30

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

Мойсей повчав синів Ізраїля згідно з усім тим, що заповідав йому Господь.

Промовив Мойсей до голів у колінах синів Ізраїля: “Ось що заповідав Господь:

Коли чоловік склав обітницю Господеві, чи заприсягся клятвою накласти на себе якесь зобов'язання, то не можна йому ламати своє слово; мусить він виконати все, що висловив устами.

А коли жінка складе обітницю Господеві, а чи візьме на себе якесь зобов'язання в домі батька свого, за її дівування,

і батько, довідавшися про її обітницю чи зобов'язання, що вона взяла на себе, нічого їй не скаже, то всі її обітниці чинні й усі її зобов'язання, що їх узяла на себе, чинні.

Коли ж батько заборонить їй того дня, як довідається про її обітниці й зобов'язання, що їх узяла вона на себе, то вони не будуть чинні, й Господь простить їй, бо її батько заборонив їй.

Якже ж вона вийде заміж, мавши на собі обітниці або зв'язавши себе якимсь необережним словом,

і чоловік її, того дня, коли довідається про те, не скаже їй нічого, то її обітниці будуть чинні й зобов'язання, що взяла їх на себе, будуть чинні.

Коли ж її чоловік того дня, як довідається, заперечить їй, то тим він зробив обітницю, що на ній, нечинною, так само й необачне слово уст її, що ним була зобов'язалась, отож Господь простить їй.

Обітниця вдови або розлученої і все те, чим вона себе зобов'язала, буде чинною для неї.

Якже ж якась жінка склала обітницю або клятьбою взяла на себе якенебудь зобов'язання в господі у свого чоловіка,

і чоловік її, довідавшись про те, не каже їй нічого, не перечить, то всі її обітниці чинні й усі зобов'язання матимуть силу.

А коли чоловік зробить їх нечинними того дня, як довідається про них, то що б не вийшло з її уст, чи то обітниці, чи зобов'язання, які вона взяла на себе, - все те буде нечинне, бо нечинними зробив їх чоловік її, тож Господь простить їй.

Усяку обітницю й усяке заприсяжене зобов'язання вмертвляти себе чоловік може потвердити й може зробити нечинним.

Коли ж її чоловік з одного дня на другий не сказав їй нічого, то тим він згодився з усіма її обітницями або з усіма зобов'язаннями, що на ній; він затвердив їх, бо мовчав того дня, коли був про них довідався.

Якже ж, довідавшись про них, зробить їх нечинними пізніше, то понесе гріх за свою жінку.”

Це установи, що повелів Господь Мойсеєві, стосовні чоловіка та жінки, батька та дочки за її дівування в батьковій господі.

Переклад Огієнка

І Мойсей сказав Ізраїлевим синам усе так, як Господь наказав Мойсеєві.

І Промовляв Мойсей до голів племен Ізраїлевих синів, говорячи: Оце та річ, що Господь наказав:

Коли хто складає обітницю для Господа або присягне присягу заректи зарока на душу свою, хай той не порушить свого слова, нехай зробить усе, як вийшло було з його уст.

А жінка, коли складає обітницю для Господа, і зарече зарока в домі свого батька в своїй молодості,

і почує її батько обітницю її та зарока, що зарекла на свою душу, та буде мовчати їй батько її, то будуть важні всі обітниці її, і буде важний кожен зарік її, що вона зарекла на душу свою.

А якщо батько її заборонить їй того дня, коли був почув, усі обітниці її та зароки її, що зарекла на свою душу, то не будуть вони важні, а Господь пробачить їй, бо її батько заборонив їй.

А якщо буде вона заміжня, а обітниці її на ній або мова уст її, що зарекла на душу свою,

і почує її чоловік, і буде мовчати їй того дня, коли почує, то будуть важні обітниці її, і зароки її, що зарекла на свою душу, будуть важні.

А якщо того дня, коли чоловік її почув, він заборонить їй і уневажнить обітниці її, що на ній, і мову уст її, що зарекла на свою душу, то Господь пробачить їй.

А обітниця вдови та розведеної, усе, що зарекла на свою душу, буде важне на ній.

А якщо вона обітувала в домі свого чоловіка, або зарекла зарока на свою душу присягою,

а чоловік її чув та змовчав їй, не заборонив їй, то будуть важні всі обітниці її, і кожен зарік, що зарекла на свою душу, буде важний.

А якщо справді уневажнить їх чоловік її того дня, коли він почує, то все, що вийшло з її уст для її обітниць та для зароків душі її, не буде важне, її чоловік уневажнив їх, і Господь простить їй.

Кожна обітниця й кожна присяга зароку впокоряти свою душу, чоловік її зробить важною, або чоловік її уневажнить її.

А якщо чоловік її, замовчуючи, буде мовчати їй з дня на день, то зробить важними всі її обітниці, або всі її зароки, що на ній; зробив їх важними, бо він мовчав їй того дня, коли був почув.

А якщо справді уневажнить він їх по тому, як був почув, то понесе він гріх її.

Оце постанови, що Господь наказав був Мойсеєві, у цій справі між чоловіком та його жінкою, між батьком та його дочкою в її молодості в домі батька свого.

Переклад Куліша

(29-40)І повелїв Мойсей синам Ізрайлевим усе, як заповідав Господь Мойсейові.

(30-1)І промовив Мойсей до голов поколїнь синів Ізрайлевих: (30-2)От що заповідав Господь:

(30-2)Коли чоловік шлюбував обітницю Господеві, чи поклявся клятьбою, взяти обовязок на душу свою, то не можна йому ломити слова свого, а мусить чинити після того, що вийшло з уст його.

(30-3)А коли жінка шлюбує обітницю Господеві, і возьме обовязок в домі батька свого, дївуючи,

(30-4)І батько чує обітницю її, або обовязок її, що взяла його на душу свою, та й промовчить проти неї, так буде важна обітниця її, і важний обовязок її, який вона взяла на душу свою.

(30-5)Коли ж заборонить їй отець її того ж дня, як почув, то всї обітницї її і всї обовязки її, які взяла на душу свою, не будуть важні; Господь простить їй, бо заборонив їй батько її.

(30-6)Як же вона замужна і зробить обітницю, чи то скаже що небудь не роздумавши, і звяже душу свою,

(30-7)А чоловік її почує, та й не озветься проти того в той день, як почує се, так її обітницї будуть важні, і обовязки її, що взяла їх на душу свою, будуть важні.

(30-8)Коли ж чоловік її заборонить їй того ж дня, як почує се, то знївечив він обітницю її, що на їй, і нерозважне слово уст її, що ним звязала вона душу свою; і Господь простить їй.

(30-9)Як вдова вона або розвідка, то всяка обітниця, якою звязала вона душу свою, мусить бути важною для неї.

(30-10)Як же вона у господї чоловіка свого зробила обітницю, або клятьбою взяла обовязок на душу свою,

(30-11)І як почув чоловік її, та й промовчав, не заборонив їй, так мусять бути важні всї обітницї її, і всякий обовязок, що взяла його вона на душу свою, буде важний.

(30-12)Коли ж чоловік її знївечить їх того дня, як почув їх, то всї обітницї й обовязки душі її, що вийшли з уст її, не важні; чоловік її знївечив їх, і Господь простить їй.

(30-13)Всяку обітницю і всякий обовязок клятьби для впокорювання душі може чоловік її удобрити, і може знївечити.

(30-14)Коли ж мовчав чоловік її з дня на день, то він пристав на всї обітницї її або на всї з'обовязання її, що на нїй; він одобрив їх, бо мовчав у той день, як почув їх.

(30-15)Коли ж він знївечить їх після того, як, почувши їх, мовчав, так нести ме він гріх її.

(30-16)Се встанови, що повелїв Господь Мойсейові про справи між чоловіком і жінкою, між батьком і дочкою за її дївування в батьковій господї.

Переклад УБТ Турконяка

І заговорив Мойсей до ізраїльських синів за всім, що Господь заповів Мойсеєві.

І заговорив Мойсей до старшин ізраїльських племен кажучи: Це слово, яке заповів Господь:

Людина, людина, яка помолиться молитвою Господеві, чи заклене клятву, чи звяжеться зобовязанням за свою душу, не опоганить свого слова. Вчинить все, що лиш вийде з його уст.

Якщо ж жінка висловить молитву Господеві, чи звяжеться зобовязанням в домі свого батька в своїй молодості,

і її батько почує її молитву і її зобовязання, якими зобовязалася за свою душу, і її батько промовчить, і стоятимуть всі її молитви і остануться їй всі зобовязання, якими зобовязалася за свою душу.

Якщо ж забороняючи заборонить її батько, того дня, коли почує всі її молитви і не стоятимуть зобовязання, якими зобовязалася за свою душу. І Господь очистить її, тому що заборонив її батько.

Якщо ж видана буде за чоловіка, і її молитви на ній за промовлянням її уст, якими зобовязалася за свою душу,

і почує її чоловік, і їй промовчить, в тім дні коли почує, і так стоятимуть всі її молитви, і стоятимуть її зобовязання, якими зобовязалася за свою душу.

Якщо ж забороняючи заборонить її чоловік, в той день коли почує, всі її молитви і її зобовязання, якими зобовязалася за свою душу, не остануть, бо чоловік заборонив її, і Господь її очистить.

І молитва вдови і відпущеної, якою помолиться за свою душу, остануться їй.

Якщо ж її молитва в домі свого чоловіка чи зобовязання за її душу з клятвою,

і почує її чоловік і промовчить її, і не заборонить її, і стоятимуть всі її молитви, і всі її зобовязання, якими зобовязалася за свою душу, стоятимуть за нею.

Якщо ж забираючи забере її чоловік, в тім дні коли почує все, що вийде з її уст за її молитвою і за зобовязаннями, що за її душу, не останеться їй. Чоловік її забрав, і Господь її очистить.

Всяку молитву і всяку клятву що сковує, щоб зло вчинити душі, її чоловік поставить їй, і її чоловік забере.

Якщо ж мовчачи промовчить її з дня на день і поставить її всі її молитви, і поставить її зобовязання, що на ній, бо промовчав її в дні в якому почув.

Якщо ж забираючи забере її після дня в якому почув, і візьме свій гріх.

Це оправдання, які Господь заповів Мойсеєві між чоловіком і його жінкою, і між батьком і дочкою в молодості в домі батька.

Російський синодальний переклад

И пересказал Моисей сынам Израилевым все, что повелел Господь Моисею.

И сказал Моисей начальникам колен сынов Израилевых, говоря: вот что повелел Господь:

если кто даст обет Господу, или поклянется клятвою, положив зарок на душу свою, то он не должен нарушать слова своего, но должен исполнить все, что вышло из уст его.

Если женщина даст обет Господу и положит на себя зарок в доме отца своего, в юности своей,

и услышит отец обет ее и зарок, который она положила на душу свою, и промолчит о том отец ее, то все обеты ее состоятся, и всякий зарок ее, который она положила на душу свою, состоится;

если же отец ее, услышав, запретит ей, то все обеты ее и зароки, которые она возложила на душу свою, не состоятся, и Господь простит ей, потому что запретил ей отец ее.

Если она выйдет в замужество, а на ней обет ее, или слово уст ее, которым она связала себя,

и услышит муж ее и, услышав, промолчит: то обеты ее состоятся, и зароки ее, которые она возложила на душу свою, состоятся;

если же муж ее, услышав, запретит ей и отвергнет обет ее, который на ней, и слово уст ее, которым она связала себя, [то они не состоятся, потому что запретил ей муж ее,] и Господь простит ей.

Обет же вдовы и разведенной, какой бы она ни возложила зарок на душу свою, состоится.

Если жена в доме мужа своего дала обет, или возложила зарок на душу свою с клятвою,

и муж ее слышал, и промолчал о том, и не запретил ей, то все обеты ее состоятся, и всякий зарок, который она возложила на душу свою, состоится;

если же муж ее, услышав, отвергнул их, то все вышедшие из уст ее обеты ее и зароки души ее не состоятся: муж ее уничтожил их, и Господь простит ей.

Всякий обет и всякий клятвенный зарок, чтобы смирить душу, муж ее может утвердить, и муж ее может отвергнуть;

если же муж ее молчал о том день за день, то он тем утвердил все обеты ее и все зароки ее, которые на ней, утвердил, потому что он, услышав, молчал о том;

а если [муж] отвергнул их, после того как услышал, то он взял на себя грех ее.

Вот уставы, которые Господь заповедал Моисею об отношении между мужем и женою его, между отцом и дочерью его в юности ее, в доме отца ее.