.
Поклоняєтесь ви, не знавши кому. А ми поклоняємося, знавши кому. Від юдеїв бо й спасіння.
Та надійде час, - ба, вже й тепер він, - що справжні поклонники Отцеві кланятимуться у дусі й правді. А таких поклонників і шукає собі Отець.
Бог - Дух. Ті, що йому поклоняються, повинні у дусі й правді поклонятися.»
Жінка й каже до нього: «Відаю, що має прийти Месія, чи то Христос. А прийде, то все і звістить нам.»
А Ісус їй: «То я, що говорю з тобою.»
Тоді надійшли його учні і дивувалися, що розмовляє він з жінкою. Не спитав, однак, ані один: «Чого хочеш від неї, або: Чому розмовляєш із нею.»
Жінка ж покинула свій глечик, побігла в місто та й каже людям:
. «Ідіть но і подивіться на чоловіка, що сказав мені все, що я робила. Чи, бува, не Христос він?»
І вийшли з міста й подалися до нього.
А учні тим часом заходилися просити його, кажучи: «Їж лишень, Учителю.»
Він же їм: «Їстиму я їжу, незнану вам.»
Учні тоді заговорили один до одного: «Може хтось йому приніс їсти?»
«Їжа моя, - каже до них Ісус, - волю чинити того, хто послав мене, і діло його вивершити.
Чи ви ж не кажете: «Ще чотири місяці, і жнива настануть. А я вам кажу: Підведіть очі ваші та й погляньте на ниви, - вони вже для жнив доспіли.
Вже і жнець бере свою нагороду, плоди збирає для життя вічного, - щоб сіяч із женцем укупі раділи.
Правильна й приказка до цього: Один сіє, а жне хтось інакший.
Послав же і я вас те жати, коло чого ви не трудилися. Інші трудилися, ви ж у їхню працю вступили.»
Численні ж самаряни з того міста увірували в нього з-за слів жінки, яка посвідчила: «Сказав мені все, що я робила».
Тож коли прийшли до нього самаряни, то просили, щоб лишився в них. Він і лишився на два дні там.
Та й багато більше увірували з-за його слова.
Жінці ж вони сказали: «Віруємо не з-за самого твого оповідання - самі бо чули й знаємо, що направду він - світу Спаситель.»
А по двох днях вийшов він ізвідти в Галилею.
Сам бо Ісус посвідчив: «Не має пошанування пророк у своїй батьківщині.»
Коли ж прибув у Галилею, то прийняли його галилеяни: бачили бо все те, що вчинив він був на святі в Єрусалимі, - вони бо теж ходили на те свято.
Він же подався знов у Кану Галилейську, де ото був перетворив воду на вино. А був один царський урядовець, син якого слабував у Капернаумі.
Зачувши, що Ісус прибув з Юдеї в Галилею, прийшов він до нього та й заходився просити, аби прибув і оздоровив його сина, той бо мав уже вмирати.
Ісус і каже до нього: «Не увіруєте, якщо не побачите чудес та див!»
А царський урядовець йому: «Господи, зійди, заки вмре моя дитина!»
Промовив Ісус до нього: «Іди, син твій живий.» Повірив чоловік слову, що вирік йому Ісус, та й пішов собі.
А коли був уже в дорозі, слуги, що йому назустріч вийшли, сказали йому, що син його живий-здоровий.
Він же спитав їх, о котрій годині йому полегшало. «Учора ввечері о сьомій годині пропасниця його полишила», - сказали вони йому.
І зрозумів батько, що о тій самій годині сталося те, коли ото Ісус йому сказав: «Син твій живий.» І увірував сам, та й увесь дім його.
Це ж друге чудо вчинив Ісус, повернувшися з Юдеї у Галилею.
Як Господь же довідався, що почули фарисеї, що Ісус учнів більше збирає та христить, як Іван,
хоч Ісус не христив Сам, а учні Його,
Він покинув Юдею та знову пішов у Галілею.
І потрібно було Самарію Йому переходити.
Отож, прибуває Він до самарійського міста, що зветься Сіхар, недалеко від поля, яке Яків був дав своєму синові Йосипові.
Там же була Яковова криниця. І Ісус, дорогою зморений, сів отак край криниці. Було коло години десь шостої.
Надходить ось жінка одна з Самарії набрати води. Ісус каже до неї: Дай напитись Мені!
Бо учні Його відійшли були в місто, щоб купити поживи.
Тоді каже Йому самарянка: Як же Ти, юдеянин бувши, та просиш напитись від мене, самарянки? Бо юдеї не сходяться із самарянами.
Ісус відповів і промовив до неї: Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: Дай напитись Мені, ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води.
Каже жінка до Нього: І черпака в Тебе, Пане, нема, а криниця глибока, звідки ж маєш Ти воду живу?
Чи Ти більший за нашого отця Якова, що нам дав цю криницю, і він сам із неї пив, і сини його, і худоба його?
Ісус відповів і сказав їй: Кожен, хто воду цю п'є, буде прагнути знову.
А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне.
Каже жінка до Нього: Дай мені, Пане, цієї води, щоб я пити не хотіла, і сюди не приходила брати.
Говорить до неї Ісус: Іди, поклич чоловіка свого та й вертайся сюди.
Жінка відповіла та й сказала: Чоловіка не маю... Відказав їй Ісус: Ти добре сказала: Чоловіка не маю.
Бо п'ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш тепер, не муж він тобі. Це ти правду сказала.
Каже жінка до Нього: Бачу, Пане, що Пророк Ти.
Отці наші вклонялися Богу на цій ось горі, а ви твердите, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятись.
Ісус промовляє до неї: Повір, жінко, Мені, що надходить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклонятись Отцеві не будете ви.
Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння від юдеїв.
Але наступає година, і тепер вона є, коли богомільці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомільців.
Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись.
Відказує жінка Йому: Я знаю, що прийде Месія, що зветься Христос, як Він прийде, то все розповість нам.
Промовляє до неї Ісус: Це Я, що розмовляю з тобою...
І тоді надійшли Його учні, і дивувались, що з жінкою Він розмовляв. Проте жаден із них не спитав: Чого хочеш? або: Про що з нею говориш?
Покинула жінка тоді водоноса свого, і побігла до міста, та й людям говорить:
Ходіть но, побачте Того Чоловіка, що сказав мені все, що я вчинила. Чи Він не Христос?
І вони повиходили з міста, і до Нього прийшли.
Тим часом же учні просили Його та й казали: Учителю, їж!
А Він їм відказав: Я маю поживу на їдження, якої не знаєте ви.
Питали тоді один одного учні: Хіба хто приніс Йому їсти?
Ісус каже до них: Пожива Моя чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його довершити.
Чи не кажете ви: Ще чотири от місяці, і настануть жнива? А Я вам кажу: Підійміть свої очі, та гляньте на ниви, як для жнив уже пополовіли вони!
А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне, щоб хто сіє й хто жне разом раділи.
Бо про це поговірка правдива: Хто інший сіє, а хто інший жне.
Я вас жати послав, де ви не працювали: працювали інші, ви ж до їхньої праці ввійшли.
З того ж міста багато-хто із самарян в Нього ввірували через слово жінки, що свідчила: Він сказав мені все, що я вчинила була!
А коли самаряни до Нього прийшли, то благали Його, щоб у них позостався. І Він перебув там два дні.
Значно ж більш вони ввірували через слово Його.
А до жінки казали вони: Не за слово твоє ми вже віруємо, самі бо ми чули й пізнали, що справді Спаситель Він світу!
Як минуло ж два дні, Він ізвідти пішов в Галілею.
Сам бо свідчив Ісус, що не має пошани пророк у вітчизні своїй.
А коли Він прийшов в Галілею, Його прийняли галілеяни, побачивши все, що вчинив Він в Єрусалимі на святі, бо ходили на свято й вони.
Тоді знову прийшов Ісус у Кану Галілейську, де перемінив був Він воду на вино. І був там один царедворець, що син його хворів у Капернаумі.
Він, почувши, що Ісус із Юдеї прибув в Галілею, до Нього прийшов і благав Його, щоб пішов і сина йому вздоровив, бо мав той умерти.
Ісус же промовив до нього: Як знамен тих та чуд не побачите, не ввіруєте!
Царедворець говорить до Нього: Піди, Господи, поки не вмерла дитина моя!
Промовляє до нього Ісус: Іди, син твій живе! І повірив той слову, що до нього промовив Ісус, і пішов.
А коли ще в дорозі він був, то раби його перестріли його й сповістили, говорячи: Син твій живе.
А він їх запитав про годину, о котрій стало легше йому. Вони ж відказали до нього: Учора о сьомій годині гарячка покинула його.
Зрозумів тоді батько, що була то година, о котрій до нього промовив Ісус: Син твій живе. І ввірував сам і ввесь його дім.
Це знов друге знамено Ісус учинив, як вернувся до Галілеї з Юдеї.
Як же взнав Господь, що прочули Фарисеї, що Ісус більш учеників єднає і хрестить, нїж Йоан,
(хоч Ісус сам не хрестив, а ученики Його;)
то покинув Юдею, та й пійшов знов у Галилею.
Треба ж було Йому проходити через Самарию.
Приходить оце в город Самарянський, названий Сихар, поблизу хутора, що дав Яков Йосифу, синові своєму.
Була ж там криниця Яковова. Оце ж Ісус, утомившись у дорозї, сидїв так на криницї; було ж коло шестої години.
Приходить жінка з Самариї начерпати води. Рече їй Ісус: Дай менї пити.
Ученики бо Його пійшли в город, щоб купити їжі.
Каже ж Йому жінка Самарянка: Як се Ти, Жидовин бувши, пити просиш від мене, жінки Самарянки? Бо Жиди не сходять ся з Самарянами.
Озвавсь Ісус і рече їй: Коли б знала дар Божий і хто се говорить тобі: Дай менї пити, ти просила б Його, й дав би тобі води живої.
Каже Йому жінка: Добродїю, і черпака не маєш, і колодязь глибокий; звідкіля ж маєш воду живу?
Хиба Ти більший єси отця нашого Якова, що дав нам сей колодязь? і він сам з него пив, і сини його, й скот його.
Озвавсь Ісус і рече їй: Всякий, хто пє воду сю забажає знов;
хто ж напєть ся води, що я дам йому, не забажає до віку; а вода, що дам йому, буде в йому жерелом води, що тече в життє вічнє.
Каже до Него жінка: Добродїю, дай менї сієї води, щоб не жаждувала, анї ходила сюди черпати.
Рече їй Ісус: Іди поклич чоловіка твого, та й приходь сюди.
Озвалась жінка і каже: Не маю чоловіка. Рече їй Ісус: Добре сказала єси, що чоловіка не маєш;
пять бо чоловіків мала, та й тепер которого маєш, не чоловік тобі; у сьому правду сказала єси.
Каже Йому жінка: Добродїю, бачу, що пророк єси Ти.
Батьки наші на сїй горі покланялись; а ви кажете, що в Єрусалимі місце, де треба покланяти ся.
Рече їй Ісус: Жінко, вір менї, що прийде час, коли нї на горі сїй, анї в Єрусалимі покланяти метесь ви Отцеві.
Ви кланяєтесь, а чому - не знаєте; ми кланяємось, і чому - знаємо, бо спасеннє від Жидів.
Та прийде час, і вже єсть, що правдиві поклонники поклонять ся Отцеві духом і правдою; Отець бо таких шукає покланяючих ся Йому.
Дух - Бог, і хто покланяєть ся Йому, духом і правдою мусить покланятись.
Каже Йому жінка: Знаю, що Месия прийде (званий Христос). Як прийде Він, звістить нам усе.
Рече їй Ісус: Се я, що глаголю тобі.
І прийшли на се ученики Його, й дивувались, що Він із жінкою розмовляв; та нїхто не сказав: Чого тобі треба? або: Про що розмовляєш із нею?
Покинула тодї відро своє жінка, й пійшла в город, і каже людям:
Ійдїть подивіть ся на чоловіка, котрий сказав менї все, що я зробила; чи се не Христос?
Вийшли ж з города, й прийшли до Него.
Тим часом просили Його ученики: Рави, їж.
Він же рече їм: Я маю їжу їсти, котрої ви не знаєте.
Казали ж ученики один до одного: Хиба хто принїс Йому їсти?
Рече їм Ісус: Моя їжа, щоб чинити волю Пославшого мене, й скінчити Його дїло.
Хиба ви не кажете: Що ще чотирі місяцї, та й жнива прийдуть? Ось глаголю вам: Здійміть очі ваші, та погляньте на ниви, що вже пополовіли на жнива.
І приймає жнець плату, й збирає овощ у життє вічнє, щоб і хто сїє радував ся, і хто жне.
Бо у сьому слово правдиве: що инший, хто сїє, а инший, хто жне.
Я післав вас жати, коло чого ви не працювали; инші люде працювали, а ви на працю їх увійшли.
З города ж того багато увірувало в Него Самарян через слово жінки, сьвідкуючої: Що сказав менї все, що зробила.
Як же прийшли до Него Самаряне, просили Його зістатись у них; і зіставсь там два днї.
І багато більше увірувало за слово Його.
А тій жінцї казали: Що вже не задля твого оповідання віруємо; самі бо чули, й знаємо, що се справдї Спас сьвіту Христос.
Через два ж днї вийшов звідтіля та прийшов у Галилею.
Сам бо Ісус сьвідкував, що пророк у своїй отчинї чести не має.
Як же прийшов у Галилею, прийняли Його Галилейцї, бачивши все, що зробив у Єрусалимі на сьвята: бо й вони ходили на сьвята.
Прийшов же Ісус ізнов у Кану Галилейську, де зробив воду вином. І був один царський, котрого син нездужав у Капернаумі.
Сей, почувши, що Ісус прибув із Юдеї в Галилею, прийшов до Него, й благав Його, щоб пійшов та оздоровив сина його, бо мав умерти.
Рече ж Ісус до него: Коли ознак та див не побачите, не увіруєте.
Каже до Него царський: Господи, йди перш, нїж умре дитина моя.
Рече йому Ісус: Іди, син твій живий. І увірував чоловік слову, що промовив йому Ісус, і пійшов.
Вже ж він ішов, зустріли його слуги його й звістили, кажучи: Що хлопчик твій живий.
Спитав же в них про годину, коли полегшало йому. І кажуть йому: Що вчора семої години покинула його горячка.
Зрозумів же батько, що тієї самої години, котрої сказав йому Ісус: Що син твій живий; і увірував сам і ввесь дім його.
Се знов другу ознаку зробив Ісус, прийшовши з Юдеї в Галилею.
Щойно Ісус зрозумів, що фарисеї почули, ніби він збирає та хрестить учнів більше ніж Іван,
- хоч сам Ісус не хрестив, а його учні, -
то залишив він Юдею і знову пішов до Галилеї.
Треба було йому перейти Самарією.
Приходить до самарянського міста, що називається Сихар, - поблизу села, яке Яків дав був своєму синові Йосипові.
Була там криниця Якова. Ісус, утомившись з дороги, сів отак при криниці. Було десь близько шостої години.
Приходить жінка з Самарії по воду. Каже їй Ісус: Дай мені напитися.
Бо учні його відійшли були до міста, щоб купити їжі.
І мовила до нього жінка-самарянка: Як ти, будучи юдеєм, просиш пити в мене, коли я жінка-самарянка? Адже юдеї не спілкуються з самарянами.
Відповів Ісус і сказав їй: Коли б ти знала Божий дар і хто є той, що говорить тобі: Дай мені напитися - ти б просила в нього, і він дав би тобі живої води.
Каже йому жінка: Пане, не маєш відра і криниця глибока, - звідки маєш живу воду?
Чи ти є більший за нашого батька Якова, - який дав нам криницю, і сам з неї пив, і сини його, і худоба його?
Відповів Ісус і сказав їй: Кожний, хто п'є цю воду, знову буде спраглий,
а хто питиме воду, яку я йому дам, не буде спраглим повік; бо вода, яку йому дам, стане в ньому джерелом води, що тече до вічного життя.
Каже до нього жінка: Пане, дай мені цієї води, щоб я не була спрагла та не приходила сюди черпати.
Каже їй [Ісус]: Іди, поклич свого чоловіка і приходь сюди.
Відповіла жінка й сказала йому: Не маю я чоловіка. Каже їй Ісус: Добре ти сказала, що не маєш чоловіка,
бо п'ятеро чоловіків мала, і той, якого нині маєш, не є твоїм чоловіком. Це ти правду сказала.
Каже жінка до нього: Пане, я бачу, що ти пророк.
Наші предки вклонялися на цій горі, а ви кажете, що те місце, де треба кланятися, розташоване в Єрусалимі.
Промовив Ісус до неї: Жінко, вір мені, що надходить час, коли ні на цій горі, ні в Єрусалимі не вклонятиметесь Батькові.
Ви кланяєтеся тому, кого не знаєте; ми ж кланяємося тому, кого знаємо, бо спасіння - від юдеїв.
Але надходить час - і вже тепер він є, - коли правдиві поклонники поклоняться Батькові Духом і правдою; бо й Батько шукає собі таких поклонників.
Бог є Духом - і хто йому поклоняється, повинен поклонятися духом і правдою.
Відказує йому жінка: Знаю, що прийде Месія, який називається Христом; коли він прийде, то сповістить нам усе.
Каже їй Ісус: Я, що говорить з тобою, є ним.
І тоді надійшли його учні і дивувалися, що розмовляв із жінкою. Одначе ніхто з них не спитав: Чого хочеш?, або: Навіщо говориш з нею?
А жінка лишила своє відро, пішла до міста й каже людям:
Ходіть та подивіться на чоловіка, який мені сказав усе, що я зробила; чи не є він, бува, Христос?
Вийшли з міста й ішли до нього.
Тим часом учні просили його, кажучи: Равві, їж.
Він сказав їм: Я маю їсти страву, якої ви не знаєте.
Учні перемовлялися між собою: Чи не приносив хто йому їсти?
Каже їм Ісус: Моя страва - чинити волю того, що послав мене, та довершити його справу.
Чи не кажете ви, що за чотири місяці настануть жнива? А я кажу вам: Підніміть ваші очі, погляньте на ниви, які вже половіють до жнив.
Хто жне, той одержує винагороду і збирає плід для вічного життя, щоб разом раділи, хто сіє і хто жне.
Бо тут справджується приказка: Один сіє, інший жне.
Я послав вас жати там, де ви не трудилися; інші трудилися, а ви пожинаєте їхню працю.
Багато самарян із того міста повірило в нього за слово, яке засвідчила жінка, що: Він сказав мені все, що я зробила.
Ось чому, коли прийшли до нього самаряни, то просили його, щоб побув у них. І був там два дні.
І ще чимало повірило за його слово.
Жінці ж казали: Вже не через твоє свідчення віримо, бо самі чули і знаємо, що він є справжній рятівник світу - [Христос].
А через два дні пішов звідти, [і пішов] до Галилеї,
бо сам Ісус засвідчив, що пророк не має пошани в своїй батьківщині.
Отже, коли прийшов у Галилею, галилеяни прийняли його, побачивши все, що зробив у Єрусалимі на святі, - бо й вони ходили на свято.
Отож, [Ісус] знову прийшов до Кани Галилейської, де перетворив був воду на вино. В Капернаумі був якийсь придворний, син якого нездужав.
Почувши, що Ісус прийшов з Юдеї до Галилеї, він пішов до нього і просив [його], щоб завітав та зцілив його сина, що був при смерті.
Ісус сказав до нього: Якщо не бачите знаків і чудес, не вірите.
Каже до нього придворний: Господи, прийди хутчій, поки не померло моє дитя.
Каже йому Ісус: Іди, твій син живий. [І] повірив чоловік у слово, яке сказав йому Ісус, і пішов.
Зразу, як він входив, його раби зустріли його [і сповістили йому], кажучи, що його син живий.
Запитав у них про годину, в якій йому покращало. Сказали йому, що вчора, о сьомій годині залишила його пропасниця.
Зрозумів батько, що то була якраз та година, в якій сказав йому Ісус: Твій син живий. І повірив він сам і весь його дім.
Це вже було друге чудо, що його звершив Ісус, прийшовши з Юдеї в Галилею.
Когда же узнал Иисус о дошедшем до фарисеев слухе, что Он более приобретает учеников и крестит, нежели Иоанн, -
хотя Сам Иисус не крестил, а ученики Его, -
то оставил Иудею и пошел опять в Галилею.
Надлежало же Ему проходить через Самарию.
Итак приходит Он в город Самарийский, называемый Сихарь, близ участка земли, данного Иаковом сыну своему Иосифу.
Там был колодезь Иаковлев. Иисус, утрудившись от пути, сел у колодезя. Было около шестого часа.
Приходит женщина из Самарии почерпнуть воды. Иисус говорит ей: дай Мне пить.
Ибо ученики Его отлучились в город купить пищи.
Женщина Самарянская говорит Ему: как ты, будучи Иудей, просишь пить у меня, Самарянки? ибо Иудеи с Самарянами не сообщаются.
Иисус сказал ей в ответ: если бы ты знала дар Божий и Кто говорит тебе: дай Мне пить, то ты сама просила бы у Него, и Он дал бы тебе воду живую.
Женщина говорит Ему: господин! тебе и почерпнуть нечем, а колодезь глубок; откуда же у тебя вода живая?
Неужели ты больше отца нашего Иакова, который дал нам этот колодезь и сам из него пил, и дети его, и скот его?
Иисус сказал ей в ответ: всякий, пьющий воду сию, возжаждет опять,
а кто будет пить воду, которую Я дам ему, тот не будет жаждать вовек; но вода, которую Я дам ему, сделается в нем источником воды, текущей в жизнь вечную.
Женщина говорит Ему: господин! дай мне этой воды, чтобы мне не иметь жажды и не приходить сюда черпать.
Иисус говорит ей: пойди, позови мужа твоего и приди сюда.
Женщина сказала в ответ: у меня нет мужа. Иисус говорит ей: правду ты сказала, что у тебя нет мужа,
ибо у тебя было пять мужей, и тот, которого ныне имеешь, не муж тебе; это справедливо ты сказала.
Женщина говорит Ему: Господи! вижу, что Ты пророк.
Отцы наши поклонялись на этой горе, а вы говорите, что место, где должно поклоняться, находится в Иерусалиме.
Иисус говорит ей: поверь Мне, что наступает время, когда и не на горе сей, и не в Иерусалиме будете поклоняться Отцу.
Вы не знаете, чему кланяетесь, а мы знаем, чему кланяемся, ибо спасение от Иудеев.
Но настанет время и настало уже, когда истинные поклонники будут поклоняться Отцу в духе и истине, ибо таких поклонников Отец ищет Себе.
Бог есть дух, и поклоняющиеся Ему должны поклоняться в духе и истине.
Женщина говорит Ему: знаю, что придет Мессия, то есть Христос; когда Он придет, то возвестит нам все.
Иисус говорит ей: это Я, Который говорю с тобою.
В это время пришли ученики Его, и удивились, что Он разговаривал с женщиною; однакож ни один не сказал: чего Ты требуешь? или: о чем говоришь с нею?
Тогда женщина оставила водонос свой и пошла в город, и говорит людям:
пойдите, посмотрите Человека, Который сказал мне все, что я сделала: не Он ли Христос?
Они вышли из города и пошли к Нему.
Между тем ученики просили Его, говоря: Равви! ешь.
Но Он сказал им: у Меня есть пища, которой вы не знаете.
Посему ученики говорили между собою: разве кто принес Ему есть?
Иисус говорит им: Моя пища есть творить волю Пославшего Меня и совершить дело Его.
Не говорите ли вы, что еще четыре месяца, и наступит жатва? А Я говорю вам: возведите очи ваши и посмотрите на нивы, как они побелели и поспели к жатве.
Жнущий получает награду и собирает плод в жизнь вечную, так что и сеющий и жнущий вместе радоваться будут,
ибо в этом случае справедливо изречение: один сеет, а другой жнет.
Я послал вас жать то, над чем вы не трудились: другие трудились, а вы вошли в труд их.
И многие Самаряне из города того уверовали в Него по слову женщины, свидетельствовавшей, что Он сказал ей все, что она сделала.
И потому, когда пришли к Нему Самаряне, то просили Его побыть у них; и Он пробыл там два дня.
И еще большее число уверовали по Его слову.
А женщине той говорили: уже не по твоим речам веруем, ибо сами слышали и узнали, что Он истинно Спаситель мира, Христос.
По прошествии же двух дней Он вышел оттуда и пошел в Галилею,
ибо Сам Иисус свидетельствовал, что пророк не имеет чести в своем отечестве.
Когда пришел Он в Галилею, то Галилеяне приняли Его, видев все, что Он сделал в Иерусалиме в праздник, - ибо и они ходили на праздник.
Итак Иисус опять пришел в Кану Галилейскую, где претворил воду в вино. В Капернауме был некоторый царедворец, у которого сын был болен.
Он, услышав, что Иисус пришел из Иудеи в Галилею, пришел к Нему и просил Его придти и исцелить сына его, который был при смерти.
Иисус сказал ему: вы не уверуете, если не увидите знамений и чудес.
Царедворец говорит Ему: Господи! приди, пока не умер сын мой.
Иисус говорит ему: пойди, сын твой здоров. Он поверил слову, которое сказал ему Иисус, и пошел.
На дороге встретили его слуги его и сказали: сын твой здоров.
Он спросил у них: в котором часу стало ему легче? Ему сказали: вчера в седьмом часу горячка оставила его.
Из этого отец узнал, что это был тот час, в который Иисус сказал ему: сын твой здоров, и уверовал сам и весь дом его.
Это второе чудо сотворил Иисус, возвратившись из Иудеи в Галилею.