27

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

Якже настав ранок, усі первосвященики і старші народу скликали раду на Ісуса, щоб його вбити.

І зв'язавши його, повели та й передали правителеві Пилатові.

Тоді Юда, який його зрадив, побачивши, що його засудили, розкаявся і повернув тридцять срібняків назад первосвященикам і старшим.

“Згрішив я”, – сказав, – “видавши кров невинну.” Ті ж відповіли: “Що нам до того? Ти побачиш!”

Тоді він кинув гроші у святиню, пішов геть та й повісився.

Первосвященики ж взяли ті гроші й кажуть: “Їх не годиться класти до скарбоні, бо це ціна крови.”

Порадившись, вони купили за них ганчарське поле, щоб ховати там чужинців.

Тому це поле й досі зветься Полем Крови.

Тоді здійснилося слово пророка Єремії, що каже: “І взяли вони тридцять срібняків, ціну того, що був оцінений синами Ізраїля,

і дали їх за ганчарське поле, як Господь мені звелів був.”

Поставлено Ісуса перед правителем, а правитель спитав його: “Ти цар юдейський?” Ісус відповів: “Ти кажеш.”

Та коли первосвященики й старші його обвинувачували, він не відповідав нічого.

Тоді Пилат каже до нього: “Хіба не чуєш усього, скільки то свідкують на тебе?”

А він не відповів йому ані на одне слово, так що правитель вельми дивувався.

На свято звик був правитель відпускати народові одного в'язня, якого вони хотіли.

Був же тоді визначний в'язень, що звавсь Варавва.

А коли вони зібралися, Пилат каже до них: “Кого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву чи Ісуса, що зветься Христос?”

Знав бо він добре, що вони з зависти видали його.

І коли він сидів на судилищі, його жінка прислала йому сказати: “Нічого не роби праведникові тому, бо я цієї ночі вві сні багато витерпіла заради нього.”

Та первосвященики й старші намовили народ, – просити за Варавву, а Ісуса – видати на смерть.

Заговорив правитель і сказав їм: “Кого з двох бажаєте, щоб я відпустив вам?” Ті відповіли: “Варавву.”

Каже до них Пилат: “А що маю робити з Ісусом, що зветься Христос?” Усі відповіли: “Нехай буде розіп'ятий!”

Спитав він: “Що злого вчинив він?” Вони ж ще більше заходилися кричати: “Нехай буде розіп'ятий!”

Пилат, бачивши, що нічого не вдіє, а заколот дедалі більшає, взяв води й умив перед народом руки та й каже: “Я невинний крови праведника цього; ви побачите.”

Увесь же народ відповів, кажучи: “Кров його на нас і на наших дітях!”

Тоді він відпустив їм Варавву, а Ісуса, бичувавши, видав на розп'яття.

Тоді вояки правителя, взявши Ісуса у Преторію, зібрали на нього всю чоту

і, роздягнувши його, накинули на нього червоний плащ

. і, сплівши вінець з тернини, поклали йому на голову, а тростину дали в праву руку. Потім, припавши перед ним на коліна, глузували з нього, кажучи: “Радуйся, царю юдейський!”

І плювали на нього, брали тростину й били його по голові.

А коли насміялися з нього, скинули з нього плащ, надягнули на нього його одіж і повели на розп'яття.

Виходячи ж, вони зустріли одного чоловіка з Киринеї, на ім'я Симон, і примусили його нести хрест його.

Прибувши на місце, що зветься Голгота, тобто сказати “Череп-місце”,

дали йому випити вина, змішаного з жовчю, але він, покуштувавши, не хотів пити.

Ті ж, що розп'яли його, поділили його одежу, кинувши жереб.

А потім сіли, щоб його стерегти там.

Над головою в нього прибито напис за що його засуджено: “Це Ісус – Цар Юдейський.”

Тоді розіп'яли з ним двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч.

Ті ж, що проходили повз нього, лихословили його й похитували своїми головами,

кажучи: “Ти, що руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш знову, спаси себе самого; якщо ти Син Божий, зійди но з хреста!”

Так само й первосвященики насміхалися з книжниками та старшими, говоривши:

“Інших спасав, – себе спасти не може! Він цар Ізраїля: нехай тепер зійде з хреста, і ми увіруємо в нього.

Він покладався на Бога, нехай же Бог визволить його нині, якщо він його любить. Сам бо казав: Я – Син Божий.”

Так теж і розбійники, що були з ним розіп'яті, ображали його.

Від шостої години темрява настала по всім краю аж до дев'ятої години.

А близько дев'ятої години Ісус скрикнув міцним голосом, вимовляючи: “Елі Елі, лема савах-тані”, – тобто: “Боже мій, Боже мій, чому ти мене покинув?”

Деякі з тих, що там стояли, почувши це, казали: “Він Іллю кличе”.

І негайно один із них підбіг, узяв губку й, намочивши її оцтом, настромив на тростину й дав йому пити.

Інші ж казали: “Лиши, побачимо, чи прийде Ілля його рятувати.”

А Ісус, скрикнувши сильним голосом, віддав духа.

І роздерлася завіса храму надвоє, відверху аж до низу, і земля затряслася, скелі порозпадались;

гроби відкрилися, багато тіл святих померлих устали,

і вийшовши з гробів по його воскресінні, ввійшли у святе місто й багатьом з'явились.

А сотник і ті, що стерегли з ним Ісуса, бачивши землетрус і те, що сталося, вельми налякалися і мовили: “Це справді був Син Божий!”

Було ж там багато жінок, які дивилися здалека; вони слідом ішли за Ісусом з Галилеї, і йому прислуговували:

між ними Марія Магдалина, Марія, мати Якова та Йосифа, і мати синів Заведея.

Якже настав вечір, прийшов заможний чоловік з Ариматеї, на ім'я Йосиф, що й сам став учнем Ісуса;

Він прийшов до Пилата і просив тіла Ісуса. Тоді Пилат звелів видати тіло.

Йосиф узяв тіло, загорнув його в чисте полотно й

поклав у своїй новій гробниці, що її висік у скелі. І, прикотивши до входу гробниці великий камінь, відійшов.

А була там Марія Магдалина й інша Марія, що сиділи проти гробниці.

На другий день, що після п'ятниці, зібралися первосвященики й фарисеї до Пилата й кажуть:

“Ми пригадали собі, пане, що той обманник ще за життя був сказав: Я по трьох днях воскресну.

Звели, отже, щоб гробниця була добре забезпечена аж по третій день, щоб часом не прийшли його учні та не вкрали його й не сказали людям: Він воскрес із мертвих! І буде ця остання омана гірша за першу.”

Пилат каже до них: “Маєте сторожу, ідіть і забезпечте, як знаєте.”

Вони пішли й забезпечили гробницю, запечатавши камінь, і поставили сторожу.

Переклад Огієнка

А коли настав ранок, усі первосвященики й старші народу зібрали нараду супроти Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть.

І, зв'язавши Його, повели, та й Понтію Пилату намісникові віддали.

Тоді Юда, що видав Його, як побачив, що Його засудили, розкаявся, і вернув тридцять срібняків первосвященикам і старшим,

та й сказав: Я згрішив, невинну кров видавши. Вони ж відказали: А нам що до того? Дивись собі сам...

І, кинувши в храм срібняки, відійшов, а потому пішов, та й повісився...

А первосвященики, як взяли срібняки, то сказали: Цього не годиться покласти до сховку церковного, це ж бо заплата за кров.

А порадившись, купили на них поле ганчарське, щоб мандрівників ховати,

чому й зветься те поле полем крови аж до сьогодні.

Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремія, промовляючи: І взяли вони тридцять срібняків, заплату Оціненого, що Його оцінили сини Ізраїлеві,

і дали їх за поле ганчарське, як Господь наказав був мені.

Ісус же став перед намісником. І намісник Його запитав і сказав: Чи Ти Цар Юдейський? Ісус же йому відказав: Ти кажеш.

Коли ж первосвященики й старші Його винуватили, Він нічого на те не відказував.

Тоді каже до Нього Пилат: Чи не чуєш, як багато на Тебе свідкують?

А Він ні на одне слово йому не відказував, так що намісник був дуже здивований.

Мав же намісник звичай відпускати на свято народові в'язня одного, котрого хотіли вони.

Був тоді в'язень відомий, що звався Варавва.

І, як зібрались вони, то сказав їм Пилат: Котрого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву, чи Ісуса, що зветься Христос?

Бо він знав, що Його через заздрощі видали.

Коли ж він сидів на суддевім сидінні, його дружина прислала сказати йому: Нічого не май з отим Праведником, бо сьогодні вві сні я багато терпіла з-за Нього...

А первосвященики й старші попідмовляли народ, щоб просити за Варавву, а Ісусові смерть заподіяти.

Намісник тоді відповів і сказав їм: Котрого ж із двох ви бажаєте, щоб я вам відпустив? Вони ж відказали: Варавву.

Пилат каже до них: А що ж маю зробити з Ісусом, що зветься Христос? Усі закричали: Нехай розп'ятий буде!...

А намісник спитав: Яке ж зло Він зробив? Вони ж зачали ще сильніше кричати й казати: Нехай розп'ятий буде!

І, як побачив Пилат, що нічого не вдіє, а неспокій ще більший стається, набрав він води, та й перед народом умив свої руки й сказав: Я невинний у крові Його! Самі ви побачите...

А ввесь народ відповів і сказав: На нас Його кров і на наших дітей!...

Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, збичувавши, він видав, щоб розп'ятий був.

Тоді то намісникові вояки, до преторія взявши Ісуса, зібрали на Нього ввесь відділ.

І, роздягнувши Його, багряницю наділи на Нього.

І, сплівши з тернини вінка, поклали Йому на голову, а тростину в правицю Його. І, навколішки падаючи перед Ним, сміялися з Нього й казали: Радій, Царю Юдейський!

І, плювавши на Нього, хапали тростину, та й по голові Його били...

А коли назнущалися з Нього, зняли з Нього плаща, і зодягнули в одежу Його. І повели Його на розп'яття.

А виходячи, стріли одного кірінеянина, Симон на ймення, його змусили нести для Нього хреста.

І, прибувши на місце, що зветься Голгофа, цебто сказати Череповище,

дали Йому пити вина, із гіркотою змішаного, та, покуштувавши, Він пити не схотів.

А розп'явши Його, вони поділили одежу Його, кинувши жереба.

І, посідавши, стерегли Його там.

І напис провини Його помістили над Його головою: Це Ісус, Цар Юдейський.

Тоді розп'ято з Ним двох розбійників: одного праворуч, а одного ліворуч.

А хто побіч проходив, Його лихословили та головами своїми хитали,

і казали: Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, спаси Самого Себе! Коли Ти Божий Син, то зійди з хреста!

Так само ж і первосвященики з книжниками та старшими, насміхаючися, говорили:

Він інших спасав, а Самого Себе не може спасти! Коли Цар Він Ізраїлів, нехай зійде тепер із хреста, і ми повіримо Йому!

Покладав Він надію на Бога, нехай Той Його тепер визволить, якщо Він угодний Йому. Бо Він говорив: Я Син Божий...

Також насміхалися з Нього й розбійники, що з Ним були розп'яті.

А від години шостої аж до години дев'ятої темрява сталась по цілій землі!

А коло години дев'ятої скрикнув Ісус гучним голосом, кажучи: Елі, Елі, лама савахтані? цебто: Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?...

Дехто ж із тих, що стояли там, це почули й казали, що Він кличе Іллю.

А один із них зараз побіг і взяв губку та, оцтом її наповнивши, настромив на тростину й давав Йому пити.

Інші казали: Чекай но, побачмо, чи прийде Ілля визволяти Його.

А Ісус знову голосом гучним іскрикнув, і духа віддав...

І ось завіса у храмі роздерлась надвоє від верху аж додолу, і земля потряслася, і зачали розпадатися скелі,

і повідкривались гроби, і повставало багато тіл спочилих святих,

а з гробів повиходивши, по Його воскресенні, до міста святого ввійшли, і багатьом із'явились.

А сотник та ті, що Ісуса з ним стерегли, як землетруса побачили, і те, що там сталося, налякалися дуже й казали: Він був справді Син Божий!

Було там багато й жінок, що дивилися здалека, і що за Ісусом прийшли з Галілеї, і Йому прислуговували.

Між ними була Марія Магдалина, і Марія, мати Якова й Йосипа, і мати синів Зеведеєвих.

А коли настав вечір, то прийшов муж багатий із Ариматеї, на ім'я Йосип, що й сам був навчався в Ісуса.

Він прийшов до Пилата й просив тіла Ісусового. Пилат ізвелів тоді видати.

І взяв Йосип Ісусове тіло, обгорнув його плащаницею чистою,

і поклав його в гробі новому своїм, що був висік у скелі. До дверей гробових привалив він великого каменя, та й відійшов.

Була ж там Марія Магдалина та інша Марія, що сиділи насупроти гробу.

А наступного дня, що за п'ятницею, до Пилата зібралися первосвященики та фарисеї,

і сказали: Пригадали ми, пане, собі, що обманець отой, як живий іще був, то сказав: По трьох днях Я воскресну.

Звели ж гріб стерегти аж до третього дня, щоб учні Його не прийшли, та й не вкрали Його, і не сказали народові: Він із мертвих воскрес! І буде остання обмана гірша за першу...

Відказав їм Пилат: Сторожу ви маєте, ідіть, забезпечте, як знаєте.

І вони відійшли, і, запечатавши каменя, біля гробу сторожу поставили.

Переклад Куліша

Як же настав ранок, зробили раду всї архиєреї й старші людські на Ісуса, щоб убити Його;

і, звязавши Його, повели тай передали Його Понтийському Пилату, ігемонові.

Тодї, побачивши Юда, зрадник Його, що Його осуджено, розкаяв ся, і вернув трийцять срібняків архиєреям та старшинї,

кажучи: Згрішив я, зрадивши кров невинну. Вони ж сказали: Що нам до того? ти побачиш.

І, покинувши він срібняки в церкві, вийшов і відійшовши, повісив ся.

Архиєреї ж, взявши срібняки, сказали: Не годить ся класти їх у скарбоню, бо се цїна крові.

Зробивши ж раду, купили за них ганчарське поле, щоб ховати на йому захожих.

Через се зветь ся поле се Кріваве Поле по сей день.

Тодї справдилось, що сказав Єремія пророк, глаголючи: І взяли вони трийцять срібняків, цїну цїненного, котрого цїнено з синів Ізраїля,

і дали їх на ганчарське поле, як повелїв менї Господь.

Ісус же стояв перед ігемоном; і питав Його ігемон, кажучи: Чи Ти цар Жидівський? Ісус же рече йому: Ти сказав єси.

А, як винуватили Його архиєреї та старші, не відказував нїчого.

Тодї каже до Него Пилат: Хиба не чуєш, скільки сьвідкують на Тебе?

І не відказав Він йому нї на одно слово, так що ігемон вельми дивував ся.

На сьвято ж звик був ігемон одпускати народові одного вязника, которого вони хотїли.

Мали ж тодї знаного вязника, на прізвище Вараву.

Як же вони зібрались, сказав їм Пилат: Кого хочете, щоб одпустив вам: Вараву, чи Ісуса, на прізвище Христа?

Знав бо, що через зависть видали Його.

Як же сидїв він на судищі, прислала до него жінка його кажучи: Нїчого тобі й праведнику сьому; багато бо терпіла я сьогоднї вві снї через Него.

Архиєреї ж і старші наустили народ, щоб випросили Вараву, Ісуса ж убили.

Озвав ся ж ігемон і рече до них: Кого хочете з двох, щоб випустив вам? Вони ж сказали: Вараву.

Каже до них Пилат: Що ж оце робити му з Ісусом, на прізвище Христом? Кажуть йому всї: Нехай буде розпятий.

Ігемон же каже: Що бо злого зробив? Вони ж кричали ще гірш: Нехай буде розпятий.

Бачивши ж Пилат, що нїчого не врадить, а ще більш росте буча, взявши води, помив руки перед народом, і каже: Невинен я крові праведника сього; ви побачите.

І, озвавшись увесь народ, сказав: Кров Його на нас і на дїти наші.

Тодї відпустив їм Вараву; Ісуса ж, побивши, передав, щоб розпято Його.

Тодї воїни ігемонові, взявши Ісуса на судище, зібрали на Него всю роту.

І, роздягнувши Його, накинули на Него червоний плащ;

і, сплївши вінець із тернини, положили на голову Йому, а тростину в правицю Його; і кидаючись на колїна перед Ним, насьміхались із Него, кажучи: Радуй ся, царю Жидівський!

І, плюючи на Него, брали тростину, й били по голові Його.

І, як насьміялись із Него, зняли з Него плащ, і надїли на Него одежу Його, й повели Його на розпяттє.

Виходячи ж, знайшли чоловіка Киринейського, на ймя Симона; сього заставили нести хрест Його,

І прийшовши на врочище (місце) Голгота, чи то б сказати Черепове місце,

дали Йому пити оцту, змішаного з жовчю; і, покуштувавши, не хотїв пити.

Розпявши ж Його, подїлили одежу Його, кинувши жереб, щоб справдилось, що сказав пророк: Подїлили собі шати мої, й на одежу мою кинули жереб.

І, посїдавши, стерегли Його там;

і прибили над головою Його написану вину Його: Се Ісус, цар Жидівський.

Тодї розпято з Ним двох розбійників, одного по правицї, а другого по лївицї.

Мимойдучі ж хулили Його, киваючи головами своїми,

і кажучи: Ти, що руйнуєш церкву, й за три днї будуєш її, спаси ся сам. Коли ти Син Божий, зійди з хреста.

Так само ж і архиєреї, насьміхаючись із письменниками та старшими, казали:

Инших спасав, а себе не може спасти. Коли Він царь Ізраїлський, нехай тепер зійде з хреста, й ввіруємо в Него;

Він уповав на Бога; нехай тепер визволить Його, коли хоче Його; казав бо: Я Син Божий.

Так само й розбійники, що були розпяті з Ним, докоряли Йому.

Від шестої ж години настала темрява по всїй землї до години девятої.

Коло девятої ж години покликнув Ісус великим голосом, глаголючи: Ілі, Ілі лама савахтані; те єсть: Боже мій, Боже мій, чом мене покинув єси?

Деякі ж, що там стояли, почувши, казали: Що Ілию кличе сей.

І зараз, побігши один із них, і взявши губку, сповнивши оцтом і, настромивши на тростину, поїв Його.

Останнї ж казали: Нехай; побачимо, чи прийде Ілия спасати Його.

Ісус же, знов покликнувши великим голосом, зітхнув духа.

І ось завіса церковня роздерлась надвоє од верху до низу, й земля затрусилась, і скелї порозпадались;

і гроби порозкривались; і многі тїла сьвятих усопших повставали,

і, вийшовши з гробів після воскресення Його, поприходили у сьвятий город, і показались многим.

Сотник же да ті, що були з ним і стерегли Ісуса, побачивши трус і те, що сталось, полякались тяжко, кажучи: Справдї, Божий Син був сей.

Було там багато й жінок, що оддалеки дивились, котрі прийшли слїдом за Ісусом із Галилеї, служачи Йому.

Між ними була Мария Магдалина, й Мария, мати Яковова та Йосиїна, й мати синів Зеведеєвих.

Як же настав вечір, прийшов чоловік заможний з Ариматеї, на ймя Йосиф, що й сам учив ся в Ісуса.

Сей, приступивши до Пилата, просив тїла Ісусового. Тодї Пилат і звелїв оддати тїло.

І взявши тїло Йосиф, обгорнув його плащеницею чистою,

положив його у новім своїм гробі, що висїк у скелї; й прикотивши великого каменя до дверей гробу, одійшов.

Була ж там Мария Магдалина й друга Мария, і сидїли навпроти гроба.

Завтрішнього ж дня, що після пятницї, зібрались архиєреї та Фарисеї до Пилата,

кажучи: Пане, згадали ми, що той обманщик казав, ще живий: Через три днї встану.

Звели ж оце стерегти гроба до третього дня, щоб прийшовши ученики Його в ночі, не вкрали Його, й не сказали народові: Устав із мертвих; і буде остання омана гірша первої.

Сказав же їм Пилат: Маєте сторожу: йдїть забезпечте, як знаєте.

Вони ж, пійшовши, забезпечили гріб, запечатавши камінь, із сторожею.

Переклад УБТ Турконяка

Коли настав ранок, усі архиєреї і старшини народу скликали раду проти Ісуса, щоб Його вбити;

зв'язавши Його, повели й передали правителеві Пилатові.

Тоді Юда, що Його видав, побачивши, що він засуджений, розкаявся і повернув тридцять срібних монет архиєреям і старшинам,

кажучи: Я згрішив, видавши невинну кров. Вони ж сказали: А що нам до того? Ти побачиш.

Тоді він кинув срібняки в храм, пішов геть і повісився.

Архиєреї ж, узявши срібняки, сказали: Не годиться класти їх до скарбниці, бо це ціна крови.

Порадившись, купили на них гончарське поле, щоб ховати там чужинців.

Тому те поле досі зветься полем крови.

Тоді здійснилося слово пророка Єремії, що каже: І взяли вони тридцять срібняків - вартість того, що Його оцінили сини Ізраїля,

і дали їх за гончарське поле, як звелів був мені Господь.

Ісус же став перед правителем, і правитель запитав Його: Чи ти Юдейський Цар? Ісус відповів: Ти кажеш.

Коли архиєреї і старшини Його звинувачували, Він нічого не відповідав.

Тоді каже Йому Пилат: Хіба не чуєш, скільки проти тебе свідчать?

Але Він не відповідав Йому на жодне слово, тож правитель дуже дивувався.

На кожне свято правитель мав звичай відпускати народові одного в'язня, якого бажали.

Був же тоді відомий в'язень, що звався Варавою.

Коли вони зібралися, Пилат сказав їм: Кого хочете, щоб я відпустив вам, Ісуса Вараву чи Ісуса, що зветься Христос?

Знав бо, що через заздрощі видали Його.

Коли Він сидів на судилищі, послала до нього його дружина сказати: Не май нічого з тим праведником; бо багато я потерпіла нині вві сні через Нього.

Архиєреї ж і старшини підмовили людей, щоб випросили Вараву, а Ісуса вбили.

Озвався правитель і сказав їм: Кого з двох хочете, щоб я відпустив вам? Вони сказали: Вараву.

Сказав їм Пилат: А що маю зробити з Ісусом, що зветься Христос? Усі закричали: Хай буде розіп'ятий.

Він же сказав: Який же злочин Він скоїв? А вони ще дужче кричали: Хай буде розіп'ятий.

Побачивши, що нічого не вдіє, а заколот дедалі більшає, Пилат узяв воду, вмив руки перед народом і сказав: Невинний я в крові цього праведника, ви побачите.

У відповідь увесь народ волав: Кров Його на нас і на наших дітях.

Тоді відпустив їм Вараву, а Ісуса, бичувавши, видав на розп'яття.

Тоді воїни правителя, взявши Ісуса до преторії, зібрали на Нього всю когорту.

І, роздягнувши Його, накинули на Нього багряницю

і, сплівши вінець з тернини, поклали Йому на голову, а тростину дали в праву руку і, впавши на коліна перед Ним, глузували з Нього, кажучи: Радій, Царю Юдейський.

І, наплювавши на Нього, взяли тростину та били Його по голові.

Коли наглузувалися з Нього, стягли з Нього багряницю, надягли на Нього Його одяг і повели на розп'яття.

Виходячи ж, зустріли киринейського чоловіка на ім'я Симон, і Його змусили нести Його хрест.

Прийшовши на місце, яке зветься Ґолґота, що в перекладі означає Череп-місце,

дали Йому випити вина, змішаного з жовчю; але Він, покуштувавши, не схотів пити.

Ті ж, що розіп'яли Його, поділили Його одяг, кидаючи жереб;

сидячи, стерегли Його там.

Над Його головою прибили Його провину, написавши: Цей Ісус - Цар Юдейський.

Тоді розіп'яли з Ним двох розбійників, одного праворуч, а другого ліворуч.

Ті, що проходили повз Нього, ганили Його, похитаючи головами

і кажучи: Ти, що руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш, порятуй-но себе самого; якщо ти Божий Син, то зійди з хреста.

Так само й архиєреї, глузуючи з книжниками та старшинами, говорили:

Інших врятував, а себе самого не може врятувати; Він Цар Ізраїльський, хай тепер зійде з хреста, і повіримо в Нього.

Він покладав надію на Бога, хай нині Його визволить, якщо хоче; бо сказав, що Він - Божий Син.

Так само ж розбійники, розп'яті з Ним, насміхалися з Нього.

Від шостої години темрява стала по всій землі до дев'ятої години.

О дев'ятій годині Ісус скрикнув гучним голосом, кажучи. Елі, Елі, лема савахтані? Тобто: Боже мій, Боже мій, навіщо ти Мене покинув?

Деякі з тих, що там стояли, почувши це, казали, що Він кличе Іллю.

Один з них, побігши враз, узяв губку, наповнив її оцтом, настромив на тростину, дав Йому пити.

Інші ж казали: Лиши, побачимо, чи прийде Ілля Його рятувати.

Ісус же, знову голосно крикнувши, віддав духа.

І ось завіса храму роздерлася надвоє - згори додолу, земля затряслася, скелі порозпадалися;

гроби повідкривалися, багато тіл померлих святих воскресли

і, вийшовши з гробів після Його воскресіння, ввійшли до святого міста і явилися багатьом.

А сотник і ті, що з ним стерегли Ісуса, побачивши землетрус і те, що сталося, дуже злякалися, кажучи: Справді Він був Божим Сином.

Були ж там багато жінок, що дивились здалека; вони йшли за Ісусом з Галилеї, прислуговуючи Йому.

Між ними була Марія Магдалина, Марія - мати Якова та Йосипа, мати Заведеєвих синів.

Коли настав вечір, прийшов заможний чоловік з Ариматеї, на ім'я Йосип, який і сам був учнем в Ісуса;

він, приступивши до Пилата, попросив тіло Ісуса. Пилат наказав дати.

Узявши тіло, Йосип обгорнув Його чистим полотном

і поклав Його до своєї нової гробниці, що її висік у скелі, і, прикотивши до отвору гробниці великий камінь, відійшов.

Була ж там Марія Магдалина і друга Марія, що сиділи напроти гробу.

Наступного ранку, що після п'ятниці, зібралися архиєреї та фарисеї до Пилата

й кажуть: Пане, ми пригадали, що той безумець сказав ще за життя: По трьох днях Я встану.

Тож накажи стерегти гробницю до третього дня, щоб часом Його учні, прийшовши вночі, не вкрали Його та не сказали народові: Він воскрес із мертвих, бо буде ця остання омана гірша від першої.

Пилат сказав їм: Маєте сторожу; ідіть і забезпечте, як знаєте.

Вони пішли й забезпечили гробницю: запечатали камінь, поставили сторожу.

Російський синодальний переклад

Когда же настало утро, все первосвященники и старейшины народа имели совещание об Иисусе, чтобы предать Его смерти;

и, связав Его, отвели и предали Его Понтию Пилату, правителю.

Тогда Иуда, предавший Его, увидев, что Он осужден, и, раскаявшись, возвратил тридцать сребренников первосвященникам и старейшинам,

говоря: согрешил я, предав кровь невинную. Они же сказали ему: что нам до того? смотри сам.

И, бросив сребренники в храме, он вышел, пошел и удавился.

Первосвященники, взяв сребренники, сказали: непозволительно положить их в сокровищницу церковную, потому что это цена крови.

Сделав же совещание, купили на них землю горшечника, для погребения странников;

посему и называется земля та "землею крови" до сего дня.

Тогда сбылось реченное через пророка Иеремию, который говорит: и взяли тридцать сребренников, цену Оцененного, Которого оценили сыны Израиля,

и дали их за землю горшечника, как сказал мне Господь.

Иисус же стал пред правителем. И спросил Его правитель: Ты Царь Иудейский? Иисус сказал ему: ты говоришь.

И когда обвиняли Его первосвященники и старейшины, Он ничего не отвечал.

Тогда говорит Ему Пилат: не слышишь, сколько свидетельствуют против Тебя?

И не отвечал ему ни на одно слово, так что правитель весьма дивился.

На праздник же Пасхи правитель имел обычай отпускать народу одного узника, которого хотели.

Был тогда у них известный узник, называемый Варавва;

итак, когда собрались они, сказал им Пилат: кого хотите, чтобы я отпустил вам: Варавву, или Иисуса, называемого Христом?

ибо знал, что предали Его из зависти.

Между тем, как сидел он на судейском месте, жена его послала ему сказать: не делай ничего Праведнику Тому, потому что я ныне во сне много пострадала за Него.

Но первосвященники и старейшины возбудили народ просить Варавву, а Иисуса погубить.

Тогда правитель спросил их: кого из двух хотите, чтобы я отпустил вам? Они сказали: Варавву.

Пилат говорит им: что же я сделаю Иисусу, называемому Христом? Говорят ему все: да будет распят.

Правитель сказал: какое же зло сделал Он? Но они еще сильнее кричали: да будет распят.

Пилат, видя, что ничто не помогает, но смятение увеличивается, взял воды и умыл руки перед народом, и сказал: невиновен я в крови Праведника Сего; смотрите вы.

И, отвечая, весь народ сказал: кровь Его на нас и на детях наших.

Тогда отпустил им Варавву, а Иисуса, бив, предал на распятие.

Тогда воины правителя, взяв Иисуса в преторию, собрали на Него весь полк

и, раздев Его, надели на Него багряницу;

и, сплетши венец из терна, возложили Ему на голову и дали Ему в правую руку трость; и, становясь пред Ним на колени, насмехались над Ним, говоря: радуйся, Царь Иудейский!

и плевали на Него и, взяв трость, били Его по голове.

И когда насмеялись над Ним, сняли с Него багряницу, и одели Его в одежды Его, и повели Его на распятие.

Выходя, они встретили одного Киринеянина, по имени Симона; сего заставили нести крест Его.

И, придя на место, называемое Голгофа, что значит: Лобное место,

дали Ему пить уксуса, смешанного с желчью; и, отведав, не хотел пить.

Распявшие же Его делили одежды его, бросая жребий;

и, сидя, стерегли Его там;

и поставили над головою Его надпись, означающую вину Его: Сей есть Иисус, Царь Иудейский.

Тогда распяты с Ним два разбойника: один по правую сторону, а другой по левую.

Проходящие же злословили Его, кивая головами своими

и говоря: Разрушающий храм и в три дня Созидающий! спаси Себя Самого; если Ты Сын Божий, сойди с креста.

Подобно и первосвященники с книжниками и старейшинами и фарисеями, насмехаясь, говорили:

других спасал, а Себя Самого не может спасти; если Он Царь Израилев, пусть теперь сойдет с креста, и уверуем в Него;

уповал на Бога; пусть теперь избавит Его, если Он угоден Ему. Ибо Он сказал: Я Божий Сын.

Также и разбойники, распятые с Ним, поносили Его.

От шестого же часа тьма была по всей земле до часа девятого;

а около девятого часа возопил Иисус громким голосом: Или, Или! лама савахфани? то есть: Боже Мой, Боже Мой! для чего Ты Меня оставил?

Некоторые из стоявших там, слыша это, говорили: Илию зовет Он.

И тотчас побежал один из них, взял губку, наполнил уксусом и, наложив на трость, давал Ему пить;

а другие говорили: постой, посмотрим, придет ли Илия спасти Его.

Иисус же, опять возопив громким голосом, испустил дух.

И вот, завеса в храме раздралась надвое, сверху донизу; и земля потряслась; и камни расселись;

и гробы отверзлись; и многие тела усопших святых воскресли

и, выйдя из гробов по воскресении Его, вошли во святый град и явились многим.

Сотник же и те, которые с ним стерегли Иисуса, видя землетрясение и все бывшее, устрашились весьма и говорили: воистину Он был Сын Божий.

Там были также и смотрели издали многие женщины, которые следовали за Иисусом из Галилеи, служа Ему;

между ними были Мария Магдалина и Мария, мать Иакова и Иосии, и мать сыновей Зеведеевых.

Когда же настал вечер, пришел богатый человек из Аримафеи, именем Иосиф, который также учился у Иисуса;

он, придя к Пилату, просил тела Иисусова. Тогда Пилат приказал отдать тело;

и, взяв тело, Иосиф обвил его чистою плащаницею

и положил его в новом своем гробе, который высек он в скале; и, привалив большой камень к двери гроба, удалился.

Была же там Мария Магдалина и другая Мария, которые сидели против гроба.

На другой день, который следует за пятницею, собрались первосвященники и фарисеи к Пилату

и говорили: господин! Мы вспомнили, что обманщик тот, еще будучи в живых, сказал: после трех дней воскресну;

итак прикажи охранять гроб до третьего дня, чтобы ученики Его, придя ночью, не украли Его и не сказали народу: воскрес из мертвых; и будет последний обман хуже первого.

Пилат сказал им: имеете стражу; пойдите, охраняйте, как знаете.

Они пошли и поставили у гроба стражу, и приложили к камню печать.