Припав Йосиф на лице своєму батькові й плакав над ним та цілував його.
Потім Йосиф повелів своїм слугам, лікарям, набальсамувати батька, й лікарі забальсамували Ізраїля.
Сорок днів пішло на те, бо стільки днів треба було на бальсамування. Єгиптяни ж оплакували його сімдесят днів.
А як минули дні жалоби, Йосиф сказав дворові фараона: Коли я знайшов ласку в очах ваших, скажіть фараонові таке:
Батько мій заприсягнув мене словами: Ось я вмираю. В моєму гробі, що його я викопав собі в Ханаан-краю, там мене поховаєш! Отож дозволь мені піти та поховати свого батька, і я повернуся."
Фараон відповів: "Іди й поховай свого батька, так, як він тебе заприсягнув."
І вийшов Йосиф ховати батька свого, а з ним пішли всі двірські фараона, вельможі його роду та й усі старші єгипетського краю,
і ввесь дім Йосифа та його брати з домашніми його батька; тільки своїх дітей та овець своїх і стада свої лишили вони в Гошен-землі.
Вийшли з ним і колісниці й вершники: був це вельми великий почет.
Прийшли ж вони до Атад-току, що по тому боці Йордану, й ридали там вельми великим та важким риданням; і справив він по своєму батькові сімденну жалобу.
А як мешканці краю, ханааняни, бачили цю жалобу коло Атад-току, то сказали: "Тяжка це жалоба для єгиптян." Тим то й названо його ім'ям Авел-Міцраїм, що є по тому боці Йордану.
Сини його, отже, зробили так, як він велів їм;
вони бо занесли його в Ханаан-край і поховали його в печері на полі Махпела, яку вкупі з полем купив був Авраам на власне кладовище в Ефрона, хеттита, проти Мамре.
Після похорону батька повернувся Йосиф у Єгипет, він і його брати й усі, що ходили з ним ховати його батька.
Побачивши Йосифові брати, що помер їх батько, сказали: "Ануж Йосиф зненавидить нас (тепер) та й направду відплатить нам за все те лихо, що ми йому заподіяли."
І послали до Йосифа сказати: "Батько твій перед своєю смертю так заповідав, кажучи:
Ось так промовте до Йосифа: Прости братам твоїм, будь ласка, вину за гріх їх, вони бо зло вчинили тобі. Та ти прости тепер, будь ласка, провину рабам Бога твого батька." І заплакав Йосиф, як вони це говорили до нього.
Тоді прийшли ще його брати і, впавши перед ним, сказали: "Ось ми - твої раби."
А Йосиф каже до них: "Не бійтеся! Хіба ж я замість Бога?
Ви зло задумали на мене, але Бог обернув це на добре, щоб зробити так, як воно й є сьогодні: спасти життя багатьом людям.
Не бійтесь, отже, я годуватиму вас і дітей ваших." І втішив їх і говорив до них зичливо.
І пробував Йосиф у Єгипті, він і дім його батька. А жив Йосиф сто десять років.
Йосиф бачив дітей Ефраїма до третього покоління; також діти Махіра, сина Манассії, народилися в Йосифові прийми.
Нарешті Йосиф сказав до своїх братів: "Я вмираю, але Бог напевно навідається до вас і виведе вас із цього краю в край, що про нього клявся Авраамові, Ісаакові та Яковові."
І взяв Йосиф у синів Ізраїля таку клятву: "Як Бог навідається до вас, ви заберете звідси мої кості."
І помер Йосиф мавши сто десять років, а вони забальсамували його й поклали у труну в Єгипті.
І впав Йосип на лице батька свого, та й плакав над ним, і цілував його.
І звелів Йосип рабам своїм лікарям забальзамувати батька його. І забальзамували ці лікарі Ізраїля.
І сповнилося йому сорок день, бо так сповняються дні бальзамування. І оплакував його Єгипет сімдесят день.
А як минули дні оплакування його, то сказав Йосип до дому фараонового, говорячи: Коли знайшов я ласку в очах ваших, то говоріть до ушей фараонових так:
Батько мій заприсяг був мене, говорячи: Ось я вмираю. У гробі моїм, що я собі викопав у Країні ханаанській, там поховаєш мене. А тепер нехай я піду, і поховаю батька свого, та й вернуся.
І сказав фараон: Піди, і поховай свого батька, як заприсяг він тебе.
І пішов Йосип поховати батька свого, а з ним пішли всі раби фараонові, старші дому його, і всі старші єгипетського краю,
і ввесь дім Йосипів, і браття його, і дім батька його. Тільки дітей своїх та дрібну й велику худобу свою вони позоставили в країні ?ошен.
І вирушили з ним також колесниці та комонники. І був табір їх дуже великий.
І прийшли вони до ?орен-Атаду, що по другім боці Йордану, і плакали там великим та дуже ревним плачем... І він учинив батькові своєму семиденну жалобу.
І побачили мешканці того Краю, ханаанеяни, жалобу в ?орен-Атаді, та й сказали: То сильна жалоба для Єгипту! Тому то кликнули ім'я його Авел-Міцраїм, що на тім боці Йордану.
І вчинили йому сини його так, як він їм заповів був.
І понесли його сини його до ханаанського Краю, та й поховали його в печері поля Махпели, яке поле купив був Авраам на володіння для гробу від хіттеянина Ефрона, навпроти Мамре.
А Йосип, як поховав він батька свого, вернувся до Єгипту, він і брати його, та всі, хто ходив з ним ховати батька його.
І побачили Йосипові брати, що вмер їхній батько, та й сказали: А що як зненавидить нас Йосип, і справді верне нам усе зло, що ми йому були заподіяли?
І переказали вони Йосипові, говорячи: Батько твій заповів був перед своєю смертю, кажучи:
Отак скажіть Йосипові: Прошу, вибач гріх братів твоїх та їхню провину, бо вони тобі зло були заподіяли! А тепер вибач гріх рабам Бога батька твого! І заплакав Йосип, як вони говорили до нього...
І пішли також браття його, і впали перед лицем його, та й сказали: Ось ми тобі за рабів!
А Йосип промовив до них: Не бійтеся, бо хіба ж я замість Бога?
Ви задумували були на мене зло, та Бог задумав те на добре, щоб зробити, як вийшло сьогодні, щоб заховати при житті великий народ!
А тепер не лякайтеся, я буду утримувати вас та дітей ваших! І він потішав їх, і промовляв до їхнього серця.
І осівся Йосип в Єгипті, він та дім батька його. І жив Йосип сто і десять літ.
І побачив Йосип в Єфрема дітей третього покоління. Також сини Махіра, сина Манасіїного, були народилися на Йосипові коліна.
І сказав Йосип до братів своїх: Я вмираю, а Бог конче згадає вас, і виведе вас із цієї землі до Краю, якого присягнув був Авраамові, Ісакові та Якову.
І Йосип заприсяг Ізраїлевих синів, говорячи: Конче згадає Бог вас, а ви винесете звідси кості мої!
І впокоївся Йосип у віці ста й десяти літ. І забальзамували його, і він був покладений у труну в Єгипті.
І впав Йосиф на лице панотцеві свойму, плакав по йому і цїлував його.
І повелїв Йосиф слугам-лїкарям своїм бальзамувати панотця свого, і набальзамували лїкарі Ізраїля.
І сповнилось йому сорок день, бо стілько день лїчять про тих, що набальзамовали, і плакавсь по йому Египет сїмдесять день.
Як же минули плакальні днї, каже Йосиф домові Фараоновому і промовив: Коли знайшов я ласку в вас ув очу, прошу вас, промовте в слух Фараонові слово таке:
Панотець мій закляв мене говорючи: Се я вміраю. У гробовищі мойму, що купив я в Канаан землї, там поховай мене. Так оце благаю тебе, пусти мене ійти, та поховати панотця мого, і вернусь.
І каже Фараон: Іди й поховай отця твого по слову клятьби твоєї:
І пійшов Йосиф ховати батька свого, і піднялись із ним усї дворяне Фараонові, дуки господи його й усї дуки землї Египецької,
І ввесь дом Йосифів і його батька дом, тільки малеча їх, та вівцї їх, да товарина їх, позоставались у Госен землї.
І пїднялись із ними й колесницї й комонник, була громада велика вельми.
І прийшли аж до току Атадового, що по тім боцї Йорданї, і ридали там риданнєм великим і тяжким вельми. І зробив там голосїннє панотцеві свойму семиденне.
І бачили осадники Канаанські, похорон коло току Атадового й мовляли: Гіркі сї поминки Египтянів! Тим і проложено врочищу тому прізвище Авель-Мизраїм, по тім боцї Йорданї.
І вчинили йому так синове його, як він заповідав.
Бо взяли його синове його в землю Канаанську, та й поховали його в печері на Макпелевому полї, що купив Авраам з полем у державу на гробовище у Ефрона Гетя проти Мамрійщини.
І вернувсь Йосиф у Египет сам і браттє його і всї що піднялись із ним ховати батька його.
Бачивши ж браттє Йосифове, що помер отець їх, мовляли: Може, зненавидить нас Йосиф, і віддячить нам за все зло, що заподїяли йому.
І послали посли до Йосифа говорючи: Панотець заповідав перед смертю своєю так:
Ось як промовте до Йосифа: Прости братам твоїм переступ їх і гріх їх, що вони тобі заподїяли зло. Благаємо ж тебе, прости переступ рабам Бога батька твого. І плакавсь Йосиф, як промовляли вони до його.
І прийшли до його самі брати його, і впавши перед його лицем, промовляли: Се - ми раби в тебе.
І каже до них Йосиф: Не лякайтесь; хиба я замість Бога?
Хоч ви змовлялись проти мене, та Бог те обернув на добре, щоб так було, як тепер, і вирятувалось много людей у голоднечу.
Тим же то не лякайтесь тепер. Я годувати му й вас і малечу вашу. І втїшив їх і промовляв до них прихильно.
І пробував Йосиф в Египтї сам і батька його дїти. І пожив Йосиф сто і десять років.
І вбачав Йосиф Ефраїмові дїти до третього роду; сини ж Махирова, сина Манассієвого, роджались на колїна Йосифові.
І каже Йосиф браттю свойму говорючи: Я вміраю, Бог же навідається до вас і виведе вас із землї сієї в землю, що про неї клявся отцям нашим Авраамові, Ізаакові й Яковові.
І закляв Йосиф сини Ізраїлеві, говорючи: Бог певно навідається до вас, а ви винесїть і костї мої звідсї з вами.
І скіньчивсь Йосиф бувши лїт ста і десяти, і набальзамували вони його, та й положили його в трумну в Египтї.
І Йосиф, припавши до лиця свого батька, заплакав по нім і поцілував його.
І заповів Йосиф своїм рабам погребникам забальсамувати свого батька, і забальсамували погребники Ізраїля.
І сповнилося йому сорок днів, бо так налічують дні бальсамування. І оплакали його Єгиптяни сімдесять днів.
Коли ж минули дні оплакування, заговорив Йосив до вельмож Фараона, кажучи: Якщо я знайшов ласку перед вами, заговоріть у вуха Фараона, кажучи:
Мій батько закляв мене кажучи: У гробі який я собі викопав в ханаанській землі, там мене поховаєш. Тепер, отже, пішовши, поховаю мого батька і повернуся.
І сказав Фараон: Іди, поховай твого батька, так як тебе закляв.
І пішов Йосиф поховати свого батька, і пішли з ним всі раби Фараона і старшини його дому і всі старшини єгипетскої землі,
і ввесь дім Йосифа і його брати і ввесь дім його батька, і кревних і овець і волів залишили в землі Ґесем.
І пішли з ним і колісниці і коні, і був дуже великий табір.
І прийшли до току Атада, що є за Йорданом, і оплакали його великим і дуже сильним голосінням. І вчинив голосіня свому батькові сім днів.
І побачили мешканці ханаанської землі голосіння на току Атада і сказали: Це велике голосіння для єгиптян. Через це названо імя місця: Голосіння Єгипту, що є за Йорданом.
І йому зробили його сини так як він їм заповів, і там його поховали.
І його взяли його сини до ханаанської землі і поховали його в подвійній печері, яку вкупив Авраам на посілість гробу, печеру в Ефрона Хеттея напроти Мамврії.
І повернувся Йосиф до Єгипту, сам і його брати і ті, що пішли поховати його батька.
Побачивши ж брати Йосифа, що їх батько помер, сказали: Щоб часом не згадав Йосиф наше зло, і віддачею не віддав нам все зло, яке виказали ми йому.
І прийшовши до Йосифа, сказали: Твій батько закляв перед своєю смертю, кажучи:
Так скажіть Йосифу: Відпусти їм несправедливість і їхній гріх, бо виказали тобі зло. І тепер прости несправедливість божих рабів твого батька. І заплакав Йосиф, як вони говорили до нього.
І прийшовши до нього, сказали: Ось Ми твої раби.
І сказав їм Йосиф: Не бійтеся, бо я є божим.
Ви змовилися проти мене на зло, Бог же рішив про мене на добро, щоб лиш сталося так як сьогодні, щоб прокормити численний нарід.
І сказав їм: Не бійтеся, я прогодую вас і ваші доми. І потішив їх, і заговорив їм до серця.
І поселився Йосиф в Єгипті, він і його брати і ввесь дім його батька. І пожив Йосиф сто десять літ.
І побачив Йосиф Ефраїмових дітей аж до третього покоління, і сини Махіра сина Манассії народилися при бедрах Йосифа.
І сказав Йосиф своїм братам, кажучи: Я вмираю; відвідинами ж відвідає вас Бог і виведе вас із цієї землі до землі, яку Бог обіцяв нашим батькам Авраамові і Ісаакові і Якову.
І закляв Йосиф синів Ізраїля, кажучи: У відвідинах, якими вас Бог відвідає, винесете і мої кості з вами звідси.
І Йосиф помер сто десять літним, і його поховали і поклали його в труну в Єгипті.
Иосиф пал на лице отца своего, и плакал над ним, и целовал его.
И повелел Иосиф слугам своим - врачам, бальзамировать отца его; и врачи набальзамировали Израиля.
И исполнилось ему сорок дней, ибо столько дней употребляется на бальзамирование, и оплакивали его Египтяне семьдесят дней.
Когда же прошли дни плача по нем, Иосиф сказал придворным фараона, говоря: если я обрел благоволение в очах ваших, то скажите фараону так:
отец мой заклял меня, сказав: вот, я умираю; во гробе моем, который я выкопал себе в земле Ханаанской, там похорони меня. И теперь хотел бы я пойти и похоронить отца моего и возвратиться.
И сказал фараон: пойди и похорони отца твоего, как он заклял тебя.
И пошел Иосиф хоронить отца своего. И пошли с ним все слуги фараона, старейшины дома его и все старейшины земли Египетской,
и весь дом Иосифа, и братья его, и дом отца его. Только детей своих и мелкий и крупный скот свой оставили в земле Гесем.
С ним отправились также колесницы и всадники, так что сонм был весьма велик.
И дошли они до Горен-гаатада при Иордане и плакали там плачем великим и весьма сильным; и сделал Иосиф плач по отце своем семь дней.
И видели жители земли той, Хананеи, плач в Горен-гаатаде, и сказали: велик плач этот у Египтян! Посему наречено имя месту тому: плач Египтян, что при Иордане.
И сделали сыновья Иакова с ним, как он заповедал им;
и отнесли его сыновья его в землю Ханаанскую и похоронили его в пещере на поле Махпела, которую купил Авраам с полем в собственность для погребения у Ефрона Хеттеянина, пред Мамре.
И возвратился Иосиф в Египет, сам и братья его и все ходившие с ним хоронить отца его, после погребения им отца своего.
И увидели братья Иосифовы, что умер отец их, и сказали: что, если Иосиф возненавидит нас и захочет отмстить нам за все зло, которое мы ему сделали?
И послали они сказать Иосифу: отец твой пред смертью своею завещал, говоря:
так скажите Иосифу: прости братьям твоим вину и грех их, так как они сделали тебе зло. И ныне прости вины рабов Бога отца твоего. Иосиф плакал, когда ему говорили это.
Пришли и сами братья его, и пали пред лицем его, и сказали: вот, мы рабы тебе.
И сказал Иосиф: не бойтесь, ибо я боюсь Бога;
вот, вы умышляли против меня зло; но Бог обратил это в добро, чтобы сделать то, что теперь есть: сохранить жизнь великому числу людей;
итак не бойтесь: я буду питать вас и детей ваших. И успокоил их и говорил по сердцу их.
И жил Иосиф в Египте сам и дом отца его; жил же Иосиф всего сто десять лет.
И видел Иосиф детей у Ефрема до третьего рода, также и сыновья Махира, сына Манассиина, родились на колени Иосифа.
И сказал Иосиф братьям своим: я умираю, но Бог посетит вас и выведет вас из земли сей в землю, о которой клялся Аврааму, Исааку и Иакову.
И заклял Иосиф сынов Израилевых, говоря: Бог посетит вас, и вынесите кости мои отсюда.
И умер Иосиф ста десяти лет. И набальзамировали его и положили в ковчег в Египте.