Того часу чутка про Ісуса дійшла до Ірода четверовласника,
і він сказав до своїх слуг: “Це Йоан Христитель! Це він воскрес із мертвих і тому чудодійні сили діють у ньому!”
Бо Ірод був схопив Йоана, зв'язав його і вкинув у темницю – через Іродіяду, жінку брата свого Филипа;
Йоан бо говорив до нього: “Не можна тобі її мати.”
Він хотів його вбити, та боявся народу, бо його мали за пророка.
Коли настав день народження Ірода, дочка Іродіяди танцювала перед усіма й догодила Іродові;
отож, клянучись, обіцяв їй дати, чого тільки попросить.
Та, під намовою матері своєї, сказала йому: “Дай мені тут на полумиску голову Йоана Христителя.”
І засмутився цар, але задля клятви і тих, що разом за столом сиділи, звелів дати, –
тож послав стяти голову Йоанові в темниці.
Принесли, отже, на полумиску його голову й дали дівчині, а та піднесла своїй матері.
І прийшли його учні, взяли тіло й поховали його; і пішли та сповістили про те Ісуса.
Почувши це, Ісус відплив звідси човном у пустинне й самітне місце; народ же, довідавшись про це, пішов за ним з міст пішки.
А вийшовши Ісус, побачив силу народу і змилосердився над ними та вигоїв їхніх недужих.
Якже настав вечір, підійшли до нього його учні й кажуть: “Пусте це місце та й час минув уже. Відпусти людей, нехай ідуть по селах та куплять собі поживи.”
А Ісус сказав їм: “Не треба їм відходити: дайте ви їм їсти.”
Вони ж мовлять до нього: “Ми маємо тут тільки п'ять хлібів і дві рибі.”
Тоді він каже: “Принесіть мені їх сюди.”
І, звелівши народові посідати на траві, взяв п'ять хлібів і дві риби, підвів очі до неба, поблагословив і розламав ті хліби, і дав учням, а учні – людям.
Всі їли до наситу й назбирали куснів, що зосталися, дванадцять кошів повних.
Тих же, що їли, було яких п'ять тисяч чоловіків, окрім жінок та дітей.
І зараз же спонукав учнів увійти до човна й переплисти на той бік раніше від нього, тим часом як він відпускав народ.
І коли відпустив народ, пішов на гору помолитися насамоті. Як звечоріло, він був там сам один.
Човен уже був посеред моря і його кидали хвилі, бо вітер був супротивний.
О четвертій сторожі ночі (Ісус) прийшов до них, ступаючи морем.
Учні, побачивши, що він іде морем, жахнулись. “То привид!” – заговорили й закричали з переляку.
Та Ісус тієї ж миті мовив до них: “Заспокойтесь, – це я, не страхайтеся!”
Аж тут Петро озвавсь до нього й каже: “Господи, коли це ти, повели мені підійти водою до тебе!”
. “Підійди!” – сказав Ісус. І вийшов Петро з човна, почав іти по воді і підійшов до Ісуса;
але, побачивши, що вітер сильний, злякався, почав потопати й крикнув: “Господи, рятуй мене!”
Ісус же притьмом простягнув руку, вхопив його і мовив до нього: “Маловіре; чого засумнівався?”
І як увійшли до човна, вітер ущух.
А тоді ті, що були в човні, вклонилися йому до ніг, кажучи: “Ти істинно – Син Божий!”
І перепливши, прибули в землю генезаретську.
Пізнали його люди цього місця і розголосили по всій тій околиці вістку про нього. І принесли до нього всіх недужих
та й просили його, аби тільки приторкнутись їм до краю його одягу. І скільки їх доторкалося, одужували.
Того часу прочув Ірод чотиривласник чутки про Ісуса,
і сказав своїм слугам: Це Іван Христитель, він із мертвих воскрес, і тому чуда творяться ним...
Бо Ірод схопив був Івана, і зв'язав його, і посадив у в'язницю через Іродіяду, дружину брата свого Пилипа.
Бо до нього Іван говорив: Не годиться тобі її мати!
І хотів Ірод смерть заподіяти йому, та боявся народу, бо того за пророка вважали.
А як був день народження Ірода, танцювала посеред гостей дочка Іродіядина, та й Іродові догодила.
Тому під присягою він обіцявся їй дати, чого тільки попросить вона.
А вона, за намовою матері своєї: Дай мені проказала отут на полумиску голову Івана Христителя!...
І цар засмутився, але через клятву та тих, хто сидів при столі з ним, звелів дати.
І послав стяти Івана в в'язниці.
І принесли на полумискові його голову, та й дали дівчині, а та віднесла її своїй матері...
А учні його прибули, взяли тіло, і поховали його, та прийшли й сповістили Ісуса.
Як Ісус те почув, Він відплив звідти човном у місце пустинне й самотнє. І, прочувши, народ із міст пішов пішки за Ним.
І, як вийшов Ісус, Він побачив багато народу, і змилосердивсь над ними, і їхніх слабих уздоровив.
А коли настав вечір, підійшли Його учні до Нього й сказали: Тут місце пустинне, і година вже пізня; відпусти народ, хай по селах розійдуться, і куплять поживи собі.
А Ісус їм сказав: Непотрібно відходити їм, нагодуйте їх ви!
Вони ж кажуть Йому: Не маємо чим тут, тільки п'ятеро хліба й дві рибі.
А Він відказав: Принесіть Мені їх сюди.
І, звелівши натовпові посідати на траві, Він узяв п'ятеро хліба й дві рибі, споглянув на небо, поблагословив й поламав ті хліби, і дав учням, а учні народові.
І всі їли й наситились, а з кусків позосталих назбирали дванадцятеро повних кошів...
°дців же було мужа тисяч із п'ять, крім жінок і дітей.
І зараз звелів Ісус учням до човна сідати, і переплисти на той бік раніше Його, аж поки народ Він відпустить.
Відпустивши ж народ, Він на гору пішов помолитися насамоті; і як вечір настав, був там Сам.
А човен вже був на середині моря, і кидали хвилі його, бо вітер зірвавсь супротивний.
А о четвертій сторожі нічній Ісус підійшов до них, ідучи по морю.
Як побачили ж учні, що йде Він по морю, то настрашилися та й казали: Мара! І від страху вони закричали...
А Ісус до них зараз озвався й сказав: Заспокойтесь, це Я, не лякайтесь!
Петро ж відповів і сказав: Коли, Господи, Ти це, то звели, щоб прийшов я до Тебе по воді.
А Він відказав йому: Іди. І, вилізши з човна, Петро став іти по воді, і пішов до Ісуса.
Але, бачачи велику бурю, злякався, і зачав потопати, і скричав: Рятуй мене, Господи!...
І зараз Ісус простяг руку й схопив його, і каже до нього: Маловірний, чого усумнився?
Як до човна ж вони ввійшли, буря вщухнула.
А приявні в човні вклонились Йому та сказали: Ти справді Син Божий!
Перепливши ж вони, прибули в землю Генісаретську.
А люди тієї місцевости, пізнавши Його, сповістили по всій тій околиці, і до Нього принесли всіх хворих.
І благали Його, щоб бодай доторкнутися краю одежі Його. А хто доторкавсь, уздоровлений був.
Того часу Ірод четверовластник почув чутку про Ісуса,
і рече до слуг своїх: Се Йоан Хреститель; він устав з мертвих, то й чудеса дїють ся від него.
Бо Ірод піймав був Йоана, звязав його, і вкинув у темницю за Іродияду, жінку брата свого Филипа.
Бо казав йому Йоан: Не годить ся тобі мати її.
І, хотїв його стратити, та опасувавсь народу; бо мали його за пророка.
У день же родин Іродових, дочка Іродиядина танцювала перед ними й догодила Іродові.
За се обіцяв він, клянучись, що дасть їй, чого просити ме.
Вона ж, наперед навчена від матері: Дай менї, каже, тут на блюдї голову Йоана Хрестителя.
І засумів Ірод; однак, задля клятьби й задля тих, що сидїли з ним за столом, звелїв дати.
І, пославши, стяв Йоана в темницї.
І принесено голову його на блюдї, й дано дївчинї, вона ж віднесла матері своїй.
І прийшли ученики його, і взяли тїло, й поховали його, й прийшовши, сповістили Ісуса.
Почувши про се Ісус, поплив звідтіля човном у пустиню сам один; і почувши народ, пійшов слїдом за Ним пішки з городів.
І, вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, й сцїлив недужих їх.
Як же настав вечір, приступили до Него ученики Його, говорячи: Тут пустиня, і час уже минув; відошли народ, нехай іде в села, та накупить харчі собі.
Ісус же рече їм: Не треба їм ійти; дайте ви їм їсти.
Вони ж кажуть Йому: Не маємо тут, як тільки пять хлїбів та дві риби.
Він же рече: Принесїть менї їх сюди.
І звелїв народові посїдати на траві, і, взявши пять хлїбів та дві риби, й поглянувши на небо, поблагословив, і, ламлючи, подавав хлїби ученикам, а ученики людям.
І їли вони всї, й понаїдались; і назбирали окрушин, що позоставались, дванайцять повних кошів.
А тих, що їли, було тисяч із пять чоловіка, опріч жінок та дїтей.
І примусив зараз Ісус учеників своїх увійти в човен, і плисти поперед Него на той бік, поки Він одпустить народ.
А відпустивши народ, зійшов на гору самотою молитись; і як настав вечір, був там один.
Човен же був уже серед моря, і било його филями; бо вітер був противний.
У четверту ж сторожу ночи, прийшов до них Ісус, ідучи по морю.
І побачивши ученики, що Він іде по морю, стрівожились, кажучи, що се мара, й кричали з переляку.
Ісус же заговорив зараз до них, глаголючи: Спокойте ся: се я: не лякайтесь.
Петр же, озвавшись, каже до Него: Господи, коли се Ти, звели менї йти до Тебе по водї.
Він же рече: Іди. І вийшов Петр із човна, й пійшов по водї, щоб ійти до Ісуса.
Та, бачивши сильний вітер, злякавсь, і, почавши тонути, кричав, говорячи: Господи, спаси мене.
Ісус же простяг зараз руку, вхопив його, й рече до него: Маловіре, чого всумнив ся єси?
І як увійшли вони в човен, утих вітер.
А ті, що були в човнї, приступивши, поклонились Йому, кажучи: Істино Божий Син єси.
І, попливши, прибули вони в землю Генисарецьку.
І познавши Його тамешні люде, послали по всїй тій околицї, і приводили до Него всїх недужих;
і благали Його, щоб тільки приторкнутись їм до краю одежі Його; й скільки їх доторкувалось, одужували.
На той час тетрарх Ірод почув про Ісуса
і сказав своїм слугам: Це Іван Хреститель; Він воскрес із мертвих і тому сили діють у ньому.
Бо Ірод, схопивши Івана, зв'язав його й посадив до в'язниці через Іродіяду, жінку брата свого Пилипа.
Бо Іван казав йому: Не годиться тобі її мати.
Він хотів за ці слова його забити, та злякався юрби, що вважала його пророком.
Коли був день народження Ірода, Іродіядина дочка танцювала посередині й сподобалася Іродові;
він клятвено обіцяв їй дати те, чого тільки попросить.
Вона, з намови своєї матері, казала: Дай мені тут на полумиску голову Івана Хрестителя.
Цар засмутився, але через клятву й тих, що сиділи, наказав дати;
послав відтяти голову Іванові у в'язниці.
Голову принесли на полумиску та дали дівчині, а вона віднесла своїй матері.
Прийшли його учні, взяли тіло й поховали його; пішли й сповістили Ісуса.
Почувши це, Ісус відплив звідти човном у безлюдне місце, усамітнився; довідавшись про те, юрби пішли за Ним пішки з міст.
Вийшовши, [Ісус] побачив велику юрбу, змилосердився над ними і вздоровив їхніх недужих.
А як звечоріло, приступили до Нього учні, кажучи: Місце пустинне і година вже пізня, відпусти людей, щоб, пішовши в села, купили собі їжу.
Ісус же сказав їм: Не треба їм іти, дайте ви їм їсти.
А вони кажуть Йому: Маємо тут хіба п'ять хлібів та дві риби.
А Він велів: Принесіть їх мені сюди.
І, наказавши юрбам полягати на траві, узявши п'ять хлібів та дві риби, поглянув на небо, поблагословив і, переломивши, дав учням хліби, а учні - народові.
І всі їли і наїлися, і назбирали залишків дванадцять повних кошів.
А тих, що їли, було близько п'яти тисяч чоловіків, не рахуючи жінок і дітей.
І зараз же звелів [Ісус своїм] учням увійти до човна і пливти перед Ним на той бік, а Він тим часом відпустить людей.
Відпустивши юрби, вийшов сам на гору, щоб помолитися. Як звечоріло, був там сам - один.
Човен уже був далеко від берега, його кидали хвилі, бо дув супротивний вітер.
У четверту сторожу ночі [Ісус] прийшов до них, ступаючи по морю.
А учні, побачивши, що Він іде по морю, жахнулися, кажучи, що це привид, і зі страху закричали.
Зараз же сказав їм Ісус: Сміливіше, це я, не бійтеся.
Петро, озвавшись до Нього, сказав: Господи, коли це ти, накажи мені прийти до тебе по воді.
Він же сказав: Прийди. І вилізши з човна, Петро пішов по воді, щоб прийти до Ісуса.
Бачачи сильний вітер, злякався, почав тонути і крикнув, кажучи: Господи, врятуй мене!
І зараз Ісус, простягнувши руку, схопив його та й каже йому: Маловіре, чому ти засумнівався?
Як увійшли вони до човна, вітер ущух.
А ті, що були в човні, вклонилися Йому, кажучи: Ти справді Божий Син.
Перепливши, ступили на землю Ґенезаретську.
Пізнавши його, люди цієї місцевости сповістили всю околицю, принесли до Нього всіх хворих
і благали його, щоб тільки доторкнутися до краю його одягу; і ті, що доторкалися, - врятувалися.
В то время Ирод четвертовластник услышал молву об Иисусе
и сказал служащим при нем: это Иоанн Креститель; он воскрес из мертвых, и потому чудеса делаются им.
Ибо Ирод, взяв Иоанна, связал его и посадил в темницу за Иродиаду, жену Филиппа, брата своего,
потому что Иоанн говорил ему: не должно тебе иметь ее.
И хотел убить его, но боялся народа, потому что его почитали за пророка.
Во время же празднования дня рождения Ирода дочь Иродиады плясала перед собранием и угодила Ироду,
посему он с клятвою обещал ей дать, чего она ни попросит.
Она же, по наущению матери своей, сказала: дай мне здесь на блюде голову Иоанна Крестителя.
И опечалился царь, но, ради клятвы и возлежащих с ним, повелел дать ей,
и послал отсечь Иоанну голову в темнице.
И принесли голову его на блюде и дали девице, а она отнесла матери своей.
Ученики же его, придя, взяли тело его и погребли его; и пошли, возвестили Иисусу.
И, услышав, Иисус удалился оттуда на лодке в пустынное место один; а народ, услышав о том, пошел за Ним из городов пешком.
И, выйдя, Иисус увидел множество людей и сжалился над ними, и исцелил больных их.
Когда же настал вечер, приступили к Нему ученики Его и сказали: место здесь пустынное и время уже позднее; отпусти народ, чтобы они пошли в селения и купили себе пищи.
Но Иисус сказал им: не нужно им идти, вы дайте им есть.
Они же говорят Ему: у нас здесь только пять хлебов и две рыбы.
Он сказал: принесите их Мне сюда.
И велел народу возлечь на траву и, взяв пять хлебов и две рыбы, воззрел на небо, благословил и, преломив, дал хлебы ученикам, а ученики народу.
И ели все и насытились; и набрали оставшихся кусков двенадцать коробов полных;
а евших было около пяти тысяч человек, кроме женщин и детей.
И тотчас понудил Иисус учеников Своих войти в лодку и отправиться прежде Его на другую сторону, пока Он отпустит народ.
И, отпустив народ, Он взошел на гору помолиться наедине; и вечером оставался там один.
А лодка была уже на средине моря, и ее било волнами, потому что ветер был противный.
В четвертую же стражу ночи пошел к ним Иисус, идя по морю.
И ученики, увидев Его идущего по морю, встревожились и говорили: это призрак; и от страха вскричали.
Но Иисус тотчас заговорил с ними и сказал: ободритесь; это Я, не бойтесь.
Петр сказал Ему в ответ: Господи! если это Ты, повели мне придти к Тебе по воде.
Он же сказал: иди. И, выйдя из лодки, Петр пошел по воде, чтобы подойти к Иисусу,
но, видя сильный ветер, испугался и, начав утопать, закричал: Господи! спаси меня.
Иисус тотчас простер руку, поддержал его и говорит ему: маловерный! зачем ты усомнился?
И, когда вошли они в лодку, ветер утих.
Бывшие же в лодке подошли, поклонились Ему и сказали: истинно Ты Сын Божий.
И, переправившись, прибыли в землю Геннисаретскую.
Жители того места, узнав Его, послали во всю окрестность ту и принесли к Нему всех больных,
и просили Его, чтобы только прикоснуться к краю одежды Его; и которые прикасались, исцелялись.