9

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

Скликавши дванадцятьох, Ісус дав їм силу й владу над усіма бісами, й оздоровляти недуги,

і тоді послав їх проповідувати Царство Боже й недужих лікувати.

Він до них промовив: “Нічого не беріть у дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні грошей, та й дві одежі не майте.

В яку б хату ви не вступили, там перебувайте до вашого відходу.

А як хто вас не прийме, то виходячи з того міста, обтрусіть порох з ніг ваших на свідоцтво проти них.”

І вийшли вони та, ходячи по селах, звіщали Добру Новину й оздоровляли всюди.

Ірод четверовласник довідався про все, що діялось, і збентежився, бо деякі казали, що то Йоан воскрес із мертвих,

інші - що Ілля явився, а ще інші, - що якийсь пророк із давніх устав з мертвих.

Ірод сказав: “Йоанові я стяв голову. Хто ж це такий, що я про нього таке чую? ” І намагався побачити його.

Апостоли ж, повернувшися, розповіли йому про те, що зробили. Тоді він узяв їх і пішов осторонь у напрямі міста, що зветься Витсаїда.

Люди, довідавшись про те, пішли слідом за ним. Він їх прийняв і говорив їм про Царство Боже та оздоровляв тих, що потребували того.

День почав схилятися, і дванадцятеро підійшли до нього та й кажуть: “Відпусти людей: хай ідуть по хуторах та селах, що навколо, і знайдуть собі притулок та поживу, бо тут ми в пустому місці.”

А він їм каже: “Дайте ви їм їсти.” Ті відповіли: “У нас усього п'ять хлібів і дві риби. Хіба що підемо та купимо поживи для всього народу цього.”

Було бо їх яких п'ять тисяч чоловік. Ісус сказав до своїх учнів: “Розсадіть їх гуртами по п'ятдесят приблизно.”

Вони так зробили й усіх розсадовили.

А він узяв п'ять хлібів і дві риби, і, звівши вгору очі, поблагословив їх, поламав і давав учням, щоб вони клали перед народом.

Усі їли до наситу й зібрали ті кусні, що у них зосталися, дванадцять кошів.

Одного разу, коли він молився насамоті, а з ним були й його учні, - він спитав їх: “За кого мене мають люди?”

Вони ж у відповідь сказали: “За Йоана Христителя, а інші - за Іллю, а ще інші - за якогось із пророків старовинних, що воскрес із мертвих.”

“А ви”, спитав їх, “що кажете про мене? Хто я?” Тоді Петро, озвавшись, мовив: “Ти Христос (Помазаник) Божий!”

Та й наказав їм гостро про це нікому не говорити.

Далі додав: “Син Чоловічий має багато страждати; старші, первосвященики та книжники його відкинуть і уб'ють, та він на третій день воскресне.”

Звертаючись до всіх, (Ісус) промовив: “Коли хто хоче йти за мною, нехай себе зречеться, візьме щодня на себе хрест свій і йде за мною.

Бо хто захоче спасти свою душу, той її погубить; а хто погубить свою душу задля мене, той її врятує.

Яка ж користь людині, що ввесь світ здобуде, себе ж саму погубить або пошкодить?

Хто б соромився мене та моєї науки, того й Син Чоловічий буде соромитися, коли прийде у славі своїй і Отця, і святих ангелів.

Я вам кажу по правді, що деякі з отут присутніх не зазнають смерти, аж поки не побачать Божого Царства.”

Днів з вісім по оцій розмові Ісус узяв з собою Петра, Йоана та Якова й пішов аж на гору помолитись.

. І коли він молився, вигляд його обличчя став інший, а одежа - біла та блискуча.

І ось два мужі з ним розмовляли: були то Мойсей та Ілля,

що, з'явившись у славі, говорили про його смерть, якої він мав зазнати в Єрусалимі.

Петро й його товариші були зморені сном. Та як пробудилися, побачили його славу і двох мужів, що з ним стояли.

А коли ці відходили від нього, Петро промовив до Ісуса: “Наставниче, добре нам тут бути! Зробимо три намети: один тобі, один Мойсееві й один Іллі.” Він не знав, що говорить.

Коли він говорив це, насунулася хмара й огорнула їх, а учні налякались, як ті ввійшли у хмару.

І залунав голос з хмари. “Це Син мій, Вибранець, слухайте його!”

І коли пролунав цей голос, Ісус один зостався. Учні мовчали, і нічого з того, що бачили, нікому тоді не оповідали.

Наступного дня, коли вони зійшли з гори, сила людей його зустріла.

І ось якийсь чоловік з народу почав кричати: “Учителю, благаю тебе, зглянься над моїм сином, бо він єдиний у мене.

Дух його хапає, і той кричить раптом, трясе його, і той пускає піну; з великим трудом він його залишає цілком знесиленого.

Просив я твоїх учнів, щоб його вигнали, та вони не здоліли.”

Ісус відповів: “О невірний та розпусний роде! Доки я буду з вами та терпітиму вас? Приведи сюди твого сина!”

Ще тільки наближався хлопець, як демон кинув його об землю і сильно стряс; але Ісус погрозив нечистому духові, оздоровив юнака й віддав його батькові.

Всі були захоплені величчю Божою. І як усі дивувалися всьому, що Ісус чинив, він сказав до своїх учнів:

“Затямте собі добре ці слова: Син Чоловічий має бути виданий у руки людям.”

Однак, вони не розуміли цього слова; воно було від них закрите, так що вони його не додумались і боялися його спитати про це слово.

Одне спало їм на думку: Хто з них буде найбільший?

Ісус, знаючи думки їхніх сердець, узяв малу дитину, поставив її біля себе

і сказав їм: “Хто приймає цю малу дитину в моє ім'я, той мене приймає; а хто мене приймає, той приймає того, хто мене послав, бо хто найменший поміж усіма вами, той - великий.”

Озвався Йоан і каже: “Наставниче, ми бачили одного, що твоїм ім'ям виганяв бісів, і ми йому заборонили, бо він не ходить з нами.”

Ісус же сказав до нього: “Не бороніть, бо хто не проти вас, той з вами.”

А як наблизився час, коли Ісус мав бути взятий (з цього світу), він постановив пуститися в дорогу до Єрусалиму.

Отож вислав посланців перед собою. Пішли вони й увійшли в якесь село самарянське, щоб йому приготувати.

Та самаряни його не прийняли, бо він подорожував до Єрусалиму.

Бачивши це учні Яків та Йоан, сказали: “Господи, хочеш - ми скажем, щоб вогонь зійшов з неба і пожер їх.”

Ісус, обернувшись, почав їм докоряти.

І вони пішли в інше село.

А як вони подорожували, сказав хтось до нього: “Я піду за тобою, куди б ти не пішов.”

Ісус озвався до нього: “Лисиці мають нори й птиці небесні гнізда, Син же Чоловічий не має де голови приклонити.”

До другого сказав: “Іди за мною.” Та той відповів: “Господи, дозволь мені перше піти та поховати мого батька.”

“Залиши мертвим ховати своїх мертвих”, сказав Ісус до нього. “Ти ж іди, проповідуй Царство Боже.”

Інший сказав: “Я піду за тобою, Господи, але перше дозволь мені з домашніми моїми попрощатися.”

Ісус сказав до нього: “Ніхто, що поклав руку на плуг і озирається назад, не здатний до Царства Божого.”

Переклад Огієнка

І скликав Він Дванадцятьох, і дав їм силу та владу над усіма демонами, і вздоровляти недуги.

І послав їх проповідувати Царство Боже та вздоровляти недужих.

І промовив до них: Не беріть нічого в дорогу: ані палиці, ані торби, ні хліба, ні срібла, ані майте по двоє убрань.

І в який дім увійдете, зоставайтеся там, і звідти відходьте.

А як хто вас не прийме, то, виходячи з міста того, обтрусіть від ніг ваших порох на свідчення супроти них.

І вийшли вони, та й ходили по селах, звіщаючи Добру Новину та всюди вздоровляючи.

А Ірод тетрарх прочув усе, що сталось було, і вагався, бо дехто казали, що Іван це із мертвих устав,

а інші, що Ілля то з'явився, а знов інші, що ожив це один із стародавніх пророків.

Тоді Ірод сказав: Іванові стяв я голову; хто ж Оцей, що я чую про Нього речі такі? І він намагався побачити Його.

А коли повернулись апостоли, вони розповіли Йому, що зробили. І Він їх узяв, та й пішов самотою на місце безлюдне, біля міста, що зветься Віфсаіда.

А як люди довідалися, то пішли вслід за Ним. І Він їх прийняв, і розповідав їм про Боже Царство, та тих уздоровляв, хто потребував уздоровлення.

А день став схилятися. І Дванадцятеро підійшли та й сказали Йому: Відпусти вже людей, нехай вони йдуть у довколишні села й оселі спочити й здобути поживи, бо ми тут у місці безлюдному!

А Він їм сказав: Дайте їсти їм ви. Вони ж відказали: Немає в нас більше, як п'ятеро хліба й дві рибі. Хіба підемо та купимо поживи для всього народу цього.

Бо було чоловіків десь тисяч із п'ять. І сказав Він до учнів Своїх: Розсадіть їх рядами по п'ятидесяти.

І зробили отак, і всіх їх розсадили.

І Він узяв п'ять хлібів та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив їх, і поламав, і дав учням, щоб клали народові.

І всі їли й наситились! А з кусків позосталих зібрали дванадцять кошів...

І сталось, як насамоті Він молився, з Ним учні були. І спитав Він їх, кажучи: За кого Мене люди вважають?

Вони ж відповіли та сказали: За Івана Христителя, а ті за Іллю, а інші, що воскрес один із давніх пророків.

А Він запитав їх: А ви за кого Мене маєте? Петро ж відповів та сказав: За Христа Божого!

Він же їм заказав, і звелів не казати нікому про це.

І сказав Він: Синові Людському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і буде Він убитий, але третього дня Він воскресне!

А до всіх Він промовив: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме щоденно свого хреста, та й за Мною йде.

Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто ради Мене згубить душу свою, той її збереже.

Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але занапастить чи згубить себе?

Бо хто буде Мене та Моєї науки соромитися, того посоромиться також Син Людський, як прийде у славі Своїй, і Отчій, і святих Анголів.

Правдиво ж кажу вам, що деякі з тут-о приявних не скуштують смерти, аж поки не побачать Царства Божого.

І сталось після оцих слів днів за вісім, узяв Він Петра, і Івана, і Якова, та й пішов помолитись на гору.

І коли Він молився, то вигляд лиця Його переобразився, а одежа Його стала біла й блискуча.

І ось два мужі з Ним розмовляли, були то Мойсей та Ілля,

що з'явилися в славі, і говорили про кінець Його, який в Єрусалимі Він мав докінчити.

А Петро та приявні з ним були зморені сном, але, пробудившись, бачили славу Його й обох мужів, що стояли при Ньому.

І сталось, як із Ним розлучались вони, то промовив Петро до Ісуса: Учителю, добре нам бути отут! Поставмо ж отут три шатрі: задля Тебе одне, і Мойсею одне, і одне для Іллі! Він не знав, що говорить...

А як він говорив це, насунула хмара та їх заслонила. І вони полякались, як стали ті входити в хмару.

І почувся ось голос із хмари, який промовляв: Це Син Мій Улюблений, Його слухайтеся!

А коли оцей голос лунав, Ісус Сам позостався. А вони промовчали, і нікому нічого тих днів не казали, що бачили.

А наступного дня, як спустились з гори, перестрів Його натовп великий.

І закричав ось один чоловік із народу й сказав: Учителю, благаю Тебе, зглянься над сином моїм, бо одинак він у мене!

А ото дух хапає його, і він нагло кричить, і трясе ним, аж той піну пускає. І, вимучивши він його, насилу відходить.

І учнів Твоїх я благав його вигнати, та вони не змогли.

А Ісус відповів і промовив: О, роде невірний й розбещений, доки буду Я з вами, і терпітиму вас? Приведи свого сина сюди!

А як той іще йшов, демон кинув його та затряс. Та Ісус заказав тому духу нечистому, і вздоровив дитину, і віддав її батькові її.

І всі дивувалися величі Божій! А як усі дивувались усьому, що чинив був Ісус, Він промовив до учнів Своїх:

Вкладіть до вух своїх ці ось слова: Людський Син буде виданий людям до рук...

Проте не зрозуміли вони цього слова, було бо закрите від них, щоб його не збагнули, та боялись Його запитати про це слово.

І прийшло їм на думку: хто б найбільший з них був?

А Ісус, думку серця їх знавши, узяв дитину, і поставив її біля Себе.

І промовив до них: Як хто прийме дитину оцю в Ім'я Моє, Мене він приймає, а як хто Мене прийме, приймає Того, Хто послав Мене. Хто бо найменший між вами всіма, той великий!

А Іван відповів і сказав: Учителю, ми бачили одного чоловіка, що Ім'ям Твоїм демонів виганяв, і ми заборонили йому, бо він з нами не ходить.

Ісус же йому відказав: Не забороняйте, бо хто не проти вас, той за вас!

І сталось, коли дні вознесення Його наближались, Він постановив піти в Єрусалим.

І Він посланців вислав перед Собою. І пішли вони, та й прибули до села самарянського, щоб ночівлю Йому приготовити.

А ті не прийняли Його, бо йшов Він у напрямі Єрусалиму.

Як побачили ж те учні Яків й Іван, то сказали: Господи, хочеш, то ми скажемо, щоб огонь зійшов з неба та винищив їх, як і Ілля був зробив.

А Він обернувся до них, їм докорив та й сказав: Ви не знаєте, якого ви духа.

Бо Син Людський прийшов не губить душі людські, а спасати! І пішли вони в інше село.

І сталось, як дорогою йшли, сказав був до Нього один: Я піду за Тобою, хоч би куди Ти пішов.

Ісус же йому відказав: Мають нори лисиці, а гнізда небесні пташки, Син же Людський не має ніде й голови прихилити!

І промовив до другого Він: Іди за Мною. А той відказав: Дозволь мені перше піти, і батька свого поховати.

Він же йому відказав: Зостав мертвим ховати мерців своїх. А ти йди та звіщай Царство Боже.

А інший сказав був: Господи, я піду за Тобою, та дозволь мені перш попрощатись із своїми домашніми.

Ісус же промовив до нього: Ніхто з тих, хто кладе свою руку на плуга та назад озирається, не надається до Божого Царства!

Переклад Куліша

Скликавши ж дванайцятьох учеників своїх, дав їм силу й власть над усїма бісами, й недуги сцїляти.

І післав їх проповідувати царство Боже та оздоровлювати недужих.

І рече до них: Нїчого не беріть на дорогу, нї палицї, нї торбини, нї хлїба, нї срібла, анї по дві одежинї майте.

І в котору господу прийдете, там пробувайте й звідтіля виходьте.

А хто не прийме вас, виходячи з города того, й порох з ваших ніг обтрусїть на сьвідкуваннє проти них.

Вийшовши ж, ходили по селах, благовіствуючи та сцїляючи всюди.

Почув то Ірод четверовластник усе, що сталось від Него, та й стуманїв: тим що деякі казали, що Йоан устав із мертвих,

инші ж, що Ілия явив ся, другі ж, що один з пророків старих воскрес.

І каже Ірод: Йоана я стяв; хто ж се той, про котрого я чую таке? І шукав видїти Його.

І вернувшись апостоли, оповідали Йому, що чинили. І взявши їх, пійшов окроме у місце пусте города, званого Витсаїда.

Народ же дознавшись, пійшов слїдом за Ним; і, прийнявши їх, глаголав їм про царство Боже й, кому треба було сцїлення, оздоровлював.

День же почав нахилятись; приступивши ж дванайцять, сказали Йому: Відошли народ, щоб, пійшовши кругом по селах та хуторах, відпочили й роздобули харчі; бо ми тут у пустому місцї.

Рече ж до них: Дайте ви їм їсти. Вони ж сказали: Нема в нас більш, як пять хлїбів та дві риби; хиба що пійшовши купимо для всього народу сього їжі.

Було бо до пяти тисяч чоловіка. Рече ж до учеників своїх: Садовіть їх купами по пятьдесятеро.

І зробили так, і посадовили всїх.

Узявши ж пять хлїбів та дві риби й поглянувши на небо, благословив їх, і ламав, і давав ученикам класти перед народом.

І їли, й наситились усї; і назбирано остальних у них окрушин дванайцять кошів.

І сталось, як Він молив ся на самотї, були з Ним ученики; й спитав їх, глаголючи: Хто я, каже народ?

Вони ж озвавшись сказали: Йоан Хреститель; другі: Ілия; инші ж: Що один пророк із старих воскрес.

Рече ж їм: Ви ж, хто я, кажете? Озвав ся ж Петр і сказав: Христос Божий.

Він же, заказавши їм, повелїв нїкому не казати про се,

глаголючи: Що мусить Син чоловічий багато терпіти, й відцурають ся Його старші, та архиєреї, та письменники, і вбють, і в третїй день воскресне Він.

Рече ж до всїх: Коли хто хоче за мною йти, нехай одречеть ся себе, й бере хрест свій що-дня, та й іде слїдом за мною.

Хто бо хоче душу свою спасти, погубить її; хто ж погубить душу свою задля мене, той спасе її.

Що бо за користь мати ме чоловік, здобувши сьвіт увесь, себе ж погубивши або занапастивши?

Хто бо посоромить ся мене й моїх словес, того й Син чоловічий посоромить ся, як прийде в славі своїй, і Отця, і сьвятих ангелів.

Глаголю ж вам істино: Єсть деякі між стоячими тут, що не вкусять смертї, аж поки побачять царство Боже.

Було ж після словес тих днїв з вісїм, і взявши Петра, та Йоана, та Якова, зійшов на гору молитись.

І, як молив ся Він, вид лиця Його став инший, і одежа Його біла, блискуча.

І ось два чоловіки розмовляли з Ним, котрі були Мойсей та Ілия;

вони, явившись у славі, говорили про смерть Його, яку мав сповнити в Єрусалимі.

Петр же й ті, що з Ним, були отягчені сном; пробудивши ся ж, побачили славу Його й двох чоловіків, стоячих з Ним.

І сталось, як розлучались від Него, каже Петр до Ісуса: Наставниче, добре нам тут бути: зробимо три намети, один Тобі, й Мойсею один, а один Ілиї, не знаючи, що каже.

Як же він се говорив, постала хмара, та й отїнила їх, і полякались, як вони увійшли в хмару.

І роздав ся голос із хмари, говорячи: Се син мій любий; слухайте Його.

А як був голос, знайдено Ісуса одного. І мовчали вони, й нїкому не оповідали в ті днї нїчого, що бачили.

Стало ся ж другого дня, як зійшли вони з гори, зустріло Його багато народу.

І ось чоловік з народу покликнув, кажучи: Учителю, благаю Тебе, зглянь ся на сина мого; бо він єдиний у мене.

І ось дух хапає його, і він зараз кричить; і рве його з піною, і ледві одходить од него, розбивши його.

І благав я учеників Твоїх, щоб вигнали його, й не здолїли.

І озвавшись Ісус, рече: О кодло невірне та розвратне! доки буду з вами й терпіти му вас? Приведи сюди сина твого.

Ще ж ійшов він, а біс ударив ним, та й затряс. Погрозив же Ісус духові нечистому, і оздоровив хлопця, і оддав його батькові його.

З'умляли ся ж усї величчєм Божим. Як же всї дивувались усїм, що зробив Ісус, рече Він до учеників своїх:

Повкладуйте в уші ваші слова сї: Син бо чоловічий має бути виданим у руки чоловічі.

Вони ж не зрозуміли слова сього, й було воно закрите від них, щоб не постерегли його; а бояли ся питати Його про слово се.

Постала ж думка між ними, хто був би більший з них.

Ісус же, знаючи думку серця їх, узявши дитину, поставив її біля себе,

і рече їм: Хто прийме сю дитину в імя моє, мене приймає; а хто мене прийме, приймає пославшого мене: хто бо найменший між усїма вами, той буде великий.

І озвавшись Йоан, каже: Наставниче, ми бачили одного, що в імя Твоє виганяв біси, й заборонили йому; бо не ходить услїд з нами.

І рече до него Ісус: Не боронїть, хто бо не проти нас, той з нами.

І сталось, як сповнились днї взяття Його (вгору), утвердив лице своє йти в Єрусалим,

і післав посланцї перед лицем своїм; і пійшовши вони, увійшли в село Самарянське, щоб приготовити Йому.

І не прийнято Його, бо лице Його було грядуще в Єрусалим.

Бачивши ж ученики Його Яков та Йоан, казали: Господи, хочеш, скажемо, щоб огонь зійшов з неба та й пожер їх, як Ілия зробив?

Він же обернувшись докорив їм, і рече: Не знаєте, якого ви духа.

Син бо чоловічий не прийшов душі людські погубляти, а спасати. І пійшли в инше село.

Стало ся ж, як ійшли вони, сказав у дорозї хтось до Него: Пійду слїдом за Тобою, куди б нї пійшов, Господи.

І рече йому Ісус: Лисицї нори мають, і птицї небесні гнїзда; Син же чоловічий не має, де голови прихилити.

Рече ж до другого: Йди слїдом за мною. Він же каже: Господи, дозволь менї пійти перш поховати батька мого.

Рече ж йому Ісус: Остав мертвим ховати своїх мерцїв, ти ж іди, проповідуй царство Боже.

Рече ж і другий: Пійду слїдом за Тобою, Господи; перше ж дай менї попрощатись із тими, що в дому моїм.

Рече ж до него Ісус: Нїхто, положивши руку свою на рало й позираючи назад, не спосібен до царства Божого.

Переклад УБТ Турконяка

А коли покликав Він дванадцятьох, він дав їм силу та владу над усіма бісами і лікувати недуги.

Послав їх проповідувати Боже Царство і оздоровляти недужих.

Сказав їм: Нічого не беріть на дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні грошей, ні двох убрань не майте.

І в яку лиш оселю ввійдете, там лишайтесь і звідти виходьте.

І хто не прийме вас, то, виходячи з того міста, обтрусіть порох з ваших ніг - на свідчення проти них.

Вийшовши, вони ходили по селах, благовістуючи та лікуючи всюди.

Почув Ірод, тетрарх, усе, що сталося [через нього] і бентежився; бо дехто казав, ніби це Іван устав із мертвих;

інші - що це Ілля з'явився; ще інші - що воскрес один із давніх пророків.

Тоді сказав Ірод: Іванові я відтяв голову; хто ж є оцей, про кого я чую таке? І намагався побачити його.

Повернувшись, апостоли розповідали йому, що зробили. Узявши їх, усамітнився у [відлюдному місці] до міста, що зветься Витсаїда.

Люди, довідавшись, пішли за ним. Прийнявши їх, він розповідав їм про Боже Царство; лікував тих, що потребували оздоровлення.

День згасав. Дванадцятеро, підійшовши, сказали йому: Відпусти людей, щоб пішли і розійшлися по довколишніх селах та по хуторах, і знайшли їжу, бо ми тут у безлюдному місці.

А він сказав до них: Дайте ви їм їсти. Вони відповіли: Немає в нас нічого, окрім п'яти хлібів та двох рибин. Хіба підемо та купимо їжу для всього цього народу.

Було бо мужів якихось п'ять тисяч. Сказав же він до своїх учнів: Розсадіть їх рядами по п'ятдесят.

І зробили так і розсадили всіх.

Узявши п'ять хлібів та обидві риби, поглянув на небо, поблагословив їх, поламав і давав учням, щоб поклали перед юрбою.

Їли, наситилися всі; із залишених шматів назбирали дванадцять кошиків.

І сталося, коли він молився на самоті, з ним були учні. Він запитав їх, кажучи: За кого Мене вважають юрби?

Вони у відповідь сказали: Одні за Івана Хрестителя, інші за Іллю, а інші за одного з давніх пророків, що воскрес.

Він запитав їх: А ви за кого мене маєте? Відповівши, Петро сказав: Ти є Христом Божим.

Він же, заборонивши їм, наказав нікому не розповідати цього,

пояснивши, що треба, аби Людський Син багато перетерпів, був випробуваний старшинами, першосвящениками й книжниками, був убитий, і воскрес третього дня.

А до всіх промовив: Коли хто хоче йти за мною, хай зречеться самого себе, щоденно бере свій хрест та йде слідом за мною.

Бо хто хоче душу свою врятувати, той погубить її; а хто погубить душу свою задля мене, той спасе її.

Бо що з того скористає людина, коли придбає ввесь світ, але погубить або знищить саму себе?

Бо хто засоромиться мене й моїх слів, того Людський Син засоромиться, коли прийде у своїй славі, у славі свого Батька і святих ангелів.

Кажу вам щиру правду, що деякі з тут присутніх не зазнають смерти, доки не побачать Божого Царства.

Через вісім днів після цих слів узяв Петра, Івана і Якова та пішов на гору помолитися.

І сталося таке, що під час молитви вигляд його обличчя змінився, а його одяг став білий та блискучий.

І ось - два мужі з ним розмовляли: були то Мойсей та Ілля, що

з'явилися в славі й говорили про відхід його, який мав статися в Єрусалимі.

Петро й інші були зморені сном; а проснувшись, побачили його славу та обох мужів, що стояли з ним.

І сталося, коли відходили ті від нього, Петро сказав до Ісуса: Наставнику, добре нам тут бути. Поставимо три шатра: одне тобі, одне Мойсеєві, одне Іллі. Він не знав, що говорить.

Коли ще говорив, насунула хмара й затінила їх; злякалися, як ввійшли вони в хмару.

І почувся голос із хмари, що промовляв: Це мій улюблений Син - його слухайте.

Коли залунав цей голос, Ісус лишився сам. І вони промовчали і нікому в ті дні не розповідали нічого про те, що побачили.

Сталося ж наступного дня, як зійшли вони з гори, - зустріла його велика юрба.

І ось чоловік з юрби закричав, кажучи: Учителю, благаю тебе зглянутись на мого сина, бо одинак він у мене.

А ото дух хапає його, він нагло кричить, пручається з піною. Тяжко відходить від нього, вимучивши його;

благав я учнів твоїх, щоб вигнали його, але не змогли.

У відповідь Ісус сказав: О роде невірний і розбещений, доки буду з вами й терпітиму вас? Приведи-но сина свого сюди.

Як ішов він, кинув його біс і струсонув. Та Ісус пригрозив нечистому духові, вилікував дитину і віддав батькові.

І всі дивувалися з величі Божої. Коли ще всі чудувалися всім, що робив Ісус, він сказав до своїх учнів:

Вкладіть у вуха свої такі слова: Людський Син має бути виданий у руки людей.

Вони не розуміли цього, бо були закритими ці слова, щоб збагнути їх. Та боялися запитати його про ці слова.

І спало їм на думку: хто з них був би найбільший?

А Ісус, знаючи думку їхнього серця, взяв дитину, поставив її коло себе

і сказав їм: Хто прийме цю дитину в моє Ім'я, той і мене прийме; а як хто мене прийме, той прийме того, хто мене послав: бо хто найменший між вами, той є великий.

У відповідь Іван сказав: Наставнику, бачили ми одного, що твоїм ім'ям виганяв бісів, а ми забороняли йому, бо він не ходить з нами.

Сказав Ісус до нього: Не забороняйте, бо хто не проти вас, той за вас.

І сталося, що коли наближалися дні його відходу, він твердо постановив іти до Єрусалима.

Послав послів перед собою. І, вийшовши, прибули вони до самарянського села, щоб приготувати йому ночівлю.

А ті не прийняли його, оскільки він ішов до Єрусалима.

Побачивши, учні Яків та Іван сказали: Господи, хочеш, ми скажемо, щоб вогонь зійшов з неба і знищив їх [так, як зробив Ілля]?

Повернувшись до них, заборонив їм [і сказав: Не знаєте, якого ви духа; бо Людський Син прийшов не губити людські душі, а рятувати їх].

І пішов до іншого села.

Як ішли вони, в дорозі один сказав до нього: Я піду за тобою, куди тільки ти підеш, [Господи].

Ісус відповів йому: Лисиці мають нори, а птахи небесні - гнізда; Син же Людський не має де й голови прихилити.

І промовив до іншого: Іди за мною. А той відповів: Господи, дозволь мені спочатку піти й поховати свого батька.

Сказав же йому: Лиши мертвим ховати своїх мерців, а ти йди та сповіщай Боже Царство.

А інший сказав був: Я піду за тобою, Господи, але спочатку дозволь мені попрощатися з домашніми.

Ісус відповів йому: Жоден, що поклав руку на плуг і озирається назад, не годиться для Божого Царства.

Російський синодальний переклад

Созвав же двенадцать, дал силу и власть над всеми бесами и врачевать от болезней,

и послал их проповедывать Царствие Божие и исцелять больных.

И сказал им: ничего не берите на дорогу: ни посоха, ни сумы, ни хлеба, ни серебра, и не имейте по две одежды;

и в какой дом войдете, там оставайтесь и оттуда отправляйтесь в путь.

А если где не примут вас, то, выходя из того города, отрясите и прах от ног ваших во свидетельство на них.

Они пошли и проходили по селениям, благовествуя и исцеляя повсюду.

Услышал Ирод четвертовластник о всем, что делал Иисус, и недоумевал: ибо одни говорили, что это Иоанн восстал из мертвых;

другие, что Илия явился, а иные, что один из древних пророков воскрес.

И сказал Ирод: Иоанна я обезглавил; кто же Этот, о Котором я слышу такое? И искал увидеть Его.

Апостолы, возвратившись, рассказали Ему, что они сделали; и Он, взяв их с Собою, удалился особо в пустое место, близ города, называемого Вифсаидою.

Но народ, узнав, пошел за Ним; и Он, приняв их, беседовал с ними о Царствии Божием и требовавших исцеления исцелял.

День же начал склоняться к вечеру. И, приступив к Нему, двенадцать говорили Ему: отпусти народ, чтобы они пошли в окрестные селения и деревни ночевать и достали пищи; потому что мы здесь в пустом месте.

Но Он сказал им: вы дайте им есть. Они сказали: у нас нет более пяти хлебов и двух рыб; разве нам пойти купить пищи для всех сих людей?

Ибо их было около пяти тысяч человек. Но Он сказал ученикам Своим: рассадите их рядами по пятидесяти.

И сделали так, и рассадили всех.

Он же, взяв пять хлебов и две рыбы и воззрев на небо, благословил их, преломил и дал ученикам, чтобы раздать народу.

И ели, и насытились все; и оставшихся у них кусков набрано двенадцать коробов.

В одно время, когда Он молился в уединенном месте, и ученики были с Ним, Он спросил их: за кого почитает Меня народ?

Они сказали в ответ: за Иоанна Крестителя, а иные за Илию; другие же говорят, что один из древних пророков воскрес.

Он же спросил их: а вы за кого почитаете Меня? Отвечал Петр: за Христа Божия.

Но Он строго приказал им никому не говорить о сем,

сказав, что Сыну Человеческому должно много пострадать, и быть отвержену старейшинами, первосвященниками и книжниками, и быть убиту, и в третий день воскреснуть.

Ко всем же сказал: если кто хочет идти за Мною, отвергнись себя, и возьми крест свой, и следуй за Мною.

Ибо кто хочет душу свою сберечь, тот потеряет ее; а кто потеряет душу свою ради Меня, тот сбережет ее.

Ибо что пользы человеку приобрести весь мир, а себя самого погубить или повредить себе?

Ибо кто постыдится Меня и Моих слов, того Сын Человеческий постыдится, когда приидет во славе Своей и Отца и святых Ангелов.

Говорю же вам истинно: есть некоторые из стоящих здесь, которые не вкусят смерти, как уже увидят Царствие Божие.

После сих слов, дней через восемь, взяв Петра, Иоанна и Иакова, взошел Он на гору помолиться.

И когда молился, вид лица Его изменился, и одежда Его сделалась белою, блистающею.

И вот, два мужа беседовали с Ним, которые были Моисей и Илия;

явившись во славе, они говорили об исходе Его, который Ему надлежало совершить в Иерусалиме.

Петр же и бывшие с ним отягчены были сном; но, пробудившись, увидели славу Его и двух мужей, стоявших с Ним.

И когда они отходили от Него, сказал Петр Иисусу: Наставник! хорошо нам здесь быть; сделаем три кущи: одну Тебе, одну Моисею и одну Илии, - не зная, что говорил.

Когда же он говорил это, явилось облако и осенило их; и устрашились, когда вошли в облако.

И был из облака глас, глаголющий: Сей есть Сын Мой Возлюбленный, Его слушайте.

Когда был глас сей, остался Иисус один. И они умолчали, и никому не говорили в те дни о том, что видели.

В следующий же день, когда они сошли с горы, встретило Его много народа.

Вдруг некто из народа воскликнул: Учитель! умоляю Тебя взглянуть на сына моего, он один у меня:

его схватывает дух, и он внезапно вскрикивает, и терзает его, так что он испускает пену; и насилу отступает от него, измучив его.

Я просил учеников Твоих изгнать его, и они не могли.

Иисус же, отвечая, сказал: о, род неверный и развращенный! доколе буду с вами и буду терпеть вас? приведи сюда сына твоего.

Когда же тот еще шел, бес поверг его и стал бить; но Иисус запретил нечистому духу, и исцелил отрока, и отдал его отцу его.

И все удивлялись величию Божию. Когда же все дивились всему, что творил Иисус, Он сказал ученикам Своим:

вложите вы себе в уши слова сии: Сын Человеческий будет предан в руки человеческие.

Но они не поняли слова сего, и оно было закрыто от них, так что они не постигли его, а спросить Его о сем слове боялись.

Пришла же им мысль: кто бы из них был больше?

Иисус же, видя помышление сердца их, взяв дитя, поставил его пред Собою

и сказал им: кто примет сие дитя во имя Мое, тот Меня принимает; а кто примет Меня, тот принимает Пославшего Меня; ибо кто из вас меньше всех, тот будет велик.

При сем Иоанн сказал: Наставник! мы видели человека, именем Твоим изгоняющего бесов, и запретили ему, потому что он не ходит с нами.

Иисус сказал ему: не запрещайте, ибо кто не против вас, тот за вас.

Когда же приближались дни взятия Его от мира, Он восхотел идти в Иерусалим;

и послал вестников пред лицем Своим; и они пошли и вошли в селение Самарянское; чтобы приготовить для Него;

но там не приняли Его, потому что Он имел вид путешествующего в Иерусалим.

Видя то, ученики Его, Иаков и Иоанн, сказали: Господи! хочешь ли, мы скажем, чтобы огонь сошел с неба и истребил их, как и Илия сделал?

Но Он, обратившись к ним, запретил им и сказал: не знаете, какого вы духа;

ибо Сын Человеческий пришел не губить души человеческие, а спасать. И пошли в другое селение.

Случилось, что когда они были в пути, некто сказал Ему: Господи! я пойду за Тобою, куда бы Ты ни пошел.

Иисус сказал ему: лисицы имеют норы, и птицы небесные - гнезда; а Сын Человеческий не имеет, где приклонить голову.

А другому сказал: следуй за Мною. Тот сказал: Господи! позволь мне прежде пойти и похоронить отца моего.

Но Иисус сказал ему: предоставь мертвым погребать своих мертвецов, а ты иди, благовествуй Царствие Божие.

Еще другой сказал: я пойду за Тобою, Господи! но прежде позволь мне проститься с домашними моими.

Но Иисус сказал ему: никто, возложивший руку свою на плуг и озирающийся назад, не благонадежен для Царствия Божия.