Наближалося свято опрісноків, що зветься Пасха.
І первосвященики та книжники шукали, як би його вбити, боялись бо народу.
Ввійшов же сатана в Юду, на прізвище Іскаріот, що був з числа дванадцятьох,
і він пішов умовитися з первосвящениками та начальниками, як би його видати.
Зраділи ті й згодилися дати йому гроші.
І він пристав на те й шукав нагоди, щоб видати його без відома народу.
Настав день опрісноків, коли треба було жертвувати пасху.
Ісус послав Петра та Йоана: “Ідіть”, - сказав, - “та приготуйте нам пасху, щоб ми її спожили.”
Вони його спитали: “Де хочеш, щоб ми приготували?”
Він відповів їм: “Ось, коли ввійдете в місто, стріне вас чоловік, що буде нести глечик води. Ідіть слідом за ним у господу, куди він увійде,
і скажіть господареві дому: Учитель тобі каже: Де світлиця, в якій я з учнями моїми міг би спожити пасху?
І він покаже вам горницю велику, вистелену килимами; там приготуйте.”
Пішли вони й знайшли так, як він сказав їм, і приготували пасху.
І як прийшла година, сів він до столу й апостоли з ним.
І він до них промовив: “Я сильно бажав спожити оцю пасху з вами перш, ніж мені страждати,
бо кажу вам, я її більш не буду їсти, аж поки вона не звершиться в Божім Царстві.”
І, взявши чашу, віддав хвалу й мовив: “Візьміть її і поділіться між собою,
бо, кажу вам: Віднині я не буду більше пити з плоду винограду, доки не прийде Боже Царство.”
І, взявши хліб, віддав хвалу, поламав, дав їм і мовив: “Це - моє тіло, що за вас віддається. Чиніть це на мій спомин.”
Так само чашу по вечері, кажучи: “Ця чаша - це Новий Завіт у моїй крові, що за вас проливається.
Одначе, ось рука того, що мене видасть, на столі зо мною.
Бо Син Чоловічий іде, як призначено, але горе тому чоловікові, що його видає.”
І вони заходились один одного питати, хто б то з них міг бути, що намірявся те зробити.
Знялась між ними й суперечка, хто з них має вважатися за більшого.
Ісус сказав їм: “Царі народів панують над ними, і ті, що владу над ними мають, доброчинцями звуться.
Не так хай буде з вами! А навпаки: більший між вами нехай буде як молодший, а наставник як слуга.
Хто бо більший? Той, що за столом, чи той, що служить? Хіба не той, що за столом? Та, проте, я між вами як той, що служить.
Ви ті, що перебували зо мною у моїх спокусах,
. і я завіщаю вам Царство, як мені завіщав Отець мій,
щоб їли й пили за столом у моїм Царстві й сиділи на престолах, судячи дванадцять племен Ізраїля.
О Симоне, Симоне! Ось Сатана наставав, щоб просіяти вас, як пшеницю,
та я молився за тебе, щоб віра твоя не послабла, а ти колись, навернувшись, утверджуй своїх братів.”
“Господи”, - сказав Петро до нього, - “з тобою я готовий піти й у тюрму, й на смерть.”
А Ісус мовив: “Кажу тобі, Петре, не заспіває нині півень, як ти тричі відречешся, мовляв, мене не знаєш.”
Далі сказав їм: “Як я вас посилав без калитки, без торби та взуття, хіба вам чого бракувало?”
“Нічого”, - відповіли. Він же до них промовив: “А тепер - хто мас калитку, нехай її візьме, так само й торбу; хто ж не має, хай продасть свою одежу й купить меч.
Кажу вам: Має сповнитись на мені, що написане: Його зараховано до злочинців, - бо те, що стосується до мене, кінця доходить.”
Вони казали: “Господи! Ось два мечі тут.” А він відповів їм: “Досить!”
Тоді вийшов він і пішов, як звичайно, на Оливну гору. Слідом за ним пішли і його учні.
Якже прибув на місце, він сказав їм: “Моліться, щоб не ввійти в спокусу.”
І сам відійшов від них так, як кинути каменем і, ставши на коліна, почав молитися:
“Отче, коли ти хочеш, віддали від мене цю чашу, тільки хай не моя, а твоя буде воля!”
Тоді з'явився йому ангел з неба, що підкріплював його.
Повний скорботи та тривоги, ще пильніш молився, а піт його став, мов каплі крови, що падали на землю.
Підвівшись від молитви, він підійшов до учнів і застав їх сплячими від смутку.
І сказав їм: “Чого спите? Вставайте та моліться, щоб не ввійти в спокусу!”
: Коли ще говорив, аж ось надходить юрба, і на чолі її йде один з дванадцятьох, званий Юда; і підійшов він до Ісуса, щоб його поцілувати.
А Ісус сказав до нього: “Юдо, поцілунком видаєш Чоловічого Сина?”
Побачивши, до чого доходить, сказали ті, що були з Ісусом: “Господи, чи не вдарити нам мечем?”
І вдарив один із них слугу первосвященика й відтяв йому праве вухо.
Ісус озвався: “Лишіть но!” І доторкнувшися до вуха, він зцілив його.
Тоді Ісус сказав до первосвящеників, начальників сторожі святині і старших, що були вийшли проти нього: “Як на розбійника ви вийшли з мечами та киями!
Як я щодня був з вами в храмі, не простягнули ви рук на мене; та це ваша година, і влада темряви.”
Схопивши Ісуса, вони повели його й привели в дім первосвященика. Петро ж ішов слідом за ним здалека.
І коли вони розклали вогонь посеред двору та посідали вкупі, сів і Петро між ними.
Побачила його одна слугиня, як він сидів біля багаття і, приглянувшись до нього пильно, каже: “І цей з ним був!”
А він відрікся, кажучи: “Не знаю його, жінко!”
Та трохи згодом другий, побачивши його: “І ти з них”, - каже. Але Петро відповів: “Ні, чоловіче!”
А по якійсь годині хтось інший почав наполегливо казати: “Справді, і цей з ним був! До того він і з Галилеї!”
Петро озвавсь: “Не знаю, чоловіче, що ти кажеш.” І зараз, як він говорив ще, заспівав півень.
І Господь, обернувшись, глянув на Петра, і згадав Петро Господнє слово, коли Господь йому сказав: “Петре, перше, ніж півень заспіває, ти мене відречешся тричі.”
І, вийшовши звідти, заплакав гірко.
Тим часом люди, що держали його, б'ючи його, над ним знущалися
і, накривши, питали його: “Пророкуй, хто той, що вдарив тебе?”
І багато іншого, глузуючи, говорили на нього.
Якже настав день, зібралася рада старших народу, первосвященики та книжники; і привели його на суд свій
і казали: “Коли ти - Христос, скажи нам.” Він відповів їм: “Коли скажу вам, ви не повірите;
а якщо вас спитаю, ви не відповісте.
Віднині Син Чоловічий сидітиме по правиці Божої Сили.”
А всі сказали: “То, значить, ти Син Божий?” Він сказав до них: “Самі ж кажете, що я.”
“Навіщо нам ще свідки”, - сказали ті, - “самі ми чули з уст його.”
Наближалося ж свято Опрісноків, що Пасхою зветься.
А первосвященики й книжники стали шукати, як би вбити Його, та боялись народу...
Сатана ж увійшов у Юду, званого Іскаріот, одного з Дванадцятьох.
І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, як він видасть Його.
Ті ж зраділи, і погодилися дати йому срібняків.
І він обіцяв, і шукав відповідного часу, щоб їм видати Його без народу...
І настав день Опрісноків, коли пасху приносити в жертву належало.
І послав Він Петра та Івана, говорячи: Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили ми.
А вони запитали Його: Де Ти хочеш, щоб ми приготували?
А Він їм відказав: Ось, як будете входити в місто, стріне вас чоловік, воду несучи у глекові, ідіть за ним аж до дому, куди він увійде.
І скажіть до господаря дому: Учитель питає тебе: Де кімната, в якій споживу зо Своїми учнями пасху?
І він вам покаже велику горницю вистелену: там приготуйте.
І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, і зачали там готувати пасху.
А коли настав час, сів до столу, і апостоли з Ним.
І промовив до них: Я дуже бажав спожити цю пасху із вами, перш ніж муки прийму.
Бо кажу вам, що вже споживати не буду її, поки сповниться в Божому Царстві вона.
Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: Візьміть її, і поділіть між собою.
Кажу ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного, доки Божеє Царство не прийде.
Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спомин про Мене!
По вечері так само ж і чашу, говорячи: Оця чаша Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається.
Та однак, за столом ось зо Мною рука Мого зрадника.
Бо Син Людський іде, як призначено; але горе тому чоловікові, хто Його видає!
А вони почали між собою питати, котрий з них мав би це вчинити?
І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого.
Він же промовив до них: Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчинцями звуться.
Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник як службовець.
Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуговує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як службовець.
Ви ж оті, що перетривали зо Мною в спокусах Моїх,
і Я вам заповітую Царство, як Отець Мій Мені заповів,
щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племен Ізраїлевих.
І промовив Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав вас, щоб вас пересіяти, мов ту пшеницю.
Я ж молився за тебе, щоб не зменшилась віра твоя; ти ж колись, як навернешся, зміцни браттю свою!
А той відказав Йому: Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!
Він же прорік: Говорю тобі, Петре, півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене...
І Він їм сказав: Як Я вас посилав без калитки, і без торби, і без сандаль, чи вам бракувало чого? Вони ж відказали: Нічого.
А тепер каже їм хто має калитку, нехай візьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча.
Говорю бо Я вам, що виконатися на Мені має й це ось написане: До злочинців Його зараховано. Бо те, що про Мене, виконується.
І сказали вони: Господи, ось тут два мечі. А Він їм відказав: Досить!
І Він вийшов, і пішов за звичаєм на гору Оливну. А за Ним пішли учні Його.
А прийшовши на місце, сказав їм: Моліться, щоб не впасти в спокусу.
А Він Сам, відійшовши від них, як докинути каменем, на коліна припав та й молився,
благаючи: Отче, як волієш, пронеси мимо Мене цю чашу! Та проте не Моя, а Твоя нехай станеться воля!...
І Ангол із неба з'явився до Нього, і додавав Йому сили.
А як був у смертельній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю...
І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби...
І промовив до них: Чого ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу!
І, коли Він іще говорив, ось народ з'явився, і один із Дванадцятьох, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він!
Ісус же промовив до нього: Чи оце поцілунком ти, Юдо, видаєш Сина Людського?
А ті, що були з Ним, як побачили, що має статись, сказали Йому: Господи, чи мечем нам не вдарити?
І, один із них рубонув раба первосвященикового, та й відтяв праве вухо йому.
Та Ісус відізвався й сказав: Лишіть, уже досить! І, доторкнувшись до вуха його, уздоровив його.
А до первосвящеників і влади сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: Немов на розбійника вийшли з мечами та киями...
Як щоденно Я з вами у храмі бував, не піднесли на Мене ви рук. Та це ваша година тепер, і влада темряви...
А схопивши Його, повели й привели у дім первосвященика. Петро ж здалека йшов слідкома.
Як розклали ж огонь серед двору, і вкупі сиділи, сидів і Петро поміж ними.
А служниця одна його вгледіла, як сидів коло світла, і, придивившись до нього, сказала: І цей був із Ним!
І відрікся від Нього він, твердячи: Не знаю я, жінко, Його!
Незабаром же другий побачив його та й сказав: І ти від отих. А Петро відказав: Ні, чоловіче!...
І як часу минуло з годину, хтось інший твердив і казав: Поправді, і цей був із Ним, бо він галілеянин.
А Петро відказав: Чоловіче, не відаю, про що ти говориш... І зараз, як іще говорив він, півень заспівав.
І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: Перше, ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене.
І, вийшовши звідти, він гірко заплакав!
А люди, які ув'язнили Ісуса, знущалися з Нього та били.
І, закривши Його, вони били Його по обличчі, і питали Його, приговорюючи: Пророкуй, хто то вдарив Тебе?
І багато інших богозневаг говорили на Нього вони...
А коли настав день, то зібралися старші народу, первосвященики й книжники, і повели Його в синедріон свій,
і казали: Коли Ти Христос, скажи нам. А Він їм відповів: Коли Я вам скажу, не повірите ви.
А коли й поспитаю вас Я, не дасте Мені відповіді.
Незабаром Син Людський сидітиме по правиці сили Божої!
Тоді всі запитали: То Ти Божий Син? А Він їм відповів: Самі кажете ви, що то Я...
А вони відказали: Нащо потрібні ще свідки для нас? Бо ми чули самі з Його уст!
Наближало ся ж сьвято опрісноків, зване пасха.
І шукали архиєреї та письменники, як би погубити Його; боялись бо народу.
Ввійшов же сатана в Юду, на прізвище Іскариоцького, що був з числа дванайцяти.
І пійшовши говорив з архиєреями та воєводами, як Його зрадити їм.
І зрадїли вони, й вмовились йому срібла дати.
І обіцяв ся, і шукав нагоди, щоб видати Його їм потай народу.
Прийшов же день опрісноків, як треба було колоти пасхове ягня.
І післав Петра та Йоана, глаголючи: Йдїть та приготовте нам пасху їсти.
Вони ж сказали Йому: Де хочеш, щоб приготовити?
Він же рече їм: Ось, як увійдете в город, зустріне вас чоловік, глек води несучи. Йдїть слїдом за ним у господу, куди ввійде.
І скажіть господареві дому: Каже тобі учитель: Де сьвітлиця, щоб пасху з учениками моїми їсти?
І той вам покаже гірницю велику застелену; там приготовте.
Пійшовши ж знайшли, як сказав їм, і приготовили пасху.
І, як настала година, сїв Він, й дванайцять апостолів з Ним.
І рече до них: Бажаннєм забажав я сю пасху їсти з вами, перш нїж прийму муки:
глаголю бо вам: Що більш не їсти му її, доки сповнить ся в царстві Божому.
І, взявши чашу, й оддавши хвалу, рече: Прийміть се та подїлить собі:
глаголю бо вам: Що не пити му вже від плоду винограднього, доки царство Боже прийде.
І, взявши хлїб, та оддавши хвалу, переломив, і дав їм, глаголючи: Се єсть тїло моє, що за вас даєть ся. Се чинїть на мій спомин.
Так само й чашу після вечері, глаголючи: Ся чаша новий завіт у крові моїй, що за вас пролита буде.
Та ось рука зрадника мого зо мною на столї.
Син то чоловічий іде, як постановлено наперед, тільки ж горе чоловікові тому, що зрадить Його!
І стали вони перепитуватись між собою, хто б з них був, що се має зробити.
Постало ж і змаганнє між ними, хто з них здаєть ся бути більшим.
Він же рече їм: Царі в поган панують над ними, й ті, що власть над ними мають, добродїями звуть ся.
Ви ж не так: тільки ж найбільший між вами нехай буде як найменший, і хто старший - як слуга.
Хто бо більший: хто за столом, чи хто послугує? хиба не хто за столом? я ж між вами, як слуга.
Ви ж пробували зо мною в спокусах моїх.
І я завітую вам, як завітував менї Отець мій, царство,
щоб їли й пили за столом моїм у царстві моєму, і сидїли на престолах, судячи дванайцять родів Ізраїлевих.
Рече ж Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав собі вас, щоб просївати, як пшеницю;
я ж молив ся за тебе, щоб не поменшала віра твоя, і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх.
Він же каже Йому: Господи, з Тобою готов я і в темницю, і на смерть іти.
Він же рече: Глаголю тобі, Петре, не запіє сьогоднї півень, перш нїж тричі відречеш ся, що не знаєш мене.
І рече їм: Як посилав вас я без сакви, й торбини, й обувя, чи чого недоставало вам? Вони ж казали: Нїчого.
Рече тодї їм: А тепер хто має сакву, нехай бере так само й торбину: а хто не має, нехай продасть одежу, та купить меч.
Глаголю бо вам, що ще й се написане мусить справдитись на менї: І з беззаконними полїчено його: бо все про мене сповняєть ся.
Вони ж сказали: Господи, ось мечів тут два. Він же рече їм: Доволї.
І вийшовши пійшов по звичаю на гору Оливну; ійшли ж слїдом за Ним і ученики Його.
Прибувши ж на місце, рече їм: Молїть ся, щоб не ввійти в спокусу.
А сам відступив од них, так як кинути каменем, і, приклонивши колїна, молив ся,
глаголючи: Отче, коли хочеш, мимо неси чашу сю від мене: тільки ж не моя воля, а Твоя нехай буде.
Явив ся ж Йому ангел з неба, підкріпляючи Його.
І, бувши в смертній боротьбі, ще пильнїще молив ся; був же піт Його як каплї крови, каплючі на землю.
І, вставши від молитви, й прийшовши до учеників своїх, знайшов їх сплячих від смутку,
і рече їм: Чого спите? уставши молїть ся, щоб не ввійшли в спокусу.
Ще ж Він промовляв, ось народ і званий Юда, один з дванайцяти, йшов поперед них, і приступив до Ісуса, поцїлувати Його.
Ісус же рече йому: Юдо, цїлуваннєм Сина чоловічого зраджуєш?
Бачивши ж ті, що коло Него, до чого доходить, казали Йому: Господи, чи вдарити нам мечем?
І вдарив один хтось із них слугу архиєрейського, та й відтяв йому ухо праве.
І озвавшись Ісус, рече: Оставте аж до сього. І, приторкнувшись до уха його, сцїлив його.
Рече ж Ісус до прийшовших на Него архиєреїв і воєвод, і церковних старших: Як на розбійника ви прийшли з мечами та киями?
Як що-дня був я з вами в церкві, не простягали рук на мене; та се ваша година й власть темряви.
Узявши ж Його, повели, й привели Його в двір архиєрейський. Петр же йшов слїдом оддалеки.
Як же запалили огонь серед двора та посїдали вкупі, сїв і Петр серед них.
Побачивши ж Його одна служниця, як сидїв коло сьвітла, й, придивляючись на него, сказала: І сей з Ним був.
Він же одрік ся Його, кажучи: Жінко, не знаю Його.
А згодя другий, побачивши його, сказав: І ти з них єси. Петр же каже: Чоловіче, нї.
І мало що не через одну годину, инший хтось ствердив, кажучи: Справдї і сей з Ним був, бо й Галилеєць він.
Каже Петр: Чоловіче, не знаю, що кажеш. І зараз, як ще говорив він, запіяв півень.
І обернувшись Господь, поглянув на Петра. І згадав Петр слово Господнє, як глаголав йому: Що перш нїж півень запіє, відречеш ся мене тричі.
І вийшовши геть Петр, заплакав гірко.
А чоловіки, що держали Ісуса, насьміхались із Него, бючи.
І, закривши Його, били в лице Його, та й питали Його, кажучи: Проречи, хто вдарив Тебе.
І иншого багато, хуливши, казали на Него.
А як настав день, зібралась старшина людська, та архиєреї і письменники, та й повели Його в раду свою, кажучи:
Чи Ти єси Христос? скажи нам. Рече ж їм: Коли вам скажу, не піймете віри;
коли ж і спитаю вас, не відповісте менї й не відпустите.
Від нинї сидїти ме Син чоловічий по правицї сили Божої.
І сказали всї: То се Ти Син Божий? Він же до них рече: Ви кажете, що се я.
Вони ж сказали: На що нам ще сьвідчення? самі бо чули з уст Його.
Наближалося свято Опрісноків, що зветься Пасхою.
Архиєреї та книжники шукали, як убити його, але боялися народу.
Ввійшов сатана в Юду, званого Іскаріотом, що був із числа дванадцятьох.
І він пішов, домовився з архиєреями та воєводами, як його видасть їм.
Ті зраділи й погодились дати йому срібняків.
І він пристав і шукав слушного часу, щоб видати його їм без народу.
Настав день опрісноків, коли належало жертвувати пасху.
І послав він Петра й Івана, сказавши: Підіть і приготуйте нам пасху, щоб ми її спожили.
Вони сказали йому: Де хочеш, щоб ми приготували?
Він відповів їм: Ось, як входитимете до міста, зустріне вас чоловік, який в глечику нестиме воду; йдіть за ним до оселі, куди він увійде,
і скажіть господареві оселі: Учитель питає тебе: Де світлиця, в якій споживу пасху з моїми учнями?
І він вам покаже велику вистелену світлицю: там приготуйте.
Вони рушили, знайшли, як він сказав їм, і приготували пасху.
І коли настав час, сів до столу - і апостоли з ним.
Він сказав до них: Бажанням забажав я їсти з вами цю пасху, перш ніж піду на муки;
кажу вам, що вже не їстиму її, поки не сповниться в Божім Царстві.
Взявши чашу та віддавши хвалу, сказав: Візьміть її і поділіть між собою;
кажу вам, що не питиму відтепер з плоду лози, доки не прийде Боже Царство.
І, взявши хліб та віддавши хвалу, переломив і дав їм, кажучи: Це моє тіло, що за вас віддається; це робіть на спомин про мене.
Так само й чашу по вечері, кажучи: Ця чаша - Новий Завіт у моїй крові, що за вас проливається.
Ось і рука того, що видає мене, - зі мною, при столі.
Отже, Син Людський іде, як призначено; але горе тій людині, що його видає.
І вони почали дошукуватися між собою, котрий з них був би тим, що це зробить.
Була й суперечка між ними, хто з них більший.
Він сказав їм: Царі народів панують над ними, а ті, що володіють ними, звуться доброчинцями.
Ви ж не так, але більший між вами хай буде як менший, і старший - як той, що служить.
Хто ж бо більший - той, що сидить, чи той, що служить? Чи не той, що сидить? Я ж серед вас - це той, що служить.
Ви є ті, що лишилися зі мною при моїх випробуваннях;
і я заповідаю вам так, як заповів мені мій Батько Царство,
щоб ви їли й пили за моїм столом у моїм Царстві, щоб ви засіли на престолах судити дванадцять племен Ізраїлевих.
[Сказав же Господь]: Симоне, Симоне, ось сатана випросив вас, щоб пересіяти, як пшеницю;
я ж благав за тебе, щоб не забракло тобі віри; і ти, коли навернешся, зміцни своїх братів.
Той відказав йому: Господи, з тобою я готовий іти і до в'язниці, і на смерть.
Він же мовив: Кажу тобі, Петре, не заспіває півень сьогодні, як ти тричі зречешся мене, що не знаєш мене.
І сказав їм: Коли я послав вас без гамана, і без торби, і без взуття, чи чогось вам забракло? Вони ж сказали: Нічого.
Сказав же їм: Але тепер, хто має гаман, хай візьме; також і торбу; і хто не має, хай продасть свою одіж і купить меча.
Кажу вам, що на мені має збутися те, що написане: До злочинців зараховано його; бо і це в мені звершується.
Вони сказали: Господи, ось тут два мечі. А він відповів їм: Досить.
Вийшовши, пішов, за звичаєм, на Оливну гору, а за ним - пішли учні.
Прийшовши на місце, сказав їм: Моліться, щоб не ввійшли ви в спокусу.
І сам відійшов від них, як докинути каменем, припав на коліна й молився,
кажучи: Батьку, коли хочеш, зроби, щоб минула мене чаша ця; одначе хай буде не моя воля, але твоя.
З'явився ж до нього ангел з неба, який додав йому сили.
Перебуваючи у великій тривозі, ще ревніше молився; піт його став як згустки крови, що спливали на землю.
Вставши від молитви, підійшов до учнів; знайшов їх, що вони заснули від смутку;
сказав їм: Чому спите? Устаньте й моліться, щоб ви не ввійшли в спокусу.
Ще як він говорив, то вже юрба і з нею той, що зветься Юдою, один із дванадцятьох, ішов перед ними і наблизився до Ісуса, щоб поцілувати його: [бо дав їм цей знак: Кого поцілую, - той і є].
Ісус сказав йому: Юдо, то ти поцілунком видаєш Людського Сина?
Ті, що були з ним, як побачили те, що відбувається, сказали: Господи, чи не вдарити нам мечем?
Ударив один з них архиєреєвого раба і відтяв йому праве вухо.
Озвався Ісус і сказав: Лишіть, уже досить і, доторкнувшись до вуха, оздоровив його.
Сказав Ісус до тих, що прийшли по нього, - до архиєреїв, воєвод храму та старійшин: Наче проти розбійника вийшли ви з мечами й киями?
Щодня, як я був з вами в храмі, ви не підняли рук проти мене. Але це ваша година і влада темряви.
Схопили його, повели і ввели в двір архиєрея. Петро ішов здалека.
Як запалили вогонь серед двору і разом сиділи, Петро сидів серед них.
Побачивши його при світлі, як сидів, якась рабиня, поглянувши на нього, сказала: І цей був з ним.
Він же відрікся, кажучи: Жінко, я не знаю його.
Невдовзі другий, побачивши його, сказав: І ти з них. Петро ж сказав: Чоловіче, я ні.
Минула приблизно одна година і ще якийсь твердив, кажучи: Справді, і цей був з ним, бо він галилеянин.
Промовив Петро: Чоловіче, не знаю, про що ти говориш. І тут же, як він говорив, заспівав півень.
Обернувшись, Господь поглянув на Петра; і Петро згадав слово Господнє, як сказав він до нього: Перше, ніж півень сьогодні заспіває, зречешся мене тричі.
І, вийшовши геть, він гірко заплакав.
А мужі, що держали Ісуса, глузували з нього, б'ючи;
зав'язавши йому очі, [били його по обличчю і] питали його, кажучи: Пророкуй, хто тебе вдарив?
І багато іншого, зневажливого, наговорювали на нього.
Як настав день, зібралася рада старшин народу, архиєреїв та книжників, повели його на свої збори,
кажучи: Якщо ти Христос, то скажи нам. Він відповів їм: Якщо я вам скажу, не повірите;
якщо ж запитаю, не відповісте [мені і не відпустите].
Віднині ж буде, що Людський Син сидітиме по правиці Божої сили.
Тоді всі запитали: Чи ти Божий Син? А він їм відповів: Ви самі твердите, що то я.
Вони ж сказали: Навіщо нам потрібне якесь свідчення? Ми ж самі почули з Його вуст.
Приближался праздник опресноков, называемый Пасхою,
и искали первосвященники и книжники, как бы погубить Его, потому что боялись народа.
Вошел же сатана в Иуду, прозванного Искариотом, одного из числа двенадцати,
и он пошел, и говорил с первосвященниками и начальниками, как Его предать им.
Они обрадовались и согласились дать ему денег;
и он обещал, и искал удобного времени, чтобы предать Его им не при народе.
Настал же день опресноков, в который надлежало заколать пасхального агнца,
и послал Иисус Петра и Иоанна, сказав: пойдите, приготовьте нам есть пасху.
Они же сказали Ему: где велишь нам приготовить?
Он сказал им: вот, при входе вашем в город, встретится с вами человек, несущий кувшин воды; последуйте за ним в дом, в который войдет он,
и скажите хозяину дома: Учитель говорит тебе: где комната, в которой бы Мне есть пасху с учениками Моими?
И он покажет вам горницу большую устланную; там приготовьте.
Они пошли, и нашли, как сказал им, и приготовили пасху.
И когда настал час, Он возлег, и двенадцать Апостолов с Ним,
и сказал им: очень желал Я есть с вами сию пасху прежде Моего страдания,
ибо сказываю вам, что уже не буду есть ее, пока она не совершится в Царствии Божием.
И, взяв чашу и благодарив, сказал: приимите ее и разделите между собою,
ибо сказываю вам, что не буду пить от плода виноградного, доколе не придет Царствие Божие.
И, взяв хлеб и благодарив, преломил и подал им, говоря: сие есть тело Мое, которое за вас предается; сие творите в Мое воспоминание.
Также и чашу после вечери, говоря: сия чаша есть Новый Завет в Моей крови, которая за вас проливается.
И вот, рука предающего Меня со Мною за столом;
впрочем, Сын Человеческий идет по предназначению, но горе тому человеку, которым Он предается.
И они начали спрашивать друг друга, кто бы из них был, который это сделает.
Был же и спор между ними, кто из них должен почитаться большим.
Он же сказал им: цари господствуют над народами, и владеющие ими благодетелями называются,
а вы не так: но кто из вас больше, будь как меньший, и начальствующий - как служащий.
Ибо кто больше: возлежащий, или служащий? не возлежащий ли? А Я посреди вас, как служащий.
Но вы пребыли со Мною в напастях Моих,
и Я завещаваю вам, как завещал Мне Отец Мой, Царство,
да ядите и пиете за трапезою Моею в Царстве Моем, и сядете на престолах судить двенадцать колен Израилевых.
И сказал Господь: Симон! Симон! се, сатана просил, чтобы сеять вас как пшеницу,
но Я молился о тебе, чтобы не оскудела вера твоя; и ты некогда, обратившись, утверди братьев твоих.
Он отвечал Ему: Господи! с Тобою я готов и в темницу и на смерть идти.
Но Он сказал: говорю тебе, Петр, не пропоет петух сегодня, как ты трижды отречешься, что не знаешь Меня.
И сказал им: когда Я посылал вас без мешка и без сумы и без обуви, имели ли вы в чем недостаток? Они отвечали: ни в чем.
Тогда Он сказал им: но теперь, кто имеет мешок, тот возьми его, также и суму; а у кого нет, продай одежду свою и купи меч;
ибо сказываю вам, что должно исполниться на Мне и сему написанному: и к злодеям причтен. Ибо то, что о Мне, приходит к концу.
Они сказали: Господи! вот, здесь два меча. Он сказал им: довольно.
И, выйдя, пошел по обыкновению на гору Елеонскую, за Ним последовали и ученики Его.
Придя же на место, сказал им: молитесь, чтобы не впасть в искушение.
И Сам отошел от них на вержение камня, и, преклонив колени, молился,
говоря: Отче! о, если бы Ты благоволил пронести чашу сию мимо Меня! впрочем не Моя воля, но Твоя да будет.
Явился же Ему Ангел с небес и укреплял Его.
И, находясь в борении, прилежнее молился, и был пот Его, как капли крови, падающие на землю.
Встав от молитвы, Он пришел к ученикам, и нашел их спящими от печали
и сказал им: что вы спите? встаньте и молитесь, чтобы не впасть в искушение.
Когда Он еще говорил это, появился народ, а впереди его шел один из двенадцати, называемый Иуда, и он подошел к Иисусу, чтобы поцеловать Его. Ибо он такой им дал знак: Кого я поцелую, Тот и есть.
Иисус же сказал ему: Иуда! целованием ли предаешь Сына Человеческого?
Бывшие же с Ним, видя, к чему идет дело, сказали Ему: Господи! не ударить ли нам мечом?
И один из них ударил раба первосвященникова, и отсек ему правое ухо.
Тогда Иисус сказал: оставьте, довольно. И, коснувшись уха его, исцелил его.
Первосвященникам же и начальникам храма и старейшинам, собравшимся против Него, сказал Иисус: как будто на разбойника вышли вы с мечами и кольями, чтобы взять Меня?
Каждый день бывал Я с вами в храме, и вы не поднимали на Меня рук, но теперь ваше время и власть тьмы.
Взяв Его, повели и привели в дом первосвященника. Петр же следовал издали.
Когда они развели огонь среди двора и сели вместе, сел и Петр между ними.
Одна служанка, увидев его сидящего у огня и всмотревшись в него, сказала: и этот был с Ним.
Но он отрекся от Него, сказав женщине: я не знаю Его.
Вскоре потом другой, увидев его, сказал: и ты из них. Но Петр сказал этому человеку: нет!
Прошло с час времени, еще некто настоятельно говорил: точно и этот был с Ним, ибо он Галилеянин.
Но Петр сказал тому человеку: не знаю, что ты говоришь. И тотчас, когда еще говорил он, запел петух.
Тогда Господь, обратившись, взглянул на Петра, и Петр вспомнил слово Господа, как Он сказал ему: прежде нежели пропоет петух, отречешься от Меня трижды.
И, выйдя вон, горько заплакал.
Люди, державшие Иисуса, ругались над Ним и били Его;
и, закрыв Его, ударяли Его по лицу и спрашивали Его: прореки, кто ударил Тебя?
И много иных хулений произносили против Него.
И как настал день, собрались старейшины народа, первосвященники и книжники, и ввели Его в свой синедрион
и сказали: Ты ли Христос? скажи нам. Он сказал им: если скажу вам, вы не поверите;
если же и спрошу вас, не будете отвечать Мне и не отпустите Меня;
отныне Сын Человеческий воссядет одесную силы Божией.
И сказали все: итак, Ты Сын Божий? Он отвечал им: вы говорите, что Я.
Они же сказали: какое еще нужно нам свидетельство? ибо мы сами слышали из уст Его.