Прочув Ханаан, цар арадський, який жив у Негеві, що Ізраїль іде Атарім-шляхом, то став з ним до бою й полонив декого з них.
Тоді Ізраїль обрікся Господеві, кажучи: “Якщо віддаси народ цей у мої руки, то я віддам міста їхні на цілковите знищення.”
Вчув Господь голос Ізраїля та й віддав ханаанян в його руки, і він знищив їх та їхні міста. І названо те місце Хорма.
І рушили вони від Гор-гори шляхом до Червоного моря, щоб оминути Едом-землю. Та люди в дорозі підупали на дусі,
і почали вони нарікати на Бога й на Мойсея: “Для чого вивели ви нас із Єгипту, - щоб повмирати в цій пустелі? Хліба нема, води нема, а той легенький хліб набрид нам!”
Тоді Господь наслав на людей вогненних гадюк, і почали вони кусати їх. І вимерло в Ізраїля сила народу.
Прийшли люди до Мойсея та й кажуть: “Згрішили ми, бо говорили проти Господа й проти тебе; помолися ж до Господа, щоб віддалив від нас гадюк.” І Мойсей помолився за народ.
Господь же мовив до Мойсея: “Зроби собі вогненну гадюку й повісь її на стовпі, а як укусить когось гадюка, то він погляне на неї й зостанеться живий.”
І зробив Мойсей мідяного змія й повісив його на стовпі; і коли когонебудь кусала гадюка, то він звертав очі на мідяного змія й лишався живий.
Вирушили сини Ізраїля далі в дорогу та й отаборилися в Овоті.
Рушили вони з Овоту й стали табором в Іє-га-Аварім, у пустелі, що перед Моавом на схід сонця.
Звідтіль же знялися й отаборилися над потоком Зеред.
Двигнувшися звідти, стали табором на другому боці Арнона, що в пустелі, яка виходить із краю аморіїв; бо Арнон то границя Моава, між моавитянами та аморіями.
Тим то й сказано у книзі воєн Господніх: Вагев біля Суфа й долина Арнона,
і схил долин, що простягається аж до Ар та спирається об границі Моава.
А звідти рушили до Бееру; це той колодязь, про котрий казав Господь Мойсеєві: “Збери народ, дам їм воду.”
Тоді то Ізраїль заспівав таку пісню: Угору вода з криниці, приспівуйте їй.
Криниця, що копали дуки, князі народу рили берлом та жезлами. - 3 пустині ж двигнулися до Маттани.
А з Маттани у Нахлієл, з Нахлієлу до Бамоту;
з Бамоту в долину, що на полях Моава до верху Пізга, який височіє над сухим степом.
І вислав Ізраїль посланців до Сихона, аморійського царя, щоб сказали вони:
“Дозволь мені перейти через твою землю; не будемо звертати ні на поля, ні на виноградники, не питимемо води з колодязів; головним шляхом ітимемо, аж поки не вийдемо поза твої границі.”
Та не дозволив Сихон Ізраїлеві перейти через свою землю; зібрав він увесь люд свій та й вийшов проти Ізраїля в пустелю, а прибувши до Ягци, заходився воюватися з Ізраїлем.
Та Ізраїль посік його мечем і посів його землю від Арнона до Яббока, аж до аммоніїв; Язер бо був границею аммоніїв.
І здобув Ізраїль усі міста оті й оселився в них: у Хешбоні та в усіх приналежних до нього місцевостях.
Бо Хешбон був містом Сихона, аморійського царя; і цей бився з попереднім моавським царем та й забрав у нього всю землю до Арнона.
Тим то й співають: Увійдіте до Хешбона, віщі! Хай буде відбудований, нехай постане знову місто Сихона;
бо вийшов вогонь із Хешбона, з міста Сихона пожежа, та й пожерла міста Моава, поглинула узвишшя над Арноном.
Горе тобі, Моаве! Пропав ти, народе Кемоша! Видав синів своїх він на поталу, дочок своїх у неволю Сихонові, цареві аморіїв.
Але на них ми ринулись, і загинув Хешбон, пропав Дівон, зруйнували ми все аж до Нофи, що близько лежить коло Медви.
- Отак осівсь Ізраїль у землі Аморійській.
Мойсей послав на розвідини до Язеру; і здобули вони приналежні до нього села та й вигнали аморіїв, що там були.
Потім завернули й пішли вгору шляхом до Башану. Та вийшов проти них Ог, цар башанський, сам він та ввесь люд його, воюватися з ними біля Едреї.
Сказав Господь Мойсеєві: “Не бійся його, бо я віддав у твої руки його й увесь народ його й увесь край його і зробиш із ним те, що зробив єси з Сихоном, царем аморійським, який жив у Хешбоні.”
І повбивали вони його та синів його й увесь народ його, тож не лишився ні один із них живий; і здобули його країну.
І почув ханаанеянин, цар Араду, що сидів на полудні, що Ізраїль увійшов дорогою Атарім, і він став воювати з Ізраїлем, і взяв у нього до неволі полонених.
І склав Ізраїль обітницю Господеві й сказав: Якщо справді даси Ти народ той у мою руку, то я вчиню їхні міста закляттям.
І вислухав Господь голос Ізраїлів, і дав йому ханаанеянина, і він учинив закляттям їх та їхні міста, і назвав ім'я тому міста: Хорма.
І рушили вони з Гор-гори дорогою Червоного моря, щоб обійти едомський край. І підупала душа того народу в тій дорозі.
І промовляв той народ проти Бога та проти Мойсея: Нащо ви вивели нас із Єгипту, щоб ми повмирали в пустині? Бож нема тут хліба й нема води, а душі нашій обридла ця непридатна їжа.
І послав Господь на той народ зміїв сарафів, і вони кусали народ. І померло багато народу з Ізраїля.
І прийшов народ до Мойсея та й сказав: Згрішили ми, бо говорили проти Господа та проти тебе. Молися до Господа, і нехай Він забере від нас цих зміїв. І молився Мойсей за народ.
І сказав Господь до Мойсея: Зроби собі сарафа, і вистав його на жердині. І станеться, кожен покусаний, як погляне на нього, то буде жити.
І зробив Мойсей мідяного змія, і виставив його на жердині. І сталося, якщо змій покусав кого, то той дивився на мідяного змія і жив!
І рушили Ізраїлеві сини, і таборували в Овоті.
І рушили вони з Овоту, і таборували в Ійє-Гааварімі, на пустині, що перед Моавом, від сходу сонця.
Звідти вони рушили, і таборували в долині Зереду.
Звідти рушили й таборували на тім боці Арнону в пустині, що виходить із аморейської границі, бо Арнон границя Моаву між Моавом та амореянином.
Тому розповідається в Книжці воєн Господніх: Вагев у Суфі, і потоки Арнону,
і спад потоків, що збочив на місце Ару, і на моавську границю опертий.
А звідти до Бееру. Це той Беер, що про нього сказав Господь до Мойсея: Збери народ, і нехай Я дам їм воду.
Тоді заспівав був Ізраїль цю пісню: Піднесися, кринице, співайте про неї!
Криниця, вельможі копали її, її викопали народні достойники берлом, жезлами своїми. А з Мідбару до Маттани,
а з Маттани до Нахаліїлу, а з Нахаліїлу до Бамоту,
а з Бамоту до долини, що на моавському полі, у верхівки Пісґі, що звернена до пустині.
І послав Ізраїль послів до Сигона аморейського царя, говорячи:
Нехай я перейду в твоїм краї! Ми не збочимо ні на поле, ні на виноградник, не будемо пити води з криниці, ми підемо царською дорогою, аж поки перейдемо землю твою.
І не дав Сигон Ізраїлеві перейти в границі його. І зібрав Сигон увесь свій народ, та й вийшов навпроти Ізраїля на пустині, і прибув до Йогці, і воював з Ізраїлем.
І вдарив його Ізраїль вістрям меча, і посів край його від Арнону аж до Яббоку, аж до синів Аммону, бо Аз границя синів Аммону.
І позабирав Ізраїль усі ті міста. І осів Ізраїль у всіх аморейських містах: у Хешбоні й по всіх залежних містах його.
Бо Хешбон місто Сигона, царя аморейського він; і він воював з першим моавським царем, і забрав увесь його край з його руки аж до Арнону.
Тому й розповідають кобзарі: Підіть до Хешбону, нехай він збудується, і хай міцно поставиться місто Сигонове.
Бо вийшов огонь із Хешбону, а полум'я з міста Сигонового, він місто моавське пожер, володарів арнонських висот.
Горе тобі, о Моаве, ти згинув, народе Кемошів! Він зробив був синів своїх утікачами, а дочок своїх дав у неволю Сигону, царю аморейському.
І розбили ми їх, згинув Хешбон до Дівону, і ми попустошили аж до Нофаху, що аж до Медви.
І Ізраїль осів в аморейському краї.
І послав Мойсей розвідати про Язера, і вони здобули його залежні міста, і заволоділи амореянином, що жив там.
І повернулись вони, і пішли дорогою Башану. І вийшов Оґ, цар башанський, насупроти них, він та ввесь його народ, на війну до Едреї.
І сказав Господь до Мойсея: Не бійся його, бо в руку твою дав Я його й увесь народ його та край його, і зробиш йому, як зробив ти Сигону, цареві аморейському, що сидів у Хешбоні.
І вони побили його й синів його та ввесь народ його, так що нікого не зосталося. І вони заволоділи краєм його.
І прочув Канаанїй, царь Арадський, котрого осада була на полуднї, що йде Ізраїль шляхом до Атарима, і став битись з Ізраїлем і позаймав деяких із між їх у полонь.
І зробив обітницю Ізраїль перед Господом кажучи: Коли справдї віддаси люд сей в руки мої, так понищу городи їх до нащаду.
І почув Господь голос Ізраїля, і віддав Канаанїїв в руки його; і він знищив їх і городи їх. І назвали врочище те Горма*.
І рушили дальше від Ор-гори шляхом до Червоного моря, щоб обминути Едом землю. І впав дух у людей в дорозї.
І почали люде говорити проти Бога і проти Мойсея: Нащо вивели ви нас, щоб нам повмирати в степу? Бо нема хлїба і нема води, і опротивіла нам вже тая нїкчемна пожива.
І наслав Господь на люд гадюки сарафи, і кусали вони людей; і много люду вимерло в Ізраїлї.
Тодї приступили люде до Мойсея та й промовили до його: Согрішили ми, бо говорили проти Господа і проти тебе; благай Господа, щоб відняв гадюк від нас. І благав Мойсей за люд, і рече Господь Мойсейові:
Зроби собі сарафа гадюку і повісь її на тику; і станеться, що як укусить кого гадюка, і він погляне на неї, то зостанеться живим.
І зробив Мойсей гадюку мідяну, та й повісив її на тику; і сталося, що як укусила гадюка людину, і вона позирнула на мідяну гадюку, то зісталась живою.
І рушили сини Ізрайлеві в дорогу та й отаборились в Оботї.
І рушили дальше від Обота і стали табором в Іє-Абаримі у степу, що розкинувся перед Моабом на схід соньця.
Звідтам рушили вони та й отаборились над потоком Серед.
А звідтам рушили вони дальше та й отаборились по другім боцї Арнона, що в степу, а виходить із займаньщини Аморіїв. Бо Арнон границя Моабова, між Моабіями і Аморіями.
Тим то й сказано в книзї боїв Господнїх:
Вагеб у Суфі і потоки Арнона; і злив потоків, що сягає до головного міста Ар, і тече по границї Моаба.
А звідти рушили до Бейеру, се той колодязь, про котрого казав Господь Мойсейові: Збери народ, і дам їм воду.
Засьпівав тодї Ізраїль оцю пісню: У гору вода з колодязя! Сьпівайте про його! Колодязь той самі князї копали, дуки з народу, і сам законодавець жезлом пробивали.
А із степу добирались дальше до Маттана.
Із Маттана в Нахалієль, а з Нахалієля до Бамота;
А з Бамота в долину, що на полях Моаба, до верховин гори Пізга, що стремить над дикою полониною.
І післав Ізраїль посли до Сигона, царя Аморійського, кажучи:
Позволь перейти через твою землю! Не будемо звертати на поля і на виноградники, і не будемо пити води з колодязїв; шляхом царським ійти мемо, покіль перейдемо твої займища.
Та не дозволив Сигон Ізрайлеві перейти через займаньщину свою; і зібрав Сигон увесь люд свій, та й вийшов проти Ізраїля в степ, і прийшов у Ягаз та й почав бити на Ізраїля.
І побив його Ізраїль гострим мечем та й заняв його землю, від Арнона до Ябока, до синів Аммонових, Аммонове бо займище було потужне.
І взяв Ізраїль всї городи сї, і почав жити у всїх Аморійських городах, в Гесбонї та й у всїх приналежних містах.
Бо Гесбон був город Сигона, царя Аморійського; а він бивсь із прежнїм царем Моабським, і взяв усю землю його до Арнона.
Тим же то у пісьнї сьпівають: Ой рушаймо до Гесбона, цареві Сигону город пишний будувати, мурами твердити.
Загорілось у Гесбонї у царя Сигона, і пожер огонь високі замки над Арноном.
Горенько тобі, Моабе! Народе Камосів! Гинеш марно, і втїкають сини твої в ростїч; утїкають, забувають давню свою славу, дочки ж твої в Аморія у неволї гинуть.
Зруйновали ми осади Гесбон до Дибону, від Нофи огнем спалили села до Медеби.
І осївсь Ізраїль у землї Аморійський.
І післав Мойсей на провідки в город Язер, і взяли вони приналежні оселї його, і вигнав він Аморіїв, що там були.
І повернули вони і пійшли шляхом до Базану. І вийшов Ог, царь Базанський, проти них з усїм людом своїм воювати з ними коло Едреї.
І рече Господь до Мойсея: Не лякайся його; бо я віддав в руки твої його й увесь люд його; і чини із ними те, що вчинив із Сигоном, царем Аморійським, що жив у Гесбонї.
І повбивали вони його і синів його і ввесь люд його, так що не зістався нї один живий із них, та й заняли землю його.
І почув Хананій цар Араду, що жив при пустині, бо прийшов Ізраїль дорогою Атарім. І воював з Ізраїлем і взяв з них здобич в полон.
І помолився Ізраїль молитвою до Господа і сказав: Якщо мені передаси цей нарід під руку, посвячу його і його міста.
І вислухав Господь голос Ізраїля і передав Хананія під його руку, і посвятив його і його міста. І назвали імя того місця посвята.
І підвівшись з гори Ор, обійшли землю Едома дорогою Червоного моря. І знемігся нарід в дорозі.
І нарікав нарід на Бога і на Мойсея, кажучи: Навіщо вивів ти нас з Єгипту, щоб нас убити в пустині? Бо немає хліба ані води, а наша душа гидує цим порожним хлібом.
І післав Господь на нарід гадюк, що вбивають, і кусали нарід, і багато народу з ізраїльських синів померло.
І нарід, прийшовши до Мойсея, сказав, що: Згрішили ми, томущо ми нарікали на Господа і на тебе. Помолися, отже, до Господа, і хай забере від нас гадюк. І помолився Мойсей до Господа за нарід.
І сказав Господь до Мойсея: Зроби собі гадюку, і постав її на знак, і буде, що коли вкусить гадюка людину, кожний вкушений, подивившись на неї, житиме.
І зробив Мойсей мідяну гадюку, і поставив її на знак, і було коли гадюка вкусила людину, і вона поглянула на мідяну гадюку і виживала.
І підвелися ізраїльські сини, і отаборилися в Овоті.
І підвівшись з Овота отаборилися в Ахелґай з другої сторони в пустині, це є перед лицем Моава на схід сонця.
Звідти підвелися і отаборилися в долині Заред.
І звідти підвівшись отаборилися на другому боці Арнона в пустині, що виходить з границь Аморреїв. Бо Арнон є границею Моава між Моавом і між Аморреєм.
Через це кажеться в книзі господньої війни: запалив Зоова і струмки Арнона,
і поставив струмки, щоб мешкав Ір, і лежить при границях Моава.
І звідти криниця. Це криниця, про яку сказав Господь до Мойсея: Збери нарід, і дам їм воду пити.
Тоді заспівав Ізраїль цю пісню при криниці: Зачинайте йому:
Криницю, її викопали старшини, в камені викопали її царі народів в своїм царстві, коли вони володіли. І від криниці до Мантанаїна.
І від Мантанаїна до Нааліїла. І від Нааліїла до Вамот.
І від Вамота до Напену, що є на рівнині Моава з вершка різаного каменя, що дивиться на лице пустині.
І вислав Мойсей старців до Сіону царя Аморреїв з мирними словами, кажучи:
Пройдемо через твою землю. Дорогою підемо, не звернемо ані на поле ані на виноградники, не питимемо води з твоєї криниці. Дорогою царською підемо, доки не перейдемо твої околиці.
І не дав Сіон Ізраїлеві пройти через його околиці. І зібрав Сіон ввесь свій нарід, і вийшов стати перед Ізраїлем до бою, і пішов до Ясси і виставили військо проти Ізраїля.
І розгромив його Ізраїль вбивством меча, і заволоділи його землею від Арнона до Явока до синів Аммана; бо Язер це границі синів Аммана.
І взяв Ізраїль всі ці міста, і поселився Ізраїль в усіх містах Аморреїв, в Есевоні і в усіх його підвладних.
Бо Есевон це місто Сіона царя Аморреїв, і він раніше воював проти царя Моава, і взяв усю його землю від Ароіра до Арнона.
Через це кажуть ті, що говорять загадками: Ходіть до Есевона, щоб збудувалося і приготовилося місто Сіон.
Бо огонь вийшов з Есевона, полумінь з міста Сіона. І пожер до Моава, і пожер стовпи Арнона.
Горе тобі, Моаве; згинь народе Хамоса. Віддані їхні сини, щоб спастися, і їхні дочки полонені царя Аморреїв Сіона.
І їхнє насіння гине, Есевон до Девона, і жінки ще розпалили огонь проти Моава.
Поселився же Ізраїль в усіх містах Аморреїв.
І післав Мойсей, щоб оглянути Язир, і взяли його і його села, і вигнали Аморрея, що був там.
І повернувшись пішли дорогою до Васана. І вийшов Оґ цар Васана їм на зустріч і ввесь його нарід на війну до Едраїна.
І сказав Господь до Мойсея: Не бійся його, бо в твої руки передав Я його і ввесь твій нарід і всю його землю, і вчиниш з ним так як зробив ти Сіону цареві Аморреїв, який жив в Есевоні.
І убив його і його синів і ввесь його нарід доки не осталося йому живого. І унаслідили їхню землю.
Ханаанский царь Арада, живущий к югу, услышав, что Израиль идет дорогою от Афарима, вступил в сражение с Израильтянами и несколько из них взял в плен.
И дал Израиль обет Господу, и сказал: если предашь народ сей в руки мои, то положу заклятие [на них и] на города их.
Господь услышал голос Израиля и предал Хананеев в руки ему, и он положил заклятие на них и на города их и нарек имя месту тому: Хорма.
От горы Ор отправились они путем Чермного моря, чтобы миновать землю Едома. И стал малодушествовать народ на пути,
и говорил народ против Бога и против Моисея: зачем вывели вы нас из Египта, чтоб умереть [нам] в пустыне, ибо здесь нет ни хлеба, ни воды, и душе нашей опротивела эта негодная пища.
И послал Господь на народ ядовитых змеев, которые жалили народ, и умерло множество народа из [сынов] Израилевых.
И пришел народ к Моисею и сказал: согрешили мы, что говорили против Господа и против тебя; помолись Господу, чтоб Он удалил от нас змеев. И помолился Моисей [Господу] о народе.
И сказал Господь Моисею: сделай себе [медного] змея и выставь его на знамя, и [если ужалит змей какого-либо человека], ужаленный, взглянув на него, останется жив.
И сделал Моисей медного змея и выставил его на знамя, и когда змей ужалил человека, он, взглянув на медного змея, оставался жив.
И отправились сыны Израилевы и остановились в Овофе;
и отправились из Овофа и остановились в Ийе-Авариме, в пустыне, что против Моава, к восходу солнца;
оттуда отправились, и остановились на долине Заред;
отправившись отсюда, остановились у той части Арнона в пустыне, которая течет вне пределов Аморрея, ибо Арнон граница Моава, между Моавом и Аморреем.
Потому и сказано в книге браней Господних:
Вагеб в Суфе и потоки Арнона, и верховье потоков, которое склоняется к Шебет-Ару и прилегает к пределам Моава.
Отсюда [отправились] к Беэр; это тот колодезь, о котором Господь сказал Моисею: собери народ, и дам им воды.
Тогда воспел Израиль песнь сию: наполняйся, колодезь, пойте ему;
колодезь, который выкопали князья, вырыли вожди народа с законодателем жезлами своими. Из пустыни [отправились] в Матанну,
из Матанны в Нагалиил, из Нагалиила в Вамоф,
из Вамофа в Гай, который в земле Моава, на вершине горы Фасги, обращенной лицем к пустыне.
И послал Израиль послов к Сигону, царю Аморрейскому, [с предложением мирным,] чтобы сказать:
позволь мне пройти землею твоею; [мы пойдем дорогою,] не будем заходить в поля и виноградники, не будем пить воды из колодезей [твоих], а пойдем путем царским, доколе не перейдем пределов твоих.
Но Сигон не позволил Израилю идти через свои пределы; и собрал Сигон весь народ свой и выступил против Израиля в пустыню, и дошел до Иаацы, и сразился с Израилем.
И поразил его Израиль мечом и взял во владение землю его от Арнона до Иавока, до пределов Аммонитских, ибо крепок был предел Аммонитян;
и взял Израиль все города сии, и жил Израиль во всех городах Аморрейских, в Есевоне и во всех зависящих от него;
ибо Есевон был город Сигона, царя Аморрейского, и он воевал с прежним царем Моавитским и взял из руки его всю землю его до Арнона.
Потому говорят приточники: идите в Есевон, да устроят и утвердят город Сигона;
ибо огонь вышел из Есевона, пламень из города Сигонова, и пожрал Ар-Моав и владеющих высотами Арнона.
Горе тебе, Моав! погиб ты, народ Хамоса! Разбежались сыновья его, и дочери его сделались пленницами Аморрейского царя Сигона;
мы поразили их стрелами; погиб Есевон до Дивона, мы опустошили их до Нофы, которая близ Медевы.
И жил Израиль в земле Аморрейской.
И послал Моисей высмотреть Иазер, и взяли [его и] селения, зависящие от него, и прогнали Аморреев, которые в них были.
И поворотили и пошли к Васану. И выступил против них Ог, царь Васанский, сам и весь народ его, на сражение к Едреи.
И сказал Господь Моисею: не бойся его, ибо Я предам его и весь народ его и всю землю его в руки твои, и поступишь с ним, как поступил с Сигоном, царем Аморрейским, который жил в Есевоне.
И поразили они его и сынов его и весь народ его, так что ни одного не осталось [живого], и овладели землею его.