14

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

Два дні ж по тому мала бути Пасха й Опрісноки, тож первосвященики та книжники шукали, як би його схопити підступом і вбити,

але, мовляв, не під час свята, щоб розруху не було в народі!

І як був у Витанії, в домі Симона прокаженого, і коли він був за столом, то підійшла жінка з алябастровою посудиною щирого дорогоцінного нарду й, розбивши ту посудину, вилила йому на голову.

Деякі обурилися між собою: "Навіщо, мовляв, така втрата мира!

Таж її можна було продати більш, ніж за триста динаріїв, а гроші бідним дати!" І вони ремствували на неї.

Але Ісус сказав: "Лишіть її. Чого її бентежите? Вона зробила супроти мене добрий вчинок.

Бідних бо ви завжди маєте з собою і, коли захочете, можете їм добро чинити; мене ж не завжди маєте.

Що могла, те зробила; вона заздалегідь намастила моє тіло на похорон.

Істинно кажу вам: По цілім світі, скрізь, де тільки буде проповідувана ця Євангелія, оповідатимуть і те, що вона зробила, на пам'ятку про неї."

Юда ж Іскаріотський, один з дванадцятьох, пішов до первосвящеників, щоб видати його їм.

Вони, почувши це, зраділи й обіцяли дати йому гроші. І він шукав, як би його видати у сприятливий час.

А першого дня Опрісноків, коли жертвували Пасху, кажуть до нього учні: "Де хочеш, щоб ми йшли й приготували, - щоб ти їв Пасху?"

І послав двох із своїх учнів, і сказав їм: "Ідіть у місто; і стріне вас чоловік, що нестиме жбан води; йдіть лишень за ним,

і куди він увійде, скажіть господареві дому: Учитель питає: Де моя світлиця, в якій я міг би спожити з учнями моїми Пасху?

І він вам покаже світлицю велику, вистелену килимами та готову. Там приготуйте нам."

Учні пішли, прибули до міста і знайшли, як він сказав їм, та й приготували Пасху.

Якже настав вечір, - приходить з дванадцятьма.

І коли вони сиділи за столом та споживали, Ісус промовив: "Істинно кажу вам, один з вас, який їсть зо мною, мене видасть."

Вони засмутились і один по одному заходились його питати: "Чи не я?"

Він відповів їм: "Один з дванадцятьох, що вмачає зо мною руку в миску.

Син Чоловічий іде, як написано про нього; але горе тому чоловікові, що зрадить Сина Чоловічого. Краще було б не родитись чоловікові тому!"

І коли вони їли, Ісус узяв хліб, благословив, розломив і дав їм, кажучи: "Беріть, це моє тіло."

Потім узяв чашу, воздав хвалу, дав їм, і пили з неї всі.

Та й сказав їм: "Це моя кров Завіту, що проливається за багатьох.

Істинно кажу вам, що не питиму вже від плоду винограду аж по той день, як новим буду його пити в Царстві Божім."

І, проспівавши, вийшли на гору Оливну.

І сказав їм Ісус: "Усі ви спокуситеся, бо написано: Вдарю пастиря, і вівці розбіжаться.

Та по моїм воскресінні випереджу вас у Галилеї."

. А Петро сказав до нього: "Навіть коли й усі спокусяться, - та не я!"

Відповів йому Ісус: "Істинно кажу тобі, що ти сьогодні, цієї ночі, заки півень заспіває двічі, тричі мене відречешся."

А він ще більше твердив: "Хоч би мені прийшлося з тобою і вмерти, не відречусь я тебе!" І всі так само говорили.

І приходять вони на місце, що зветься Гетсиманія, - то й каже своїм учням: "Посидьте тут, поки я помолюся."

І взяв із собою Петра, Якова та Йоана, і почав жахатись та тривожитись.

Потім каже до них: "Душа моя вся смутиться аж до смерти. Лишіться тут і чувайте."

Пройшовши трохи далі, він припав до землі й почав молитися, щоб, якщо можливо, минула його ця година.

І мовив: "Авва - Отче, усе тобі можливе: віддали від мене цю чашу! Та не що я хочу, а що ти."

І приходить, і знаходить їх уві сні, та й каже до Петра: "Симоне, ти спиш? Не міг єси чувати ані однієї години?

Чувайте ж, моліться, щоб не ввійти в спокусу. Дух бадьорий, але тіло кволе!"

І знову, відійшовши, молився та промовляв те саме слово.

І, повернувшися, знову знайшов їх уві сні, очі бо в них були отяжілі й вони не знали, що йому відказати.

Повернувся він утретє й каже їм: "Спите ще й спочиваєте? Досить, прийшла година: ось Син Чоловічий буде виданий у руки грішникам.

Уставайте, ходімо! Зрадник мій ось наблизився!"

І відразу ж, коли він ще говорив, прибув Юда, один з дванадцятьох, а з ним юрба з мечами та киями - від первосвящеників, книжників і старших.

Його зрадник дав їм знак, кажучи: "Кого поцілую, той і є: беріте його й ведіте обережно."

І скоро він прибув, то підійшов до Ісуса та й каже: Учителю - і поцілував його.

А вони наклали на нього руки й схопили його.

Один же з тих, що там були, витяг меч, вдарив слугу первосвященика й відтяв йому вухо.

Тоді Ісус, звернувшись до них, сказав їм: "Немов на розбійника ви вийшли з мечами та киями, щоб мене спіймати.

Щодня був я між вами, навчаючи у храмі, і ви мене не схопили. Та це - щоб збулося Писання."

Тоді всі, лишивши його, повтікали.

Якийсь же юнак, загорнений в одне лиш покривало, йшов за ним. Його схопили,

тож він, покинувши покривало, втік від них нагий.

І повели Ісуса до первосвященика; і зібрались усі первосвященики, старші та книжники.

Петро ж ішов слідом за ним здалека аж усередину до двору первосвященика і, сівши з слугами, грівся при ватрі.

Первосвященики ж і вся рада шукали свідчення на Ісуса, щоб його вбити, та не знаходили.

Багато бо свідчило неправдиво проти нього, але свідчення їхні не були згідні.

А деякі, підвівшись, так свідчили проти нього ложно:

"Ми чули, як він говорив: Зруйную храм цей рукотворний і за три дні збудую інший, нерукотворний."

Та й це їхнє свідчення не було однозгідне.

Тоді первосвященик, уставши посередині, спитав Ісуса, мовивши: "Не відказуєш нічого, коли оці свідчать проти тебе?"

Та він мовчав і нічого не відповідав. Знову спитав його первосвященик і каже йому: "Чи ти єси Христос, Син Благословенного?"

"Я є, - відповів Ісус, - і побачите Сина Чоловічого, який сидітиме праворуч Всемогутнього та йтиме по хмарах небесних."

Отож первосвященик роздер свою одежу й каже: "Навіщо нам іще свідків?

Ви чули богохульство! Як вам здається?" І всі вони присудили, що смерти він гідний.

Тож деякі стали плювати на нього, закривати йому лице й били його по щоках та приказували: "Пророкуй!" А й слуги били його по обличчі.

Коли Петро був унизу на подвір'ї, приходить одна з служниць первосвященика

і, побачивши Петра, що грівся, придивилась до нього та й каже: "А й ти був з Ісусом Назарянином."

Та він відрікся, кажучи: "Не знаю і не розумію, що ти таке кажеш." Та й вийшов геть на переддвір'я, - а півень і заспівав!

Служниця ж, побачивши його знову, почала говорити тим, що там стояли: "Цей з їхніх."

Та він відрікся знову. І трохи згодом ті, що там стояли, сказали до Петра: "Ти й справді з їхніх, бо ти галилеянин."

Він же став клястися і божитися, мовляв, не знаю цього чоловіка, про якого кажете.

І тієї ж миті півень заспівав удруге. І згадав Петро слово, що Ісус був промовив до нього: "Перше ніж півень заспіває двічі, - тричі мене відречешся." Та й заридав гірко.

Переклад Огієнка

За два ж дні була Пасха й Опрісноки. А первосвященики й книжники стали шукати, як би підступом взяти Його та забити.

Вони говорили: Та не в свято, щоб бува колотнеча в народі не сталась.

Коли ж Ісус був у Віфанії, у домі Симона, на проказу слабого, і сидів при столі, підійшла одна жінка, алябастрову пляшечку маючи щирого нардового дуже цінного мира. І розбила вона алябастрову пляшечку, і вилила миро на голову Йому!

А дехто обурювались між собою й казали: Нащо таке марнотратство на миро?

Бо можна було б це миро продати більше, як за три сотні динаріїв, і вбогим роздати. І нарікали на неї.

Ісус же сказав: Залишіть її! Чого прикрість їй робите? Вона добрий учинок зробила Мені.

Бо вбогих ви маєте завжди з собою, і коли схочете, можете їм робити добро, Мене ж не постійно ви маєте.

Що могла, те зробила вона: заздалегідь намастила Моє тіло на похорон...

Поправді кажу вам: де тільки ця Євангелія проповідувана буде в цілому світі, на пам'ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!

Юда ж Іскаріотський, один із Дванадцятьох, подався до первосвящеників, щоб їм Його видати.

А вони, як почули, зраділи, і обіцяли йому срібняків за те дати. І він став вишукувати, як би слушного часу їм видати Його.

А першого дня Опрісноків, коли пасху приношено в жертву, сказали Йому Його учні: Куди хочеш, щоб пішли й приготували ми Тобі пасху спожити?

І посилає Він двох із Своїх учнів, і каже до них: Підіть до міста, і стріне вас чоловік, що нестиме в глекові воду, то йдіть за ним.

І там, куди він увійде, скажіть до господаря дому: Учитель питає: Де кімната Моя, в якій Я споживу зо Своїми учнями пасху?

І він вам покаже великую горницю, вистелену та готову: там приготуйте для нас.

І учні пішли, і до міста прийшли, і знайшли, як Він їм сказав, і зачали вони пасху готувати.

А коли настав вечір, Він приходить із Дванадцятьма.

І як сиділи вони при столі й споживали, промовив Ісус: Поправді кажу вам, що один з-поміж вас, який споживає зо Мною, видасть Мене...

Вони зачали сумувати, і один по одному питати Його: Чи не я?

А Він їм сказав: Один із Дванадцятьох, що в миску мачає зо Мною...

Людський Син справді йде, як про Нього написано; та горе тому чоловікові, що видасть він Людського Сина! Було б краще тому чоловікові, коли б він не родився!...

Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і дав їм, і сказав: Прийміть, споживайте, це тіло Моє!

І взяв Він чашу, і, вчинивши подяку, подав їм, і пили з неї всі.

І промовив до них: Це кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається.

Поправді кажу вам, що віднині не питиму Я від плоду виноградного до того дня, як новим буду пити його в Царстві Божім!

А коли відспівали вони, на гору Оливну пішли.

Промовляє тоді їм Ісус: Усі ви спокуситесь ночі цієї, як написано: Уражу пастиря, і розпорошаться вівці!

По воскресенні ж Своїм Я вас випереджу в Галілеї.

І відізвався до Нього Петро: Хоч спокусяться й усі, та не я!

Ісус же йому відказав: Поправді кажу тобі, що сьогодні, цієї ось ночі, перше ніж заспіває півень двічі, відречешся ти тричі від Мене!

А він ще сильніш запевняв: Коли б мені й умерти з Тобою, я не відречуся Тебе! Так же само сказали й усі...

І приходять вони до місцевости, на ім'я Гефсиманія, і каже Він учням Своїм: Посидьте ви тут, поки Я помолюся.

І, взявши з Собою Петра, і Якова та Івана, Він зачав сумувати й тужити...

І сказав Він до них: Обгорнена сумом смертельним душа Моя! Залишіться тут і пильнуйте!

І Він відійшов трохи далі, припав до землі, та й благав, щоб, як можна, минула Його ця година.

І благав Він: Авва-Отче, Тобі все можливе: пронеси мимо Мене цю чашу!... А проте, не чого хочу Я, але чого Ти...

І вернувся, і знайшов їх, що спали, та й каже Петрові: Симоне, спиш ти? Однієї години не зміг попильнувати?

Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в спокусу, бадьорий бо дух, але немічне тіло!

І знову пішов і молився, те саме промовивши слово.

А вернувшись, ізнову знайшов їх, що спали, бо зважніли їм очі були. І не знали вони, що Йому відказати...

І вернувсь Він утретє, та й каже до них: Ви ще далі спите й спочиваєте? Скінчено, надійшла та година: у руки грішникам ось видається Син Людський!...

Уставайте, ходім, ось наблизивсь Мій зрадник...

І зараз, як Він ще говорив, прийшов Юда, один із Дванадцятьох, а з ним люди з мечами та киями від первосвящеників, і книжників, і старших.

А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: Кого я поцілую, то Він, беріть Його, і обережно ведіть.

І, прийшовши, підійшов він негайно та й каже: Учителю! І поцілував Його...

Вони ж руки свої наклали на Нього, і схопили Його.

А один із тих, що стояли навколо, меча вихопив та й рубонув раба первосвященика, і відтяв йому вухо.

А Ісус їм промовив у відповідь: Немов на розбійника вийшли з мечами та киями, щоб узяти Мене.

Я щодня був із вами у храмі, навчаючи, і Мене не взяли ви. Але, щоб збулися Писання.

Тоді всі полишили Його й повтікали...

Один же юнак, по нагому загорнений у покривало, ішов услід за Ним. І хапають його.

Але він, покривало покинувши, утік нагий.

А Ісуса вони повели до первосвященика. І зійшлися всі первосвященики й старші та книжники.

Петро ж здалека йшов услід за Ним до середини двору первосвященика; і сидів він із службою, і грівсь при огні.

А первосвященики та ввесь синедріон шукали посвідчення на Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть, і не знаходили.

Бо багато-хто свідчив фальшиво на Нього, але не було згідних свідчень.

Тоді деякі встали, і кривосвідчили супроти Нього й казали:

Ми чули, як Він говорив: Я зруйную цей храм рукотворний, і за три дні збудую інший, нерукотворний.

Але й так не було їхнє свідчення згідне.

Тоді встав насередині первосвященик, та й Ісуса спитав і сказав: Ти нічого не відповідаєш, що свідчать вони проти Тебе?

Він же мовчав, і нічого не відповідав. Первосвященик ізнову спитав Його, до Нього говорячи: Чи Христос Ти, Син Благословенного?

А Ісус відказав: Я! І побачите ви Сина Людського, що сидітиме по правиці сили Божої, і на хмарах небесних приходитиме!

Роздер тоді первосвященик одежу свою та й сказав: На що нам ще свідки потрібні?

Ви чули цю богозневагу. Як вам здається? Вони ж усі присудили, що Він умерти повинен...

Тоді деякі стали плювати на Нього, і закривати обличчя Йому, і бити Його та казати Йому: Пророкуй! Служба теж Його била по щоках...

А коли Петро був на подвір'ї надолі, приходить одна із служниць первосвященика,

і як Петра вона вгледіла, що грівся, подивилась на нього та й каже: І ти був із Ісусом Назарянином!

Він же відрікся, говорячи: Не відаю, і не розумію, що кажеш... І вийшов назовні, на переддвір'я. І заспівав тоді півень.

Служниця ж, коли його вгледіла, стала знов говорити приявним: Цей із них!

І він знову відрікся. Незабаром же знов говорили приявні Петрові: Поправді, ти з них, бо ти галілеянин. Та й мова твоя така сама.

А він став клястись та божитись: Не знаю Цього Чоловіка, про Якого говорите ви!

І заспівав півень хвилі тієї подруге. І згадав Петро слово, що Ісус був промовив йому: Перше ніж заспіває півень двічі, відречешся ти тричі від Мене. І кинувся він, та й плакати став...

Переклад Куліша

Була ж пасха й опрісноки по двох днях; і шукали архиєреї, та письменники, як би Його, підступом узявши, вбити.

Та казали: Тільки не в сьвято, щоб бучі не було в народї.

А як був Він у Витаниї, в господї Симона прокаженного, та сидїв за столом, прийшла жінка, маючи любастровий збаночок мира нардового, правдивого, предорогого, й розбивши посудинку, злила Йому на голову.

Були ж деякі, що сердились у собі, кажучи: На що ся втрата мира?

Можна бо було се продати більш нїж за триста денариїв, та дати вбогим. І дорікали їй.

Ісус же рече: Оставте її. На що завдаєте їй жалю? добре дїло вчинила на менї.

Всякого бо часу вбогих маєте з собою, і коли схочете, можете їм добро робити; мене ж не всякого часу маєте.

Що змогла ся, зробила: попередила намастити тїло моє на погребеннє.

Істино глаголю вам: Де б нї проповідувалась євангелия ся по всьому сьвіту, казати меть ся й те, що зробила оця, на спомин її.

А Юда Іскариоцький, один з дванайцятьох, пійшов до архиєреїв, щоб їм зрадити Його.

Вони ж почувши, зрадїли, й обіцяли йому срібняків дати. І шукав, як би у добру годину Його зрадити.

І первого дня опрісночного, як пасхове ягня кололи, кажуть Йому ученики Його: Де хочеш, щоб пійшовши, наготовили Тобі їсти пасху?

І посилає двох з учеників своїх, і рече їм: Ідїть у город, і зустріне вас чоловік, несучи глек води; йдїть за ним,

і куди ввійде він, скажіть господареві: Що учитель каже: Де сьвітлиця, щоб пасху з учениками моїми менї їсти?

І він вам покаже гірницю простору, прибрану й готову; там приготовте нам.

І вийшли ученики Його, й прийшли в город, й знайшли, як Він сказав їм, і приготовили пасху.

І, як настав вечір, приходить з дванайцятьма.

І, як сидїли вони за столом та їли, рече Ісус: Істино глаголю вам: Що один з вас зрадить мене, котрий їсть зо мною.

Вони ж почали смутити ся і казати до Него один по одному: Аже ж не я? і другий: Аже ж не я?

Він же, озвавшись, рече їм: Один з дванайцяти, що вмочає зо мною руку в миску.

Син чоловічий іде, як писано про Него; горе ж чоловікові тому, що Сина чоловічого зрадить! Добре було б йому, коли б не родив ся чоловік той.

Як же їли вони, взявши Ісус хлїб і поблагословивши, ламав і давав їм, і рече: Прийміть їжте: се єсть тїло моє.

І, взявши чашу, й оддавши хвалу, подав їм, і пили з неї всї.

І рече їм: Се єсть кров моя нового завіту, що за многих проливаєть ся.

Істино глаголю вам: Що більше не пити му від плоду винограднього, аж до дня того, коли його пити му новим у царстві Божому.

І засьпівавши вони, вийшли на гору Оливну.

І рече їм Ісус: Що всї поблазнитесь мною ночи сієї, бо писано: Поражу пастиря і розсиплють ся вівцї.

Тільки ж по воскресенню моїм попереджу вас у Галилею.

Петр же рече Йому: Хоч і всї поблазнять ся, тільки не я.

І рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Що сьогоднї, ночи сієї, перш нїж двічи півень запїє, тричі відречеш ся мене.

Він же ще більш говорив: Хоч би менї і вмерти з Тобою, не відречусь Тебе. Так само ж і всї казали.

І приходять на врочище Гетсиман; і рече ученикам своїм: Сидїть тут, поки молити мусь.

І бере Петра, та Якова, та Йоана з собою, і почав скорбіти та вдаватись у тугу;

і рече їм: Тяжко сумна душа моя аж до смерти. Підождїть тут і пильнуйте.

І, пройшовши трохи далїй, припав до землї, і молив ся, щоб, коли можна, мимо йшла від Него ся година.

І рече: Авва, Отче, все можливе Тобі: мимо неси від мене чашу сю; тільки ж не що я хочу, а що Ти.

І приходить і знаходить їх сплячих, і рече до Петра: Симоне, ти спиш? не міг ти однієї години попильнувати?

Пильнуйте та молїть ся, щоб не ввійшли у спокусу. Дух-то охочий, тїло ж немошне.

І знов пійшовши, молив ся, те ж саме слово промовляючи.

І вернувшись знайшов їх знов сплячих: були бо їх очі важкі; і не знали вони, що Йому відказати.

І приходить утретє, і рече їм: Спіть уже й спочивайте. Годї, пристигла година; ось виданий буде Син чоловічий у руки грішникам.

Вставайте, ходїмо: ось зрадник мій наближуєть ся.

І зараз, як ще Він промовляв, приходить Юда, один з дванайцяти, й з ним багато народу з мечами й киями, від архиєреїв, та письменників, та старших.

Дав же зрадник Його знак їм, говорячи: кого поцїлую, той і єсть Він; беріть Його, та й ведїть осторожно.

І прийшовши, зараз приступив до Него, й каже: Учителю, учителю, та й поцїлував Його.

Вони ж наложили на Него руки свої, і взяли Його.

Один же хтось із тих, що стояли, вихопивши меча, вдарив слугу архиєрейського, й відтяв йому ухо.

І озвавшись Ісус, рече їм: Чи се як на розбійника вийшли ви з мечами та киями брати мене?

Що-дня був я з вами в церкві навчаючи, й не брали ви мене; та щоб справдились писання.

І, покинувши Його, всї повтїкали.

А один якийся молодець ійшов за ним, одягнений полотном по нагому, й хапають його молодцї (воїни);

він же, зоставивши полотно, нагий утїк од них.

І повели Ісуса до архиєрея; і сходять ся до него всї архиєреї, і старші й письменники.

А Петр оддалеки йшов за ними, аж у середину в двір архиєрейський; і сидїв із слугами, та й грівсь коло багаття.

Архиєреї ж і вся рада шукали на Ісуса сьвідчення, щоб убити Його, та й не знайшли.

Многі бо криво сьвідкували проти Него, й не сходились сьвідчення їх.

І деякі, вставши, криво сьвідкували на Него, кажучи:

Що ми чули, як він казав: Що я зруйную церкву сю рукотворну, й за три днї иншу нерукотворну збудую.

Та й так не сходились сьвідчення їх.

І ставши архиєрей посерединї, спитав Ісуса, кажучи: Нїчого не відказуєш? Що сї на Тебе сьвідкують?

Він же мовчав, і нїчого не відказав. Знов спитав Його архиєрей, і каже Йому: Чи Ти єси Христос, Син Благословенного?

Ісус же рече: Се я; і бачити мете Сина чоловічого, сидячого по правицї сили і йдучого на хмарах небесних.

Архиєрей же, роздерши одежу свою, каже: На що нам іще сьвідків?

Ви чули хулу: як вам здаєть ся? Вони ж усї осудили Його, що винен смерти.

І почали деякі плювати на Него, й закривати лице Йому, й бити по щоках Його, й казали Йому: Проречи; і слуги знущались над Ним.

І як був Петр у дворі внизу, приходить одна з дївчат архиєрейських,

і, бачивши Петра, що грієть ся, і позирнувши на него, каже: І ти був з Ісусом Назарянином?

Він же одрік ся, кажучи: Не знаю, анї розумію, що ти кажеш. І вийшов геть до придвору; а півень запіяв.

І дївчина, побачивши його знов, почала казати тим, що стояли: Що сей з них.

Він же знов одрік ся. І трохи згодом ті, що стояли, сказали знов Петрові: Справдї з них єси, бо ти й Галилеєць, і говірка твоя подобна.

Він же почав проклинатись та клястись: Що не знаю чоловіка сього, про котрого кажете.

І вдруге півень запіяв. І згадав Петр слово, що промовив йому Ісус: Що перш нїж півень запіє двічи, одречеш ся мене тричі. І став плакати.

Переклад УБТ Турконяка

Через два дні була Пасха й Опрісноки. Архиєреї та книжники вишукували, як Його підступом схопити і вбити.

Але, казали, щоб не на свято, аби не було якогось заколоту в народі.

Коли був він у Витанії в оселі Симона прокаженого і сидів за столом, прийшла жінка, що мала алебастрову пляшечку дорогоцінного пистикійського нардового мира. Надбивши алебастрову пляшечку, поливала Йому голову.

Деякі обурювалися між собою [і говорили]: Навіщо така трата мира?

Це миро можна продати більщ як за триста динаріїв та роздати бідним! Усе докоряли їй.

Ісус сказав: Лишіть її. Навіщо її бентежите? Вона добру справу зробила мені!

Завжди маєте бідних біля себе, і будь-коли можете робити їм добро; мене ж не завжди маєте.

Що вона могла - те й зробила: заздалегідь змастила моє тіло перед похороном.

Щиру правду кажу вам: де тільки проповідуватиметься [ця] Євангелія по всьому світі, - це, що вона зробила, буде сказано в її пам'ять.

І Юда Іскаріотський, один з дванадцятьох, пішов до архиєреїв, щоб Його їм видати.

А вони, як те почули, то зраділи й обіцяли йому срібняків дати. І він шукав, як би Його в сприятливий час видати.

Першого дня Опрісноків, коли жертвували на пасху, говорять Йому Його учні: Де хочеш, щоб приготували ми пасху, щоб спожив ти?

Посилає двох своїх учнів, каже їм: Ідіть до міста, зустріне вас чоловік, який воду в глечикові нестиме, - ідіть за ним.

Куди ввійде, - скажіть господареві дому, що Вчитель каже: Де моя світлиця, в якій споживатиму з моїми учнями пасху?

І той вам покаже велику світлицю - прибрану, готову: тут і приготуйте нам.

І відійшли учні, і прийшли до міста, і знайшли так, як сказав їм, - і приготували пасху.

Коли настав вечір, приходить з дванадцятьма.

Як сиділи за столом та їли, Ісус сказав: Щиру правду кажу вам, що один з вас, що їсть зі мною, видасть мене.

Почали вони сумувати і питати Його один за одним: Чи не я, бува, [і інший: Чи я]?

Він же сказав їм: Один з дванадцятьох, що вмокає зі мною в одній мисці.

Людський Син іде так, як написано про нього. Горе тій людині, через яку Син Людський буде зраджений. Краще було б тій людині не народжуватися.

Як вони їли, [Ісус] узяв хліб, поблагословив, переломив, дав їм і сказав: Візьміть, [споживайте], це тіло моє.

Узяв чашу, хвалу сказав, дав їм - і всі пили з неї.

Промовив їм: Це моя кров [Нового] Завіту, що проливається [за багатьох].

Щиру правду кажу вам, що більше не питиму плоду виноградного до того дня, коли Його питиму новим - у Божому Царстві.

І заспівавши, вийшли на Оливну гору.

Каже їм Ісус, що: Всі ви спокуситеся, бо написано: Вражу Пастиря - і розбредуться вівці.

Але потім, коли воскресну, то з'явлюся раніше вас у Галилеї.

Петро сказав Йому: Хай усі спокусяться, - але не я.

Каже йому Ісус: Щиру правду кажу тобі, що ти нині, цієї ночі, перш ніж двічі заспіває півень, ти тричі мене зречешся!

Він же ще сильніше запевняв: Якби я мав умерти з тобою, - все одно не зречуся тебе! Так само і всі казали.

І приходять до місця, що зветься Гетсиманія, і каже своїм учням: Сидіть тут, доки не помолюся.

Взяв з собою Петра, Якова та Івана і почав сумувати й тужити

та казати їм: Смертельно смутна моя душа - будьте тут і пильнуйте.

Відійшовши трохи, упав на землю і молився, щоб, коли це можливо, поминула Його ця година.

Казав: Авва, Батьку! Все для тебе можливе: зроби так, щоб поминула мене ця чаша; але хай буде не те, чого я хочу, але те, що ти.

І приходить - знаходить, що вони заснули; каже Петрові: Симоне, ти спиш? Ти не зміг пильнувати однієї години?

Не спіть і моліться, щоб не ввійти вам у спокусу, бо дух бадьорий, а тіло кволе.

І пішов знову, помолився, промовивши те ж слово.

А повернувшись, знайшов, що вони знову спали, бо очі їхні обважніли - та й не мали що відповісти.

Приходить утретє, каже їм: Спите далі і спочиваєте? Досить, прийшла година, і Людський Син видається в руки грішників.

Уставайте, ходімо, вже наблизився той, що мене зраджує.

Щойно він це вимовив, як з'явився Юда, один із дванадцятьох, і з ним юрба з мечами та колами від архиєреїв, книжників і старшин.

Той, що зрадив Його, дав їм знак, кажучи: Кого поцілую, той і є; схопіть Його і ведіть обережно.

Пішов, тут же підступив до нього й каже: Учителю! - і поцілував Його.

Ті ж простягли до нього руки - й схопили Його.

Один із тих, що стояли, витягнув меча і вдарив архиєреєвого раба та відрізав йому вухо.

Ісус сказав їм у відповідь: Ви вийшли зі зброєю і колами, наче проти розбійника, щоб мене схопити.

Кожного дня був я з вами, навчав у храмі, але не хапали ви мене; та нехай же збудуться Писання.

І всі полишили Його, втекли.

Один юнак ішов за ним, обгорнувшись наголо в простирадло. Схопили і його.

Але він, лишивши простирадло, втік [від них] голим.

Повели Ісуса до архиєрея. Зійшлися всі архиєреї, старшини та книжники.

Слідом за ним здалека йшов Петро - аж у двір архиєрея. Сів зі слугами та й грівся біля вогню.

Архиєреї, вся рада, шукали свідчень проти Ісуса, щоб Його вбити, але не знаходили.

Багато хто неправдиво свідчив проти нього, та свідчення ті не сходилися.

Деякі, піднімаючись, фальшиво наговорювали на нього так:

Ми чули, як він говорив, що зруйнує цей рукотворний храм і за три дні збудує інший, нерукотворний.

Але й це їхнє свідчення не підтвердилося.

Тоді архиєрей, ставши посередині, й запитав Ісуса і сказав: То не відповідаєш нічого на те, що проти тебе свідчать?

Він мовчав і не відповідав нічого. Вдруге архиєрей запитав Його і каже Йому: Чи ти Христос, Син Благословенного?

А Ісус сказав: Я ним є - і побачите Людського Сина, що сидітиме праворуч Сили і йтиме небесними хмарами.

Архиєрей роздер на собі одяг і сказав: Навіщо потрібні нам свідки?

Ви ж чули оце хулу, - як вам здається? І вони всі присудили, що Він повинен умерти.

Деякі почали плювати на нього, закривати Його обличчя, бити по щоках, ще й приказували Йому: Пророкуй! І слуги теж били Його в обличчя.

Петро був унизу на подвір'ї. Приходить рабиня архиєреєва,

побачила Петра, що грівся, глянула на нього й каже: І ти був з Ісусом Назарянцем.

Він зрікся, кажучи: Не знаю, не розумію, про що ти говориш. І вийшов у переддвір'я. І тут півень заспівав.

Рабиня, побачивши Його знову, почала говорити присутнім, що цей є із них.

Він знову зрікся. Невдовзі присутні казали Петрові: Справді, ти з них, бо ти галилеєць [і мова твоя та сама].

Він почав божитися, клястися, що не знає людини, про яку вони говорять.

І тут удруге заспівав півень. Згадав Петро слово, яке йому сказав Ісус: Перш ніж півень двічі заспіває, зречешся мене тричі. І почав плакати.

Російський синодальний переклад

Через два дня надлежало быть празднику Пасхи и опресноков. И искали первосвященники и книжники, как бы взять Его хитростью и убить;

но говорили: только не в праздник, чтобы не произошло возмущения в народе.

И когда был Он в Вифании, в доме Симона прокаженного, и возлежал, - пришла женщина с алавастровым сосудом мира из нарда чистого, драгоценного и, разбив сосуд, возлила Ему на голову.

Некоторые же вознегодовали и говорили между собою: к чему сия трата мира?

Ибо можно было бы продать его более нежели за триста динариев и раздать нищим. И роптали на нее.

Но Иисус сказал: оставьте ее; что ее смущаете? Она доброе дело сделала для Меня.

Ибо нищих всегда имеете с собою и, когда захотите, можете им благотворить; а Меня не всегда имеете.

Она сделала, что могла: предварила помазать тело Мое к погребению.

Истинно говорю вам: где ни будет проповедано Евангелие сие в целом мире, сказано будет, в память ее, и о том, что она сделала.

И пошел Иуда Искариот, один из двенадцати, к первосвященникам, чтобы предать Его им.

Они же, услышав, обрадовались, и обещали дать ему сребренники. И он искал, как бы в удобное время предать Его.

В первый день опресноков, когда заколали пасхального агнца, говорят Ему ученики Его: где хочешь есть пасху? мы пойдем и приготовим.

И посылает двух из учеников Своих и говорит им: пойдите в город; и встретится вам человек, несущий кувшин воды; последуйте за ним

и куда он войдет, скажите хозяину дома того: Учитель говорит: где комната, в которой бы Мне есть пасху с учениками Моими?

И он покажет вам горницу большую, устланную, готовую: там приготовьте нам.

И пошли ученики Его, и пришли в город, и нашли, как сказал им; и приготовили пасху.

Когда настал вечер, Он приходит с двенадцатью.

И, когда они возлежали и ели, Иисус сказал: истинно говорю вам, один из вас, ядущий со Мною, предаст Меня.

Они опечалились и стали говорить Ему, один за другим: не я ли? и другой: не я ли?

Он же сказал им в ответ: один из двенадцати, обмакивающий со Мною в блюдо.

Впрочем Сын Человеческий идет, как писано о Нем; но горе тому человеку, которым Сын Человеческий предается: лучше было бы тому человеку не родиться.

И когда они ели, Иисус, взяв хлеб, благословил, преломил, дал им и сказал: приимите, ядите; сие есть Тело Мое.

И, взяв чашу, благодарив, подал им: и пили из нее все.

И сказал им: сие есть Кровь Моя Нового Завета, за многих изливаемая.

Истинно говорю вам: Я уже не буду пить от плода виноградного до того дня, когда буду пить новое вино в Царствии Божием.

И, воспев, пошли на гору Елеонскую.

И говорит им Иисус: все вы соблазнитесь о Мне в эту ночь; ибо написано: поражу пастыря, и рассеются овцы.

По воскресении же Моем, Я предваряю вас в Галилее.

Петр сказал Ему: если и все соблазнятся, но не я.

И говорит ему Иисус: истинно говорю тебе, что ты ныне, в эту ночь, прежде нежели дважды пропоет петух, трижды отречешься от Меня.

Но он еще с большим усилием говорил: хотя бы мне надлежало и умереть с Тобою, не отрекусь от Тебя. То же и все говорили.

Пришли в селение, называемое Гефсимания; и Он сказал ученикам Своим: посидите здесь, пока Я помолюсь.

И взял с Собою Петра, Иакова и Иоанна; и начал ужасаться и тосковать.

И сказал им: душа Моя скорбит смертельно; побудьте здесь и бодрствуйте.

И, отойдя немного, пал на землю и молился, чтобы, если возможно, миновал Его час сей;

и говорил: Авва Отче! все возможно Тебе; пронеси чашу сию мимо Меня; но не чего Я хочу, а чего Ты.

Возвращается и находит их спящими, и говорит Петру: Симон! ты спишь? не мог ты бодрствовать один час?

Бодрствуйте и молитесь, чтобы не впасть в искушение: дух бодр, плоть же немощна.

И, опять отойдя, молился, сказав то же слово.

И, возвратившись, опять нашел их спящими, ибо глаза у них отяжелели, и они не знали, что Ему отвечать.

И приходит в третий раз и говорит им: вы все еще спите и почиваете? Кончено, пришел час: вот, предается Сын Человеческий в руки грешников.

Встаньте, пойдем; вот, приблизился предающий Меня.

И тотчас, как Он еще говорил, приходит Иуда, один из двенадцати, и с ним множество народа с мечами и кольями, от первосвященников и книжников и старейшин.

Предающий же Его дал им знак, сказав: Кого я поцелую, Тот и есть, возьмите Его и ведите осторожно.

И, придя, тотчас подошел к Нему и говорит: Равви! Равви! и поцеловал Его.

А они возложили на Него руки свои и взяли Его.

Один же из стоявших тут извлек меч, ударил раба первосвященникова и отсек ему ухо.

Тогда Иисус сказал им: как будто на разбойника вышли вы с мечами и кольями, чтобы взять Меня.

Каждый день бывал Я с вами в храме и учил, и вы не брали Меня. Но да сбудутся Писания.

Тогда, оставив Его, все бежали.

Один юноша, завернувшись по нагому телу в покрывало, следовал за Ним; и воины схватили его.

Но он, оставив покрывало, нагой убежал от них.

И привели Иисуса к первосвященнику; и собрались к нему все первосвященники и старейшины и книжники.

Петр издали следовал за Ним, даже внутрь двора первосвященникова; и сидел со служителями, и грелся у огня.

Первосвященники же и весь синедрион искали свидетельства на Иисуса, чтобы предать Его смерти; и не находили.

Ибо многие лжесвидетельствовали на Него, но свидетельства сии не были достаточны.

И некоторые, встав, лжесвидетельствовали против Него и говорили:

мы слышали, как Он говорил: Я разрушу храм сей рукотворенный, и через три дня воздвигну другой, нерукотворенный.

Но и такое свидетельство их не было достаточно.

Тогда первосвященник стал посреди и спросил Иисуса: что Ты ничего не отвечаешь? что они против Тебя свидетельствуют?

Но Он молчал и не отвечал ничего. Опять первосвященник спросил Его и сказал Ему: Ты ли Христос, Сын Благословенного?

Иисус сказал: Я; и вы узрите Сына Человеческого, сидящего одесную силы и грядущего на облаках небесных.

Тогда первосвященник, разодрав одежды свои, сказал: на что еще нам свидетелей?

Вы слышали богохульство; как вам кажется? Они же все признали Его повинным смерти.

И некоторые начали плевать на Него и, закрывая Ему лице, ударять Его и говорить Ему: прореки. И слуги били Его по ланитам.

Когда Петр был на дворе внизу, пришла одна из служанок первосвященника

и, увидев Петра греющегося и всмотревшись в него, сказала: и ты был с Иисусом Назарянином.

Но он отрекся, сказав: не знаю и не понимаю, что ты говоришь. И вышел вон на передний двор; и запел петух.

Служанка, увидев его опять, начала говорить стоявшим тут: этот из них.

Он опять отрекся. Спустя немного, стоявшие тут опять стали говорить Петру: точно ты из них; ибо ты Галилеянин, и наречие твое сходно.

Он же начал клясться и божиться: не знаю Человека Сего, о Котором говорите.

Тогда петух запел во второй раз. И вспомнил Петр слово, сказанное ему Иисусом: прежде нежели петух пропоет дважды, трижды отречешься от Меня; и начал плакать.