4

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

Знову розпочав Ісус навчати над морем. Сила людей зібралась навколо нього, тож він увійшов у човен, і сидів у ньому, на морі, а ввесь народ був на землі при морі.

І він багато навчав їх притчами, і говорив до них своїм повчанням;

"Слухайте: Ось вийшов сіяч сіяти.

Коли він сіяв, дещо з зерна впало при дорозі, та прилетіло птаство й видзьобало його.

Інше впало на ґрунт каменистий, де не було землі багато, і вмить зійшло, бо земля була не глибока.

Коли ж зійшло сонце, воно згоріло і, за браком коріння, висхло.

А інше впало між тернину, і зійшла тернина та його поглушила, тоді воно не дало плоду.

Ще ж інше впало на добру землю - і дало плід, що сходив і ріс; і принесли: те у тридцять, те у шістдесят, а те й у сто разів більше."

І додав: "Хто має вуха слухати, хай слухає!"

А коли був Ісус насамоті, спитали його ті, що були біля нього разом із дванадцятьма, про притчі.

І він сказав їм: "Вам дана тайна Божого Царства; для тих же, що осторонь, усе стається притчами,

щоб вони дивлячись, не бачили, слухаючи, не зрозуміли, щоб, бува, не навернулись, і щоб їм не простилось."

І сказав їм: "Не розумієте цієї притчі? Як же тоді вам розуміти всі притчі?

Сіяч сіє слово.

Ті, що край дороги, де сіється те слово, коли почують слово, - зараз же сатана приходить і забирає посіяне в них слово.

Так само посіяне на каменистому ґрунті, - це ті, що, як почують слово, зараз же з радістю його приймають,

але не мають коріння у собі й непостійні, тож згодом, коли стаеться утиск чи гоніння за слово, вони негайно ж зневірюються.

Ще інші, посіяні між терня, це ті, що чули слово,

але ось клопоти світу цього, принада багатства й жадоба інших речей, увійшовши, заглушують слово, і воно стає неплідним.

А що посіяні на добру землю, - це ті, які чують слово, його приймають, отож і приносять плід: той у тридцять, той у шістдесят, той у сто разів більше."

І говорив їм: "Хіба приносять світло на те, щоб поставити його під посудом або під ліжком, а не на те, щоб поставити його на свічнику?

Немає бо нічого схованого, що не мало б стати явним, ані немає нічого тайного, що у наявність не вийшло б.

Хто має вуха слухати, хай слухає!"

І казав їм: "Вважайте, що чуєте! Якою мірою міряєте, такою й вам відміряють, та ще й причинять вам, що слухаєте.

Бо хто має, тому дасться, а в того, хто не має, заберуть і те, що має."

І казав: "Із Царством Небесним так, як з отим чоловіком, що кидає насіння в землю:

чи спить він, чи встає, чи то вночі, а чи вдень, - насіння те кільчиться й росте. А як - він сам не знає.

Сама від себе земля плід приносить: спершу стебельце, потім колос, а потім повну в колосі пшеницю.

А коли плід доспіє, він зараз же з серпом посилає, бо жнива настали."

І мовив: "До чого прирівняємо Царство Боже - або у якій притчі ми його появимо?

Воно - немов зерно гірчичне, що, коли сіється у землю, найменше від усіх насінь, що на землі.

А як, посіявши, виростає, стає більшим над усю городину, а віття пускає таке велике, що й небесне птаство в його тіні може сховатись."

І багатьма такими притчами він проповідував їм слово, оскільки вони могли зрозуміти.

Без притчі не говорив він їм; насамоті ж пояснював усе своїм учням.

Того ж дня, як настав вечір, він їм і каже: "Перепливімо лишень на той бік!"

І зоставивши народ, беруть його з собою, так як і був у човні; а були й інші човни з ним.

І знялася хуртовина, ще й з вітром, і хвилі линули у човен, отож уже наповнювався.

А він був на кормі, - спав на подушці. Вони будять його і кажуть йому: "Учителю, тобі байдуже, що гинемо?"

Тоді він устав, погрозив вітрові і сказав до моря: "Замовкни! Ущухни!" І затих вітер, і залягла велика тиша.

Тоді сказав до них: "Чого ви такі боязкі? Ще досі не маєте віри?"

І страх великий огорнув їх, і вони казали один до одного: "Хто це такий, що йому вітер і море послушні?"

Переклад Огієнка

І знову почав Він навчати над морем. І зібралось до Нього багато народу, так що Сам Він до човна на морі ввійшов і сидів, а народ увесь був на землі покрай моря.

І багато навчав Він їх притчами, і в науці Своїй їм казав:

Слухайте, вийшов сіяч ось, щоб сіяти.

І як сіяв, упало зерно одне край дороги, і налетіли пташки, і його повидзьобували.

Друге ж упало на ?рунт кам'янистий, де не мало багато землі, і негайно зійшло, бо земля неглибока була;

а як сонце зійшло то зів'яло, і, коріння не мавши, усохло.

А інше впало між терен, і вигнався терен, і його поглушив, і плоду воно не дало.

Інше ж упало на добрую землю, і дало плід, що посходив і ріс; і видало втридцятеро, у шістдесят і в сто раз.

І сказав: Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!

І, як остався Він насамоті, Його запитали найближчі з Дванадцятьма про цю притчу.

І Він їм відповів: Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, а тим, що за вами, усе відбувається в притчах,

щоб оком дивились вони і не бачили, вухом слухали і не зрозуміли, щоб коли вони не навернулися, і відпущені будуть гріхи їм!

І Він їх запитав: Ви не розумієте притчі цієї? І як вам зрозуміти всі притчі!

Сіяч сіє слово.

А котрі край дороги, де сіється слово, це ті, що як тільки почують, то зараз приходить до них сатана, і забирає слово, посіяне в них.

Так само й посіяні на кам'янистому ?рунті, вони, як почують те слово, то з радістю зараз приймають його,

та коріння не мають у собі й непостійні; а згодом, як утиск або переслідування наступає за слово, вони спокушаються зараз.

А між терен посіяне, це ті, що слухають слово,

але клопоти цьогосвітні й омана багатства та різні бажання ввіходять, та й заглушують слово, і плоду воно не дає.

А посіяне в добрую землю це ті, що слухають слово й приймають, і родять утридцятеро, у шістдесят і в сто раз.

І сказав Він до них: Чи світильника приносять на те, щоб поставити його під посудину, чи може під ліжко? А не щоб поставити на свічнику?

Бо немає нічого захованого, що не виявиться, і немає таємного, що не вийде наяв.

Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!

І сказав Він до них: Уважайте, що чуєте: Якою мірою будете міряти, такою відміряють вам, і додадуть вам.

Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має.

І сказав Він: Так і Боже Царство, як той чоловік, що кидає в землю насіння,

і чи спить, чи встає він удень та вночі, а насіння пускає паростки та росте, хоч не знає він, як.

Бо родить земля сама з себе: перше вруна, потім колос, а тоді повне збіжжя на колосі.

А коли плід доспіє, зараз він посилає серпа, бо настали жнива.

І сказав Він: До чого прирівняємо Царство Боже? Або в якій притчі представим його?

Воно як те зерно гірчичне, яке, коли сіється в землю, найдрібніше за всі земні насіння.

Як посіяне ж буде, виростає, і стає над усі зілля більше, і віття пускає велике таке, що кублитись може в тіні його птаство небесне.

І такими притчами багатьома Він їм слово звіщав, поскільки вони могли слухати.

І без притчі нічого Він їм не казав, а учням Своїм самотою вияснював усе.

І сказав Він до них того дня, коли вечір настав: Переплиньмо на той бік.

І, лишивши народ, узяли із собою Його, як у човні Він був; і інші човни були з Ним.

І знялася ось буря велика, а хвилі вливалися в човен, аж човен водою вже був переповнився!

А Він спав на кормі на подушці... І вони розбудили Його та й сказали Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що ми гинемо?...

Тоді Він устав, і вітрові заборонив, і до моря сказав: Мовчи, перестань! І стих вітер, і тиша велика настала...

І сказав Він до них: Чого ви такі полохливі? Чому віри не маєте?

А вони налякалися страхом великим, і говорили один до одного: Хто ж це такий, що вітер і море слухняні Йому?

Переклад Куліша

І почав знов навчати над морем; і назбиралось багато народу, так що Він увійшов у човен, щоб сидїти на морі; а ввесь народ був на землї при морю.

І навчав їх багато приповістями, й глаголав до них у науцї своїй:

Слухайте: Ось вийшов сїяч сїяти:

і сталось, як сїяв, одно впало над шляхом, і налетїло птаство небесне, й пожерло його.

Инше ж упало на каменистому, де не мало доволї землї, і зараз посходило, бо не мало глибокої землї.

Як же зійшло сонце, повяло, й, не маючи кореня, посохло.

А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його, і овощу не дало.

А инше впало на землю добру, й дало плід, що сходив і ріс, і вродило одно в трийцятеро, а одно в шістьдесятеро а одно в сотеро.

І рече до них: Хто має уші слухати, нехай слухає.

Як же був на самотї, питались у Него ті, що з Ним, разом з дванайцятьма, про приповість.

І рече до них: Вам дано знати тайну царства Божого; тим же, що осторонь, у приповістях усе стаєть ся,

щоб дивлячись дивились, та й не бачили, й слухаючи слухали, та й не розуміли, щоб инколи не навернулись, і не простились їм гріхи.

І рече до них: Хиба не знаєте приповістї сієї? як же всї приповістї зрозумієте?

Сїяч слово сїє.

Що ж над шляхом, се ті, де сїється слово, й, як почують, зараз приходить сатана, й забирає слово, посїяне в серцях їх.

Подібно ж і ті, що на каменистому посїяні, котрі, як почують слово, зараз із радостю приймають його,

та не мають кореня в собі, а тільки до часу вони; опісля ж, як настане горе або гоненнє за слово, зараз блазнять ся.

А ті, що посїяні між терниною, се ті, що слухали слово,

та журба сьвіта сього, й омана багацтва, і инші жадоби входять, і глушять слово, й безовочним робить ся воно.

А на землю добру посїяні, се ті, що чують слово й приймають, і приносять овощ, одно в трийцятеро, друге в шістьдесятеро, а инше в сотеро.

І рече до них: Чи на те приносять сьвітло, щоб ставити його під посудину, або під ліжко, а не щоб на сьвічнику ставити?

Нема бо нїчого схованого, щоб не обявилось; і не втаєно, а щоб на яв вийшло.

Коли хто має уші слухати, нехай слухає.

І рече їм: Вважайте, що чуєте: Якою мірою міряєте, відміряєть ся вам, і прибавить ся вам, що слухаєте.

Хто бо має, дасть ся йому; а хто не має, і що має, візьметь ся від него.

І рече: Так єсть царство Боже, як коли чоловік, що вкине зерно у землю,

та й спить, і встає в ночі і в день, а зерно сходить і росте, як - він не знає.

Від себе бо земля родить: спершу траву, потім колос, а далїй повну пшеницю в колосї.

Як же доспіє овощ, зараз посилає серпа, бо настали жнива.

І рече: Кому уподобимо царство Боже? або до якої приповісти приложимо його?

Воно мов зерно горчицї, що, як сїєш його в землю, то воно дрібнїще від усїх зерен, які є на землї;

а як посїєть ся, сходить, і робить ся більшим над усї зілля, і ширить велике віттє, так що під тїнню його кублитись може птаство небесне.

І многими такими приповістями глаголав їм слово, скільки могли слухати.

Без приповістї ж не говорив їм; на самотї ж ученикам своїм вияснював усе.

І рече їм того дня, як настав вечір: Перевезімось на той бік.

І, відпустивши народ, узяли Його, як був в човнї. І инші ж човни були з Ним.

І схопилась велика вітряна буря, а филї заливали човен, так що вже тонув.

А був Він на кермі, сплючи на подусцї. І розбудили Його, й кажуть Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що погибаємо?

І вставши, погрозив вітрові, і рече до моря: Мовчи, перестань! І втих вітер, і настала тишина велика.

І рече їм: Чого ви такі полохливі? Як се? нема в вас віри?

І полякались страхом великим; і казали один до одного: Хто оце Сей, що й вітер і море слухає Його?

Переклад УБТ Турконяка

І знову почав навчати біля моря. І зібралася до нього велика юрба, так, що він сам, увійшовши до човна, сидів на морі, а ввесь натовп був край моря, на землі.

І навчав їх багато притчами і казав їм у Своєму навчанні:

Слухайте. Ось вийшов сіяч сіяти.

І коли сіяв, одне зерно впало на дорогу, і налетіли птахи та з'їли його.

І друге впало на кам'янистий ґрунт, де земля була не глибокою, і зараз зійшло, бо не мало глибокої землі,

а як сонце зійшло, прив'яло і, не маючи коріння, засохло.

А інше впало між терен, і вигнався терен і заглушив його, і воно не дало плоду.

Ще інше впало на добру землю і дало паросток, що зійшов та ріс; і приносило плід одне в тридцять, одне в шістдесят, і одне в сто разів.

І сказав: Хто має вуха, щоб слухати, хай слухає!

І як лишився на самоті, ті, що були з ним із дванадцятьма, запитали Його про ці притчі,

і він відповів їм: Вам дано таємницю Божого Царства; а тим, що осторонь, усе роз'яснюється в притчах,

щоб оком бачили - і не розуміли; вухом слухали - і не зрозуміли; щоб коли вони не навернулися, не простилися б гріхи їхні!

І каже їм: Невже ви не зрозуміли цієї притчі? А як же зрозумієте всі притчі?

Сіяч сіє слово.

Ось ті, що на дорозі, де сіється слово; і коли почують, зараз же приходить сатана і забирає слово, посіяне в них.

А це ті, що на каміннім грунті посіяні; коли почують слово, то зараз же з радістю приймають його;

а не мають в собі кореня і нестійкі; щойно настане утиск або переслідування за слово, тут же спокушаються.

А це ось ті, що сіяні в тернях: вони чують слово;

а клопоти світу й омана багатства та інших бажань, входячи, глушать слово - і стає воно безплідним.

А ось ті, що сіяні на добрій землі; чують слово, і приймають, і приносять плід: один у тридцять, і один у шістдесят, і один у сто разів.

І казав їм: Чи приносять світильник, щоб поставити під посудину чи під ліжко? Чи щоб поставити у свічник?

Бо нема нічого захованого, що б не виявилося, і нема таємного, яке не розкрилося б.

Якщо хто має вуха, щоб слухати, хай слухає.

І казав їм: Вважайте на те, що чуєте. Якою мірою міряєте, буде й вам відміряно, і додасться вам.

Бо хто має, - дасться йому; а хто не має, то й те, що має, забереться в нього.

І казав: Таким є Боже Царство: як той чоловік, що сіє насіння в землю;

і чи спить, чи встає вночі та вдень, а насіння сходить і росте, а як, - не знає він.

З себе самої земля родить: спершу стебло, потім колос, а тоді - повно пшениці в колосі.

Коли ж доспіє плід, тут же посилає серпа, бо настали жнива.

І казав: До чого уподібнимо Боже Царство? Або до якої притчі прирівняємо його?

Воно - як зерно гірчиці; коли сіється в землю, є найменшим з усіх земних насінь, що на землі;

а коли посіяне виростає, то стає більшим від усякого зілля і дає гілля таке велике, що в його затінку може загніздитися птаство небесне.

І баготьма притчами говорив їм слово, як вони могли сприйняти;

без притчі ж не говорив їм; а окремо пояснював усе своїм учням.

І каже їм того дня, як настав вечір: Переправимося на той бік.

Відпустивши натовп, взяли Його, коли був у човні. Там були й інші човни.

І знялася велика буря, хвилі заливали човен, так що вже наповнювався човен.

А він був сам на кермі, на подушці спав. І будять Його й кажуть Йому: Учителю, чи тобі байдуже, що гинемо?

Вставши, приказав вітрові й сказав морю: Замовкни, вщухни. І улігся вітер, і настала велика тиша.

Сказав їм: Чому ви такі лякливі? Невже не маєте віри?

І злякалися великим страхом та й говорили один одному: Хто ж він такий, що і вітер і море Йому підкоряються?

Російський синодальний переклад

И опять начал учить при море; и собралось к Нему множество народа, так что Он вошел в лодку и сидел на море, а весь народ был на земле, у моря.

И учил их притчами много, и в учении Своем говорил им:

слушайте: вот, вышел сеятель сеять;

и, когда сеял, случилось, что иное упало при дороге, и налетели птицы и поклевали то.

Иное упало на каменистое место, где немного было земли, и скоро взошло, потому что земля была неглубока;

когда же взошло солнце, увяло и, как не имело корня, засохло.

Иное упало в терние, и терние выросло, и заглушило семя, и оно не дало плода.

И иное упало на добрую землю и дало плод, который взошел и вырос, и принесло иное тридцать, иное шестьдесят, и иное сто.

И сказал им: кто имеет уши слышать, да слышит!

Когда же остался без народа, окружающие Его, вместе с двенадцатью, спросили Его о притче.

И сказал им: вам дано знать тайны Царствия Божия, а тем внешним все бывает в притчах;

так что они своими глазами смотрят, и не видят; своими ушами слышат, и не разумеют, да не обратятся, и прощены будут им грехи.

И говорит им: не понимаете этой притчи? Как же вам уразуметь все притчи?

Сеятель слово сеет.

Посеянное при дороге означает тех, в которых сеется слово, но к которым, когда услышат, тотчас приходит сатана и похищает слово, посеянное в сердцах их.

Подобным образом и посеянное на каменистом месте означает тех, которые, когда услышат слово, тотчас с радостью принимают его,

но не имеют в себе корня и непостоянны; потом, когда настанет скорбь или гонение за слово, тотчас соблазняются.

Посеянное в тернии означает слышащих слово,

но в которых заботы века сего, обольщение богатством и другие пожелания, входя в них, заглушают слово, и оно бывает без плода.

А посеянное на доброй земле означает тех, которые слушают слово и принимают, и приносят плод, один в тридцать, другой в шестьдесят, иной во сто крат.

И сказал им: для того ли приносится свеча, чтобы поставить ее под сосуд или под кровать? не для того ли, чтобы поставить ее на подсвечнике?

Нет ничего тайного, что не сделалось бы явным, и ничего не бывает потаенного, что не вышло бы наружу.

Если кто имеет уши слышать, да слышит!

И сказал им: замечайте, что слышите: какою мерою мерите, такою отмерено будет вам и прибавлено будет вам, слушающим.

Ибо кто имеет, тому дано будет, а кто не имеет, у того отнимется и то, что имеет.

И сказал: Царствие Божие подобно тому, как если человек бросит семя в землю,

и спит, и встает ночью и днем; и как семя всходит и растет, не знает он,

ибо земля сама собою производит сперва зелень, потом колос, потом полное зерно в колосе.

Когда же созреет плод, немедленно посылает серп, потому что настала жатва.

И сказал: чему уподобим Царствие Божие? или какою притчею изобразим его?

Оно -- как зерно горчичное, которое, когда сеется в землю, есть меньше всех семян на земле;

а когда посеяно, всходит и становится больше всех злаков, и пускает большие ветви, так что под тенью его могут укрываться птицы небесные.

И таковыми многими притчами проповедывал им слово, сколько они могли слышать.

Без притчи же не говорил им, а ученикам наедине изъяснял все.

Вечером того дня сказал им: переправимся на ту сторону.

И они, отпустив народ, взяли Его с собою, как Он был в лодке; с Ним были и другие лодки.

И поднялась великая буря; волны били в лодку, так что она уже наполнялась водою.

А Он спал на корме на возглавии. Его будят и говорят Ему: Учитель! неужели Тебе нужды нет, что мы погибаем?

И, встав, Он запретил ветру и сказал морю: умолкни, перестань. И ветер утих, и сделалась великая тишина.

И сказал им: что вы так боязливы? как у вас нет веры?

И убоялись страхом великим и говорили между собою: кто же Сей, что и ветер и море повинуются Ему?