24

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

А першого дня в тижні, рано-вранці, вони прийшли до гробниці, несучи пахощі, що їх вони приготували,

й застали камінь, відкочений від гробниці.

Ввійшовши, не знайшли тіла Господа Ісуса.

І от, коли вони не знали, що їм про те думати, два чоловіки з'явились їм у блискучих шатах.

Коли ж вони налякались і схилили до землі обличчя, ті до них сказали: “Чому шукаєте живого між мертвими

Його нема тут: він воскрес. Пригадайте собі, як промовляв до вас, коли ще був у Галилеї, кажучи:

Син Чоловічий має бути виданий грішникам у руки, має бути розіп'ятий і третього дня воскреснути.”

І вони пригадали собі його слова;

а, повернувшися від гробниці, оповіли все те одинадцятьом та всім іншим.

То були: Марія Магдалина, Йоанна й Марія, мати Якова. Інші жінки, що були з ними, теж оповіли це апостолам,

але слова ці їм видавалися пустим верзінням, і вони не повірили їм.

Однак, Петро встав, побіг до гробниці й, нахилившись, побачив лиш пов'язки. І повернувсь до себе (додому), дивуючися тому, що сталося.

Аж ось того самого дня двоє з них ішли в село, на ім'я Емаус, стадій сто шістдесят від Єрусалиму,

і розмовляли між собою про те, що сталось.

А як вони розмовляли та сперечалися між собою, сам Iсус наблизившись, ішов разом з ними,

але очі їм заступило, щоб його не пізнали.

Він їх спитався: “Що це за розмова, що ви, ідучи, ведете між собою?” Ті зупинились, повні смутку.

Озвавсь тоді один з них на ім'я Клеопа, і йому каже: “Ти бо один, що мешкаєш у Єрусалимі, а не знаєш, що цими днями в ньому сталося?”

І він спитав їх: “Що таке?” Вони ж йому сказали: “Те, що сталося з Ісусом Назарянином, мужем, що був пророком, могутнім - ділом та словом перед Богом і всім народом, -

та як наші первосвященики й князі видали його на засуд смертний і його розіп'яли.

А ми сподівались, що це він той, хто має визволити Ізраїля. До того ж усього ось третій день сьогодні, як це сталось!

Деякі з наших жінок, щоправда, нас здивували: вони пішли були ранесенько до гробниці,

та, не знайшовши його тіла, повернулись і нам оповіли, що вони бачили ангелів, які їм з'явились і сказали, що він живий.

Деякі ж з наших пішли до гробниці й знайшли так, як жінки сказали; його ж вони не бачили.”

А він промовив до них: “О безумні й повільні серцем у вірі супроти всього, що були пророки оповіли!

Хіба не треба було Христові так страждати й увійти в свою славу?”

І, почавши від Мойсея та від усіх пророків, він вияснював їм те, що в усім Писанні стосувалося до нього.

Коли вони наблизилися до села, куди йшли, Ісус удав, що хоче простувати далі.

. Вони ж наполягали, кажучи: “Зостанься з нами, бо вже надвечір, і день уже похилився.” І він увійшов, щоб зостатись.

І от, як він був за столом з ними, взяв хліб, поблагословив, і, розламавши його, дав їм.

Тоді відкрилися в них очі, і вони його пізнали. А він зник від них:

І казали вони один до одного: “Чи не палало наше серце в нас у грудях, коли він промовляв до нас у дорозі та вияснював нам Писання?”

І вони рушили негайно й повернулися в Єрусалим, і там знайшли зібраних одинадцятьох і тих, що були з ними,

які їм сказали: “Христос справді воскрес і з'явився Симонові.”

І вони розповіли те, що сталося в дорозі і як вони його пізнали при ламанні хліба.

Коли ж вони так говорили, сам Ісус став посеред них і до них каже: “Мир вам!”

Вони ж, налякані та повні страху, думали, що духа бачать.

Та він сказав їм: “Чого стривожились? Чого ті сумніви постають у серцях ваших?

Гляньте на мої руки та на мої ноги: це ж я сам. Доторкніться до мене та збагніть, що дух тіла й костей не має, як бачите, що я їх маю.”

Сказавши це, він показав їм руки й ноги.

А як вони з радощів не йняли йому ще віри й чудувались, він сказав: “Чи маєте ви тут що їсти?”

Вони подали йому кусень печеної риби.

Він узяв його й спожив перед ними.

Потім Ісус до них промовив: “Це власне ті слова, що я, бувши ще з вами, сказав вам: Треба, щоб сповнилось усе написане про мене в законі Мойсея, в пророків та у псалмах.”

Тоді відкрив їм розум, щоб вони розуміли Писання,

і до них мовив: “Так написано, що треба було, щоб Христос страждав і третього дня воскрес із мертвих,

і щоб у його ім'я проповідувалось покаяння на відпущення гріхів усім народам, почавши від Єрусалиму.

Ви - свідки того (всього).

Я вам пошлю те, що мій Отець обіцяв був. Сидіть у місті, аж поки не одягнетеся силою з висоти.”

І він вивів їх аж до Витанії і, знявши руки свої, благословив їх.

А як він благословляв їх, віддалився від них і почав возноситись на небо.

Вони ж, поклонившися йому, повернулися з радістю великою в Єрусалим,

і перебували ввесь час у храмі, славлячи та хвалячи Бога.

Переклад Огієнка

А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гробу, несучи наготовані пахощі,

та й застали, що камінь від гробу відвалений був.

А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса.

І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі в одежах блискучих з'явились при них.

А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: Чого ви шукаєте Живого між мертвими?

Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебував в Галілеї.

Він казав: Сину Людському треба бути виданому до рук грішних людей, і розп'ятому бути, і воскреснути третього дня.

І згадали вони ті слова Його!

А вернувшись від гробу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших.

То були: Марія Магдалина, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, і вони розповіли апостолам це.

Та слова їхні здалися їм вигадкою, і не повірено їм.

Петро ж устав та до гробу побіг, і, нахилившися, бачить лежать самі тільки покривала... І вернувсь він до себе, і дивувався, що сталось...

І ото, двоє з них того ж дня йшли в село, на ім'я Еммаус, що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдесят.

І розмовляли вони між собою про все те, що сталося.

І ото, як вони розмовляли, і розпитували один одного, підійшов Сам Ісус, і пішов разом із ними.

Очі ж їхні були стримані, щоб Його не пізнали.

І спитався Він їх: Що за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні?

І озвався один, йому ймення Клеопа, та й промовив до Нього: Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що сталося в нім цими днями?

І спитався Він їх: Що таке? А вони розповіли Йому: Про Ісуса Назарянина, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім народом.

Як первосвященики й наша старшина Його віддали на суд смертний, і Його розп'яли...

А ми сподівались були, що Це Той, що має Ізраїля визволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося...

А дехто з наших жінок, що рано були коло гробу, нас здивували:

вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з'явлення Анголів, які кажуть, що живий Він...

І пішли дехто з наших до гробу, і знайшли так, як казали й жінки; та Його не побачили...

Тоді Він сказав їм: О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що сповіщали Пророки!

Чи ж Христові не це перетерпіти треба було, і ввійти в Свою славу?

І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясняв їм зо всього Писання, що про Нього було.

І наблизились вони до села, куди йшли. А Він удавав, ніби хоче йти далі.

А вони не пускали Його й намовляли: Зостанься з нами, бо вже вечоріє, і кінчається день. І Він увійшов, щоб із ними побути.

І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав...

Тоді очі відкрилися їм, і пізнали Його. Але Він став для них невидимий...

І говорили вони один одному: Чи не палало нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писання?...

І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьох, і тих, що з ними були,

які розповідали, що Господь дійсно воскрес, і з'явився був Симонові.

А вони розповіли, що сталось було на дорозі, і як пізнали Його в ламанні хліба.

І, як вони говорили оце, Сам Ісус став між ними, і промовив до них: Мир вам!

А вони налякалися та перестрашились, і думали, що бачать духа.

Він же промовив до них: Чого ви стривожились? І пощо ті думки до сердець ваших входять?

Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, бо не має дух тіла й костей, а Я, бачите, маю.

І, промовивши це, показав Він їм руки та ноги.

І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: Чи не маєте тут чогось їсти?

Вони ж подали Йому кусника риби печеної та стільника медового.

І, взявши, Він їв перед ними.

І промовив до них: Це слова, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб виконалось усе, що про Мене в Законі Мойсеєвім, та в Пророків, і в Псалмах написане.

Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писання.

І сказав Він до них: Так написано є, і так потрібно було постраждати Христові, і воскреснути з мертвих дня третього,

і щоб у Ймення Його проповідувалось покаяння, і прощення гріхів між народів усіх, від Єрусалиму почавши.

А ви свідки того.

І ось Я посилаю на вас обітницю Мого Отця; а ви позостаньтеся в місті, аж поки зодягнетесь силою з висоти.

І Він вивів за місто їх аж до Віфанії; і, знявши руки Свої, поблагословив їх.

І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступати від них, і на небо возноситись.

А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю.

І постійно вони перебували в храмі, переславляючи й хвалячи Бога. Амінь.

Переклад Куліша

Первого ж дня тижня, вельми рано, прийшли вони на гріб, несучи, що наготовили, пахощі, і другі з ними.

Знайшли ж камінь відкочений від гробу.

І ввійшовши не знайшли тїла Господа Ісуса.

І сталось, як здумілись вони від сього, ось два чоловіки стояли перед ними в шатах ясних.

Як же полякались вони й нахилили лице до землї, рекли до них: Чого шукаєте живого між мертвими?

Нема Його тут, а встав. Згадайте, як Він промовляв до вас, ще бувши в Галилеї,

глаголючи: Що мусить Син чоловічий бути виданим у руки чоловіків грішників, і бути розпятим, і третього дня воскреснути.

І згадали слова Його,

і, вернувшись од гробу, сповістили про се все одинайцятьох і всїх инших.

Була ж Мария Магдалина, та Йоанна, та Мария Яковова, й инші з ними, що оповідали перед апостолами се.

І явились перед ними яко видумка слова їх, і не поняли віри їм.

Петр же, вставши, побіг до гробу; й нахилившись побачив тільки полотно, що лежало, й пійшов, сам у собі дивуючись тим, що сталось.

І ось двоє з них ійшло того ж дня на село, зване Емаус, гоней з шістьдесять од Єрусалиму.

І розмовляли вони між собою про все те, що стало ся.

І сталось, як розмовляли вони та перепитувались, і сам Ісус наближившись, ійшов з ними.

Очі ж їх були вдержані, щоб не пізнали Його.

Рече ж до них: Що се за речі, про котрі розмовляєте між собою йдучи, та сумуєте?

Озвав ся ж один, на ймя Клеопа й каже до Него: Хиба Ти один захожий у Єрусалимі, і не знаєш, що стало ся в йому сими днями?

І рече їм: Що ж таке? Вони ж сказали Йому: Про Ісуса Назарянина, що був муж пророк, сильний дїлом і словом перед Богом і всїм народом,

як видали Його архиєреї та князї наші на суд смертний і розпяли Його.

Ми ж уповали, що се Він, що має збавити Ізраїля; а до всього того третїй се день іде сьогоднї, як се стало ся;

тільки ж і жінки деякі з наших налякали нас, бувши рано при гробі,

і, не знайшовши тїла Його, прийшли оповідуючи, що явленнє ангелів бачили, котрі глаголють, що Він живий.

І пійшли деякі з наших до гробу, й знайшли так, як і жінки казали; Його ж не бачили.

І рече Він до них: о безумні і лїниві серцем вірувати всьому, що промовили пророки!

Чи не мусїв се терпіти Христос і ввійти в славу свою?

І, почавши від Мойсея і від усїх пророків, виясняв їм у всїх писаннях про Него.

І наближились до села, куди йшли, й Він зробив, нїби хоче йти далїй.

Вони ж удержували Його, кажучи: Зостань ся з нами; бо вже надвечір, і нахилив ся день. І ввійшов, щоб зостатись із ними.

І сталось, як сидїв Він за столом з ними, взявши хлїб, благословив, і переломивши, подав їм.

Їм же відкрились очі, й пізнали вони Його; й став ся Він невидимий їм.

І казали вони один до одного: Хиба ж серце наше не горіло в нас, як промовляв до нас у дорозї, і як розкривав нам писання?

І, вставши тієї ж години, вернулись у Єрусалим і знайшли згромаджених одинайцять, і тих, що були з ними,

як говорили: Що встав Господь справдї і явив ся Симонові.

І розповіли вони, що сталось у дорозї, і як пізнали Його в ламанню хлїба.

Як же се вони говорили, сам Ісус став посеред них, і рече їм: Упокій вам.

Вони ж, полякавшись і перестрашившись, думали, що духа бачять.

І рече їм: Чого стрівожились? і чого думки встають у серцях ваших?

Дивіть ся на руки мої і ноги мої, що се сам я. Дотикайтесь мене й вбачайте; бо дух тїла й костей не має, як бачите, що я маю.

І, се глаголючи, показав їм руки й ноги.

Ще ж як не поняли вони віри з радощів та дивувались, рече їм: Маєте що їсти тут?

Вони ж Йому подали риби печеної частину та медового стільника (крижку).

І взявши, їв перед ними.

Рече ж їм: Оце ж слова, що глаголав я до вас, ще бувши з вами, що мусить справдити ся все, писане в законї Мойсейовому, й пророках, і псальмах про мене.

Тодї розкрив їм розум розуміти писання,

і рече їм: Що так написано й так треба було терпіти Христу й воскреснути з мертвих третього дня;

і проповідуватись в імя Його покаянню і відпущенню гріхів між усїма народами, почавши від Єрусалиму.

Ви ж сьвідки сього.

І ось я посилаю обітуваннє Отця мого на вас; ви ж сидїть у городї Єрусалимі, поки одягнетесь силою звиш.

І вивів їх геть аж до Витаниї, і, знявши руки свої, благословив їх.

І сталось, як благословляв їх, одступив од них і вознїс ся на небо.

Вони ж, поклонившись Йому, вернулись у Єрусалим, з радощами великими;

і пробували раз у раз у церкві, хвалячи й благословлячи Бога. Амінь.

Переклад УБТ Турконяка

Першого дня після суботи дуже рано прийшли до гробу, несучи пахощі, які приготували, [і ще дехто з ними].

Знайшли, що камінь відвалений від гробниці;

увійшовши, не знайшли тіла Господа Ісуса.

І сталось, як безпорадні вони були в цьому, то два мужі стали біля них у блискучих одежах.

Налякалися вони й посхиляли обличчя до землі; а ті сказали до них: Чому ви шукаєте живого між мертвими?

Його немає тут, бо воскрес. Згадайте, як мовив вам ще, коли був у Галилеї,

кажучи: Треба, щоб Людський Син був виданий у руки людей-грішників, був розп'ятий і воскрес на третій день.

Тоді згадали його слова.

Повернувшись від гробу, сповістили про все це одинадцятьом та всім іншим.

Були Марія Магдалина, Іванна, Марія Яковова та інші з ними. Розповіли апостолам про це.

Та слова їхні здалися їм вигадкою, не вірили їм.

Підвівшись, Петро побіг до гробу і, схилившись, побачив ризи, [що лежали] одні - і відійшов, дивуючись собі з того, що сталося.

Двоє з них ішли того дня до села, віддаленого на шістдесят стадій від Єрусалима, яке називалося Емаус;

вони говорили між собою про все, що відбулося.

І сталося, як розмовляли вони й допитувалися, сам Ісус, наблизившись, пішов з ними;

очі їхні були затуманені, тому його не пізнали.

І спитав він їх: Що це за річ, над якою міркуєте між собою, ідучи? І чого ви такі сумні?

У відповідь один, на ймення Клеопа, сказав до нього: Чи ти часом не єдиний чужинець у Єрусалимі, який не знає того, що сталося в ньому цими днями?

І запитав їх: А що саме? Вони відповіли Йому: Про Ісуса Назарянина, мужа пророка, сильного ділом і словом перед Богом і перед усім народом;

як видали його архиєреї і наші можновладці на засуд смерти і розп'яли його.

Ми сподівалися, що він той, хто має визволити Ізраїль. І до того ж оце третій день, відколи те сталося.

Деякі наші жінки налякали нас, побувавши рано при гробі,

і не знайшли його тіла. Прийшли й кажуть, що появу ангелів бачили, які сповістили, що він живий.

Тоді пішли деякі з нас до гробу - і знайшли все, як жінки казали; самого ж його не побачили.

Тоді він сказав їм: О, нерозумні й повільні серцем, для того, щоб повірити в усе, що говорили пророки.

Чи не треба було перетерпіти Христові й увійти в свою славу?

І почавши від Мойсея та від усіх пророків, роз'яснив їм з усього Письма, що було про нього.

Наблизилися до села, до якого йшли. А він удавав, ніби йде далі.

Просили його, кажучи: Лишайся з нами, бо вечоріє, вже день закінчується. Він увійшов, щоб лишитися з ними.

І сталося, як сів він за столом з ними, взявши хліб, поблагословив і, переломивши, давав їм,

- тут відкрилися їхні очі й упізнали його. Але він став невидимий для них.

І сказали до себе: Чи не горіло наше серце, коли говорив нам у дорозі і роз'яснював нам Письмо?

Вставши, тієї ж години повернулися до Єрусалима, знайшли зібраних одинадцятьох і тих, що були з ними;

говорили, що справді Господь воскрес і з'явився Симонові.

А ці розповіли про те, що сталося в дорозі, і як об'явився їм під час переламування хліба.

Як вони говорили про це, - сам [Ісус] став посеред них і сказав їм: Мир вам.

Злякавшись і перестрашившись, вони думали, що бачать духа.

А він сказав до них: Чому ви стурбовані, чому думки входять до ваших сердець?

Гляньте на мої руки, на мої ноги. Це ж я сам! Доторкніться до мене - подивіться, що дух тіла й кісток не має; як бачите, я їх маю.

Сказавши це, показав їм руки та ноги.

А як вони ще чудувалися і не вірили з радости, сказав їм: Чи маєте щось із їжі тут?

Вони дали йому частину печеної риби [і бджолиного меду].

Взявши, Він їв перед ними.

І промовив до них: Ось слова, які я сказав вам, ще коли був з вами: Треба, щоб збулося все написане про мене і в законі Мойсеєвім, і в пророків, і в псалмах.

Тоді прояснив їхній розум, щоб зрозуміли Писання.

Сказав їм: Так написано, і [необхідно було] перетерпіти Христові та воскреснути з мертвих на третій день;

щоб проповідувалося в ім'я його покаяння на відпущення гріхів між усіма народами, почавши від Єрусалима.

Ви [ж є] свідками цього.

І ось я посилаю на вас обітницю мого Батька, а ви лишайтеся в місті [Єрусалимі], доки не зодягнетеся силою з висоти.

Вивівши їх до Витанії, піднявши свої руки, поблагословив їх.

І сталося, що коли благословляв їх, відступив від них і піднісся на небо.

А вони, поклонившись йому, з великою радістю повернулися до Єрусалима,

і були постійно в храмі, [хвалячи і] прославляючи Бога. [Амінь.]

Російський синодальний переклад

В первый же день недели, очень рано, неся приготовленные ароматы, пришли они ко гробу, и вместе с ними некоторые другие;

но нашли камень отваленным от гроба.

И, войдя, не нашли тела Господа Иисуса.

Когда же недоумевали они о сем, вдруг предстали перед ними два мужа в одеждах блистающих.

И когда они были в страхе и наклонили лица свои к земле, сказали им: что вы ищете живого между мертвыми?

Его нет здесь: Он воскрес; вспомните, как Он говорил вам, когда был еще в Галилее,

сказывая, что Сыну Человеческому надлежит быть предану в руки человеков грешников, и быть распяту, и в третий день воскреснуть.

И вспомнили они слова Его;

и, возвратившись от гроба, возвестили все это одиннадцати и всем прочим.

То были Магдалина Мария, и Иоанна, и Мария, мать Иакова, и другие с ними, которые сказали о сем Апостолам.

И показались им слова их пустыми, и не поверили им.

Но Петр, встав, побежал ко гробу и, наклонившись, увидел только пелены лежащие, и пошел назад, дивясь сам в себе происшедшему.

В тот же день двое из них шли в селение, отстоящее стадий на шестьдесят от Иерусалима, называемое Эммаус;

и разговаривали между собою о всех сих событиях.

И когда они разговаривали и рассуждали между собою, и Сам Иисус, приблизившись, пошел с ними.

Но глаза их были удержаны, так что они не узнали Его.

Он же сказал им: о чем это вы, идя, рассуждаете между собою, и отчего вы печальны?

Один из них, именем Клеопа, сказал Ему в ответ: неужели Ты один из пришедших в Иерусалим не знаешь о происшедшем в нем в эти дни?

И сказал им: о чем? Они сказали Ему: что было с Иисусом Назарянином, Который был пророк, сильный в деле и слове пред Богом и всем народом;

как предали Его первосвященники и начальники наши для осуждения на смерть и распяли Его.

А мы надеялись было, что Он есть Тот, Который должен избавить Израиля; но со всем тем, уже третий день ныне, как это произошло.

Но и некоторые женщины из наших изумили нас: они были рано у гроба

и не нашли тела Его и, придя, сказывали, что они видели и явление Ангелов, которые говорят, что Он жив.

И пошли некоторые из наших ко гробу и нашли так, как и женщины говорили, но Его не видели.

Тогда Он сказал им: о, несмысленные и медлительные сердцем, чтобы веровать всему, что предсказывали пророки!

Не так ли надлежало пострадать Христу и войти в славу Свою?

И, начав от Моисея, из всех пророков изъяснял им сказанное о Нем во всем Писании.

И приблизились они к тому селению, в которое шли; и Он показывал им вид, что хочет идти далее.

Но они удерживали Его, говоря: останься с нами, потому что день уже склонился к вечеру. И Он вошел и остался с ними.

И когда Он возлежал с ними, то, взяв хлеб, благословил, преломил и подал им.

Тогда открылись у них глаза, и они узнали Его. Но Он стал невидим для них.

И они сказали друг другу: не горело ли в нас сердце наше, когда Он говорил нам на дороге и когда изъяснял нам Писание?

И, встав в тот же час, возвратились в Иерусалим и нашли вместе одиннадцать Апостолов и бывших с ними,

которые говорили, что Господь истинно воскрес и явился Симону.

И они рассказывали о происшедшем на пути, и как Он был узнан ими в преломлении хлеба.

Когда они говорили о сем, Сам Иисус стал посреди них и сказал им: мир вам.

Они, смутившись и испугавшись, подумали, что видят духа.

Но Он сказал им: что смущаетесь, и для чего такие мысли входят в сердца ваши?

Посмотрите на руки Мои и на ноги Мои; это Я Сам; осяжите Меня и рассмотрите; ибо дух плоти и костей не имеет, как видите у Меня.

И, сказав это, показал им руки и ноги.

Когда же они от радости еще не верили и дивились, Он сказал им: есть ли у вас здесь какая пища?

Они подали Ему часть печеной рыбы и сотового меда.

И, взяв, ел пред ними.

И сказал им: вот то, о чем Я вам говорил, еще быв с вами, что надлежит исполниться всему, написанному о Мне в законе Моисеевом и в пророках и псалмах.

Тогда отверз им ум к уразумению Писаний.

И сказал им: так написано, и так надлежало пострадать Христу, и воскреснуть из мертвых в третий день,

и проповедану быть во имя Его покаянию и прощению грехов во всех народах, начиная с Иерусалима.

Вы же свидетели сему.

И Я пошлю обетование Отца Моего на вас; вы же оставайтесь в городе Иерусалиме, доколе не облечетесь силою свыше.

И вывел их вон из города до Вифании и, подняв руки Свои, благословил их.

И, когда благословлял их, стал отдаляться от них и возноситься на небо.

Они поклонились Ему и возвратились в Иерусалим с великою радостью.

И пребывали всегда в храме, прославляя и благословляя Бога. Аминь.