26

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

Якже Ісус скінчив усі ці слова, сказав до своїх учнів:

“Ви знаєте, що через два дні буде Пасха й Син Чоловічий буде виданий на розп'яття.”

Тоді зібралися первосвященики і старші народу в палаці первосвященика, що звався Каяфа,

і радились, як би то підступом схопити Ісуса й убити.

Тільки ж казали: “Не в свято, щоб не було в народі заколоту.”

І от коли Ісус був у Витанії в домі Симона прокаженого,

підійшла до нього одна жінка з алябастровою плящиною, повною вельми дорогого мира, і вилляла його йому на голову, як він сидів при столі.

Побачивши це учні, нарікали й казали: “Навіщо таке марнотратство?

Це можна б було дорого продати й – дати бідним!”

Ісус зауважив це й сказав їм: “Чому ви докучаєте цій жінці? Вона зробила добре діло для мене.

Завжди бо бідних маєте з собою; мене ж не завжди маєте.

Виливши це миро на моє тіло, вона вчинила те на похорон мій.

Істинно кажу вам: Де тільки буде проповідуватись ця Євангелія по всьому світі, оповідатиметься і про те, що вона зробила, їй на спомин.”

Тоді один із дванадцятьох, що звався Юда Іскаріотський, подався до первосвящеників

і каже: “Що хочете мені дати, і я вам його видам?” Ті відважили йому тридцять срібняків.

І з того часу він шукав доброї нагоди, щоб його видати.

Першого дня Опрісноків приступили учні до Ісуса й питають: “Де хочеш, щоб ми приготовили тобі їсти Пасху?”

Він відповів їм: “Ідіть до такого ось одного в місто й скажіть йому: Учитель каже: Час мій близько, тож у тебе споряджу Пасху з учнями моїми.”

Учні зробили так, як їм звелів Ісус, і приготовили Пасху.

Коли ж настав вечір, сів він до столу з дванадцятьма учнями,

і коли вони їли, він промовив: “Істинно, кажу вам: Один з вас мене зрадить.”

Засмучені глибоко, почали кожний з них запитувати його: “Чи то часом не я, Господи?”

Він відповів: “Хто вклав зо мною руку в миску, той мене зрадить.

Син Чоловічий іде, як написано про нього, та горе тому чоловікові, що зрадить Сина Чоловічого! Ліпше було б тому чоловікові не народитись!”

А Юда, зрадник його, і собі озвався: “Чи то часом не я, Учителю?” Каже Ісус до нього: “Ти мовив.”

Якже вони їли, Ісус узяв хліб, поблагословив, розламав і дав учням, кажучи: “Беріть, їжте: це моє тіло.”

Потім узяв чашу, воздав хвалу і подав їм, кажучи: “Пийте з неї всі,

бо це кров моя (Нового) Завіту, яка за багатьох проливається на відпущення гріхів.

. Кажу вам: Не питиму віднині з цього виноградного плоду аж до дня того, як питиму його новим з вами в Царстві Отця мого.”

І відспівавши, вийшли вони на Оливну гору.

Тоді Ісус сказав їм: “Усі ви зневіритесь у мені цієї ночі. Написано бо: Ударю пастиря, і розбіжаться вівці стада.

А після мого воскресіння я випереджу вас у Галилеї.”

Озвався тоді Петро й каже йому: “Навіть якби всі зневірились у тобі, я не зневірюся ніколи.”

Ісус же мовив до нього: “Істинно кажу тобі: Цієї ще ночі, перше, ніж заспіває півень, ти тричі мене відречешся.”

Каже йому Петро: “Навіть якби я мав з тобою вмерти, не відречуся тебе!” Так само мовили всі учні.

Тоді Ісус приходить з ними на місце, зване Гетсиманія, і каже до учнів: “Посидьте тут, поки піду та помолюся там.”

І взяв Петра з собою і двох синів Заведея, і почав скорбіти та тужити.

Тоді сказав їм: “Смуток у мене на душі – аж до смерти! Зостаньтеся тут і чувайте зо мною.”

І пройшовши трохи далі, упав обличчям додолу, молившися і промовляючи: “Отче мій, якщо можливо, нехай мине ця чаша мене. Однак не як я бажаю, лише – як ти.”

Повернувся він до учнів і, знайшовши їх заснулими, каже до Петра: “Отож і однієї години не спромоглися чувати зо мною?

Чувайте й моліться, щоб не ввійшли у спокусу, бо дух бадьорий, але тіло немічне.”

Знову, вдруге, відійшов він і почав молитися: “Отче мій, коли ця чаша не може минути, щоб я її не пив, хай буде твоя воля!”

І, повернувшися, знову знайшов, що вони спали, бо очі в них були отяжілі.

Залишив він їх, пішов знову й почав молитись утретє, повторюючи ті самі слова.

Потім повернувся до учнів і каже до них: “Спіть собі й відпочивайте; наблизилась уже година, і Син Чоловічий буде виданий грішникам у руки.

Уставайте, ходімо! Ось наблизився мій зрадник.”

Він говорив ще, як надійшов Юда, один з дванадцятьох, а з ним і сила народу з мечами та дрючками – від первосвящеників та старших народу.

Зрадник його дав їм знак, мовивши: “Кого я поцілую, це він, беріть його.”

І відразу ж підійшов він до Ісуса й каже: “Радуйся, мій Учителю!” – та й поцілував його.

Тоді питає його Ісус: “Чого прийшов єси, друже?!” – І зараз ті приступили, наклали на Ісуса руки і схопили його.

Аж тут один із тих, що були з Ісусом, простягнув руку, вихопив свого меча й, ударивши. слугу первосвященика, відтяв йому вухо.

Тоді Ісус сказав до нього: “Вклади твій меч назад до піхви: всі бо, що за меч беруться, від меча загинуть.

Чи гадаєш, що я не міг би попросити Отця мого, і він зараз же не дав би мені більш як дванадцять легіонів ангелів?

Як же то збулися б Писання, що воно так мусить статися?”

Тоді Ісус промовив до народу: “Немов на розбійника вийшли ви з мечами та дрючками, щоб мене схопити! Щодня сидів я, навчаючи, у храмі, і ви мене не взяли.

Та все це сталося, щоб збулися Писання пророків.” Тоді всі учні залишили його й повтікали.

Ті, що схопили Ісуса, повели його до первосвященика Каяфи, де зібралися книжники та старші.

Петро ж ішов слідом за ним оподалік, аж до палацу первосвященика й, увійшовши до середини, сів із слугами, щоб побачити, чим воно скінчиться.

Первосвященики та ввесь синедріон шукали ложного свідоцтва на Ісуса, щоб його вбити,

і не знайшли, дарма, що було з'явилось багато ложних свідків. Нарешті прийшло двоє

і кажуть: “Цей сказав: Я можу зруйнувати храм Божий і за три дні його відбудувати.”

Тут підвівся первосвященик і сказав до нього: “Нічого не заперечуєш, що вони на тебе свідчать?”

Але Ісус мовчав. Первосвященик каже до нього: “Заклинаю тебе живим Богом, щоб ти сказав нам, чи ти Христос, син Божий.”

Тоді Ісус сказав до нього: “Ти мовив. Тільки ж кажу вам: Віднині ви побачите Чоловічого Сина, який сидітиме праворуч Всемогутнього й ітиме на небесних хмарах.”

Тоді первосвященик роздер свою одежу і заявляє: “Він сказав богохульство! Нащо нам ще свідків? Оце ж ви щойно чули богохульство!

Як вам здається?” Ті відповіли; “Він – винен смерти.”

Тоді вони почали плювати йому в обличчя та бити кулаками; інші ж били його в обличчя

і промовляли: “Проречи нам, Христе, хто тебе вдарив?”

Петро ж сидів надворі. Аж тут одна служниця підійшла до нього й каже: “І ти був з Ісусом Галилеєм.”

Але той перед усіма відрікся і заявив: “Не знаю, що таке говориш.”

Коли ж: він вийшов до воріт, уздріла його інша й каже до тих, що там були: “Цей був з Ісусом з Назарету.”

Він знову, клявшися, відрікся: “Не знаю я цього чоловіка.”

Десь трохи згодом приступили ті, що там стояли, і заговорили до Петра: “Ти таки справді один з них, бо й твоя вимова тебе виявляє.”

Тоді Петро почав клястися та божитися: “Не знаю я цього чоловіка.” І враз заспівав півень.

І Петро згадав те слово, що Ісус сказав був: “Раніше, ніж півень заспіває, ти тричі зречешся мене.” І вийшовши звідтіль, заплакав гірко.

Переклад Огієнка

І сталось, коли закінчив Ісус усі ці слова, Він сказав Своїм учням:

Ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Людський Син буде виданий на розп'яття.

Тоді первосвященики, і книжники, і старші народу зібралися в домі первосвященика, званого Кайяфою,

і радилися, щоб підступом взяти Ісуса й забити.

І вони говорили: Та не в свято, щоб бува колотнеча в народі не сталась.

Коли ж Ісус був у Віфанії, у домі Симона прокаженого,

підійшла одна жінка до Нього, маючи алябастрову пляшечку дорогоцінного мира, і вилила на Його голову, як сидів при столі Він.

Як побачили ж учні це, то обурилися та й сказали: Нащо таке марнотратство?

Бо дорого можна було б це продати, і віддати убогим.

Зрозумівши Ісус, промовив до них: Чого прикрість ви робите жінці? Вона ж добрий учинок зробила Мені.

Бо вбогих ви маєте завжди з собою, а Мене не постійно ви маєте.

Бо, виливши миро оце на тіло Моє, вона те вчинила на похорон Мій.

Поправді кажу вам: де тільки оця Євангелія проповідувана буде в цілому світі, на пам'ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!

Тоді один із Дванадцятьох, званий Юдою Іскаріотським, подався до первосвящеників,

і сказав: Що хочете дати мені, і я вам Його видам? І вони йому виплатили тридцять срібняків.

І він відтоді шукав слушного часу, щоб видати Його.

А першого дня Опрісноків учні підійшли до Ісуса й сказали Йому: Де хочеш, щоб ми приготували пасху спожити Тобі?

А Він відказав: Ідіть до такого то в місто, і перекажіть йому: каже Вчитель: час Мій близький, справлю Пасху з Своїми учнями в тебе.

І учні зробили, як звелів їм Ісус, і зачали пасху готувати.

А коли настав вечір, Він із дванадцятьма учнями сів за стіл.

І, як вони споживали, Він сказав: Поправді кажу вам, що один із вас видасть Мене...

А вони засмутилися тяжко, і кожен із них став питати Його: Чи не я то, о Господи?

А Він відповів і промовив: Хто руку свою вмочить у миску зо Мною, той видасть Мене.

Людський Син справді йде, як про Нього написано; але горе тому чоловікові, що видасть Людського Сина! Було б краще йому, коли б той чоловік не родився!

Юда ж, зрадник Його, відповів і сказав: Чи не я то, Учителю? Відказав Він йому: Ти сказав...

Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і давав Своїм учням, і сказав: Прийміть, споживайте, це тіло Моє.

А взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: Пийте з неї всі,

бо це кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів!

Кажу ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного аж до дня, коли з вами його новим питиму в Царстві Мого Отця.

А коли відспівали вони, то на гору Оливну пішли.

Промовляє тоді їм Ісус: Усі ви через Мене спокуситеся ночі цієї. Бо написано: Уражу пастиря, і розпорошаться вівці отари.

По воскресенні ж Своїм Я вас випереджу в Галілеї.

А Петро відповів і сказав Йому: Якби й усі спокусились про Тебе, я не спокушуся ніколи.

Промовив до нього Ісус: Поправді кажу тобі, що ночі цієї, перше ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене...

Говорить до Нього Петро: Коли б мені навіть умерти з Тобою, я не відречуся від Тебе! Так сказали й усі учні.

Тоді з ними приходить Ісус до місцевости, званої Гефсиманія, і промовляє до учнів: Посидьте ви тут, аж поки піду й помолюся отам.

І, взявши Петра й двох синів Зеведеєвих, зачав сумувати й тужити.

Тоді промовляє до них: Обгорнена сумом смертельним душа Моя! Залишіться тут, і попильнуйте зо Мною...

І, трохи далі пройшовши, упав Він долілиць, та молився й благав: Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене... Та проте, не як Я хочу, а як Ти...

І, вернувшись до учнів, знайшов їх, що спали, і промовив Петрові: Отак, не змогли ви й однієї години попильнувати зо Мною?...

Пильнуйте й моліться, щоб не впасти на спробу, бадьорий бо дух, але немічне тіло.

Відійшовши ще вдруге, Він молився й благав: Отче Мій, як ця чаша не може минути Мене, щоб не пити її, нехай станеться воля Твоя!

І, прийшовши, ізнову знайшов їх, що спали, бо зважніли їм очі були.

І, залишивши їх, знов пішов, і помолився втретє, те саме слово промовивши.

Потому приходить до учнів і їм промовляє: Ви ще далі спите й спочиваєте? Ось година наблизилась, і до рук грішникам виданий буде Син Людський...

Уставайте, ходім, ось наблизився Мій зрадник!

І коли Він іще говорив, аж ось прийшов Юда, один із Дванадцятьох, а з ним люду багато від первосвящеників і старших народу з мечами та киями.

А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: Кого поцілую, то Він, беріть Його.

І зараз Він підійшов до Ісуса й сказав: Радій, Учителю! І поцілував Його.

Ісус же йому відказав: Чого, друже, прийшов ти? Тоді приступили та руки наклали на Ісуса, і схопили Його.

А ось один із тих, що з Ісусом були, витягнув руку, і меча свого вихопив та й рубонув раба первосвященика, і відтяв йому вухо.

Тоді промовляє до нього Ісус: Сховай свого меча в його місце, бо всі, хто візьме меча, від меча і загинуть.

Чи ти думаєш, що не можу тепер упросити Свого Отця, і Він дасть Мені зараз більше дванадцяти ле?іонів Анголів?

Але як має збутись Писання, що так статися мусить?

Тієї години промовив Ісус до народу: Немов на розбійника вийшли з мечами та киями, щоб узяти Мене! Я щоденно у храмі сидів і навчав, і Мене не взяли ви.

Це ж сталось усе, щоб збулися писання пророків. Усі учні тоді залишили Його й повтікали...

А вони схопили Ісуса, і повели до первосвященика Кайяфи, де зібралися книжники й старші.

Петро ж здалека йшов услід за Ним аж до двору первосвященика, і, ввійшовши всередину, сів із службою, щоб бачити кінець.

А первосвященики та ввесь синедріон шукали на Ісуса неправдивого свідчення, щоб смерть заподіяти Йому,

і не знаходили, хоч кривосвідків багато підходило. Аж ось накінець з'явилися двоє,

і сказали: Він говорив: Я можу зруйнувати храм Божий, і за три дні збудувати його.

Тоді первосвященик устав і до Нього сказав: Ти нічого не відповідаєш на те, що свідчать супроти Тебе?

Ісус же мовчав. І первосвященик сказав Йому: Заприсягаю Тебе Живим Богом, щоб нам Ти сказав, чи Христос Ти, Син Божий?

Промовляє до нього Ісус: Ти сказав... А навіть повім вам: відтепер ви побачите Людського Сина, що сидітиме праворуч сили Божої, і на хмарах небесних приходитиме!

Тоді первосвященик роздер одежу свою та й сказав: Він богозневажив! Нащо нам іще свідки потрібні? Ось ви чули тепер Його богозневагу!

Як вам іздається? Вони ж відповіли та сказали: Повинен умерти!

Тоді стали плювати на обличчя Йому, та бити по щоках Його, інші ж киями били,

і казали: Пророкуй нам, Христе, хто то вдарив Тебе?...

А Петро перед домом сидів на подвір'ї. І приступила до нього служниця одна та й сказала: І ти був з Ісусом Галілеянином!

А він перед всіма відрікся, сказавши: Не відаю я, що ти кажеш...

А коли до воріт він підходив, побачила інша його та й сказала приявним там людям: Оцей був з Ісусом Назарянином!

І він знову відрікся та став присягатись: Не знаю Цього Чоловіка!...

Підійшли ж трохи згодом присутні й сказали Петрові: І ти справді з отих, та й мова твоя виявляє тебе.

Тоді він став клястись та божитись: Не знаю Цього Чоловіка! І заспівав півень хвилі тієї...

І згадав Петро сказане слово Ісусове: Перше ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене. І, вийшовши звідти, він гірко заплакав...

Переклад Куліша

І сталось, як скінчив Ісус, усї цї слова, рече до учеників своїх:

Ви знаєте, що через два днї буде пасха, й Сина чоловічого видадуть на розпяттє.

Тодї зібрались архиєреї, та письменники, та старші людські у двір до архиєрея, на прізвище Каяфи,

і радились, щоб узяти Ісуса підступом і вбити.

Та казали: Тільки не в сьвято, щоб не було бучі між народом.

Як же був Ісус у Витанїї в господї в Симона прокаженого,

приступила до Него жінка, маючи посудинку предорогого мира, та й злила на голову Йому, як сидїв за столом.

Побачивши ж ученики Його, сердились, кажучи: На що така втрата?

Можна бо було се миро продати дорого та дати вбогим.

Зрозумівши ж Ісус, рече до них: Що ви смутите жінку? дїло бо добре вчинила на менї.

Всякого бо часу маєте вбогих із собою, мене ж не всякого часу маєте.

Зливши бо вона миро се на тїло моє, на погребеннє моє зробила.

Істино глаголю вам: Де б нї проповідувалась євангелия ся по всьому сьвіту, казати меть ся й те, що зробила оця, на спомин її.

Тодї, пійшовши один з дванайцятьох, на ймя Юда Іскариоцький, до архиєреїв,

каже: Що хочете дати менї, а я вам видам Його? Вони ж поставили йому трийцять срібняків.

І з того часу шукав нагоди, щоб Його видати.

У первий же день опрісночний приступили ученики до Ісуса, кажучи Йому: Де хочеш, щоб приготовили Тобі їсти пасху?

Він же рече: Йдїть у город до оттакого, та скажіть йому: Учитель рече: Час мій близько; у тебе зроблю пасху з учениками моїми.

І зробили ученики, як повелїв їм Ісус; і приготовили пасху.

Як же настав вечір, сїв Він за столом із дванайцятьма.

І, як вони їли, рече: Істино глаголю вам, що один з вас зрадить мене.

І, засумівши тяжко, почали говорити до Него кожен з них: Аже ж не я, Господи?

Він же, озвавшись, рече: Хто вмочає зо мною руку в миску, той зрадить мене.

Син чоловічий іде, як писано про Него; горе ж чоловікові тому, що Сина чоловічого зрадить! Добре було б йому, коли б не родив ся чоловік той.

Озвав ся ж Юда, зрадник Його, й каже: Аже ж не я, учителю? Рече до него: Ти сказав єси.

Як же вони їли, взявши Ісус хлїб і поблагословивши, ламав, і давав ученикам, і рече: Прийміть, їжте: се єсть тїло моє.

І, взявши чашу, й оддавши хвалу, подав їм, глаголючи: Пийте з неї всї;

се бо єсть кров моя нового завіту, що за многих проливаєть ся на оставленнє гріхів.

Глаголю ж вам: Що не пити му від нинї з сього плоду винограднього аж до дня того, коли його пити му з вами новим у царстві Отця мого.

І засьпівавши вони, вийшли на гору Оливну.

Тодї рече до них Ісус: Всї ви поблазнитесь мною сієї ночи. Писано бо: Поражу пастиря, і розсиплють ся вівцї стада.

По воскресенню ж моїм попереджу вас у Галилею.

Озвав ся ж Петр і каже до Него: Хоч усї поблазнять ся Тобою, я нїколи не зблазнюсь.

Рече до него Ісус: Істино глаголю тобі: Що сієї ночі, перше нїж півень запіє, тричі відречеш ся мене.

Каже Йому Петр: Хоч би менї з Тобою і вмерти, не відречусь Тебе. Так і всї ученики казали.

Тодї приходить з ними Ісус на врочище Гетсиман, і рече до учеників: Сидїть тут, поки, пійшовши, помолюсь оттам.

І взяв із собою Петра та двох синів Зеведєвих, і почав скорбіти та вдаватись у тугу.

Тодї рече до них: Тяжко сумна душа моя аж до смертї. Підождїть тут, і не спїте зо мною.

І пройшовши трохи далїй, припав лицем своїм, молячись і глаголючи: Отче мій, коли можна, нехай мимо йде від мене чаша ся; тільки ж не як я хочу, а як Ти.

І приходить до учеників, і знаходить їх сплячих, і рече до Петра: Так не змогли ви однієї години попильнувати зо мною?

Пильнуйте та молїть ся, щоб не ввійшли в спокусу. Дух то охочий, тїло ж немошне.

Знов, удруге відійшовши, молив ся, глаголючи: Отче мій, як не може ся чаша мимо йти від мене, коли не пити му її, нехай станеть ся воля твоя.

І, прийшовши, знаходить їх знов сплячих, були бо очі в них важкі.

І, зоставивши їх, пійшов ізнов, і моливсь утретє, промовляючи те ж саме слово.

Тодї приходить до учеників своїх, і рече їм: Спіть уже й спочивайте, ось настиг час, і Син чоловічий буде виданий у руки грішникам.

Уставайте, ходїмо: ось наближуєть ся зрадник мій.

Ще він говорив, коли се Юда, один з дванайцяти, приходить, а з ним багато народу з мечами й дручєм, од архиєреїв та старших людських.

Зрадник же Його дав знак їм, кажучи: Кого я поцїлую, той і єсть він: беріть його.

І, зараз приступивши до Ісуса, каже: Радуй ся, учителю; та й поцїлував Його.

Ісус же рече йому: Друже, чого прийшов єси? Тодї, приступивши, наложили руки на Ісуса, та й узяли Його.

І ось один з тих, що з Ісусом, простягши руку, вихопив меча свого, й, вдаривши слугу архиєрейського, відтяв йому вухо.

Тодї рече до него Ісус: Верни меч твій в місце його: всї бо, що візьмуть ся за меч, од меча погинуть.

Або думаєш, що не міг би нинї вблагати Отця мого, й приставив би менї більш дванайцяти легионів ангелів?

Як же тодї справдились би писання, що так мусить статись?

Тієї ж години рече Ісус до народу: Чи се як на розбійника вийшли ви з мечами та киями, брати мене? Щодня сидїв я в вас, навчаючи в церкві, і не брали мене.

Се ж усе стало ся, щоб справдились писання пророчі. Тодї всї ученики, покинувши Його, повтїкали.

Вони ж, узявши Ісуса, повели Його до Каяфи архиєрея, де письменники та старші зібрались.

Петр же йшов слїдом за Ним оддалеки до двору архиєрейського, і, ввійшовши в двір, сїв із слугами, щоб бачити конець.

Архиєреї ж, і старші, і вся рада шукали кривого сьвідчення на Ісуса, щоб Його вбити,

і не знайшли. І коли багато лжесьвідків поприходило, не знайшли. Опісля ж, приступивши два лжесьвідки,

говорили: Сей казав: Я можу зруйнувати церкву Божу, й за три днї збудувати її.

І, вставши архиєрей, каже до Него: Нїчого не відказуєш, що сї проти Тебе сьвідкують?

Ісус же мовчав. І, озвавшись архиєрей, каже до Него: Заклинаю Тебе Богом живим, щоб сказав нам, чи Ти єси Христос, Син Божий?

Рече йому Ісус: Ти сказав єси. Тільки ж глаголю вам: Від нинї побачите Сина чоловічого, по правицї сили, й грядущого на хмарах небесних.

Тодї архиєрей роздер одежу свою, кажучи: Ось сказав хулу; на що нам іще сьвідків? Ось тепер чули хулу Його;

як вам здаєть ся? Вони ж, озвавшись, сказали: Винен єсть смерти.

Тодї плювали в лице Йому, й били по щоках Його, і знущались із Него,

кажучи: Проречи нам, Христе, хто се вдарив Тебе?

Петр же знадвору сидїв у дворі. І приступила до него одна дївчина, кажучи: І ти був з Ісусом Галилейським.

Він же відрік ся перед усїма, кажучи: Не знаю, що говориш.

Як же вийшов він до воріт, побачила його друга, та й каже до тих, що там були: І сей був з Ісусом Назарейським.

І знов одрік ся він, кленучись: Що не знаю чоловіка.

Трохи ж згодом, приступивши ті, що стояли, кажуть Петрові: Справдї й ти єси з них, бо й твоя говірка виявляє тебе.

Тодї почав він проклинатись та клястись: Що не знаю чоловіка. І зараз півень запіяв.

І згадав Петр слово Ісуса, промовлене до него: Що перше нїж півень запіє, тричі відречеш ся мене. І, вийшовши геть, плакав гірко.

Переклад УБТ Турконяка

Коли Ісус промовив усі ці слова, то сказав своїм учням:

Знайте, що через два дні буде Пасха, і Син Людський буде виданий на розп'яття.

Тоді зібралися архиєреї, [книжники] та старшини народу в дворі архиєрея на ім'я Каяфа

і змовилися схопити Ісуса підступом та вбити;

тільки, казали, не у свято, щоб не сталося заколоту в народі.

І ось, коли Ісус був у Витанії, в оселі Симона прокаженого,

до Нього підійшла жінка, що мала посудину дорогоцінного мира, і зливала Йому на голову.

Побачивши це, учні обурилися і сказали: Навіщо таке марнотратство?

Це можна було дорого продати і роздати бідним.

Зрозумівши, Ісус сказав їм: Нащо докучаєте жінці? Вона зробила мені добре діло;

бідних ви завжди маєте з собою, а Мене не завжди маєте.

Зливши мир моє тіло, жінка вчинила це на мій похорон.

Щиру правду кажу вам, - де тільки проповідуватиметься ця Єванґелія в усім світі, розповідатиметься і про те, що вона зробила, на спомин про неї.

Тоді один із дванадцятьох, що звався Юда Іскаріотський, пішов до архиєреїв

і сказав: Що дасте мені, і я видам Його вам? Вони заплатили йому тридцять срібних монет.

І відтоді він шукав слушної нагоди, щоб Його видати.

Першого дня опрісноків приступили учні до Ісуса й питають: Де хочеш, щоб ми приготували тобі їсти пасху?

Він відповів: Ідіть у місто до одного чоловіка й скажіть йому: Учитель каже: Моя година близько, в тебе зроблю пасху зі своїми учнями.

Учні зробили так, як велів їм Ісус, і приготували пасху.

Коли настав вечір, Він перебував з дванадцятьма.

І як вони їли, сказав: Правду кажу вам, що один із вас Мене видасть.

Дуже сумуючи, почали кожний говорити Йому: Чи не я, Господи?

А Він у відповідь сказав: Той, що вмочить зі Мною у мисці руку, - Мене видасть.

Син Людський іде, як написано про Нього; горе ж тій людині, що зрадить Сина Людського; краще було б тій людині не народитися.

Озвався і Юда, що видав Його, і сказав: Чи це не я, Учителю? Відповідає йому: Ти сказав.

Як вони їли, Ісус, узявши хліб і поблагословивши, переломив, дав учням і сказав: Прийміть, їжте, це є моє тіло.

Потім узяв чашу і, віддавши хвалу, дав їм і сказав: Пийте з неї всі,

бо це моя кров завіту, що проливається за багатьох на відпущення гріхів.

Кажу ж вам, що не питиму віднині з цього плоду лози аж до того дня, коли новим питиму його з вами в Царстві мого Батька.

Заспівавши, вони вийшли на Оливну гору.

Тоді каже їм Ісус: ви всі спокуситеся в мені цієї ночі, бо написано: Вдарю пастиря, і розсіються вівці отари.

А після мого воскресіння Я випереджу вас у Галилеї.

У відповідь Петро сказав Йому: Навіть якщо всі спокусяться в тобі, то я ніколи не спокушуся.

Ісус мовив йому: Щиру правду кажу тобі, що цієї ночі, перш, ніж заспіває півень, ти тричі Мене зречешся.

Каже Йому Петро: Якби мені навіть треба було вмерти з тобою, не зречуся тебе. Так само сказали і всі учні.

Тоді Ісус приходить з ними до місця, що зветься Гетсиманія, і каже їм: Сидіть тут, поки піду та помолюся там.

І взявши Петра та двох Зеведеєвих синів, почав сумувати й тужити.

Тоді каже їм: Сумна душа Моя аж до смерти; лишайтеся тут і пильнуйте зі Мною.

І, пішовши трохи далі, впав долілиць, молячись і кажучи: Батьку мій, якщо можливо, хай Мене обійде ця чаша; однак не як Я хочу, а як Ти.

Повертається до учнів, помічає, що вони сплять, і каже Петрові: То не спромоглися ви й однієї години пильнувати зі Мною?

Пильнуйте й моліться, щоб не ввійшли в спокусу; бо дух бадьорий, а тіло немічне.

Знову відійшов, удруге почав молитися, промовляючи: Батьку мій, якщо ця чаша не може минути, щоб Я не пив її, хай буде Твоя воля.

Повернувшись, побачив, що вони знову спали, бо їхні очі були отяжілі.

Лишивши їх, відійшов, знову помолився, втретє сказав те саме слово.

Тоді приходить до учнів і каже їм: Спіть далі, спочивайте; ось наблизилася година, і Син Людський видається в руки грішників.

Встаньте, ходімо, бо наблизився той, що видає Мене.

Він ще говорив, як прийшов Юда, один із дванадцятьох, а з ним великий натовп з мечами та довбнями від архиєреїв і старшин народу.

А той, що видавав Його, дав їм знак, кажучи: Той, якого я поцілую, є Він, схопіть Його.

Відразу підійшов до Ісуса і сказав: Вітаю, Учителю - та й поцілував Його.

Ісус питає Його: Друже, для чого ти прийшов? А ті приступили, простягли руки до Ісуса і схопили Його.

І ось один із тих, що були з Ісусом, простягнувши руку, вихопив свого меча і вдарив архиєрейового раба і відсік йому вухо.

Тоді каже йому Ісус: Сховай свого меча, бо всі, які взяли меча, від меча загинуть.

Чи ти гадаєш, що Я не можу вблагати мого Батька, щоб Він дав мені понад дванадцять леґіонів ангелів?

Як же тоді збудуться Писання, що так мусить статися?

В ту годину Ісус промовив до натовпу: Наче проти розбійника ви вийшли з мечами й киями, щоб Мене схопити; кожного дня сидів Я в храмі навчаючи, і ви не схопили Мене.

Це ж усе сталося, щоб збулося Писання пророків. Тоді всі учні, полишивши Його, втекли.

Ті, що схопили Ісуса, повели Його до архиєрея Каяфи, де зібралися книжники та старшини.

Петро ж ішов за Ним віддалік до двору архиєрея і, увійшовши всередину, сів зі слугами, щоб побачити кінець.

Архиєреї [та старшини] і весь симедріон шукали фальшивого свідчення проти Ісуса, щоб заподіяти смерть Його.

Не знайшли, хоч виступало багато фальшивих свідків. Нарешті, прийшло двоє

і кажуть: Він говорив: Можу знищити Божий храм і за три дні відбудувати.

Архиєрей устав і сказав Йому: Чому не відповідаєш на те, що вони проти тебе свідчать?

Але Ісус мовчав. І архиєрей сказав Йому: Заклинаю тебе Богом живим, щоб ти сказав нам, чи ти є Христос - Син Божий.

Промовив до нього Ісус: Ти сказав; одначе кажу вам: відтепер побачите Сина Людського, що сидить праворуч Сили і йде на небесних хмарах.

Тоді архиєрей роздер свою одіж, твердячи, що хулу сказав: Яких ще потребуємо свідків? Ось тепер ви чули хулу.

Як вам здається? Вони відповіли й сказали: Він повинен умерти.

Тоді заплювали Йому обличчя та били Його; інші ж ударяли в обличчя,

кажучи: Пророкуй нам, Христе, хто тебе вдарив?

Петро сидів ззовні у дворі; і приступила до Нього одна рабиня, кажучи: І ти був з Ісусом Галилейським.

Але він зрікся перед усіма, заявивши: Не знаю, що ти кажеш.

Коли ж він вийшов до брами, побачила Його друга і каже тим, що там були: Цей був з Ісусом Назареєм.

І знову зрікся з клятвою: Не знаю цієї людини.

Трохи згодом приступили ті, що там стояли, і сказали Петрові: Та ти справді один з них, бо і твоя говірка тебе виявляє.

Тоді він почав божитися і клястися, що не знав тієї людини. І враз заспівав півень.

І згадав Петро слово, яке сказав Ісус: Перше, ніж півень заспіває, ти тричі зречешся Мене. І, вийшовши геть, заплакав гірко.

Російський синодальний переклад

Когда Иисус окончил все слова сии, то сказал ученикам Своим:

вы знаете, что через два дня будет Пасха, и Сын Человеческий предан будет на распятие.

Тогда собрались первосвященники и книжники и старейшины народа во двор первосвященника, по имени Каиафы,

и положили в совете взять Иисуса хитростью и убить;

но говорили: только не в праздник, чтобы не сделалось возмущения в народе.

Когда же Иисус был в Вифании, в доме Симона прокаженного,

приступила к Нему женщина с алавастровым сосудом мира драгоценного и возливала Ему возлежащему на голову.

Увидев это, ученики Его вознегодовали и говорили: к чему такая трата?

Ибо можно было бы продать это миро за большую цену и дать нищим.

Но Иисус, уразумев сие, сказал им: что смущаете женщину? она доброе дело сделала для Меня:

ибо нищих всегда имеете с собою, а Меня не всегда имеете;

возлив миро сие на тело Мое, она приготовила Меня к погребению;

истинно говорю вам: где ни будет проповедано Евангелие сие в целом мире, сказано будет в память ее и о том, что она сделала.

Тогда один из двенадцати, называемый Иуда Искариот, пошел к первосвященникам

и сказал: что вы дадите мне, и я вам предам Его? Они предложили ему тридцать сребренников;

и с того времени он искал удобного случая предать Его.

В первый же день опресночный приступили ученики к Иисусу и сказали Ему: где велишь нам приготовить Тебе пасху?

Он сказал: пойдите в город к такому-то и скажите ему: Учитель говорит: время Мое близко; у тебя совершу пасху с учениками Моими.

Ученики сделали, как повелел им Иисус, и приготовили пасху.

Когда же настал вечер, Он возлег с двенадцатью учениками;

и когда они ели, сказал: истинно говорю вам, что один из вас предаст Меня.

Они весьма опечалились, и начали говорить Ему, каждый из них: не я ли, Господи?

Он же сказал в ответ: опустивший со Мною руку в блюдо, этот предаст Меня;

впрочем Сын Человеческий идет, как писано о Нем, но горе тому человеку, которым Сын Человеческий предается: лучше было бы этому человеку не родиться.

При сем и Иуда, предающий Его, сказал: не я ли, Равви? Иисус говорит ему: ты сказал.

И когда они ели, Иисус взял хлеб и, благословив, преломил и, раздавая ученикам, сказал: приимите, ядите: сие есть Тело Мое.

И, взяв чашу и благодарив, подал им и сказал: пейте из нее все,

ибо сие есть Кровь Моя Нового Завета, за многих изливаемая во оставление грехов.

Сказываю же вам, что отныне не буду пить от плода сего виноградного до того дня, когда буду пить с вами новое вино в Царстве Отца Моего.

И, воспев, пошли на гору Елеонскую.

Тогда говорит им Иисус: все вы соблазнитесь о Мне в эту ночь, ибо написано: поражу пастыря, и рассеются овцы стада;

по воскресении же Моем предварю вас в Галилее.

Петр сказал Ему в ответ: если и все соблазнятся о Тебе, я никогда не соблазнюсь.

Иисус сказал ему: истинно говорю тебе, что в эту ночь, прежде нежели пропоет петух, трижды отречешься от Меня.

Говорит Ему Петр: хотя бы надлежало мне и умереть с Тобою, не отрекусь от Тебя. Подобное говорили и все ученики.

Потом приходит с ними Иисус на место, называемое Гефсимания, и говорит ученикам: посидите тут, пока Я пойду, помолюсь там.

И, взяв с Собою Петра и обоих сыновей Зеведеевых, начал скорбеть и тосковать.

Тогда говорит им Иисус: душа Моя скорбит смертельно; побудьте здесь и бодрствуйте со Мною.

И, отойдя немного, пал на лице Свое, молился и говорил: Отче Мой! если возможно, да минует Меня чаша сия; впрочем не как Я хочу, но как Ты.

И приходит к ученикам и находит их спящими, и говорит Петру: так ли не могли вы один час бодрствовать со Мною?

бодрствуйте и молитесь, чтобы не впасть в искушение: дух бодр, плоть же немощна.

Еще, отойдя в другой раз, молился, говоря: Отче Мой! если не может чаша сия миновать Меня, чтобы Мне не пить ее, да будет воля Твоя.

И, придя, находит их опять спящими, ибо у них глаза отяжелели.

И, оставив их, отошел опять и помолился в третий раз, сказав то же слово.

Тогда приходит к ученикам Своим и говорит им: вы всё еще спите и почиваете? вот, приблизился час, и Сын Человеческий предается в руки грешников;

встаньте, пойдем: вот, приблизился предающий Меня.

И, когда еще говорил Он, вот Иуда, один из двенадцати, пришел, и с ним множество народа с мечами и кольями, от первосвященников и старейшин народных.

Предающий же Его дал им знак, сказав: Кого я поцелую, Тот и есть, возьмите Его.

И, тотчас подойдя к Иисусу, сказал: радуйся, Равви! И поцеловал Его.

Иисус же сказал ему: друг, для чего ты пришел? Тогда подошли и возложили руки на Иисуса, и взяли Его.

И вот, один из бывших с Иисусом, простерши руку, извлек меч свой и, ударив раба первосвященникова, отсек ему ухо.

Тогда говорит ему Иисус: возврати меч твой в его место, ибо все, взявшие меч, мечом погибнут;

или думаешь, что Я не могу теперь умолить Отца Моего, и Он представит Мне более, нежели двенадцать легионов Ангелов?

как же сбудутся Писания, что так должно быть?

В тот час сказал Иисус народу: как будто на разбойника вышли вы с мечами и кольями взять Меня; каждый день с вами сидел Я, уча в храме, и вы не брали Меня.

Сие же всё было, да сбудутся писания пророков. Тогда все ученики, оставив Его, бежали.

А взявшие Иисуса отвели Его к Каиафе первосвященнику, куда собрались книжники и старейшины.

Петр же следовал за Ним издали, до двора первосвященникова; и, войдя внутрь, сел со служителями, чтобы видеть конец.

Первосвященники и старейшины и весь синедрион искали лжесвидетельства против Иисуса, чтобы предать Его смерти,

и не находили; и, хотя много лжесвидетелей приходило, не нашли. Но наконец пришли два лжесвидетеля

и сказали: Он говорил: могу разрушить храм Божий и в три дня создать его.

И, встав, первосвященник сказал Ему: что же ничего не отвечаешь? что они против Тебя свидетельствуют?

Иисус молчал. И первосвященник сказал Ему: заклинаю Тебя Богом живым, скажи нам, Ты ли Христос, Сын Божий?

Иисус говорит ему: ты сказал; даже сказываю вам: отныне узрите Сына Человеческого, сидящего одесную силы и грядущего на облаках небесных.

Тогда первосвященник разодрал одежды свои и сказал: Он богохульствует! на что еще нам свидетелей? вот, теперь вы слышали богохульство Его!

как вам кажется? Они же сказали в ответ: повинен смерти.

Тогда плевали Ему в лице и заушали Его; другие же ударяли Его по ланитам

и говорили: прореки нам, Христос, кто ударил Тебя?

Петр же сидел вне на дворе. И подошла к нему одна служанка и сказала: и ты был с Иисусом Галилеянином.

Но он отрекся перед всеми, сказав: не знаю, что ты говоришь.

Когда же он выходил за ворота, увидела его другая, и говорит бывшим там: и этот был с Иисусом Назореем.

И он опять отрекся с клятвою, что не знает Сего Человека.

Немного спустя подошли стоявшие там и сказали Петру: точно и ты из них, ибо и речь твоя обличает тебя.

Тогда он начал клясться и божиться, что не знает Сего Человека. И вдруг запел петух.

И вспомнил Петр слово, сказанное ему Иисусом: прежде нежели пропоет петух, трижды отречешься от Меня. И выйдя вон, плакал горько.