12

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

І почав до них промовляти притчами: "Один чоловік насадив виноградник, обвів його муром, видовбав винотоку, збудував башту, винайняв його виноградарям і від'їхав на чужину.

І послав він своєчасно до виноградарів слугу, щоб узяти від виноградарів свою частину плодів виноградних.

Вони ж його схопили, побили й відослали ні з чим.

І знов послав до них іншого слугу. Але й тому побили голову і зневажили.

Ще іншого він послав, а вони того - вбили. Та й багато інших - їх вони або побили, або повбивали.

Ще мав єдиного сина улюбленого - і його послав до них наостанку, кажучи: Матимуть пошану до мого сина.

Та виноградарі оті казали між собою: Це спадкоємець, нумо вб'ємо і його, то й спадщина буде наша.

І схопивши його, вбили та викинули з виноградника.

Що, отже, зробить господар виноградника? Прийде, вигубить виноградарів, а виноградник віддасть іншим.

Чи ви не читали цього Писання: Камінь, що його знехтували будівничі, став каменем наріжним.

Господь зробив це, і воно дивне в очах наших!"

І шукали, щоб його впіймати, але боялися народу, бо зрозуміли, що він до них сказав ту притчу. Тож, зоставивши його, відійшли.

Послали до нього декого з фарисеїв та іродіян, щоб його впіймати на слові.

Прийшли ті й кажуть до нього: "Учителю, знаємо, що ти щиросердий і не зважаєш ні на кого: бо не дивишся на обличчя людей, лише по правді наставляєш на путь Божу. Отож, чи личить давати данину кесареві, чи ні? Давати, чи не давати?"

Він же, знавши їхнє лукавство, сказав їм: "Чого мене спокушаєте? Принесіть мені динарій, щоб я бачив."

Вони й принесли. І каже їм: "Чий це образ і напис?" - "Кесарів", - ті йому відповідають.

Тоді Ісус промовив до них: "Віддайте кесареві, що кесареве, а Богові - що Боже." І вони дивувались йому.

І прийшли до нього садукеї, які кажуть, що немає воскресіння, і ставлять йому таке питання:

"Учителю, Мойсей був написав нам, що коли в когось помре брат і зоставить жінку, дітей же не зоставить, то щоб брат його взяв жінку і воскресив потомство братові своєму.

Сім братів було. Перший узяв жінку і помер, не лишивши потомства.

Узяв її другий - і помер, не лишивши потомства; так само і третій.

Ніякий із сімох не лишив потомства. А після всіх померла й жінка.

При воскресінні, як вони воскреснуть, - котрого з них вона буде жінкою? Бо семеро мали її за жінку."

Ісус же сказав їм: "Чи не тому ви помиляєтеся, що не знаєте Письма й Божої сили?

Бо як воскресають із мертвих, то ні женяться, ані заміж виходять, а будуть як ангели на небі.

А про мертвих - що вони воскреснуть - хіба ви не читали про той кущ в книзі Мойсея, як ото Бог сказав до нього: Я - Бог Авраама, Бог Ісаака й Бог Якова!

Він Бог не мертвих, а живих. Тож дуже ви помиляєтеся."

Один же з книжників, що чув їхню суперечку, а й бачив, як він їм добре відповів, підійшов і спитав його: "Яка перша з усіх заповідей?"

. Ісус відповів: "Перша - Слухай Ізраїлю! Наш Господь Бог - Господь Єдиний,

і будеш любити Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, усією душею твоєю, всією думкою твоєю й усією силою твоєю.

А друга: Будеш любити ближнього твого, як себе самого. Іншої, більшої від цих, заповіді немає."

І сказав йому книжник: "Добре, Учителю: ти сказав по правді, що він - Єдиний, і що нема іншого, крім нього.

А й що любити його усім серцем, усім розумом та силою всією, й любити ближнього, немов себе самого, - це більш, ніж усі всепалення та жертви."

Ісус же побачивши, що відрік розумно, сказав до нього: "Ти недалеко від Божого Царства." І ніхто не смів більше його запитувати.

Заговорив тоді Ісус і казав, навчаючи у храмі: "Як можуть книжники казати, що Христос - син Давидів?

Адже ж: Давид сам був промовив Святим Духом: Сказав Господь Владиці моєму: Сиди праворуч від мене, доки не покладу ворогів твоїх підніжком тобі під ноги.

Сам Давид зве його Господом; як же тоді він - його син?" І багато людей слухало його радо.

І він говорив у своїм повчанні: "Остерігайтесь книжників, що люблять проходжуватися у довгих шатах, вітання на майданах,

перші сидження у синагогах, перші місця на бенкетах,

що з'їдають доми вдовині й довго моляться для виду. На них буде суворіший присуд."

І сівши проти скарбоні, дивився, як народ кидає гроші у скарбоню. Чимало заможних кидали багато.

І ось прийшла одна вбога вдовиця і вкинула дві лепти, тобто кодрант.

І прикликавши своїх учнів, сказав їм: "Істинно кажу вам, що ота вбога вдовиця вкинула більш від усіх, які кидали у скарбоню.

Усі бо кидали з свого надміру, вона ж: з убозтва свого все, що мала, вкинула, - увесь свій прожиток."

Переклад Огієнка

І почав Він у притчах до них промовляти: Насадив був один чоловік виноградника, муром обгородив, видовбав у ньому чавило, башту поставив, і віддав його винарям, та й пішов.

А певного часу послав він раба до своїх винарів, щоб прийняти частину плоду з виноградника в тих винарів.

Та вони схопили його та й побили, і відіслали ні з чим.

І знову послав він до них раба іншого, та й того вони зранили в голову та зневажили.

Тоді вислав він іншого, і того вони вбили. І багатьох іще інших, набили одних, а одних повбивали.

І він мав ще одного, сина улюбленого. Наостанок послав і того він до них і сказав: Посоромляться сина мого!

А ті винарі міркували собі: Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, і нашою спадщина буде!

І вони схопили його та й убили, і викинули його за виноградник...

Отож, що пан виноградника зробить? Він прибуде та й вигубить тих винарів, і віддасть виноградника іншим.

Чи ви не читали в Писанні: Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем!

Від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших.

І шукали Його, щоб схопити, але побоялись народу. Бо вони зрозуміли, що про них Він цю притчу сказав. І, лишивши Його, відійшли.

І вони вислали деяких із фарисеїв та іродіянів до Нього, щоб зловити на слові Його.

Ті ж прийшли та й говорять Йому: Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і не зважаєш зовсім ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся, а наставляєш на Божу дорогу правдиво. Чи годиться давати податок для кесаря, чи ні? Давати нам, чи не давати?

А Ісус, знавши їх лицемірство, сказав їм: Чого ви Мене випробовуєте? Принесіть Мені гріш податковий, щоб бачити.

І принесли вони. А Він каже до них: Чий це образ і напис? Ті ж Йому відказали: Кесарів.

Ісус тоді каже в відповідь їм: Віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже! І дивувалися з Нього вони...

І прийшли до Нього ті саддукеї, що твердять, ніби нема воскресення, і запитали Його та сказали:

Учителю, Мойсей написав нам: Як помре кому брат, і полишить дружину, а дитини не лишить, то нехай його брат візьме дружину його, та й відновить насіння для брата свого.

Було сім братів. І перший взяв дружину й умер, не лишивши дітей.

Другий теж її взяв та й помер, і він не лишив дітей. Так само і третій.

І всі семеро не полишили дітей. А по всіх вмерла й жінка.

А в воскресенні, як воскреснуть вони, то котрому із них вона дружиною буде? Бо семеро мали за дружину її.

Ісус їм відказав: Чи ви не тому помиляєтесь, що не знаєте ані Писання, ані Божої сили?

Бо як із мертвих воскреснуть, то не будуть женитись, ані заміж виходити, але будуть, немов Анголи ті на небі.

Щождо мертвих, що воскреснуть, чи ж ви не читали в Мойсеєвій книзі, як при кущі сказав йому Бог, промовляючи: Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів,

Бо Він є Бог не мертвих, а живих! Тим то ви помиляєтесь дуже.

А один із тих книжників, що чув, як вони сперечались, та бачив, як добре Він відповідав їм, приступив та й спитався Його: Котра заповідь перша з усіх?

Ісус відповів: Перша: Слухай, Ізраїлю: наш Господь Бог Бог єдиний.

І: Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з цілої сили своєї! Це заповідь перша!

А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе! Нема іншої більшої заповіді над оці!

І сказав Йому книжник: Добре, Учителю! Ти поправді сказав, що Один Він, і нема іншого, окрім Нього,

і що Любити Його всім серцем, і всім розумом, і всією душею, і з цілої сили, і що Любити свого ближнього, як самого себе, це важливіше за всі цілопалення й жертви!

Ісус же, побачивши, що розумно той відповідь дав, промовив до нього: Ти недалеко від Божого Царства! І ніхто не насмілювався вже питати Його.

Потому Ісус відповів і промовив, у храмі навчаючи: Як то книжники кажуть, що ніби Христос син Давидів?

Адже той Давид Святим Духом сказав: Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!

Сам Давид Його Господом зве, як же Він йому син? І багато людей залюбки Його слухали.

Він же казав у науці Своїй: Стережіться тих книжників, що люблять у довгих одежах проходжуватись, і привіти на ринках,

і перші лавки в синагогах, і перші місця на прийняттях,

що вдовині хати поїдають, і моляться довго напоказ, вони тяжче осудження приймуть!

І сів Він навпроти скарбниці, і дививсь, як народ мідяки до скарбниці вкидає. І багато заможних укидали багато.

І підійшла одна вбога вдовиця, і поклала дві лепті, цебто гріш.

І покликав Він учнів Своїх та й промовив до них: Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю.

Бо всі клали від лишка свого, а вона поклала з убозтва свого все, що мала, свій прожиток увесь...

Переклад Куліша

І почав їм приповістями промовляти: Виноградник насадив чоловік, і обгородив тином, і викопав винотоку, й збудував башту, й передав його виноградарям, тай відїхав.

І післав до виноградарів у пору слугу, щоб у виноградарів узяв овощу винограднього.

Вони ж, ухопивши його, били, та й відослали впорожнї.

І знов післав до них иншого слугу, та й на того кидаючи каміннєм, пробили йому голову, й відослали зневаженого.

І знов иншого післав, та й того вбили, й багато инших, одних побили, а других повбивали.

Ще ж одного сина мавши, любого свого, післав і його до них на останок, говорячи: Що посоромляться сина мого.

Виноградарі ж тиї казали між собою: Що се наслїдник; ходїмо вбємо його, то й наше буде наслїдство.

І, взявши його, вбили, та й викинули геть із виноградника.

Що ж зробить пан виноградника? Прийде та й вигубить виноградарів, і дасть виноградник иншим.

Чи й писання сього не читали: Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою угла?

Від Господа стало ся се, й дивне в очах наших.

І шукали Його взяти, та лякались народу; зрозуміли бо, що до них приповість сказав; і зоставивши Його, пійшли.

І посилають до Него деяких Фарисеїв та Іродиян, щоб Його піймати словом.

Вони ж, прийшовши, кажуть Йому: Учителю, знаємо, що праведний єси, й не дбаєш нї про кого, бо не дивиш ся на лице людей, а на путь Божий правдою наставляєш. Годить ся данину кесареві давати, чи нї? Давати нам, чи не давати?

Він же, знаючи їх лицемірство, рече їм: Що мене спокушуєте? Принесїть менї денария, щоб я бачив.

Вони ж принесли. І рече їм: Чиє обличчє се й надпис? Вони ж сказали Йому: Кесареве.

І озвавшись Ісус, рече їм: Оддайте кесареве кесареві, а Боже Богові. І дивувались Йому.

І приходять Садукеї до Него, що кажуть: нема воскресення, та й питали Його, говорячи:

Учителю, Мойсей написав нам, що, як у кого брат умре та зоставить жінку, а дїтей не зоставить, дак щоб узяв брат його жінку його, й воскресив насїннє братові своєму.

Сїм оце братів було; й перший узяв жінку, і вмираючи, не зоставив насїння;

і другий узяв її, та й він не зоставив насїння; і третїй також так.

І брали її семеро, та й не зоставили насїння; остання з усїх умерла й жінка.

Оце ж у воскресенню, як воскреснуть, которого з них буде жінка? семеро бо мали її за жінку.

І озвавшись Ісус, рече їм: Чи не того ви помиляєтесь, що не знаєте писання, нї сили Божої?

Коли бо з мертвих устануть, то нї женять ся, нї віддають ся, а будуть як ангели на небесах.

Про мертвих же, що встають, хиба не читали в книзї Мойсейовій, як коло купини промовив до него Бог, глаголючи: Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів?

Не єсть Бог мертвих, а Бог живих. Ви оце вельми помиляєтесь.

І пруступивши один з письменників, почувши їх перепитуваннє, і вбачаючи, що добре їм відповів, спитав Його: Котора перша з усїх заповідь?

Ісус же відказав йому: Що перша з усїх заповідей: Слухай, Ізраїлю: Господь Бог ваш, Господь один єсть;

і: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю, і всією силою твоєю. Оце перша заповідь.

А друга подібна, така: Люби ближнього твого як себе самого. Більшої від сих иншої заповіди нема.

І каже Йому письменник: Добре, учителю; правду промовив єси, що один єсть Бог, і нема иншого, тільки Він;

і що любити Його всїм серцем, і всією думкою, і всією душею, і всією силою, і любити ближнього, як себе самого, се більше нїж усї огняні жертви й посьвяти.

І вбачаючи Ісус, що він розумно відказав, рече йому: Не далеко єси від царства Божого. І нїхто нїколи не важив ся Його питати.

І озвавшись Ісус, глаголав, навчаючи в церкві: Як се кажуть письменники, що Христос син Давидів?

Сам бо Давид промовив Духом сьвятим: "Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене, доки положу вороги твої підніжком ніг твоїх."

Сам оце ж Давид зве його Господем: звідкіля ж він син його? І багато народу слухало Його любо.

І глаголав їм у науцї своїй: Остерегайтесь письменників, що люблять в шатах ходити, та витання на торгах,

та перші сїдалища по школах, та перші місця на бенкетах;

що жеруть доми удовиць, і задля виду довго молять ся. Сї приймуть ще тяжчий осуд.

І сївши Ісус навпроти скарбони, дививсь, як народ кидає гроші в скарбону. І многі заможні кидали по багато.

І прийшовши одна вдовиця вбога, вкинула дві лепти, чи то шеляг.

І прикликавши учеників своїх, рече їм: Істино глаголю вам: Що вдовиця ся вбога більш усїх укинула, що кидали в скарбону.

Усї бо з достатку свого кидали, ся ж з недостатку свого: все, що мала, вкинула, увесь прожиток свій.

Переклад УБТ Турконяка

I почав до них промовляти притчами. Чоловік насадив виноградник, обгородив плотом, зладнав чавило, збудував башту і, передавши все винар'ям, відїхав.

У певний час послав раба до винарів узяти у винарів частину від плодів виноградних;

Ті, схопивши його, побили, послали ні з чим.

І знову послав до них іншого раба - і цьому розбили голову, насміялися.

Послав ще одного - і того вбили; отак і інших - одних били, других убивали.

Мав він одного улюбленого сина. Нарешті, послав його до них, уважаючи, що: Мого сина пошанують.

Ті ж винарі вирахували, що він є спадкоємцем, треба його вбити - і тоді спадщина буде їхньою.

Схопили його, вбили, викинули його з виноградника.

Отже, що зробить господар виноградника? Прийде і вигубить винарів, а виноградник віддасть іншим.

Чи не читали ви цього Писання: Камінь, що його знехтували будівничі, саме він став наріжним каменем!

Від Господа це сталося, і є дивовижним в наших очах!

Шукали нагоди Його схопити, але побоялися юрби. Зрозуміли, що притча ця - про них.

Але лишили Його, відійшли. Посилають до нього деяких з фарисеїв та іродіян, аби ті спіймали Його на слові.

Підступили та й кажуть Йому: Вчителю, знаємо, що ти є щирий, ні на кого не зважаєш, на людські обличчя не дивишся, а правдиво учиш дорогам Божим. Чи годиться ото давати податок кесареві, чи ні? Давати нам чи не давати?

Він же, знаючи їхню підступність, сказав їм: Навіщо ви мене випробовуєте? Принесіть мені динарій, щоб я Його побачив.

Вони принесли. Каже їм: Чий це образ і напис? Вони - Йому: Кесаря.

Тоді Ісус відказав їм: Віддайте кесареве - кесарю, а Боже - Богові. І дивувалися вони з Нього.

Приходять до Нього садукеї, - це ті, що кажуть, що ніби нема воскресіння, - і питають Його, кажучи:

Вчителю, Мойсей написав нам, що коли в когось помре брат і лишить дружину, а дітей не лишить, то хай візьме брат дружину померлого та й відновить потомство своєму братові.

Було сім братів. Перший одружився, але, помираючи, не лишив дітей.

Другий узяв її - і він помер, не лишивши дітей; і третій також.

І [взяли її] так семеро - і не лишили по собі потомства. Після всіх померла й жінка.

У воскресіння, коли вони воскреснуть, котрому з них буде вона дружиною? Бо семеро її мали за дружину.

Ісус сказав їм: Чи не тому помиляєтеся, що не знаєте ні Писання, ні Божої сили?

Бо коли воскресають із мертвих, то не одружуються і не віддаються, але є такими, як ангели на небі.

А про мертвих, що встають, хіба не читали ви в книгах Мойсея про те, що сказав йому Бог біля куща: Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів?

Не є він Богом мертвих, але живих! [Отож, ви] дуже помиляєтеся.

Один із книжників, почувши їхню суперечку і побачивши, як добре він їм відповів, підійшов і запитав Його: Яка заповідь є найпершою з усіх?

Ісус відповів, що найпершою є: Слухай, Ізраїлю, наш Господь Бог - єдиний Господь.

І ще: Люби Господа, Бога свого, всім серцем своїм, і всією своєю душею, і всім своїм розумом, і всією своєю силою. [Це перша заповідь.

А друга подібна до неї:] Люби свого ближнього, як самого себе! Iншої більшої заповіді від цих нема.

І сказав Йому книжник: Учителю, дуже добре відповів ти, що Бог є один і нема іншого, крім Нього,

і що любити Його всім серцем, усім розумом, [усією душею,] усією силою, і що любити ближнього, як себе самого, - це більше за всякі всепалення і жертви.

Ісус, побачивши, що він розумно відповів, сказав йому: Ти не далекий від Божого Царства. Ніхто не смів Його більше розпитувати.

У відповідь Ісус казав під час навчання в храмі: Як можуть говорити книжники, що Христос є сином Давида?

Сам же Давид промовив був під дією Святого Духа: Сказав Господь до Господа мого: Сядь праворуч мене, доки не покладу твоїх ворогів під твої ноги.

Сам Давид називає Його Господом, то як же може бути він його сином? І багато людей слухали Його з насолодою.

І казав у навчанні своїм: Стережіться книжників, що люблять прогулюватися в довгих шатах, приймати поздоровлення на ринках,

перші місця в синаґоґах та передні лави на бенкетах;

що проковтують доми вдовиць, але довго напоказ моляться, - вони одержать дуже тяжкий присуд.

Сівши навпроти скарбниці, дивився, як натовп кидає мідяки до скарбниці. Численні багатії вкидали чимало.

Підійшла одна бідна вдова і вкинула дві лепти, тобто кодрант.

Покликавши своїх учнів, сказав їм: Щиру правду кажу вам, що ця бідна вдовиця вкинула більше за всіх тих, що кидали тут до скарбниці;

бо всі вкидали надлишки, а вона дала зі свого убозтва все, що мала, увесь свій прожиток.

Російський синодальний переклад

И начал говорить им притчами: некоторый человек насадил виноградник и обнес оградою, и выкопал точило, и построил башню, и, отдав его виноградарям, отлучился.

И послал в свое время к виноградарям слугу - принять от виноградарей плодов из виноградника.

Они же, схватив его, били, и отослали ни с чем.

Опять послал к ним другого слугу; и тому камнями разбили голову и отпустили его с бесчестьем.

И опять иного послал: и того убили; и многих других то били, то убивали.

Имея же еще одного сына, любезного ему, напоследок послал и его к ним, говоря: постыдятся сына моего.

Но виноградари сказали друг другу: это наследник; пойдем, убьем его, и наследство будет наше.

И, схватив его, убили и выбросили вон из виноградника.

Что же сделает хозяин виноградника? - Придет и предаст смерти виноградарей, и отдаст виноградник другим.

Неужели вы не читали сего в Писании: камень, который отвергли строители, тот самый сделался главою угла;

это от Господа, и есть дивно в очах наших.

И старались схватить Его, но побоялись народа, ибо поняли, что о них сказал притчу; и, оставив Его, отошли.

И посылают к Нему некоторых из фарисеев и иродиан, чтобы уловить Его в слове.

Они же, придя, говорят Ему: Учитель! мы знаем, что Ты справедлив и не заботишься об угождении кому-либо, ибо не смотришь ни на какое лице, но истинно пути Божию учишь. Позволительно ли давать подать кесарю или нет? давать ли нам или не давать?

Но Он, зная их лицемерие, сказал им: что искушаете Меня? принесите Мне динарий, чтобы Мне видеть его.

Они принесли. Тогда говорит им: чье это изображение и надпись? Они сказали Ему: кесаревы.

Иисус сказал им в ответ: отдавайте кесарево кесарю, а Божие Богу. И дивились Ему.

Потом пришли к Нему саддукеи, которые говорят, что нет воскресения, и спросили Его, говоря:

Учитель! Моисей написал нам: если у кого умрет брат и оставит жену, а детей не оставит, то брат его пусть возьмет жену его и восстановит семя брату своему.

Было семь братьев: первый взял жену и, умирая, не оставил детей.

Взял ее второй и умер, и он не оставил детей; также и третий.

Брали ее за себя семеро и не оставили детей. После всех умерла и жена.

Итак, в воскресении, когда воскреснут, которого из них будет она женою? Ибо семеро имели ее женою?

Иисус сказал им в ответ: этим ли приводитесь вы в заблуждение, не зная Писаний, ни силы Божией?

Ибо, когда из мертвых воскреснут, тогда не будут ни жениться, ни замуж выходить, но будут, как Ангелы на небесах.

А о мертвых, что они воскреснут, разве не читали вы в книге Моисея, как Бог при купине сказал ему: Я Бог Авраама, и Бог Исаака, и Бог Иакова?

Бог не есть Бог мертвых, но Бог живых. Итак, вы весьма заблуждаетесь.

Один из книжников, слыша их прения и видя, что Иисус хорошо им отвечал, подошел и спросил Его: какая первая из всех заповедей?

Иисус отвечал ему: первая из всех заповедей: слушай, Израиль! Господь Бог наш есть Господь единый;

и возлюби Господа Бога твоего всем сердцем твоим, и всею душею твоею, и всем разумением твоим, и всею крепостию твоею, - вот первая заповедь!

Вторая подобная ей: возлюби ближнего твоего, как самого себя. Иной большей сих заповеди нет.

Книжник сказал Ему: хорошо, Учитель! истину сказал Ты, что один есть Бог и нет иного, кроме Его;

и любить Его всем сердцем и всем умом, и всею душею, и всею крепостью, и любить ближнего, как самого себя, есть больше всех всесожжений и жертв.

Иисус, видя, что он разумно отвечал, сказал ему: недалеко ты от Царствия Божия. После того никто уже не смел спрашивать Его.

Продолжая учить в храме, Иисус говорил: как говорят книжники, что Христос есть Сын Давидов?

Ибо сам Давид сказал Духом Святым: сказал Господь Господу моему: седи одесную Меня, доколе положу врагов Твоих в подножие ног Твоих.

Итак, сам Давид называет Его Господом: как же Он Сын ему? И множество народа слушало Его с услаждением.

И говорил им в учении Своем: остерегайтесь книжников, любящих ходить в длинных одеждах и принимать приветствия в народных собраниях,

сидеть впереди в синагогах и возлежать на первом месте на пиршествах, -

сии, поядающие домы вдов и напоказ долго молящиеся, примут тягчайшее осуждение.

И сел Иисус против сокровищницы и смотрел, как народ кладет деньги в сокровищницу. Многие богатые клали много.

Придя же, одна бедная вдова положила две лепты, что составляет кодрант.

Подозвав учеников Своих, Иисус сказал им: истинно говорю вам, что эта бедная вдова положила больше всех, клавших в сокровищницу,

ибо все клали от избытка своего, а она от скудости своей положила все, что имела, все пропитание свое.