4

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

Коли ж Господь дізнався, що зачули фарисеї, начебто Ісус більше збирає і христить учнів, аніж Йоан,

- а не христив же Ісус сам, лише учні його,

то полишив він Юдею і подався знову до Галилеї.

А треба було йому переходити Самарією.

Отож прибув він до одного міста в Самарії, яке називається Сихар, неподалеку поля, наданого Яковом синові своєму Йосифові.

Там і криниця Яковова була. Натомився з дороги Ісус, тож і присів біля криниці; було ж під шосту годину.

Надходить же жінка з Самарії води взяти. Ісус до неї каже: «Дай мені напитися.»

Учні ж його пішли були до міста харчів купити.

Отож каже до нього жінка самарянка: «Юдей єси, а просиш напитися в мене, жінки самарянки?» Не мають бо зносин юдеї з самарянами.

Ісус у відповідь сказав до неї: «Була б ти відала про дар Божий, і хто той, що каже тобі: Дай мені напитися, то попросила б сама в нього, а він дав би тобі води живої.»

Мовить до нього жінка: «Ти й зачерпнути не маєш чим, пане, а й криниця глибока, - то звідкіля б у тебе вода жива?

Чи більший ти за батька нашого Якова, що дав нам криницю оцю, і сам пив з неї, а й сини його ще й товар його?»

А Ісус їй у відповідь: «Кожен, хто оту воду п'є, знову захоче пити.

Той же, хто нап'ється води, якої дам йому я, - не матиме спраги повіки. Вода бо, що дам йому я, стане в ньому джерелом такої води, яка струмує в життя вічне.»

Говорить до нього жінка: «То дай мені, пане, тієї води, щоб не мала я більше вже спраги та й не ходила сюди черпати.»

«Піди ж, - мовить до неї, - позви чоловіка свого та й повертайся сюди.»

Озвалася жінка та й каже йому: «Нема в мене чоловіка.» «Добре єси мовила - відрік їй, - Не маю чоловіка!

П'ятьох бо мала єси чоловіків, та й той, що тепер у тебе, - не чоловік він тобі. Правду мовила єси.»

А жінка й каже до нього: «Бачу, пане, - пророк ти.

Батьки наші на оцій горі поклонялися, ви ж говорите - в Єрусалимі, мовляв, місце, де поклонятися треба.»

Ісус до неї: «Повір мені, жінко, - час надходить, коли ані на оцій горі, ані в Єрусалимі будете ви поклонятись Отцеві.

Поклоняєтесь ви, не знавши кому. А ми поклоняємося, знавши кому. Від юдеїв бо й спасіння.

Та надійде час, - ба, вже й тепер він, - що справжні поклонники Отцеві кланятимуться у дусі й правді. А таких поклонників і шукає собі Отець.

Бог - Дух. Ті, що йому поклоняються, повинні у дусі й правді поклонятися.»

Жінка й каже до нього: «Відаю, що має прийти Месія, чи то Христос. А прийде, то все і звістить нам.»

А Ісус їй: «То я, що говорю з тобою.»

Тоді надійшли його учні і дивувалися, що розмовляє він з жінкою. Не спитав, однак, ані один: «Чого хочеш від неї, або: Чому розмовляєш із нею.»

Жінка ж покинула свій глечик, побігла в місто та й каже людям:

. «Ідіть но і подивіться на чоловіка, що сказав мені все, що я робила. Чи, бува, не Христос він?»

І вийшли з міста й подалися до нього.

А учні тим часом заходилися просити його, кажучи: «Їж лишень, Учителю.»

Він же їм: «Їстиму я їжу, незнану вам.»

Учні тоді заговорили один до одного: «Може хтось йому приніс їсти?»

«Їжа моя, - каже до них Ісус, - волю чинити того, хто послав мене, і діло його вивершити.

Чи ви ж не кажете: «Ще чотири місяці, і жнива настануть. А я вам кажу: Підведіть очі ваші та й погляньте на ниви, - вони вже для жнив доспіли.

Вже і жнець бере свою нагороду, плоди збирає для життя вічного, - щоб сіяч із женцем укупі раділи.

Правильна й приказка до цього: Один сіє, а жне хтось інакший.

Послав же і я вас те жати, коло чого ви не трудилися. Інші трудилися, ви ж у їхню працю вступили.»

Численні ж самаряни з того міста увірували в нього з-за слів жінки, яка посвідчила: «Сказав мені все, що я робила».

Тож коли прийшли до нього самаряни, то просили, щоб лишився в них. Він і лишився на два дні там.

Та й багато більше увірували з-за його слова.

Жінці ж вони сказали: «Віруємо не з-за самого твого оповідання - самі бо чули й знаємо, що направду він - світу Спаситель.»

А по двох днях вийшов він ізвідти в Галилею.

Сам бо Ісус посвідчив: «Не має пошанування пророк у своїй батьківщині.»

Коли ж прибув у Галилею, то прийняли його галилеяни: бачили бо все те, що вчинив він був на святі в Єрусалимі, - вони бо теж ходили на те свято.

Він же подався знов у Кану Галилейську, де ото був перетворив воду на вино. А був один царський урядовець, син якого слабував у Капернаумі.

Зачувши, що Ісус прибув з Юдеї в Галилею, прийшов він до нього та й заходився просити, аби прибув і оздоровив його сина, той бо мав уже вмирати.

Ісус і каже до нього: «Не увіруєте, якщо не побачите чудес та див!»

А царський урядовець йому: «Господи, зійди, заки вмре моя дитина!»

Промовив Ісус до нього: «Іди, син твій живий.» Повірив чоловік слову, що вирік йому Ісус, та й пішов собі.

А коли був уже в дорозі, слуги, що йому назустріч вийшли, сказали йому, що син його живий-здоровий.

Він же спитав їх, о котрій годині йому полегшало. «Учора ввечері о сьомій годині пропасниця його полишила», - сказали вони йому.

І зрозумів батько, що о тій самій годині сталося те, коли ото Ісус йому сказав: «Син твій живий.» І увірував сам, та й увесь дім його.

Це ж друге чудо вчинив Ісус, повернувшися з Юдеї у Галилею.

Переклад Огієнка

Як Господь же довідався, що почули фарисеї, що Ісус учнів більше збирає та христить, як Іван,

хоч Ісус не христив Сам, а учні Його,

Він покинув Юдею та знову пішов у Галілею.

І потрібно було Самарію Йому переходити.

Отож, прибуває Він до самарійського міста, що зветься Сіхар, недалеко від поля, яке Яків був дав своєму синові Йосипові.

Там же була Яковова криниця. І Ісус, дорогою зморений, сів отак край криниці. Було коло години десь шостої.

Надходить ось жінка одна з Самарії набрати води. Ісус каже до неї: Дай напитись Мені!

Бо учні Його відійшли були в місто, щоб купити поживи.

Тоді каже Йому самарянка: Як же Ти, юдеянин бувши, та просиш напитись від мене, самарянки? Бо юдеї не сходяться із самарянами.

Ісус відповів і промовив до неї: Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: Дай напитись Мені, ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води.

Каже жінка до Нього: І черпака в Тебе, Пане, нема, а криниця глибока, звідки ж маєш Ти воду живу?

Чи Ти більший за нашого отця Якова, що нам дав цю криницю, і він сам із неї пив, і сини його, і худоба його?

Ісус відповів і сказав їй: Кожен, хто воду цю п'є, буде прагнути знову.

А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне.

Каже жінка до Нього: Дай мені, Пане, цієї води, щоб я пити не хотіла, і сюди не приходила брати.

Говорить до неї Ісус: Іди, поклич чоловіка свого та й вертайся сюди.

Жінка відповіла та й сказала: Чоловіка не маю... Відказав їй Ісус: Ти добре сказала: Чоловіка не маю.

Бо п'ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш тепер, не муж він тобі. Це ти правду сказала.

Каже жінка до Нього: Бачу, Пане, що Пророк Ти.

Отці наші вклонялися Богу на цій ось горі, а ви твердите, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятись.

Ісус промовляє до неї: Повір, жінко, Мені, що надходить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклонятись Отцеві не будете ви.

Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння від юдеїв.

Але наступає година, і тепер вона є, коли богомільці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомільців.

Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись.

Відказує жінка Йому: Я знаю, що прийде Месія, що зветься Христос, як Він прийде, то все розповість нам.

Промовляє до неї Ісус: Це Я, що розмовляю з тобою...

І тоді надійшли Його учні, і дивувались, що з жінкою Він розмовляв. Проте жаден із них не спитав: Чого хочеш? або: Про що з нею говориш?

Покинула жінка тоді водоноса свого, і побігла до міста, та й людям говорить:

Ходіть но, побачте Того Чоловіка, що сказав мені все, що я вчинила. Чи Він не Христос?

І вони повиходили з міста, і до Нього прийшли.

Тим часом же учні просили Його та й казали: Учителю, їж!

А Він їм відказав: Я маю поживу на їдження, якої не знаєте ви.

Питали тоді один одного учні: Хіба хто приніс Йому їсти?

Ісус каже до них: Пожива Моя чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його довершити.

Чи не кажете ви: Ще чотири от місяці, і настануть жнива? А Я вам кажу: Підійміть свої очі, та гляньте на ниви, як для жнив уже пополовіли вони!

А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне, щоб хто сіє й хто жне разом раділи.

Бо про це поговірка правдива: Хто інший сіє, а хто інший жне.

Я вас жати послав, де ви не працювали: працювали інші, ви ж до їхньої праці ввійшли.

З того ж міста багато-хто із самарян в Нього ввірували через слово жінки, що свідчила: Він сказав мені все, що я вчинила була!

А коли самаряни до Нього прийшли, то благали Його, щоб у них позостався. І Він перебув там два дні.

Значно ж більш вони ввірували через слово Його.

А до жінки казали вони: Не за слово твоє ми вже віруємо, самі бо ми чули й пізнали, що справді Спаситель Він світу!

Як минуло ж два дні, Він ізвідти пішов в Галілею.

Сам бо свідчив Ісус, що не має пошани пророк у вітчизні своїй.

А коли Він прийшов в Галілею, Його прийняли галілеяни, побачивши все, що вчинив Він в Єрусалимі на святі, бо ходили на свято й вони.

Тоді знову прийшов Ісус у Кану Галілейську, де перемінив був Він воду на вино. І був там один царедворець, що син його хворів у Капернаумі.

Він, почувши, що Ісус із Юдеї прибув в Галілею, до Нього прийшов і благав Його, щоб пішов і сина йому вздоровив, бо мав той умерти.

Ісус же промовив до нього: Як знамен тих та чуд не побачите, не ввіруєте!

Царедворець говорить до Нього: Піди, Господи, поки не вмерла дитина моя!

Промовляє до нього Ісус: Іди, син твій живе! І повірив той слову, що до нього промовив Ісус, і пішов.

А коли ще в дорозі він був, то раби його перестріли його й сповістили, говорячи: Син твій живе.

А він їх запитав про годину, о котрій стало легше йому. Вони ж відказали до нього: Учора о сьомій годині гарячка покинула його.

Зрозумів тоді батько, що була то година, о котрій до нього промовив Ісус: Син твій живе. І ввірував сам і ввесь його дім.

Це знов друге знамено Ісус учинив, як вернувся до Галілеї з Юдеї.

Переклад Куліша

Як же взнав Господь, що прочули Фарисеї, що Ісус більш учеників єднає і хрестить, нїж Йоан,

(хоч Ісус сам не хрестив, а ученики Його;)

то покинув Юдею, та й пійшов знов у Галилею.

Треба ж було Йому проходити через Самарию.

Приходить оце в город Самарянський, названий Сихар, поблизу хутора, що дав Яков Йосифу, синові своєму.

Була ж там криниця Яковова. Оце ж Ісус, утомившись у дорозї, сидїв так на криницї; було ж коло шестої години.

Приходить жінка з Самариї начерпати води. Рече їй Ісус: Дай менї пити.

Ученики бо Його пійшли в город, щоб купити їжі.

Каже ж Йому жінка Самарянка: Як се Ти, Жидовин бувши, пити просиш від мене, жінки Самарянки? Бо Жиди не сходять ся з Самарянами.

Озвавсь Ісус і рече їй: Коли б знала дар Божий і хто се говорить тобі: Дай менї пити, ти просила б Його, й дав би тобі води живої.

Каже Йому жінка: Добродїю, і черпака не маєш, і колодязь глибокий; звідкіля ж маєш воду живу?

Хиба Ти більший єси отця нашого Якова, що дав нам сей колодязь? і він сам з него пив, і сини його, й скот його.

Озвавсь Ісус і рече їй: Всякий, хто пє воду сю забажає знов;

хто ж напєть ся води, що я дам йому, не забажає до віку; а вода, що дам йому, буде в йому жерелом води, що тече в життє вічнє.

Каже до Него жінка: Добродїю, дай менї сієї води, щоб не жаждувала, анї ходила сюди черпати.

Рече їй Ісус: Іди поклич чоловіка твого, та й приходь сюди.

Озвалась жінка і каже: Не маю чоловіка. Рече їй Ісус: Добре сказала єси, що чоловіка не маєш;

пять бо чоловіків мала, та й тепер которого маєш, не чоловік тобі; у сьому правду сказала єси.

Каже Йому жінка: Добродїю, бачу, що пророк єси Ти.

Батьки наші на сїй горі покланялись; а ви кажете, що в Єрусалимі місце, де треба покланяти ся.

Рече їй Ісус: Жінко, вір менї, що прийде час, коли нї на горі сїй, анї в Єрусалимі покланяти метесь ви Отцеві.

Ви кланяєтесь, а чому - не знаєте; ми кланяємось, і чому - знаємо, бо спасеннє від Жидів.

Та прийде час, і вже єсть, що правдиві поклонники поклонять ся Отцеві духом і правдою; Отець бо таких шукає покланяючих ся Йому.

Дух - Бог, і хто покланяєть ся Йому, духом і правдою мусить покланятись.

Каже Йому жінка: Знаю, що Месия прийде (званий Христос). Як прийде Він, звістить нам усе.

Рече їй Ісус: Се я, що глаголю тобі.

І прийшли на се ученики Його, й дивувались, що Він із жінкою розмовляв; та нїхто не сказав: Чого тобі треба? або: Про що розмовляєш із нею?

Покинула тодї відро своє жінка, й пійшла в город, і каже людям:

Ійдїть подивіть ся на чоловіка, котрий сказав менї все, що я зробила; чи се не Христос?

Вийшли ж з города, й прийшли до Него.

Тим часом просили Його ученики: Рави, їж.

Він же рече їм: Я маю їжу їсти, котрої ви не знаєте.

Казали ж ученики один до одного: Хиба хто принїс Йому їсти?

Рече їм Ісус: Моя їжа, щоб чинити волю Пославшого мене, й скінчити Його дїло.

Хиба ви не кажете: Що ще чотирі місяцї, та й жнива прийдуть? Ось глаголю вам: Здійміть очі ваші, та погляньте на ниви, що вже пополовіли на жнива.

І приймає жнець плату, й збирає овощ у життє вічнє, щоб і хто сїє радував ся, і хто жне.

Бо у сьому слово правдиве: що инший, хто сїє, а инший, хто жне.

Я післав вас жати, коло чого ви не працювали; инші люде працювали, а ви на працю їх увійшли.

З города ж того багато увірувало в Него Самарян через слово жінки, сьвідкуючої: Що сказав менї все, що зробила.

Як же прийшли до Него Самаряне, просили Його зістатись у них; і зіставсь там два днї.

І багато більше увірувало за слово Його.

А тій жінцї казали: Що вже не задля твого оповідання віруємо; самі бо чули, й знаємо, що се справдї Спас сьвіту Христос.

Через два ж днї вийшов звідтіля та прийшов у Галилею.

Сам бо Ісус сьвідкував, що пророк у своїй отчинї чести не має.

Як же прийшов у Галилею, прийняли Його Галилейцї, бачивши все, що зробив у Єрусалимі на сьвята: бо й вони ходили на сьвята.

Прийшов же Ісус ізнов у Кану Галилейську, де зробив воду вином. І був один царський, котрого син нездужав у Капернаумі.

Сей, почувши, що Ісус прибув із Юдеї в Галилею, прийшов до Него, й благав Його, щоб пійшов та оздоровив сина його, бо мав умерти.

Рече ж Ісус до него: Коли ознак та див не побачите, не увіруєте.

Каже до Него царський: Господи, йди перш, нїж умре дитина моя.

Рече йому Ісус: Іди, син твій живий. І увірував чоловік слову, що промовив йому Ісус, і пійшов.

Вже ж він ішов, зустріли його слуги його й звістили, кажучи: Що хлопчик твій живий.

Спитав же в них про годину, коли полегшало йому. І кажуть йому: Що вчора семої години покинула його горячка.

Зрозумів же батько, що тієї самої години, котрої сказав йому Ісус: Що син твій живий; і увірував сам і ввесь дім його.

Се знов другу ознаку зробив Ісус, прийшовши з Юдеї в Галилею.

Переклад УБТ Турконяка

Щойно Ісус зрозумів, що фарисеї почули, ніби він збирає та хрестить учнів більше ніж Іван,

- хоч сам Ісус не хрестив, а його учні, -

то залишив він Юдею і знову пішов до Галилеї.

Треба було йому перейти Самарією.

Приходить до самарянського міста, що називається Сихар, - поблизу села, яке Яків дав був своєму синові Йосипові.

Була там криниця Якова. Ісус, утомившись з дороги, сів отак при криниці. Було десь близько шостої години.

Приходить жінка з Самарії по воду. Каже їй Ісус: Дай мені напитися.

Бо учні його відійшли були до міста, щоб купити їжі.

І мовила до нього жінка-самарянка: Як ти, будучи юдеєм, просиш пити в мене, коли я жінка-самарянка? Адже юдеї не спілкуються з самарянами.

Відповів Ісус і сказав їй: Коли б ти знала Божий дар і хто є той, що говорить тобі: Дай мені напитися - ти б просила в нього, і він дав би тобі живої води.

Каже йому жінка: Пане, не маєш відра і криниця глибока, - звідки маєш живу воду?

Чи ти є більший за нашого батька Якова, - який дав нам криницю, і сам з неї пив, і сини його, і худоба його?

Відповів Ісус і сказав їй: Кожний, хто п'є цю воду, знову буде спраглий,

а хто питиме воду, яку я йому дам, не буде спраглим повік; бо вода, яку йому дам, стане в ньому джерелом води, що тече до вічного життя.

Каже до нього жінка: Пане, дай мені цієї води, щоб я не була спрагла та не приходила сюди черпати.

Каже їй [Ісус]: Іди, поклич свого чоловіка і приходь сюди.

Відповіла жінка й сказала йому: Не маю я чоловіка. Каже їй Ісус: Добре ти сказала, що не маєш чоловіка,

бо п'ятеро чоловіків мала, і той, якого нині маєш, не є твоїм чоловіком. Це ти правду сказала.

Каже жінка до нього: Пане, я бачу, що ти пророк.

Наші предки вклонялися на цій горі, а ви кажете, що те місце, де треба кланятися, розташоване в Єрусалимі.

Промовив Ісус до неї: Жінко, вір мені, що надходить час, коли ні на цій горі, ні в Єрусалимі не вклонятиметесь Батькові.

Ви кланяєтеся тому, кого не знаєте; ми ж кланяємося тому, кого знаємо, бо спасіння - від юдеїв.

Але надходить час - і вже тепер він є, - коли правдиві поклонники поклоняться Батькові Духом і правдою; бо й Батько шукає собі таких поклонників.

Бог є Духом - і хто йому поклоняється, повинен поклонятися духом і правдою.

Відказує йому жінка: Знаю, що прийде Месія, який називається Христом; коли він прийде, то сповістить нам усе.

Каже їй Ісус: Я, що говорить з тобою, є ним.

І тоді надійшли його учні і дивувалися, що розмовляв із жінкою. Одначе ніхто з них не спитав: Чого хочеш?, або: Навіщо говориш з нею?

А жінка лишила своє відро, пішла до міста й каже людям:

Ходіть та подивіться на чоловіка, який мені сказав усе, що я зробила; чи не є він, бува, Христос?

Вийшли з міста й ішли до нього.

Тим часом учні просили його, кажучи: Равві, їж.

Він сказав їм: Я маю їсти страву, якої ви не знаєте.

Учні перемовлялися між собою: Чи не приносив хто йому їсти?

Каже їм Ісус: Моя страва - чинити волю того, що послав мене, та довершити його справу.

Чи не кажете ви, що за чотири місяці настануть жнива? А я кажу вам: Підніміть ваші очі, погляньте на ниви, які вже половіють до жнив.

Хто жне, той одержує винагороду і збирає плід для вічного життя, щоб разом раділи, хто сіє і хто жне.

Бо тут справджується приказка: Один сіє, інший жне.

Я послав вас жати там, де ви не трудилися; інші трудилися, а ви пожинаєте їхню працю.

Багато самарян із того міста повірило в нього за слово, яке засвідчила жінка, що: Він сказав мені все, що я зробила.

Ось чому, коли прийшли до нього самаряни, то просили його, щоб побув у них. І був там два дні.

І ще чимало повірило за його слово.

Жінці ж казали: Вже не через твоє свідчення віримо, бо самі чули і знаємо, що він є справжній рятівник світу - [Христос].

А через два дні пішов звідти, [і пішов] до Галилеї,

бо сам Ісус засвідчив, що пророк не має пошани в своїй батьківщині.

Отже, коли прийшов у Галилею, галилеяни прийняли його, побачивши все, що зробив у Єрусалимі на святі, - бо й вони ходили на свято.

Отож, [Ісус] знову прийшов до Кани Галилейської, де перетворив був воду на вино. В Капернаумі був якийсь придворний, син якого нездужав.

Почувши, що Ісус прийшов з Юдеї до Галилеї, він пішов до нього і просив [його], щоб завітав та зцілив його сина, що був при смерті.

Ісус сказав до нього: Якщо не бачите знаків і чудес, не вірите.

Каже до нього придворний: Господи, прийди хутчій, поки не померло моє дитя.

Каже йому Ісус: Іди, твій син живий. [І] повірив чоловік у слово, яке сказав йому Ісус, і пішов.

Зразу, як він входив, його раби зустріли його [і сповістили йому], кажучи, що його син живий.

Запитав у них про годину, в якій йому покращало. Сказали йому, що вчора, о сьомій годині залишила його пропасниця.

Зрозумів батько, що то була якраз та година, в якій сказав йому Ісус: Твій син живий. І повірив він сам і весь його дім.

Це вже було друге чудо, що його звершив Ісус, прийшовши з Юдеї в Галилею.

Російський синодальний переклад

Когда же узнал Иисус о дошедшем до фарисеев слухе, что Он более приобретает учеников и крестит, нежели Иоанн, -

хотя Сам Иисус не крестил, а ученики Его, -

то оставил Иудею и пошел опять в Галилею.

Надлежало же Ему проходить через Самарию.

Итак приходит Он в город Самарийский, называемый Сихарь, близ участка земли, данного Иаковом сыну своему Иосифу.

Там был колодезь Иаковлев. Иисус, утрудившись от пути, сел у колодезя. Было около шестого часа.

Приходит женщина из Самарии почерпнуть воды. Иисус говорит ей: дай Мне пить.

Ибо ученики Его отлучились в город купить пищи.

Женщина Самарянская говорит Ему: как ты, будучи Иудей, просишь пить у меня, Самарянки? ибо Иудеи с Самарянами не сообщаются.

Иисус сказал ей в ответ: если бы ты знала дар Божий и Кто говорит тебе: дай Мне пить, то ты сама просила бы у Него, и Он дал бы тебе воду живую.

Женщина говорит Ему: господин! тебе и почерпнуть нечем, а колодезь глубок; откуда же у тебя вода живая?

Неужели ты больше отца нашего Иакова, который дал нам этот колодезь и сам из него пил, и дети его, и скот его?

Иисус сказал ей в ответ: всякий, пьющий воду сию, возжаждет опять,

а кто будет пить воду, которую Я дам ему, тот не будет жаждать вовек; но вода, которую Я дам ему, сделается в нем источником воды, текущей в жизнь вечную.

Женщина говорит Ему: господин! дай мне этой воды, чтобы мне не иметь жажды и не приходить сюда черпать.

Иисус говорит ей: пойди, позови мужа твоего и приди сюда.

Женщина сказала в ответ: у меня нет мужа. Иисус говорит ей: правду ты сказала, что у тебя нет мужа,

ибо у тебя было пять мужей, и тот, которого ныне имеешь, не муж тебе; это справедливо ты сказала.

Женщина говорит Ему: Господи! вижу, что Ты пророк.

Отцы наши поклонялись на этой горе, а вы говорите, что место, где должно поклоняться, находится в Иерусалиме.

Иисус говорит ей: поверь Мне, что наступает время, когда и не на горе сей, и не в Иерусалиме будете поклоняться Отцу.

Вы не знаете, чему кланяетесь, а мы знаем, чему кланяемся, ибо спасение от Иудеев.

Но настанет время и настало уже, когда истинные поклонники будут поклоняться Отцу в духе и истине, ибо таких поклонников Отец ищет Себе.

Бог есть дух, и поклоняющиеся Ему должны поклоняться в духе и истине.

Женщина говорит Ему: знаю, что придет Мессия, то есть Христос; когда Он придет, то возвестит нам все.

Иисус говорит ей: это Я, Который говорю с тобою.

В это время пришли ученики Его, и удивились, что Он разговаривал с женщиною; однакож ни один не сказал: чего Ты требуешь? или: о чем говоришь с нею?

Тогда женщина оставила водонос свой и пошла в город, и говорит людям:

пойдите, посмотрите Человека, Который сказал мне все, что я сделала: не Он ли Христос?

Они вышли из города и пошли к Нему.

Между тем ученики просили Его, говоря: Равви! ешь.

Но Он сказал им: у Меня есть пища, которой вы не знаете.

Посему ученики говорили между собою: разве кто принес Ему есть?

Иисус говорит им: Моя пища есть творить волю Пославшего Меня и совершить дело Его.

Не говорите ли вы, что еще четыре месяца, и наступит жатва? А Я говорю вам: возведите очи ваши и посмотрите на нивы, как они побелели и поспели к жатве.

Жнущий получает награду и собирает плод в жизнь вечную, так что и сеющий и жнущий вместе радоваться будут,

ибо в этом случае справедливо изречение: один сеет, а другой жнет.

Я послал вас жать то, над чем вы не трудились: другие трудились, а вы вошли в труд их.

И многие Самаряне из города того уверовали в Него по слову женщины, свидетельствовавшей, что Он сказал ей все, что она сделала.

И потому, когда пришли к Нему Самаряне, то просили Его побыть у них; и Он пробыл там два дня.

И еще большее число уверовали по Его слову.

А женщине той говорили: уже не по твоим речам веруем, ибо сами слышали и узнали, что Он истинно Спаситель мира, Христос.

По прошествии же двух дней Он вышел оттуда и пошел в Галилею,

ибо Сам Иисус свидетельствовал, что пророк не имеет чести в своем отечестве.

Когда пришел Он в Галилею, то Галилеяне приняли Его, видев все, что Он сделал в Иерусалиме в праздник, - ибо и они ходили на праздник.

Итак Иисус опять пришел в Кану Галилейскую, где претворил воду в вино. В Капернауме был некоторый царедворец, у которого сын был болен.

Он, услышав, что Иисус пришел из Иудеи в Галилею, пришел к Нему и просил Его придти и исцелить сына его, который был при смерти.

Иисус сказал ему: вы не уверуете, если не увидите знамений и чудес.

Царедворец говорит Ему: Господи! приди, пока не умер сын мой.

Иисус говорит ему: пойди, сын твой здоров. Он поверил слову, которое сказал ему Иисус, и пошел.

На дороге встретили его слуги его и сказали: сын твой здоров.

Он спросил у них: в котором часу стало ему легче? Ему сказали: вчера в седьмом часу горячка оставила его.

Из этого отец узнал, что это был тот час, в который Иисус сказал ему: сын твой здоров, и уверовал сам и весь дом его.

Это второе чудо сотворил Иисус, возвратившись из Иудеи в Галилею.