15

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

З самого ранку первосвященики вчинили нараду із старшими та книжниками - увесь синедріон. Зв'язавши ж Ісуса, вони повели та й видали його Пилатові.

Пилат спитав його: "Ти - цар юдейський?" Він же у відповідь мовить йому: "Ти кажеш."

А первосвященики багато обвинувачували його.

І знову спитав його Пилат, кажучи: "Не відказуєш нічого? Дивись, скільки тебе винуватять."

Та Ісус нічого не відповідав більше, тож дивувався Пилат.

На свято Пасхи відпускав він їм одного в'язня, того, якого вони просили.

А був один, що звавсь Варавва, ув'язнений з бунтівниками, які під час бунту вчинили були вбивство.

І народ, підвівшися, почав просити про те, що він робив їм завжди.

Пилат же відповів їм, кажучи: "Хочете, щоб я відпустив вам царя юдейського?"

Знав бо, що первосвященики видали його через заздрощі.

Первосвященики ж підбурили народ, щоб він відпустив їм радше Варавву.

Пилат знову заговорив і мовив до них: "Що ж мені робити з тим, що ви звете царем юдейським?"

А ті знову закричали: "Розіпни його!"

Пилат же сказав до них: "Що за зло вчинив він?" А вони ще гірше кричали: "Розіпни його!"

Тоді Пилат, бажаючи догодити юрбі, відпустив їм Варавву, Ісуса ж, убичувавши, видав, щоб його розіп'яли.

Вояки повели його в середину двору, тобто у Преторію, та й скликали всю чоту.

Вони вдягли його в багряницю і, сплівши вінець із тернини, поклали на нього

та й почали його вітати: "Радуйся, царю юдейський!"

І били його тростиною по голові, плювали на нього й, падаючи на коліна, поклонялись йому.

Коли над ним наглумилися, зняли з нього багряницю й одягнули його в його одежу. Опісля ж повели його на розп'яття.

Одного ж перехожого, Симона Киринея, батька Олександра та Руфа, що повертався з поля, присилували нести його хрест.

І привели його на місце Голготу, що значить Череп-місце,

та й дали йому пити вина, змішаного з міррою, та він не прийняв.

Тоді розіп'яли його й поділили його одежу, кинувши на неї жереб, хто що візьме.

Була ж: третя година, коли вони розіп'яли його.

А був і напис, за що його засуджено, написаний: "Цар Юдейський."

І розіп'яли з ним двох розбійників, одного праворуч, а другого ліворуч від нього.

Тоді збулось Писання, що каже: "І з беззаконними полічено його."

. І прохожі хулили його й, киваючи своїми головами, промовляли: "Гей, ти, що храм руйнуєш і в три дні знов його будуєш

- спаси себе з хреста!"

А й первосвященики глузували між собою й разом з книжниками приказували: "Інших спасав, а себе - не може спасти!

Христос, цар Ізраїля - хай зійде тепер із хреста, щоб ми побачили й увірували." Та й ті, що були з ним розп'яті, зневажали його.

А як настала шоста година, темрява наступила по всій землі аж до дев'ятої години.

О дев'ятій же годині Ісус скрикнув голосом сильним: "Елої, Елої, лама савахтані?" - що означає у перекладі: "Боже мій, Боже мій! Чому єси покинув мене?"

Деякі з тих, що там стояли, почувши те, казали: "Он, Іллю кличе!"

Побіг один і, намочивши губку оцтом та настромивши на тростину, давав йому пити, кажучи: "Чекайте, побачимо, чи прийде Ілля зняти його!"

А Ісус, голосом сильним скрикнувши, віддав духа.

Тоді завіса в храмі роздерлася надвоє, зверху аж донизу.

Бачивши ж сотник, що стояв проти нього, що так віддав духа, сказав: "Чоловік цей справді був Син Божий."

Були й жінки, що дивилися здалека. Між ними була Марія Магдалина, Марія, мати Якова Молодшого та Йосифа, і Саломія,

що слідом за ним ходили і йому услугували, як був він у Галилеї, та й багато інших, що з ним були прийшли в Єрусалим.

Коли настав уже вечір, - тому що була це п'ятниця, тобто перед суботою,

- Йосиф Ариматейський, поважний радник, що й сам очікував Божого Царства, прибув і, сміливо ввійшовши до Пилата, попросив тіло Ісуса.

Пилат же здивувався, що вже вмер; і прикликавши сотника, спитав його, чи давно помер.

Довідавшись від сотника, він видав Йосифові тіло;

а Йосиф, купивши полотно, зняв його, обгорнув полотном і поклав його у гробі, що був висічений у скелі; потім прикотив камінь до входу гробу;

Марія ж Магдалина й Марія, мати Йосифа, дивились, де його покладено.

Переклад Огієнка

А первосвященики з старшими й книжниками, та ввесь синедріон, зараз уранці, нараду вчинивши, зв'язали Ісуса, повели та й Пилатові видали.

А Пилат запитався Його: Чи Ти Цар Юдейський? А Він йому в відповідь каже: Сам ти кажеш...

А первосвященики міцно Його винуватили.

Тоді Пилат знову Його запитав і сказав: Ти нічого не відповідаєш? Дивись, як багато проти Тебе свідкують!

А Ісус більш нічого не відповідав, так що Пилат дивувався.

На свято ж він їм відпускав був одного із в'язнів, котрого просили вони.

Був же один, що звався Варавва, ув'язнений разом із повстанцями, які за повстання вчинили були душогубство.

Коли ж натовп зібрався, він став просити Пилата зробити, як він завжди робив їм.

Пилат же сказав їм у відповідь: Хочете, відпущу вам Царя Юдейського?

Бо він знав, що Його через заздрощі видали первосвященики.

А первосвященики натовп підмовили, щоб краще пустив їм Варавву.

Пилат же промовив ізнов їм у відповідь: А що ж я чинитиму з Тим, що Його ви Юдейським Царем називаєте?

Вони ж стали кричати знов: Розіпни Його!

Пилат же сказав їм: Яке ж зло вчинив Він? А вони ще сильніше кричали: Розіпни Його!...

Пилат же хотів догодити народові, і відпустив їм Варавву. І видав Ісуса, збичувавши, щоб розп'ятий був.

Вояки ж повели Його до середини двору, цебто в преторій, і цілий відділ скликають.

І вони зодягли Його в багряницю і, сплівши з тернини вінка, поклали на Нього.

І вітати Його зачали: Радій, Царю Юдейський!

І тростиною по голові Його били, і плювали на Нього. І навколішки кидалися та вклонялись Йому...

І коли назнущалися з Нього, зняли з Нього багряницю, і наділи на Нього одежу Його. І Його повели, щоб розп'ясти Його.

І одного перехожого, що з поля вертався, Симона Кірінеянина, батька Олександра та Руфа, змусили, щоб хреста Йому ніс.

І Його привели на місце Голгофу, що значить Череповище.

І давали Йому пити вина, із миррою змішаного, але Він не прийняв.

І Його розп'яли, і поділили одежу Його, кинувши жереб про неї, хто що візьме.

Була ж третя година, як Його розп'яли.

І був написаний напис провини Його: Цар Юдейський.

Тоді розп'ято з Ним двох розбійників, одного праворуч, і одного ліворуч Його.

І збулося Писання, що каже: До злочинців Його зараховано!

А хто побіч проходив, то Його лихословили, головами своїми хитали й казали: Отак! Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш,

зійди із хреста, та спаси Самого Себе!

Теж і первосвященики з книжниками глузували й один до одного казали: Він інших спасав, а Самого Себе не може спасти!

Христос, Цар Ізраїлів, нехай зійде тепер із хреста, щоб побачили ми та й увірували. Навіть ті, що разом із Ним були розп'яті, насміхалися з Нього...

А як шоста година настала, то аж до години дев'ятої темрява стала по цілій землі.

О годині ж дев'ятій Ісус скрикнув голосом гучним та й вимовив: Елої, Елої, лама савахтані, що в перекладі значить: Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?

Дехто ж із тих, що стояли навколо, це почули й казали: Ось Він кличе Іллю!

А один із них побіг, намочив губку оцтом, настромив на тростину, і давав Йому пити й казав: Чекайте, побачим, чи прийде Ілля Його зняти!

А Ісус скрикнув голосом гучним, і духа віддав!...

І в храмі завіса роздерлась надвоє, від верху аж додолу.

А сотник, що насупроти Нього стояв, як побачив, що Він отак духа віддав, то промовив: Чоловік Цей був справді Син Божий!

Були ж і жінки, що дивились здалека, між ними Марія Магдалина, і Марія, мати Якова Молодшого та Йосії, і Саломія,

що вони, як Він був у Галілеї, ходили за Ним та Йому прислуговували; і інших багато, що до Єрусалиму прийшли з Ним.

А коли настав вечір, через те, що було Приготовлення, цебто перед суботою,

прийшов Йосип із Ариматеї, радник поважний, що сам сподівавсь Царства Божого, і сміливо ввійшов до Пилата, і просив тіла Ісусового.

А Пилат здивувався, щоб Він міг уже вмерти. І, покликавши сотника, запитався його, чи давно вже Розп'ятий помер.

І, дізнавшись від сотника, він подарував тіло Йосипові.

А Йосип купив плащаницю, і, знявши Його, обгорнув плащаницею, та й поклав Його в гробі, що в скелі був висічений. І каменя привалив до могильних дверей.

Марія ж Магдалина й Марія, мати Йосієва, дивилися, де ховали Його.

Переклад Куліша

І зараз уранцї, порадившись архи- єреї з старшими та письменниками, і вся рада, звязавши Ісуса, повели та й видали Пилатові.

І спитав Його Пилат: Чи ти єси цар Жидівський? Він же озвавшись, рече йому: Ти кажеш.

І винуватили Його архиєреї багато.

Пилат же знов спитав Його, кажучи: Не відказуєш нїчого? Он, скільки на Тебе сьвідкують;

Ісус же більш нїчого не відказав, так що дивував ся Пилат.

На сьвято ж відпускав він їм одного вязника, про которого просили.

Був же названий Варава з своїми затязцями увязнений, котрі під бунт убийство зробили.

І гукаючи народ, почав просити, щоб, як що-разу, зробив їм.

Пилат же відказав їм, говорячи: Чи хочете, щоб випустив вам царя Жидівського?

Знав бо, що через зависть видали Його архиєреї.

Архиєреї ж наустили народ, щоб лучче Вараву відпустив їм.

Пилат же, озвавшись ізнов, сказав їм: Що ж оце хочете, щоб зробив із тим, кого звете царем Жидівським?

Вони ж знов закричали: Розпни Його.

Пилат же каже їм: Яке ж бо зло зробив? Вони ж ще гірш кричали: Розпни Його.

Пилат же, хотївши народові догодити, відпустив їм Вараву, й передав Ісуса, побивши, щоб розпято Його.

Воїни ж повели Його в середину двору, чи то в Претор, і скликали всю роту.

І одягли Його в багряницю, і положили на Него, сплївши з тернини, вінець,

та й почали витати Його: Радуй ся, царю Жидівський!

І били Його по голові тростиною, і плювали на Него, й, кидаючись на колїна, кланялись Йому.

І, як насьміялись із Него, роздягнули Його з багряницї, і одягнули Його в одежу Його, та й виводять Його, щоб розпяти Його.

І заставили мимойдучого якогось Симона Киринея, ідучого з поля, батька Александра та Руфа, щоб нїс хрест Його.

І приводять Його на Голготу місце, що прозване Черепове місце.

І дали Йому пити вина з смирною; Він же не прийняв.

І розпинателї Його подїлили одежу Його, кинувши жереб на неї, що кому впаде.

Була ж година третя, і розпяли Його.

І була надпись вини Його надписана: Цар Жидівський.

І розпяли з Ним двох розбійників, одного по правицї, а одного по лївицї в Него.

І справдилось писаннє, що глаголе: І з беззаконними полїчено Його.

І мимоходячі хулили Його, киваючи головами своїми та говорячи: Овва! Ти, що руйнуєш церкву і в три днї будуєш,

спаси себе й зійди з хреста.

Так само й архиєреї, насьміхаючись один до одного з письменниками, казали: Инших спасав, себе не може спасти.

Христос, цар Жидівський, нехай зійде тепер з хреста, щоб побачили ми, й увіруємо. І розпяті з Ним зневажали Його.

Як же настала година шеста, темрява стала по всїй землї аж до години девятої.

А години девятої покликнув Ісус голосом великим: Елоі, Елоі, лама саватани? що єсть перекладом: Боже мій, Боже мій, на що мене покинув єси?

І деякі з тих, що тут стояли, почувши казали: Ось Ілию кличе.

Побігши ж один і сповнивши губку оцтом, і настромивши на тростину, поїв Його, кажучи: Стривайте, побачимо, чи прийде Ілия зняти Його.

Ісус же, пустивши голос великий, зітхнув.

І завіса церковня роздерлась надвоє з верху аж до низу.

Бачивши ж сотник, що там стояв проти Него, що, так закричавши, зітхнув, каже: Справдї чоловік сей Син був Божий.

Були ж і жінки, оддалеки дивлячись, між котрими була й Мария Магдалина, й Мария, Якова меншого та Йосиї мати, й Саломия,

що, й як був у Галилеї, ходили слїдом за Ним, і послугували Йому, і инших багато, що поприходили з Ним у Єрусалим.

А як уже настав вечір, бо була пятниця, чи то перед суботою,

прийшов Йосиф з Ариматеї, поважний радник, що також сподївавсь царства Божого, й зосьмілившись, увійшов до Пилата й просив тїла Ісусового.

Пилат же дивувавсь, що вже вмер би; й покликавши сотника, спитав його, чи давно вмер.

А довідавшись од сотника, дав тїло Йосифові.

І, купивши плащеницю і знявши Його, обгорнув Його плащеницею, та й положив Його у гробі, що був висїчений із скелї, та й прикотив каменя до дверей гробу.

Мария ж Магдалина й Мария Йосиїна дивились, де Його положено.

Переклад УБТ Турконяка

Рано-вранці архиєреї радилися зі старшинами, книжниками та всім синедріоном і, зв'язавши Ісуса, повели й передали Пилатові.

Запитав Його Пилат: Чи ти Юдейський Цар? Він у відповідь мовив йому: Ти кажеш.

І архиєреї все обвинувачували Його.

Пилат же знову запитав Його, кажучи: Ти нічого не відповідаєш? Дивись, скільки проти тебе свідчать!

Ісус вже нічого не відповідав, а Пилат дивувався.

На кожне св'ято він відпускав їм одного в'язня, за якого просили.

Був один, що звався Варавою, ув'язнений з бунтівниками, які під час бунту вчинили вбивство.

Юрба підійшла й стала просити, щоб вчинив їм, як і раніше.

Пилат у відповідь їм сказав: Чи хочете, щоб я відпустив вам Юдейського Царя?

Бо знав, що це із заздрощів архиєреї Його видали.

Архиєреї ж підбурювали юрбу, щоб краще їм відпустив Вараву.

Пилат у відповідь знову сказав їм: То що хочете, щоб я зробив з тим, якого називаєте Юдейським Царем?

Вони знову закричали: Розіпни Його!

Пилат говорив їм: Але що злого зробив він? Вони ж ще більше закричали: Розіпни Його!

Пилат, бажаючи догодити юрбі, відпустив їм Варавву, а Ісуса, збичувавши, видав на розп'яття.

Вояки повели Його до середини двору, тобто в преторій, і скликали всю чоту.

Зодягли Його в багряницю, поклали на нього сплетеного тернового вінка,

почали вітати Його: Радій, Царю Юдейський!

Били Його по голові тростиною, плювали на нього і, падаючи на коліна, вклонялися Йому.

Коли наглумилися над ним, скинули з нього багряницю і зодягли в Його одяг. І вивели, щоб розіп'яти Його.

Примусили одного перехожого - Симона Киринейського, що повертався з поля, батька Олександра та Руфа, щоб узяв Його хрест.

Приводять Його на Голготу, місце, що в перекладі означає Лобне місце.

Дали Йому [пити] вино з миррою, але він не взяв.

І розіп'яли Його, і розділили Його одяг, кидаючи жереб, хто що візьме.

Була ж третя година, як розіп'яли Його.

І написали Його провину так: Юдейський Цар.

З ним розіп'яли двox розбійників, одного праворуч, другого ліворуч від нього.

[Збулося Писання, що каже: Його причислено до злочинців.]

Перехожі лихословили Його, киваючи своїми головами й кажучи: Овва, ти, що нищиш храм і за три дні відбудовуєш!

Ану порятуй себе самого - зійди з хреста!

Так само й архиєреї між собою говорили й глузували разом із книжниками: Інших урятував, а себе не може врятувати!

Христос, Цар Ізраїлю, хай-но зійде тепер з хреста, щоб ми побачили і повірили [в нього]. Розіп'яті з ним також Його зневажали.

Як настала шоста година, впала темрява по всій землі до дев'ятої години.

А о дев'ятій годині Ісус закричав дужим голосом: Елої, Елої, лама савахтані? Що означає в перекладі: Боже мій, Боже мій, чому ти мене покинув?

Деякі з тих, що там стояли, почувши те, казали: Ось, кличе Іллю!

А один, побігши, наповнив губку оцтом, прикріпив її до тростини і дав Йому пити, примовляючи: Чекайте, побачимо, чи прийде Ілля Його зняти.

Ісус голосно скрикнув - і віддав духа.

Тоді завіса в храмі роздерлася надвоє - згори додолу.

Сотник, що стояв навпроти нього, побачивши, як він віддав духа, промовив: Справді, ця людина була Божим Сином.

Були тут жінки, які здаля дивилися: між ними Марія Магдалина, Марія - мати Якова молодшого і мати Йосії, і Соломія.

Коли він був у Галилеї, вони ходили за ним і прислуговували Йому; і багато інших, які прийшли з ним до Єрусалима.

Коли звечоріло, - а була п'ятниця, яка є перед суботою, -

прийшов Йосип, що з Ариматеї, - поважний радник, котрий сам очікував Божого Царства, - і відважився піти до Пилата й попросити Ісусове тіло.

Пилат здивувався, що він уже помер; викликавши сотника, запитав його, чи давно помер?

Довідавшись від сотника, дав тіло Йосипові.

Той купив полотно, зняв Його тіло, обвинув полотном і поклав Його до гробниці, що була висічена в скелі, привалив камінь до входу в гробницю.

Марія Магдалина і Йосієва мати Марія дивилися, де Його поклали.

Російський синодальний переклад

Немедленно поутру первосвященники со старейшинами и книжниками и весь синедрион составили совещание и, связав Иисуса, отвели и предали Пилату.

Пилат спросил Его: Ты Царь Иудейский? Он же сказал ему в ответ: ты говоришь.

И первосвященники обвиняли Его во многом.

Пилат же опять спросил Его: Ты ничего не отвечаешь? видишь, как много против Тебя обвинений.

Но Иисус и на это ничего не отвечал, так что Пилат дивился.

На всякий же праздник отпускал он им одного узника, о котором просили.

Тогда был в узах некто, по имени Варавва, со своими сообщниками, которые во время мятежа сделали убийство.

И народ начал кричать и просить Пилата о том, что он всегда делал для них.

Он сказал им в ответ: хотите ли, отпущу вам Царя Иудейского?

Ибо знал, что первосвященники предали Его из зависти.

Но первосвященники возбудили народ просить, чтобы отпустил им лучше Варавву.

Пилат, отвечая, опять сказал им: что же хотите, чтобы я сделал с Тем, Которого вы называете Царем Иудейским?

Они опять закричали: распни Его.

Пилат сказал им: какое же зло сделал Он? Но они еще сильнее закричали: распни Его.

Тогда Пилат, желая сделать угодное народу, отпустил им Варавву, а Иисуса, бив, предал на распятие.

А воины отвели Его внутрь двора, то есть в преторию, и собрали весь полк,

и одели Его в багряницу, и, сплетши терновый венец, возложили на Него;

и начали приветствовать Его: радуйся, Царь Иудейский!

И били Его по голове тростью, и плевали на Него, и, становясь на колени, кланялись Ему.

Когда же насмеялись над Ним, сняли с Него багряницу, одели Его в собственные одежды Его и повели Его, чтобы распять Его.

И заставили проходящего некоего Киринеянина Симона, отца Александрова и Руфова, идущего с поля, нести крест Его.

И привели Его на место Голгофу, что значит: Лобное место.

И давали Ему пить вино со смирною; но Он не принял.

Распявшие Его делили одежды Его, бросая жребий, кому что взять.

Был час третий, и распяли Его.

И была надпись вины Его: Царь Иудейский.

С Ним распяли двух разбойников, одного по правую, а другого по левую сторону Его.

И сбылось слово Писания: и к злодеям причтен.

Проходящие злословили Его, кивая головами своими и говоря: э! разрушающий храм, и в три дня созидающий!

спаси Себя Самого и сойди со креста.

Подобно и первосвященники с книжниками, насмехаясь, говорили друг другу: других спасал, а Себя не может спасти.

Христос, Царь Израилев, пусть сойдет теперь с креста, чтобы мы видели, и уверуем. И распятые с Ним поносили Его.

В шестом же часу настала тьма по всей земле и продолжалась до часа девятого.

В девятом часу возопил Иисус громким голосом: Элои! Элои! ламма савахфани? - что значит: Боже Мой! Боже Мой! для чего Ты Меня оставил?

Некоторые из стоявших тут, услышав, говорили: вот, Илию зовет.

А один побежал, наполнил губку уксусом и, наложив на трость, давал Ему пить, говоря: постойте, посмотрим, придет ли Илия снять Его.

Иисус же, возгласив громко, испустил дух.

И завеса в храме раздралась надвое, сверху донизу.

Сотник, стоявший напротив Его, увидев, что Он, так возгласив, испустил дух, сказал: истинно Человек Сей был Сын Божий.

Были тут и женщины, которые смотрели издали: между ними была и Мария Магдалина, и Мария, мать Иакова меньшего и Иосии, и Саломия,

которые и тогда, как Он был в Галилее, следовали за Ним и служили Ему, и другие многие, вместе с Ним пришедшие в Иерусалим.

И как уже настал вечер, - потому что была пятница, то есть день перед субботою, -

пришел Иосиф из Аримафеи, знаменитый член совета, который и сам ожидал Царствия Божия, осмелился войти к Пилату, и просил тела Иисусова.

Пилат удивился, что Он уже умер, и, призвав сотника, спросил его, давно ли умер?

И, узнав от сотника, отдал тело Иосифу.

Он, купив плащаницу и сняв Его, обвил плащаницею, и положил Его во гробе, который был высечен в скале, и привалил камень к двери гроба.

Мария же Магдалина и Мария Иосиева смотрели, где Его полагали.