20

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

Одного дня, як навчав народ у храмі й звіщав Добру Новину, приступили первосвященики і книжники з старшинами

і сказали так до нього: “Скажи нам, якою владою ти це робиш, або хто тобі дав владу цю?”

Він у відповідь сказав: “Я теж спитаю вас одне. Скажіть мені:

Йоанове хрищення було з неба чи від людей?”

А вони так міркували в собі: Якщо ми скажемо: З неба, - він спитає: Чому ж ви йому не повірили?

А як ми скажемо: Від людей, - увесь народ нас поб'є камінням, бо був певний, що Йоан пророк.

І відповіли: “Не знаємо, звідки (воно було).”

А Ісус сказав їм: “То й я вам не скажу, якою владою я це чиню.”

І він почав народові казати оцю притчу: “Один чоловік насадив був виноградник, винайняв його виноградарям і відійшов на довший час.

Та своєчасно послав він до виноградарів слугу, щоб ті дали йому частку з плодів виноградних; а виноградарі, побивши його, відіслали ні з чим.

І знов послав він другого слугу, та вони, й того побивши й обезчестивши, відпустили з порожніми руками.

Послав ще й третього, та вони й цього, тяжко поранивши, прогнали.

Сказав тоді власник виноградника: Що мені робити? Послати хібащо мого улюбленого сина? Може його пошанують?

Виноградарі ж, побачивши його, так почали міркувати між собою: Це спадкоємець, убиймо його, щоб спадщина нам дісталась.

І вивели його за виноградник і вбили. Що, отже, зробить їм власник виноградника?

Прийде і вигубить тих виноградарів, а виноградник дасть іншим.” Почувши це, вони сказали: “Нехай це не станеться!”

Ісус же глянув на них пильно й мовив: “Що, отже, значить оце написане: Камінь, що його відкинули будівничі, власне той став наріжним?

Кожний, хто впаде на той камінь, розіб'ється; на кого ж він впаде - роздавить.”

Первосвященики та книжники шукали зараз же накласти на нього руки, але боялися народу, бо зрозуміли, що проти них сказав цю притчу.

І назираючи за ним, вони послали підглядачів, що з себе праведних удавали, щоб його піймати на слові й видати начальству і владі намісника.

І ті спитали його: “Учителю, ми знаємо, що ти говориш і навчаєш правильно, і не дивишся на обличчя, але навчаєш Божої путі по правді.

Чи вільно нам давати кесареві податок, чи ні?”

Він же, побачивши їх лукавство, промовив до них:

“Покажіть мені динарій. Чий на ньому образ і напис?” Ті відповіли: “Кесарів.”

І він сказав їм: “Віддайте, отже, що кесареве - кесареві, а що Боже - Богові.”

І не могли піймати його перед людьми на слові та, дивувавшися його відповіді, замовкли.

Деякі з садукеїв, що кажуть, ніби нема воскресіння, приступили

й спитали його: “Учителю, Мойсей приписав нам: Коли чийсь брат, одружений, умре бездітним, нехай його брат візьме за себе його жінку й відродить потомство братові своєму.

. Сім ото братів було. Перший узяв жінку й помер бездітним.

Потім другий,

і третій, і так семеро умерли, не зоставивши дітей по собі.

Врешті, померла й жінка.

Жінка та, отже, при воскресінні, кому буде за жінку, бож семеро мали її за жінку.”

Ісус відповів їм: “Сини цього світу женяться і виходять заміж.

Ті ж, що будуть достойні осягнути того віку й воскресіння з мертвих, не женяться і не виходять заміж;

бо й вмерти вже не можуть, тому що, до ангелів подібні, вони - сини Божі, бувши синами воскресіння.

А що мертві воскресають, - це й Мойсей при кущі дав був зрозуміти, де він назвав Господа Богом Авраама, Богом Ісаака й Богом Якова.

Бог же не є Бог мертвих, але живих, усі бо живуть для нього.”

Деякі з книжників, озвавшися, заговорили: “Учителю, ти добре сказав.”

І не насмілювались вони більше ні про що його питати.

І тоді він до них промовив: “Як же це кажуть, що Христос син Давида?

Бож сам Давид у книзі Псалмів мовить: Господь сказав Владиці моєму: Сиди праворуч мене,

поки я не покладу твоїх ворогів підніжком тобі під ноги.

Давид, отже, зве його Господом. Як же він може бути його сином?”

І коли ввесь народ слухав, він сказав своїм учням: “Остерігайтеся книжників,

що ходять залюбки в довгих шатах, люблять вітання на майданах, перші сидження в синагогах та перші місця на бенкетах;

що поїдають доми вдовиць і довго моляться для виду - вони приймуть строгіше осудження.”

Переклад Огієнка

І сталось одного з тих днів, як навчав Він у храмі людей, та Добру Новину звіщав, прийшли первосвященики й книжники з старшими,

та й до Нього промовили, кажучи: Скажи нам, якою владою Ти чиниш оце? Або хто Тобі владу цю дав?

І промовив до них Він у відповідь: Запитаю й Я вас одну річ, і відповідайте Мені:

Іванове хрищення з неба було, чи від людей?

Вони ж міркували собі й говорили: Коли скажемо: З неба, відкаже: Чого ж ви йому не повірили?

А як скажемо: Від людей, то всі люди камінням поб'ють нас, бо були переконані, що Іван то пророк.

І вони відповіли, що не знають, ізвідки...

А Ісус відказав їм: То й Я не скажу вам, якою владою Я це чиню.

І Він розповідати почав людям притчу оцю. Один чоловік насадив виноградника, і віддав його винарям, та й відбув на час довший.

А певного часу послав він раба до своїх винарів, щоб дали йому частку з плодів виноградника. Та побили його винарі, і відіслали ні з чим.

І знову послав він до них раба іншого, а вони й того збили й зневажили, та й відіслали ні з чим.

І послав він ще третього, а вони й того зранили й вигнали.

Сказав тоді пан виноградника: Що маю робити? Пошлю свого сина улюбленого, може його посоромляться...

Винарі ж, як його вгледіли, міркували собі та казали: Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, щоб спадщина наша була.

І вони його вивели за виноградника, та й убили... Що ж зробить їм пан виноградника?

Він прийде та й вигубить цих винарів, виноградника ж іншим віддасть. Слухачі ж повіли: Нехай цього не станеться!

А Він глянув на них та й сказав: Що ж оце, що написане: Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем!

Кожен, хто впаде на цей камінь розіб'ється, а на кого він сам упаде, то розчавить його.

А книжники й первосвященики руки на Нього хотіли накласти тієї години, але побоялись народу. Бо вони розуміли, що про них Він цю притчу сказав.

І вони слідкували за Ним, і підіслали підглядачів, які праведних із себе вдавали, щоб зловити на слові Його, і Його видати урядові й владі намісника.

І вони запитали Його та сказали: Учителю, знаємо ми, що Ти добре говориш і навчаєш, і не дивишся на обличчя, але наставляєш на Божу дорогу правдиво.

Чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?

Знаючи ж їхню хитрість, сказав Він до них: Чого ви Мене випробовуєте?

Покажіте динарія Мені. Чий образ і напис він має? Вони відказали: Кесарів.

А Він їм відказав: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже!

І не могли вони перед людьми зловити на слові Його. І дивувались вони з Його відповіді, та й замовкли.

І підійшли дехто із саддукеїв, що твердять, ніби немає воскресіння, і запитали Його,

та сказали: Учителю, Мойсей написав нам: Як умре кому брат, який має дружину, а помре бездітний, то нехай його брат візьме дружину, і відновить насіння для брата свого.

Було ж сім братів. І перший, узявши дружину, бездітний умер.

І другий узяв був ту дружину, та й той вмер бездітний.

І третій узяв був її, так само й усі семеро, і вони дітей не позоставили, та й повмирали.

А по всіх умерла й жінка.

А в воскресінні котрому із них вона дружиною буде? Бо семеро мали за дружину її.

Ісус же промовив у відповідь їм: Женяться й заміж виходять сини цього віку.

А ті, що будуть достойні того віку й воскресіння з мертвих, не будуть ні женитись, ні заміж виходити,

ні вмерти вже не можуть, бо рівні вони Анголам, і вони сини Божі, синами воскресіння бувши.

А що мертві встають, то й Мойсей показав при кущі, коли він назвав Господа Богом Авраамовим, і Богом Ісаковим, і Богом Якововим.

Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі в Нього живуть.

Дехто ж із книжників відповіли та сказали: Учителю, Ти добре сказав!

І вже не насмілювалися питати Його ні про що.

І сказав Він до них: Як то кажуть, що Христос син Давидів?

Таж Давид сам говорить у книзі Псалмів: Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене,

поки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!

Отже, Давид Його Господом зве, як же Він йому син?

І, як увесь народ слухав, Він промовив до учнів Своїх:

Стережіться книжників, що хочуть у довгих одежах ходити, і люблять привіти на ринках, і перші лавки в синагогах, і перші місця на бенкетах,

що вдовині хати поїдають, і моляться довго напоказ, вони тяжче осудження приймуть!

Переклад Куліша

І сталось одного з тих днїв, як навчав Він народ у церкві та благовіствував, поприходили архиєреї та письменники з старшими,

і промовили до Него, кажучи: Скажи нам, якою властю се робиш? або хто дав Тобі власть сю?

Відказуючи ж рече до них: Спитаю вас і я про одну річ, і скажіть менї:

Хрещеннє Йоанове з неба було, чи від людей?

Вони ж міркували в собі говорячи: Коли скажемо: З неба, казати ме: Чом же не поняли ви віри йому?

Коли ж скажемо: Від людей, то ввесь народ покаменує нас; певен бо він, що Йоан пророк.

І відказали, що не знають, звідкіля.

А Ісус їм рече: То й я не скажу вам, якою властю я се роблю.

Почав же до народу глаголати приповість сю: Один чоловік насадив виноградник, та й дав його виноградарям, та й відїхав на довгий час.

І післав у пору до виноградарів слугу, щоб з овощу винограднього дали йому; виноградарі ж, побивши його, відослали впорожнї.

І післав ще другого слугу; вони ж і того, побивши та обезчестивши, відослали впорожнї.

І післав ще третього; вони ж і сього, поранивши, прогнали.

Рече ж пан виноградника: Що робити? пішлю сина мого любого: може, того побачивши, посоромлять ся.

Побачивши ж його виноградарі, казали між собою, говорячи: Се наслїдник; ходїмо вбємо його, щоб наше було наслїддє.

І, викинувши його за виноградник, убили. Що ж робити ме пан виноградника?

Прийде та й вигубить виноградарів сих, і дасть виноградник иншим. Почувши ж, сказали: Борони Боже!

Він же, поглянувши на них, рече: Що ж се написано? Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою угла?

Всякий, хто впаде на той камінь, розібєть ся, на кого ж він упаде, розітре його.

І шукали архиєреї та письменники наложити на Него руки тієї години, та боялись народу; зрозуміли бо, що до них приповість сю сказав.

І, назираючи Його, післали підглядників, що видавали себе за праведних, щоб схопити Його на слові та віддати старшинї та властї ігемоновій.

І питали вони Його, кажучи: Учителю, знаємо, що право говориш, і навчаєш, і не дивиш ся на лице, а по правдї на путь Божий наставляєш.

Годить ся нам кесареві данину давати, чи нї?

Постерігши ж їх підступ, рече до них: Що мене спокушуєте?

Покажіть менї денария. Чиє має обличчє і надпись? Озвавши ся ж сказали: Кесареве.

Він же рече їм: Оддайте ж оце кесареве кесареві, а Боже Богові.

І не могли вони схопити Його на слові перед народом; і, дивуючись одповіддю Його, мовчали.

Приступивши ж тодї деякі з Садукеїв, котрі перечять, що є воскресеннє, питали Його,

говорячи: Учителю, Мойсей написав нам: Коли чий брат умре, мавши жінку, й сей бездїтний умре, щоб узяв брат його жінку й воскресив насїннє братові своєму.

Сїм оце братів було; й первий, взявши жінку, умер бездїтний.

І взяв другий жінку, та й сей умер бездїтний.

І третій узяв її, та й не зоставили дїтей, і повмирали.

Опісля ж усїх умерла й жінка.

Оце ж у воскресенню кому з них буде жінкою? сїм бо мали її за жінку.

І відказуючи рече їм Ісус: Сини сьвіту сього женять ся й видають заміж:

которі ж удостоють ся дождати віку того й воскресення з мертвих, ті нї женять ся анї віддають заміж:

бо анї вмерти не можуть, рівні бо ангелам і сини вони Божі, воскресення синами бувши.

А що встають мертві, то й Мойсей показав коло купини, як зве Господа Богом Авраама, й Богом Ісаака, й Богом Якова.

Бог же не мертвих, а живих, всї бо Йому живуть.

Озвавши ся ж деякі з письменників, казали: Учителю, добре глаголав єси.

І більш не сьміли питати Його нї про що.

Рече ж до них: Як се кажуть, що Христос син Давидів?

А сам Давид говорить у книзї псальм: Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене,

доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх.

Давид оце Господом Його зве: як же Він син Його?

Як же слухав увесь народ, рече ученикам своїм:

Остерегайтесь письменників, що бажають ходити в шатах, та люблять витання на торгах, та перві сїдалища по школах, та перві місця на бенкетах;

що жеруть доми вдовиць, і для виду довго молять ся. Сї приймуть ще тяжчий осуд.

Переклад УБТ Турконяка

І сталося одного дня, коли навчав він народ у храмі і благовістив, то прийшли архиєреї та книжники з старшинами

і мовили до нього, кажучи: Скажи нам, якою владою ти це робиш, або хто дав тобі цю владу?

У відповідь він сказав їм: Запитаю вас і я [одне] слово, і скажіть мені:

хрещення Івана було з неба чи від людей?

Вони міркували собі, кажучи: Коли скажемо: З неба, - відкаже: Чому ж ви не повірили йому?

Якщо ж скажемо: Від людей, - увесь народ поб'є нас камінням; бо переконаний, що Іван є пророк.

І вони відповіли, що не знають ізвідки.

А Ісус сказав їм: То й я не скажу вам, якою владою це роблю.

Почав же людям розповідати таку притчу: Один чоловік насадив виноградник, віддав його робітникам та й відбув на довший час.

У певну пору послав до робітників раба, щоб дали йому з виноградних плодів; а робітники, побивши його, відіслали ні з чим.

І знову послав другого раба; вони й того побили, зневажили та й відіслали ні з чим.

І знову послав третього: вони й цього поранили й вигнали.

Сказав тоді господар виноградника: Що маю робити? Пошлю свого улюбленого сина: чи часом, [побачивши] його, не посоромляться?

Угледівши його, робітники міркували собі, кажучи: Це спадкоємець, убиймо його, щоб спадщина стала наша.

І викинувши його геть з виноградника, вбили. Що ж зробить їм господар виноградника?

Прийде й вигубить цих робітників та віддасть виноградник іншим. Почувши, сказали: Хай цього не станеться!

Він же, поглянувши на них, сказав: Що означає написане: камінь, що його відкинули будівничі, став наріжним?

Кожен, хто спаде на той камінь, розіб'ється; [а] на кого він сам упаде, розчавить його.

І хотіли архиєреї та книжники прибрати його до рук тієї ж години, але злякалися народу, бо зрозуміли, що сказав цю притчу до них.

Стежачи, послали підглядачів, які видавали себе за праведних, аби схопити його на слові та видати його урядові й владі намісника.

Запитали його, кажучи: Учителю, знаємо, що правильно говориш і навчаєш, не дивишся на обличчя, але по правді наставляєш на Божу дорогу.

Чи належить нам давати данину кесареві чи ні?

Зрозумівши їхнє лукавство, сказав до них: [Чому мене спокушуєте?]

Покажіть мені динарій: чий там образ і напис? [Відповівши], вони сказали: Кесарів.

А він відказав їм: Тож віддайте те, що кесареве, - кесареві, а те, що Боже, - Богові.

І не могли піймати його на слові перед народом і, здивувавшись його відповіддю, замовкли.

Підійшли деякі з садукеїв, - що твердять, ніби воскресіння немає, - та й запитали його,

кажучи: Учителю, Мойсей записав нам, що коли в кого помер брат, що має дружину, а помер бездітний, то нехай його брат візьме її за дружину та відновить насіння для свого брата.

Отже, було сім братів: і перший, узявши дружину, помер бездітним;

другий, [узявши дружину, також помер бездітним];

третій узяв - і так само всі семеро - жоден не лишив дітей, усі померли.

Зрештою померла й жінка.

При воскресінні котрому з них вона буде дружиною? Бо семеро мали її за дружину.

І, [відповівши], сказав їм Ісус: Сини цього віку женяться і виходять заміж.

А ті, що будуть гідні того віку й воскреснуть з мертвих, не женяться і не виходять заміж;

бо більше вмерти не можуть, оскільки є рівні ангелам, є Божими синами, бувши синами воскресіння.

А що мертві встають, то й Мойсей показав при кущі, коли назвав Господа Богом Авраамовим, і Богом Ісааковим, і Богом Яковим.

Бог же не є Богом мертвих, а живих, - бо всі для нього живуть.

У відповідь деякі з книжників сказали: Учителю, добре сказав ти.

Більше не сміли його ні про що запитувати.

Сказав він до них: Як же це кажуть, що Христос є сином Давидовим?

Таж сам Давид говорить у книзі Псалмів: Мовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч мене,

доки не покладу ворогів твоїх підніжком ногам твоїм.

Давид, отже, його називає Господом, як же він йому син?

Коли весь народ слухав, казав своїм учням:

Стережіться книжників, що бажають ходити в шатах і люблять вітання на торговищах та перші сидіння в синаґоґах і перші місця на вечерях,

які з'їдають оселі вдовиць і напоказ довго моляться; вони дістануть дуже тяжке засудження.

Російський синодальний переклад

В один из тех дней, когда Он учил народ в храме и благовествовал, приступили первосвященники и книжники со старейшинами,

и сказали Ему: скажи нам, какою властью Ты это делаешь, или кто дал Тебе власть сию?

Он сказал им в ответ: спрошу и Я вас об одном, и скажите Мне:

крещение Иоанново с небес было, или от человеков?

Они же, рассуждая между собою, говорили: если скажем: с небес, то скажет: почему же вы не поверили ему?

а если скажем: от человеков, то весь народ побьет нас камнями, ибо он уверен, что Иоанн есть пророк.

И отвечали: не знаем откуда.

Иисус сказал им: и Я не скажу вам, какою властью это делаю.

И начал Он говорить к народу притчу сию: один человек насадил виноградник и отдал его виноградарям, и отлучился на долгое время;

и в свое время послал к виноградарям раба, чтобы они дали ему плодов из виноградника; но виноградари, прибив его, отослали ни с чем.

Еще послал другого раба; но они и этого, прибив и обругав, отослали ни с чем.

И еще послал третьего; но они и того, изранив, выгнали.

Тогда сказал господин виноградника: что мне делать? Пошлю сына моего возлюбленного; может быть, увидев его, постыдятся.

Но виноградари, увидев его, рассуждали между собою, говоря: это наследник; пойдем, убьем его, и наследство его будет наше.

И, выведя его вон из виноградника, убили. Что же сделает с ними господин виноградника?

Придет и погубит виноградарей тех, и отдаст виноградник другим. Слышавшие же это сказали: да не будет!

Но Он, взглянув на них, сказал: что значит сие написанное: камень, который отвергли строители, тот самый сделался главою угла?

Всякий, кто упадет на тот камень, разобьется, а на кого он упадет, того раздавит.

И искали в это время первосвященники и книжники, чтобы наложить на Него руки, но побоялись народа, ибо поняли, что о них сказал Он эту притчу.

И, наблюдая за Ним, подослали лукавых людей, которые, притворившись благочестивыми, уловили бы Его в каком-либо слове, чтобы предать Его начальству и власти правителя.

И они спросили Его: Учитель! мы знаем, что Ты правдиво говоришь и учишь и не смотришь на лице, но истинно пути Божию учишь;

позволительно ли нам давать подать кесарю, или нет?

Он же, уразумев лукавство их, сказал им: что вы Меня искушаете?

Покажите Мне динарий: чье на нем изображение и надпись? Они отвечали: кесаревы.

Он сказал им: итак, отдавайте кесарево кесарю, а Божие Богу.

И не могли уловить Его в слове перед народом, и, удивившись ответу Его, замолчали.

Тогда пришли некоторые из саддукеев, отвергающих воскресение, и спросили Его:

Учитель! Моисей написал нам, что если у кого умрет брат, имевший жену, и умрет бездетным, то брат его должен взять его жену и восставить семя брату своему.

Было семь братьев, первый, взяв жену, умер бездетным;

взял ту жену второй, и тот умер бездетным;

взял ее третий; также и все семеро, и умерли, не оставив детей;

после всех умерла и жена;

итак, в воскресение которого из них будет она женою, ибо семеро имели ее женою?

Иисус сказал им в ответ: чада века сего женятся и выходят замуж;

а сподобившиеся достигнуть того века и воскресения из мертвых ни женятся, ни замуж не выходят,

и умереть уже не могут, ибо они равны Ангелам и суть сыны Божии, будучи сынами воскресения.

А что мертвые воскреснут, и Моисей показал при купине, когда назвал Господа Богом Авраама и Богом Исаака и Богом Иакова.

Бог же не есть Бог мертвых, но живых, ибо у Него все живы.

На это некоторые из книжников сказали: Учитель! Ты хорошо сказал.

И уже не смели спрашивать Его ни о чем. Он же сказал им:

как говорят, что Христос есть Сын Давидов,

а сам Давид говорит в книге псалмов: сказал Господь Господу моему: седи одесную Меня,

доколе положу врагов Твоих в подножие ног Твоих?

Итак, Давид Господом называет Его; как же Он Сын ему?

И когда слушал весь народ, Он сказал ученикам Своим:

остерегайтесь книжников, которые любят ходить в длинных одеждах и любят приветствия в народных собраниях, председания в синагогах и предвозлежания на пиршествах,

которые поедают домы вдов и лицемерно долго молятся; они примут тем большее осуждение.