Тоді Яків прикликав своїх синів і каже: "Зберіться, і я повім вам, що спіткає вас у днях прийдешніх.
Зійдіться й слухайте, синове Якова, слухайте Ізраїля, вашого батька.
Рувим! Ти - мій первенець, моя міць, первоплід моєї чоловічої сили. Вершина гідности й вершина сили.
Бурхливий, немов вода, та не будеш горувати, бо ти вдерся на ложе твого батька. Ти бо осквернив моє ложе.
Симеон та Леві - брати, насильства зброя - їх кинджали.
Нехай душа моя не входить у їхні ради і честь не пристає в їх громаду; вони бо в своїм гніві повбивали мужів, понищили волів у своїм завзятті.
Проклят нехай буде гнів їхній, бо він був запеклий, і шал їхній, бо був він несамовитий. Я розділю їх у Якові, я їх в Ізраїлі розсію.
Юдо, тебе брати твої будуть уславляти, твоя рука буде на карку твоїх ворогів. Сини твого батька схиляться тобі до ніг.
Левеня - Юда. Ти, мій сину, здобиччю зріс угору. Причаївся, немов левище, принишкнув, наче левиця: хто його сполошить?
Берло від Юди не відійде, ні жезл із-поміж стіп у нього, поки не прийде той, якому він належить, йому будуть коритися народи.
До виноградини він прив'язує своє осля, що до найкращої лози - дитя ослиці. В вині пере він свою одежу, у крові грон - свій одяг.
Очі в нього іскристі більш, ніж вино; від молока біліші його зуби.
Завулон житиме на примор'ї, де пристані - морським суднам, з боку ж Сидон у нього.
Іссахар - осел костистий, що між кошарами розлігся.
Бачив, що люба річ спочити та що земля прекрасна, і гне під в'юком спину, та й став рабом підлеглим.
Дан судитиме люд свій, як одне з поколінь Ізраїля.
Нехай буде Дан гадюкою при дорозі, зміюкою на стежці; вона кусає коня в ногу, і падає його вершник навзнак.
Я вичікую, Господи, твого спасіння!
Гад,- коли орда на нього нападає, він громить і переслідує її по п'ятах.
Ашер у хлібі розкошує, він постачає ласощі царські.
Нафталі - лань бистронога, що родить гарні оленята.
Розкішна вітка - Йосиф, плідна при джерелі гілка, галузки її здіймаються по мурі.
З ним зачіпалися лучники, ворогували ті, що стріли пускають.
Та лук їхній поламався на друзки, їхні плечі та їхні руки охляли завдяки Сильному Якова, завдяки імені Пастиря та Скелі Ізраїля.
Завдяки Богові твого батька, що тобі помагає, та Всевишньому, що тебе благословляє благословенням небес ізгори, благословенням безодні, що розляглась долі, благословенням грудей і лона.
Нехай благословення твого батька, більші, ніж благословення гір відвічних і ніж приваба горбів споконвічних, на голову Йосифа зійдуть, на тім'я князя між його братами.
Веніямин - вовк хижий: вранці він добич пожирає, а ввечорі награбоване ділить."
Всі вони - це дванадцять поколінь Ізраїля, і це те, про що говорив до них їхній батько, коли благословив їх; а благословив він їх кожного благословенням, яке кожному личило.
По тому він повелів їм, кажучи: "Ось я збираюсь приєднатися до свого роду. Поховайте мене з моїми батьками в печері, що на полі Ефрона, хеттита;
у печері, що на полі Махпела, напроти Мамре, в Ханаан-краю, яку то з полем купив Авраам в Ефрона, хеттита, на власне кладовище.
Там поховано Авраама й Сару, його жінку; там поховано Ісаака й Ревеку, його жінку, і там поховав я Лію.
Це поле й печеру на ньому куплено в синів Хета."
А коли Яків скінчив наказувати своїм синам, простягнув він свої ноги на ліжко й віддав духа та приєднався до свого роду.
І покликав Яків усіх синів своїх та й промовив: Зберіться, а я сповіщу вам, що вас спіткає наприкінці днів.
Зійдіться та слухайте ви, сини Якова, і прислухайтеся до Ізраїля, вашого батька!
Рувиме, ти мій перворідний, моя міць і початок ти сили моєї, верх величности й верх ти могутности!
Ти пінився був, як вода, та не втримаєшся, бо ти увійшов був на ложе свойого отця, і збезчестив його, на постелю мою ти піднявся!
Симеон і Левій то брати, їхня зброя знаряддя насильства.
Хай до їхньої змови не входить душа моя, і нехай не прилучиться слава моя до їх зборів, бо вони в своїм гніві людину забили, а в своїй самоволі вола копит позбавили...
Проклятий гнів їхній, бо сильний, та їхня лютість, тяжка бо вона! Поділю їх я в Якові, і їх розпорошу в Ізраїлі!
О Юдо, похвалять тебе твої браття! Рука твоя на шиї твоїх ворогів, сини батька твого тобі вклоняться.
Юда лев молодий! Ти, мій сину, вертаєшся з здобичі: прихиливсь він, поклався як лев й як левиця, зведе хто його?
Не відійметься берло від Юди, ані з його стегон законодавець, аж прийде Примиритель, що Йому буде послух народів.
Він прив'язує до винограду свого молодого осла, а до вибраної виноградини сина ослиці своєї. Він одежу свою буде прати в вині, а шату свою в виноградній крові!
Від вина він зробивсь мутноокий, а від молока білозубий.
Завулон буде мешкать над берегом морським, над берегом тим, де стають кораблі, а границя його до Сидону.
Іссахар то костистий осел, що лежить між кошарами.
І побачив він спокій, що добрий, та землю, що стала приємна, і він нахилив свої плечі, щоб нести, і став працювать на податок.
Дан буде судить свій народ, як один із Ізраїльських родів.
Дан буде вужем при дорозі, змією отруйливою при шляху, що п'яти коневі кусає, і його верхівець позад себе впаде.
Спасіння від Тебе чекаю, о Господи!
Гад на нього юрба нападатиме, та він нападе на їх п'яти.
Асир його хліб буде ситий, і він буде давати присмаки царські.
Нефталим вільна ланя, він прекрасні слова видає.
Йосип вітка родюча, вітка родючая над джерелом, її віття по муру спинається.
І огірчили його та з луку стріляли, і зненавиділи були стрільці його.
Та зостався міцним його лук, і стали пружні рамена його рук, від рук Сильного Якового, звідти Пастир, Твердиня синів Ізраїлевих.
Проси ти від Бога, свойого Отця, і Він допоможе тобі, і проси Всемогутнього і Він благословить тебе благословенням небес, що на висоті, благословенням безодні, що долі лежить, благословеннями перс та утроби.
Благословення батька твого стали сильніші від благословення батьків моїх, аж до пожаданих висот віковічних. Нехай вони будуть на голову Йосипову, на маківку вибраного з-поміж братів своїх!
Веніямин хижий вовк: вранці їсть він ловитву, а на вечір розділює здобич.
Оце всі дванадцять племен Ізраїлевих, і те, що говорив їм батько їх. І він поблагословив їх, кожного за благословенням його поблагословив їх.
І він наказав їм, і промовив до них: Я прилучаюся до своєї рідні... Поховайте мене при батьках моїх у печері, що на полі Ефрона хіттеянина,
у тій печері, що на полі Махпели, що навпроти Мамре в ханаанській землі, яке поле купив був Авраам від Ефрона хіттеянина на володіння для гробу.
Там поховано Авраама й жінку його Сарру, там поховали Ісака та його жінку Ревеку, і там поховав я Лію.
Поле й печера, що на нім, то добуток від синів Хета.
І закінчив Яків заповіта синам своїм, і втягнув свої ноги до ліжка, та й спочив. І він прилучився до своєї рідні.
І прикликав Яков сини свої і каже:
Ой синове Якова! Скуптеся докупи, та послухайте, що скаже вам отець Ізраїль.
Ти, мій первенче, Рубене, сило моя перва! Ти й поважен, ти й потужен, всїх ти переважив,
Та филюєшся водою, задню пасти будеш; лїг бо на отецьке ложе, ложе ти зневажив, і зневажив і споганив батькову постелю!
Симеоне й ти Левію! Браттє ви між браттєм, та сестра знаряддє в зрадї кривдї стала.
Не ввійду я в вашу раду, поки й тху тихого, і до змови не пристану серцем чистим, чесним. Бо вони людей в завзяттї мучили, вбивали, в безумі свойму терзали навіть і скотину.
Проклинаю їх нелюдське дике їх завзяттє; їх в Ізраїлї розсїю, звергну у Якові.
Юда! Тебе возхвалить рідне браттє ревно, і вклонятись тобі будуть батька твого дїти.
Юда левчук голодний; ситим будеш, синку, і хижацтвом пійдеш в гору; левом опочинеш: Мов той лев заляжеш спати, страшен, як левиця; хто зосьмілиться збудити, сон його стрівожить?
В Юди не похитнеться берло між колїньми, докіль мир постане в людях, чаяннє в народах.
В виноградї він привяже знїжене ослятко, у найкращому, ослицї мазану дитину. У винї одежу виправ, платтє у червонім.
Од вина потуманїли ясні очі в його, од молока побілїли в його ситі зуби.
Зебулон седить над морем, судна знай вітає; його слуги пробувати будуть і в Сидонї.
Іссахар - осел костлявий між двома хлївами.
Бачить, що в землї родющій люба річ спочити; і на панщинї гне спину під тягар, працює.
Дан свій люд судити буде, рід свій в Якові.
Дан лежати на дорозї гадиною буде. Вкусить він коня за ногу, скине й їздеця він; навпаки впаде злякавшись, у сїдлї не всидить.
На твою вповаю поміч, Господе, мій Боже!
Гад - напре на його військо, він побє потужне.
Ассер у життї роскішнім їсти ме хлїб з туком, ласощі царські усїм він вистачати буде.
Нафталїй гіллє розкине пишним дубом.
Йосиф же, се вітка добра з дерева, що родить над криницею, да й стеле яблука по муру.
Нацїлялись в його з лука, стрелили, та лук свій
Він удержав у потузї. Руцї не послабли.
Всемогущий благодатно, синку, тебе кропить з неба гарними дощами, із землї годує.
Ті ж бо всї благословення, що дознав отець твій, взяли гору над горами, вічними холмами. Ой нехай же на голову всї Йосифові зійдуть і на тїмє осяйного князя між братами!
Бенямин, се в нас вовцюга, наситу не знає; вранцї - він жере поживу, в вечір - здобич дїлить.
Усе це дванайцятеро поколїнь Ізрайлевих, і се промовив до них отець і благословив їх кожного, по благословенню його благословив їх.
І заповідав їм, і каже їм: Я пригорнусь до народу мого. Поховайте мене з отцями моїми в печері, що на полї Ефроновому Гетієвому,
В печері, що на полї Макпелевому, що перед Мамрійщиною в Канаан землї, що купив Авраам у Ефрона Гетія у державу на гробовище.
Там поховано Авраама й Сарру, жону його; там поховано Ізаака й Ребеку, жену його, і там поховав я Лею.
Куплене поле й печера на йому в синів Гетових.
І переставши Яков чинити заповіт синам своїм, простягнув нозї свої на постелї і розлучивсь із душею, та й пригорнувсь до народу свого.
Прикликав же Яків синів своїх і сказав: Зберіться щоб я звістив вам, що станеться вам в останніх днях.
Зберіться і послухайте, сини Якова, послухайте вашого батька Ізраїля.
Рувим ти мій первородний, моя сила і початок моїх дітей, тяжкий до перенесення і тяжкий, самопевний.
Вилився ти наче вода, щоб не вибух ти. Ввійшов бо ти на ліжко твого батька; тоді забруднив ти постелю куди ввійшов.
Симеон і Леві брати, сповнили несправедливість своєю волею.
Хай не прийде моя душа на їхню раду і до їх громади хай не пристане моє внутро, бо в своїм гніві забили людей і в своїм замислі прорізали нерви биків.
Проклятий їхній гнів, бо жорстокий, і їхня лють, бо погана; поділю їх в Якові і розсію їх в Ізраїлі.
Юда тебе похвалили твої брати; твої руки на раменах твоїх ворогів. Тобі поклоняться сини твого батька.
Юда, левеня з трави, сину мій, вийшов ти; лігши, заснув ти, як лев, і як левеня, хто його розбудить?
Не забракне князя з Юди і володаря з його лона, доки не прийде відкладене йому, і він очікування народів.
Він привязує до винограду свого осла і до лози своє осля. Випере одіж свою у вині і в крові лози свій одяг.
Веселить свої очі вином, і білить свої зуби більше ніж молоко.
Завулон поселиться при березі, і він при пристані кораблів, і простягнеться до Сидону.
Іссахар добро задумав, спочиваючи серед насліддя;
і побачивши спочинок, що добрий, і землю, що багата, поклав рамено своє до праці і став чоловіком землеробом.
Дан судить свій нарід, як і одне племя в Ізраїлі.
І хай буде Дан змією в дорозі тих, що сидять на дорозі, що хапає пяту коня, і кінь впаде назад.
Очікує спасіння господнє.
Ґад, випробовування його випробує, він же випробує його за ногами.
Асир, багатий його хліб, він і дасть їжу володарям.
Нефталі випущена вітка, що додає гарно в рості.
Йосиф син, що росте; син завидний, що росте, мій син наймолодший, повернувся до мене.
Його змовники обмовляють і противилися йому пани лучників;
і зі силою знищив їхні луки, і охляли нерви правиць їхніх рук через руку сильного Якова, звідти той, що скріпив Ізраїля, від Бога твого батька,
і поміг тобі мій Бог, і поблагословив тебе небесним благословенням згори і благословенням землі, що має все. Задля благословення грудей і лона,
благословення твого батька і твоєї матері, скріпився в благословенні вічних гір, і благословенням вічних вершків. Будуть на голові Йосифа, і на версі братів, яких попровадив.
Веніамин вовк хижий; вранці ще їсть, і ввечорі сховає їжу.
Всі ці дванадцять синів Якова і їм це сказав їхній батько і поблагословив кожного з них, своїм благословенням поблагословив їх.
І сказав їм: Я переставляюся до мого народу, поховайте мене з моїми батьками в печері, яка є в полі Ефрона Хеттея,
в подвійній печері, що напроти Мамврії в ханаанській землі, печеру, яку купив Авраам у Єфрона Хеттея на власність гробу.
Там поховали Авраама і його жінку Сарру, там поховали й Ісаака і його жінку Ревекку, і там поховали Лію,
в полі і печері, що є в ньому, купленім від синів Хеттових.
І замовк Яків заповідаючи своїм синам, і простягнувши ноги на ліжку, помер і переставився до свого народу.
И призвал Иаков сыновей своих и сказал: соберитесь, и я возвещу вам, что будет с вами в грядущие дни;
сойдитесь и послушайте, сыны Иакова, послушайте Израиля, отца вашего.
Рувим, первенец мой! ты - крепость моя и начаток силы моей, верх достоинства и верх могущества;
но ты бушевал, как вода, - не будешь преимуществовать, ибо ты взошел на ложе отца твоего, ты осквернил постель мою, взошел.
Симеон и Левий братья, орудия жестокости мечи их;
в совет их да не внидет душа моя, и к собранию их да не приобщится слава моя, ибо они во гневе своем убили мужа и по прихоти своей перерезали жилы тельца;
проклят гнев их, ибо жесток, и ярость их, ибо свирепа; разделю их в Иакове и рассею их в Израиле.
Иуда! тебя восхвалят братья твои. Рука твоя на хребте врагов твоих; поклонятся тебе сыны отца твоего.
Молодой лев Иуда, с добычи, сын мой, поднимается. Преклонился он, лег, как лев и как львица: кто поднимет его?
Не отойдет скипетр от Иуды и законодатель от чресл его, доколе не приидет Примиритель, и Ему покорность народов.
Он привязывает к виноградной лозе осленка своего и к лозе лучшего винограда сына ослицы своей; моет в вине одежду свою и в крови гроздов одеяние свое;
блестящи очи его от вина, и белы зубы от молока.
Завулон при береге морском будет жить и у пристани корабельной, и предел его до Сидона.
Иссахар осел крепкий, лежащий между протоками вод;
и увидел он, что покой хорош, и что земля приятна: и преклонил плечи свои для ношения бремени и стал работать в уплату дани.
Дан будет судить народ свой, как одно из колен Израиля;
Дан будет змеем на дороге, аспидом на пути, уязвляющим ногу коня, так что всадник его упадет назад.
На помощь твою надеюсь, Господи!
Гад, - толпа будет теснить его, но он оттеснит ее по пятам.
Для Асира - слишком тучен хлеб его, и он будет доставлять царские яства.
Неффалим - теревинф рослый, распускающий прекрасные ветви.
Иосиф - отрасль плодоносного дерева, отрасль плодоносного дерева над источником; ветви его простираются над стеною;
огорчали его, и стреляли и враждовали на него стрельцы,
но тверд остался лук его, и крепки мышцы рук его, от рук мощного Бога Иаковлева. Оттуда Пастырь и твердыня Израилева,
от Бога отца твоего, Который и да поможет тебе, и от Всемогущего, Который и да благословит тебя благословениями небесными свыше, благословениями бездны, лежащей долу, благословениями сосцов и утробы,
благословениями отца твоего, которые превышают благословения гор древних и приятности холмов вечных; да будут они на голове Иосифа и на темени избранного между братьями своими.
Вениамин, хищный волк, утром будет есть ловитву и вечером будет делить добычу.
Вот все двенадцать колен Израилевых; и вот что сказал им отец их; и благословил их, и дал им благословение, каждому свое.
И заповедал он им и сказал им: я прилагаюсь к народу моему; похороните меня с отцами моими в пещере, которая на поле Ефрона Хеттеянина,
в пещере, которая на поле Махпела, что пред Мамре, в земле Ханаанской, которую купил Авраам с полем у Ефрона Хеттеянина в собственность для погребения;
там похоронили Авраама и Сарру, жену его; там похоронили Исаака и Ревекку, жену его; и там похоронил я Лию;
это поле и пещера, которая на нем, куплена у сынов Хеттеевых.
И окончил Иаков завещание сыновьям своим, и положил ноги свои на постель, и скончался, и приложился к народу своему.