7

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

Коли Ісус скінчив усі слова свої до народу, який слухав його, ввійшов у Капернаум.

А був там в одного сотника слуга хворий, що мав умирати; він був дорогий для нього.

Почувши про Ісуса, він послав до нього старших юдейських, благаючи його, щоб прийшов і вирятував слугу його.

Прийшли ті до Ісуса й почали наполегливо його просити, кажучи: “Він достойний, щоб ти йому зробив це:

любить бо народ наш і збудував нам синагогу.”

І пішов Ісус з ними. Та як він уже недалеко був від дому, сотник вислав друзів, щоб йому сказати: “Господи, не трудися, бо я недостойний, щоб ти зайшов під мою крівлю.

Тому я й не насмілився іти до тебе; але скажи лиш слово, й одужає слуга мій.

Бо й я чоловік, що стою під владою, маю вояків під собою і кажу одному: Іди, і той іде; а іншому: Ходи сюди, і той приходить; і слузі моєму: Зроби це, і той робить.”

Почувши це Ісус, здивувався ним, і, обернувшись, сказав до народу, що йшов за ним: “Кажу вам, що навіть в Ізраїлі я не знайшов такої віри.”

І коли послані повернулися додому, знайшли слугу здоровим.

Потім пішов у місто, що зветься Наїн, а з ним ішли його учні й сила народу.

Коли ж вони наблизились до міської брами, якраз виносили мертвого сина, єдиного в матері своєї, що була вдовою; і було з нею досить людей з міста.

Побачивши її, Господь зглянувся над нею і сказав до неї: “Не плач.”

І приступивши, доторкнувсь до мар, і ті, що несли, зупинились. Тоді Ісус сказав: “Юначе, кажу тобі, встань!”

І мертвий підвівся і почав говорити. І він віддав його матері.

Страх огорнув усіх, і вони прославляли Бога та й говорили: “Великий пророк устав між нами”, і: “Бог навідався до народу свого.”

Чутка про Ісуса розійшлася по всій Юдеї і по всій країні.

Учні Йоана сповістили його про це все. Тоді Йоан покликав двох із своїх учнів

і послав їх до Господа сказати: “Ти той, що має прийти, чи іншого нам ждати?”

Прийшовши ті мужі до нього, кажуть: “Йоан Христитель послав нас до тебе спитати: Ти той, що має прийти, чи іншого нам ждати?”

Саме того часу Ісус оздоровив багатьох від недуг, немочей та від злих духів і багатьом сліпим дарував прозріння.

У відповідь Ісус сказав їм: “Ідіть, повідомте Йоана, що ви бачили й що чули: сліпі прозрівають, криві ходять, прокажені очищуються, глухі чують, мертві воскресають, бідним звіщається Добра Новина;

і блаженний той, хто не спотикнеться через мене.”

А коли Йоанові посланці відійшли, Ісус почав говорити до народу про Йоана: “На що ви вийшли дивитися в пустиню? На тростину, що її колише вітер?

На що ж вийшли ви глядіти? На чоловіка, одягненого в м'які шати? Таж ті, що в пишних шатах і в розкошах, сидять у царських палацах.

На що ж тоді ви вийшли подивитись? На пророка? Так, кажу вам, і навіть більше, ніж пророка.

Це той, про кого написано: Ось я посилаю посланця мого перед твоїм обличчям, що приготує путь твою перед тобою.

Кажу вам: Між народженими з жінок нема нікого більшого понад Йоана; а найменший у Царстві Божім - більший від нього.”

. І ввесь народ, що його слухав, навіть і митарі, визнали справедливість Божу й христилися хрищенням Йоана.

А фарисеї та законники відкинули Божий про них намір і не христились від нього.

“До кого, отже, мені порівняти людей оцього роду? До кого ж вони подібні?

Вони подібні до дітваків, що на майдані сидять і одні до одних кличуть та промовляють: Ми грали вам на сопілці, та ви не танцювали! Ми вам співали жалобної, та ви не плакали!

Прийшов бо Йоан Христитель, що не їсть хліба і не п'є вина, а ви кажете: Він біса має!

Прийшов Син Чоловічий, що їсть і п'є, а ви кажете: Це ненажера і п'яниця, приятель митарів та грішників.

І всі діти мудрости виправдали її.”

Просив його хтось із фарисеїв, щоб їв з ним. І ввійшов Ісус до фарисея в хату й сів за столом.

Аж тут жінка, що була грішниця у місті, довідавшись, що він був за столом у хаті фарисея, принесла алябастрову, повну пахощів, плящинку

і ставши, вся у сльозах, коло ніг Ісуса ззаду, почала обмивати слізьми йому ноги, потім волоссям своєї голови обтирати, та й цілувати ноги й мастити пахощами.

Побачивши те фарисей, що покликав його, міркував собі, кажучи: Якби це був пророк, він знав би, хто й яка це жінка, що доторкається його: це ж грішниця!

Тоді Ісус заговорив до нього: “Симоне, маю тобі щось сказати.” Той відповів: “Кажи, Учителю”.

“Два довжники були в одного позикодавця; один був винен п'ятсот динаріїв, а другий п'ятдесят.

А що вони не мали звідки віддати, обидвом він простив. Котрий, отже, з них більше буде його любити?”

Озвався Симон і каже: “Гадаю, той, якому подарував більше.” Ісус сказав до нього: “Ти судив добре.”

І, обернувшися до жінки, промовив до Симона: “Ти бачиш оцю жінку? Прибув я у твій дім, і ти не дав води мені на ноги. Вона ж слізьми обмила мені ноги й витерла своїм волоссям.

Поцілунку ти мені не дав; вона ж, відколи я ввійшов, не перестала цілувати мені ноги.

Оливою не намастив ти голови моєї; вона ж миром пахучим намастила мені ноги.

Тому кажу тобі, прощаються її гріхи численні, бо багато полюбила. Кому ж мало прощається, той мало любить.”

Потім сказав до жінки: “Прощаються тобі гріхи.”

І почали ті, що з ним за столом сиділи, говорити між собою: “Хто це такий, що й гріхи відпускає?

До жінки ж він промовив: “Віра твоя спасла тебе; іди в мирі.”

Переклад Огієнка

А коли Він скінчив усі слова Свої до народу, що слухав Його, то ввійшов у Капернаум.

У одного ж сотника тяжко раб занедужав, що був дорогий йому, і вмирати вже мав.

А коли про Ісуса почув, то послав він до Нього юдейських старших, і благав Його, щоб прийшов, і вздоровив раба його.

Вони ж прибули до Ісуса, та й ревно благали Його й говорили: Він достойний, щоб Ти це зробив йому.

Бо він любить народ наш, та й для нас синагогу поставив.

І пішов Ісус із ними. І коли недалеко від дому вже був, сотник друзів послав, щоб сказати Йому: Не турбуйся, о Господи, бо я недостойний, щоб зайшов Ти під стріху мою.

Тому то й себе не вважав я за гідного, щоб до Тебе прийти. Та промов тільки слово, і раб мій одужає.

Бо й я людина підвладна, і вояків під собою я маю; і одному кажу: піди, то йде він, а тому: прийди, і приходить, а своєму рабові: зроби теє і зробить.

Почувши ж таке, Ісус здивувався йому, і, звернувшись до натовпу, що йшов слідком за Ним, промовив: Кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри!

А коли посланці повернулись додому, то знайшли, що одужав той раб!

І сталось, наступного дня Він відправивсь у місто, що зветься Наїн, а з Ним ішли учні Його та багато народу.

І ось, як до брами міської наблизився Він, виносили вмерлого, одинака в своєї матері, що вдовою була. І з нею був натовп великий із міста.

Як Господь же побачив її, то змилосердивсь над нею, і до неї промовив: Не плач!

І Він підійшов, і доторкнувся до мар, носії ж зупинились. Тоді Він сказав: Юначе, кажу тобі: встань!

І мертвий устав, і почав говорити. І його Він віддав його матері.

А всіх острах пройняв, і Бога хвалили вони й говорили: Великий Пророк з'явився між нами, і зглянувся Бог над народом Своїм!

І розійшлася ця чутка про Нього по цілій Юдеї, і по всій тій країні.

Про все ж те сповістили Івана учні його. І покликав Іван двох із учнів своїх,

і послав їх до Господа з запитом: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?

А мужі, прийшовши до Нього, сказали: Іван Христитель послав нас до Тебе, питаючи: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?

А саме тоді багатьох уздоровив був Він від недугів і мук, і від духів злих, і сліпим багатьом вернув зір.

І промовив Ісус їм у відповідь: Ідіть, і перекажіть Іванові, що ви бачили й чули: Сліпі прозрівають, криві ходять, очищуються слабі на проказу, і чують глухі, воскресають померлі, убогим звіщається Добра Новина.

І блаженний, хто через Мене спокуси не матиме!

А коли відійшли посланці Іванові, Він почав говорити про Івана народові: На що ви дивитись ходили в пустиню? Чи на очерет, що вітер гойдає його?

Та на що ви дивитись ходили? Може на чоловіка, у м'які шати одягненого? Аджеж ті, хто одягається славно, і розкішно живе, по палатах царських.

На що ж ви ходили дивитись? На пророка? Так, кажу вам, навіть більше, аніж на пророка.

Це той, що про нього написано: Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця, який перед Тобою дорогу Твою приготує!

Кажу вам: Між народженими від жінок нема більшого понад Івана. Та найменший у Божому Царстві той більший за нього.

І всі люди, що слухали, і митники визнали Божу волю за слушну, і охристились Івановим хрищенням.

А фарисеї й законники відкинули Божу волю про себе, і не христились від нього.

І промовив Господь: До кого ж уподоблю людей цього роду? І до кого подібні вони?

Подібні вони до дітей, що на ринку сидять й один одного кличуть та кажуть: Ми вам грали були, а ви не танцювали, ми співали вам жалібно, та не плакали ви...

Бо прийшов Іван Христитель, що хліба не їсть і вина не п'є, а ви кажете: Має він демона.

Прийшов же Син Людський, що їсть і п'є, а ви кажете: Чоловік Цей ласун і п'яниця, Він приятель митників і грішників.

І виправдалася мудрість усіма своїми ділами.

А один із фарисеїв просив Його, щоб спожив Він із ним. І, прийшовши до дому того фарисея, Він сів при столі.

І ось жінка одна, що була в місті, грішниця, як дізналась, що, Він у фарисеєвім домі засів при столі, алябастрову пляшечку мира принесла,

і, припавши до ніг Його ззаду, плачучи, почала обливати слізьми Йому ноги, і волоссям своїм витирала, ноги Йому цілувала та миром мастила...

Побачивши це, фарисей, що покликав Його, міркував собі, кажучи: Коли б був Він пророк, Він би знав, хто ото й яка жінка до Нього торкається, бож то грішниця!

І озвався Ісус та й говорить до нього: Маю, Симоне, дещо сказати тобі. А той відказав: Кажи, Учителю.

І промовив Ісус: Були два боржники в одного вірителя; один був винен п'ятсот динаріїв, а другий п'ятдесят.

Як вони ж не могли заплатити, простив він обом. Скажи ж, котрий із них більше полюбить його?

Відповів Симон, говорячи: Думаю, той, кому більше простив. І сказав Він йому: Розсудив ти правдиво.

І, обернувшись до жінки, Він промовив до Симона: Чи ти бачиш цю жінку? Я прибув у твій дім, ти на ноги Мої не подав і води, а вона окропила слізьми Мої ноги й обтерла волоссям своїм.

Поцілунку не дав ти Мені, а вона, відколи ввійшов Я, Мої ноги цілує невпинно.

Голови ти Моєї оливою не намастив, а вона миром ноги мої намастила...

Ось тому говорю Я тобі: Численні гріхи її прощені, бо багато вона полюбила. Кому ж мало прощається, такий мало любить.

А до неї промовив: Прощаються тобі гріхи!

А ті, що сиділи з Ним при столі, почали гомоніти про себе: Хто ж це Такий, що прощає й гріхи?

А до жінки сказав Він: Твоя віра спасла тебе, іди з миром собі!

Переклад Куліша

Як же скінчив усї глаголи свої в слух людям, увійшов у Капернаум.

В одного ж сотника слуга недугуючи мав умирати, котрий був йому дорогий.

Почувши ж про Ісуса, післав до Него старших Жидівських, благаючи Його, щоб, прийшовши, спас слугу його.

Вони ж, прийшовши до Ісуса, благали Його пильно, говорячи: Що достоєн він, щоб йому зробив се:

любить бо нарід наш, і школу він збудував нам.

Ісус же пійшов з ними. І як вже він недалеко був од будинка, вислав до Него сотник другів, говорячи Йому: Господи, не трудись, бо я недостоєн, щоб Ти під стелю мою ввійшов;

тим і себе не вважав достойним до Тебе прийти; тільки промов слово, то й одужає слуга мій.

Бо й я чоловік під властю поставлений, маючи під собою воїнів; і скажу сьому: Йди, то й іде, а другому: Прийди, то й прийде, а слузї моєму: Роби оце, то й зробить.

Почувши ж се Ісус, дивувавсь йому, й, обернувшись до йдучого за собою народу, рече: Глаголю вам: Навіть в Ізраїлї, такої віри не знайшов я.

І вернувшись послані у будинок, знайшли недужнього слугу здоровим.

І сталось опісля, ійшов Він у город, званий Наін, і йшло з Ним доволї учеників Його, й багато народу.

Як же наближив ся до городських воріт, аж ось винесено мертвого, сина єдиного в матері своєї, вона ж була вдова; й багато народу з городу було з нею.

І побачивши її Господь, змилосердивсь над нею, і рече їй: Не плач.

І приступивши, приторкнув ся до мар; ті ж, що несли, з'упинились. І рече: Молодче, тобі глаголю: встань.

І сїв мерлець, і почав говорити. І оддав його матері його.

Обняв же страх усїх; і прославляли вони Бога, кажучи: Що пророк великий устав між нами, й навідав Бог людей своїх.

І розійшлось слово се по всїй Юдеї про Него й по всїй околицї.

І сповістили Йоана ученики його про все те.

І покликавши двох учеників своїх Йоан, післав до Ісуса, кажучи: Ти єси грядущий, чи иншого ждати нам?

Прийшовши ж до Него чоловіки, казали: Йоан Хреститель прислав нас до Тебе, кажучи: Ти єси грядущий, чи иншого ждати нам?

Того ж часу сцїляв Він многих від недуг і ран, і духів лихих, і многим слїпим давав прозрїннє.

І озвавшись Ісус, рече їм: Ідїть сповістїть Йоана, що бачили й чули: як слїпі прозирають, криві ходять, прокаженні очищають ся, глухі чують, мертві встають, і вбогі благовіствують.

І блажен, хто не зблазнить ся мною.

Як же пійшли посланцї Йоанові, почав глаголати до народу про Йоана: Чого виходили ви дивитись у пустиню? На тростину, що вітер колише?

Або чого ж виходили ви дивитись? На чоловіка, в мягку одежу одягненого? Ось ті, що в одежі пишній та роскоші, панують у царських дворах.

Або чого виходили ви дивитись: На пророка? Так, глаголю вам, і більш пророка.

Се той, про кого написано: Ось я посилаю ангела мого перед лицем Твоїм, що приготовить дорогу Твою перед Тобою.

Глаголю бо вам: Більшого між нарожденими від жінок пророка над Йоана Хрестителя нема; найменший же у царстві Божім більший від него.

І ввесь народ слухаючий, і митники, оправдили Бога, хрестившись хрещеннєм Йоановим.

Фарисеї ж та законники раду Божу про них відкинули, не хрестившись від него.

Рече ж Господь: Кому ж оце уподоблю людей роду сього? й кому подобні вони?

Подобні вони дїтям, що сидять на торгу та гукають одно на одного, та й кажуть: Ми сурмили вам, а ви не скакали; ми голосили вам, а ви не плакали.

Прийшов бо Йоан Хреститель, що хлїба не їсть, анї вина не пє, і кажете: Диявола має.

Прийшов Син чоловічий, що їсть і пє, і кажете: Ось чоловік прожора та пяниця, митникам друг і грішникам.

І оправдилась премудрість од дїтей своїх усїх.

Просив же хтось Його з Фарисеїв, щоб їв з ним. І, ввійшовши в господу Фарисеєву, сїв за столом.

І ось жінка у городї, що була грішниця, довідавшись, що сидить за столом у господї Фарисеєвій, принїсши любастровий збаночок мира,

і ставши коло ніг Його ззаду, плачучи, почала обмивати ноги Його слїзми, й волоссєм голови своєї обтирати; й цїлувала ноги Його, й мастила миром.

Бачивши ж Фарисей, що запросив Його, казав сам у собі, говорячи: Коли б сей був пророк, знав би, хто й яка се жінка, що приторкуєть ся до Него; бо грішниця вона.

І озвавшись Ісус, рече до него: Симоне, маю тобі щось сказати. Він же каже: Учителю, скажи.

Два довжники були в одного вірителя: один завинив пятьсот денариїв, другий же пятьдесять.

Як же не мали чим оддавати, обом простив він. Хто ж оце з них, скажи, більш його любити ме?

Озвав ся ж Симон і каже: Думаю, що той, кому більш простив він. Він же рече йому: Право судив єси.

І, обернувшись до жінки, рече Симонові: Чи бачиш ти сю жінку? Увійшов я в твою господу, - води на ноги мої не дав єси; ся ж слїзми обмила ноги мої, і волоссєм голови своєї обтерла.

Цїлування не дав єси менї; ся ж, відколи ввійшов я, не перестала цїлувати ноги мої.

Оливою голови моєї не намастив єси; ся ж миром намастила ноги мої.

Тим глаголю тобі: Оставляють ся гріхи її многі, бо возлюбила много; кому ж мало оставляєть ся, мало любить.

Рече ж їй: Оставляють ся гріхи твої.

І почали ті, що вкупі сидїли, казати в собі: Хто сей, що й гріхи відпускає?

Рече ж до жінки: Віра твоя спасла тебе; йди з упокоєм.

Переклад УБТ Турконяка

Коли він скінчив усі свої слова до людей, що слухали його, то ввійшов до Капернаума.

Раб одного сотника, що ним той сотник дорожив, тяжко занедужав і вмирав.

Коли почув про Ісуса, послав до нього старшин юдейських, благаючи, щоб прийшов і врятував раба.

Прийшовши до Ісуса, вони благали його ревно, кажучи: Він гідний, щоб ти йому зробив це,

бо любить наш народ і синаґоґу нам збудував.

Ісус пішов з ними. Коли вже був недалеко від оселі, сотник послав [до нього] друзів, щоб сказали йому: Господи, не трудися, бо я не гідний, аби ти зайшов під мій дах;

тому я не вважав себе гідним прийти до тебе. Але скажи слово, - і видужає мій слуга.

Бо і я людина підвладна, і вояків маю підлеглих; кажу одному: іди, - і він іде; а іншому: прийди, - і він приходить; а рабові своєму: зроби це, - і він робить.

Почувши це, Ісус здивувався йому і, обернувшись до юрби, що йшла за ним, промовив: Кажу вам, навіть в Ізраїлі я не знайшов такої віри!

Повернувшись до оселі, посланці знайшли [хворого] раба здоровим.

І сталося - після цього він пішов до міста, що зветься Наїн і з ним ішли [численні] його учні та велика юрба.

Коли він наблизився до міської брами, виносили мертвого - єдиного сина своєї матері, що була вдовою; була з нею велика юрба з міста.

Побачивши її, Господь змилосердився над нею і сказав їй: Не плач.

Підійшов і доторкнувся до мар, а ті, що несли, стали; і сказав: Юначе, кажу тобі: встань.

І мертвий підвівся та й почав говорити. Він віддав його матері його.

Усіх охопив страх; прославляли Бога, кажучи: Великий пророк з'явився між нами, і Бог відвідав свій народ.

І розійшлося це слово про нього по всій Юдеї, по всій країні.

Сповістили Івана його учні про все це. Покликавши своїх якихось двох учнів, Іван

послав їх до Господа, кажучи: Чи ти той, що має йти, чи чекати на іншого?

Прийшовши до нього, чоловіки сказали: Іван Хреститель послав нас до тебе спитати, чи ти той, що має прийти, чи нам чекати на іншого?

Саме тоді він вилікував багатьох від недуг та мук і від злих духів, багатьом сліпим повернув зір.

Сказав їм у відповідь: Ідіть і сповістіть Іванові, що ви побачили й почули: сліпі прозрівають, кульгаві ходять, прокажені очищуються, глухі чують, мертві воскресають, бідним звіщається добра вість;

блаженний той, хто через мене не спокуситься.

А коли посланці Іванові відійшли, він почав говорити про Івана до юрби: На що ви ходили дивитися в пустиню? Чи на колисаний вітром очерет?

То на що ж ви ходили дивитися? Може, на чоловіка, в м'яку одіж убраного? Але ті, що одягаються пишно та розкішно, живуть у царських палатах.

На що ж ви ходили дивитися? На пророка? Так, кажу вам, - навіть більше, ніж на пророка!

Він той, про кого написано: Ось посилаю ангела мого перед обличчя твоє, який приготує твою дорогу перед тобою.

Кажу вам, що поміж народжених жінками нема більшого від Івана; але в Царстві Божім найменший є більший за нього.

Весь народ, митники, почувши, визнали слушність Бога й охрестилися Івановим хрещенням;

а фарисеї і законники відкинули задум Божий, не охрестилися від нього.

Тож з ким порівняю людей цього роду, до кого вони подібні?

Подібні вони до дітей, що сидять на ринках і гукають один до одного, кажуть: Ми вам грали, а ви не танцювали; ми голосили, а ви не плакали.

Прийшов Іван Хреститель, який не їсть хліба і не п'є вина, а ви кажете: він біса має.

Прийшов Син Людський, який їсть і п'є; а ви кажете: цей чоловік ненажера і п'яниця, приятель митників і грішників.

І виправдалася мудрість усіма своїми дітьми.

Один із фарисеїв просив його, щоб він поїв з ним. Увійшовши до оселі фарисея, сів до столу.

Жінка, що була в місті, - грішниця - довідалася, що він при столі в оселі фарисея, принесла в алебастровій посудині миро,

припала до його ніг ззаду і, плачучи, почала обмивати його ноги слізьми та обтирати волоссям своєї голови; і цілувала його та мастила миром.

Побачивши, фарисей, що запросив його, міркував, кажучи: Коли б він був пророком, то знав би, хто і яка є ця жінка, що доторкається до нього, - що вона грішниця.

Ісус у відповідь мовив до нього: Симоне, маю тобі щось сказати. Він промовив: Кажи, Вчителю.

Були в одного позиковця два боржники: один був винен п'ятсот динаріїв, а другий - п'ятдесят.

Оскільки вони не могли віддати, то обом подарував. Отож, котрий з них більше полюбить його?

У відповідь Симон сказав: Думаю, що той, якому більше подарував. І він сказав йому: Правильно ти розсудив.

Обернувшись до жінки, сказав Симонові: Чи бачиш цю жінку? Увійшов я до твоєї оселі, а ти води на ноги мої не дав; а вона слізьми окропила мені ноги, волоссям своїм обтерла.

Поцілунку мені ти не дав, а вона, відколи ввійшов я, не перестає цілувати мої ноги.

Голови моєї ти оливою не помастив, а вона миром помастила мої ноги.

Через те кажу тобі: Прощаються її численні гріхи, бо дуже вона полюбила; а кому мало відпускається, той мало любить.

А до неї промовив: Прощаються твої гріхи.

Ті, що сиділи при столі, почали міркувати собі: Хто ж він, що й гріхи відпускає?

Він же сказав до жінки: Твоя віра врятувала тебе: іди з миром.

Російський синодальний переклад

Когда Он окончил все слова Свои к слушавшему народу, то вошел в Капернаум.

У одного сотника слуга, которым он дорожил, был болен при смерти.

Услышав об Иисусе, он послал к Нему Иудейских старейшин просить Его, чтобы пришел исцелить слугу его.

И они, придя к Иисусу, просили Его убедительно, говоря: он достоин, чтобы Ты сделал для него это,

ибо он любит народ наш и построил нам синагогу.

Иисус пошел с ними. И когда Он недалеко уже был от дома, сотник прислал к Нему друзей сказать Ему: не трудись, Господи! ибо я недостоин, чтобы Ты вошел под кров мой;

потому и себя самого не почел я достойным придти к Тебе; но скажи слово, и выздоровеет слуга мой.

Ибо я и подвластный человек, но, имея у себя в подчинении воинов, говорю одному: пойди, и идет; и другому: приди, и приходит; и слуге моему: сделай то, и делает.

Услышав сие, Иисус удивился ему и, обратившись, сказал идущему за Ним народу: сказываю вам, что и в Израиле не нашел Я такой веры.

Посланные, возвратившись в дом, нашли больного слугу выздоровевшим.

После сего Иисус пошел в город, называемый Наин; и с Ним шли многие из учеников Его и множество народа.

Когда же Он приблизился к городским воротам, тут выносили умершего, единственного сына у матери, а она была вдова; и много народа шло с нею из города.

Увидев ее, Господь сжалился над нею и сказал ей: не плачь.

И, подойдя, прикоснулся к одру; несшие остановились, и Он сказал: юноша! тебе говорю, встань!

Мертвый, поднявшись, сел и стал говорить; и отдал его Иисус матери его.

И всех объял страх, и славили Бога, говоря: великий пророк восстал между нами, и Бог посетил народ Свой.

Такое мнение о Нем распространилось по всей Иудее и по всей окрестности.

И возвестили Иоанну ученики его о всем том.

Иоанн, призвав двоих из учеников своих, послал к Иисусу спросить: Ты ли Тот, Который должен придти, или ожидать нам другого?

Они, придя к Иисусу , сказали: Иоанн Креститель послал нас к Тебе спросить: Ты ли Тот, Которому должно придти, или другого ожидать нам?

А в это время Он многих исцелил от болезней и недугов и от злых духов, и многим слепым даровал зрение.

И сказал им Иисус в ответ: пойдите, скажите Иоанну, что вы видели и слышали: слепые прозревают, хромые ходят, прокаженные очищаются, глухие слышат, мертвые воскресают, нищие благовествуют;

и блажен, кто не соблазнится о Мне!

По отшествии же посланных Иоанном, начал говорить к народу об Иоанне: что смотреть ходили вы в пустыню? трость ли, ветром колеблемую?

Что же смотреть ходили вы? человека ли, одетого в мягкие одежды? Но одевающиеся пышно и роскошно живущие находятся при дворах царских.

Что же смотреть ходили вы? пророка ли? Да, говорю вам, и больше пророка.

Сей есть, о котором написано: вот, Я посылаю Ангела Моего пред лицем Твоим, который приготовит путь Твой пред Тобою.

Ибо говорю вам: из рожденных женами нет ни одного пророка больше Иоанна Крестителя; но меньший в Царствии Божием больше его.

И весь народ, слушавший Его, и мытари воздали славу Богу, крестившись крещением Иоанновым;

а фарисеи и законники отвергли волю Божию о себе, не крестившись от него.

Тогда Господь сказал: с кем сравню людей рода сего? и кому они подобны?

Они подобны детям, которые сидят на улице, кличут друг друга и говорят: мы играли вам на свирели, и вы не плясали; мы пели вам плачевные песни, и вы не плакали.

Ибо пришел Иоанн Креститель: ни хлеба не ест, ни вина не пьет; и говорите: в нем бес.

Пришел Сын Человеческий: ест и пьет; и говорите: вот человек, который любит есть и пить вино, друг мытарям и грешникам.

И оправдана премудрость всеми чадами ее.

Некто из фарисеев просил Его вкусить с ним пищи; и Он, войдя в дом фарисея, возлег.

И вот, женщина того города, которая была грешница, узнав, что Он возлежит в доме фарисея, принесла алавастровый сосуд с миром

и, став позади у ног Его и плача, начала обливать ноги Его слезами и отирать волосами головы своей, и целовала ноги Его, и мазала миром.

Видя это, фарисей, пригласивший Его, сказал сам в себе: если бы Он был пророк, то знал бы, кто и какая женщина прикасается к Нему, ибо она грешница.

Обратившись к нему, Иисус сказал: Симон! Я имею нечто сказать тебе. Он говорит: скажи, Учитель.

Иисус сказал: у одного заимодавца было два должника: один должен был пятьсот динариев, а другой пятьдесят,

но как они не имели чем заплатить, он простил обоим. Скажи же, который из них более возлюбит его?

Симон отвечал: думаю, тот, которому более простил. Он сказал ему: правильно ты рассудил.

И, обратившись к женщине, сказал Симону: видишь ли ты эту женщину? Я пришел в дом твой, и ты воды Мне на ноги не дал, а она слезами облила Мне ноги и волосами головы своей отерла;

ты целования Мне не дал, а она, с тех пор как Я пришел, не перестает целовать у Меня ноги;

ты головы Мне маслом не помазал, а она миром помазала Мне ноги.

А потому сказываю тебе: прощаются грехи ее многие за то, что она возлюбила много, а кому мало прощается, тот мало любит.

Ей же сказал: прощаются тебе грехи.

И возлежавшие с Ним начали говорить про себя: кто это, что и грехи прощает?

Он же сказал женщине: вера твоя спасла тебя, иди с миром.