22

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

Вирушили сини Ізраїля та й отаборились у степах моавських, по другому боці Йордану, навпроти Єрихону.

Балак же, син Ціпора, довідався про все, що заподіяв Ізраїль аморіям.

Злякалися моавитяни вельми того люду, бо було його багато, і огорнув їх страх перед синами Ізраїля.

І казали моавитяни старшим мідіянським: “Ось тепер об'їсть оця голота геть усе навкруги нас, як то об'їдає віл траву в полі.” А був тоді царем моавським Балак, син Ціпора.

Послав він посланців до Валаама, сина Беора, у Петор, що над рікою, в землі синів його народу, щоб покликати його та й сказати: “Ось народ вийшов з Єгипту й покрив обличчя землі, та й осівся навпроти мене.

Тож прийди, прошу, та прокляни мені народ оцей, бо він дужчий за мене. Може, вдасться мені розбити його й вигнати з країни; бо знаю, кого ти благословиш, той благословен, кого ж прокленеш, проклят буде той.”

І пішли старші моавські та мідіянські з дарунками в руках за заклинання. Прийшли вони до Валаама та й переказали йому слова Балака.

Той же повідав їм: “Переночуйте отут сю ніч, і я дам вам відповідь так, як Господь мені скаже.” Князі моавські й зостались у Валаама.

Прийшов Бог до Валаама та й каже: “Що то за люди в тебе?”

Валаам і відказує Богові: “Балак, син Ціпора, цар моавський, послав мені сказати:

ось народ вийшов з Єгипту та й укрив обличчя землі; тож прийди, проклени мені його, може я подужаю його в бою і вижену геть.”

І каже Бог Валаамові: “Не йди з ними й народ не проклинай, він бо благословенний.”

Устав Валаам уранці й сказав князям Балака: “Йдіть самі у вашу країну, бо не схотів Господь дозволити мені йти з вами.”

Устали й князі моавські, а прийшовши до Балака, повідали: “Не схотів Валаам іти з нами.”

Тоді послав Балак знову князів, ще поважніших, ніж ті, й було їх більше.

Прибули вони до Валаама та й кажуть до нього: “Так мовить Балак, син Ціпора: Не відмовляйся, прошу, прийти до мене.

Я тебе вельми за те вшаную і вчиню все, що мені скажеш; прийди ж, будь ласкав, проклени мені народ отой!”

Відрік Валаам і повідав слугам Балака: “Навіть якби Балак давав мені дім свій, повний срібла й золота, то я не міг би переступити наказ Господа, Бога мого, ні в малому, ні у великому.

Але все ж таки зостаньтеся, прошу, ви й цієї ночі тут, а я довідаюся, що скаже мені Господь знову.”

Прийшов Бог уночі до Валаама та й каже до нього: “Та вже коли ті люди прийшли по тебе, то вставай, іди з ними; але чинитимеш тільки те, що я тобі повім.”

Устав Валаам уранці, осідлав ослицю і рушив у дорогу з моавськими князями.

Гнів Божий запалав за те, що пішов він, і ангел Господній став на шляху, щоб загородити йому: той же був верхи на ослиці й двоє слуг його з ним.

Уздріла ослиця ангела Господнього, що стояв на дорозі, й голий меч у руці в нього та й звернула з дороги й пішла полем. І почав Валаам бити ослицю, аби завернула на шлях.

Але ангел став на вузькій стежці між виноградниками: стіна з одного боку й стіна з другого боку.

Як же уздріла ослиця ангела, то присунулася до муру й придавила трохи Валаамову ногу; він знову став бити її.

Тоді ангел Господній пройшов далі наперед і став на вузькому місці, де було не спосіб звернути ні праворуч, ні ліворуч.

Уздрівши ж ослиця ангела Господнього, лягла під Валаамом додолу; і запалав Валаам гнівом та й запопався бити ослицю палицею.

Розтулив тоді Господь рота ослиці, й вона мовила до Валаама: “Що бо я скоїла тобі, що б'єш мене вже втрете?”

І відказав Валаам ослиці: “Бо ти глумишся з мене; був би в мене меч у руці, я вбив би тебе на місці.”

А ослиця до Валаама: “Чи я ж не твоя ослиця, на якій ти завжди їздив відколи живеш і аж посьогодні? Хіба я звикла так поступати з тобою?” А він до неї: Ні.

Тут відкрив Господь очі Валаамові, й побачив той ангела Господнього, що стояв на дорозі, та голий меч у руці в нього. І вклонився він, і припав обличчям до землі.

Ангел же Господній запитав його: “За що бив єси свою ослицю аж тричі? Ось я вийшов перепинити тобі дорогу, бо путь твоя супротивна мені.

Ослиця бачила мене й завернула передо мною оце вже тричі. Була б вона не завернула передо мною, давно вже я вбив би тебе, її ж лишив живою.”

І каже Валаам до ангела Господнього: “Згрішив я, та проте не знав, що стояв єси проти мене на стежці. Отож, коли воно не гаразд на твій погляд, повернусь я назад.”

А ангел Господній до Валаама: “Та йди вже з тими людьми, але казатимеш тільки те, що я скажу тобі.” То й пішов Валаам із князями Балаковими.

Як почув же Балак, що прибув Валаам, то вийшов йому назустріч в Ір-Моав, що на межі Арнона, на самому кінці границі.

І каже Балак до Валаама: “Хіба не посилав я посланця мого по тебе? Чого ж не прибув єси до мене? Чи то я, може, не спроможен пошанувати тебе як слід?”

А Валаам до Балака й каже: “Ось я прибув до тебе. Та хіба ж то Моя воля - промовляти щонебудь? Що вкладе мені Господь в уста, те й скажу.”

Вирушили Валаам з Балаком та й прибули в Кіріят-Хуцот.

Приніс Балак жертву з великої та дрібної скотини й послав Валаамові та князям, що були з ним.

Другого ж дня вранці взяв Балак Валаама та й вивів його вгору на Бамот-Ваал, звідки видно було край народу.

Переклад Огієнка

І рушили Ізраїлеві сини, та й таборували в моавських степах по тім боці приєрихонського Йордану.

І побачив Балак, син Ціппорів, усе, що зробив Ізраїль амореянинові.

І дуже злякався Моав того народу, бо він був великий. І настрашився Моав Ізраїлевих синів.

І сказав Моав до мідіянських старших: Тепер повискубує оця громада всі наші околиці, як вискубує віл польову зеленину. А Балак, син Ціппорів, був того часу моавським царем.

І послав він послів до Валаама, Беорового сина, до Петору, що над Річкою, до краю синів народу його, щоб покликати його, говорячи: Ось вийшов народ із Єгипту, ось покрив він поверхню землі, і сидить навпроти мене.

А тепер ходи ж, прокляни мені цей народ, бо він міцніший за мене. Може я потраплю вдарити його, і вижену його з краю, бо знаю, що кого ти поблагословиш, той благословенний, а кого проклянеш, проклятий.

І пішли моавські старші та старші Мідіяну, а дарунки за чари в руці їх, і прийшли до Валаама, та й промовляли до нього Балакові слова.

А він їм сказав: Ночуйте тут цієї ночі, і я перекажу вам слово, як Господь промовлятиме до мене. І зостались моавські вельможі в Валаама.

І прийшов Бог до Валаама та й сказав: Хто ці люди з тобою?

І сказав Валаам до Бога: Балак, син Ціппорів, цар моавський, послав до мене сказати:

Ось народ виходить з Єгипту, і закрив поверхню землі; тепер іди ж, прокляни мені його, може я потраплю воювати з ним, і вижену його.

І сказав Бог до Валаама: Не підеш ти з ними, не проклянеш того народу, бо благословенний він!

І встав Валаам уранці та й сказав до Балакових вельмож: Вертайтесь до свого краю, бо відмовив Господь позволити мені піти з вами.

І встали моавські вельможі, і прийшли до Балака та й сказали: Відмовив Валаам піти з нами.

А Балак знову послав вельмож, більше й поважніших від тих.

І прибули вони до Валаама та й сказали йому: Так сказав Балак, син Ціппорів: Не стримуйся прийти до мене,

бо справді дуже вшаную тебе, і все, що скажеш мені, зроблю. І ходи ж, прокляни мені народ той!

І відповів Валаам, і сказав Балаковим рабам: Якщо Балак дасть мені повний свій дім срібла та золота, то й тоді я не зможу переступити наказу Господа, Бога мого, щоб зробити річ малу чи річ велику.

А тепер посидьте й ви тут цієї ночі, а я пізнаю, що ще Господь буде говорити мені.

І прийшов Бог уночі до Валаама та й сказав йому: Якщо ці люди прийшли покликати тебе, устань, іди з ними. Але тільки те, що Я промовлятиму до тебе, те ти зробиш.

І встав Валаам уранці, і осідлав свою ослицю, та й пішов із моавськими вельможами.

І запалився гнів Божий, що він іде. І став Ангол Господній на дорозі за перешкоду йому, а він їде на своїй ослиці, і двоє слуг його з ним.

І побачила та ослиця Господнього Ангола, що стоїть на дорозі, а витягнений меч його в руці його. І збочила ослиця з дороги, і пішла полем, а Валаам ударив ослицю, щоб збочила на дорогу.

І став Ангол Господній на стежці виноградників, стіна з цієї сторони, і стіна з тієї.

І побачила та ослиця Господнього Ангола, і притиснулася до стіни, та й притиснула до стіни Валаамову ногу. І він далі її бив.

І Ангол Господній знов перейшов, і став у тісному місці, де нема дороги збочити ні праворуч, ні ліворуч.

І побачила та ослиця Господнього Ангола і лягла під Валаамом. І запалився гнів Валаамів, і він ударив ослицю києм.

І відкрив Господь уста ослиці, і сказала вона до Валаама: Що я зробила тобі, що ти оце тричі вдарив мене?

І сказав Валаам до ослиці: Бо ти виставила мене на сміх. Коли б меч був у руці моїй, то тепер я забив би тебе!

І сказала ослиця до Валаама: Чи ж я не ослиця твоя, що ти їздив на мені, скільки живеш, аж до цього дня? Чи ж справді звикла я робити тобі так? І він відказав: Ні!

І відкрив Господь очі Валаамові, і побачив він Господнього Ангола, що стоїть на дорозі, а його витягнений меч у руці його. І схилився він, і впав на обличчя своє.

І сказав до нього Ангол Господній: Нащо ти вдарив ослицю свою оце тричі? Ось я вийшов за перешкоду, бо ця дорога погибельна передо мною.

І побачила мене ця ослиця, і збочила перед лицем моїм ось власне тричі. І коли б вона не збочила була перед лицем моїм, то тепер я й забив би тебе, а її позоставив би живою.

І сказав Валаам до Господнього Ангола: Я згрішив, бо не знав, що ти стоїш на дорозі навпроти мене. А тепер, якщо це зле в очах твоїх, то я вернуся собі.

І сказав Ангол Господній до Валаама: Іди з цими людьми, і те слово, що скажу тобі, його тільки будеш говорити. І пішов Валаам з Балаковими вельможами.

І почув Балак, що прийшов Валаам, і вийшов навпроти нього до °р-Моаву, що на границі Арнону, що на краю границі.

І сказав Балак до Валаама: Чи ж справді не послав я до тебе, щоб покликати тебе, чому ж не пішов ти до мене? Чи справді я не потраплю вшанувати тебе?

І сказав Валаам до Балака: Ось я прибув до тебе тепер. Чи потраплю я сказати щось? Те слово, що Бог вкладе в уста мої, його тільки я буду промовляти.

І пішов Валаам із Балаком, і прибули вони до Кір'ят-Хуцоту.

І приніс Балак на жертву худобу велику та худобу дрібну, і послав Валаамові та вельможам, що з ним.

І сталося вранці, і взяв Балак Валаама, та й вивів його на Бамот-Баал, щоб побачив ізвідти тільки частину того народу.

Переклад Куліша

І рушили сини Ізрайлеві та й отаборились на рівнинї Моабський, по другім боцї Йордана навпроти Ерихону.

І побачив Балак Зипоренко усе, що заподїяв Ізраїль Аморіям.

І боялись вельми Моабії того люду, бо багацько було його, і великий пострах пійшов між Моабіями перед синами Ізраїля.

І казали Моабії мужам старшим Мидіянським: Тепер обїсть голота ся навкруги нас усе, як обїдає віл траву у полї. А Балак Зипоренко був тодї царем Моабським.

І післав він посли до Білеама Беоренка в Петор, що над рікою Ефрат, в землї синів народа його, щоб покликати його, і велів сказати йому: Ось вийшов люд із Египецької землї; і укрив він лице землї, та й осївсь проти мене.

Оце ж прийди та проклени менї сей люд: надто бо він потужен проти мене. Може удасться менї, що подужаю його і вижену його з країни: Знаю бо, кого ти благословиш, той благословен буде, а кого ти прокленеш, той проклятим буде.

І пійшли старші мужі Моабські і мужі Мидіянські, з дарунками в руках за закленаннє. І прийшли вони до Білеама, і промовили йому слова Балакові.

І каже він їм: Переночуйте тут сю ніч, і дам я вам відповідь, так як Господь менї скаже. І зістались князї Моабські в Білеама.

І прийшов Бог до Білеама і каже: Що се в тебе за люде?

І каже Білеам Богу: Балак Зипоренко, царь Моабській послав сказати менї:

Се люд вийшов із Египту й укрив лице землї. Оце ж прийди, проклени його менї; може буде в мене снага битись із ним і вижену їх.

І каже Бог Білеамові: Не треба тобі йти з ними, не треба тобі проклинати люду; бо він благословений.

І встав Білеам уранцї і сказав князям Балаковим: Ідїте в землю вашу; бо не схотїв Господь менї дозволити ійти з вами.

І встали князї Моабські, і прийшли до Балака і кажуть: Не схотїв Білеам ійти з нами.

Тодї післав Балак ще раз князїв, поважніщих, як ті, і було їх більше.

І прийшли вони до Білеама і промовили до його: Так мовляє Балак Зипоренко: Нехай уже нїщо не зупиняє тебе йти до мене:

Бо шаною великою вшаную тебе і все, що скажеш менї, вчиню; прийди ж, та заклени менї народ той!

І відказав Білеам, і сказав слугам Балаковим: Коли б давав менї Балак будинок свій повен срібла й золота, так все таки не зміг би я переступити слова Господа, Бога мого, щоб вчинити чи мале чи велике.

Тепер же зістаньтесь ту й ви на ніч, щоб довідатись менї, що скаже менї Господь.

І прийшов Бог в ночі до Білеама і рече йому: Коли тебе звати прийшли люде, так заберись та йди з ними; та чинити меш тільки те, що скажу тобі.

І встав Білеам вранцї, і осїдлав ослицю свою, та й рушив в дорогу із князями Моабськими.

І запалав гнїв Божий за те, що він пійшов; і став ангел Господень на дорозї, щоб спинити його; а він їхав на ослицї своїй і двох молодиків його з ним.

І побачила ослиця ангела Господнього, що стояв на дорозї, і голий міч його в руцї його. І звернула ослиця з дороги та й пійшла полем. І вдарив Білеам ослицю, щоб вернути її на дорогу.

Но ангел став у сутках між виноградниками: стїна з одного боку і стїна з другого боку.

І як побачила ослиця ангела, примчала вона до стїни і притиснула ногу Білеамові до стїни; і ще раз ударив її.

І пройшов дальш ангел Господень, та й став в узькому місцї, де не було дороги звернути, нї праворуч, нї лїворуч.

І побачила ослиця ангела Господнього, та й лягла під Білеамом; і запалав Білеам гнївом, і вдарив він ослицю палицею.

І відчинив Господь щелепи в ослицї, і каже вона до Білеама: Що я тобі зробила, що бив єси мене оце три рази?

І сказав Білеам до ослицї: Бо ти робила сьміх з мене; коли б у мене та був міч у руцї, то вбив би я тебе тепер.

І каже ослиця до Білеама: Чи я ж не ослиця твоя, що на їй ти їздиш з того часу, як почав жити на сьвітї та й до сього дня? Хиба ж ізвикла я чинити з тобою таке? А він каже: Нї!

Тодї розкрив Господь очі Білеамові, і побачив він ангела Господнього, що стоїть на дорозї, і голий міч у руцї в його. І вклонивсь він; і склонив він лице своє до землї;

І промовив до його ангел Господень: Защо оце вдарив єси ослицю твою три рази? Се сам я вийшов перебивати тобі; бо погибельна стежка твоя передо мною.

І бачила мене ослиця та й звертала оце передо мною три рази. Коли б не звертала вона передо мною, так нинї вбив би я тебе; а зоставив би її живою.

І каже Білеам до ангела Господнього: Согрішив я; бо не знав, що ти стояв проти мене на стежцї. Оце ж коли негаразд воно в очу в тебе, так вернусь.

І каже ангел до Білеама: Ійди з людьми, но тільки мусиш те промовляти, що скажу тобі. І пійшов Білеам із князями Балаковими.

І почув Балак, що прибув Білеам, і вийшов він на зустріч йому в Ір-Моаб, на побережю Арнона, що на самому краю займища.

І каже Балак до Білеама: Хиба ж не посилав я нарочно до тебе кликати тебе? Чом не прибував єси до мене? Чи то ж я справдї не спромігся б ушанувати тебе?

І каже Білеам до Балака: Се прибув я до тебе, та хиба моя воля промовляти що небудь? Слово, що кладе Бог в уста менї, те промовляти му.

І рушили Білеам з Балаком, і прибули вони в Кірият-Ензот.

І принїс Балак жертву з буйної й дрібної скотини, та й послав Білеамові та князям, що були з ним.

І сталось воно вранцї, що взяв Балак Білеама та й привів його на верхи Бааля, щоб він побачив із відти народ, що стояв зпереду.

Переклад УБТ Турконяка

І підвівшись, ізраїльські сини отаборилися на заході Моава коло Йордану напроти Єрихона.

І побачивши Валак син Сепфора все, що вчинив Ізраїль Аморрею,

і дуже побоявся Моав народу, бо численні були, і засмутився Моав від лиця ізраїльських синів.

І сказав Моав старшині Мадіяма: Тепер цей збір виїсть всіх, що довкруги нас, так як теля вилизує зелень на рівнині. І Валак син Сепфора був царем Моава в тім часі.

І післав старшин до Валаама сина Веора Фатура, який є при ріці землі синів його народу, щоб покликати його, кажучи: Ось з Єгипту вийшов нарід, і ось покрив лице землі, і він засів близько мене.

І тепер ходи проклясти мені цей нарід, бо він сильніший від нас. Може зможемо побити (декого) з них, і викину їх з землі. Бо знаю, що кого ти поблагословиш, будуть поблагословлені, і кого ти прокленеш, буде проклятим.

І пішла Моавська старшина і мадіямська старшина, і чаклунства в їхніх руках, і прийшли до Валаама і сказали йому слова Валака.

І сказав до них: Спочиньте тут ніч, і відповім вам справу, що скаже мені Господь. І осталися старшини Моава у Валаама.

І прийшов Бог до Валаама і сказав йому: Чого ці люди у тебе?

І сказав Валаам до Бога: Валак син Сепфора царя Моава післав їх до мене, кажучи:

Ось вийшов нарід з Єгипту, і ось покрив лице землі, і він сидить близько мене. І тепер ходи проклясти мені його, чи може зможу розбити його і викину його з землі.

І сказав Бог до Валаама: Не підеш з ними, ані не прокленеш народу, бо він благословенний.

І вставши вранці, Валаам сказав старшині Валака: Поверніться до вашого пана. Бог не дозволяє мені іти з вами.

І вставши, старшини Моава пішли до Валака і сказали: Не хоче Валаам піти з нами.

І додав Валак ще післати більше старшин і шляхотніших від цих.

І пішли до Валаама і кажуть йому: Так говорить Валак син Сепфора: Благаю тебе, не полінуйся піти до мене.

Бо славно пошаную тебе, і те, що лиш скажеш, тобі зроблю. І ходи проклясти мені цей нарід.

І відповів Валаам і сказав старшинам Валака: Якщо мені Валак дасть свій повний дім срібла і золота, не зможу переступити слова Господа Бога, щоб вчинити його малим чи великим в моєму умі.

І тепер останьтеся тут і ви цієї ночі, і пізнаю, що додасть Господь говорити до мене.

І пішов Бог до Валаама вночі і сказав йому: Якщо ці люди прийшли покликати тебе, вставши, піди за ними. Але слово, яке Я скажу тобі, це зробиш.

І вставши вранці, Валаам засідлав свою ослицю, і пішов з старшинами Моава.

І розлютився Бог гнівом, за те, що він пішов, і божий ангел встав, щоб йому протиставитися, і він сидів на своїй ослиці, і два його раби з ним.

І ослиця, побачивши божого ангела, що стояв проти (неї) в дорозі і оголений меч в його руці, і звернула ослиця з дороги і йшла на рівнину. І він вдарив ослицю палицею, щоб наставити на дорогу.

І божий ангел став на стежках виноградників, огорожа звідси і огорожа звідти.

І ослиця, побачивши божого ангела, притиснула себе до стіни і затиснула ногу Валаама. І додав ще її бити.

І божий ангел прийшов і, відійшовши, став на узькому місці, з якого не було можливо звернути ні на право ані на ліво.

І ослиця, побачивши божого ангела, сіла під Валаамом. І розлютився Валаам і бив ослицю палицею.

І Бог відкрив уста ослиці і вона каже Валаамові: Що тобі я вчинила, що це втретє вдарив ти мене?

І сказав Валаам ослиці: Томущо накпила ти з мене. І коли б я мав меч в моїй руці, вже прошив би я тебе.

І каже ослиця Валаамові: Чи я не твоя ослиця на якій їздиш від твоєї молодості до сьогоднішнього дня? Чи, незважаючи, незважанням вчинила я тобі так? Він же сказав: Ні.

Відкрив же Бог очі Валаама, і бачить божого ангела, що стоїть в дорозі і обнажений меч в його руці, і схилившись поклонився своїм лицем.

І сказав йому божий ангел: Чому вдарив ти твою ослицю ось втретє? І ось я вийшов щоб протиставитись тобі, бо твій шлях не милий переді мною.

І ослиця, побачивши мене, звернула від мене ось втретє. І якщо не звернула б, тепер тебе я забив би, а її оставив.

І сказав Валаам господньому ангелові: Згрішив я, бо я не знав, що ти став на зустріч проти мене в дорозі. І тепер, якщо тобі не подобається, повернуся.

І сказав божий ангел до Валаама: Іди з людьми, лише слово, яке тобі скажу, стережись це говорити. І пішов Валаам з старшинами Валака.

І Валак, почувши, що приходить Валаам, вийшов йому на зустріч до міста Моав, яке є в околицях Арнона, що є на границі околиць.

І сказав Валак до Валаама: Чи не післав я до тебе, щоб тебе покликати? Чому не прийшов ти до мене? Поправді чи не зможу тебе винагородити?

І сказав Валаам до Валака: Ось приходжу до тебе. Тепер чи сильний буду сказати щось? Слово, яке вкладе Бог до моїх уст, це скажу.

І пішов Валаам з Валаком, і пішли до міст сіл.

І приніс в жертву Валак вівці і телята, і післав Валаамові і старшинам, що з ним.

І сталося вранці, і взявши Валак Валаама вивів його на стовп Ваала, і показав йому звідти якусь часть народу.

Російський синодальний переклад

И отправились сыны Израилевы, и остановились на равнинах Моава, при Иордане, против Иерихона.

И видел Валак, сын Сепфоров, все, что сделал Израиль Аморреям;

и весьма боялись Моавитяне народа сего, потому что он был многочислен; и устрашились Моавитяне сынов Израилевых.

И сказали Моавитяне старейшинам Мадиамским: этот народ поедает теперь все вокруг нас, как вол поедает траву полевую. Валак же, сын Сепфоров, был царем Моавитян в то время.

И послал он послов к Валааму, сыну Веорову, в Пефор, который на реке Евфрате, в земле сынов народа его, чтобы позвать его и сказать: вот, народ вышел из Египта и покрыл лице земли, и живет он подле меня;

итак приди, прокляни мне народ сей, ибо он сильнее меня: может быть, я тогда буду в состоянии поразить его и выгнать его из земли; я знаю, что кого ты благословишь, тот благословен, и кого ты проклянешь, тот проклят.

И пошли старейшины Моавитские и старейшины Мадиамские, с подарками в руках за волхвование, и пришли к Валааму, и пересказали ему слова Валаковы.

И сказал он им: переночуйте здесь ночь, и дам вам ответ, как скажет мне Господь. И остались старейшины Моавитские у Валаама.

И пришел Бог к Валааму и сказал: какие это люди у тебя?

Валаам сказал Богу: Валак, сын Сепфоров, царь Моавитский, прислал [их] ко мне [сказать]:

вот, народ вышел из Египта и покрыл лице земли, [и живет подле меня]; итак приди, прокляни мне его; может быть я тогда буду в состоянии сразиться с ним и выгнать его [из земли].

И сказал Бог Валааму: не ходи с ними, не проклинай народа сего, ибо он благословен.

И встал Валаам поутру и сказал князьям Валаковым: пойдите в землю вашу, ибо не хочет Господь позволить мне идти с вами.

И встали князья Моавитские, и пришли к Валаку, и сказали [ему]: не согласился Валаам идти с нами.

Валак послал еще князей, более и знаменитее тех.

И пришли они к Валааму и сказали ему: так говорит Валак, сын Сепфоров: не откажись придти ко мне;

я окажу тебе великую почесть и сделаю [тебе] все, что ни скажешь мне; приди же, прокляни мне народ сей.

И отвечал Валаам и сказал рабам Валаковым: хотя бы Валак давал мне полный свой дом серебра и золота, не могу преступить повеления Господа, Бога моего, и сделать что-либо малое или великое [по своему произволу];

впрочем, останьтесь здесь и вы на ночь, и я узнаю, что еще скажет мне Господь.

И пришел Бог к Валааму ночью и сказал ему: если люди сии пришли звать тебя, встань, пойди с ними; но только делай то, что Я буду говорить тебе.

Валаам встал поутру, оседлал ослицу свою и пошел с князьями Моавитскими.

И воспылал гнев Божий за то, что он пошел, и стал Ангел Господень на дороге, чтобы воспрепятствовать ему. Он ехал на ослице своей и с ними двое слуг его.

И увидела ослица Ангела Господня, стоящего на дороге с обнаженным мечом в руке, и своротила ослица с дороги, и пошла на поле; а Валаам стал бить ослицу, чтобы возвратить ее на дорогу.

И стал Ангел Господень на узкой дороге, между виноградниками, где с одной стороны стена и с другой стороны стена.

Ослица, увидев Ангела Господня, прижалась к стене и прижала ногу Валаамову к стене; и он опять стал бить ее.

Ангел Господень опять перешел и стал в тесном месте, где некуда своротить, ни направо, ни налево.

Ослица, увидев Ангела Господня, легла под Валаамом. И воспылал гнев Валаама, и стал он бить ослицу палкою.

И отверз Господь уста ослицы, и она сказала Валааму: что я тебе сделала, что ты бьешь меня вот уже третий раз?

Валаам сказал ослице: за то, что ты поругалась надо мною; если бы у меня в руке был меч, то я теперь же убил бы тебя.

Ослица же сказала Валааму: не я ли твоя ослица, на которой ты ездил сначала до сего дня? имела ли я привычку так поступать с тобою? Он сказал: нет.

И открыл Господь глаза Валааму, и увидел он Ангела Господня, стоящего на дороге с обнаженным мечом в руке, и преклонился, и пал на лице свое.

И сказал ему Ангел Господень: за что ты бил ослицу твою вот уже три раза? Я вышел, чтобы воспрепятствовать [тебе], потому что путь [твой] не прав предо Мною;

и ослица, видев Меня, своротила от Меня вот уже три раза; если бы она не своротила от Меня, то Я убил бы тебя, а ее оставил бы живою.

И сказал Валаам Ангелу Господню: согрешил я, ибо не знал, что Ты стоишь против меня на дороге; итак, если это неприятно в очах Твоих, то я возвращусь.

И сказал Ангел Господень Валааму: пойди с людьми сими, только говори то, что Я буду говорить тебе. И пошел Валаам с князьями Валаковыми.

Валак, услышав, что идет Валаам, вышел навстречу ему в город Моавитский, который на границе при Арноне, что у самого предела.

И сказал Валак Валааму: не посылал ли я к тебе, звать тебя? почему ты не шел ко мне? неужели я в самом деле не могу почтить тебя?

И сказал Валаам Валаку: вот, я и пришел к тебе, но могу ли я что от себя сказать? что вложит Бог в уста мои, то и буду говорить.

И пошел Валаам с Валаком и пришли в Кириаф-Хуцоф.

И заколол Валак волов и овец, и послал к Валааму и князьям, которые были с ним.

На другой день утром Валак взял Валаама и возвел его на высоты Вааловы, чтобы он увидел оттуда часть народа.