19

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

Увійшовши в Єрихон, Ісус проходив через (місто).

А був там чоловік, Закхей на ім'я; він був головою над митарями й був багатий.

Він бажав бачити Ісуса, хто він такий, але не міг із-за народу, бо був малого зросту.

Побіг він наперед, виліз на сикомор, щоб подивитися на нього, бо Ісус мав проходити тудою.

Прийшовши на те місце, Ісус глянув угору і сказав до нього: “Закхею, притьмом злізай, бо я сьогодні маю бути в твоїм домі.”

І зліз той швидко і прийняв його радо.

Всі, бачивши те, заходилися нарікати та й казали: “До чоловіка грішника зайшов у гостину.”

А Закхей устав і до Господа промовив: “Господи, ось половину майна свого даю вбогим, а коли чимсь когось і покривдив, поверну вчетверо.”

Ісус сказав до нього: “Сьогодні на цей дім зійшло спасіння, бо й він син Авраама.

Син бо Чоловічий прийшов шукати і спасти те, що загинуло.”

Як люди слухали це, Ісус сказав ще одну притчу, бо він був близько Єрусалиму, і вони думали, що Царство Боже негайно має з'явитись.

Отож, він мовив: “Один чоловік, знатного роду, пішов у далеку землю прийняти собі царство та й повернутись потім.

Покликав він десятьох слуг своїх, дав їм десять мін і мовив до них: Промишляйте ними, поки я повернуся.

Співгромадяни ж його ненавиділи його й вислали слідом за ним посольство, щоб сказати: Не хочемо, щоб отой царював над нами!

І от, як він, прийнявши царство, назад повернувся, звелів прикликати до себе слуг тих, що їм дав гроші, щоб довідатися, хто що придбав.

Перший прийшов і каже: Пане, міна твоя придбала інших десять.

Гаразд, добрий слуго, - сказав пан, - тому, що ти вірний у маленькім, візьми управу над десятьма містами.

І прийшов другий і каже: Пане, міна твоя, принесла п'ять мін.

Він сказав і цьому: Ти теж будь над п'ятьма містами.

Прийшов ще інший й каже: Ось твоя міна, пане, що я тримав заховану в хустинці,

бо я лякався тебе, тому що ти чоловік жорстокий: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв.

А пан до нього й каже: З уст твоїх я тебе суджу, лукавий слуго! Ти знав, що я чоловік жорстокий, беру, чого не поклав, і жну, чого не посіяв.

Чому ж тоді не дав ти моїх грошей в обіг? Я, повернувшись, відібрав би їх з відсотками.

І він сказав тим, що там стояли: Візьміть від нього міну й дайте тому, що має десять мін.

Пане! -сказали йому, - він має вже десять!

Кажу вам: Кожному, хто має, дасться, а в того, хто не має, відберуть і те, що має.

А ворогів моїх, отих, що не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди й убийте на очах у мене.”

Сказавши це, Ісус пішов попереду, простуючи вгору до Єрусалиму.

. І от, як він наблизився до Витфагії та Витанії, до гори, що зветься Оливною, послав двох із своїх учнів,

кажучи: “Ідіть у село, що перед вами; ввійшовши в нього, ви знайдете прив'язане ослятко, на якого ніхто з людей ще не сідав ніколи; відв'яжіть його і приведіть.

Коли ж вас хтось спитає: Навіщо відв'язуєте? - ви скажете: Господь його потребує.”

Пішовши посланці, знайшли, як він сказав їм.

Коли вони відв'язували осля, господарі його спитали їх: “Навіщо відв'язуєте осля?”

Ті відповіли: “Господь його потребує”.

А привівши його до Ісуса й накинувши на осля свою одежу, посадили Ісуса.

І як він їхав, простеляли свою одежу по дорозі.

А як був близько вже до спуску з Оливної гори, вся громада його учнів, радіючи, почала сильним голосом хвалити Бога за всі чуда, що бачили,

кажучи: “Благословен цар, що йде в ім'я Господнє! Мир на небі і слава на висотах!”

Деякі з фарисеїв, що були в юрбі, сказали йому: “Учителю, заборони твоїм учням.”

Він же відповів: “Кажу вам: Коли оці замовчать, кричатиме каміння.”

І як наблизився і побачив місто, він над ним заплакав,

кажучи: “Якби й ти цього дня зрозуміло те, що веде до миру! Але тепер воно закрите перед твоїми очима!

Бо прийдуть дні на тебе, і вороги твої валом тебе оточать і тебе обляжуть, і стиснуть тебе звідусюди;

вони розчавлять тебе й твоїх дітей, які будуть у тобі, і не зоставлять у тебе каменя на камені - за те, що ти не зрозуміло часу твоїх відвідин.”

Увійшовши в храм, Ісус заходився виганяти продавців,

кажучи до них: “Написано: Дім мій - дім молитви, а ви з нього зробили печеру розбишак.”

І він щодня навчав їх у храмі. Первосвященики ж і книжники, а й старшина народу, шукали його вбити,

та не знаходили, що б йому зробити, бо ввесь народ, слухаючи його, горнувся до нього.

Переклад Огієнка

І, ввійшовши Ісус, переходив через Єрихон.

І ось чоловік, що звався Закхей, він був старший над митниками, і був багатий,

бажав бачити Ісуса, хто Він, але з-за народу не міг, бо малий був на зріст.

І, забігши вперед, він виліз на фі?ове дерево, щоб бачити Його, бо Він мав побіч нього проходити.

А коли на це місце Ісус підійшов, то поглянув угору до нього й промовив: Закхею, зійди зараз додолу, бо сьогодні потрібно Мені бути в домі твоїм!

І той зараз додолу ізліз, і прийняв Його з радістю.

А всі, як побачили це, почали нарікати, і казали: Він до грішного мужа в гостину зайшов!

Став же Закхей та й промовив до Господа: Господи, половину маєтку свого я віддам ось убогим, а коли кого скривдив був чим, верну вчетверо.

Ісус же промовив до нього: Сьогодні на дім цей спасіння прийшло, бо й він син Авраамів.

Син бо Людський прийшов, щоб знайти та спасти, що загинуло!

Коли ж вони слухали це, розповів Він іще одну притчу, бо Він був недалеко від Єрусалиму, вони ж думали, що об'явиться Боже Царство тепер.

Отож Він сказав: Один чоловік, роду славного, відправлявся в далеку країну, щоб царство прийняти й вернутись.

І покликав він десятьох своїх рабів, дав їм десять мін, і сказав їм: Торгуйте, аж поки вернуся.

Та його громадяни його ненавиділи, і послали посланців услід за ним, кажучи: Не хочемо, щоб він був над нами царем.

І сталось, коли він вернувся, як царство прийняв, то звелів поскликати рабів, яким срібло роздав, щоб довідатися, хто що набув.

І перший прийшов і сказав: Пане, міна твоя принесла десять мін.

І відказав він йому: Гаразд, рабе добрий! Ти в малому був вірний, володій десятьма містами.

І другий прийшов і сказав: Пане, твоя міна п'ять мін принесла.

Він же сказав і тому: Будь і ти над п'ятьма містами.

І ще інший прийшов і сказав: Пане, ось міна твоя, що я мав її сховану в хустці.

Я бо боявся тебе, ти ж бо людина жорстока: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв.

І відказав той йому: Устами твоїми, злий рабе, суджу я тебе! Ти знав, що я жорстока людина, беру, чого не поклав, і жну, чого не посіяв.

Чому ж не віддав ти міняльникам срібла мого, і я, повернувшись, узяв би своє із прибутком?

І сказав він присутнім: Візьміть міну від нього, та дайте тому, хто десять мін має.

І відказали йому: Пане, він десять мін має.

Говорю бо я вам: Кожному, хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього і те, що він має.

А тих ворогів моїх, які не хотіли, щоб царював я над ними, приведіте сюди, і на очах моїх їх повбивайте.

А як це оповів, Він далі пішов, простуючи в Єрусалим.

І ото, як наблизився до Вітфагії й Віфанії, на горі, що Оливною зветься, Він двох учнів послав,

наказуючи: Ідіть у село, яке перед вами; увійшовши до нього, знайдете прив'язане осля, що на нього ніколи ніхто із людей не сідав. Відв'яжіть його, і приведіть.

Коли ж вас хто спитає: Нащо відв'язуєте?, відкажіть тому так: Господь потребує його.

Посланці ж відійшли, і знайшли, як Він їм був сказав.

А коли осля стали відв'язувати, хазяї його їх запитали: Нащо осля ви відв'язуєте?

Вони ж відказали: Господь потребує його.

І вони привели до Ісуса його, і, поклавши одежу свою на осля, посадили Ісуса.

Коли ж Він їхав, вони простилали одежу свою по дорозі.

А як Він наближався вже до сходу з гори Оливної, то ввесь натовп учнів, радіючи, почав гучним голосом Бога хвалити за всі чуда, що бачили,

кажучи: Благословенний Цар, що йде у Господнє Ім'я! Мир на небесах, і слава на висоті!

А деякі фарисеї з народу сказали до Нього: Учителю, заборони Своїм учням!

А Він їм промовив у відповідь: Кажу вам, що коли ці замовкнуть, то каміння кричатиме!

І коли Він наблизився, і місто побачив, то заплакав за ним,

і сказав: О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховане це.

Бо прийдуть на тебе ті дні, і твої вороги тебе валом оточать, і обляжуть тебе, і стиснуть тебе звідусюди.

І зрівняють з землею тебе, і поб'ють твої діти в тобі, і не позоставлять у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти часу відвідин твоїх...

А коли Він у храм увійшов, то почав виганяти продавців,

до них кажучи: Написано: Дім Мій дім молитви, а ви з нього зробили печеру розбійників.

І Він кожного дня у храмі навчав. А первосвященики й книжники й найважніші з народу шукали, щоб Його погубити,

але не знаходили, що вчинити Йому, бо ввесь народ горнувся до Нього та слухав Його.

Переклад Куліша

І вийшовши проходив через Ерихон.

І ось чоловік, на ймя званий Закхей, а був він старший між митниками, й був заможний.

І бажав бачити Ісуса, хто Він, та не зміг за народом, бо малого був зросту.

І, побігши наперед, вилїз на шовковицю, щоб подивитись на Него; бо туди мав проходити.

І, як прийшов на те місце, споглянувши Ісус, побачив його, й рече до него: Закхею, злїзь боржій додолу; сьогоднї бо в дому твоїм треба менї бути.

І злїз він боржій, і прийняв Його радїючи.

І бачивши всї, нарікали, кажучи: Що до грішника чоловіка пійшов у гостину.

Ставши ж Закхей, каже до Господа: Ось половину достатку мого, Господи, даю вбогим; і коли кого чим обидив, віддаю вчетверо.

Рече ж до него Ісус: Що сьогоднї спасеннє домові сьому сталось, бо й він син Авраамів:

прийшов бо Син чоловічий, щоб шукати й спасати погибше.

Як же слухали вони се, додавши сказав приповість: бо був Він близько Єрусалиму, й думали вони, що зараз має царство Боже явитись.

Рече ж оце: Один чоловік значного роду йшов у землю далеку прийняти собі царство, та й вернутись.

Покликавши ж десять слуг своїх, дав їм десять мин срібла, та й сказав до них: Орудуйте, поки прийду.

Міщане ж його ненавидїли його, й післали посли слїдом за ним, кажучи: Не хочемо сього, щоб царював над нами.

І сталось, як вернув ся він, прийнявши царство, сказав прикликати собі слуг тих, що дав їм срібло, щоб знати, хто що з'орудував.

Прийшов же первий, кажучи: Пане, мина твоя приробила десять мин.

І рече йому: Гаразд, добрий слуго; що у найменшому вірен був єси, то май власть над десятьма городами.

І приступив другий, кажучи: Пане, мина твоя зробила пять мин.

Рече ж і сьому: І ти будь над пятьма городами.

Приступив і инший, кажучи: Пане, ось мина твоя, котру я мав сховану в хустцї:

боявсь бо тебе, що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав єси, і жнеш, чого не сїяв.

Рече ж йому: З уст твоїх судити му тебе, лукавий слуго. Знав єси, що я чоловік жорстокий: беру, чого не клав, і жну, чого не сїяв;

а чом же не дав єси срібла мого у міняльню? і я, прийшовши, з лихвою виміг би його.

І рече стоячим коло него: Візьміть від него мину, а дайте маючому десять мин.

(І казали йому: Пане, має десять мин.)

Глаголю бо вам: Що всякому маючому дасть ся, від немаючого ж і, що має, візьметь ся від него.

А ворогів моїх тих, що не хочуть, щоб царював над ними, приведїть сюда, та й повбивайте передо мною.

І, промовивши се, пійшов далїй, ідучи в Єрусалим.

І сталось, як наближавсь до Витфагиї та Витаниї, до гори, званої Оливної, післав двох з учеників своїх,

глаголючи: Ідїть у село, що перед вами, у котре ввійшовши, знайдете осля привязане, що на него нїхто з людей нїколи не сїдав. Одвязавши його, приведїть.

І коли хто вас поспитає: На що одвязуєте? так скажіть йому: Що Господеві треба його.

Пійшовши ж послані, знайшли, як Він сказав їм.

Як же одвязували вони осля, казали господарі його до них: На що одвязуєте осля?

Вони ж сказали: Господеві його треба.

І привели його до Ісуса; й, накинувши свою одежу на осля, посадили Ісуса.

Як же Він їхав, простилали одежу свою по дорозї.

Коли ж вже наближив ся Він до збочу гори Оливної, почало все множество учеників радуючись хвалити Бога голосом великим за всї чудеса, що бачили,

говорячи: Благословен грядущий цар в імя Господнє; впокій на небі, і слава на вишинах!

А деякі з Фарисеїв між народом казали до Него: Учителю, закажи ученикам Твоїм.

І озвавшись рече їм: Глаголю вам, що коли сї замовкнуть, каміннє кричати ме.

І, як наближивсь, то, побачивши город, заплакав над ним,

глаголючи: О, коли б зрозумів і ти хоч у день сей твій, що для впокою твого! тепер же воно закрито перед очима твоїми.

Бо прийдуть днї на тебе, й обкинуть вороги твої валами тебе, та й обляжуть тебе, й стиснуть тебе звідусюди.

І з землею зрівняють тебе й дїти твої у тобі; і не зоставлять у тобі каменя на каменї; бо не розумів єси часу одвідин твоїх.

І ввійшовши у церкву, почав виганяти продаючих і купуючих,

глаголючи їм: Писано: Дом мій - дом молитви; ви ж його зробили вертепом розбійників.

І навчав що-дня в церкві. Архиєреї ж та письменники й значні людські шукали Його вбити.

І не знайшли, що б зробити Йому; народ бо ввесь горнувсь до Него, слухаючи.

Переклад УБТ Турконяка

І, ввійшовши в місто, переходив через Єрихон.

І ось чоловік, що звався Закхей, - він був старший над митниками і був багатий,

- прагнув побачити Ісуса, хто він, але не міг через юрбу, бо мав малий зріст.

Побігши наперед, виліз на смоковницю, щоб його побачити, коли тудою проходитиме.

Прийшовши на це місце, поглянув Ісус, [побачив його і] сказав до нього: Закхею, поквапся злізти, бо сьогодні мені належить бути в твоїй оселі.

Той, поквапившись, швидко зліз і прийняв Його, радіючи.

А всі очевидці нарікали, кажучи: Навіщо зайшов у гості до грішного чоловіка.

Став Закхей і сказав до Господа: Ось, Господи, даю бідним половину мого майна, і якщо кого чим скривдив був, повертаю вчетверо більше.

Ісус же промовив до нього: Сьогодні спасіння завітало до цієї оселі, бо й він син Авраамів;

Людський Син прийшов знайти та врятувати те, що загинуло.

Коли вони слухали це, розповів ще одну притчу; бо він був близько до Єрусалима, а вони сподівалися, що от-от має об'явитися Боже Царство.

Отже, сказав: Один чоловік шляхетного роду пішов у далеку країну, щоб одержати собі царство й повернутися.

Покликав десятьох своїх рабів, дав їм десять мін і сказав їм: Торгуйте, доки не прийду.

Та громадяни ненавиділи його і послали посольство слідом за ним, кажучи: Не хочемо, щоб він царював над нами.

І сталося, що коли він, одержавши царства, повернувся, то звелів покликати до себе тих рабів, яким дав срібло, аби довідатися, що вони вторгували.

Приходить перший і каже: Пане, міна твоя принесла десять мін.

І відказав йому: Добрий рабе, гаразд, бо в малому ти був вірний, володій десятьма містами.

Прийшов другий, кажучи: Пане, міна твоя принесла п'ять мін.

Сказав же й цьому: І ти будь над п'ятьма містами.

І ще один прийшов, кажучи: Пане, ось твоя міна, яку мав я відкладену в хустці.

Адже я боявся тебе, бо ти жорстока людина, береш те, чого не поклав, і жнеш те, чого не посіяв.

Каже йому: Вустами твоїми суджу тебе, лукавий рабе. Ти знав, що я жорстока людина, що беру те, чого не поклав, і що жну те, чого не посіяв.

Чому ж не дав ти мого срібла купцям? І я, повернувшись, узяв би своє з прибутком.

І тим, що стояли, сказав: Візьміть від нього міну і дайте тому, що має десять мін.

І відповіли йому: Пане, він же має десять мін.

Кажу ж вам: Кожному, хто має, дасться, а від того, хто не має, і те, що має, відбереться [від нього].

А тих моїх ворогів, що не хотіли, аби я царем був над ними, приведіть сюди і повбивайте їх переді мною.

Сказавши це, пішов попереду, простуючи до Єрусалима.

І сталося, як наблизився він до Витфагії і Витанії, до гори, що зветься Оливна, послав двох учнів,

кажучи: Ідіть до села, що навпроти; ввійшовши до нього, знайдете осля прив'язане, на яке ніхто з людей ніколи не сідав; відв'яжіть його і приведіть.

Коли хто запитає вас, навіщо відв'язуєте, то скажете [йому], що Господь його потребує.

Посланці пішли й знайшли все так, як сказав він їм.

Коли відв'язували осля, запитали його господарі: Навіщо відв'язуєте осля?

Вони ж відказали, що Господь його потребує.

Привели осля до Ісуса і, накинувши на нього свою одіж, посадили Ісуса.

Коли він їхав, стелили своє вбрання на дорозі.

Як наблизився він до підніжжя Оливної гори, численні учні почали з радістю хвалити Бога гучним голосом - за всі дива, які побачили,

кажучи: Благословенний Цар, що йде в ім'я Господнє: мир на небі і слава на висотах.

А деякі фарисеї з юрби сказали до нього: Учителю, заборони це своїм учням.

У відповідь він сказав: Кажу вам, коли вони замовкнуть, кричатиме каміння.

Коли він наблизився і побачив місто, то заплакав над ним,

кажучи: Якби ти зрозуміло хоч у цей день, що потрібне для миру [твого]; тепер же це сховане від очей твоїх.

Бо прийдуть дні на тебе - і твої вороги оточать тебе валом, візьмуть в облогу тебе, стиснуть тебе звідусюди,

розіб'ють тебе й твоїх дітей у тобі, не лишать каменя на камені в тобі, бо не зрозуміло ти часу твоїх відвідин.

Увійшовши до храму, почав виганяти тих, що продавали [в ньому й купували],

кажучи їм: Написано: Мій дім буде молитовним домом, а ви зробили його печерою розбійників.

І навчав щодня в храмі. Архиєреї, книжники, старшини народу прагнули його погубити,

та не знаходили, як це зробити, бо ввесь народ держався і слухав його.

Російський синодальний переклад

Потом Иисус вошел в Иерихон и проходил через него.

И вот, некто, именем Закхей, начальник мытарей и человек богатый,

искал видеть Иисуса, кто Он, но не мог за народом, потому что мал был ростом,

и, забежав вперед, взлез на смоковницу, чтобы увидеть Его, потому что Ему надлежало проходить мимо нее.

Иисус, когда пришел на это место, взглянув, увидел его и сказал ему: Закхей! сойди скорее, ибо сегодня надобно Мне быть у тебя в доме.

И он поспешно сошел и принял Его с радостью.

И все, видя то, начали роптать, и говорили, что Он зашел к грешному человеку;

Закхей же, став, сказал Господу: Господи! половину имения моего я отдам нищим, и, если кого чем обидел, воздам вчетверо.

Иисус сказал ему: ныне пришло спасение дому сему, потому что и он сын Авраама,

ибо Сын Человеческий пришел взыскать и спасти погибшее.

Когда же они слушали это, присовокупил притчу: ибо Он был близ Иерусалима, и они думали, что скоро должно открыться Царствие Божие.

Итак сказал: некоторый человек высокого рода отправлялся в дальнюю страну, чтобы получить себе царство и возвратиться;

призвав же десять рабов своих, дал им десять мин и сказал им: употребляйте их в оборот, пока я возвращусь.

Но граждане ненавидели его и отправили вслед за ним посольство, сказав: не хотим, чтобы он царствовал над нами.

И когда возвратился, получив царство, велел призвать к себе рабов тех, которым дал серебро, чтобы узнать, кто что приобрел.

Пришел первый и сказал: господин! мина твоя принесла десять мин.

И сказал ему: хорошо, добрый раб! за то, что ты в малом был верен, возьми в управление десять городов.

Пришел второй и сказал: господин! мина твоя принесла пять мин.

Сказал и этому: и ты будь над пятью городами.

Пришел третий и сказал: господин! вот твоя мина, которую я хранил, завернув в платок,

ибо я боялся тебя, потому что ты человек жестокий: берешь, чего не клал, и жнешь, чего не сеял.

Господин сказал ему: твоими устами буду судить тебя, лукавый раб! ты знал, что я человек жестокий, беру, чего не клал, и жну, чего не сеял;

для чего же ты не отдал серебра моего в оборот, чтобы я, придя, получил его с прибылью?

И сказал предстоящим: возьмите у него мину и дайте имеющему десять мин.

И сказали ему: господин! у него есть десять мин.

Сказываю вам, что всякому имеющему дано будет, а у неимеющего отнимется и то, что имеет;

врагов же моих тех, которые не хотели, чтобы я царствовал над ними, приведите сюда и избейте предо мною.

Сказав это, Он пошел далее, восходя в Иерусалим.

И когда приблизился к Виффагии и Вифании, к горе, называемой Елеонскою, послал двух учеников Своих,

сказав: пойдите в противолежащее селение; войдя в него, найдете молодого осла привязанного, на которого никто из людей никогда не садился; отвязав его, приведите;

и если кто спросит вас: зачем отвязываете? скажите ему так: он надобен Господу.

Посланные пошли и нашли, как Он сказал им.

Когда же они отвязывали молодого осла, хозяева его сказали им: зачем отвязываете осленка?

Они отвечали: он надобен Господу.

И привели его к Иисусу, и, накинув одежды свои на осленка, посадили на него Иисуса.

И, когда Он ехал, постилали одежды свои по дороге.

А когда Он приблизился к спуску с горы Елеонской, все множество учеников начало в радости велегласно славить Бога за все чудеса, какие видели они,

говоря: благословен Царь, грядущий во имя Господне! мир на небесах и слава в вышних!

И некоторые фарисеи из среды народа сказали Ему: Учитель! запрети ученикам Твоим.

Но Он сказал им в ответ: сказываю вам, что если они умолкнут, то камни возопиют.

И когда приблизился к городу, то, смотря на него, заплакал о нем

и сказал: о, если бы и ты хотя в сей твой день узнал, что служит к миру твоему! Но это сокрыто ныне от глаз твоих,

ибо придут на тебя дни, когда враги твои обложат тебя окопами и окружат тебя, и стеснят тебя отовсюду,

и разорят тебя, и побьют детей твоих в тебе, и не оставят в тебе камня на камне за то, что ты не узнал времени посещения твоего.

И, войдя в храм, начал выгонять продающих в нем и покупающих,

говоря им: написано: дом Мой есть дом молитвы, а вы сделали его вертепом разбойников.

И учил каждый день в храме. Первосвященники же и книжники и старейшины народа искали погубить Его,

и не находили, что бы сделать с Ним; потому что весь народ неотступно слушал Его.