Одного разу увійшов Ісус у суботу в дім якогось визначного фарисея спожити страву, і вони за ним назирали.
Аж ото перед ним якийсь чоловік, хворий на водянку.
Звертаючись до вчителів закону й фарисеїв, Ісус спитав: “Чи вільно зціляти в суботу, чи ні?”
Вони мовчали. Тоді він, діткнувшись його, оздоровив і відпустив.
До них же промовив: “Хто з вас, коли в нього син чи віл упаде в колодязь, не витягне його негайно в день суботній?”
І вони не могли нічого йому на це відповісти.
Потім, зауваживши, як вони вибирали собі перші місця, Ісус сказав до запрошених притчу:
“Як хтось покличе тебе на весілля, не сідай на першім місці, щоб, бува, не знайшовся хтось, запрошений ним, поважніший від тебе,
і той, хто тебе і його закликав, не підійшов і не сказав до тебе: Поступися цьому місцем! І тоді довелось би тобі з соромом посісти останнє місце.
А навпаки: коли тебе запросять, іди й займи останнє місце, щоб, коли прийде той, що тебе покликав, сказав до тебе: Друже, сідай вище! Тоді буде тобі честь перед усіма, що сидітимуть з тобою.
Бо кожний, хто виноситься, буде принижений, а хто принижується, буде вивищений.”
Він сказав також тому, що його покликав: “Коли справляєш обід або вечерю, не клич твоїх друзів, ні твоїх братів, ані твоїх родичів, ані сусідів багатих, щоб часом і вони також тебе не запросили й не було тобі відплати;
але як справляєш бенкет, заклич убогих, калік, кривих, сліпих.
І ти будеш щасливий, тому що вони не мають, чим тобі відплатити, - тобі бо віддасться в день воскресіння праведних.”
Почувши це один із тих, що за столом сиділи, сказав до нього: “Щасливий той, хто їстиме хліб у Царстві Божім.”
А Ісус озвавсь до нього: “Один чоловік справив вечерю велику й запросив багатьох.
Під час вечері послав він слугу свого сказати запрошеним: Ідіть, усе готове.
Тоді всі вони однаково почали відмовлятися. Перший йому сказав: Поле купив я, мушу піти на нього подивитись; вибач мені, прошу тебе.
Другий сказав: П'ять пар волів купив я і йду їх спробувати; прошу тебе, вибач мені.
А інший мовив: Я одружився і тому не можу прийти.
Повернувся слуга й розповів це панові своєму. Розгнівався тоді господар та й каже до слуги свого: Іди щоскоріш на майдани й вулиці міста й приведи сюди вбогих, калік, сліпих, кульгавих.
Пане, - озвавсь слуга, - сталось, як ти велів, і місця є ще.
Сказав пан до слуги: Піди на шляхи та огорожі й наполягай увійти, щоб дім мій наповнився.
Кажу бо вам: Ніхто з отих запрошених не покуштує моєї вечері.”
Якже ішла з ним народу превелика сила, він обернувсь і до них мовив:
“Коли хтось приходить до мене й не зненавидить свого батька й матір, жінку, дітей, братів, сестер, та ще й своє життя, той не може бути моїм учнем.
Хто не несе хреста свого, і не йде слідом за мною - не може бути моїм учнем.
Хто бо з вас, коли захоче збудувати башту, не сяде перше й не порахує видатків, чи має чим закінчити,
. щоб часом, як поставить підвалину та не спроможеться скінчити, усі, що бачитимуть те, не почали сміятися з нього,
мовляв, цей чоловік узявся будувати, та не міг закінчити!
Або який цар, ідучи війною проти іншого (царя), не сяде перш та не роздумає, чи може з десятьма тисячами стати проти того, хто йде з двадцятьма тисячами на нього?
Коли ж не може, то, як той ще далеко, шле посольство й просить миру.
Так і кожний з вас, хто не зречеться всього, що має, не може бути моїм учнем.
Сіль - добра річ, але коли сіль звітріє, чим її приправити?
Ні в землю, ні на гній вона більш не придатна: її геть викидають. Хто має вуха слухати, нехай слухає!”
І сталось, що Він у суботу ввійшов був до дому одного з фарисейських старшин, щоб хліба спожити, а вони назирали за Ним.
І ото перед Ним був один чоловік, слабий на водянку.
Ісус же озвався й сказав до законників та фарисеїв: Чи вздоровляти в суботу годиться чи ні?
Вони ж мовчали. А Він, доторкнувшись, уздоровив його та відпустив...
І сказав Він до них: Коли осел або віл котрогось із вас упаде до криниці, то хіба він не витягне зараз його дня суботнього?
І вони не могли відповісти на це.
А як Він спостеріг, як вони собі перші місця вибирали, то сказав до запрошених притчу:
Коли хто покличе тебе на весілля, не сідай на першому місці, щоб не трапився хто поважніший за тебе з покликаних,
і щоб той, хто покликав тебе та його, не прийшов і тобі не сказав: Поступися цьому місцем! І тоді ти із соромом станеш займати місце останнє...
Але як ти будеш запрошений, то приходь, і сідай на останньому місці, щоб той, хто покликав тебе, підійшов і сказав тобі: Приятелю, сідай вище! Тоді буде честь тобі перед покликаними з тобою.
Хто бо підноситься буде впокорений, а хто впокоряється той піднесеться.
А тому, хто Його був покликав, сказав Він: Коли ти справляєш обід чи вечерю, не клич друзів своїх, ні братів своїх, ані своїх родичів, ні сусідів багатих, щоб так само й вони коли не запросили тебе, і буде взаємна відплата тобі.
Але, як справляєш гостину, клич убогих, калік, кривих та сліпих,
і будеш блаженний, бо не мають вони чим віддати тобі, віддасться ж тобі за воскресіння праведних!
Як почув це один із отих, що сиділи з Ним при столі, то до Нього сказав: Блаженний, хто хліб споживатиме в Божому Царстві!
Він же промовив до нього: Один чоловік спорядив був велику вечерю, і запросив багатьох.
І послав він свого раба часу вечері сказати запрошеним: Ідіть, бо вже все наготовано.
І зараз усі почали відмовлятися. Перший сказав йому: Поле купив я, і маю потребу піти та оглянути його. Прошу тебе, вибач мені!
А другий сказав: Я купив собі п'ять пар волів, і йду спробувати їх. Прошу тебе, вибач мені!
І знов інший сказав: Одружився ось я, і через те я не можу прибути.
І вернувся той раб і панові своєму про все розповів. Розгнівавсь господар тоді, та й сказав до свого раба: Піди швидко на вулиці та на завулки міські, і приведи сюди вбогих, і калік, і сліпих, і кривих.
І згодом раб повідомив: Пане, сталося так, як звелів ти, та місця є ще.
І сказав пан рабові: Піди на дороги й на загороди, та й силуй прийти, щоб наповнився дім мій.
Кажу бо я вам, що жаден із запрошених мужів тих не покуштує моєї вечері... Бо багато покликаних, та вибраних мало!
Ішло ж з Ним багато людей. І, звернувшись, сказав Він до них:
Коли хто приходить до Мене, і не зненавидить свого батька та матері, і дружини й дітей, і братів і сестер, а до того й своєї душі, той не може буть учнем Моїм!
І хто свого хреста не несе, і не йде вслід за Мною, той не може бути учнем Моїм!
Хто бо з вас, коли башту поставити хоче, перше не сяде й видатків не вирахує, чи має потрібне на виконання,
щоб, коли покладе він основу, але докінчити не зможе, усі, хто побачить, не стали б сміятися з нього,
говорячи: Чоловік цей почав будувати, але докінчити не міг...
Або який цар, ідучи на війну супроти царя іншого, перше не сяде порадитися, чи спроможен він із десятьма тисячами стріти того, хто йде з двадцятьма тисячами проти нього?
Коли ж ні, то, як той ще далеко, шле посольство до нього та й просить про мир.
Так ото й кожен із вас, який не зречеться усього, що має, не може бути учнем Моїм.
Сіль добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, чим приправити її?
Ні на землю, ні на гній не потрібна вона, її геть викидають. Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!
І сталось, як прийшов Він у господу до одного із старших Фарисейських у суботу їсти хлїб, були й вони, назираючи Його.
І ось один чоловік у водянцї був перед Ним.
І озвавшись Ісус, рече до законників та Фарисеїв, глаголючи: Чи годить ся в суботу сцїляти?
Вони ж мовчали. І взявши сцїлив його, та й відпустив.
І, озвавшись до них, рече: В кого з вас осел або віл упаде в колодязь, чи зараз не витягне його субітнього дня?
І не змогли вони відказати Йому знов проти сього.
Сказав же до запрошених приповість, постерігши, як перві місця вибирають, глаголючи до них:
Коли запрошений ти від кого на весїллє, то не сїдай на первому місцї, щоб часом поважнїщий тебе не був запрошений від него,
і прийшовши той, хто запросив тебе й його, не сказав тобі: Дай сьому місце; а тодї доведеть ся тобі з соромом останнє місце заняти.
Нї, коли ти запрошений, прийшовши сїдай на останньому місцї, щоб, як прийде, хто запросив тебе, сказав тобі: Друже, сїдай вище. Тодї буде тобі слава перед тими, що сидять з тобою.
Бо кожен, хто нести меть ся вгору, принизить ся, хто ж принизуєть ся, пійде вгору.
Рече ж і тому, що запросив його: Коли справляєш обід або вечерю, не клич приятелїв твоїх, нї братів твоїх, нї сусїд багатих; щоб часом і вони тебе не запросили, й не було тобі відплати.
Нї, коли справляєш гостину, запрошуй убогих, калїк, кривих, слїпих;
то будеш блажен, бо не мають чим віддати тобі; віддасть ся бо тобі у воскресенню праведних.
Почувши ж се один з сидячих з Ним, каже Йому: Блажен, хто їсти ме хлїб у царстві Божім.
Він же рече йому: Один чоловік справив вечерю велику, та й запросив многих;
і післав слугу свого часу вечері сказати запрошеним: Ійдїть, бо вже все готове.
І почали рядом відпрошуватись усї. Первий сказав йому: Поле купив я, то мушу пійти та подивитись на него. Прошу тебе, вибач менї.
А другий сказав: Пять ярем волів купив я, і йду спробувати їх. Прошу тебе, вибач менї.
А знов другий сказав: Я одруживсь, тому й не можу прийти.
І прийшовши слуга той, оповів панові своєму. Тодї прогнївившись господар, рече слузї своєму: Вийди хутко на дороги та на улицї городські, та вбогих, та калїк, та кривих, та слїпих поприводь сюди.
І рече слуга: Пане, сталось, як звелїв єси, та й ще є місце.
І рече пан до слуги: Вийди на шляхи та на загороди, та й силуй увійти, щоб повна була господа моя.
Глаголю бо вам, що нїхто з чоловіків тих запрошених не покоштує моєї вечері.
Ійшло ж із Ним пребагато народу; й обернувшись рече до них:
Коли хто приходить до мене, й не зненавидить батька свого, й матїр, і жінку, й дїти, й братів, і сестер, та ще й свою душу, не може учеником моїм бути.
І хто не носить хреста свого й не ходить слїдом за мною, не може бути учеником моїм.
Хто бо з вас, задумавши башту будувати, перше сївши не полїчить видатку, чи має на скінченнє?
щоб часом, як положить він основину, та не спроможеть ся скінчити, всї, дивлячись, не стали сьміятись із него, кажучи:
Що сей чоловік почав будувати, та й не спроміг ся скінчити.
Або який цар, ідучи на войну, ударити на другого царя, сївши перше не порадить ся, чи можливо з десятьма тисячами устояти проти того, хто з дванайцятьма тисячами йде на него.
Коли ж нї, то ще як той далеко, посли піславши, просить примирря.
Так оце всякий з вас, хто не відцураєть ся від усього свого достатку, не може моїм учеником бути.
Добро сіль; коли ж сіль звітріє, то чим приправити?
Нї в землю, нї в гній не годить ся вона; геть викидають її. Хто має уші слухати, нехай слухає.
І сталося, що коли він увійшов у суботу до будинку якогось начальника фарисейського їсти хліб, то вони назирали за ним.
І ось, перед ним був один чоловік, хворий на водянку.
Озвавшись, Ісус сказав до законників і фарисеїв: В суботу годиться оздоровляти чи ні?
Вони промовчали. А він, доторкнувшись, оздоровив його й відпустив.
І сказав до них: Як син або віл в когось із вас у криницю впаде, хіба не витягнете зараз же - у день суботній?
І не змогли відповісти на це.
А як він спостеріг, що вони собі перші місця вибирали, розповів запрошеним притчу, кажучи їм:
Коли будеш запрошений кимось на весілля, не сідай на перше місце, щоб часом хто поважніший від тебе не трапився між запрошеними,
і щоб той, що тебе та його запросив, не прийшов і не сказав тобі: Поступися йому місцем. І тоді станеш, засоромлений, займати останнє місце.
Але коли будеш запрошений, прийди, сядь на останнє місце, щоб той, хто запросив тебе, підійшов і сказав тобі: Друже, сядь вище. Тоді буде тобі честь перед усіма запрошеними з тобою.
Бо кожний, хто підноситься, буде понижений, а хто понижується, буде піднесений.
Говорив же й до того, хто запросив його: Коли справляєш обід або вечерю, не запрошуй своїх друзів, ані своїх братів, ані своїх родичів, ані багатих сусідів, щоб так само й вони тебе не запросили, - і в цьому буде тобі винагорода.
Але коли влаштовуєш гостину, клич бідних, слабких, кривих, сліпих:
і будеш блаженний, бо не мають чим тобі віддати; віддасться ж тобі у воскресіння праведних.
Почувши це, один із тих, що сиділи при столі, сказав йому: Блаженний той, хто їстиме хліб у Божім Царстві.
Він же сказав йому: Один чоловік справляв велику вечерю і запросив багатьох;
і послав раба свого під час вечері, щоб сказали запрошеним: Ідіть, бо вже [все] готове.
І враз усі почали відмовлятися. Перший сказав йому: Поле купив я, потрібно мені піти й побачити його; благаю тебе, вважай мене за виправданого.
А другий сказав: Купив я п'ять пар волів і йду випробувати їх; благаю тебе, вважай мене за виправданого.
Ще один сказав: Я одружився і через те не можу прийти.
Повернувся раб і розповів це своєму панові. Тоді пан, розгнівавшись, сказав своєму рабові: Мерщій виходь на площі й вулиці міста і приведи сюди вбогих, калік, сліпих, кривих.
І сказав раб: Пане, сталося так, як наказав ти, і ще є місця.
Сказав пан до раба: Вийди на шляхи, на загороди, змушуй увійти, щоб наповнився мій дім.
Кажу вам, що жоден з тих раніше запрошених мужів не скуштує моєї вечері. [Бо багато покликаних, та мало вибраних].
Ішли за ним численні юрби: обернувшись, він сказав до них:
Якщо хто йде до мене і не зненавидить свого батька та матері, дружини і дітей, братів та сестер, ще й душу свою, не може бути моїм учнем.
Хто не несе свого хреста і не йде слідом за мною, не може бути моїм учнем.
Бо хто з вас, бажаючи вежу збудувати, спочатку не сяде й не полічить коштів, чи вистачить, щоб докінчити?
Щоб, коли покладе основу й не зможе докінчити, всі, хто побачить, не почали сміятися з нього,
кажучи, що цей чоловік почав будувати і не міг закінчити.
Або який цар, ідучи на бій проти іншого царя, перше не сяде порадитися, чи під силу йому з десятьма тисячами зустріти того, хто йде з двадцятьма тисячами проти нього?
Коли ні, то як той ще далеко, шле до нього посольство та просить замирення.
Так ото й кожен із вас, хто не зречеться всього свого майна, не може бути моїм учнем.
Отже, сіль - добра річ, але коли сіль звітріє, чим посолите?
Ні на землю, ні на гній вона не придатна - її висипають геть. Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!
Случилось Ему в субботу придти в дом одного из начальников фарисейских вкусить хлеба, и они наблюдали за Ним.
И вот, предстал пред Него человек, страждущий водяною болезнью.
По сему случаю Иисус спросил законников и фарисеев: позволительно ли врачевать в субботу?
Они молчали. И, прикоснувшись, исцелил его и отпустил.
При сем сказал им: если у кого из вас осел или вол упадет в колодезь, не тотчас ли вытащит его и в субботу?
И не могли отвечать Ему на это.
Замечая же, как званые выбирали первые места, сказал им притчу:
когда ты будешь позван кем на брак, не садись на первое место, чтобы не случился кто из званых им почетнее тебя,
и звавший тебя и его, подойдя, не сказал бы тебе: уступи ему место; и тогда со стыдом должен будешь занять последнее место.
Но когда зван будешь, придя, садись на последнее место, чтобы звавший тебя, подойдя, сказал: друг! пересядь выше; тогда будет тебе честь пред сидящими с тобою,
ибо всякий возвышающий сам себя унижен будет, а унижающий себя возвысится.
Сказал же и позвавшему Его: когда делаешь обед или ужин, не зови друзей твоих, ни братьев твоих, ни родственников твоих, ни соседей богатых, чтобы и они тебя когда не позвали, и не получил ты воздаяния.
Но, когда делаешь пир, зови нищих, увечных, хромых, слепых,
и блажен будешь, что они не могут воздать тебе, ибо воздастся тебе в воскресение праведных.
Услышав это, некто из возлежащих с Ним сказал Ему: блажен, кто вкусит хлеба в Царствии Божием!
Он же сказал ему: один человек сделал большой ужин и звал многих,
и когда наступило время ужина, послал раба своего сказать званым: идите, ибо уже все готово.
И начали все, как бы сговорившись, извиняться. Первый сказал ему: я купил землю и мне нужно пойти посмотреть ее; прошу тебя, извини меня.
Другой сказал: я купил пять пар волов и иду испытать их; прошу тебя, извини меня.
Третий сказал: я женился и потому не могу придти.
И, возвратившись, раб тот донес о сем господину своему. Тогда, разгневавшись, хозяин дома сказал рабу своему: пойди скорее по улицам и переулкам города и приведи сюда нищих, увечных, хромых и слепых.
И сказал раб: господин! исполнено, как приказал ты, и еще есть место.
Господин сказал рабу: пойди по дорогам и изгородям и убеди придти, чтобы наполнился дом мой.
Ибо сказываю вам, что никто из тех званых не вкусит моего ужина, ибо много званых, но мало избранных.
С Ним шло множество народа; и Он, обратившись, сказал им:
если кто приходит ко Мне и не возненавидит отца своего и матери, и жены и детей, и братьев и сестер, а притом и самой жизни своей, тот не может быть Моим учеником;
и кто не несет креста своего и идет за Мною, не может быть Моим учеником.
Ибо кто из вас, желая построить башню, не сядет прежде и не вычислит издержек, имеет ли он, что нужно для совершения ее,
дабы, когда положит основание и не возможет совершить, все видящие не стали смеяться над ним,
говоря: этот человек начал строить и не мог окончить?
Или какой царь, идя на войну против другого царя, не сядет и не посоветуется прежде, силен ли он с десятью тысячами противостать идущему на него с двадцатью тысячами?
Иначе, пока тот еще далеко, он пошлет к нему посольство просить о мире.
Так всякий из вас, кто не отрешится от всего, что имеет, не может быть Моим учеником.
Соль - добрая вещь; но если соль потеряет силу, чем исправить ее?
ни в землю, ни в навоз не годится; вон выбрасывают ее. Кто имеет уши слышать, да слышит!