«А ось закон про жертву за відшкодування: пресвята це річ.
її заріжуть на тім самім місці, де ріжуть жертву всепалення, кров же розбризкають по жертовнику з усіх боків.
Увесь тук від неї треба принести в офіру: і курдюк і сить, що вкриває нутрощі,
і обидві нирки з туком, що на них по боках, та чепець, що на печінці, відділивши його зверху від нирок;
і священик нехай спалить їх на жертовнику як вогняну жертву Господеві: це жертва за відшкодування.
Кожен чоловік зо священиків їстиме її; однак, на святім місці треба її споживати: це пресвята річ.
Щодо жертви за гріх і щодо жертви за відшкодування - закон один: вона буде для того священика, хто нею відслужить покуту.
Коли ж священик приноситиме чиєсь усепалення, шкура жертви всепалення, що він її приніс, буде йому, священикові.
А й усяка офіра, спечена в печі, і все зготовлене на мидниці чи на сковороді, теж буде священикові, що її приносить, - йому буде вона.
Однак, усяка офіра, замішана з олією, або суха, буде всім синам Арона, так одному, як і другому.
А ось закон про мирну жертву, що приноситиметься Господеві.
Коли хтось приносить її на подяку, то воднораз із подячною жертвою принесе прісні коржі, замішані на олії, та прісні ладки, помащені олією, і питльовану муку, приправлену олією, спечену на коржі.
Разом із заквашеними хлібцями принесе свій дар, разом із своєю подячною мирною жертвою.
З кожної офіри принесе частину як дань Господеві, і вона належатиме священикові, що скроплював кров'ю мирної жертви; йому вона належить.
М'ясо з подячної мирної жертви треба їсти в день приносин, нічого не залишаючи з нього до ранку.
А якщо чийсь жертво-принос буде обітований або добровільний, то його треба з'їсти в день офірування; другого дня можна ще їсти, що зостанеться;
а що залишиться з жертвенного м'яса на третій день, треба спалити на вогні.
Коли ж би хтось усе таки їв м'ясо з мирної жертви третього дня, то жертвуючий не здобуде собі ласки, жертва зовсім йому не зачислиться, гидотою стане; а той, хто їв, візьме на себе гріх.
Коли якесь м'ясо доторкнеться до чогонебудь нечистого, не можна його їсти, на вогні його треба спалити. А інше м'ясо кожен чистий може їсти.
Хто з'їсть м'ясо з мирної жертви, принесеної Господеві, в стані нечистоти, той викоріниться з-поміж людей своїх.
А як хтось доторкнеться до будь-чого нечистого, чи нечистої скотини, або якого нечистого повзуна та й з'їсть м'яса з мирної жертви, принесеної Господеві, той буде викорінений з-поміж людей своїх.»
І сказав Господь Мойсеєві:
«Промов до синів Ізраїля таке: Ніякого туку з вола, чи з вівці, чи з кози не їстимете.
Тук із стерва й тук з того, що розірве звір, можна вживати до кожної потреби, їсти ж не смієте його.
Хто їстиме сить із скотини, що її можна принести в огняну жертву Господеві, такого викорінять з-поміж людей своїх.
Ніякої крови, ні крови з птаства, ні з чотироногих не їстимете, де б ви не мешкали.
Кожного, хто їстиме якусь кров, треба викорінити з-поміж людей своїх.»
І промовив Господь до Мойсея:
«Скажи синам Ізраїля таке: Хто приносить Господеві свою мирну жертву, нехай принесе Господеві свій дар, узятий від мирної своєї жертви.
Він нехай подасть власними руками те, що має бути спалене в честь Господа; тук подасть укупі з персами; перса, щоб принести як жертву коливальну перед Господом,
а сить священик воскурить на жертовнику; перса ж будуть Аронові й синам його.
Праву лопатку теж священикові здасте - як данину з ваших мирних жертв.
Вона буде як пайка тому з-поміж Аронових синів, хто принесе кров і сить мирної жертви.
Я бо застерігаю собі в синів Ізраїлевих від мирних їхніх жертв груднину коливальної жертви й лопатку жертви возношення та й віддаю їх Аронові, священикові й синам його як вічне їхнє право від синів Ізраїля.»
Ось уділ помазання Арона й синів його в жертвах, палених на честь Господа, з дня помазання їх у священики на служіння Господеві,
як заповідав Господь синам Ізраїля давати їм з того дня, коли помазав їх; це установа віковічна для їхніх поколінь.
Це закон про всепалення, про безкровну офіру, про жертву за гріх, про жертву за відшкодування, про жертву висвячення і про мирну жертву,
що заповідав Господь Мойсеєві на Синай-горі, того дня, як велів синам Ізраїля приносити дари Господеві в Синай-пустині.
А оце закон жертви за провину, Найсвятіше вона.
На місці, де ріжуть цілопалення, заріжуть жертву за провину, а кров її священик покропить на жертівника навколо.
А ввесь її лій із неї він принесе, курдюка, і лій, що покриває нутрощі,
і обидві нирки, і лій, що на них, що на стегнах, а сальника на печінці здійме з нирками,
та й спалить те священик на жертівнику, це огняна жертва для Господа, жертва за провину вона.
Кожен чоловічої статі серед священиків буде їсти її, на місці святому буде вона їджена, Найсвятіше вона.
Як про жертву за гріх, так само про жертву за провини закон їм один: священикові, що очистить нею, йому вона буде.
А священик, що приносить чиєсь цілопалення, шкура цілопалення, яке приніс він, священикові, йому вона буде.
І кожна жертва хлібна, що в печі буде печена, і кожна приготовлена в горшку та на лопатці, священикові, що приносить її, йому вона буде.
А кожна хлібна жертва, мішана в оливі й суха, буде вона всім синам Аароновим, як одному, так і другому.
А оце закон про мирну жертву, що хтось принесе її Господеві.
Якщо принесе її на подяку, то він принесе на жертву подяки прісні калачі, мішані в оливі, і прісні коржі, помазані оливою, і вимішана пшенична мука, калачі, мішані в оливі.
Разом із калачами квашеного хліба принесе він жертву свою, при мирній жертві подяки його.
І принесе він щось одне з кожної жертви, приношення для Господа; це буде священикові, що кропить кров мирної жертви, буде йому.
А м'ясо мирної жертви подяки його буде їджене в дні його жертви, не позоставить із нього нічого до ранку.
А якщо жертва його приношення обітниця, або добровільний дар, то вона буде їджена в день принесення ним його жертви, а позостале з неї й назавтра буде їджене.
А позостале з м'яса кривавої жертви в третім дні буде спалене.
А якщо справді буде їджене з м'яса мирної жертви його в третім дні, то не буде вподобаний той, хто приносить її, це не буде залічене йому, буде нечисть; а хто їстиме з неї, понесе свій гріх.
А те м'ясо, що доторкнеться до чогось нечистого, не буде їджене, на огні буде спалене. А м'ясо чисте кожен чистий буде їсти м'ясо.
А душа, що буде їсти м'ясо з мирної жертви, що вона Господня, а нечисть його на ньому, то буде вона винищена з народу свого.
А коли хто доторкнеться до чогось нечистого, до нечистоти людської, або до нечистої худоби, або до всього нечистого плазуючого, та проте буде їсти з м'яса мирної жертви, що Господня вона, то буде той винищений із народу свого.
І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:
Кажи до Ізраїлевих синів, говорячи: жодного лою волового, ані овечого, ані козиного не будете їсти.
А лій із падла й лій пошматованого буде вживаний для всякої потреби, але їсти не будете їсти його.
Бо кожен, хто їсть лій із худоби, що з неї приносить огняну жертву для Господа, то душа та, що їсть, буде винищена з народу свого.
І жодної крови птаства та худоби не будете їсти по всіх ваших оселях.
Кожна душа, що їстиме якубудь кров, то буде винищена душа та з-посеред народу свого.
І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:
Промовляй до Ізраїлевих синів, говорячи: Хто приносить свою мирну жертву до Господа, той принесе своє приношення Господеві з своєї мирної жертви.
Руки його принесуть огняні жертви Господні, лій із грудиною, принесе грудину, щоб колихати її, як колихання перед Господнім лицем.
І священик спалить той лій на жертівнику. А та грудина буде Ааронові та синам його.
А праве стегно з мирних жертов ваших дасте священикові, як приношення.
Хто з Ааронових синів приносить кров мирних жертов та лій, йому буде на пайку праве стегно.
Бо Я взяв від Ізраїлевих синів грудину колихання й стегно приношення з мирних жертов їхніх, та й дав їх священикові Ааронові й синам його на вічну постанову від Ізраїлевих синів.
Оце частка з помазання Аарона та частка з помазання синів його з огняних жертов Господніх у день приношення їх на священнослуження Господеві,
що наказав Господь давати їм у день їхнього помазання від Ізраїлевих синів, вічна постанова на їхні покоління!
Оце закон про цілопалення, про хлібну жертву, і про жертву за гріх, і про жертву за провину, і про посвячення, та про жертву мирну,
що Господь наказав був Мойсеєві на Сінайській горі в день наказу Його Ізраїлевим синам приносити жертви свої Господеві в Сінайській пустині.
А се закон про жертву за провину; велика се сьвятощ.
На тому місцї, де заколюють жертву всепалення, треба заколювати жертву за провину; і крові з неї треба набризкати на жертівник з усїх боків.
І ввесь жир треба приносити від неї, курдюк і жир, що вкриває тельбухи.
І обидві нирки, й жир, що на них, що на боках, і сальник, що на печінцї: з нирками треба віддїляти його.
І воскурить їх сьвященник на жертівнику як огняну жертву Господеві: се жертва за провину.
Увесь музький пол у сьвященників їсти ме її; на сьвятому місцї треба їсти її: се велика сьвятощ.
Як про жертву за гріх, так і про жертву за провину закон один. Котрий сьвященник покутує нею гріх, тому вона буде.
І котрий сьвященник приносити ме чию жертву всепалення, кожа з усепалення, що принесе він, буде йому, сьвященникові.
І всякий хлїбний дар, що спечено в печі, й усе зготовлене в горшку і пряжене на сковородї: сьвященникові, що його приносить, йому воно буде.
І всякий хлїбний дар, змішаний з олїєю або сухий, про всї сини Аронові буде, як про одного так і про другого.
А се закон про жертву мирну, що приносять Господеві:
Коли як подяку приносить її хто, так треба принести з жертвою подячною коржі прісні, замішані на олїї, та ладки прісні, помащені олїєю, і муку пшеничну, замішану на олїї: балабушки политі олїєю.
Опріч коржів з квашеного хлїба приносити мусить свій дар, вкупі з своєю жертвою подячною мирною.
І приносити мусить він одно з усього того дару як жертвоприношеннє Господеві; се буде сьвященникові, що бризкає кров мирної жертви, йому воно буде.
І мясиво з жертви подячної, мирної, його треба їсти в день приносин; не зоставить нїчого до ранку з його.
А коли приніс його буде обітниця чи добровільна жертва, так того ж дня треба їсти його, а останок треба завтрішнього дня поїсти;
Що ж останеться з мясива жертви на третїй день, треба спалити на огнї.
А коли їсти муть мясиво з жертви мирної на третїй день, не прийметься вона і нї за що поставиться тому, хто принїс її: гидота буде; і душа, що їла її, візьме на себе гріх.
Мясива ж того, до котрого доторкнеться що нечистого, не треба їсти, на огнї нехай згорить воно. Що ж до чистого мясива, то кожен чистий може їсти його.
А душа, що з'їла мясива від жертви мирної, що буде Господеві, і бувши сама нечистою, викорениться душа та зміж людей своїх.
І коли душа доторкнеться до чого нечистого, до нечистоти людської, чи до нечистої скотини, чи до нечистої огиди, та й попоїсть мясива з жертви мирної, ся душа викорениться зміж людей своїх.
І рече Господь Мойсейові:
Промов до синів Ізрайлевих і скажи: Нїякого туку товарини, чи з овечок і кіз, не їсти мете.
Тук із стерва і тук з того, що зьвір роздере, можна вам брати на потріб в усякій роботї, а їсти зовсїм вам не можна.
Всяка бо душа, що їсть тук із скотини, котру приносять в огняну жертву Господеві, викорениться зміж людей своїх.
І нїякої крові не їсти мете по всїх осадах ваших, чи з птаства чи із скотини.
Всяка душа, що попоїсть якої крові, тая душа викорениться зміж людей своїх.
І рече Господь Мойсейові:
Промов до синів Ізрайлевих і скажи: Хто приносить жертву мирну свою, мусить подати Господеві свій дар від жертви мирної своєї.
Рука його подасть огняну жертву Господеві; тук з погруддєм мусить подати: погруддє, щоб принести його як жертву гойдану перед Господом.
І воскурить сьвященник тук на жертівнику, а погруддє буде Аронові й синам його.
А лопатку праву вашої жертви мирної оддавати мете як дар гойданий сьвященникові.
Которий зміж синів Аронових приносить кров із мирної жертви і тук, тому буде лопатка права як пай.
Погруддє бо гойданої жертви і лопатку жертвоприношення взяв я у синів Ізрайлевих від мирних жертов їх, та й оддав їх Аронові сьвященникові і синам його як вічну пайку їх від синів Ізрайлевих.
Се пай мировання Аронові і пай мировання синам його від огняних жертов Господнїх, призначений їм з того дня, як допущено їх сьвященниками до служби Господеві,
Котрого заповідав Господь синам Ізрайлевим давати їм того дня, як помазано їх: Установа віковічня в роди ваші.
Се закон про жертву огняну, хлїбну і про жертву за гріх і про жертву за провину, і про жертву благальну і жертву мирну,
Що заповідав Господь Мойсейові на Синай горі того дня, як велїв синам Ізрайлевим приносити дари Господеві, в степу Синай.
І це господній закон про проступок. Це святе святих.
В місці де ріжуть всепалення, заріжуть барана проступку перед Господом, і кров пролиє в ноги жертівника довкруги.
І ввесь його жир принесе з нього, і задню часть і ввесь жир, що покриває внутреності і ввесь жир, що на внутреностях,
і дві нирки і жир, що на них, що на стегнах, і чепець, що на печінці, візьме їх з нирками.
І їх священик принесе на жертівник - це жертва Господеві. Це за проступок.
Кожний чоловічого роду з священиків їстиме їх. В святому місці їстимуть їх. Це святе святих.
Так як те, що за гріх, так і те, що за проступок, їм один закон. Священик, який надолужує за нього, йому буде.
І священик, що приносить всепалення людині, скіра всепалення, яку він приносить, йому буде.
І кожна жертва, яку спечуть в печі, і кожна, яку спечуть на огні чи на скоровородці, для священика, що приносить, йому буде.
І всяка жертва спечена на олії і не спечена буде всім синам Аарона, кожному по рівному.
Це закон жертви спасіння, яку принесуть Господеві.
Якщо ж на похвалу принесе її, і принесе з жертвою похвали хліби з пшеничної муки спечені на олії, і пляцки прісні помазані олією, і муку замісену в олії.
З непрісними хлібами принесе свої дари з жертвою похвали за спасіння.
І принесе один з усіх своїх дарів відлучений дар Господеві. Священикові, що приносить кров спасіння, йому буде.
І мясо жертви похвали за спасіння йому буде, і в дні в якому приноситься, зїсться. Не остане з нього до ранку.
І якщо молитву чи як добровільний дар жертвуватиме свій дар, в день, в якому принесе свою жертву, зїсться і наступного дня.
І те, що осталось з мяса жертви до третого дня, спалиться огнем.
Якщо ж, їдячи, зїсть мясо третого дня, не прийметься йому, що його приносить, не припишиться йому. Нечистотою є. А душа, яка зїсть з нього, гріх одержить.
І мясо, яке доторкнеться до всього нечистого, не їстиметься, в огні спалиться. Кожний чистий їстиме мясо.
А душа, яка їстиме з мяса жертви спасіння, яке є господнім, і його нечистота на ньому, вигубиться та душа з свого народу.
І душа, яка доторкнеться до всякої нечистої речі, чи від людської нечистоти, чи нечистих чотироногих, чи всякої нечистої огиди, і зїсть мясо жертви спасіння, яке є господнім, та душа вигубиться з свого народу.
І промовив Господь до Мойсея, кажучи:
Скажи ізраїльським синам, кажучи: Не їстимете ввесь жир рогатої худоби і овець і кіз.
І жир мертвечини і убитого звірами вжиєтся на всяке діло, і в їжу не їстиметься.
Кожний хто їсть жир з скота, з тих, якого принесе жертву Господеві, та душа вигубиться з свого народу.
Не їстимете всієї крови в усіх ваших поселеннях і з скотини і з птахів.
Всяка душа, яка зїсть кров, та душа вигубиться з свого народу.
І промовив Господь до Мойсея, кажучи:
І скажеш ізраїльським синам, кажучи: Хто приносить жертву спасіння Господеві принесе свій дар Господеві з жертви спасіння.
Його руки принесуть дари Господеві. Жир, що на грудях, і чепець печінки, принесе їх, щоб покласти дари перед Господом.
І священик покладе жир на жертівник, і груди будуть для Аарона і його синів.
І праве рамено дасьте як дар священикові з ваших жертв спасіння.
Хто з синів Аарона приносить кров спасіння і жир, йому буде праве рамено як часть.
Бо груди принесеного і рамено жертви взяв Я в синів ізраїльських з ваших жертов спасіння, і дав Я їх Ааронові - священикові і його синам, як вічний закон в синів ізраїльських.
Це помазання Аарона і помазання його синів від господніх жертв, в той день, коли я привів їх бути священиками Господеві,
так як заповів Господь дати їм в той день, коли помазав їх з поміж ізраїльських синів. Це закон вічний в їхні роди.
Це закон цілопалення і жертви і за гріхи і за проступок і посвячення і жертви спасіння,
так як заповів Господь Мойсеєві в Синайській горі, в день коли заповів ізраїльським синам приносити їхні дари перед Господом в Синайській пустині.
Вот закон о жертве повинности: это великая святыня;
жертву повинности должно заколать на том месте, где заколается всесожжение, и кровью ее кропить на жертвенник со всех сторон;
приносящий должен представить из нее весь тук, курдюк и тук, покрывающий внутренности,
и обе почки и тук, который на них, который на стегнах, и сальник, который на печени; с почками пусть он отделит сие;
и сожжет сие священник на жертвеннике в жертву Господу: это жертва повинности.
Весь мужеский пол священнического рода может есть ее; на святом месте должно есть ее: это великая святыня.
Как о жертве за грех, так и о жертве повинности закон один: она принадлежит священнику, который очищает посредством ее.
И когда священник приносит чью-нибудь жертву всесожжения, кожа от жертвы всесожжения, которое он приносит, принадлежит священнику;
и всякое приношение хлебное, которое печено в печи, и всякое приготовленное в горшке или на сковороде, принадлежит священнику, приносящему его;
и всякое приношение хлебное, смешанное с елеем и сухое, принадлежит всем сынам Аароновым, как одному, так и другому.
Вот закон о жертве мирной, которую приносят Господу:
если кто в благодарность приносит ее, то при жертве благодарности он должен принести пресные хлебы, смешанные с елеем, и пресные лепешки, помазанные елеем, и пшеничную муку, напитанную елеем, хлебы, смешанные с елеем;
кроме лепешек пусть он приносит в приношение свое квасный хлеб, при мирной жертве благодарной;
одно что-нибудь из всего приношения своего пусть принесет он в возношение Господу: это принадлежит священнику, кропящему кровью мирной жертвы;
мясо мирной жертвы благодарности должно съесть в день приношения ее, не должно оставлять от него до утра.
Если же кто приносит жертву по обету, или от усердия, то жертву его должно есть в день приношения, и на другой день оставшееся от нее есть можно,
а оставшееся от жертвенного мяса к третьему дню должно сжечь на огне;
если же будут есть мясо мирной жертвы на третий день, то она не будет благоприятна; кто ее принесет, тому ни во что не вменится: это осквернение, и кто будет есть ее, тот понесет на себе грех;
мяса сего, если оно прикоснется к чему-либо нечистому, не должно есть, но должно сжечь его на огне; а мясо чистое может есть всякий чистый;
если же какая душа, имея на себе нечистоту, будет есть мясо мирной жертвы Господней, то истребится душа та из народа своего;
и если какая душа, прикоснувшись к чему-нибудь нечистому, к нечистоте человеческой, или к нечистому скоту, или какому-нибудь нечистому гаду, будет есть мясо мирной жертвы Господней, то истребится душа та из народа своего.
И сказал Господь Моисею, говоря:
скажи сынам Израилевым: никакого тука ни из вола, ни из овцы, ни из козла не ешьте.
Тук из мертвого и тук из растерзанного зверем можно употреблять на всякое дело; а есть не ешьте его;
ибо, кто будет есть тук из скота, который приносится в жертву Господу, истребится душа та из народа своего;
и никакой крови не ешьте во всех жилищах ваших ни из птиц, ни из скота;
а кто будет есть какую-нибудь кровь, истребится душа та из народа своего.
И сказал Господь Моисею, говоря:
скажи сынам Израилевым: кто представляет мирную жертву свою Господу, тот из мирной жертвы часть должен принести в приношение Господу;
своими руками должен он принести в жертву Господу: тук с грудью должен он принести [и сальник на печени], потрясая грудь пред лицем Господним;
тук сожжет священник на жертвеннике, а грудь принадлежит Аарону и сынам его;
и правое плечо, как возношение, из мирных жертв ваших отдавайте священнику:
кто из сынов Аароновых приносит кровь из мирной жертвы и тук, тому и правое плечо на долю;
ибо Я беру от сынов Израилевых из мирных жертв их грудь потрясания и плечо возношения, и отдаю их Аарону священнику и сынам его в вечный участок от сынов Израилевых.
Вот участок Аарону и участок сынам его из жертв Господних со дня, когда они предстанут пред Господа для священнодействия,
который повелел Господь давать им со дня помазания их от сынов Израилевых. Это вечное постановление в роды их. --
Вот закон о всесожжении, о приношении хлебном, о жертве за грех, о жертве повинности, о жертве посвящения и о жертве мирной,
который дал Господь Моисею на горе Синае, когда повелел сынам Израилевым, в пустыне Синайской, приносить Господу приношения их.