«Слухай, Ізраїлю, оце сьогодні маєш перейти через Йордан, щоб іти підбити народи, більші й сильніші за тебе; міста, великі й укріплені під саме небо;
народ, великий і високорослий, синів Анака, яких ти знаєш, і ти чув, як про них кажуть: Хто встоїть проти синів Анака?
Знай же сьогодні, що Господь, Бог твій, іде поперед тебе, як вогонь жерущий; він сам їх вигубить, він сам підкорить їх тобі, і ти проженеш і винищиш їх незабаром, як це обіцяв тобі Господь.
А як Господь, Бог твій, вижене їх перед тобою, ти не кажи в своєму серці: За мою праведність привів мене Господь мій, щоб зайняти цю землю, - тоді, коли насправді за беззаконня тих народів Господь жене їх геть із-перед тебе.
Не за твою праведність і не за правоту твого серця ти входиш у їхню землю, щоб зайняти її, а за беззаконня тих народів Господь, Бог твій, проганяє їх перед тобою - та й щоб справдити слово, яким Господь клявся твоїм батькам Авраамові, Ісаакові та Якову.
Тож затям добре: не за твою заслугу Господь, Бог твій, дає тобі цю гарну землю в посідання; ти бо народ тугошиїй.
Пам'ятай і не забувай, як ти прогнівав Господа, Бога твого, в пустині! Від дня, коли ти вийшов із Єгипетської землі, аж до вашого виходу на це місце були ви бунтівливі супроти Господа;
і під Хоривом прогнівали ви Господа; та й Господь обурився на вас так, що хотів був вигубити вас.
Коли я зійшов на гору, щоб прийняти кам'яні таблиці, таблиці союзу, що його Господь уклав з вами, я пробув на ній сорок день і сорок ночей; хліба не їв я і води не пив;
і дав мені Господь дві кам'яні таблиці, писані Божим пальцем, а на них були всі ті слова, які Господь сказав був до вас на горі, з-серед полум'я, в день зборів.
Отже, як минуло сорок день і сорок ночей, Господь дав мені дві кам'яні таблиці, таблиці союзу -
і сказав до мене: Встань, спустись притьмом звідтіля! Бо зіпсувався народ твій, який ти вивів із Єгипту; скоро звернули вони з дороги, що її я заповідав їм; вилили собі боввана.
І промовив до мене Господь: Придививсь я до цього народу, й ось бачу, що це народ твердолобий.
Відступись від мене, я вигублю їх і зітру їхнє ім'я з-під небес, а виведу з тебе народ більший і сильніший від цього народу.
Тоді я повернувся, спустившися з гори, гора ж палала полум'ям, а в обох руках у мене дві кам'яні таблиці союзу.
Я споглянув і побачив, що ви згрішили проти Господа, Бога вашого, бо ви вилили собі тельця, ви хутко звернули з дороги, що її Господь заповідав вам.
І вхопив я тоді обидві таблиці та й кинув їх геть із рук від себе та й розбив їх перед вашими очима.
По тому припадав я до землі перед Господом сорок день і сорок ночей, як раніше - хліба не їв я і води не пив - за всі гріхи ваші, якими ви згрішили, творивши зло перед Господніми очима, щоб прогнівити Бога;
бо я злякався був обурення й ярости, якою закипів Господь на нас так, що хотів вигубити вас. І вислухав мене Господь і цим разом.
На Арона теж розгнівався був дуже Господь, так, що хотів був його згубити, та я заступився тоді був і за Арона.
А ваш гріх, бичка, що його ви собі спорудили, взяв я і спалив огнем, розтовкши його дощенту та розтерши на пил, і кинув той порох до потоку, що тече з гори.
Та й у Тавері й у Массі й у Ківрот-Гаттаві ви теж прогнівили Господа.
А як Господь хотів був послати вас із Кадеш-Барне, кажучи: Ідіть, займіть землю, що її даю вам, - то ви збунтувалися проти наказу Господа, Бога вашого, не йняли йому віри та й не послухали його голосу.
І ворохобилися ви проти Господа з дня, відколи я вас спізнав.
Отож припадав я ниць перед Господом тих сорок день і сорок ночей, лежавши обличчям до землі, бо Господь погрожував, що вигубить вас,
але я благав Господа такими словами: Господи, Боже мій! Не погуби свого народу і своєї власности, що її визволив єси потугою своєю, що вивів із Єгипту своєю рукою.
Згадай слуг твоїх, Авраама, Ісаака, Якова; не бери до уваги запеклість цього народу, його беззаконня й гріхи,
щоб у землі, що з неї ти нас вивів, не говорили: Тому що Господь не здолав увести їх у землю, що її був обіцяв їм, тому що зненавидів їх, вивів їх, щоб загинули смертю в пустині.
Все ж бо таки вони твої люди і твоя власність, яких ти вивів своєю великою силою і своїм потужним рам'ям.»
Слухай, Ізраїлю: ти сьогодні переходиш Йордан, щоб увійти й заволодіти народами, більшими й міцнішими від тебе, містами великими й укріпленими аж до неба,
народом великим та високим, велетнями, яких ти знаєш, і про яких ти чув: Хто стане перед велетнями?
І познаєш сьогодні, що Господь, Бог твій, Він Той, що переходить перед тобою, як огонь поїдаючий, Він вигубить їх і Він понижуватиме їх перед тобою. І ти виженеш їх і вигубиш їх незабаром, як Господь говорив був тобі.
Не скажи в серці своїм, коли Господь, Бог твій, буде їх виганяти з-перед тебе, говорячи: Через праведність мою ввів мене Господь посісти цей Край, і через неправедність цих людей Господь виганяє їх з-перед мене.
Не через праведність твою, і не через простоту твого серця ти входиш володіти їхнім Краєм, але, через неправедність цих людей Господь, Бог твій, виганяє їх з-перед тебе, і щоб виконати те слово, що присягнув був Господь батькам твоїм, Авраамові, Ісакові та Якову.
І пізнаєш, що не через праведність твою Господь, Бог твій, дає тобі посісти цей хороший Край, бо ти народ твердошиїй.
Пам'ятай, не забудь, що ти гнівив Господа, Бога свого, у пустині від дня, коли вийшов ти з єгипетського краю аж до приходу вашого до цього місця, неслухняні були ви проти Господа.
І на Хориві розгнівили були ви Господа, і Господь був розгнівався на вас, щоб вигубити вас.
Коли я сходив на гору взяти кам'яні таблиці заповіту, що Господь склав був із вами, то сидів я на горі сорок день і сорок ночей, хліба не їв, і води не пив.
І Господь дав мені обидві кам'яні таблиці, писані Божим перстом, а на них усі ті слова, що Господь говорив був із вами на горі з середини огню в дні зборів.
І сталося, на кінці сорока день і сорока ночей дав мені Господь дві кам'яні таблиці, таблиці заповіту.
І сказав мені Господь: Устань, швидко зійди звідси, бо зіпсувся народ твій, що ти вивів з Єгипту. Вони скоро збочили з дороги, яку Я наказав їм, зробили собі литого боввана.
І сказав Господь до мене, говорячи: Бачив Я той народ, і ось він народ твердошиїй.
Позостав Мене, і Я вигублю їх, і зітру їхнє ймення з-під неба, тебе зроблю народом міцнішим та численнішим від нього.
І я обернувся, і зійшов із гори, а гора палає в огні, і обидві таблиці заповіту в обох руках моїх.
І побачив я, а ось ви згрішили проти Господа, Бога вашого, зробили собі теля, литого боввана, зійшли скоро з дороги, яку Господь наказав був вам!
І схопив я за обидві таблиці, та й кинув їх з обох своїх рук, і розторощив їх на ваших очах!...
І впав я перед Господнім лицем, як перше, сорок день і сорок ночей хліба не їв і води не пив, за ввесь ваш гріх, що згрішили ви, як чинили зло в очах Господа, щоб Його розгнівити,
бо боявся я гніву та люті, якими розгнівався був на вас Господь, щоб вигубити вас, та вислухав Господь мене й цього разу.
А на Аарона Господь дуже розгнівався був, щоб погубити його. І молився я того часу також за Аарона.
А гріх ваш, що вчинили ви, теля те я взяв та й спалив його в огні, і розторощив його, добре змолов, аж стало воно дрібним, немов порох. І кинув я порох його до потоку, що сходить з гори.
І в Тав'ері, і в Массі, і в Ківрот-Гаттааві гнівили ви Господа.
А коли Господь посилав вас з Кадеш-Барнеа, говорячи: Увійдіть, та й посядьте той Край, що Я дав вам, то були ви неслухняні наказу Господа, Бога вашого, і не повірили Йому, і не послухалися Його голосу.
Неслухняні були ви Господеві від дня, як я вас пізнав.
І впав я перед Господнім лицем на ті сорок день і сорок ночей, що я був упав, бо Господь сказав, що вигубить вас.
І молився я до Господа й говорив: Владико Господи, не губи народу Свого та насліддя Свого, що Ти викупив Своєю величністю, що Ти вивів його з Єгипту сильною рукою!
Згадай Своїх рабів Авраама, Ісака та Якова, не вважай на запеклість цього народу й на несправедливість та гріх його,
щоб не сказав той край, звідки вивів ти нас: Не міг Господь увести їх до того Краю, що Ти говорив їм, та з Своєї ненависти до них Ти вивів їх, щоб побити їх у пустині.
А вони народ Твій та насліддя Твоє, що Ти вивів Своєю великою силою та Своїм витягненим раменом.
Слухай, Ізраїлю! Ти сьогоднї переходиш через Йордань, щоб увійти й запанувати над народами, що більші й потужніщі за тебе, і заняти міста великі й утверджені під саме небо,
Над народом великим і високорослим, над синами Енакіїв, що знаєш їх і чув про них: Хто встоїть проти синів Енака?
Знай же, що Господь, Бог твій, іде поперед тебе як огонь пожераючий; він сам їх вигубить і сам їх нахилить перед тобою; і ти проженеш їх і знищиш їх чим скорше, так як тобі казав Господь.
Як випре їх Господь Бог твій, перед тобою, не мовляй: За праведність мою привів мене Господь, Бог мій, опанувати сю землю, і за беззаконство сих народів Господь вигубив їх передо мною.
Не за праведність твою і не за правоту серця твого ти увіходиш сюди, щоб зайняти землю їх, а за беззаконність сих народів Господь, Бог твій, проганяє їх перед тобою та щоб справдити слово, що ним клявся Господь батькам твоїм, Авраамові, Ізаакові і Яковові.
Так знай же, що Господь, Бог твій, дає тобі сю гарну землю на оселю не за твою праведність; бо запеклий ти народ.
Памятай, не забувай, як прогнївляв єси Господа, Бога твого, в степу! З того дня, як вийшов єси з Египту, аж до вашого приходу на се врочище, ви упираєтесь проти Господа.
І під Горебом прогнївили ви Господа; і розлютився Господь на вас так, що хотїв був вигубити вас.
Як вийшов я на гору, щоб приняти камяні таблицї, таблицї завіту, що вчинив його Господь із вами, то пробував я на горі сорок день і сорок ночей, хлїба не їв я і води не пив,
І дав менї Господь дві камяні таблицї, писані пальцем Божим; а на їх були написані всї ті слова, якими розмовляв з вами Господь на горі ізсеред поломя, в день соборний.
Тодї, як скіньчилось сорок днїв і сорок ночей, дав Господь менї дві камяні таблицї, таблицї завіту.
І рече до мене Господь: Устань, спустись чим скорше звідсї! Бо нарід твій, що вивів єси з Египту, зледачів, швидко вони покинули дорогу, що я заповідав їм, зробили собі вилиту постать.
І промовив до мене Господь: Бачив я нарід сей, та ось він упертий нарід.
Ійди від мене геть, я вигублю їх і зітру імя їх спід небес, і зроблю тебе людом більшим і потужніщим за них.
І я повернувся та й спустивсь із гори, а гора палала поломєм, і на обох руках в мене дві камяні завітні таблицї.
І глянув я, та й бачу, ви согрішили проти Господа, Бога вашого; ви зробили собі вилитого бичка; швидко ви звернули з дороги, що її заповідав вам Господь.
І вхопив я обидві таблицї, та й кинув їх обома руками моїми і розбив їх перед очима вашими.
І припав я до землї перед Господом сорок день і сорок ночей, як перше, хлїба не ївши й води не пивши, за всї гріхи ваші, якими ви согрішили, витворюючи ледаче перед очима Господа, чим ви дразнили його.
Бо лякався я гнїва і лютостї, якою закипів Господь на вас, так що хотїв погубити вас. Та послухав Господь мене й сим разом.
І на Арона вельми гнївався Господь, так що хотїв був згубити його, та благав я тодї й за Арона.
А бичка, гріх ваш, що ви зробили, взяв я і спалив його огнем, і розбивши в грудки, розмолов їх аж порохом стали: і викинув я сей порох до потока, що із гори збігав.
Так само розгнївили ви Господа при Табері й при Массі і при Киброт-Гаттааві.
І як вас послав Господь із Кадес-Барне кажучи: Ідїть в гори і займіть землю, що я дав вам, так встали ви проти слова Господа, Бога вашого, і не поняли віри йому і не послухали голосу його.
Противились ви Господеві з того дня, від коли я зазнав вас.
І припав я ниць перед Господом, благав я сорок день і сорок ночей на колїнках; казав бо Господь, що хоче погубити вас.
І моливсь я перед Господом словами: Добродїю мій, Господе! Не побивай люду твого й наслїддя твого, що визволив єси їх потугою твоєю, що вивів їх сильною рукою з Египту.
Спогадай слугів твоїх, Авраама, Ізаака й Якова; не вважай на закаменїле серце люду сього, на беззаконня його й на гріх його;
Щоб в землї, що з неї вивів єси нас, не сказали: Господь не здолїв провести їх у землю, що про неї казав їм; і зненавидїв тому й вивів їх, щоб погибли смертю у степу.
Все ж бо таки вони люди і наслїддє твоє, що ти вивів твоєю великою потугою і простягненою рукою.
Послухай Ізраїле: Ти сьогодні переходиш Йордан, щоб піти унаслідити великі народи і дуже сильніші від вас, великі міста і огороджені мурами до неба,
великий і численний і високий нарід, синів Енака, яких ти пізнав і (про яких) ти почув. Хто протиставитиметься лицю синів Енака?
І сьогодні пізнаєш, що Господь Бог твій, Він піде перед твоїм лицем, Він пожираючий огонь, Він їх вигубить, і Він їх відверне з перед твого лиця, і швидко їх знищиш, так як сказав тобі Господь.
Не говори в твоїм серці коли Господь Бог твій вигубить ці народи з перед твого лиця, кажучи: Через мою праведність ввів мене Господь унаслідити цю добру землю, але через безбожність цих народів Господь вигубив їх з перед твого лиця.
Не через твою праведність, ані через преподобність твого серця ти входиш унаслідити їхню землю, але через беззаконність цих народів Господь вигубить їх з перед твого лиця, і щоб поставити завіт, яким Господь поклявся вашим батькам, Авраамові і Ісаакові і Якову.
І сьогодні пізнаєш, що не через твою праведність Господь Бог твій дає тобі унаслідити цю добру землю, бо ти нарід твердошийний.
Памятай, не забудь як ти розгнівив Господа Бога твого в пустині, від того дня коли ви вийшли з Єгипту аж доки ви не прийшли до цього місця, ви продовжували бути непослушними проти Господа.
І в Хориві ви розгнівили Господа, і Господь розгнівався на вас, щоб вигубити вас,
коли я ішов на гору взяти камінні таблиці, таблиці завіту, який заповів Господь вам. І перебув я на горі сорок днів і сорок ночей. Хліба я не їв і води я не пив.
І дав мені Господь дві камінні таблиці написані божим пальцем, і на них написані всі слова, які Господь сказав до вас на горі.
І сталося, по сорока днях і сорока ночах дав мені Господь дві камінні таблиці, таблиці завіту.
І сказав Господь до мене: Встань зійди скоро звідси, бо згрішив твій нарід, яких ти вивів з єгипетскої землі; скоро зійшли з дороги, яку Я їм заповів. Зробили собі різьблене.
І сказав Господь до мене: Я промовив до тебе раз і два, кажучи: Побачив Я цей нарід, і ось це нарід твердошийний.
Полиш мене, щоб Я їх вигубив, і зітру їхнє імя з під неба і зроблю тебе великим і сильним народом і більш численним ніж це.
І повернувшись, я зійшов з гори, і гора палала огнем, і дві таблиці в обох моїх руках.
І побачивши, що ви згрішили перед Господом Богом вашим і зробили собі самим різьблене і відступили з дороги, яку Господь вам заповів,
і взявши дві таблиці, я вкинув їх з двох моїх рук і я розбив їх перед вами.
І я помолився перед Господом вдруге так як і вперше сорок днів і сорок ночей. Хліба я не їв і води я не пив за всі ваші гріхи, які ви згрішили, чинячи зло перед Господом Богом вашим, щоб розгнівити Його.
І я є перестрашений через лють і гнів, томущо Господь розгнівався на вас щоб вас вигубити. І Господь мене вислухав і в цьому часі.
І Господь дуже розгнівався на Аарона, щоб його вигубити, і я помолився і за Аарона в тому часі.
І ваш гріх, який ви вчинили - теля, взяв я його і спалив я його в огні, і розбив я його дуже розмоловши, доки не стало дуже дрібним. І стало наче порох, і я вкинув порох до потоку, що сходив з гори.
І в Спаленні і в Спокушуванні і в Гробівницях жадоби ви розгнівали Господа.
І коли Господь післав вас з Кадис Варни, кажучи: Підіть і унаслідите землю, яку Я даю вам, і не повірили ви слову Господа Бога вашого і не повірили ви Йому і не послухалися ви його голосу.
Не послухали ви Господа від дня, в якому Він обявився вам.
І я помолився перед Господом сорок днів і сорок ночей, які я молився, бо Господь сказав вигубити вас.
І я помолився до Бога і сказав: Господи, Господи, царю богів, не вигуби твого народу і твоє насліддя, яке Ти викупив твоєю великою силою, яких Ти вивів з Єгипту твоєю великою силою і твоєю сильною рукою і твоїм високим раменом.
Згадай твоїх рабів, Авраама і Ісаака і Якова, яким Ти собою поклявся. Не гляди на твердість твого народу і на безбожність і на їхні гріхи,
щоб не сказали ті, що живуть на землі звідки Ти вивів нас сюди, мовлячи: Томущо Господь не може їх ввести до землі, про яку їм сказав, і томущо їх ненавидить, вивів щоб їх вигубити в пустині.
І вони твій нарід і твоя часть, яких Ти вивів з єгипетської землі твоєю великою силою і твоєю високою рукою.
Слушай, Израиль: ты теперь идешь за Иордан, чтобы пойти овладеть народами, которые больше и сильнее тебя, городами большими, с укреплениями до небес,
народом [великим,] многочисленным и великорослым, сынами Енаковыми, о которых ты знаешь и слышал: "кто устоит против сынов Енаковых?"
Знай же ныне, что Господь, Бог твой, идет пред тобою, как огнь поядающий; Он будет истреблять их и низлагать их пред тобою, и ты изгонишь их, и погубишь их скоро, как говорил тебе Господь.
Когда будет изгонять их Господь, Бог твой, от лица твоего, не говори в сердце твоем, что за праведность мою привел меня Господь овладеть сею [доброю] землею, и что за нечестие народов сих Господь изгоняет их от лица твоего;
не за праведность твою и не за правоту сердца твоего идешь ты наследовать землю их, но за нечестие [и беззакония] народов сих Господь, Бог твой, изгоняет их от лица твоего, и дабы исполнить слово, которым клялся Господь отцам твоим Аврааму, Исааку и Иакову;
посему знай [ныне], что не за праведность твою Господь, Бог твой, дает тебе овладеть сею доброю землею, ибо ты народ жестоковыйный.
Помни, не забудь, сколько ты раздражал Господа, Бога твоего, в пустыне: с самого того дня, как вышел ты из земли Египетской, и до самого прихода вашего на место сие вы противились Господу.
И при Хориве вы раздражали Господа, и прогневался на вас Господь, так что хотел истребить вас,
когда я взошел на гору, чтобы принять скрижали каменные, скрижали завета, который поставил Господь с вами, и пробыл на горе сорок дней и сорок ночей, хлеба не ел и воды не пил,
и дал мне Господь две скрижали каменные, написанные перстом Божиим, а на них [написаны были] все слова, которые изрек вам Господь на горе из среды огня в день собрания.
По окончании же сорока дней и сорока ночей дал мне Господь две скрижали каменные, скрижали завета,
и сказал мне Господь: встань, пойди скорее отсюда, ибо развратился народ твой, который ты вывел из Египта; скоро уклонились они от пути, который Я заповедал им; они сделали себе литый истукан.
И сказал мне Господь: [Я говорил тебе один и другой раз:] вижу Я народ сей, вот он народ жестоковыйный;
не удерживай Меня, и Я истреблю их, и изглажу имя их из поднебесной, а от тебя произведу народ, который будет [больше,] сильнее и многочисленнее их.
Я обратился и пошел с горы, гора же горела огнем; две скрижали завета были в обеих руках моих;
и видел я, что вы согрешили против Господа, Бога вашего, сделали себе литого тельца, скоро уклонились от пути, которого [держаться] заповедал вам Господь;
и взял я обе скрижали, и бросил их из обеих рук своих, и разбил их пред глазами вашими.
И [вторично] повергшись пред Господом, молился я, как прежде, сорок дней и сорок ночей, хлеба не ел и воды не пил, за все грехи ваши, которыми вы согрешили, сделав зло в очах Господа [Бога вашего] и раздражив Его;
ибо я страшился гнева и ярости, которыми Господь прогневался на вас и хотел погубить вас. И послушал меня Господь и на сей раз.
И на Аарона весьма прогневался Господь и хотел погубить его; но я молился и за Аарона в то время.
Грех же ваш, который вы сделали, -- тельца я взял, сожег его в огне, разбил его и всего истер до того, что он стал мелок, как прах, и я бросил прах сей в поток, текущий с горы.
И в Тавере, в Массе и в Киброт-Гаттааве вы раздражили Господа [Бога вашего].
И когда посылал вас Господь из Кадес-Варни, говоря: пойдите, овладейте землею, которую Я даю вам, -- то вы воспротивились повелению Господа Бога вашего, и не поверили Ему, и не послушали гласа Его.
Вы были непокорны Господу с того самого дня, как я стал знать вас.
И повергшись пред Господом, умолял я сорок дней и сорок ночей, в которые я молился, ибо Господь хотел погубить вас;
и молился я Господу и сказал: Владыка Господи, [Царь богов,] не погубляй народа Твоего и удела Твоего, который Ты избавил величием [крепости] Твоей, который вывел Ты из Египта рукою сильною [и мышцею Твоею высокою];
вспомни рабов Твоих, Авраама, Исаака и Иакова, [которым Ты клялся Собою]; не смотри на ожесточение народа сего и на нечестие его и на грехи его,
дабы [живущие] в той земле, откуда Ты вывел нас, не сказали: "Господь не мог ввести их в землю, которую обещал им, и, ненавидя их, вывел Он их, чтоб умертвить их в пустыне".
А они Твой народ и Твой удел, который Ты вывел [из земли Египетской] силою Твоею великою и мышцею Твоею высокою.