32

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

«Вслухайтесь небеса, я промовлятиму, слухай слів моїх, земле!

Нехай, як дощ, накрапає моя наука, росою хай розіллється моє слово, як волога на травицю і як дощ рясний на рослину.

Бо ім'я Господнє прославляю: воздайте славу нашому Богові!

Він - скеля; звершені його діла, бо всі його дороги - справедливість; Бог - вірність, без жадної омани, він справедливий і правий!

Зневажали його ті, що не сини йому більше, а кодло крутіїв зрадливих!

То так оддячуєш Господеві, народе глупий, нетямущий? Хіба ж не він- твій батько, твій Творець, що створив тебе і тебе підтримує?

Згадай лишень дні здавен-давні, збагни літа від роду й до роду! Спитай у батька, й він звістує тобі, у людей старих, вони ж тобі повідають.

Коли Всевишній призначав людям насліддя, коли розділяв народи, то встановив народам межі, за числом синів Ізраїля:

Господня ж частина - народ його, Яків - уділ його насліддя.

Господь знайшов його в краю пустиннім, у дикій пустелі, що її виття звірів наповнює, і заходивсь його пестити, за ним ходити, та берегти, мов зіницю ока.

Як орел манить (до злету) своїх малят і над орлятами ширяє, так простер він крила, підхопив його та й поніс на своїх перах.

Господь один водив його, не було з ним чужого бога.

Водив його по вершинах краю, годував його плодами поля; давав йому мед зо скелі ссати й олію з каменя твердого;

Коров'ячу сметану й молоко овече, разом із туком ягнят, башанських баранів, козлів, з тучним зерном пшениці, і пив ти кров грона - вино шипуче.

Потовстішав Єшурун та й вибуяв; став ситний, вгодований, грубий; і покинув Бога, що створив його, зневажив скелю, що його врятувала.

Вони розсердили його божищами чужими, гидотами його роздратували.

Жертву приносили бісам, не Богові, богам, яких і не знали досі; новим, які поприходили недавно, яких батьки їхні не шанували.

Скелю, що привела тебе на світ, ти занехаяв, забув про Бога, що породив тебе.

Побачив те Господь і відкинув у гніві власних синів і дочок власних.

Та й промовив: Сховаю лице моє від них, і побачу, який кінець їх буде; вони бо - кодло перевертнів, діти, що вірности не мають.

Вони збудили ревнощі мої небогом, розгнівали мене своїми бовванами; а я збуджу їх ревнощі ненародом, я роздратую їх - людом глупим.

Бо вогонь мого гніву загорівся; горить аж до Підземелля-Прірви; він пожирає землю з її плодами, спалює підніжжя гір.

Нагромаджу на них нещастя, витрачу проти них стріли мої;

Вони загинуть з голоднечі, їх спалить жар і чума люта. Зуби звірів пошлю на них і отруту плазунів.

Ззовні меч убиватиме, а всередині - жах, і юнака, й юначку, і немовлятко із сивим дідом.

Сказав би я: знищу їх, край покладу їхній пам'яті в людей;

Якби я не боявся глуму ворога, Щоб гнобителі їхні, побачивши те, не казали: Рука наша потужна, а Не Господь усе це вчинив.

Це ж народ, позбавлений глузду, і розуму в них немає.

Якби вони були розумні, то збагнули б, зрозуміли б, який кінець їм буде.

Як міг би один тисячу гнати, а двоє - пустити врозтіч десять тисяч, якщо б їхня Скеля не видала їх на поталу, якби Господь їх не покинув?

Та не така їхня скеля, як наша Скеля, самі й вороги наші так судять.

Лоза бо їхня - лоза содомська, вона з полів гоморських; їхній виноград - полин, гіркота - їхні грона.

Вино їхнє - їдь гадюча, погубна отрута гадів.

Хіба ж не сховане це в мене, не під печаттю в мене в скарбниці?

Мені належить помста й відплата, коли нога в них похитнеться; бо день загибелі їхньої близько, недоля незабаром їх вразить.

Бо Господь судитиме народ свій і змилується над своїми рабами, як побачить, що зникла сила, що нема вже більш ні раба, ні володаря.

Тоді він скаже: Де ж їхні боги, скеля, до якої прибігали?

Де ті, що тук їхніх жертв їли, що вино возліянь їхніх пили? Хай встануть і хай вам допоможуть, хай охороною вам будуть!

Дивіться отже, що я, я - Бог, і нема Бога окрім мене; я вбиваю і оживляю, завдаю ран і зцілюю; ніхто з руки моєї не врятується.

Бо я зведу руку мою до неба і скажу: Я живу вічно!

Я вигострю блискучий меч і візьму в свою руку справедливість. Тож помщуся на моїх ворогах і ненависникам своїм відплачу.

Напою кров'ю мої стріли, а меч свій нагодую м'ясом, кров'ю забитих і полонених, розкуйовдженими головами ворогів.

Радуйтеся, народи, з його людом; бо він помститься за кров своїх рабів, він помститься на ворогах своїх, землі ж своїй, своєму народові простить.»

Прийшов Мойсей і промовив усі слова тієї пісні, до вух народові, він сам і Ісус Навин.

Коли Мойсей скінчив промовляти ці слова до всього Ізраїля,

то сказав ще їм: «Візьміть собі до серця всі слова, якими я вас сьогодні остерігаю, і повідайте їх вашим дітям, щоб вони виконували пильно слова цього закону.

Бо це не пусте для вас слово; це - життя ваше, цим словом ви житимете довго на землі, куди ви, перейшовши Йордан, ідете, щоб її зайняти.»

Того ж самого дня промовив Господь до Мойсея словами:

«Зійди на ці гори Аварім, на Нево-гору, яка в землі Моав, проти Єрихону, і подивись на Ханаан-землю, яку даю синам Ізраїля у власність;

ти помреш на горі, що на неї зійдеш, і приєднаєшся до свого народу, як Арон, твій брат, помер на Гор-горі і приєднався до свого народу,

бо ви були мені невірні серед синів Ізраїля над водами Меріва-Кадешу, у Сін-пустині, тим що не явили своєї святости серед синів Ізраїля.

Ось чому ти її тільки побачиш перед собою, туди ж не ввійдеш, у ту землю, що її я дав синам Ізраїля.»

Переклад Огієнка

Слухай, небо, а я говоритиму, і хай почує земля мову уст моїх!

Нехай ллється наука моя, мов той дощ, хай тече, як роса, моя мова, як краплі дощу на траву, та як злива на зелень.

Як буду я кликати Ймення Господнє, то славу віддайте ви нашому Богові!

Він Скеля, а діло Його досконале, всі бо дороги Його справедливі, Бог вірний, і кривди немає в Ньому, справедливий і праведний Він.

Зіпсулись вони, не Його то сини, покоління невірне й покручене.

Чи тим віддасте Господеві, народе нікчемний й немудрий? Чи ж не Він Батько твій, твій Творець? Він тебе вчинив, і Він міцно поставив тебе.

Пам'ятай про дні давні, розважайте про роки усіх поколінь, запитай свого батька, і покаже тобі твоїх тих старших, а вони тобі скажуть.

Як Всевишній народам спадок давав, коли Він розділяв синів людських, Він поставив границі народам за числом Ізраїлевих синів.

Бо частка Господня народ Його, Яків відміряний уділ спадщини Його.

Знайшов Він його на пустинній землі та в степу завивання пустельних гієн, та й його оточив, уважав Він за ним, зберігав Він його, як зіницю оту свого ока.

Як гніздо своє будить орел, як ширяє він понад своїми малятами, крила свої простягає, бере їх, та носить їх він на рамені крилатім своїм,

так Господь Сам провадив його, а бога чужого при нім не було.

Він його садовив на висотах землі, і він їв польові врожаї, Він медом із скелі його годував, і оливою з скельного кременя,

маслом з худоби великої та молоком від худоби дрібної, разом із лоєм ягнят та баранів з Башану й козлів, разом з такою пшеницею, як лій на нирках, і кров виноградної ягоди пив ти вином.

І потовстів Єшурун та й брикатися став. І ти потовстів, погрубів, став гладкий. І покинув він Бога, що його створив, і Скелю спасіння свого злегковажив.

Чужими богами Його роздражнили, Його розгнівили своїми гидотами.

Вони демонам жертви складали, не Богу, складали богам, що не відали їх, новим, що недавно прийшли, не лякалися їх батьки ваші!

Забуваєш ти Скелю, Яка породила тебе, і забуваєш ти Бога, що тебе народив.

І побачив Господь, та й зненавидів їх, через гнів на синів Своїх і на дочок Своїх,

та й сказав: Лице Я Своє заховаю від них, побачу, який їх кінець, бо вони покоління розбещене, діти, що в них нема віри.

Роздражнили Мене вони тим, хто не Бог, Мене розгнівили своїми марнотами, тому роздражню Я їх тим, хто не народ, нерозумним народом розгніваю їх.

Бо був загорівся огонь Мого гніву, і палився він аж до шеолу найглибшого, і він землю поїв та її врожай, і спалив був підвалини гір.

Я на них нагромаджу нещастя, зуживу Свої стріли на них.

Будуть виснажені вони голодом, і поїджені будуть огнем та заразою лютою, і зуба звірини нашлю Я на них, з отрутою плазунів по землі.

Надворі забиватиме меч, а в кімнатах страхіття, як юнака, так і дівчину, грудне немовля з чоловіком посивілим.

Я сказав: Повигублюю їх, відірву від людей їхню пам'ять,

та це Я відклав з-за ворожого гніву, щоб противники їх не згордилися, щоб вони не сказали: Піднеслася наша рука, і не Господь учинив усе це.

Бо вони люд безрадний, і нема в них розумування.

Коли б були мудрі вони, зрозуміли б оце, розсудили б були про кінець свій.

Як може один гнати тисячу, а два проганять десять тисяч, коли то не те, що їх продала їхня Скеля, і Господь видав їх?

Не така бо їх скеля, як наша та Скеля, хай судять самі вороги.

Бо їх виноград з винограду содомського та з піль тих гоморських, винні ягоди їхні отруйні то ягоди, вони грона гіркоти для них,

вино їхнє зміїна отрута і гадюча погибельна їдь!

Чи замкнене в Мене не це, у скарбницях Моїх запечатане?

Моя пімста й відплата на час, коли їхня нога посковзнеться, бо близький день погибелі їх, поспішає майбутнє для них.

Бо розсудить Господь Свій народ, і змилосердиться Він над Своїми рабами, як побачить, що їхня рука ослабіла, і нема ні невільного, ані вільного.

І Він скаже тоді: Де їх боги, де скеля, що в ній поховались вони,

що їли вони лій кривавих їх жертов, пили вино жертов їх литих? Нехай встануть і вам допоможуть, і хай будуть покровом для вас.

Побачте тепер, що Я Я є Той, і Бога немає крім Мене. Побиваю й оживлюю Я, і не врятує ніхто від Моєї руки.

Бо до неба підношу Я руку Свою та й кажу: Я навіки Живий!

Поправді кажу вам: Я вістря Свого меча нагострю, і рука Моя схопиться суду, тоді відімщу Я Своїм ворогам, і Своїм ненависникам Я відплачу.

Я стріли Свої понапоюю кров'ю, а Мій меч поїдатиме м'ясо, кров'ю забитого й бранця, головами кучматими ворога.

Радійте, погани, з народом Його, бо Він відімститься за кров Своїх всіх рабів, і пімсту поверне Своїм ворогам, і викупить землю Свою, Свій народ.

І прийшов Мойсей, і промовляв всі слова цієї пісні до ушей народу, він та Ісус, син Навинів.

А коли Мойсей скінчив промовляти всі ці слова до всього Ізраїля,

то сказав він до них: Приложіть свої серця до всіх тих слів, які я сьогодні чинив свідками проти вас, що ви накажете їх своїм синам, щоб додержували виконувати всі слова цього Закону.

Бо це для вас не слово порожнє, воно життя ваше, і цим словом ви продовжите дні на цій землі, куди ви переходите Йордан, щоб посісти її.

І Господь промовляв до Мойсея того самого дня, говорячи:

Вийди на ту гору Аварім, на гору Нево, що в моавському краї, що навпроти Єрихону, і побач ханаанський Край, що Я даю Ізраїлевим синам на володіння.

І вмри на горі, куди ти вийдеш, і долучися до своєї рідні, як помер був твій брат Аарон на Гор-горі, і долучився до своєї рідні,

за те, що ви спроневірилися були Мені серед Ізраїлевих синів при воді Меріви в Кадешу на пустині Цін, за те, що ви не освятили Мене серед Ізраїлевих синів.

Бо знавпроти побачиш ти той Край, та не ввійдеш туди, до того Краю, що Я даю Ізраїлевим синам.

Переклад Куліша

Прихилїтесь небеса, я промовляти буду; слухай і ти, земле, слова з уст моїх!

Нехай же, як дощ, лється наука моя, як роса промова моя, як рісні краплї на траву, як буйний дощ на билину.

Бо імя Господа прославляти буду: Воздайте славу Богові нашому!

Він скеля: дїла його звершені; всї бо дороги його справедливі. Він Бог вірний і без омани, справедливий і правдивий!

Та вони зледащіли; се кодло, що перевернулось і спроневірилось соромними вчинками, від котрих далекі сини його.

О безрозумний і безглуздий народе! Так то оддячуєш ти Господеві? Чи не він же твій батько, що сотворив тебе? Він сотворив тебе, і зготовив все для тебе.

Спогадай но давні давна, подумай про лїта від роду до роду; розпитай у батька твого, і він звістить тобі, в людей старих твоїх, і вони розкажуть тобі!

Як Всевишнїй надїляв наслїддє народам, як роздїлював синів людських, тодї визначив гряницї по лїчбі синів Ізраїля.

Бо пай Господа нарід його; Яков удїл наслїддя його.

Він знайшов його в пустинї, в степу безлюдному і дикому; він охоронив його, пильнував його, і беріг його як зїницї ока свого.

Як орел визиває гнїздо своє, і над орлятами ширяє, крила свої простирає, бере, і несе їх на широких крилах своїх;

Так виводив його Господь сам, і не бувало з ним чужого бога.

Водив його по горах землї і кормив його плодами поля; і дав йому ссати мед по скелях і цїдити олїю по креминистих горах;

Кормив його маслом коровеним і молоком овечим, і туком годованих овець і баранів Базанських і козлів, і ядерним зерном пшеницї; ти пив добірне вино, кров виноградню.

І потовстїв праведник та й став буяти; ти став товстий, грубий, жирний! І покинув він Бога, що сотворив його, і став гордувати скельою спасення свого.

Дразнили його чужими богами а гидотами приводили його до гнїву.

Вони приносили жертву бісам а не Богу, богам, що не знали їх досї, новим, що тільки позаводено їх, яких батьки ваші не шанували.

А про скелю, що появила тебе на сьвіт, ти не дбав і забув про Бога, що сотворив тебе.

І побачив се Господь, та й відопхнув їх в гнїві над синами своїми і дочками своїми.

І промовив він: Заховаю лице моє від них, побачу я, як конець їх буде; вони бо кодло зовсїм зледащіле, дїти, в яких нема вірностї.

Вони завдали менї жалю своїм Не-Богом, розгнївили мене своїми марностями: тим то завдам і я їм жалю ненародом, народом безумним завдам їм горя.

Запалав бо мій гнїв і горіти ме аж до дна підземної пропастї, і пожере він землю і плоди її, і попалить основини гір

Згромаджу на них всї нещастя та й оберну всї стріли мої на них.

Як гинути муть з голоду, і як пожирати ме їх горячка і люта чума, пішлю на них ще зуби диких зьвірів, і їдь гадюк.

По улицях буде гострий меч губити, а в домівках страх побивати: і пареня і дївицю і немовлятко і старця.

Я сказав би: Розсїю їх і зроблю конець їх памятї між людьми!

Коли б не пиха ворогів їх, та коли б вороги їх, побачивши се, не мовляли: Не Господь зробив все се, а потужна рука наша!

Се народ, для якого нема ради; нема там розуму між ними.

Коли б то був у них розум, то зрозуміли б вони, який конець їм буде!

Як же би міг один чоловік гнати тисячу, а двох їх десять тисячі люда, як би Господь, їх скеля, не передав їх і не віддав їх в руки?

Бо не така їх скеля, як наша скеля: так судять самі вороги наші.

Бо виноград їх від винограду Содомського та з поля Гоморського; ягоди їх їдовиті ягоди, гіркі їх грона.

Вино їх се їдь гадюча і погибельна отрута змієва.

Хиба се не сховане в мене, не запечатане в коморах моїх?

Моя пімста і відплата буде того часу, як ноги їх хитати муться; день бо погибелї їх близько, а що чекає їх, те вже постигає їх.

Но Господь судити ме нарід свій і змилосердується над рабами своїми, як побачить, що поникла їх сила, і не стало нї невольника нї вільного.

І скаже він: Де ж боги їх, скеля, що на неї вповали,

Де вони, що поїдали тук жертов їх заколюваних, і пили вино, жертву їх ливну? Нехай встануть і поможуть вам, нехай будуть вам охороною.

Подивітесь тепер, що я, се я, що стою, і нема Бога кромі мене! Я вбиваю і оживляю, я задаю рани і сцїляю; і нема нїкого, хто б спас із руки моєї!

Бо я підіймаю руку мою до неба і кажу вам: Я живу вічно!

Як вигострю блискучого меча мого і рука моя на суд підніметься, то відомщу ворогам моїм і відплачу ненавидникам моїм.

Стріли мої напою кровю, а меча мого нагодую тїлом - кровю побитих і бранцїв і головами князїв ворога.

Веселїтесь, народи, з його народом! Він бо помстить кров рабів своїх, відомстить ворогам своїм, а землї своїй, народові свому, простить.

І прийшов Мойсей і промовляв усї слова сієї піснї, щоб чув нарід, він і Йозей Нуненко.

І як скіньчив Мойсей промовляти всї ті слова до всього Ізраїля, тодї сказав ще до них:

Прийміть же до вашого серця всї слова, що їх сьвідкую між вами сьогоднї, щоб ви заповідали їх синам вашим, а вони вбачали і сповняли всї слова закону сього.

Се бо не пусте слово про вас, а життє ваше; і сим словом ви продовжите днї у землї, куди ійдете через Йордань, щоб заняти її.

Того ж самого дня промовив Господь до Мойсея словами:

Вийди на сї гори Абарим, на гору Небо, що в землї Моабській, проти Ерихону, і подивись на Канаан землю, що я даю в державу синам Ізрайлевим;

І ти вмреш на горі, що вийдеш на неї, та й прилучишся до свого народу; так як Арон, брат твій, вмер на горі Гор та й прилучивсь до народу свого;

Се ж за те, що ви согрішили проти мене серед синів Ізрайлевих над водами Мерива-Кадес, у Зин степу за те, що не явили сьвятостї моєї серед синів Ізрайлевих.

(32-51)Тим же то бачити меш перед собою землю, та не прийдеш до неї, до землї тієї, що надїляю синам Ізрайлевим.

Переклад УБТ Турконяка

Послухай небо, і скажу і хай земля почує слова з моїх уст.

Хай мої слова вважаються як дощ, і хай мої слова зійдуть як роса, наче зливний дощ на зелень і наче сніг на траву.

Бо я закликав імя Господа. Дайте прославу Богові вашому.

Бог, правдиві його діла, і всі його дороги суди. Бог вірний, і немає несправедливости. Справедливий і праведний Господь.

Згрішили не йому, сплямлені діти, звихнений і розбещений рід.

Це так віддаєте ви Господеві, дурний і не мудрий нарід? Чи не сам Він - твій Батько придбав тебе і зробив тебе і створив тебе?

Згадайте стародавні дні, пізнайте літа роду родів. Запитай твого батька, і сповістить тобі, твоїх старшин, і скажуть тобі.

Коли Найвищий поділив народи, як розсипав синів Адама, поклав границі народам за числом божих синів,

і Яків став господньою частю, його народом, Ізраїль - частю його насліддя.

Він піддержав його в пустинній землі, в спразі спеки, в безводних місцях. Окружив його і повчив його і оберіг його наче зіницю ока,

наче орел, щоб пильнувати своє гніздо і вболівав своїми пташенятами, розпустив свої крила, прийняв їх і підняв їх на свої рамена.

Господь єдиний провадив їх, і не було з ними чужого бога.

Навів їх на силу землі, наситив їх плодами поля. Ссали мед з каменя і олію з твердого каменя,

масло корів і молоко овець з жиром ягнят і баранів, бичачих і козлячих синів з жиром нирок пшениці, і пили кров винограду - вино.

І попоїв Яків і наситився, і відштовхнувся улюблений, згрубів, потовстів, розширився. І покинув Бога, що його створив, і відступив від Бога свого спасителя.

Розгнівали Мене чужими, їхніми гидотами огірчили Мене.

Жертвували демонам і не Богові, богам, яких не знали. Нові, свіжі прийшли, яких не знали їхні батьки.

Ти оставив Бога, що породив тебе, і забув Бога, що тебе кормив.

І побачив Господь і заревнував і розгнівався через гнів його синів і дочок.

І сказав: Відверну від них моє лице, і покажу, що буде з ними в кінці. Бо це розгнузданий рід, сини, яким немає віри в них.

Вони роздражнили Мене не богом, розлютили Мене їхніми ідолами. І Я роздражню їх не народом, нерозумним народом розлючу їх.

Бо запалав огонь мого гніву, горітиме до аду вдолі, пожере землю і її плоди, запалить основи гір.

Зберу на них зло, і мої стріли закінчу в них.

Танути будуть від голоду і (будуть) їжею птахів, і упадок неминучий. Пішлю на них зуби звірів, зі злістю тих, що плазують по землі.

Зізовні меч позбавить їх дітей, і з кімнати страх. Молодий з дівчиною, той, що ссе з старцем.

Я сказав: Розкину їх, заберу в людей їхню память.

Тільки через гнів ворогів, щоб не жили довго, і щоб противники спільно не напали, щоб не сказали: Наша рука висока, і не Господь вчинив це все.

Бо він нарід що згубив пораду, і немає в них зрозуміння.

Не мали розуму це пізнати. Хай збережуть на будучий час.

Як один прожене тисячу, і два повернуть до втечі десятки тисяч, якщо Бог не видав їх, і Господь не передав їх?

Бо їхні боги не є як Бог наш, а наші вороги нерозумні.

Бо їхній виноградник з виноградника Содомів, і їхня лоза з Ґоморри. Їхня китиця - китиця жовчі, гроно їхньої гіркоти.

Їхнє вино зміїний гнів, і невилічимий гадючий гнів.

Чи ось це не зібралося у Мене і не запечатане в моїх скарбах?

Віддам в день пімсти, в часі, коли спотикнеться їхня нога. Бо день їхньої погибелі близький, і є готовий вам.

Бо Господь судитиме свій нарід, і утішиться своїми рабами. Бо побачив їх спараліжованими і послаблими в нападі і обезсиленими.

І сказав Господь: Де їхні боги, на яких ви надіялися на них,

яких жир жертов їхніх ви їли, і пили вино їхніх жертов? Хай встануть і поможуть вам, і хай будуть вам оборонцями.

Гляньте, гляньте, що Я є, і немає Бога за вийнятком Мене. Я забю і вчиню живим, побю і Я вилікую, і немає нікого хто вирве з моїх рук.

Бо піднесу до неба мою руку і покленуся моєю правицею і скажу: Я живу на віки,

бо вигострю наче блискавку мій меч, і моя рука наповниться суду, і віддам пімсту ворогам, і віддам тим, хто Мене ненавидять.

Запаморочу стріли мої в крові, і мій меч зїсть мясо, від крови ранених і полону, від голови володарів ворогів.

Розвеселися небо, разом з ним, і хай поклоняться йому всі божі сини. Зрадійте народи, з його народом, і скріпляться в ньому всі божі ангели. Бо мстить кров своїх синів і відомстить і віддасть пімсту ворогам, і віддасть тим, що ненавидять, і Господь очистить землю свого народу.

І Мойсей написав цю пісню в тому дні і навчив її ізраїльських синів. І ввійшов Мойсей і сказав всі слова цього закону до уш народу, він та Ісус син Навина,

і Мойсей закінчив говорити до всього Ізраїля

і сказав до них: Прийміть до серця всі ці слова, які я вам сьогодні заповідаю, які заповісте вашим синам, щоб зберігали і чинили всі слова цього закону.

Бо це слово для вас не є порожне, бо це ваше життя, і через це слово довго житимете на землі, до якої ви туди переходите Йордан, щоб унаслідити.

І сказав Господь до Мойсея в тім дні, мовлячи:

Вийди на цю гору Аварім, гора Навав, яка є в Моавській землі напроти лиця Єрихону, і поглянь на Ханаанську землю, яку Я даю Ізраїльським синам в насліддя,

і помри в горі, на яку туди виходиш, і додайся до твого народу, так як помер твій брат Аарон на горі Ор і додався до свого народу,

томущо ви не послухались мого слова між ізраїльськими синами при воді спротиву Кадиса в пустині Сін, томущо не освятили Мене в ізраїльських синах.

Бо побачиш землю перед собою і туди не ввійдеш.

Російський синодальний переклад

Внимай, небо, я буду говорить; и слушай, земля, слова уст моих.

Польется как дождь учение мое, как роса речь моя, как мелкий дождь на зелень, как ливень на траву.

Имя Господа прославляю; воздайте славу Богу нашему.

Он твердыня; совершенны дела Его, и все пути Его праведны; Бог верен, и нет неправды [в Нем]; Он праведен и истинен;

но они развратились пред Ним, они не дети Его по своим порокам, род строптивый и развращенный.

Сие ли воздаете вы Господу, народ глупый и несмысленный? не Он ли Отец твой, Который усвоил тебя, создал тебя и устроил тебя?

Вспомни дни древние, помысли о летах прежних родов; спроси отца твоего, и он возвестит тебе, старцев твоих, и они скажут тебе.

Когда Всевышний давал уделы народам и расселял сынов человеческих, тогда поставил пределы народов по числу сынов Израилевых;

ибо часть Господа народ Его, Иаков наследственный удел Его.

Он нашел его в пустыне, в степи печальной и дикой, ограждал его, смотрел за ним, хранил его, как зеницу ока Своего;

как орел вызывает гнездо свое, носится над птенцами своими, распростирает крылья свои, берет их и носит их на перьях своих,

так Господь один водил его, и не было с Ним чужого бога.

Он вознес его на высоту земли и кормил произведениями полей, и питал его медом из камня и елеем из твердой скалы,

маслом коровьим и молоком овечьим, и туком агнцев и овнов Васанских и козлов, и тучною пшеницею, и ты пил вино, кровь виноградных ягод.

И [ел Иаков, и] утучнел Израиль, и стал упрям; утучнел, отолстел и разжирел; и оставил он Бога, создавшего его, и презрел твердыню спасения своего.

Богами чуждыми они раздражили Его и мерзостями [своими] разгневали Его:

приносили жертвы бесам, а не Богу, богам, которых они не знали, новым, которые пришли от соседей и о которых не помышляли отцы ваши.

А Заступника, родившего тебя, ты забыл, и не помнил Бога, создавшего тебя.

Господь увидел [и вознегодовал], и в негодовании пренебрег сынов Своих и дочерей Своих,

и сказал: сокрою лице Мое от них [и] увижу, какой будет конец их; ибо они род развращенный; дети, в которых нет верности;

они раздражили Меня не богом, суетными своими огорчили Меня: и Я раздражу их не народом, народом бессмысленным огорчу их;

ибо огонь возгорелся во гневе Моем, жжет до ада преисподнего, и поядает землю и произведения ее, и попаляет основания гор;

соберу на них бедствия и истощу на них стрелы Мои:

будут истощены голодом, истреблены горячкою и лютою заразою; и пошлю на них зубы зверей и яд ползающих по земле;

извне будет губить их меч, а в домах ужас -- и юношу, и девицу, и грудного младенца, и покрытого сединою старца.

Я сказал бы: рассею их и изглажу из среды людей память о них;

но отложил это ради озлобления врагов, чтобы враги его не возомнили и не сказали: наша рука высока, и не Господь сделал все сие.

Ибо они народ, потерявший рассудок, и нет в них смысла.

О, если бы они рассудили, подумали о сем, уразумели, что с ними будет!

Как бы мог один преследовать тысячу и двое прогонять тьму, если бы Заступник их не предал их, и Господь не отдал их!

Ибо заступник их не таков, как наш Заступник; сами враги наши судьи в том.

Ибо виноград их от виноградной лозы Содомской и с полей Гоморрских; ягоды их ягоды ядовитые, грозды их горькие;

вино их яд драконов и гибельная отрава аспидов.

Не сокрыто ли это у Меня? не запечатано ли в хранилищах Моих?

У Меня отмщение и воздаяние, когда поколеблется нога их; ибо близок день погибели их, скоро наступит уготованное для них.

Но Господь будет судить народ Свой и над рабами Своими умилосердится, когда Он увидит, что рука их ослабела, и не стало ни заключенных, ни оставшихся вне.

Тогда скажет [Господь]: где боги их, твердыня, на которую они надеялись,

которые ели тук жертв их [и] пили вино возлияний их? пусть они восстанут и помогут вам, пусть будут для вас покровом!

Видите ныне, [видите,] что это Я, Я -- и нет Бога, кроме Меня: Я умерщвляю и оживляю, Я поражаю и Я исцеляю, и никто не избавит от руки Моей.

Я подъемлю к небесам руку Мою и [клянусь десницею Моею и] говорю: живу Я вовек!

Когда изострю сверкающий меч Мой, и рука Моя приимет суд, то отмщу врагам Моим и ненавидящим Меня воздам;

упою стрелы Мои кровью, и меч Мой насытится плотью, кровью убитых и пленных, головами начальников врага.

[Веселитесь, небеса, вместе с Ним, и поклонитесь Ему, все Ангелы Божии.] Веселитесь, язычники, с народом Его [и да укрепятся все сыны Божии]! ибо Он отмстит за кровь рабов Своих, и воздаст мщение врагам Своим, [и ненавидящим Его воздаст,] и очистит [Господь] землю Свою и народ Свой!

[И написал Моисей песнь сию в тот день, и научил ей сынов Израилевых.] И пришел Моисей [к народу] и изрек все слова песни сей вслух народа, он и Иисус, сын Навин.

Когда Моисей изрек все слова сии всему Израилю,

тогда сказал им: положите на сердце ваше все слова, которые я объявил вам сегодня, и завещевайте их детям своим, чтобы они старались исполнять все слова закона сего;

ибо это не пустое для вас, но это жизнь ваша, и чрез это вы долгое время пробудете на той земле, в которую вы идете чрез Иордан, чтоб овладеть ею.

И говорил Господь Моисею в тот же самый день и сказал:

взойди на сию гору Аварим, на гору Нево, которая в земле Моавитской, против Иерихона, и посмотри на землю Ханаанскую, которую я даю во владение сынам Израилевым;

и умри на горе, на которую ты взойдешь, и приложись к народу твоему, как умер Аарон, брат твой, на горе Ор, и приложился к народу своему,

за то, что вы согрешили против Меня среди сынов Израилевых при водах Меривы в Кадесе, в пустыне Син, за то, что не явили святости Моей среди сынов Израилевых;

пред собою ты увидишь землю, а не войдешь туда, в землю, которую Я даю сынам Израилевым.