18

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

Він розповів їм притчу про те, що їм треба молитись завжди й не падати духом.

І казав: “В одному місті був один суддя, що не боявся Бога, ні людей не соромився.

Була ж одна вдова в тім місті, що (завжди) приходила до нього й говорила: Оборони мене від мого супротивника!

І довго не хотів він, але згодом мовив сам до себе: Хоч я Бога не боюся і людей не соромлюся,

але тому, що ця вдова мені надокучає, я її обороню, щоб вона не приходила безперестанку та не морочила мені голови.”

Тут Господь додав: “Слухайте, що суддя несправедливий каже!

А Бог хіба не оборонить своїх вибраних, які до нього день і ніч голосять, і чи баритиметься до них?

Кажу вам: Оборонить їх негайно. Тільки ж Син Чоловічий, коли прийде, чи знайде на землі віру?”

Для деяких, що були певні про себе, мовляв, вони справедливі й ні за що мали інших, він сказав цю притчу:

“Два чоловіки зайшли в храм помолитись: один був фарисей, а другий - митар.

Фарисей, ставши, молився так у собі: Боже, дякую тобі, що я не такий, як інші люди - грабіжники, неправедні, перелюбці, або як оцей митар.

Пощу двічі на тиждень, з усіх моїх прибутків даю десятину.

А митар, ставши здалека, не смів і очей звести до неба, тільки бив себе в груди, кажучи: Боже, змилуйся надо мною грішним!

Кажу вам: Цей повернувся виправданий до свого дому, а не той; бо кожний, хто виноситься, буде принижений, а хто принижується, - вивищений.”

Приносили й малих дітей до нього, щоб до них доторкнувся. Побачивши те, учні їм докоряли.

Ісус покликав їх, кажучи: “Пустіть дітей, нехай ідуть до мене; не бороніть їм: таких бо Царство Боже.

Істинно кажу вам: Хто Царства Божого не прийме як дитина, той не ввійде до нього.”

Один знатний спитав Ісуса: “Учителю благий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?”

А Ісус озвавсь до нього: “Чому мене звеш благим? Ніхто не благий, хіба один Бог.

Ти заповіді знаєш: не перелюбствуй, не вбивай, не кради, не свідкуй ложно, шануй свого батька і матір.”

Той же відповів: “Все це я зберіг змалку.”

Почувши те Ісус, сказав до нього: “Одного ще тобі бракує: продай усе, що маєш, і роздай бідним, і будеш мати скарб на небі; тоді прийди і йди слідом за мною.”

Почувши це, той засмутився вельми, бо був дуже багатий.

Глянув Ісус на нього й мовив: “Як тяжко тим, що багатства мають, увійти в Царство Боже!

Легше пройти верблюдові крізь вушко в голці, ніж багатому ввійти в Царство Боже.”

А ті, що слухали, сказали: “Хто ж тоді може спастися?”

Він відповів: “Неможливе в людей, можливе є в Бога.”

Тоді Петро промовив: “Ось ми покинули, що в нас було, і пішли за тобою.”

. Ісус сказав їм: “Істинно кажу вам: Нема такого, що кинув би дім чи жінку, чи братів, чи дітей задля Божого Царства,

і не отримав би багато більше за цього часу, а в наступнім віці життя вічне.”

І взявши дванадцятьох, Ісус до них промовив: “Оце ми йдем в Єрусалим, і все написане пророками про Сина Чоловічого здійсниться.

Він буде виданий поганам, і насміхатимуться з нього, і зневажатимуть його, і плюватимуть на нього,

і, бичувавши, уб'ють його, та третього дня він воскресне.”

Вони ж нічого з того не зрозуміли; це слово було для них закрите, й вони не знали, про що він говорив.

І як він наближався до Єрихону, один сліпий сидів край дороги й просив милостині.

Почувши, що народ іде мимо, він спитався, що б воно могло бути.

Йому сказали, що це Ісус Назарянин проходить.

І він почав голосно кричати: “Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!”

Ті, що йшли попереду, сварилися на нього, щоб замовчав, та він кричав ще дужче: “Сину Давидів, змилуйся надо мною!”

Ісус зупинився і звелів привести його до себе. І коли той наблизився до нього, спитав:

“Що хочеш, щоб я зробив тобі?” “Господи”, - сказав той, - “щоб я прозрів!”

Ісус сказав до нього: “Прозри! Віра твоя спасла тебе.”

І вмить прозрів той і пішов за Ісусом, славлячи Бога. І ввесь народ, побачивши те, віддав хвалу Богові.

Переклад Огієнка

І Він розповів їм і притчу про те, що треба молитися завжди, і не занепадати духом,

говорячи: У місті якомусь суддя був один, що Бога не боявся, і людей не соромився.

У тому ж місті вдова перебувала, що до нього ходила й казала: Оборони мене від мого супротивника!

Але він довгий час не хотів. А згодом сказав сам до себе: Хоч і Бога я не боюся, і людей не соромлюся,

але через те, що вдовиця оця докучає мені, то візьму в оборону її, щоб вона без кінця не ходила, і не докучала мені.

І промовив Господь: Чи чуєте, що говорить суддя цей неправедний?

А чи ж Бог в оборону не візьме обраних Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і бариться Він щодо них?

Кажу вам, що Він їм незабаром подасть оборону! Та Син Людський, як прийде, чи Він на землі знайде віру?...

А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо мали інших, Він притчу оцю розповів.

Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, один фарисей, а другий був митник.

Фарисей, ставши, так молився про себе: Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: здирщики, неправедні, перелюбні, або як цей митник.

Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що тільки надбаю!

А митник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: Боже, будь милостивий до мене грішного!...

Говорю вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підноситься, буде понижений, хто ж понижається, той піднесеться.

До Нього ж приносили й немовлят, щоб до них доторкнувся, а учні, побачивши, їм докоряли.

А Ісус їх покликав та й каже: Пустіте дітей, щоб до Мене приходили, і не забороняйте їм, бо таких Царство Боже.

Поправді кажу вам: Хто Божого Царства не прийме, як дитя, той у нього не ввійде!

І запитався Його один із начальників, говорячи: Учителю Добрий, що робити мені, щоб вспадкувати вічне життя?

Ісус же йому відказав: Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, тільки Сам Бог!

Знаєш заповіді: Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не свідкуй неправдиво, шануй свого батька та матір.

А він відказав: Усе це я виконав від юнацтва свого!

Як почув це Ісус, то промовив до нього: Одного тобі ще бракує: Розпродай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, і матимеш скарб свій на небі. Вертайся тоді, та й іди вслід за Мною!

А він, коли почув це, то засумував, бо був вельми багатий.

Як побачив Ісус, що той засумував, то промовив: Як тяжко багатим увійти в Царство Боже!

Бо верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Божеє Царство ввійти...

Ті ж, що чули, спитали: Хто ж тоді може спастися?

А Він відповів: Неможливеє людям можливе для Бога!

І промовив Петро: От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом.

А Ісус відказав їм: Поправді кажу вам: Немає такого, щоб покинув свій дім, або дружину, чи братів, чи батьків, чи дітей ради Божого Царства,

і не одержав би значно більш цього часу, а в віці наступнім життя вічне.

І, взявши Дванадцятьох, промовив до них: Оце в Єрусалим ми йдемо, і все здійсниться, що писали Пророки про Людського Сина.

Бо Він виданий буде поганам, і буде осміяний, і покривджений, і опльований,

і, збичувавши, уб'ють Його, але третього дня Він воскресне!

Та з цього нічого вони не збагнули, і ця річ перед ними закрита була, і сказаного вони не розуміли.

І сталось, як Він наближався був до Єрихону, один невидющий сидів при дорозі й просив.

А коли він прочув, що проходить народ, то спитався: Що це таке?

А йому відказали, що проходить Ісус Назарянин.

І став він кричати й казати: Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!

А ті, що попереду йшли, сварились на нього, щоб він замовк, а він іще більше кричав: Сину Давидів, змилуйся надо мною!

І спинився Ісус, і привести його до Себе звелів. А коли той наблизивсь до Нього, то Він запитався його:

Що ти хочеш, щоб зробив Я тобі? А той відповів: Господи, нехай стану видющим!

Ісус же до нього сказав. Стань видющий! Твоя віра спасла тебе!

І зараз видющим той став, і пішов вслід за Ним, прославляючи Бога. А всі люди, бачивши це, віддали хвалу Богові.

Переклад Куліша

Сказав же й приповість їм про те, що треба по всяк час молитись, а не внивати,

глаголючи: Один суддя був у якомусь городї, й Бога не бояв ся, і чоловіка не соромив ся.

Вдовиця ж була одна у городї тім, і прийшла до него, кажучи: Помстись за мене над противником моїм.

І не хотїв довго, потім же каже в собі: Хоч і Бога не боюсь, і чоловіка не соромлюсь,

то, що докучає менї вдова ся, помщусь за неї, щоб, без перестану ходячи, не докучала менї.

Рече ж Господь: Слухайте, що суддя неправедний каже!

Бог же чи не помстив ся б за вибраних своїх, що голосять до Него день і ніч, хоч довго терпить про них?

Глаголю вам, що помстить ся за них незабаром. Тільки ж Син чоловічий прийшовши, чи знайде віру на землї?

Сказав же й до инших, що вповали на себе, що вони праведні, та гордували другими, приповість сю:

Два чоловіки ввійшли в церкву помолитись: один Фарисей, а другий митник.

Фарисей, ставши, так у собі молив ся: Боже, дякую Тобі, що я не такий, як инші люде, здирщики, неправедні, перелюбні, або як оцей митник.

Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що придбаю.

А митник, оддалеки ставши, не хотїв і очей до неба звести, а бив у груди себе, кажучи: Боже, милостивий будь менї грішному.

Глаголю вам: пійшов сей до дому свого оправданий більш, нїж той; бо кожен, хто несеть ся вгору, принизить ся; хто ж принижуєть ся, пійде вгору.

Приносили ж Йому й дїтей, щоб до них приторкнувсь; бачивши ж ученики, заказували їм.

Ісус же, покликавши їх, рече: Пустїть дїток приходити до мене й не боронїть їм; таких бо царство Боже.

Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як дитина, не ввійде в него.

І питав Його один старшина, кажучи: Учителю благий, що робивши життє вічнє наслїджу.

Рече ж йому Ісус: Чого мене звеш благим? нїхто не благий, тільки один, Бог.

Заповідї знаєш: Не чини перелюбу, Не вбивай, Не кради, Не сьвідкуй криво, Поважай батька твого й матїр твою.

Він же каже: Се все хоронив я з малку мого.

Почувши ж се Ісус, рече йому: Ще одного тобі недостає: усе, що маєш, продай та й роздай убогим, і мати меш скарб на небі; та й приходь, ійди слїдом за мною.

Він же, почувши се, став вельми сумний, був бо дуже багатий.

Побачивши ж його Ісус, що вельми сумний став, рече: Як тяжко багацтва маючи увійти в царство Боже!

Легше бо верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти.

Казали ж ті, що чули: То хто ж може спастись?

Він же рече: Неможливе у людей - можливе у Бога.

Каже ж Петр: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою.

Він же рече їм: Істино, істино глаголю вам: Що нема нїкого, хто покинув господу, або родителїв, або братів, або жінку, або дїти задля царства Божого,

та й не приняв багато більше часу сього, а в віку будучому життє вічнє.

Узявши ж дванайцятьох, рече до них: Оце йдемо в Єрусалим, і станеть ся все, що написано через пророків, Синові чоловічому.

Буде бо виданий поганам, і насьміхати муть ся з Него, й зневажати муть Його, й плювати муть на Него,

і бивши убють Його; а третього дня воскресне.

А вони нїчого того не зрозуміли; й було слово се закрите від них, і не розуміли глаголаного.

Стало ся ж, як наближав ся до Ерихона, один слїпий сидїв при дорозї просячи;

чувши ж, що народ йде мимо, спитав, що б се було.

Сказали ж йому, що Ісус Назарянин іде мимо.

І покликнув, кажучи: Ісусе, сину Давидів, помилуй мене.

А ті, що йшли попереду, сварили на него, щоб мовчав; він же ще більш кричав: Сину Давидів, помилуй мене.

Ставши ж Ісус, звелїв його привести до себе; як же наближив ся він, спитав його,

глаголючи: Що хочеш, щоб зробив тобі? Він же каже: Господи, щоб прозрів.

А Ісус рече йому: Прозри: віра твоя спасла тебе.

І зараз прозрів, та й пійшов слїдом за Ним, прославляючи Бога; і ввесь народ, побачивши се, оддав хвалу Богові.

Переклад УБТ Турконяка

Він розповів їм притчу, як треба завжди молитися і не занепадати духом,

кажучи: Був один суддя в якомусь місті, що Бога не боявся і людей не соромився.

Була ж у тому місті вдова, що приходила до нього й казала: Захисти мене від мого супротивника.

А він не хотів того досить тривалий час. Згодом сказав собі: Хоч і Бога не боюся, і людей не соромлюся,

але через те, що мені докучає ця вдова, захищу її, щоб не приходила й не докучала мені.

І мовив Господь: Слухайте, що каже неправедний суддя.

Чи ж Бог не захистить своїх обранців, що кличуть до нього день і ніч, чи баритиметься до них?

Кажу вам: оборонить їх негайно. Одначе Людський Син, як прийде, то чи знайде віру на землі?

А для тих, що надіються на себе, ніби вони праведні і за ніщо мають інших, розповів цю притчу:

Два чоловіки ввійшли до храму помолитися; один фарисей, а другий митник.

Фарисей, ставши, отак собі молився: Боже, дякую тобі, що я не такий, як інші люди - грабіжники, несправедливі, перелюбники, або як оцей митник;

пощу двічі на тиждень, даю десятини з усього, що надбаю.

А митник, здалека стоячи, не смів навіть очей звести до неба, але бив себе в груди, кажучи: Боже, милосердний будь до мене, грішного.

Кажу вам, що цей повернувся до своєї хати виправданий більше, ніж той; бо кожен, хто підноситься, - буде понижений; а хто себе понижує, - піднесений буде.

Приносили ж до нього й немовлят, щоб до них доторкнувся; учні, побачивши, забороняли їм.

А Ісус покликав їх та й каже: Пустіть, хай діти до мене приходять і не бороніть їм, бо Царство Боже - для них.

Щиру правду кажу вам: хто не прийме Божого Царства, як дитина, той не ввійде до нього.

І запитав його якийсь знатний, кажучи: Учителю добрий, що мені зробити, аби успадкувати вічне життя?

Ісус же йому відповів: Чому звеш мене добрим? Ніхто не є добрий, тільки сам Бог.

Заповіді знаєш: не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не свідчи неправдиво, шануй батька свого та матір [свою].

Він же сказав: Усе це я виконував змолоду.

Почувши це, Ісус сказав йому: Ще одного ти не зробив: усе, що маєш, продай і роздай бідним, - і матимеш скарб на небі; і йди за мною.

Він же, почувши це, зажурився, бо був дуже багатий.

Як побачив Ісус, що той зажурився, то сказав: Як нелегко багатим увійти до Божого Царства;

бо легше верблюдові пройти через вушко голки, ніж багатому ввійти до Божого Царства.

Ті, що слухали, спитали: А хто ж тоді може врятуватися?

Він же відказав: Неможливе для людей - можливе для Бога.

І мовив Петро: Ось ми, лишивши своє, пішли за тобою.

Він же сказав їм: Щиру правду кажу вам: що немає нікого, хто лишив хату, або батьків, або братів, або дружину, або дітей задля Божого Царства,

і не одержував значно більше тепер, а в майбутньому - вічне життя.

Узявши дванадцятьох, промовив до них: Ось ідемо до Єрусалима, і довершиться все, написане пророками про Людського Сина;

бо він буде виданий поганам, буде висміяний, зневажений, обпльований;

збичувавши, уб'ють його; але третього дня він воскресне.

Але вони нічого з цього не зрозуміли; це слово було приховане від них - і не збагнули сказаного.

Сталося так, що, коли наблизився він до Єрихона, якийсь сліпець сидів при дорозі й жебрав.

Почувши юрбу, що проходила, запитав, що це.

Йому відказали, що проходить Ісус Назарянин.

Він закричав, кажучи: Ісусе, сину Давидів, помилуй мене!

І ті, що йшли попереду, погрожували йому, щоб замовк, а він же ще дужче кричав: Сину Давидів, помилуй мене!

Спинившись, Ісус наказав привести його до себе. Коли він наблизився, запитав його:

Що хочеш, аби я для тебе зробив? Він же сказав: Господи, щоб мені повернувся зір.

Ісус сказав йому: Стань видючий, твоя віра тебе врятувала.

І враз прозрів і пішов за ним, прославляючи Бога. І весь народ, побачивши це, віддав хвалу Богові.

Російський синодальний переклад

Сказал также им притчу о том, что должно всегда молиться и не унывать,

говоря: в одном городе был судья, который Бога не боялся и людей не стыдился.

В том же городе была одна вдова, и она, приходя к нему, говорила: защити меня от соперника моего.

Но он долгое время не хотел. А после сказал сам в себе: хотя я и Бога не боюсь и людей не стыжусь,

но, как эта вдова не дает мне покоя, защищу ее, чтобы она не приходила больше докучать мне.

И сказал Господь: слышите, что говорит судья неправедный?

Бог ли не защитит избранных Своих, вопиющих к Нему день и ночь, хотя и медлит защищать их?

сказываю вам, что подаст им защиту вскоре. Но Сын Человеческий, придя, найдет ли веру на земле?

Сказал также к некоторым, которые уверены были о себе, что они праведны, и уничижали других, следующую притчу:

два человека вошли в храм помолиться: один фарисей, а другой мытарь.

Фарисей, став, молился сам в себе так: Боже! благодарю Тебя, что я не таков, как прочие люди, грабители, обидчики, прелюбодеи, или как этот мытарь:

пощусь два раза в неделю, даю десятую часть из всего, что приобретаю.

Мытарь же, стоя вдали, не смел даже поднять глаз на небо; но, ударяя себя в грудь, говорил: Боже! будь милостив ко мне грешнику!

Сказываю вам, что сей пошел оправданным в дом свой более, нежели тот: ибо всякий, возвышающий сам себя, унижен будет, а унижающий себя возвысится.

Приносили к Нему и младенцев, чтобы Он прикоснулся к ним; ученики же, видя то, возбраняли им.

Но Иисус, подозвав их, сказал: пустите детей приходить ко Мне и не возбраняйте им, ибо таковых есть Царствие Божие.

Истинно говорю вам: кто не примет Царствия Божия, как дитя, тот не войдет в него.

И спросил Его некто из начальствующих: Учитель благий! что мне делать, чтобы наследовать жизнь вечную?

Иисус сказал ему: что ты называешь Меня благим? никто не благ, как только один Бог;

знаешь заповеди: не прелюбодействуй, не убивай, не кради, не лжесвидетельствуй, почитай отца твоего и матерь твою.

Он же сказал: все это сохранил я от юности моей.

Услышав это, Иисус сказал ему: еще одного недостает тебе: все, что имеешь, продай и раздай нищим, и будешь иметь сокровище на небесах, и приходи, следуй за Мною.

Он же, услышав сие, опечалился, потому что был очень богат.

Иисус, видя, что он опечалился, сказал: как трудно имеющим богатство войти в Царствие Божие!

ибо удобнее верблюду пройти сквозь игольные уши, нежели богатому войти в Царствие Божие.

Слышавшие сие сказали: кто же может спастись?

Но Он сказал: невозможное человекам возможно Богу.

Петр же сказал: вот, мы оставили все и последовали за Тобою.

Он сказал им: истинно говорю вам: нет никого, кто оставил бы дом, или родителей, или братьев, или сестер, или жену, или детей для Царствия Божия,

и не получил бы гораздо более в сие время, и в век будущий жизни вечной.

Отозвав же двенадцать учеников Своих, сказал им: вот, мы восходим в Иерусалим, и совершится все, написанное через пророков о Сыне Человеческом,

ибо предадут Его язычникам, и поругаются над Ним, и оскорбят Его, и оплюют Его,

и будут бить, и убьют Его: и в третий день воскреснет.

Но они ничего из этого не поняли; слова сии были для них сокровенны, и они не разумели сказанного.

Когда же подходил Он к Иерихону, один слепой сидел у дороги, прося милостыни,

и, услышав, что мимо него проходит народ, спросил: что это такое?

Ему сказали, что Иисус Назорей идет.

Тогда он закричал: Иисус, Сын Давидов! помилуй меня.

Шедшие впереди заставляли его молчать; но он еще громче кричал: Сын Давидов! помилуй меня.

Иисус, остановившись, велел привести его к Себе: и, когда тот подошел к Нему, спросил его:

чего ты хочешь от Меня? Он сказал: Господи! чтобы мне прозреть.

Иисус сказал ему: прозри! вера твоя спасла тебя.

И он тотчас прозрел и пошел за Ним, славя Бога; и весь народ, видя это, воздал хвалу Богу.