6

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

І вийшовши звідти, прибув у свою батьківщину, а слідом за ним пішли й його учні.

Якже настала субота, він почав навчати у синагозі; багато з тих, що його слухали, дивувались, кажучи: "Звідкіль оте в нього? Що то за мудрість, що йому дана, і такі чуда, що діються його руками?

Хіба ж він не тесля, син Марії, брат Якова, Йосифа, Юди та Симона? І сестри його - хіба не тут між нами?" І брали йому це за зле.

Але Ісус промовив до них: "Нема пророка без пошани, - як тільки у своїй країні, між власною родиною та у своєму домі."

І неспроможен був створити там ніякого чуда, лише вилікував деяких недужих, поклавши на них руки;

і вражений був їхньою невірою. І ходив кругом по селах, і навчав.

І покликав дванадцятьох і заходився їх посилати по двох, даючи їм владу над нечистими духами.

І наказав їм, щоб нічого не брали на дорогу, крім палиці самої, - ні хліба, ні торбини, ані грошей у гаманець;

щоб обувались у сандалі й не вдягались у дві одежі.

І говорив їм: "До якого б дому ви тільки зайшли, там перебувайте, аж поки не вийдете звідти.

А коли в якомусь місці вас не приймуть і не слухатимуть вас, то, виходивши звідтіль, обтрусіть порох із ваших підошов - на свідоцтво їм."

Вони, вийшовши, проповідували покаяння,

і виганяли численних бісів, а й намащували олією чимало хворих та оздоровлювали.

І зачув цар Ірод, - бо ім'я його стало явним, - і казав, що Йоан Христитель воскрес із мертвих, тим то й чуда діються з-за нього.

Інші ж твердили: "То - Ілля!" - а ще інші: "То пророк - один із пророків!"

Зачувши про те Ірод, мовив: "То Йоан, якому голову я стяв; він устав із мертвих."

Бо той Ірод послав був схопити Йоана і зв'язав його в темниці з-за Іродіяди, жінки Филипа, свого брата, - бо оженився був з нею.

Йоан же казав Іродові: "Не личить тобі мати жінку брата твого."

Іродіяда ж лютилась на нього й убити його бажала, та не могла,

бо Ірод боявся Йоана, знаючи, що чоловік він був справедливий і святий, тож і беріг його. Слухаючи його, непокоївся він дуже, однак слухав його охоче.

Як же настав сприятливий день, коли то Ірод на день своїх народин споряджав бенкет для своїх вельмож, тисячників та знатних галилейських,

увійшла дочка тієї Іродіяди, танцювала й догодила Іродові та гостям. Цар сказав дівчині: "Проси в мене чого бажаєш, - я дам тобі!"

Ще й присягнув їй: "Чого б ти тільки в мене просила, - дам тобі, хоч би й половину мого царства."

Вийшла вона та й до своєї матері каже: "Чого маю просити?" Вона ж відповіла: "Голову Йоана Христителя!"

І негайно, увійшовши притьмом до царя, попросила дівчина: "Хочу, щоб ти мені дав зараз же на полумиску голову Йоана Христителя."

Вельми засмутився цар, та з-за присяги та з огляду на гостей не хотів їй відмовити.

Тож послав цар відразу прибічника, наказавши йому принести голову Йоана. Пішов той, стяв його у в'язниці,

приніс його голову на полумиску й подав її дівчині, а дівчина дала її матері своїй.

. Учні ж його, довідавшись про те, прийшли й узяли його тіло та поклали його у гробі.

Апостоли ж зійшлися до Ісуса й розповіли йому про все, що робили й чого навчали.

Він їм і каже: "Ідіть самі одні осторонь, десь насамоту, та й відпочиньте трохи." Бо тих, що приходили й відходили, так було багато, що вони не мали часу навіть щось перекусити.

І відплили вони човном у відлюдне місце самі одні.

Але бачили їх, як вони відпливали, й багато впізнали їх, тож пішки збіглись туди з усіх міст та й випередили їх.

Вийшовши Ісус, побачив силу народу - і змилосердився над ними, були бо вони, немов вівці, що пастуха не мають. І він навчав їх чимало.

А коли була вже пізня година, приступили до нього його учні й кажуть: "Місце самотнє тут, та й час уже пізній.

Відпусти їх, хай собі підуть в околишні слободи й села та куплять собі щось із'їсти."

А він у відповідь їм: "Дайте ви їм їсти." Ті йому й кажуть: "Чи не піти нам та купити хліба за двісті динаріїв і дати їм спожити?"

Він і же каже їм: "Скільки хлібів маєте? Підіть та подивіться." Розвідались вони і кажуть: "П'ять, ще й дві риби."

Тоді він повелів їм посадити всіх гуртками на моріжку.

І посідали гуртками по сотнях та півсотнях.

Узяв він п'ять хлібів і дві риби та й, поглянувши на небо, поблагословив, розломив хліби й став роздавати учням, щоб клали перед тими. А й дві риби розділив між усіма.

І їли всі - й наситились.

І назбирали кусків хліба повних дванадцять кошиків, ще й рештки риби.

Тих же, що їли хліби, було п'ять тисяч чоловік!

І відразу ж спонукав своїх учнів сідати в човен і плисти поперед нього на той бік до Витсаїди, - поки він відпустить народ.

Відпустивши ж їх, пішов на гору помолитись.

Як настав вечір, човен був посеред моря, а він сам один на землі.

Коли ж побачив, як вони, веслувавши, втомились, - вітер бо їм був противний, - то близько четвертої сторожі ночі подався до них, простуючи морем, - хотів обминути їх.

Вони ж, побачивши, як він ступає морем, гадали, що то примара, та й закричали.

Усі бо уздріли його й занепокоїлись. Він же вмить заговорив до них, мовивши: "Будьте ж мужні: це я, не бійтесь!"

І ввійшов до них у човен, - й ущух вітер. І вони в собі вельми здумілись, - понад міру,

бо не розуміли чуда з хлібами - серце їхнє було нечуйне.

І, перепливши, прибули вони в землю Генезаретську й причалили.

А коли вийшли з човна, люди зараз же його впізнали

і розбіглися по всій країні та почали приносити хворих на ліжках, де тільки чули, що він перебуває.

І куди він тільки приходив, - у села чи міста, чи в слободи, - клали на майданах хворих і просили його про змогу бодай доторкнутися краю його одежі; і хто тільки торкавсь його, ставав здоровий.

Переклад Огієнка

І, вийшовши звідти, Він прийшов до Своєї батьківщини, а за Ним ішли учні Його.

Як настала ж субота, Він навчати почав у синагозі. І багато-хто, чувши, дивуватися стали й питали: Звідки в Нього оце? І що за мудрість, що дана Йому? І що за чуда, що стаються руками Його?

Хіба ж Він не тесля, син Маріїн, брат же Якову, і Йосипу, і Юді та Симонові? А сестри Його хіба тут не між нами? І вони спокушалися Ним...

А Ісус їм сказав: Пророка нема без пошани, хіба тільки в вітчизні своїй, та в родині своїй, та в домі своїм.

І Він тут учинити не міг чуда жадного, тільки деяких хворих, руки поклавши на них, уздоровив.

І Він дивувавсь їх невірству. І ходив Він по селах навкруг та навчав.

І, закликавши Дванадцятьох, зачав їх по двох посилати, і владу їм дав над нечистими духами.

І звелів їм нічого в дорогу не брати, крім палиці тільки самої: ні торби, ні хліба, ані мідяків у свій черес,

а ходити в сандалях, і двох убрань не носити.

І промовив до них: Коли ви де ввійдете в дім, залишайтеся там, аж поки не вийдете звідти.

А як місто яке вас не прийме, і не послухають вас, то, виходячи звідти, обтрусіть порох, що в вас під ногами, на свідчення супроти них. Поправді кажу вам, легше буде Содому й Гоморрі дня судного, аніж місту тому!

І вийшли вони, і проповідували, щоб каялися.

І багато вигонили демонів, і оливою хворих багато намащували і вздоровляли.

І прочув про Ісуса цар Ірод, бо ім'я Його стало загально відоме, і сказав, що то Іван Христитель із мертвих воскрес, і тому творяться чуда від нього.

Інші впевняли, що Ілля Він, а знов інші казали, що пророк, або як один із пророків.

А Ірод, прочувши, сказав: Іван, якому я голову стяв був, оце він воскрес!

Той бо Ірод, пославши, схопив був Івана, і в в'язниці закув його, через Іродіяду, дружину брата свого Пилипа, бо він одружився був із нею.

Бо Іван казав Іродові: Не годиться тобі мати за дружину жінку брата свого!

А Іродіяда лютилась на нього, і хотіла йому смерть заподіяти, та не могла.

Бо Ірод боявся Івана, знавши, що він муж праведний і святий, і беріг його. І, його слухаючи, він дуже бентежився, але слухав його залюбки.

Та настав день догідний, коли дня народження Ірод справляв був бенкета вельможам своїм, і тисячникам, і галілейській старшині,

і коли прийшла дочка тієї Іродіяди, і танцювала, і сподобалася Іродові та присутнім із ним при столі, тоді цар промовив до дівчини: Проси в мене, чого хочеш, і дам я тобі!

І поклявся він їй: Чого тільки від мене попросиш, то дам я тобі, хоча б і півцарства мого!

Вона ж вийшла, і спиталася матері своєї: Чого маю просити? А та відказала: Голови Івана Христителя...

І зараз квапливо вернулась вона до царя, і просила, говорячи: Я хочу, щоб дав ти негайно мені на полумиску голову Івана Христителя!

І засмутився цар, але через клятву й з-за тих, що з ним були при столі, не схотів їй відмовити.

І цар зараз послав вояка, і звелів принести Іванову голову.

І пішов він, і стяв у в'язниці Івана, і приніс його голову на полумискові, і дівчаті віддав, а дівча віддало її своїй матері...

А коли його учні зачули, то прийшли, і взяли його тіло, і до гробу поклали його.

І посходилися до Ісуса апостоли, і розповіли Йому все, як багато зробили вони, і як багато навчили.

І сказав Він до них: Ідіть осібно самі до безлюдного місця, та трохи спочиньте. Бо багато народу приходило та відбувало, аж навіть не мали коли й поживитись.

І відпливли вони човном окремо до місця безлюдного.

І побачили їх, коли плинули, і багато-хто їх розпізнали. І пішки побігли туди з усіх міст, та й їх випередили.

І, як вийшов Ісус, Він побачив багато народу, і змилувався над ними, бо були, немов вівці, що не мають пастуха. І зачав їх багато навчати.

І, як минуло вже часу доволі, підійшли Його учні до Нього та й кажуть: Це місце безлюдне, а година вже пізня.

Відпусти їх, нехай підуть в осади та села близькі, і куплять собі чого їсти.

А Він відповів і сказав їм: Дайте їсти їм ви. Вони ж відказали Йому: Чи ми маємо піти та хліба купити на двісті динаріїв, і дати їм їсти?

А Він їх запитав: Скільки маєте хліба? Ідіть, побачте! І розізнавши, сказали: П'ять хлібів та дві рибі.

І звелів їм усіх на зеленій траві посадити один біля одного.

І розсілись рядами вони, по сто та по п'ятдесят.

І Він узяв п'ять хлібів та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив, і поламав ті хліби, і дав учням, щоб клали перед ними, і дві рибі на всіх поділив.

І всі їли й наїлися!

А з кусків позосталих та з риб назбирали дванадцять повних кошів.

А тих, хто хліб споживав, було тисяч із п'ять чоловіка!

І зараз звелів Своїм учням до човна сідати, і на той бік поплинути до Віфсаїди, раніше Його, поки Сам Він відпустить народ.

І Він їх відпустив, та й пішов помолитись на гору.

А як вечір настав, човен був серед моря, а Він Сам один на землі.

Коли ж Він побачив, як вони веслуванням мордуються, бо вітер їм був супротивний, о четвертій сторожі вночі підійшов Він до них, по морю йдучи, і хотів їх минути.

А вони, як побачили, що йде Він по морю, подумали, що то мара, та й стали кричати,

бо Його всі побачили та налякались. А Він зараз до них обізвався й сказав їм: Будьте смілі, це Я, не лякайтесь!

І ввійшов Він у човен до них, і вітер затих. А вони здивувалися дуже в собі,

бо не зрозуміли чуда про хліби, бо серце їхнє було затверділе.

Перепливши ж вони, прибули в землю Генісаретську й причалили.

І, як вони повиходили з човна, люди зараз пізнали Його,

і порозбігались по всій тій околиці, і стали на ложах недужих приносити, де тільки прочули були, що Він є.

І куди тільки Він прибував до сіл, чи до міст, чи до осель, клали недужих на майданах, і благали Його, щоб могли доторкнутись хоч краю одежі Його. І хто тільки до Нього доторкувався, той був уздоровлений!

Переклад Куліша

І вийшовши звідтіля, прибув у свою країну; і йшли слїдом за Ним ученики Його.

І, як настала субота, почав у школї навчати; й многі, слухаючи, дивувались, кажучи: Звідкіля се в Него? і що се за розум даний Йому, що дива такі руками Його роблять ся?

Хиба ж сей не тесля, син Мариї, брат Яковів, і Йосиїв, і Юдин, і Симонів? і хиба не тут між нами сестри Його? І поблазнились Ним.

Рече ж їм Ісус: Не єсть пророк без чести, хиба що в країнї своїй, та в родинї, і в домівцї своїй.

І не міг там нїякого чуда зробити, тільки на деяких недужих положивши руки, сцїлив їх.

І дивувавсь недовірством їх. І ходив кругом по селах, навчаючи.

І покликав дванайцятьох, та й почав їх посилати по двоє, і дав їм власть над духами нечистими;

і звелїв їм, щоб нїчого не брали на дорогу, тільки одну палицю: нї торбини, нї хлїба, нї у черес грошей,

щоб обувались у постоли й не вдягались у дві одежинї.

І рече їм: Де б ви нї зайшли в яку господу, там пробувайте, аж поки вийдете звідтіля.

А хто не прийме вас, анї слухати ме вас, то, виходячи звідтіля, обтрусїть і порох із під ніг ваших, на сьвідкуваннє їм. Істино глаголю вам: Одраднїще буде Содомові та Гоморі суднього дня, нїж городові тому.

І вийшовши вони, проповідували, щоб каялись.

І бісів багато виганяли, й намащували оливою багато недужих, і сцїляли.

І дочув ся цар Ірод (явне бо зробилось імя Його), і каже: Що Йоан Хреститель із мертвих устав, і того роблять ся чудеса від него.

Инші казали, що се Ілия; инші ж казали, що се пророк або один з пророків.

Почувши ж Ірод, сказав: Що се Йоан, котрого я стяв, він устав з мертвих.

Сей бо Ірод, піславши, взяв Йоана, та й звязав його в темницї за Іродияду, жінку Филипа, брата свого; бо оженивсь із нею.

Сказав бо Йоан Іродові: Що не годить ся тобі мати жінку брата твого.

Іродияда ж лютувала на него, й хотїла його вбити, та не могла.

Ірод бо боявсь Йоана, знавши його, яко чоловіка праведного й сьвятого, то й беріг його й, слухаючи його, багато робив, і залюбки його слухав.

Як же настав день нагідний, коли Ірод на свої родини бенкет справив дукам своїм, та гетьманам, та значним Галилейським,

і як увійшла дочка тієї Іродияди, танцювала, й догодила Іродові, й тим, що сидїли з ним, озвав ся цар до дївицї: Проси в мене, чого бажаєш, а дам тобі.

І поклявсь їй: Що, чого б у мене нї попросила, дам тобі, хоч би й половину царства мого.

Вона ж, вийшовши, каже матері своїй: Чого просити? Та ж каже: Голови Йоана Хрестителя.

І, ввійшовши зараз швидко до царя, просила, кажучи: Хочу, щоб менї дав зараз на блюдї голову Йоана Хрестителя.

І зажурившись вельми цар, та задля клятьби й задля тих, що з ним сидїли, не хотїв їй відмовити.

І зараз піславши цар ката, звелїв принести голову його; він же пійшовши, стяв його в темницї.

І принїс голову його на блюдї, і дав її дївицї, а дївиця дала її матері своїй.

І, довідавшись ученики його, пійшли і взяли тїло його, та й положили його в гробі.

І посходились апостоли до Ісуса, й сповістили Його про все, й що робили, й чого навчали.

І рече до них: Ійдїть ви самі окроме в пусте місце, та відпочиньте трохи; було бо багато, що приходили й відходили, й навіть нїколи було їм їсти.

І поплили в пусте місце човном, окроме.

І бачив їх народ, як відчалювали, й пізнали Його многі, і збігались туди пішки з усїх городів, та й випередили їх, і посходились до Него.

І вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, що були як вівцї, не маючі пастиря; і почав навчати їх багато.

І як уже багато часу минуло, приступивши до Него ученики Його, кажуть: Що се пусте місце, і вже час пізний, -

відпусти їх, щоб, пійшовши по околичнїх хуторах та селах, купили собі хлїба: не мають бо що їсти.

Він же, озвавшись, рече до них: Дайте ви їм їсти. І кажуть Йому: Хиба, пійшовши, купимо за двістї денариїв хлїба, й дамо їм їсти?

Він же рече до них: Скільки хлїбів маєте? йдїть та подивіть ся. І, взнавши, кажуть: Пять, та дві риби.

І звелїв їм садовити всїх купа коло купи на зеленій траві,

і посїдали вони ряд коло ряду по сотням і по півсотням.

І, взявши пять хлїбів та дві риби, й поглянувши на небо, благословив, і ламав хлїби, та й давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; й дві риби подїлив усїм.

І їли всї, й наситились.

І набрали окрушин дванайцять повних кошів, та й із риб.

А тих, що їли хлїби, було з пять тисяч чоловіка.

І зараз примусив учеників своїх увійти в човен, та плисти на той бік попереду 'д Витсаїдї, поки сам одпустить народ.

І, відпустивши їх, пійшов на гору молитись.

І як настав вечір, був човен серед моря, а він один на землї.

І бачив, як вони силкувались, веслуючи; був бо вітер противний їм; і коло четвертої сторожи ночі приходить до них, ідучи по морю, і хотїв минути їх.

Вони ж, бачивши Його, що ходить по морю, думали, що се мара, та й закричали:

всї бо Його бачили, й потрівожились. І зараз заговорив до них, і рече їм: Бодріть ся; се я; не лякайтесь.

І ввійшов до них у човен; і втих вітер, і вельми, над міру здумілись у собі, і дивувались.

Не зрозуміли бо про хлїби: було бо серце їх заслїплене.

І, перепливши, прибули в землю Генисарецьку, й причалили.

І як вийшли вони з човна, зараз, пізнавши Його,

кинулись по всїй тій околицї, та й почали приносити на ношах тих, що нездужали, як почули, що Він там єсть.

І куди нї приходив Він, у села, чи городи, чи хутори, на майданах клали недужих, і благали Його, щоб їм хоч до краю одежі Його приторкнутись, і хто тільки доторкнувсь Його, спасав ся.

Переклад УБТ Турконяка

Вийшов звідти, приходить до свого рідного краю, а за ним ідуть Його учні.

І як настала була субота, почав навчати в синаґозі; а численні слухали й дивувалися, кажучи: Звідки в нього це, і що за мудрість дана Йому, і що за чуда творяться Його руками?

Хіба він не тесля, не син Марії та не брат Якова, Йосії, Юди і Симона? І чи не Його сестри посеред нас? І спокушалися через нього.

А Ісус їм відповідав, що пророк не лишається без пошани, хіба лишень у своїм ріднім краї, серед своїх рідних і в своїм домі.

І не міг там жодного чуда зробити, тільки оздоровив кількох недужих, поклавши на них руки.

І дивувався їхньому невірству. І обходив села довколишні, навчаючи.

Закликавши дванадцятьох, почав посилати їх по двох, даючи їм владу над нечистими духами.

Сказав їм, щоб нічого не брали в дорогу - тільки один жезл: [ані палиці,] ані хліба, ані торби, ані мідяків у пояс,

але щоб взули сандалі і не зодягалися в дві одежі.

Говорив їм: Куди лишень ввійдете до хати, там будьте, доки не вийдете звідти.

І коли б в якомусь місці не прийняли вас і не послухали вас, то, виходячи звідти, обтрусіть порох з ніг - як свідчення проти них. [Щиру правду кажу вам - легше буде Содомові й Гоморрі в день судний, ніж містові тому].

Вийшовши, проповідували, щоб покаялися,

виганяли численних бісів, а багатьох недужих помазували оливою - і зцілювали.

Почув був цар Ірод, бо відоме стало Його ім'я; говорив, що це Іван Хреститель з мертвих устав, тому й такі сили нуртують у ньому.

Інші ж казали, що це Ілля. Ще інші вважали, що то пророк або один із пророків.

Почувши, Ірод сказав: Той Іван, якому я відтяв голову, це він воскрес.

Бо Ірод, пославши, схопив був Івана, посадив його у в'язницю - через Іродіяду, дружину свого брата Пилипа, бо з нею одружився.

Бо Іван сказав Іродові: не годиться тобі мати за жінку дружину свого брата.

Іродіяда гнівалася на нього, захотіла його вбити, та не могла.

Бо Ірод боявся Івана, знаючи його як чоловіка праведного й святого, охороняв його; слухаючи, дуже непокоївся, але слухав з насолодою.

Як настав догідний день, коли Ірод з нагоди дня свого народження влаштував вечерю для своїх вельмож, тисячних, галилейських старшин,

ввійшла донька Іродіяди і танцювала; догодила Іродові й тим, що сиділи з ним при столі. Сказав цар дівчині: Проси в мене, чого тільки хочеш, і дам тобі.

І заприсягався їй: Чого тільки попросиш у мене, дам тобі, хоч би й півцарства мого.

Вийшла та спитала в матері: Чого попросити? Вона сказала: Голови Івана Хрестителя.

І тут же притьмом підійшла до царя, попросила, кажучи: Хочу, щоб негайно дав мені ти на полумиску голову Івана Хрестителя.

Засмутився цар, але через клятву і тих, що сиділи при столі, не захотів їй відмовити.

Тут же цар послав ката, наказав принести його голову. Той пішов, відрубав його голову у в'язниці

і приніс його голову на полумиску, дав дівчині, а дівчина піднесла її своїй матері.

І коли його учні почули, то прийшли, взяли тіло і поклали його до гробниці.

Посходилися апостоли до Ісуса і сповістили Йому про все - скільки зробили і що навчили.

І каже їм: Підіть самі подалі від люду, на самоту та відпочиньте трохи. Бо таки багато було тих, що приходили й відходили, навіть не було коли підкріпитися.

І віддалилися човном на самоту у відлюдне місце.

Та побачили їх, як пливли, пізнав їх багато хто. Пішки збіглися туди з усіх міст, випередили їх.

Вийшовши, побачив Ісус численний натовп, змилосердився над ними; були так, як ті вівці, що не мають пастуха, і почав їх багато навчати.

Минуло багато часу і учні, приступивши до нього, говорили, що місце відлюднє, а час уже пізній,

тож відпусти їх, щоб пішли до навколишніх сіл і слобід та купили собі чогось їсти.

Він же, відповівши, сказав їм: Дайте ви їм їсти. І відповідають Йому: Чи, піти, маємо купити за двісті динаріїв хліби і дати їм їсти?

Він же каже їм: Скільки хлібів маєте? Ідіть подивіться. І дізнавшись, кажуть: П'ять і дві рибини.

І звелів їм посадити всіх гуртами на зеленій траві.

Посідали група за групою по сто та по п'ятдесят.

Узявши п'ять хлібів та дві рибини, поглянувши на небо, поблагословив і розломив хліби і давав учням своїм, щоб клали перед ними, а обидві рибини всім розділив.

Усі їли й наситилися,

а зібрали з того, що лишилося, та з риб - дванадцять повних кошиків.

А тих, що споживали хліб, було із п'ять тисяч душ.

І тут же змусив своїх учнів сісти в човен і плисти на той бік до Витсаїди раніше за нього, а він тим часом відпустить натовп.

Відпустивши, пішов на гору помолитися.

Як настав вечір, човен був серед моря, а він сам - один на суходолі.

Побачивши, що втомилися від веслування, - бо вітер дув проти них, - біля четвертої сторожі ночі підійшов до них, йдучи морем, і хотів їх поминути.

Вони ж, побачивши, що він іде морем, подумали, що це привид, і закричали;

бо всі Його побачили й стривожились. І тут же заговорив до них, і каже ім: Сміливіше, це я, не бійтеся.

Увійшов до них у човен - і вітер ущух.

А вони подумки все ще жахалися, бо не зрозуміли чуда з хлібами, оскільки серце їх було закам'янілим.

Перепливши, прибули до Генезаретської землі, й причалили.

Як вийшли з човна, [люди] відразу впізнавши Його;

оббігли всю ту околицю і почали на ношах приносити хворих - скрізь, де б він не з'явився.

І куди б не входив, - до сіл, міст, поселень, - скрізь клали на перехрестях доріг недужих і благали Його, щоб хоч до краю Його одягу доторкнутися; ті, що доторкалися до нього, видужували.

Російський синодальний переклад

Оттуда вышел Он и пришел в Свое отечество; за Ним следовали ученики Его.

Когда наступила суббота, Он начал учить в синагоге; и многие слышавшие с изумлением говорили: откуда у Него это? что за премудрость дана Ему, и как такие чудеса совершаются руками Его?

Не плотник ли Он, сын Марии, брат Иакова, Иосии, Иуды и Симона? Не здесь ли, между нами, Его сестры? И соблазнялись о Нем.

Иисус же сказал им: не бывает пророк без чести, разве только в отечестве своем и у сродников и в доме своем.

И не мог совершить там никакого чуда, только на немногих больных возложив руки, исцелил их.

И дивился неверию их; потом ходил по окрестным селениям и учил.

И, призвав двенадцать, начал посылать их по два, и дал им власть над нечистыми духами.

И заповедал им ничего не брать в дорогу, кроме одного посоха: ни сумы, ни хлеба, ни меди в поясе,

но обуваться в простую обувь и не носить двух одежд.

И сказал им: если где войдете в дом, оставайтесь в нем, доколе не выйдете из того места.

И если кто не примет вас и не будет слушать вас, то, выходя оттуда, отрясите прах от ног ваших, во свидетельство на них. Истинно говорю вам: отраднее будет Содому и Гоморре в день суда, нежели тому городу.

Они пошли и проповедывали покаяние;

изгоняли многих бесов и многих больных мазали маслом и исцеляли.

Царь Ирод, услышав об Иисусе, - ибо имя Его стало гласно, - говорил: это Иоанн Креститель воскрес из мертвых, и потому чудеса делаются им.

Другие говорили: это Илия, а иные говорили: это пророк, или как один из пророков.

Ирод же, услышав, сказал: это Иоанн, которого я обезглавил; он воскрес из мертвых.

Ибо сей Ирод, послав, взял Иоанна и заключил его в темницу за Иродиаду, жену Филиппа, брата своего, потому что женился на ней.

Ибо Иоанн говорил Ироду: не должно тебе иметь жену брата твоего.

Иродиада же, злобясь на него, желала убить его; но не могла.

Ибо Ирод боялся Иоанна, зная, что он муж праведный и святой, и берег его; многое делал, слушаясь его, и с удовольствием слушал его.

Настал удобный день, когда Ирод, по случаю дня рождения своего, делал пир вельможам своим, тысяченачальникам и старейшинам Галилейским, -

дочь Иродиады вошла, плясала и угодила Ироду и возлежавшим с ним; царь сказал девице: проси у меня, чего хочешь, и дам тебе;

и клялся ей: чего ни попросишь у меня, дам тебе, даже до половины моего царства.

Она вышла и спросила у матери своей: чего просить? Та отвечала: головы Иоанна Крестителя.

И она тотчас пошла с поспешностью к царю и просила, говоря: хочу, чтобы ты дал мне теперь же на блюде голову Иоанна Крестителя.

Царь опечалился, но ради клятвы и возлежавших с ним не захотел отказать ей.

И тотчас, послав оруженосца, царь повелел принести голову его.

Он пошел, отсек ему голову в темнице, и принес голову его на блюде, и отдал ее девице, а девица отдала ее матери своей.

Ученики его, услышав, пришли и взяли тело его, и положили его во гробе.

И собрались Апостолы к Иисусу и рассказали Ему все, и что сделали, и чему научили.

Он сказал им: пойдите вы одни в пустынное место и отдохните немного, - ибо много было приходящих и отходящих, так что и есть им было некогда.

И отправились в пустынное место в лодке одни.

Народ увидел, как они отправлялись, и многие узнали их; и бежали туда пешие из всех городов, и предупредили их, и собрались к Нему.

Иисус, выйдя, увидел множество народа и сжалился над ними, потому что они были, как овцы, не имеющие пастыря; и начал учить их много.

И как времени прошло много, ученики Его, приступив к Нему, говорят: место здесь пустынное, а времени уже много, -

отпусти их, чтобы они пошли в окрестные деревни и селения и купили себе хлеба, ибо им нечего есть.

Он сказал им в ответ: вы дайте им есть. И сказали Ему: разве нам пойти купить хлеба динариев на двести и дать им есть?

Но Он спросил их: сколько у вас хлебов? пойдите, посмотрите. Они, узнав, сказали: пять хлебов и две рыбы.

Тогда повелел им рассадить всех отделениями на зеленой траве.

И сели рядами, по сто и по пятидесяти.

Он взял пять хлебов и две рыбы, воззрев на небо, благословил и преломил хлебы и дал ученикам Своим, чтобы они раздали им; и две рыбы разделил на всех.

И ели все, и насытились.

И набрали кусков хлеба и остатков от рыб двенадцать полных коробов.

Было же евших хлебы около пяти тысяч мужей.

И тотчас понудил учеников Своих войти в лодку и отправиться вперед на другую сторону к Вифсаиде, пока Он отпустит народ.

И, отпустив их, пошел на гору помолиться.

Вечером лодка была посреди моря, а Он один на земле.

И увидел их бедствующих в плавании, потому что ветер им был противный; около же четвертой стражи ночи подошел к ним, идя по морю, и хотел миновать их.

Они, увидев Его идущего по морю, подумали, что это призрак, и вскричали.

Ибо все видели Его и испугались. И тотчас заговорил с ними и сказал им: ободритесь; это Я, не бойтесь.

И вошел к ним в лодку, и ветер утих. И они чрезвычайно изумлялись в себе и дивились,

ибо не вразумились чудом над хлебами, потому что сердце их было окаменено.

И, переправившись, прибыли в землю Геннисаретскую и пристали к берегу.

Когда вышли они из лодки, тотчас жители, узнав Его,

обежали всю окрестность ту и начали на постелях приносить больных туда, где Он, как слышно было, находился.

И куда ни приходил Он, в селения ли, в города ли, в деревни ли, клали больных на открытых местах и просили Его, чтобы им прикоснуться хотя к краю одежды Его; и которые прикасались к Нему, исцелялись.