22

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

Наближалося свято опрісноків, що зветься Пасха.

І первосвященики та книжники шукали, як би його вбити, боялись бо народу.

Ввійшов же сатана в Юду, на прізвище Іскаріот, що був з числа дванадцятьох,

і він пішов умовитися з первосвящениками та начальниками, як би його видати.

Зраділи ті й згодилися дати йому гроші.

І він пристав на те й шукав нагоди, щоб видати його без відома народу.

Настав день опрісноків, коли треба було жертвувати пасху.

Ісус послав Петра та Йоана: “Ідіть”, - сказав, - “та приготуйте нам пасху, щоб ми її спожили.”

Вони його спитали: “Де хочеш, щоб ми приготували?”

Він відповів їм: “Ось, коли ввійдете в місто, стріне вас чоловік, що буде нести глечик води. Ідіть слідом за ним у господу, куди він увійде,

і скажіть господареві дому: Учитель тобі каже: Де світлиця, в якій я з учнями моїми міг би спожити пасху?

І він покаже вам горницю велику, вистелену килимами; там приготуйте.”

Пішли вони й знайшли так, як він сказав їм, і приготували пасху.

І як прийшла година, сів він до столу й апостоли з ним.

І він до них промовив: “Я сильно бажав спожити оцю пасху з вами перш, ніж мені страждати,

бо кажу вам, я її більш не буду їсти, аж поки вона не звершиться в Божім Царстві.”

І, взявши чашу, віддав хвалу й мовив: “Візьміть її і поділіться між собою,

бо, кажу вам: Віднині я не буду більше пити з плоду винограду, доки не прийде Боже Царство.”

І, взявши хліб, віддав хвалу, поламав, дав їм і мовив: “Це - моє тіло, що за вас віддається. Чиніть це на мій спомин.”

Так само чашу по вечері, кажучи: “Ця чаша - це Новий Завіт у моїй крові, що за вас проливається.

Одначе, ось рука того, що мене видасть, на столі зо мною.

Бо Син Чоловічий іде, як призначено, але горе тому чоловікові, що його видає.”

І вони заходились один одного питати, хто б то з них міг бути, що намірявся те зробити.

Знялась між ними й суперечка, хто з них має вважатися за більшого.

Ісус сказав їм: “Царі народів панують над ними, і ті, що владу над ними мають, доброчинцями звуться.

Не так хай буде з вами! А навпаки: більший між вами нехай буде як молодший, а наставник як слуга.

Хто бо більший? Той, що за столом, чи той, що служить? Хіба не той, що за столом? Та, проте, я між вами як той, що служить.

Ви ті, що перебували зо мною у моїх спокусах,

. і я завіщаю вам Царство, як мені завіщав Отець мій,

щоб їли й пили за столом у моїм Царстві й сиділи на престолах, судячи дванадцять племен Ізраїля.

О Симоне, Симоне! Ось Сатана наставав, щоб просіяти вас, як пшеницю,

та я молився за тебе, щоб віра твоя не послабла, а ти колись, навернувшись, утверджуй своїх братів.”

“Господи”, - сказав Петро до нього, - “з тобою я готовий піти й у тюрму, й на смерть.”

А Ісус мовив: “Кажу тобі, Петре, не заспіває нині півень, як ти тричі відречешся, мовляв, мене не знаєш.”

Далі сказав їм: “Як я вас посилав без калитки, без торби та взуття, хіба вам чого бракувало?”

“Нічого”, - відповіли. Він же до них промовив: “А тепер - хто мас калитку, нехай її візьме, так само й торбу; хто ж не має, хай продасть свою одежу й купить меч.

Кажу вам: Має сповнитись на мені, що написане: Його зараховано до злочинців, - бо те, що стосується до мене, кінця доходить.”

Вони казали: “Господи! Ось два мечі тут.” А він відповів їм: “Досить!”

Тоді вийшов він і пішов, як звичайно, на Оливну гору. Слідом за ним пішли і його учні.

Якже прибув на місце, він сказав їм: “Моліться, щоб не ввійти в спокусу.”

І сам відійшов від них так, як кинути каменем і, ставши на коліна, почав молитися:

“Отче, коли ти хочеш, віддали від мене цю чашу, тільки хай не моя, а твоя буде воля!”

Тоді з'явився йому ангел з неба, що підкріплював його.

Повний скорботи та тривоги, ще пильніш молився, а піт його став, мов каплі крови, що падали на землю.

Підвівшись від молитви, він підійшов до учнів і застав їх сплячими від смутку.

І сказав їм: “Чого спите? Вставайте та моліться, щоб не ввійти в спокусу!”

: Коли ще говорив, аж ось надходить юрба, і на чолі її йде один з дванадцятьох, званий Юда; і підійшов він до Ісуса, щоб його поцілувати.

А Ісус сказав до нього: “Юдо, поцілунком видаєш Чоловічого Сина?”

Побачивши, до чого доходить, сказали ті, що були з Ісусом: “Господи, чи не вдарити нам мечем?”

І вдарив один із них слугу первосвященика й відтяв йому праве вухо.

Ісус озвався: “Лишіть но!” І доторкнувшися до вуха, він зцілив його.

Тоді Ісус сказав до первосвящеників, начальників сторожі святині і старших, що були вийшли проти нього: “Як на розбійника ви вийшли з мечами та киями!

Як я щодня був з вами в храмі, не простягнули ви рук на мене; та це ваша година, і влада темряви.”

Схопивши Ісуса, вони повели його й привели в дім первосвященика. Петро ж ішов слідом за ним здалека.

І коли вони розклали вогонь посеред двору та посідали вкупі, сів і Петро між ними.

Побачила його одна слугиня, як він сидів біля багаття і, приглянувшись до нього пильно, каже: “І цей з ним був!”

А він відрікся, кажучи: “Не знаю його, жінко!”

Та трохи згодом другий, побачивши його: “І ти з них”, - каже. Але Петро відповів: “Ні, чоловіче!”

А по якійсь годині хтось інший почав наполегливо казати: “Справді, і цей з ним був! До того він і з Галилеї!”

Петро озвавсь: “Не знаю, чоловіче, що ти кажеш.” І зараз, як він говорив ще, заспівав півень.

І Господь, обернувшись, глянув на Петра, і згадав Петро Господнє слово, коли Господь йому сказав: “Петре, перше, ніж півень заспіває, ти мене відречешся тричі.”

І, вийшовши звідти, заплакав гірко.

Тим часом люди, що держали його, б'ючи його, над ним знущалися

і, накривши, питали його: “Пророкуй, хто той, що вдарив тебе?”

І багато іншого, глузуючи, говорили на нього.

Якже настав день, зібралася рада старших народу, первосвященики та книжники; і привели його на суд свій

і казали: “Коли ти - Христос, скажи нам.” Він відповів їм: “Коли скажу вам, ви не повірите;

а якщо вас спитаю, ви не відповісте.

Віднині Син Чоловічий сидітиме по правиці Божої Сили.”

А всі сказали: “То, значить, ти Син Божий?” Він сказав до них: “Самі ж кажете, що я.”

“Навіщо нам ще свідки”, - сказали ті, - “самі ми чули з уст його.”

Переклад Огієнка

Наближалося ж свято Опрісноків, що Пасхою зветься.

А первосвященики й книжники стали шукати, як би вбити Його, та боялись народу...

Сатана ж увійшов у Юду, званого Іскаріот, одного з Дванадцятьох.

І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, як він видасть Його.

Ті ж зраділи, і погодилися дати йому срібняків.

І він обіцяв, і шукав відповідного часу, щоб їм видати Його без народу...

І настав день Опрісноків, коли пасху приносити в жертву належало.

І послав Він Петра та Івана, говорячи: Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили ми.

А вони запитали Його: Де Ти хочеш, щоб ми приготували?

А Він їм відказав: Ось, як будете входити в місто, стріне вас чоловік, воду несучи у глекові, ідіть за ним аж до дому, куди він увійде.

І скажіть до господаря дому: Учитель питає тебе: Де кімната, в якій споживу зо Своїми учнями пасху?

І він вам покаже велику горницю вистелену: там приготуйте.

І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, і зачали там готувати пасху.

А коли настав час, сів до столу, і апостоли з Ним.

І промовив до них: Я дуже бажав спожити цю пасху із вами, перш ніж муки прийму.

Бо кажу вам, що вже споживати не буду її, поки сповниться в Божому Царстві вона.

Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: Візьміть її, і поділіть між собою.

Кажу ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного, доки Божеє Царство не прийде.

Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спомин про Мене!

По вечері так само ж і чашу, говорячи: Оця чаша Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається.

Та однак, за столом ось зо Мною рука Мого зрадника.

Бо Син Людський іде, як призначено; але горе тому чоловікові, хто Його видає!

А вони почали між собою питати, котрий з них мав би це вчинити?

І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого.

Він же промовив до них: Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчинцями звуться.

Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник як службовець.

Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуговує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як службовець.

Ви ж оті, що перетривали зо Мною в спокусах Моїх,

і Я вам заповітую Царство, як Отець Мій Мені заповів,

щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племен Ізраїлевих.

І промовив Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав вас, щоб вас пересіяти, мов ту пшеницю.

Я ж молився за тебе, щоб не зменшилась віра твоя; ти ж колись, як навернешся, зміцни браттю свою!

А той відказав Йому: Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!

Він же прорік: Говорю тобі, Петре, півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене...

І Він їм сказав: Як Я вас посилав без калитки, і без торби, і без сандаль, чи вам бракувало чого? Вони ж відказали: Нічого.

А тепер каже їм хто має калитку, нехай візьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча.

Говорю бо Я вам, що виконатися на Мені має й це ось написане: До злочинців Його зараховано. Бо те, що про Мене, виконується.

І сказали вони: Господи, ось тут два мечі. А Він їм відказав: Досить!

І Він вийшов, і пішов за звичаєм на гору Оливну. А за Ним пішли учні Його.

А прийшовши на місце, сказав їм: Моліться, щоб не впасти в спокусу.

А Він Сам, відійшовши від них, як докинути каменем, на коліна припав та й молився,

благаючи: Отче, як волієш, пронеси мимо Мене цю чашу! Та проте не Моя, а Твоя нехай станеться воля!...

І Ангол із неба з'явився до Нього, і додавав Йому сили.

А як був у смертельній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю...

І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби...

І промовив до них: Чого ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу!

І, коли Він іще говорив, ось народ з'явився, і один із Дванадцятьох, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він!

Ісус же промовив до нього: Чи оце поцілунком ти, Юдо, видаєш Сина Людського?

А ті, що були з Ним, як побачили, що має статись, сказали Йому: Господи, чи мечем нам не вдарити?

І, один із них рубонув раба первосвященикового, та й відтяв праве вухо йому.

Та Ісус відізвався й сказав: Лишіть, уже досить! І, доторкнувшись до вуха його, уздоровив його.

А до первосвящеників і влади сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: Немов на розбійника вийшли з мечами та киями...

Як щоденно Я з вами у храмі бував, не піднесли на Мене ви рук. Та це ваша година тепер, і влада темряви...

А схопивши Його, повели й привели у дім первосвященика. Петро ж здалека йшов слідкома.

Як розклали ж огонь серед двору, і вкупі сиділи, сидів і Петро поміж ними.

А служниця одна його вгледіла, як сидів коло світла, і, придивившись до нього, сказала: І цей був із Ним!

І відрікся від Нього він, твердячи: Не знаю я, жінко, Його!

Незабаром же другий побачив його та й сказав: І ти від отих. А Петро відказав: Ні, чоловіче!...

І як часу минуло з годину, хтось інший твердив і казав: Поправді, і цей був із Ним, бо він галілеянин.

А Петро відказав: Чоловіче, не відаю, про що ти говориш... І зараз, як іще говорив він, півень заспівав.

І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: Перше, ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене.

І, вийшовши звідти, він гірко заплакав!

А люди, які ув'язнили Ісуса, знущалися з Нього та били.

І, закривши Його, вони били Його по обличчі, і питали Його, приговорюючи: Пророкуй, хто то вдарив Тебе?

І багато інших богозневаг говорили на Нього вони...

А коли настав день, то зібралися старші народу, первосвященики й книжники, і повели Його в синедріон свій,

і казали: Коли Ти Христос, скажи нам. А Він їм відповів: Коли Я вам скажу, не повірите ви.

А коли й поспитаю вас Я, не дасте Мені відповіді.

Незабаром Син Людський сидітиме по правиці сили Божої!

Тоді всі запитали: То Ти Божий Син? А Він їм відповів: Самі кажете ви, що то Я...

А вони відказали: Нащо потрібні ще свідки для нас? Бо ми чули самі з Його уст!

Переклад Куліша

Наближало ся ж сьвято опрісноків, зване пасха.

І шукали архиєреї та письменники, як би погубити Його; боялись бо народу.

Ввійшов же сатана в Юду, на прізвище Іскариоцького, що був з числа дванайцяти.

І пійшовши говорив з архиєреями та воєводами, як Його зрадити їм.

І зрадїли вони, й вмовились йому срібла дати.

І обіцяв ся, і шукав нагоди, щоб видати Його їм потай народу.

Прийшов же день опрісноків, як треба було колоти пасхове ягня.

І післав Петра та Йоана, глаголючи: Йдїть та приготовте нам пасху їсти.

Вони ж сказали Йому: Де хочеш, щоб приготовити?

Він же рече їм: Ось, як увійдете в город, зустріне вас чоловік, глек води несучи. Йдїть слїдом за ним у господу, куди ввійде.

І скажіть господареві дому: Каже тобі учитель: Де сьвітлиця, щоб пасху з учениками моїми їсти?

І той вам покаже гірницю велику застелену; там приготовте.

Пійшовши ж знайшли, як сказав їм, і приготовили пасху.

І, як настала година, сїв Він, й дванайцять апостолів з Ним.

І рече до них: Бажаннєм забажав я сю пасху їсти з вами, перш нїж прийму муки:

глаголю бо вам: Що більш не їсти му її, доки сповнить ся в царстві Божому.

І, взявши чашу, й оддавши хвалу, рече: Прийміть се та подїлить собі:

глаголю бо вам: Що не пити му вже від плоду винограднього, доки царство Боже прийде.

І, взявши хлїб, та оддавши хвалу, переломив, і дав їм, глаголючи: Се єсть тїло моє, що за вас даєть ся. Се чинїть на мій спомин.

Так само й чашу після вечері, глаголючи: Ся чаша новий завіт у крові моїй, що за вас пролита буде.

Та ось рука зрадника мого зо мною на столї.

Син то чоловічий іде, як постановлено наперед, тільки ж горе чоловікові тому, що зрадить Його!

І стали вони перепитуватись між собою, хто б з них був, що се має зробити.

Постало ж і змаганнє між ними, хто з них здаєть ся бути більшим.

Він же рече їм: Царі в поган панують над ними, й ті, що власть над ними мають, добродїями звуть ся.

Ви ж не так: тільки ж найбільший між вами нехай буде як найменший, і хто старший - як слуга.

Хто бо більший: хто за столом, чи хто послугує? хиба не хто за столом? я ж між вами, як слуга.

Ви ж пробували зо мною в спокусах моїх.

І я завітую вам, як завітував менї Отець мій, царство,

щоб їли й пили за столом моїм у царстві моєму, і сидїли на престолах, судячи дванайцять родів Ізраїлевих.

Рече ж Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав собі вас, щоб просївати, як пшеницю;

я ж молив ся за тебе, щоб не поменшала віра твоя, і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх.

Він же каже Йому: Господи, з Тобою готов я і в темницю, і на смерть іти.

Він же рече: Глаголю тобі, Петре, не запіє сьогоднї півень, перш нїж тричі відречеш ся, що не знаєш мене.

І рече їм: Як посилав вас я без сакви, й торбини, й обувя, чи чого недоставало вам? Вони ж казали: Нїчого.

Рече тодї їм: А тепер хто має сакву, нехай бере так само й торбину: а хто не має, нехай продасть одежу, та купить меч.

Глаголю бо вам, що ще й се написане мусить справдитись на менї: І з беззаконними полїчено його: бо все про мене сповняєть ся.

Вони ж сказали: Господи, ось мечів тут два. Він же рече їм: Доволї.

І вийшовши пійшов по звичаю на гору Оливну; ійшли ж слїдом за Ним і ученики Його.

Прибувши ж на місце, рече їм: Молїть ся, щоб не ввійти в спокусу.

А сам відступив од них, так як кинути каменем, і, приклонивши колїна, молив ся,

глаголючи: Отче, коли хочеш, мимо неси чашу сю від мене: тільки ж не моя воля, а Твоя нехай буде.

Явив ся ж Йому ангел з неба, підкріпляючи Його.

І, бувши в смертній боротьбі, ще пильнїще молив ся; був же піт Його як каплї крови, каплючі на землю.

І, вставши від молитви, й прийшовши до учеників своїх, знайшов їх сплячих від смутку,

і рече їм: Чого спите? уставши молїть ся, щоб не ввійшли в спокусу.

Ще ж Він промовляв, ось народ і званий Юда, один з дванайцяти, йшов поперед них, і приступив до Ісуса, поцїлувати Його.

Ісус же рече йому: Юдо, цїлуваннєм Сина чоловічого зраджуєш?

Бачивши ж ті, що коло Него, до чого доходить, казали Йому: Господи, чи вдарити нам мечем?

І вдарив один хтось із них слугу архиєрейського, та й відтяв йому ухо праве.

І озвавшись Ісус, рече: Оставте аж до сього. І, приторкнувшись до уха його, сцїлив його.

Рече ж Ісус до прийшовших на Него архиєреїв і воєвод, і церковних старших: Як на розбійника ви прийшли з мечами та киями?

Як що-дня був я з вами в церкві, не простягали рук на мене; та се ваша година й власть темряви.

Узявши ж Його, повели, й привели Його в двір архиєрейський. Петр же йшов слїдом оддалеки.

Як же запалили огонь серед двора та посїдали вкупі, сїв і Петр серед них.

Побачивши ж Його одна служниця, як сидїв коло сьвітла, й, придивляючись на него, сказала: І сей з Ним був.

Він же одрік ся Його, кажучи: Жінко, не знаю Його.

А згодя другий, побачивши його, сказав: І ти з них єси. Петр же каже: Чоловіче, нї.

І мало що не через одну годину, инший хтось ствердив, кажучи: Справдї і сей з Ним був, бо й Галилеєць він.

Каже Петр: Чоловіче, не знаю, що кажеш. І зараз, як ще говорив він, запіяв півень.

І обернувшись Господь, поглянув на Петра. І згадав Петр слово Господнє, як глаголав йому: Що перш нїж півень запіє, відречеш ся мене тричі.

І вийшовши геть Петр, заплакав гірко.

А чоловіки, що держали Ісуса, насьміхались із Него, бючи.

І, закривши Його, били в лице Його, та й питали Його, кажучи: Проречи, хто вдарив Тебе.

І иншого багато, хуливши, казали на Него.

А як настав день, зібралась старшина людська, та архиєреї і письменники, та й повели Його в раду свою, кажучи:

Чи Ти єси Христос? скажи нам. Рече ж їм: Коли вам скажу, не піймете віри;

коли ж і спитаю вас, не відповісте менї й не відпустите.

Від нинї сидїти ме Син чоловічий по правицї сили Божої.

І сказали всї: То се Ти Син Божий? Він же до них рече: Ви кажете, що се я.

Вони ж сказали: На що нам ще сьвідчення? самі бо чули з уст Його.

Переклад УБТ Турконяка

Наближалося свято Опрісноків, що зветься Пасхою.

Архиєреї та книжники шукали, як убити його, але боялися народу.

Ввійшов сатана в Юду, званого Іскаріотом, що був із числа дванадцятьох.

І він пішов, домовився з архиєреями та воєводами, як його видасть їм.

Ті зраділи й погодились дати йому срібняків.

І він пристав і шукав слушного часу, щоб видати його їм без народу.

Настав день опрісноків, коли належало жертвувати пасху.

І послав він Петра й Івана, сказавши: Підіть і приготуйте нам пасху, щоб ми її спожили.

Вони сказали йому: Де хочеш, щоб ми приготували?

Він відповів їм: Ось, як входитимете до міста, зустріне вас чоловік, який в глечику нестиме воду; йдіть за ним до оселі, куди він увійде,

і скажіть господареві оселі: Учитель питає тебе: Де світлиця, в якій споживу пасху з моїми учнями?

І він вам покаже велику вистелену світлицю: там приготуйте.

Вони рушили, знайшли, як він сказав їм, і приготували пасху.

І коли настав час, сів до столу - і апостоли з ним.

Він сказав до них: Бажанням забажав я їсти з вами цю пасху, перш ніж піду на муки;

кажу вам, що вже не їстиму її, поки не сповниться в Божім Царстві.

Взявши чашу та віддавши хвалу, сказав: Візьміть її і поділіть між собою;

кажу вам, що не питиму відтепер з плоду лози, доки не прийде Боже Царство.

І, взявши хліб та віддавши хвалу, переломив і дав їм, кажучи: Це моє тіло, що за вас віддається; це робіть на спомин про мене.

Так само й чашу по вечері, кажучи: Ця чаша - Новий Завіт у моїй крові, що за вас проливається.

Ось і рука того, що видає мене, - зі мною, при столі.

Отже, Син Людський іде, як призначено; але горе тій людині, що його видає.

І вони почали дошукуватися між собою, котрий з них був би тим, що це зробить.

Була й суперечка між ними, хто з них більший.

Він сказав їм: Царі народів панують над ними, а ті, що володіють ними, звуться доброчинцями.

Ви ж не так, але більший між вами хай буде як менший, і старший - як той, що служить.

Хто ж бо більший - той, що сидить, чи той, що служить? Чи не той, що сидить? Я ж серед вас - це той, що служить.

Ви є ті, що лишилися зі мною при моїх випробуваннях;

і я заповідаю вам так, як заповів мені мій Батько Царство,

щоб ви їли й пили за моїм столом у моїм Царстві, щоб ви засіли на престолах судити дванадцять племен Ізраїлевих.

[Сказав же Господь]: Симоне, Симоне, ось сатана випросив вас, щоб пересіяти, як пшеницю;

я ж благав за тебе, щоб не забракло тобі віри; і ти, коли навернешся, зміцни своїх братів.

Той відказав йому: Господи, з тобою я готовий іти і до в'язниці, і на смерть.

Він же мовив: Кажу тобі, Петре, не заспіває півень сьогодні, як ти тричі зречешся мене, що не знаєш мене.

І сказав їм: Коли я послав вас без гамана, і без торби, і без взуття, чи чогось вам забракло? Вони ж сказали: Нічого.

Сказав же їм: Але тепер, хто має гаман, хай візьме; також і торбу; і хто не має, хай продасть свою одіж і купить меча.

Кажу вам, що на мені має збутися те, що написане: До злочинців зараховано його; бо і це в мені звершується.

Вони сказали: Господи, ось тут два мечі. А він відповів їм: Досить.

Вийшовши, пішов, за звичаєм, на Оливну гору, а за ним - пішли учні.

Прийшовши на місце, сказав їм: Моліться, щоб не ввійшли ви в спокусу.

І сам відійшов від них, як докинути каменем, припав на коліна й молився,

кажучи: Батьку, коли хочеш, зроби, щоб минула мене чаша ця; одначе хай буде не моя воля, але твоя.

З'явився ж до нього ангел з неба, який додав йому сили.

Перебуваючи у великій тривозі, ще ревніше молився; піт його став як згустки крови, що спливали на землю.

Вставши від молитви, підійшов до учнів; знайшов їх, що вони заснули від смутку;

сказав їм: Чому спите? Устаньте й моліться, щоб ви не ввійшли в спокусу.

Ще як він говорив, то вже юрба і з нею той, що зветься Юдою, один із дванадцятьох, ішов перед ними і наблизився до Ісуса, щоб поцілувати його: [бо дав їм цей знак: Кого поцілую, - той і є].

Ісус сказав йому: Юдо, то ти поцілунком видаєш Людського Сина?

Ті, що були з ним, як побачили те, що відбувається, сказали: Господи, чи не вдарити нам мечем?

Ударив один з них архиєреєвого раба і відтяв йому праве вухо.

Озвався Ісус і сказав: Лишіть, уже досить і, доторкнувшись до вуха, оздоровив його.

Сказав Ісус до тих, що прийшли по нього, - до архиєреїв, воєвод храму та старійшин: Наче проти розбійника вийшли ви з мечами й киями?

Щодня, як я був з вами в храмі, ви не підняли рук проти мене. Але це ваша година і влада темряви.

Схопили його, повели і ввели в двір архиєрея. Петро ішов здалека.

Як запалили вогонь серед двору і разом сиділи, Петро сидів серед них.

Побачивши його при світлі, як сидів, якась рабиня, поглянувши на нього, сказала: І цей був з ним.

Він же відрікся, кажучи: Жінко, я не знаю його.

Невдовзі другий, побачивши його, сказав: І ти з них. Петро ж сказав: Чоловіче, я ні.

Минула приблизно одна година і ще якийсь твердив, кажучи: Справді, і цей був з ним, бо він галилеянин.

Промовив Петро: Чоловіче, не знаю, про що ти говориш. І тут же, як він говорив, заспівав півень.

Обернувшись, Господь поглянув на Петра; і Петро згадав слово Господнє, як сказав він до нього: Перше, ніж півень сьогодні заспіває, зречешся мене тричі.

І, вийшовши геть, він гірко заплакав.

А мужі, що держали Ісуса, глузували з нього, б'ючи;

зав'язавши йому очі, [били його по обличчю і] питали його, кажучи: Пророкуй, хто тебе вдарив?

І багато іншого, зневажливого, наговорювали на нього.

Як настав день, зібралася рада старшин народу, архиєреїв та книжників, повели його на свої збори,

кажучи: Якщо ти Христос, то скажи нам. Він відповів їм: Якщо я вам скажу, не повірите;

якщо ж запитаю, не відповісте [мені і не відпустите].

Віднині ж буде, що Людський Син сидітиме по правиці Божої сили.

Тоді всі запитали: Чи ти Божий Син? А він їм відповів: Ви самі твердите, що то я.

Вони ж сказали: Навіщо нам потрібне якесь свідчення? Ми ж самі почули з Його вуст.

Російський синодальний переклад

Приближался праздник опресноков, называемый Пасхою,

и искали первосвященники и книжники, как бы погубить Его, потому что боялись народа.

Вошел же сатана в Иуду, прозванного Искариотом, одного из числа двенадцати,

и он пошел, и говорил с первосвященниками и начальниками, как Его предать им.

Они обрадовались и согласились дать ему денег;

и он обещал, и искал удобного времени, чтобы предать Его им не при народе.

Настал же день опресноков, в который надлежало заколать пасхального агнца,

и послал Иисус Петра и Иоанна, сказав: пойдите, приготовьте нам есть пасху.

Они же сказали Ему: где велишь нам приготовить?

Он сказал им: вот, при входе вашем в город, встретится с вами человек, несущий кувшин воды; последуйте за ним в дом, в который войдет он,

и скажите хозяину дома: Учитель говорит тебе: где комната, в которой бы Мне есть пасху с учениками Моими?

И он покажет вам горницу большую устланную; там приготовьте.

Они пошли, и нашли, как сказал им, и приготовили пасху.

И когда настал час, Он возлег, и двенадцать Апостолов с Ним,

и сказал им: очень желал Я есть с вами сию пасху прежде Моего страдания,

ибо сказываю вам, что уже не буду есть ее, пока она не совершится в Царствии Божием.

И, взяв чашу и благодарив, сказал: приимите ее и разделите между собою,

ибо сказываю вам, что не буду пить от плода виноградного, доколе не придет Царствие Божие.

И, взяв хлеб и благодарив, преломил и подал им, говоря: сие есть тело Мое, которое за вас предается; сие творите в Мое воспоминание.

Также и чашу после вечери, говоря: сия чаша есть Новый Завет в Моей крови, которая за вас проливается.

И вот, рука предающего Меня со Мною за столом;

впрочем, Сын Человеческий идет по предназначению, но горе тому человеку, которым Он предается.

И они начали спрашивать друг друга, кто бы из них был, который это сделает.

Был же и спор между ними, кто из них должен почитаться большим.

Он же сказал им: цари господствуют над народами, и владеющие ими благодетелями называются,

а вы не так: но кто из вас больше, будь как меньший, и начальствующий - как служащий.

Ибо кто больше: возлежащий, или служащий? не возлежащий ли? А Я посреди вас, как служащий.

Но вы пребыли со Мною в напастях Моих,

и Я завещаваю вам, как завещал Мне Отец Мой, Царство,

да ядите и пиете за трапезою Моею в Царстве Моем, и сядете на престолах судить двенадцать колен Израилевых.

И сказал Господь: Симон! Симон! се, сатана просил, чтобы сеять вас как пшеницу,

но Я молился о тебе, чтобы не оскудела вера твоя; и ты некогда, обратившись, утверди братьев твоих.

Он отвечал Ему: Господи! с Тобою я готов и в темницу и на смерть идти.

Но Он сказал: говорю тебе, Петр, не пропоет петух сегодня, как ты трижды отречешься, что не знаешь Меня.

И сказал им: когда Я посылал вас без мешка и без сумы и без обуви, имели ли вы в чем недостаток? Они отвечали: ни в чем.

Тогда Он сказал им: но теперь, кто имеет мешок, тот возьми его, также и суму; а у кого нет, продай одежду свою и купи меч;

ибо сказываю вам, что должно исполниться на Мне и сему написанному: и к злодеям причтен. Ибо то, что о Мне, приходит к концу.

Они сказали: Господи! вот, здесь два меча. Он сказал им: довольно.

И, выйдя, пошел по обыкновению на гору Елеонскую, за Ним последовали и ученики Его.

Придя же на место, сказал им: молитесь, чтобы не впасть в искушение.

И Сам отошел от них на вержение камня, и, преклонив колени, молился,

говоря: Отче! о, если бы Ты благоволил пронести чашу сию мимо Меня! впрочем не Моя воля, но Твоя да будет.

Явился же Ему Ангел с небес и укреплял Его.

И, находясь в борении, прилежнее молился, и был пот Его, как капли крови, падающие на землю.

Встав от молитвы, Он пришел к ученикам, и нашел их спящими от печали

и сказал им: что вы спите? встаньте и молитесь, чтобы не впасть в искушение.

Когда Он еще говорил это, появился народ, а впереди его шел один из двенадцати, называемый Иуда, и он подошел к Иисусу, чтобы поцеловать Его. Ибо он такой им дал знак: Кого я поцелую, Тот и есть.

Иисус же сказал ему: Иуда! целованием ли предаешь Сына Человеческого?

Бывшие же с Ним, видя, к чему идет дело, сказали Ему: Господи! не ударить ли нам мечом?

И один из них ударил раба первосвященникова, и отсек ему правое ухо.

Тогда Иисус сказал: оставьте, довольно. И, коснувшись уха его, исцелил его.

Первосвященникам же и начальникам храма и старейшинам, собравшимся против Него, сказал Иисус: как будто на разбойника вышли вы с мечами и кольями, чтобы взять Меня?

Каждый день бывал Я с вами в храме, и вы не поднимали на Меня рук, но теперь ваше время и власть тьмы.

Взяв Его, повели и привели в дом первосвященника. Петр же следовал издали.

Когда они развели огонь среди двора и сели вместе, сел и Петр между ними.

Одна служанка, увидев его сидящего у огня и всмотревшись в него, сказала: и этот был с Ним.

Но он отрекся от Него, сказав женщине: я не знаю Его.

Вскоре потом другой, увидев его, сказал: и ты из них. Но Петр сказал этому человеку: нет!

Прошло с час времени, еще некто настоятельно говорил: точно и этот был с Ним, ибо он Галилеянин.

Но Петр сказал тому человеку: не знаю, что ты говоришь. И тотчас, когда еще говорил он, запел петух.

Тогда Господь, обратившись, взглянул на Петра, и Петр вспомнил слово Господа, как Он сказал ему: прежде нежели пропоет петух, отречешься от Меня трижды.

И, выйдя вон, горько заплакал.

Люди, державшие Иисуса, ругались над Ним и били Его;

и, закрыв Его, ударяли Его по лицу и спрашивали Его: прореки, кто ударил Тебя?

И много иных хулений произносили против Него.

И как настал день, собрались старейшины народа, первосвященники и книжники, и ввели Его в свой синедрион

и сказали: Ты ли Христос? скажи нам. Он сказал им: если скажу вам, вы не поверите;

если же и спрошу вас, не будете отвечать Мне и не отпустите Меня;

отныне Сын Человеческий воссядет одесную силы Божией.

И сказали все: итак, Ты Сын Божий? Он отвечал им: вы говорите, что Я.

Они же сказали: какое еще нужно нам свидетельство? ибо мы сами слышали из уст Его.