23

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

Тоді встала вся їхня громада, і повели його до Пилата.

І заходились його винуватити, кажучи: “Цього ми знайшли, що він підбурює народ наш, забороняє давати кесареві податок і каже, що він - Христос-Цар.”

Пилат спитав його: “Ти цар юдейський?” А Ісус у відповідь сказав до нього: “Ти кажеш.”

Тоді Пилат промовив до первосвящеників і юрби: “Я не знаходжу ніякої провини на цій людині.”

Вони ж наполягали і кричали: “Народ бунтує, навчаючи по всій Юдеї, почавши з Галилеї аж сюди.”

Почувши це Пилат, спитав, чи цей чоловік галилеянин;

а довідавшися, що він з-під влади Ірода; відіслав його до Ірода, який тими днями перебував також у Єрусалимі.

Ірод дуже зрадів, побачивши Ісуса; бажав бо здавна бачити його, тому, що чув про нього й сподівавсь побачити від нього якесь чудо.

Силу питань він йому ставив, але Ісус не відповідав йому нічого.

Первосвященики ж та книжники стояли там і сильно його винуватили.

Тоді Ірод з вояками своїми, зневаживши його й насміявшись з нього, надів на нього білу одіж і відіслав його назад до Пилата.

І того ж самого дня Ірод і Пилат стали приятелями між собою, раніш бо ворогували.

Скликавши, отже, первосвящеників, старшин і народ,

Пилат промовив до них: “Ви привели до мене цього чоловіка як бунтаря народу; ото я, розсудивши справу перед вами, не знайшов на цьому чоловікові (ніякої) провини в тому, про що оскаржуєте його.

Та й Ірод ні, бож відіслав його до нас. Виходить, отже, що він не допустився нічого, гідного смерти.

Тож я його покараю і відпущу.”

Треба ж було їм одного випустити з-за празника.

Та вони всі разом закричали: “Убий цього, а відпусти нам Варавву!”

Цього (останнього) за якийсь заколот у місті та за вбивство кинули були у в'язницю.

Пилат, бажаючи їм відпустити Ісуса, промовив до них знову.

Та вони закричали: “Розіпни, розіпни його!”

І втретє він до них промовив: “Яке ж бо зло вчинив він? Я не знайшов на ньому нічого, гідного смерти. Тож, покаравши його, відпущу.”

Але вони наполягали сильним криком і вимагали, щоб його розіп'яти. І крик їхній переміг.

Тоді Пилат присудив, щоб сталося згідно з їхньою просьбою.

І він відпустив того, що за повстання і вбивство був вкинутий у темницю і що про нього вони просили; Ісуса ж видав їм напризволяще.

І як вони його повели, схопили якогось Симона Киринея, що повертався з поля, і поклали хрест на нього, щоб ніс за Ісусом.

Ішов за ним натовп людей великий і жінки, що плакали за ним та голосили.

Ісус же обернувся до них і сказав: “Дочки єрусалимські, не плачте надо мною, а плачте над собою і над вашими дітьми!

. Бо ось настануть дні, коли скажуть: Щасливі неплідні та й лона, що не родили, і груди, що не годували.

Тоді почнуть вони горам казати: Впадьте на нас! - і горбам: Покрийте нас!

Бо коли так обходяться з деревом зеленим, що тоді з сухим буде?”

З ним вели також двох інших, злочинців, щоб їх скарати на смерть.

І як прийшли на місце, що зветься Череп, там його розіп'яли і злочинців, одного по правиці, а другого по лівиці.

Ісус же сказав: “Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять.” Коли ж ділили його одіж, то кидали жереб.

Люди стояли й дивились. Навіть князі їхні насміхалися, кажучи: “Інших спасав, нехай спасе себе самого, коли він - Месія Божий, Вибраний!”

Вояки також глузували з нього; підходячи до нього й подаючи йому оцет,

примовляли: “Коли ти цар юдейський, спаси себе самого!”

А був над ним і напис грецьким письмом, латинським і єврейським: “Це - Цар Юдейський.”

Один із повішених злочинців зневажав його, кажучи: “Хіба ти не Христос? Спаси себе і нас!”

А другий, озвавшися, скартав його й мовив: “Чи не боїшся Бога, ти, що покутуєш ту саму кару?

Бож ми приймаємо кару, гідну наших учинків, цей же не зробив нічого злого.”

І додав: “Ісусе! Згадай про мене, як прийдеш у своє Царство.”

Сказав (Ісус) до нього: “Істинно кажу тобі: Сьогодні будеш зо мною в раї.”

Було вже близько шостої години, і темрява по всій землі настала аж до дев'ятої години,

бо затьмарилось сонце; а й завіса храму роздерлася посередині.

Ісус закликав сильним голосом: “Отче, у твої руки віддаю духа мого!” Сказавши це, він віддав духа.

Побачивши, що сталося, сотник почав прославляти Бога, кажучи: “Справді цей чоловік був праведний.”

Всі люди, що були збіглися на те видовище, побачивши, що сталось, поверталися (додому), б'ючи себе у груди.

Усі ж його знайомі стояли оподалік, а жінки, що були прийшли слідом за ним з Галилеї, дивилися на це.

І ось був чоловік, на ім'я Йосиф, радник, - людина добра й праведна,

що не пристав був до їхньої ради, ані вчинків. Походив він з Ариматеї, юдейського міста й очікував Божого Царства;

цей прийшов до Пилата й просив тіла Ісуса.

Зняв він його з хреста й, обгорнувши його в полотно, поклав у гробниці, висіченій у скелі, де ще ніхто не лежав.

День цей був п'ятниця, і вже заходила субота.

Жінки ж, які були прийшли з Ісусом з Галилеї, ідучи слідом за Йосифом, бачили гробницю і як покладено тіло Ісуса.

Повернувшись, вони приготовили пахощів та мира, але в суботу, за приписом, відпочивали.

Переклад Огієнка

І знялися всі їхні збори, і повели до Пилата Його.

І зачали оскаржати Його й говорити: Ми ствердили, що Цей ворохобить народ наш, і забороняє податок давати кесареві, та й говорить, що Він, Христос Цар.

І Пилат запитав Його, кажучи: Чи Ти Цар Юдейський? А Він відказав йому в відповідь: Сам ти кажеш...

І Пилат сказав первосвященикам та до народу: Я не знаходжу жадної провини в Цій Людині.

А вони намагались, говорячи: Він бунтує народ, навчаючи в усій Юдеї, від Галілеї почавши аж посі.

А Пилат, вчувши про Галілею, спитав: Хіба Він галілеянин?

І, дізнавшись, що Він із влади Ірода, відіслав Його Іродові, бо той в Єрусалимі також перебував тими днями.

Коли ж Ірод побачив Ісуса, то дуже зрадів, бо він від давнього часу бажав Його бачити, багато за Нього чував, і сподівався побачити чудо яке, що буває від Нього.

І багато питався Його, та нічого не відповідав Він йому.

І стояли тут первосвященики й книжники, та завзято Його оскаржали.

Тоді Ірод із військом своїм ізневажив Його й насміявся, зодягнувши Його в яснобілу одіж, і відіслав до Пилата Його.

І того дня стали Ірод із Пилатом за приятелів між собою, бо давніш ворожнеча між ними була.

А Пилат скликав первосвящеників, і старшин, і народ,

і промовив до них: Привели ви мені Чоловіка Цього, як того, що бунтує народ. А ось я перед вами розвідав, і не знаходжу в Людині Оцій ані однієї провини такої, про що ви оскаржаєте.

Також Ірод, бо він відіслав Його нам. І ось нічого, що на смерть заслуговувало б, Він не вчинив.

Отже я покараю Його й відпущу.

Бо повинен був їм відпустити одного на свято.

А народ став кричати й казати: Візьми Цього, відпусти ж нам Варавву!

А той за повстання одне, яке сталося в місті, і за вбивство посаджений був до в'язниці.

І знову сказав їм Пилат, хотячи відпустити Ісуса.

Та кричали вони й говорили: Розіпни, розіпни Його!

Він же втретє промовив до них: Яке ж зло вчинив Він? Я нічого, що на смерть заслуговувало б, на Нім не знайшов. Отже я покараю Його й відпущу.

А вони сильним криком свого домагалися, та вимагали розп'ясти Його. І взяв гору крик їхній та первосвящеників.

І Пилат присудив, щоб було, як просили вони:

відпустив їм Варавву, посадженого за повстання та вбивство в в'язницю, за якого просили вони, а Ісуса віддав їхній волі...

І як Його повели, то схопили якогось Симона із Кірінеї, що з поля вертався, і поклали на нього хреста, щоб він ніс за Ісусом!

А за Ним ішов натовп великий людей і жінок, які плакали та голосили за Ним.

А Ісус обернувся до них та й промовив: Дочки єрусалимські, не ридайте за Мною, за собою ридайте й за дітьми своїми!

Бо ось дні настають, коли скажуть: Блаженні неплідні, та утроби, які не родили, і груди, що не годували...

Тоді стануть казати горам: Поспадайте на нас, а узгір'ям: Покрийте нас!

Бо коли таке роблять зеленому дереву, то що буде сухому?

І вели з Ним також двох злочинників інших, щоб убити.

А коли прибули на те місце, що звуть Череповище, розп'яли тут Його та злочинників, одного праворуч, а одного ліворуч.

Ісус же промовив: Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони!... А як Його одіж ділили, то кидали жереба.

А люди стояли й дивились... Насміхалися з ними й старшини, говорячи: Він інших спасав, нехай Сам Себе визволить, коли Він Христос, Божий Обранець!

І вояки глузували з Нього: приступаючи, оцет Йому подавали,

і казали: Коли Цар Ти Юдейський, спаси Себе Сам!

Був же й напис над Ним письмом грецьким, латинським і гебрейським написаний: Це Цар Юдейський.

А один із розп'ятих злочинників став зневажати Його й говорити: Чи Ти не Христос? То спаси Себе й нас!

Обізвався ж той другий, і докоряв йому, кажучи: Чи не боїшся ти Бога, коли й сам на те саме засуджений?

Але ми справедливо засуджені, і належну заплату за вчинки свої беремо, Цей же жадного зла не вчинив.

І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, коли прийдеш у Царство Своє!

І промовив до нього Ісус: Поправді кажу тобі: ти будеш зо Мною сьогодні в раю!

Наближалася шоста година, і темрява стала по цілій землі аж до години дев'ятої...

І сонце затьмилось, і в храмі завіса роздерлась надвоє...

І, скрикнувши голосом гучним, промовив Ісус: Отче, у руки Твої віддаю Свого духа! І це прорікши, Він духа віддав...

Коли ж сотник побачив, що сталось, він Бога прославив, говорячи: Дійсно праведний був Чоловік Цей!

І ввесь натовп, який зійшовсь на видовище це, як побачив, що сталось, бив у груди себе та вертався...

Усі ж знайомі Його й ті жінки, що прийшли були з Ним із Галілеї, здалека стояли й дивились на це...

І ось муж, на ім'я йому Йосип, що був радником синедріону, людина шановна і праведна,

не пристав він до ради та чину їх, із Ариматеї, юдейського міста, що й сам сподівався Божого Царства,

цей прийшов до Пилата, і тіла Ісусового став просити.

І Йосип, знявши Його, обгорнув плащаницею, і поклав Його в гробі, що в скелі був висічений, і що в ньому ніколи ніхто не лежав.

День той був Приготування, і наставала субота.

А жінки, що прийшли були з Ним із Галілеї, ішли слідом, і вони бачили гроба, і як покладене тіло Його.

Повернувшись, вони наготували пахощів і мира, а в суботу, за заповіддю, спочивали.

Переклад Куліша

І вставши все множество їх, повели Його до Пилата.

І стали винувати Його, кажучи: Сього знайшли ми, що розвертає народ і забороняє кесареві данину давати, та й каже, що Він Христос-цар.

Пилат же спитав Його, кажучи: Чи Ти цар Жидівський? Він же, озвавшись до него, рече: Ти кажеш.

Пилат же сказав до архиєреїв і до народу: Нїякої не знаходжу вини в чоловікові сьому.

Вони ж намагали, говорячи: Що бунтує народ, навчаючи по всїй Юдеї, почавши від Галилеї аж посї.

Пилат же, почувши про Галилею, спитав, чи чоловік не Галилеєць,

і, довідавшись, що Він присуду Іродового, післав Його до Ірода, що також був у Єрусалимі тими днями.

Ірод же, побачивши Ісуса, зрадїв вельми; бажав бо здавна бачити Його; бо чув багато про Него; й сподївав ся яку ознаку бачити, що від Него станеть ся.

Питав же Його словами многими; Він же нїчого не відказав йому.

Стояли ж архиєреї та письменники, завзято винуючи Його.

Зневаживши ж Його Ірод з воїнами своїми та насьміявшись, одягнувши Його в шату ясну, післав Його Пилатові.

Стали ж собі другами Пилат та Ірод того дня: жили бо перше, ворогуючи між собою.

Пилат же, скликавши архиєреїв та князїв і народ,

каже до них: Привели ви менї чоловіка сього, яко розвертаючого народ; і ось я, перед вами питаючи, нїякої не знайшов в чоловікові сьому вини, якими винуєте Його;

та й нї Ірод; посилав бо Його до него, й ось нїчого достойного смерти не знайдено в Ньому.

То, покаравши, відпущу Його.

(Треба ж йому було відпускати їм що-сьвята одного.)

Закричали ж вони всї разом, кажучи: Візьми сього, відпусти ж нам Вараву,

котрого, за якусь бучу, що сталась у городї, і за убийство, вкинуто в темницю.

Знов же Пилат покликнув, хотївши відпустити Ісуса.

Вони ж кричали: Розпни, розпни Його!

Він же втретє каже до них: Яке ж бо зло зробив сей? Нїякої вини смерти не знайшов я в Йому. То покаравши, випущу Його.

Вони ж намагали голосом великим, просячи, Його розпяти. І перемогли голоси їх та архиєрейські.

Пилат же присудив, щоб сталось по просьбі їх.

Відпустив же їм за бунт і убийство вкинутого в темницю, котрого просили; Ісуса ж видав на їх волю.

І як повели Його, то, взявши одного Симона Киринея, ідучого з поля, положили на него хрест нести за Ісусом.

Ійшло ж слїдом за Ним велике множество народу й жінок, що голосили й ридали по Йому.

І обернувшись до них Ісус, рече: Дочки Єрусалимські, не плачте по менї, а по собі плачте і по дїтях ваших.

Бо ось прийдуть днї, коли скажуть: Блаженні неплідні, й утроби, що не родили, й соски, що не годували.

Тодї стануть говорити горам: Упадїть на нас, і узгіррям: Покрийте нас.

Бо коли зеленому дереву се роблять, то з сухим що станеть ся?

Ведено ж і инших двох лиходїїв з Ним на смерть.

І, як прийшли на врочище Черепове, там розпяли Його й лиходїїв, одного по правицї, а одного по лївицї.

Ісус же рече: Отче, відпусти їм; не знають бо, що роблять.

І стояв народ дивлячись. Насьміхали ся ж і старші з ними, кажучи: Инших спасав; нехай спасе й себе, коли се Христос, вибраний Божий.

Насьміхали ся ж з Него й воїни, приступаючи й оцет подаючи Йому,

і кажучи: Коли Ти єси цар Жидівський, спаси себе.

Була ж і надпись над Ним письмом Грецьким та Римським, та Єврейським: Се цар Жидівський.

Один же з повішених лиходїїв хулив Його, кажучи: Коли Ти Христос, спаси себе й нас!

Озвавши ся ж другий, докорив йому, кажучи: І не боїш ся Бога, коли в такому ж осудї єси?

Та ми по правдї; по заслузї бо за те, що коїли, приймаємо; сей же нїчого недоброго не зробив.

І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, як прийдеш у царство Твоє.

І рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Сьогоднї зо мною будеш у раю.

Було ж се коло години шестої, і темрява сталась по всїй землї до години девятої.

І померкло сонце, й роздерлась завіса церковня посерединї.

І покликнувши голосом великим Ісус, рече: Отче, у Твої руки передаю духа мого! й, се промовивши, зітхнув духа.

Побачивши ж сотник, що сталось, прославив Бога, кажучи: Справдї, чоловік сей праведний був.

І ввесь народ, що зійшов ся на сю дивовижу, побачивши, що сталось, бючи себе в груди, вертав ся.

Стояли ж усї знакомі Його оддалеки й жінки, що поприходили слїдом за Ним із Галилеї, дивлячись на се.

І ось чоловік, на ймя Йосиф, що був радник, чоловік добрий і праведний,

(сей не пристав до ради й дїла їх,) з Ариматеї, города Жидівського, що також сподївавсь царства Божого;

сей, прийшовши до Пилата, просив тїла Ісусового.

І, знявши Його, обгорнув Його плащеницею, і положив Його у гробі висїченому, де нїколи нїхто не лежав.

І був день пятниця, а субота сьвітала.

Поприходивши ж слїдом жінки, що прийшли з Галилеї, дивились на гріб, і як положене було тїло Його.

І вернувшись наготовили пахощів та мира, а в суботу відпочивали по заповідї.

Переклад УБТ Турконяка

І встали всі вони, і повели його до Пилата.

Почали його оскаржувати, кажучи: Ми знайшли цього, який бунтував наш народ, забороняв давати кесареві данину, і який каже, що він Христос Цар.

Пилат запитав його, кажучи: Чи ти є цар юдеїв? Він же, відповівши, сказав йому: Ти кажеш.

Пилат сказав архиєреям та юрбі: Жодної вини я не бачу в цій людині.

Вони ж іще наполегливіше твердили, кажучи, що він підбурює народ, навчає по всій Юдеї, починаючи з Галилеї і аж сюди.

Пилат, почувши це, запитав, чи він галилеянин;

переконавшись, що є з підвладних Іродових, відіслав його до Ірода, який саме був у Єрусалимі.

Ірод, побачивши Ісуса, дуже зрадів; давно бажав його побачити, бо чув [багато] про нього і сподівався побачити від нього якийсь знак.

Ставив йому багато запитань, але він нічого йому не відповідав.

Архиєреї та книжники стояли, запопадливо оскаржуючи його.

Ірод зі своїми вояками, принизивши та висміявши його, одягнув у світлу одіж і повернув його до Пилата.

Стали того дня друзями Ірод і Пилат; раніше вони ворогували між собою.

Пилат, покликавши архиєреїв, начальників та народ,

сказав до них: Привели ви мені цього чоловіка як такого, що підбурює народ. І ось я перед вами допитав, не знайшов у цій людині ніякої провини з того, що його оскаржуєте.

Також Ірод, який повернув його нам, - і він нічого гідного смерти не зробив;

тож, покаравши його, відпущу.

[Треба ж було йому кожного свята відпускати їм когось одного.]

Закричала юрба, вигукувала: Візьми цього, а відпусти Вараву;

цей був ув'язнений за якийсь заколот у місті і за вбивство.

Знову заговорив до них Пилат, бажаючи відпустити Ісуса.

Вони кричали, кажучи: Розіпни, розіпни його.

І він утретє сказав до них: Яке ж зло він зробив? Нічого гідного смерти не знайшов я в ньому: покараю його й відпущу.

Вони ж наполягали гучними голосами, вимагали його розп'яти; перемогли голоси їхні [та архиєрейські].

Пилат судив згідно з їхніми вимогами:

відпустив того, за якого вони просили, - що за бунт і вбивство був посаджений до в'язниці. Ісуса ж видав на їхню волю.

І повели його. Взявши якогось Симона з Киринеї, що йшов із поля, завдали йому нести хрест за Ісусом.

Ішла ж за ним велика юрба народу та жінки, які голосили й оплакували його.

Повернувшись до них, Ісус сказав: Дочки єрусалимські, не плачте за мною, краще плачте за собою та своїми дітьми,

бо ось настають дні, коли скажуть: Блаженні неплідні, і лона, що не родили, і груди, що не годували.

Тоді почнуть казати горам: Упадіть на нас, і горбам: Покрийте нас.

Бо коли із зеленим деревом це роблять, то що станеться із сухим?

Вели з ним і інших двох злочинців, щоб убити.

І коли прийшли на місце, що зветься Лобне, тут розп'яли його і злочинців - одного праворуч, а другого ліворуч.

Ісус говорив: Батьку, прости їм, бо вони не знають, що роблять. А ті, що ділили його одіж, кидали жеребки.

А народ стояв і дивився. Насміхалися і начальники [з ними], кажучи: Інших рятував, - хай же порятує і себе самого, якщо він Христос, Божий обранець.

Глузували з нього й вояки; приступали, оцет йому подавали,

кажучи: Якщо ти Юдейський Цар, порятуй себе сам.

Був напис, [зроблений] над ним - [письмом грецьким, латинським та гебрайським]: Це - Юдейський Цар.

Один із розп'ятих злочинців зневажав його, кажучи: Чи ти не Христос? Порятуй себе й нас.

Обізвався і другий, докоряв йому, кажучи: Чи ти не боїшся Бога, коли й сам на таке засуджений?

Але ми - справедливо, бо дістаємо по справедливості за наші вчинки; Він же нічого злого не зробив.

І додав: Ісусе, згадай мене, коли прийдеш у Царство твоє.

І сказав йому: Щиру правду кажу тобі, сьогодні зі мною будеш у раю.

І як настала шоста година; наступила темрява по всій землі - до дев'ятої години;

погасло сонце, а церковна завіса роздерлася навпіл.

Скрикнувши гучним голосом, Ісус промовив: Батьку, в твої руки передаю свій дух. Сказавши це, віддав дух.

Побачивши те, що сталося, сотник прославив Бога, кажучи: Справді, цей чоловік був праведний.

Численні присутні, які прийшли на це видовище, і, спостерігаючи те, що сталося, били себе в груди й верталися.

Віддалік стояли й дивилися всі його знайомі та жінки, що ішли за ним з Галилеї.

Один чоловік, на імя Йосип, який був радником, людина добра й праведна,

з юдейського міста Ариматеї, - не пристав до ради та до їхнього діла, бо сам очікував Божого Царства;

підійшовши до Пилата, він випросив тіло Ісусове;

знявши його, обвинув полотном та поклав у висічену гробницю, до якої ніколи ніхто не був покладений.

Була п'ятниця, надходила субота.

А жінки, що йшли слідом, - ті, що прибули з ним із Галилеї, - побачили гріб і як було покладене його тіло.

Повернувшись, вони приготували пахощі та миро, а в суботу спочивали, згідно із заповіддю.

Російський синодальний переклад

И поднялось все множество их, и повели Его к Пилату,

и начали обвинять Его, говоря: мы нашли, что Он развращает народ наш и запрещает давать подать кесарю, называя Себя Христом Царем.

Пилат спросил Его: Ты Царь Иудейский? Он сказал ему в ответ: ты говоришь.

Пилат сказал первосвященникам и народу: я не нахожу никакой вины в этом человеке.

Но они настаивали, говоря, что Он возмущает народ, уча по всей Иудее, начиная от Галилеи до сего места.

Пилат, услышав о Галилее, спросил: разве Он Галилеянин?

И, узнав, что Он из области Иродовой, послал Его к Ироду, который в эти дни был также в Иерусалиме.

Ирод, увидев Иисуса, очень обрадовался, ибо давно желал видеть Его, потому что много слышал о Нем, и надеялся увидеть от Него какое-нибудь чудо,

и предлагал Ему многие вопросы, но Он ничего не отвечал ему.

Первосвященники же и книжники стояли и усильно обвиняли Его.

Но Ирод со своими воинами, уничижив Его и насмеявшись над Ним, одел Его в светлую одежду и отослал обратно к Пилату.

И сделались в тот день Пилат и Ирод друзьями между собою, ибо прежде были во вражде друг с другом.

Пилат же, созвав первосвященников и начальников и народ,

сказал им: вы привели ко мне человека сего, как развращающего народ; и вот, я при вас исследовал и не нашел человека сего виновным ни в чем том, в чем вы обвиняете Его;

и Ирод также, ибо я посылал Его к нему; и ничего не найдено в Нем достойного смерти;

итак, наказав Его, отпущу.

А ему и нужно было для праздника отпустить им одного узника.

Но весь народ стал кричать: смерть Ему! а отпусти нам Варавву.

Варавва был посажен в темницу за произведенное в городе возмущение и убийство.

Пилат снова возвысил голос, желая отпустить Иисуса.

Но они кричали: распни, распни Его!

Он в третий раз сказал им: какое же зло сделал Он? я ничего достойного смерти не нашел в Нем; итак, наказав Его, отпущу.

Но они продолжали с великим криком требовать, чтобы Он был распят; и превозмог крик их и первосвященников.

И Пилат решил быть по прошению их,

и отпустил им посаженного за возмущение и убийство в темницу, которого они просили; а Иисуса предал в их волю.

И когда повели Его, то, захватив некоего Симона Киринеянина, шедшего с поля, возложили на него крест, чтобы нес за Иисусом.

И шло за Ним великое множество народа и женщин, которые плакали и рыдали о Нем.

Иисус же, обратившись к ним, сказал: дщери Иерусалимские! не плачьте обо Мне, но плачьте о себе и о детях ваших,

ибо приходят дни, в которые скажут: блаженны неплодные, и утробы неродившие, и сосцы непитавшие!

тогда начнут говорить горам: падите на нас! и холмам: покройте нас!

Ибо если с зеленеющим деревом это делают, то с сухим что будет?

Вели с Ним на смерть и двух злодеев.

И когда пришли на место, называемое Лобное, там распяли Его и злодеев, одного по правую, а другого по левую сторону.

Иисус же говорил: Отче! прости им, ибо не знают, что делают. И делили одежды Его, бросая жребий.

И стоял народ и смотрел. Насмехались же вместе с ними и начальники, говоря: других спасал; пусть спасет Себя Самого, если Он Христос, избранный Божий.

Также и воины ругались над Ним, подходя и поднося Ему уксус

и говоря: если Ты Царь Иудейский, спаси Себя Самого.

И была над Ним надпись, написанная словами греческими, римскими и еврейскими: Сей есть Царь Иудейский.

Один из повешенных злодеев злословил Его и говорил: если Ты Христос, спаси Себя и нас.

Другой же, напротив, унимал его и говорил: или ты не боишься Бога, когда и сам осужден на то же?

и мы осуждены справедливо, потому что достойное по делам нашим приняли, а Он ничего худого не сделал.

И сказал Иисусу: помяни меня, Господи, когда приидешь в Царствие Твое!

И сказал ему Иисус: истинно говорю тебе, ныне же будешь со Мною в раю.

Было же около шестого часа дня, и сделалась тьма по всей земле до часа девятого:

и померкло солнце, и завеса в храме раздралась по средине.

Иисус, возгласив громким голосом, сказал: Отче! в руки Твои предаю дух Мой. И, сие сказав, испустил дух.

Сотник же, видев происходившее, прославил Бога и сказал: истинно человек этот был праведник.

И весь народ, сшедшийся на сие зрелище, видя происходившее, возвращался, бия себя в грудь.

Все же, знавшие Его, и женщины, следовавшие за Ним из Галилеи, стояли вдали и смотрели на это.

Тогда некто, именем Иосиф, член совета, человек добрый и правдивый,

не участвовавший в совете и в деле их; из Аримафеи, города Иудейского, ожидавший также Царствия Божия,

пришел к Пилату и просил тела Иисусова;

и, сняв его, обвил плащаницею и положил его в гробе, высеченном в скале , где еще никто не был положен.

День тот был пятница, и наступала суббота.

Последовали также и женщины, пришедшие с Иисусом из Галилеи, и смотрели гроб, и как полагалось тело Его;

возвратившись же, приготовили благовония и масти; и в субботу остались в покое по заповеди.