З Еліму рушила вся громада синів Ізраїля й прийшла у Сін-пустиню, що між Елімом та Синаєм, у п'ятнадцятий день другого місяця після їхнього виходу з Єгипетської землі.
І нарікала вся громада синів Ізраїля на Мойсея та Арона в пустині.
Говорили до них сини Ізраїля: "О, коли б ми були повмирали від руки Господньої в Єгипетській землі, сидівши, було, круг казанів з м'ясом та ївши хліба досхочу! А то вивели ви нас у цю пустиню, щоб голодом поморити всю громаду."
І сказав Господь Мойсеєві: "Ось я дощем посиплю вам хліб із неба, і виходитимуть люди, і збиратимуть щодня денну пайку, щоб випробувати їх, чи ходитимуть за моїм законом, чи ні.
Шостого ж дня нехай заготують, що принесли, і нехай буде вдвоє більше того, що збирають щодня."
І промовили Мойсей та Арон до всіх синів Ізраїля: "Ввечорі взнаєте, що це Господь вивів вас із землі Єгипетської;
а вранці побачите славу Господню, бо він почув нарікання ваші на Господа. Ми ж, що ми таке, що нарікаєте на нас?"
Далі Мойсей сказав: "Побачите славу Господню, як дасть вам Господь увечері їсти м'яса, а вранці досхочу хліба, бо чув Господь нарікання ваші на нього. Ми ж, Що ми таке? Не на нас нарікання ваші, а на Господа."
Мойсей сказав Аронові: "Промов до всієї громади синів Ізраїля: Виступіть перед Господом, бо він почув ваші нарікання."
І сталось, як промовляв Арон до всієї громади синів Ізраїля, поглянули вони на пустиню і побачили славу Господню, що явилась у хмарі.
Тоді Господь заговорив до Мойсея:
"Чув я нарікання синів Ізраїля. Скажи їм таке: Ввечорі їстимете м'ясо, а вранці насититеся досхочу хлібом, і зрозумієте, що я - Господь, Бог ваш."
І справді ввечері сталось так, що налетіли перепелиці і вкрили табір, а вранці впала роса довкола табору.
Коли ж роса зникла - ось на пустині зверху щось дрібненьке, крупчасте й тоненьке, мов іней по землі.
Побачили це сини Ізраїля та питають один одного: "Що це таке?" Не знали бо, що воно таке. А Мойсей сказав їм: "Це хліб, що дав Господь вам на поживу.
А ось що повеліває вам Господь: Нехай кожен збирає його, скільки йому треба, омер на кожного, по числу душ ваших; кожен із вас нехай візьме для тих, що в нього в наметі."
Так і зробили сини Ізраїля та й назбирали, хто багато, а хто мало.
А як міряли омером, то ані той, хто назбирав багато, не мав лишнє, ані тому, хто назбирав мало, не бракувало; кожен, скільки на прохарчування кому було треба, зібрав.
І сказав до них Мойсей: "Нехай ніхто не зоставляє з того щось до ранку."
Та не послухали вони Мойсея, і декотрі позоставляли дещо з того до ранку; і завелись у ньому хроби, і засмерділось; тож Мойсей розсердився на них.
Збирали вони його кожного ранку, кожен скільки на їжу кому було треба, а як припікало сонце, воно тануло.
Шостого ж дня вони назбирали манни вдвоє, по два омери на кожного. Прийшли всі видатні в громаді та й оповіли про це Мойсеєві;
а він сказав їм: "Це й є те, що повелів Господь: завтра спочинок, свята субота в честь Господа; що маєте пекти, печіть, і що варити, варіть; усе ж що лишиться, сховайте про запас до завтрішнього ранку."
Зоставили вони те до ранку, як повелів Мойсей, і не засмерділось воно, і не позаводились у ньому хроби.
Тоді сказав Мойсей: "Їжте його сьогодні, бо сьогодні субота на честь Господа; сьогодні не знайдете нічого в полі.
Шість днів збирайте; сьомого ж дня, в суботу, його не буде.
І повиходили деякі з народу і сьомого дня збирати, та не знайшли нічого.
Тоді Господь сказав Мойсеєві: "Докіль будете відмовлятися пильнувати заповідей моїх та закону мого?
Дивітесь: Господь дав вам у суботу відпочинок, тим то дає вам шостого дня на два дні хліба. Кожен нехай сидить на своєму місці; ніхто нехай не виходить у сьомий день поза свою оселю."
Отже, народ відпочивав сьомого дня.
І назвали сини Ізраїля це "манна"; була вона схожа на коріяндрове сім'я, біла, а смак її, як у медівника.
І сказав Мойсей: "Ось що заповідав Господь: Наповніть нею омер на схов для нащадків ваших, щоб бачили хліб, що ним годував я вас у пустині, як вивів вас із землі Єгипетської."
І сказав Мойсей Аронові: "Візьми посудину, усип туди повний омер манни та й постав її перед Господом, на схов для ваших потомків."
Як заповів Господь Мойсеєві, так і поставив Арон манну перед Свідоцтвом (кивотом Завіту) на переховування.
Сини ж Ізраїля їли манну сорок років, доки не прийшли в заселену землю; їли вони манну, докіль не прийшли до границь Ханаан-землі.
Омер же - це десята часть ефи.
І рушили вони з Єліму, і вся громада Ізраїлевих синів прибула до пустині Сін, що між Єлімом та між Сінаєм, п'ятнадцятого дня другого місяця по виході їх з єгипетського краю.
І стала ремствувати вся громада Ізраїлевих синів на Мойсея та на Аарона в пустині.
І говорили їм Ізраїлеві сини: Коли б ми були повмирали від Господньої руки в єгипетськім краї, як ми сиділи над горшком м'яса, як ми їли хліба досить! Бо ви вивели нас до цієї пустині, щоб поморити голодом увесь цей збір...
І промовив Господь до Мойсея: Ось Я спускатиму вам дощем хліб із неба, а народ виходитиме й щоденно збиратиме, скільки треба на день, щоб випробувати його, чи буде він ходити в Моєму Законі, чи ні.
А настане шостий день, то приготують, що принесуть, і буде подвійне супроти того, що збирають день-у-день.
І сказали Мойсей та Аарон до всіх Ізраїлевих синів: Настане вечір і ви довідаєтеся, що Господь вивів вас із єгипетського краю.
А настане ранок, то побачите славу Господню, бо Він почув ваші ремствування на Господа. А ми що, що ви ремствуєте на нас?
І сказав Мойсей: Довідаєтесь, як увечорі Господь дасть вам м'яса на їжу, а рано хліба на насичення, бо почув Господь ремствування ваші, що ви ремствуєте на Нього. А ми що? Не на нас ремствування ваше, а на Господа!
І сказав Мойсей до Аарона: Скажи всій громаді Ізраїлевих синів: Наблизьтеся перед лице Господа, бо Він почув ваші ремствування!
І сталося, коли говорив Аарон до всієї громади Ізраїлевих синів, то обернулися вони до пустині, аж ось слава Господня показалася в хмарі!
І промовив Господь до Мойсея, говорячи:
Я почув ремствування Ізраїлевих синів. Промовляй до них, кажучи: Під вечір будете їсти м'ясо, а рано насититесь хлібом, і познаєте, що Я Господь, Бог ваш!
І сталося ввечорі, і знялися перепелиці, і покрили табір. А рано була верства роси навколо табору.
І піднялася верства тієї роси, аж ось на поверхні пустині щось дрібне, вузькувате, дрібне, немов паморозь на землі.
І побачили Ізраїлеві сини, та й казали один до одного: Ман гу?, бо не знали, що то. А Мойсей відказав їм: Це той хліб, що дав вам Господь на їжу.
Це те, що про нього Господь наказав: Збирайте з нього кожен у міру їди своєї, гомер на голову, за числом ваших душ: візьміть кожен для того, хто в наметі його.
І зробили так Ізраїлеві сини, і назбирали хто більше, а хто менше.
І зміряли вони гомером, і не мав зайвого той, хто зібрав більше, а хто зібрав менше, не мав нестачі, зібрали кожен у міру своєї їди!
І сказав до них Мойсей: Нехай ніхто не лишає з нього до ранку!
Та не послухали вони Мойсея, і дехто позоставляли з нього до ранку, а воно зачервивіло, і стало смердюче. І розгнівався на них Мойсей!
І збирали його щоранку, кожен у міру своєї їди. А розгрівалося сонце і воно розтавало.
І сталося шостого дня, поназбирували вони хліба подвійно, два гомери на одного. І посходилися всі начальники громади, і розповіли Мойсеєві.
А він сказав до них: Це те, що говорив Господь: Повний спокій, субота свята для Господа взавтра. Що будете пекти печіть, а що будете варити варіть, а все позостале покладіть собі на сховок до ранку.
І поклали його аж до ранку, як Мойсей наказав, і не засмерділось воно, і черви не було в нім.
І сказав Мойсей: °жте його сьогодні, бо сьогодні субота для Господа. Сьогодні не знайдете його на полі.
Шість день будете збирати його, а дня сьомого субота: не буде в ній того.
І сталося сьомого дня, повиходили були з народу збирати, та не знайшли.
І сказав Господь до Мойсея: Аж доки ви будете відмовлятися виконувати заповіді Мої та закони Мої?
Побачте, Господь дав вам суботу, тому Він дає вам шостого дня хліба двох днів. Сидіть кожен у себе, нехай сьомого дня не виходить ніхто з свого місця!
І сьомого дня народ відпочивав.
І назвав Ізраїлів дім ім'я тому: манна. Вона була, як коріяндрове насіння, біла, а смак її, як тісто в меду.
І сказав Мойсей: Оце те, що наказав Господь: Наповни нею гомер на сховок для ваших поколінь, щоб бачили той хліб, яким Я годував вас на пустині, коли Я виводив вас із єгипетського краю.
І сказав Мойсей до Аарона: Візьми одну посудину, і поклади туди повний гомер манни, і постав її перед Господнім лицем на сховок для ваших поколінь.
І як наказав Бог Мойсею, так поставив її Аарон перед ковчегом свідоцтва на сховок.
А Ізраїлеві сини їли ту манну сорок літ, аж до прибуття їх до краю заселеного, їли манну аж до приходу їх до границі ханаанського Краю.
А гомер він десята частина ефи.
І двинули від Єлиму, і прийшла вся громада синів Ізрайлевих у Син степ, що між Єлимом і Синайом, у пятнайцятий день місяця по виходї з Египецької землї.
І нарекала вся громада Ізраїльська на Мойсея та Арона в степу.
І мовляли їм синове Ізрайлеві: Лучче б нам було повмірати од руки Господньої в Египецькій землї, як седимо було круг казана з мясивом, як їмо було хлїба до схочу. Бо вивели ви нас у пустиню сю, щоб голодом поморити всю громаду.
І рече Господь Мойсейові: Се сипати му дощем хлїб вам з небес, і виходити муть люде, і збирати муть щодня тільки деннїй пай, щоб менї випробувати їх, чи ходити муть у законї мойму, чи нї.
А шостого дня, як заготують вони, що принесли, дак вийде удвоє проти того, що збирають повсяденно.
І промовили Мойсей та Арон до всїх синів Ізрайлевих: Ось увечорі взнаєте, що се Господь вас вивів із Египецької землї;
А враньцї побачите славу Господню; бо він чув нарекання ваше на Господа. Ми ж, що ми таке, що нарекаєте на нас?
І рече Мойсей: По сьому пізнаєте, як давати ме вам Господь увечорі мясива їсти, а вранцї до схочу хлїба, бо чув Господь нареканнє ваше на його. Бо що ми таке? Не на нас нарекаєте а на Господа.
І рече Мойсей Аронові: Промов до всїєї громади Ізрайлевої: Приступіте перед Господа; бо він почув нареканнє ваше.
І сталось, як промовляв Арон до всієї громади Ізрайлевої, обернулись вони до степу, і се слава Господня явилась у хмарі.
І глаголе Господь Мойсейові:
Чув я нареканнє синів Ізрайлевих; тако промов до них і кажи: Між двома вечорами їсти мете мясиво, а враньцї насититеся хлїбом, та й зрозумієте, що я Господь, Бог ваш.
І знялись увечорі перепелицї, укрили табір, а вранцї була роса круг табору.
І знялась роса, і се на степовому виду дрібні крупи, дрібні, як іней на землї.
І вбачали синове Ізрайлеві і мовляли одно одному: Що се таке? Не знали бо, що воно єсть. І рече Мойсей їм: Се хлїб, що дав Господь вам на їду.
Се те, що велїв Господь глаголючи: Нехай кожне збирає, скілько на їду кому треба, гомер на кожного, беріть по лїчбі душ ваших, про кожного, хто в вас у наметї.
І вчинили так сини Ізрайлеві, та й назбирали, хто багацько, хто мало.
І як міряли гомером, дак не було лишнього в тих, що понабирали багацько, а в тих, що понабирали мало, не було недостачі; кожне по мірі їди своєї набрало.
І рече Мойсей їм: Нехай нїхто не зоставляє сього до ранку.
Та не послухали вони Мойсея, і декоторі позоставляли до ранку. І завелись у тому черви і засмердїлось воно. І гнївився на їх Мойсей.
І набирали вони його ранками, кожне по їдї своїй, зійде соньце, воно й розтане.
І сталось дня шостого, понабирали собі удвоє хлїба, кожне по два гомери на людину; і прийшли всї громадські мужі князї та й повідали Мойсейові;
І рече їм: Се те слово, що глаголе Господь: Завтра субота в нас, опочивок сьвятий Господеві; що хочете спекти, понапекайте, і що зварити, понаварюйте сьогоднї. Все ж лишнє ховайте до ранку.
І позоставляли вони те до ранку, як повелїв Мойсей, і не засмердїлось воно, і не позаводились у йому черви.
І рече Мойсей: Їжте сьогоднї, бо сьогоднї субота Господеві; сьогоднї не знайдете сього в полї.
Шість день збірайте; семого ж дня субота, не буде його.
І сталося семого дня, що повиходили декоторі зміж людей збирати, та й не знайшли.
. І рече Господь Мойсейові: Докіль становити метесь опором проти заповідей моїх, щоб допильновувати заповідей моїх і закону мого?
Дивітесь: дав вам Господь суботу опочивок, тим і дає вам шостого дня на два днї хлїба. Зоставайся кожен на місцї свойму, нехай нїхто не виходить із місця свого в день сьомий.
І народ відпочивав семого дня.
І звав дом Ізрайлїв те манна; була вона схожа на корияндрове сїмя: біла, а смак її, як у медімниках.
І рече Мойсей: От що заповідав Господь: Сповнїте нею гомер на переховуваннє в родах ваших, щоб убачати їм хлїб, що ним харчив я вас у степу, як вивів із Египецької землї.
І рече Мойсей Аронові: Возьми посудину та й усип туди повний гомер манни, та й постав її перед Господом на переховуваннє із роду та й до роду.
Як заповідав Господь Мойсейові, так і поставив Арон перед сьвідоцтвом на переховуваннє.
Синове ж Ізрайлеві їли манну сорок год, до приходу в осаджену землю; їли вони манну, докіль прийшли в займища Канаан землї.
Гомер же, се девятина ефи.
Піднялися ж з Еліму і ввесь збір ізраїльських синів пішов до пустині Сін, що є між Елімом і між Синаєм. Пятнадцятого ж дня другого місяця, від того як вони вийшли з єгипетської землі,
ввесь збір ізраїльських синів почав нарікати на Мойсея й Аарона.
І сказали до них ізраїльські сини: Краще було б, якщо б ми померли побиті Господом в єгипетській землі, коли ми сиділи при казанах мяса, і їли ми хліби до сита. Бо ви вивели нас у цю пустиню, щоб голодом вигубити ввесь цей збір.
Сказав же Господь до Мойсея: Ось я дам вам хліб з неба, і нарід вийде і зберуть його кожного дня, щоб випробувати їх чи підуть за моїм законом чи ні.
І буде шостого дня і приготують те, що внесуть, і буде подвійним від того, що зберуть кожного дня.
Сказав же Мойсей і Аарон до всього збору ізраїльських синів: Ввечорі пізнаєте, що Господь вивів вас з єгипетскої землі
і вранці побачите Господню славу, коли вислухав ваше нарікання проти Бога. Ми ж чим є, що нарікаєте на нас?
І сказав Мойсей: (Буде) коли дасть Господь вам ввечорі мясо їсти і вранці хліби до сита, бо Господь вислухав ваше нарікання, яким ви нарікаєте проти нас; а ми хто є? Бо ваше нарікання не проти нас, але проти Бога.
Сказав же Мойсей до Аарона: Скажи всьому зборові синів ізраїльських: Прийдіть перед Бога. Бо він почув ваше нарікання.
Коли ж говорив Аарон всьому збору ізраїльських синів, і вони повернулися до пустині, господня слава зявилася в хмарі.
І Господь заговорив до Мойсея, кажучи:
Я вислухав нарікання синів ізраїльських. Скажи їм, кажучи: До вечера їстимете мяса, і вранці насититеся хлібами. І пізнаєте, що Я Господь Бог ваш.
Був же вечір і прийшли перепилиці і покрили табір. Вранці ж було наче настала роса довколо табору,
і ось на лиці пустині щось мале наче насіння, біле наче мороз на землі.
Побачивши ж його ізраїльські сини сказали один одному: Що це? Бо не знали, що це було. Сказав же Мойсей до них: Це хліб, якого Господь дав вам їсти.
Це слово, яке Господь заповів: Зберете його кожний для родини, гомор на голову, за числом ваших душ, кожний з співжителями вашими зберете.
Зробили же так ізраїльські сини, і зібрали один багато, і другий мало.
І виміряли гомор, не мав надміру той, що багато (зібрав), і не мав браку той, що мало (зібрав). Кожний зібрав для тих, що були з ним.
Сказав же Мойсей до них: Хай ніхто не залишить з нього до ранку,
і не послухали Мойсея, але деякі залишили з нього до ранку; і породило хробаків і засмерділося. І розлостився на них Мойсей.
І кожний зібрав його рано вранці достатньо для себе, а коли припекло сонце, воно топилося.
Сталося ж шостого дня зібрали подвійно на потребу, два гомори для кожного. Прийшли ж усі старшини збору і сповістили Мойсеєві.
Сказав же Мойсей до них: Це слово, яке сказав Господь: Завтра субота - святий відпочинок Господеві. Що лиш печете, печіть, і що лиш варите, варіть. І все що останеться, залишіть його в посудині на завтра.
І оставили з нього на завтра, так як їм заповів Мойсей. І не засмерділося, ані не було в ньому хробака.
Сказав же Мойсей: Їжте сьогодні, бо сьогодні - субота Господеві. Не знайдеться на рівнині.
Шість днів збиратимете, а сьомого дня субота; в ній не буде.
Сталося ж, сьомого дня дехто з народу вийшли збирати, і не знайшли.
Сказав же Господь до Мойсея: Доки не хочете послухатись моїх заповідей і мого закону?
Глядіть, бо Господь дав вам цей день в суботу; тому Він дав вам шостого дня хліби на два дні. Сидіть кожний в хатах ваших, хай ніхто сьомого дня не виходить з свого місця.
І нарід держав суботу сьомого дня.
І ізраїльські сини прозвали його імя: ман. Бо було біле, наче насіння коріяндра, а смак його як пляцка з медом.
Сказав же Мойсей: Це слово, яке заповів Господь: Наповніть ґомором манни посудину для ваших родів, щоб побачили хліб, якого ви їли в пустині, як Господь вивів вас з єгипетскої землі.
І сказав Мойсей до Аарона: Візьми одну золоту посудину, і вклади до неї повний ґомор манни, і покладеш її на зберігання перед Богом для ваших родів,
так як заповів Господь Мойсеєві. І поклав Аарон перед свідченням на зберігання.
Сини ж ізраїльські їли манну сорок літ, доки не прийшли до замешканої землі. Їли манну доки не прийшли до Фенікійської часті.
А ґомор був десята часть трьох мірок.
И двинулись из Елима, и пришло все общество сынов Израилевых в пустыню Син, что между Елимом и между Синаем, в пятнадцатый день второго месяца по выходе их из земли Египетской.
И возроптало все общество сынов Израилевых на Моисея и Аарона в пустыне,
и сказали им сыны Израилевы: о, если бы мы умерли от руки Господней в земле Египетской, когда мы сидели у котлов с мясом, когда мы ели хлеб досыта! ибо вывели вы нас в эту пустыню, чтобы все собрание это уморить голодом.
И сказал Господь Моисею: вот, Я одождю вам хлеб с неба, и пусть народ выходит и собирает ежедневно, сколько нужно на день, чтобы Мне испытать его, будет ли он поступать по закону Моему, или нет;
а в шестой день пусть заготовляют, что принесут, и будет вдвое против того, по скольку собирают в прочие дни.
И сказали Моисей и Аарон всему обществу сынов Израилевых: вечером узнаете вы, что Господь вывел вас из земли Египетской,
и утром увидите славу Господню, ибо услышал Он ропот ваш на Господа: а мы что такое, что ропщете на нас?
И сказал Моисей: узнаете, когда Господь вечером даст вам мяса в пищу, а утром хлеба досыта, ибо Господь услышал ропот ваш, который вы подняли против Него: а мы что? не на нас ропот ваш, но на Господа.
И сказал Моисей Аарону: скажи всему обществу сынов Израилевых: предстаньте пред лице Господа, ибо Он услышал ропот ваш.
И когда говорил Аарон ко всему обществу сынов Израилевых, то они оглянулись к пустыне, и вот, слава Господня явилась в облаке.
И сказал Господь Моисею, говоря:
Я услышал ропот сынов Израилевых; скажи им: вечером будете есть мясо, а поутру насытитесь хлебом - и узнаете, что Я Господь, Бог ваш.
Вечером налетели перепелы и покрыли стан, а поутру лежала роса около стана;
роса поднялась, и вот, на поверхности пустыни нечто мелкое, круповидное, мелкое, как иней на земле.
И увидели сыны Израилевы и говорили друг другу: что это? Ибо не знали, что это. И Моисей сказал им: это хлеб, который Господь дал вам в пищу;
вот что повелел Господь: собирайте его каждый по стольку, сколько ему съесть; по гомору на человека, по числу душ, сколько у кого в шатре, собирайте.
И сделали так сыны Израилевы и собрали, кто много, кто мало;
и меряли гомором, и у того, кто собрал много, не было лишнего, и у того, кто мало, не было недостатка: каждый собрал, сколько ему съесть.
И сказал им Моисей: никто не оставляй сего до утра.
Но не послушали они Моисея, и оставили от сего некоторые до утра, - и завелись черви, и оно воссмердело. И разгневался на них Моисей.
И собирали его рано поутру, каждый сколько ему съесть; когда же обогревало солнце, оно таяло.
В шестой же день собрали хлеба вдвое, по два гомора на каждого. И пришли все начальники общества и донесли Моисею.
И он сказал им: вот что сказал Господь: завтра покой, святая суббота Господня; что надобно печь, пеките, и что надобно варить, варите сегодня, а что останется, отложите и сберегите до утра.
И отложили то до утра, как повелел Моисей, и оно не воссмердело, и червей не было в нем.
И сказал Моисей: ешьте его сегодня, ибо сегодня суббота Господня; сегодня не найдете его на поле;
шесть дней собирайте его, а в седьмой день - суббота: не будет его в этот день.
Но некоторые из народа вышли в седьмой день собирать - и не нашли.
И сказал Господь Моисею: долго ли будете вы уклоняться от соблюдения заповедей Моих и законов Моих?
смотрите, Господь дал вам субботу, посему Он и дает в шестой день хлеба на два дня: оставайтесь каждый у себя, никто не выходи от места своего в седьмой день.
И покоился народ в седьмой день.
И нарек дом Израилев хлебу тому имя: манна; она была, как кориандровое семя, белая, вкусом же как лепешка с медом.
И сказал Моисей: вот что повелел Господь: наполните манною гомор для хранения в роды ваши, дабы видели хлеб, которым Я питал вас в пустыне, когда вывел вас из земли Египетской.
И сказал Моисей Аарону: возьми один сосуд, и положи в него полный гомор манны, и поставь его пред Господом, для хранения в роды ваши.
И поставил его Аарон пред ковчегом свидетельства для хранения, как повелел Господь Моисею.
Сыны Израилевы ели манну сорок лет, доколе не пришли в землю обитаемую; манну ели они, доколе не пришли к пределам земли Ханаанской.
А гомор есть десятая часть ефы.