11

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

Почали люди гірко нарікати, і дійшло нарікання до вух Господніх; почув Господь та й запалав гнів його, і зайнявсь між ними вогонь Господній і пожер кінець табору.

Заголосили люди до Мойсея, і Мойсей заблагав до Господа, то вогонь і погас.

І названо те місце Тавера, бо палав між ними вогонь Господній.

І забаглося мішаній юрбі, що була між ними, їсти так, що й сини Ізраїля собі стали плакати: хто, мовляв, дасть нам м'яса їсти?

Пригадуємо собі рибу, що задарма їли в Єгипті, огірки, дині, пір, цибулю, часник;

а тепер душа наша прагне: нема нічогісінько, сама лише манна перед нашими очима.

Була ж манна, наче коріяндрове насіння, а колір її, як колір буелія.

Народ розсипався і збирав її і молов на жорнах або товк у ступах, то й варили її в горщиках і пекли пляцки; а на смак була вона, мов тістечко на олії.

І коли вночі спадала роса на табір, то спадала на нього й манна.

Вчув Мойсей, що народ плаче по сім'ях, кожен коло входу до свого шатра, і гнів Господній запалав вельми, то й стало йому прикро.

І сказав Мойсей до Господа: “Чому вчинив ти таке з своїм слугою? Чому не знайшов я ласки в очах у тебе, що он тягар усього цього народу звалив єси на мене?

Чи то ж я зачав увесь той народ? Чи то ж я породив його, що ти мені кажеш: носи його, мовляв, на лоні в себе, як то нянька носить немовлятко, аж до землі, про яку ти клявся їхнім батькам?

Звідкіль узяти мені м'яса, щоб нагодувати ввесь народ оцей? Ось вони з плачем насіли на мене, кажучи: Дай нам м'яса їсти!

Не під силу мені одному нести ввесь люд оцей; занадто тяжкий він для мене.

Якщо й далі так обходитимешся зо мною, то ліпше, молю, вбий мене, коли я знайшов ласку в очах твоїх, щоб я не бачив горя мого.”

І промовив Господь до Мойсея: “Збери лишень мені сімдесят чоловіків із старшин в Ізраїлі, про яких знаєш, що вони люди розсудливі та вміють правити народом, і приведи їх до намету зборів; нехай стануть там з тобою.

Я зійду й говоритиму там із тобою, і візьму від духу, що на тобі, та й покладу на них, то вони й нестимуть з тобою тягар народу, щоб не одному тобі нести його.

А людям скажи: Освятітеся на завтра, й їстимете м'ясо; за те, що ви плакали вголос перед Господом, примовлявши: О коли б то ми вже мали м'яса! В Єгипті було нам так добре! - дасть вам Господь м'яса, і їстимете.

Не один день їстимете, і не два дні, і не п'ять день, і не десять день, і не двадцять день,

а цілий місяць, аж покіль не знудиться й не опротивіє вам, ви бо погордували Господом, який серед вас, і плакали перед ним, нарікаючи: Чого це, мовляв, вийшли ми з Єгипту?”

І сказав Мойсей: “Народу, що між ним я обертаюся, 600 000 піхоти, а ти кажеш, дам вам м'яса, щоб їли цілий місяць.

Хіба вистачило б для них, якби повбивати дрібну й велику скотину? Хіба вистачило б для них, якби виловити всю рибу в морі?”

Господь мовив до Мойсея: “А хіба рука Господня вкоротилась? Ось побачиш, чи справдиться слово моє, чи ні.”

Вийшов Мойсей і передав народові слова Господні; потім зібрав сімдесят чоловіків із старших народу й поставив їх навкруги намету.

І зійшов Господь у хмарі та й говорив з ними; і взявши з духу, що був на ньому, поклав на сімдесятьох старших; як тільки спускався на них дух, то вони пророкували, а поза тим не пророкували.

Двоє чоловіків залишилися були в таборі: один на ім'я Елдад, а другий Медад; і спустився на них дух; були вони записані, але не вийшли були до намету, отож стали вони пророкувати в таборі.

Прибіг якийсь хлопчина та й оповів Мойсеєві, кажучи: “Елдад та Медад пророкують у таборі.”

А Ісус Навин, що услуговував Мойсеєві змалку, урвав йому мову, кажучи: “Мій пане Мойсею, заборони їм!”

Мойсей йому й каже: “Чого то ти заздриш замість мене? Ох, коли б то ввесь люд Господній та й зробився пророком! Коли б то Господь зіслав свій дух на них!”

І повернувсь Мойсей до табору, сам він і старші Ізраїля.

І повіяло вітром від Господа, і нанесло перепилиць від моря та й накидало їх у табір - десь на день ходи в один бік і десь на день ходи в другий, навкруги табору, а поверх землі близько на два лікті.

Кинулись люди збирати перепелиць - увесь той день і всю ніч ще й увесь другий день; навіть хто найменше назбирав, мав десять хомерів, тож і розстелили їх навколо табору.

М'ясо було ще в них на зубах, ще його й не з'їли, а гнів Господній уже запалав на людей, і вдарив Господь їх тяжким мором.

Тим і названо те місце Ківрот-га-Тава, там бо поховано людей, що були ласі.

З Ківрот-га-Тави рушив народ до Хацероту, і в Хацероті зупинився.

Переклад Огієнка

І став народ голосно нарікати до Господніх ушей. І почув Господь, і запалав Його гнів, і загорівся між ними Господній огонь, та й пожер їх у кінці табору.

І народ став кричати до Мойсея. А Мойсей помолився до Господа, і погас той огонь.

І він назвав ім'я того місця: Тав'ера, бо між ними горів був Господній огонь.

А збиранина, що була серед нього, стала вередувати, і також Ізраїлеві сини стали плакати з ними та говорити: Хто нагодує нас м'ясом?

Ми згадуємо рибу, що їли в Єгипті даремно, огірки й дині, і пір, і цибулю, і часник.

А тепер душа наша в'яне, немає нічого, тільки манна нам перед очима.

А манна як коріяндрове насіння вона, а вигляд її, як вигляд кришталу.

Люди розходилися, і збирали її та мололи жорнами або товкли в ступі, і варили в горшку та й робили з неї калачі. А смак її був, як смак олійного коржа.

А коли роса спадала на табір, спадала й та манна на нього.

І почув Мойсей, що народ плаче в родинах своїх, кожен при вході намету свого. І сильно запалав гнів Господній, і в очах Мойсеєвих то було зле.

І сказав Мойсей до Господа: Нащо вчинив Ти зло своєму рабові, і чому я не знайшов милости в очах Твоїх, що Ти поклав тягара всього народу на мене?

Чи я був вагітний усім тим народом, чи я його породив, що Ти кажеш мені: Неси його на лоні своїм, як мамка носить ссунця, до землі, яку Ти присягнув батькам його?

Звідки мені взяти м'яса, щоб дати всьому цьому народові? Бо вони плачуть передо мною, говорячи: Дай же нам м'яса, і ми будемо їсти!

Не подолаю я сам носити всього цього народа, бо він тяжчий за мене!

А якщо Ти таке мені робиш, то краще забий мене, якщо я знайшов милість в очах Твоїх, щоб я не побачив нещастя свого!

І сказав Господь до Мойсея: Збери ж мені сімдесятеро люда зо старших Ізраїлевих, яких знаєш, що вони старші народу та його наглядачі, і візьми їх до скинії заповіту, і стануть вони там із тобою.

І Я зійду, і буду розмовляти там із тобою, і візьму від Духа, що на тобі, і покладу на них, і вони носитимуть із тобою тягара того народу, і не будеш носити ти сам.

А до народу скажи: Освятіться назавтра, і будете їсти м'ясо, бо ви плакали до Господніх ушей, говорячи: Хто дасть нам їсти м'яса, бо добре було нам в Єгипті? І дасть Господь вам м'яса, і ви будете їсти.

Не один день будете ви їсти, і не два дні, і не п'ять день, і не десять день, і не двадцять день,

але цілий місяць, аж поки не вийде воно з ваших ніздрів, і стане вам на огиду, бо ви знехтували собі Господа, що серед вас, і плакали перед лицем Його, говорячи: Чого це ми вийшли з Єгипту?

І сказав Мойсей: Шістсот тисяч піхоти той народ, що я серед нього, а Ти сказав: Я дам їм м'яса, і вони будуть їсти місяць часу.

Чи худоба дрібна та худоба велика заріжеться для них, і вистачить їм? Чи також збереться для них уся морська риба, і вистачить їм?

А Господь сказав до Мойсея: Чи Господня рука буває коротка? Тепер ти побачиш, чи сповниться тобі Моє слово, чи ні.

І вийшов Мойсей, і промовляв до того народу Господні слова. І зібрав він сімдесятеро чоловіка зо старших народу, і поставив їх навколо скинії.

І зійшов Господь у хмарі, та й промовляв до нього, і взяв від Духа, що на ньому, і дав на сімдесят чоловіка старших. І сталося, як спочив на них Дух той, то вони стали пророкувати, та потім перестали.

І зосталося двоє людей в таборі, ім'я одному Елдад, а ймення другому Медад. І спочив на них Дух; а вони були серед записаних, та не вийшли до скинії, і пророкували в таборі.

І побіг юнак, і промовив до Мойсея й сказав: Елдад і Медад пророкують у таборі!

І відповів Ісус, син Навинів, Мойсеїв слуга від своєї молодости, та й сказав: Пане мій Мойсею, заборони їм!

І сказав йому Мойсей: Чи ти заздрісний за мене? О, якби то ввесь Господній народ став пророками, коли б дав Господь Духа Свого і на них!

І вернувся Мойсей до табору, він та старші Ізраїлеві.

І знявся вітер від Господа, і навіяв перепелиці від моря, і опустив їх над табором, як денна дорога туди й як денна дорога сюди навколо табору, і коло двох ліктів на поверхні землі.

І встав народ, і цілий той день і цілу ту ніч, і цілий день назавтра збирали перепелицю. Хто збирав мало, той зібрав десять хомерів, і порозкладали їх собі скрізь навколо табору.

Те м'ясо було ще між їхніми зубами, поки було пожуване, а гнів Господній запалився на народ! І вдарив Господь дуже великою поразкою в народ...

І названо ймення того місця: Ківрот-Гаттаава, бо там поховали народ пожадливий.

З Ківрот-Гаттаави рушили люди до Гацероту, і були в Гацероті.

Переклад Куліша

І сталось що люде нарікали так, що опротивіло Господеві; і як почув Господь наріканнє, запалав гнїв його, і спихнув огонь між ними, і став пожирати конець табору.

І заголосили люде до Мойсея, і благав Мойсей Господа, та й потахла пожежа.

І назвали те врочище Табера*, бо палало між ними поломя Господнє.

І почав мішаний народ, що був між ними, придумувати забаганки, та й сини Ізрайля плакали: Хто знов, мовляли, годувати ме нас мясивом?

Памятаємо рибу, що за дармо їли в Египтї, огірки й динї, пір і цибулю й чесник;

А тепер прагне душа наша; нема нїчогісїнько, сама тільки манна перед очима нашими.

А манна була наче насїння корияндрове, а барва її як бделїон.

Блукали люде та й збирали її й мололи в жорнах, або товкли в ступах; і варили її в горшках, та й пекли з неї балабушки; а смаком була вона, як смак у макуха.

І як падала роса на табір у ночі, то падала на його й манна.

І як почув Мойсей людей, що плачуть по семях своїх, кожне коло входу до свого шатра, і вельми запалав гнїв Господень, то стало тяжко Мойсейові.

І промовив Мойсей до Господа: Про що зробив єси горе слузї твому? І чом не знайшов я ласки перед лицем твоїм, що ваготу всього народу сего навалив єси на мене?

Хиба ж я почав увесь народ той, або породив його, що ти промовив до мене: Неси його на лонї твому, як нянька носить дитя; неси його в землю, що клятьбою обіцяв її батькам їх?

Звідки взяти менї мясива, щоб нагодувати ввесь оцей люд? бо з плачем приступають вони до мене, говорючи: Дай нам мясива їсти!

Не в моготу менї одному нести люд сей; бо за важко на мене.

І коли так чиниш зо мною, так уже, коли знайшов я ласку перед лицем твоїм, лучче погуби мене, і нехай не бачу горя більше.

І рече Господь Мойсейові: Склич менї сїмдесять чоловіка із старшини в Ізраїля, про котрих знаєш, що вони старші між народом і проводорі його, і приведи їх до соборного намету, щоб вони стояли там з тобою.

І зійду я і поговоримо там з тобою, і возьму від духа, що на тобі, та й возложу на них, щоб несли з тобою тягар народу, та щоб не одному тобі нести його.

А людям скажи: Осьвятїтесь назавтра, так і їсти мете мясиво; плакали бо ви в слухи Господеві, говорючи: Хто дасть нам їсти мясиво? Та ж нам добре було в Египтї; і дасть вам Господь мясива, і їсти мете.

Не один день їсти мете, і не два днї, і не пять день, і не десять день, і не двайцять день.

А цїлий місяць, аж покіль вертати меться і опротивіє вам; ви бо гордували Господом, що посеред вас, і плакали перед ним, нарікаючи: Чого се вийшли ми з Египту?

І сказав Мойсей: Народу, що між ним обертаюсь, шістьдесять тисяч піхоти, а ти промовив: Дам їм мясива, щоб їли цїлий місяць.

Хиба дрібну й буйну скотину повбивати, щоб стало для них? Або хиба забрати всю рибу, щоб стала для них?

І рече Господь Мойсейові: Хиба ж за мала рука в Господа? Оце ж побачиш, чи справдиться слово моє, чи нї.

І вийшов Мойсей, і промовив до люду слова Господнї, і зібрав сїмдесять чоловіка із старших народу і поставив їх навкруги намету.

І зійшов Господь у хмарі, і промовив до його, і взяв від духа, що був на йому, і положив на сїмдесять чоловіків старших. І сталось, як дух спустився на них, так стали вони пророкували; та опісля перестали.

Два ж чоловіки остались в таборі: один на імя Ельдад, а другий на імя Медад. І спустивсь на них дух, були вони записані, та не виходили до намету, і стали вони пророкувати в таборі.

І прибіг якийсь молодик, та й розказав Мойсейові кажучи: Ельдад і Медад пророкують у таборі.

І відказав Йозуа Нуненко, що вслуговував Мойсейові з малку, і каже до Мойсея: Добродїю мій, заборони їм.

І каже йому Мойсей: Чого ти ревнуєш за мене? Нехай би ввесь люд Господень зробивсь пророками, і щоб Господь послав на них духа свого.

І вернувся Мойсей до табору, він і старші мужі Ізрайлеві.

І повіяло вітром від Господа, і нанесло перепелиць від моря, і накидало їх у табір, на день ходи в один бік і на день ходи в другий, навкруги табору до двох локтів поверх землї.

І вийшли люди, і збирали перепелицї увесь той день і всю ніч, і ввесь день другий; хто мало назбирав, у того було десять гомерів; і розложили їх собі про запас округи табору.

Ще ж було мясиво між зубами їх, ще не з'їли його, а гнїв Господень запалав на людей, і вдарив Господь їх тяжким помором.

І назвали врочище те Киброт-Гаттаава*; бо там поховано людей, що були ласі.

Од Киброт-Гаттаави рушив люд до Газероту; і зупинились вони в Газеротї.

Переклад УБТ Турконяка

І нарід зле нарікав перед Господом, і почув Господь і розгнівався гнівом, і розгорівся між ними вогонь від Господа і пожер якусь часть табору.

І нарід закричав до Мойсея, і помолився Мойсей до Господа, і спинився огонь.

І названо імя того місця Запалення, бо розгорівся між ними огонь від Господа.

І мішаний нарід, що (був) між ними пожадав пожаданням, і сівши, заплакали ізраїльські сини і сказали: Хто нас нагодує мясом?

Згадали ми риби, які ми їли даром в Єгипті, і огірки і кавуни і пори і цибулю і чесник.

Тепер жеж наша душа висохла, нічого для наших очей за вийнятком однієї манни.

А манна наче насіння коріяндра і вид його вид кристалю.

І ходив нарід і збирав і мололи її на жорнах чи товкли в ступі, і пекли її в горшку і робили з неї пляцки, і був смак її наче смак пляцка на олії.

І коли зійшла роса вночі на табір, сходила на нього манна.

І Мойсей почув, як вони плакали у своїх спільнотах, кожний при дверях своїх. І дуже розгнівався Господь гнівом, і перед Мойсеєм було поганим.

І сказав Мойсей до Господа: Навіщо оскорбив Ти твого слугу, і навіщо не знайшов я ласку перед тобою, щоб накласти напад цього народу на мене?

Чи я в лоні зачав увесь цей нарід, чи я їх породив, що мені кажеш: Візьми їх на твоє лоно, так як годувальниця бере дитину, до землі, яку поклявся Я їхнім батькам?

Звідки у мене мясо, щоб дати всьому цьому народові? Бо плачуть на мене, кажучи: Дай нам мясо, щоб ми їли.

Не зможу я сам зносити цей нарід, бо дуже тяжким мені є це слово.

Якщо ж так Ти чиниш мені, убий мене побиттям, якщо знайшов я ласку у тебе, щоб не побачив я мого оскорблення.

І сказав Господь до Мойсея: Збери мені сімдесять мужів з ізраїльських старшин, яких сам ти знаєш, що вони є старшини народу і їхні книжники, і приведеш їх до шатра свідчення і стануть там з тобою.

І зійду і заговорю там з тобою, і візьму з духа, що на тобі і покладу на них, і піднімуть з тобою напад народу, і не нестимеш їх ти сам.

І народові скажеш: Очистіться на завтра, і їстимете мясо, бо заплакали ви перед Господом, кажучи: Хто нас нагодує мясом? Бо добре нам в Єгипті. І дасть Господь вам мясо їсти, і їстимете мясо.

Не один день їстимете ані два, ані пять днів, ані десять днів, ані двадцять днів.

До місяця днів їстимете, доки не вийде з ніздрів ваших, і буде вам як пошесть, бо ви не послухались Господа, який є між вами, і заплакали перед Ним, кажучи: Навіщо нам виходити з Єгипту?

І сказав Мойсей: Нарід, між якими я між ними шість сот тисяч піших, і ти сказав: Дам їм мясо, і їстимуть місяць днів?

Чи овець і волів вони заріжуть, і їм вистане? Чи вся морська риба буде зібрана для них, і вистане їм?

І сказав Господь до Мойсея: Чи господня рука не осягне цього? Тепер пізнаєш чи перехопить тебе моє слово чи ні.

І вийшов Мойсей і сказав до народу господні слова, і зібрав сімдесятьох мужів з старшин народу, і поставив їх довкола шатра.

І Господь зійшов у хмарі і заговорив до нього. І взяв з духа, що на ньому, і поклав на сімдесятьох мужів старшин. Як же спочив на них дух, і пророкували і не додали.

І осталися два мужі в таборі, імя одного Елдад і імя другого Модад, і спочив на них дух, і ці були з тих, що записані, і не пішли до шатра, і пророкували в таборі.

І прибігши молодець, сповістив Мойсеєві і сказав, мовлячи: Елдад і Модад пророкують в тоборі.

І відповівши Ісус син Навина, що служив Мойсеєві, вибраний, сказав: Пане Мойсеє, заборони їм.

І сказав йому Мойсей: Чи не ревнуєш ти за мене? І хай зробить ввесь господний нарід пророками, коли Господь дасть свого духа на них.

І сам Мойсей пішов до табору, та ізраїльські старшини.

І від Господа вийшов дух і навів перепелиці з моря, і вкинув на табір день ходу звідси і день ходу звідти довкруги табору, яких два лікті від землі.

І, вставши, увесь нарід день і усю ніч і увесь наступний день збирав перепелиць, хто мало зібрав десять мірок, і насушили собі сушенців довкруги табору.

Ще мясо було в їхніх зубах, скорше ніж полишило, і Господь розгнівався на нарід, і побив Господь нарід дуже великою пошестю.

І названо імя того місця: Гробівці пожадання, бо там поховали нарід, який пожадав.

Підвівся нарід від Гробівців пожадання до Асироту, і був нарід в Асироті.

Російський синодальний переклад

Народ стал роптать вслух Господа; и Господь услышал, и воспламенился гнев Его, и возгорелся у них огонь Господень, и начал истреблять край стана.

И возопил народ к Моисею; и помолился Моисей Господу, и утих огонь.

И нарекли имя месту сему: Тавера, потому что возгорелся у них огонь Господень.

Пришельцы между ними стали обнаруживать прихоти; а с ними и сыны Израилевы сидели и плакали и говорили: кто накормит нас мясом?

Мы помним рыбу, которую в Египте мы ели даром, огурцы и дыни, и лук, и репчатый лук и чеснок;

а ныне душа наша изнывает; ничего нет, только манна в глазах наших.

Манна же была подобна кориандровому семени, видом, как бдолах;

народ ходил и собирал ее, и молол в жерновах или толок в ступе, и варил в котле, и делал из нее лепешки; вкус же ее подобен был вкусу лепешек с елеем.

И когда роса сходила на стан ночью, тогда сходила на него и манна.

Моисей слышал, что народ плачет в семействах своих, каждый у дверей шатра своего; и сильно воспламенился гнев Господень, и прискорбно было для Моисея.

И сказал Моисей Господу: для чего Ты мучишь раба Твоего? и почему я не нашел милости пред очами Твоими, что Ты возложил на меня бремя всего народа сего?

разве я носил во чреве весь народ сей, и разве я родил его, что Ты говоришь мне: неси его на руках твоих, как нянька носит ребенка, в землю, которую Ты с клятвою обещал отцам его?

откуда мне взять мяса, чтобы дать всему народу сему? ибо они плачут предо мною и говорят: дай нам есть мяса.

Я один не могу нести всего народа сего, потому что он тяжел для меня;

когда Ты так поступаешь со мною, то лучше умертви меня, если я нашел милость пред очами Твоими, чтобы мне не видеть бедствия моего.

И сказал Господь Моисею: собери Мне семьдесят мужей из старейшин Израилевых, которых ты знаешь, что они старейшины и надзиратели его, и возьми их к скинии собрания, чтобы они стали там с тобою;

Я сойду, и буду говорить там с тобою, и возьму от Духа, Который на тебе, и возложу на них, чтобы они несли с тобою бремя народа, а не один ты носил.

Народу же скажи: очиститесь к завтрашнему дню, и будете есть мясо; так как вы плакали вслух Господа и говорили: кто накормит нас мясом? хорошо нам было в Египте, -- то и даст вам Господь мясо, и будете есть [мясо]:

не один день будете есть, не два дня, не пять дней, не десять дней и не двадцать дней,

но целый месяц [будете есть], пока не пойдет оно из ноздрей ваших и не сделается для вас отвратительным, за то, что вы презрели Господа, Который среди вас, и плакали пред Ним, говоря: для чего было нам выходить из Египта?

И сказал Моисей: шестьсот тысяч пеших в народе сем, среди которого я нахожусь; а Ты говоришь: Я дам им мясо, и будут есть целый месяц!

заколоть ли всех овец и волов, чтобы им было довольно? или вся рыба морская соберется, чтобы удовлетворить их?

И сказал Господь Моисею: разве рука Господня коротка? ныне ты увидишь, сбудется ли слово Мое тебе, или нет?

Моисей вышел и сказал народу слова Господни, и собрал семьдесят мужей из старейшин народа и поставил их около скинии.

И сошел Господь в облаке, и говорил с ним, и взял от Духа, Который на нем, и дал семидесяти мужам старейшинам. И когда почил на них Дух, они стали пророчествовать, но потом перестали.

Двое из мужей оставались в стане, одному имя Елдад, а другому имя Модад; но и на них почил Дух [они были из числа записанных, только не выходили к скинии], и они пророчествовали в стане.

И прибежал отрок и донес Моисею, и сказал: Елдад и Модад пророчествуют в стане.

В ответ на это Иисус, сын Навин, служитель Моисея, один из избранных его, сказал: господин мой Моисей! запрети им.

Но Моисей сказал ему: не ревнуешь ли ты за меня? о, если бы все в народе Господнем были пророками, когда бы Господь послал Духа Своего на них!

И возвратился Моисей в стан, он и старейшины Израилевы.

И поднялся ветер от Господа, и принес от моря перепелов, и набросал их около стана, на путь дня по одну сторону и на путь дня по другую сторону около стана, на два почти локтя от земли.

И встал народ, и весь тот день, и всю ночь, и весь следующий день собирали перепелов; и кто мало собирал, тот собрал десять хомеров; и разложили их для себя вокруг стана.

Мясо еще было в зубах их и не было еще съедено, как гнев Господень возгорелся на народ, и поразил Господь народ весьма великою язвою.

И нарекли имя месту сему: Киброт-Гаттаава, ибо там похоронили прихотливый народ.

От Киброт-Гаттаавы двинулся народ в Асироф, и остановился в Асирофе.