Та злиденний голод настав у краю.
І коли вони поїли хліб, що привезли його з Єгипту, батько сказав їм: "ідіть знову й купіть трохи харчів."
Каже до нього Юда: "Перестеріг нас той чоловік, ось так перестеріг: Вам, каже, не бачити мого лиця, хіба що брат ваш буде з вами.
Як пустиш нашого брата з нами, ми підемо й купимо для себе харчів.
А як не пустиш, ми не підемо, бо той чоловік сказав нам: Вам не бачити мого лиця, хіба що брат ваш буде з вами."
А ізраїль і каже: "Навіщо ви мені заподіяли таке лихо та й сказали цьому чоловікові, що в вас є ще брат?"
Вони ж відповіли: "Він пильно розпитував про нас і про нашу родину: чи, мовляв, іще живе ваш батько? чи маєте ще брата? Ми йому й оповіли так, як він питав нас. Хіба ж ми знали, що він скаже: Приведіть вашого брата."
Тож і каже Юда до ізраїля, свого батька: "Відпусти хлопця зо мною, ми встанемо й підемо, щоб жити нам, а не вмирати - нам самим, тобі й нашим дітям.
Я ручуся за нього, з моїх рук будеш його вимагати. Коли не приведу його назад до тебе й не поставлю його перед тобою, довіку буду я винен перед тобою.
Якби ми були не гаялись, напевно тепер повернулися б удруге."
На це відозвався до них ізраїль, їхній батько: "Коли так мусить бути, то зробіть ось що: візьміть у ваші мішки щонайкращого цієї землі й завезіть тому чоловікові гостинця: трохи бальсаму, трохи меду, пахощів, ладану, фісташок та миідалів.
А грошей візьміть із собою вдвоє. Бо гроші, що їх звернено у ваші мішки зверху, візьміть назад із собою, може ж там помилилися.
Та й брата вашого беріть і йдіть та й повертайтесь до того чоловіка.
Бог же Всемогутній нехай дасть вам ласку перед тим чоловіком, щоб він випустив на волю другого вашого брата, а й Веніямина. Я ж як обездітнів, так і зостануся бездітним!"
Взяли чоловіки цього гостинця, взяли грошей із собою удвоє і Веніямина та й, уставши, перейшли в Єгипет і з'явилися перед Йосифом.
Як же побачив Йосиф Веніямина з ними, то каже старшому над його домом: "Уведи отих людей у дім, заколи що з худоби і приготуй, зо мною бо їстимуть ці люди в полуднє."
Чоловік той зробив, як йому велів Йосиф, і ввів людей у Йосифів дім.
Та чоловіки перелякалися, що ввели їх у Йосифовий дім, та й кажуть: "Це з-за отих грошей, що знайшлись були у наших мішках, нас уводять, щоб вишукати якийсь сповид проти нас, накинутись і уярмити нас разом з нашими ослами."
І приступили вони до старшого над Йосифовим домом і розмовляли з ним при вході до дому,
та й кажуть: "Добродію, благаємо тебе, ми вже приходили перед тим, щоб купувати збіжжя.
Але сталося, як ми прибули до заїздного дому та розв'язали наші лантухи - аж гроші кожного в його мішку зверха, таки ці самі наші гроші! Ми привезли їх назад із собою.
Принесли ми з собою й інші гроші, щоб купити хліба. Не знаємо, хто вклав наші гроші нам у мішки."
Він же відповів: "Мир вам, не бійтесь. Бог ваш і Бог вашого батька поклав вам скарб у ваші міхи; ваші гроші дійшли до мене." Тоді вивів до них Симеона.
І ввів той чоловік їх у дім Йосифа, дав їм води обмити ноги свої, а їхнім ослам дав паші.
Вони напоготовили гостинця, заки прийшов Йосиф у полудень, бо чули, що там обідатимуть.
Коли ж Йосиф прийшов додому, піднесли йому гостинця, що його мали з собою, і поклонилися йому лицем до землі.
Тоді він спитав їх про здоров'я та й сказав: "Чи здужає ваш батько старенький, про якого ви мені говорили? Чи він живий ще?" Вони відповіли:
"Здоров раб твій, наш батько; він ще живий", і схиливши голови, поклонились до землі.
А він, підвівши свої очі, побачив Веніямина, свого брата одноматірного, та й питає: "Чи це ваш найменший брат, що про нього ви мені казали?" і додав: "Бог нехай милує тебе, мій синку!"
І хутенько вийшов, бо серце його зворушилось на вигляд брата і сльози зависли на очах його; він пішов у світлицю й там заплакав.
По тому ж, умивши собі обличчя, вийшов, переміг себе й каже: "Подавайте лишень страви."
І подали йому окремо і їм окремо й окремо єгиптянам, які з ним обідали; не можуть бо єгиптяни їсти з євреями, огидно для єгиптян воно.
А сиділи вони проти нього згідно з їхнім віком, від найстаршого до наймолодшого. І дивувалися чоловіки, споглядаючи один на одного.
І розсилав їм Йосиф частки зо свого столу, однак частка Веніямина була вп'ятеро більша ніж частки всіх інших. І пили з ним і веселились.
А голод став тяжкий у тім Краї.
І сталося, як вони скінчили їсти хліб, що привезли були з Єгипту, то сказав до них батько їх: Верніться, купіть нам трохи їжі!
І сказав йому Юда, говорячи: Рішуче освідчив нам той муж, кажучи: Не побачите лиця мого без вашого брата з вами!
Як ти пошлеш брата нашого з нами, то ми зійдемо, і купимо тобі їжі.
А коли не пошлеш, не зійдемо, бо муж той сказав нам: Не побачите лиця мого без вашого брата з вами.
І промовив Ізраїль: Нащо зло ви вчинили мені, що сказали тому мужеві, що ще маєте брата?
А вони відказали: Розпитуючи, випитував той муж про нас та про місце нашого народження, говорячи: Чи батько ваш іще живий? Чи є в вас брат? І ми розповіли йому відповідно до цих слів. Чи могли ми знати, що скаже: Приведіть вашого брата?
І сказав Юда до Ізраїля, батька свого: Пошли ж цього юнака зо мною, і встаньмо, та й ходім, і будемо жити, і не повмираємо і ми, і ти, і наші діти.
Я поручуся за нього, з моєї руки будеш його ти жадати! Коли я не приведу його до тебе, і не поставлю перед лицем твоїм, то буду винним перед тобою по всі дні!
А коли б ми були не відтягалися, то тепер уже б вернулися були два рази.
І сказав їм Ізраїль, їх батько: Коли так, то зробіть ви оце. Візьміть із плодів цього Краю, і віднесіть дарунка мужеві тому: трохи бальзаму, і трохи меду, пахощів, і ладану, дактилів, і мигдалів.
А срібла візьміть удвоє в руку свою. А срібло, повернене в отвір ваших мішків, верніть своєю рукою, може то помилка.
А брата вашого заберіть, і встаньте, ідіть до того мужа.
А Бог Всемогутній нехай дасть вам милосердя перед лицем того мужа, і нехай він відпустить вам другого вашого брата й Веніямина. А я, певно стратив сина свого!...
І взяли ті люди того дарунка, і взяли вдвоє срібла в руку свою, і Веніямина, і встали, та й зійшли до Єгипту. І стали вони перед лицем Йосиповим.
І побачив Йосип Веніямина з ними, і сказав до того, що був над його домом: Упровадь цих людей до дому, і нехай заріжуть худобину, і приготуй, бо зо мною будуть їсти ці люди опівдні.
І той чоловік зробив, як Йосип сказав був. І впровадив той чоловік тих людей до Йосипового дому.
І полякалися ті люди, що були впроваджені до Йосипового дому. І сказали вони: Через срібло, повернене напочатку в наших мішках, ми впроваджені, щоб причепитись до нас, і напасти на нас, і забрати за рабів нас та наші осли...
І приступили вони до чоловіка, що над домом Йосиповим, та й говорили до нього при вході в дім.
І сказали вони: Послухай, о пане мій, ми зійшли були напочатку купити їжі.
І сталося, коли ми прийшли на нічліг, і відкрили мішки свої, а ось срібло кожного в отворі мішка його, наше срібло за вагою його! І ми вертаємо його нашою рукою!
А на купівлю їжі ми знесли нашою рукою інше срібло. Ми не знаємо, хто поклав був наше срібло до наших мішків...
А той відказав: Мир вам! Не бійтеся! Бог ваш і Бог вашого батька дав вам скарб до ваших мішків. Срібло ваше прийшло до мене. І вивів до них Симеона.
І впровадив той чоловік тих людей до Йосипового дому, і дав води, а вони вмили ноги свої, і дав паші їхнім ослам.
І вони приготовили дарунки до приходу Йосипа опівдні, бо почули, що там вони їстимуть хліб.
І ввійшов Йосип до дому, а вони принесли йому до дому дарунка, що в їхній руці. І вони поклонилися йому до землі.
А він запитав їх про мир і сказав: Чи гаразд вашому батькові старому, про якого ви розповідали? Чи він ще живий?
А вони відказали: Гаразд рабові твоєму, батькові нашому. Ще він живий. І вони схилилися, і вклонилися до землі.
І звів він очі свої, та й побачив Веніямина, свого брата, сина матері своєї, і промовив: Чи то ваш наймолодший брат, що ви мені розповідали? І сказав: Нехай Бог буде милостивий до тебе, мій сину!
І Йосип поспішив, бо порушилася його любов до брата його, і хотів він заплакати. І ввійшов він до іншої кімнати, і заплакав там...
І вмив він лице своє, і вийшов, і стримався, та й сказав: Покладіть хліба!
І поклали йому окремо, а їм окремо, й єгиптянам, що їли з ним, окремо, бо єгиптяни не можуть їсти хліб з євреями, бо це огида для Єгипту.
І вони посідали перед ним, перворідний за перворідством своїм, а молодший за молодістю своєю. І здивувалися ці люди один перед одним.
І він посилав дари страви від себе до них. А дар Веніяминів був більший від дару всіх їх уп'ятеро. І пили вони, і повпивалися з ним.
Голоднеча ж налягла тяжко на землю.
І сталось, як поїли хлїб, що привезли з Египту, каже їм отець їх: Знов ідїте й купіте нам хлїба трохи.
Каже ж йому Юда: Клятьбою клявся нам господар Египецький: Не побачите лиця мого, коли брат ваш меньший не прийде з вами.
Так як пошлеш брата нашого з нами, пійдемо й купимо тобі пашнї.
Коли ж не пошлеш брата нашого з нами, не пійдемо; муж бо громадський промовив до нас: Не бачити мете лиця мого, коди брата вашого не буде з вами.
Каже ж Ізраїль: Про що ви заподїяли зло менї, повідавши мужові, що в вас іще є брат?
Вони ж кажуть: Допитом допитувавсь у нас громадський муж і про нашу родину: Чи ще жив ваш панотець? Чи маєте ще брата? І ми оповідали йому по розуму слова сього. Чи то ж ми знали, що скаже нам: Приведїте брата вашого?
Каже ж Юда до Ізраїля, панотця свого: Відпусти хлопця зо мною, так знїмемось і пійдемо, щоб живими бути, не повмирати й самим і малечі нашій.
Я сам буду йому зарукою; з рук моїх вимагати меш його. Коли не приведу його до тебе, й не поставлю його перед тобою, нехай буду грішен перед гобою непрощено довіку.
Бо коли б ми не гаялись, певно б уже звернулись двічі.
Каже ж їм отець їх Ізраїль: Коли так воно є, чинїте по свойму. Понабирайте ж того, що родить у нас найлуччого в торби, та й везїте громадському мужеві тому гостинця: трохи бальзаму та трохи виноградного меду, траганту та ладану, і писташок, оріхів і мигдалю.
А грошей возьміть удвоє з собою; а ті гроші, що познаходили в торбах ваших, везїть назад з собою. Може, то недогляд.
І брата свого возьміть, і знявшись ідїть ізнов до громадського мужа.
Бог же Всемогущий нехай дасть вам ласку в очу громадського мужа, щоб одпустив брата вашого Бенямина. А коли менї вже бути бездїтним, то буду бездїтним.
Узявши ж мужі гостинця та грошей удвоє з собою та Бенямина, знялись, та й прийшли в Египет, і стали перед Йосифом.
Побачив же їх Йосиф і Бенямина, брата свого, і каже старшому над його господою: Уведи людей в будинок, та заколи що й уготуй; ізо мною бо трапезувати муть люде о полуднї.
Зробив же чоловік, як звелїв Йосиф, і ввів людей у будинок Йосифів.
І полякались люде, що введено їх у будинок Йосифів, і мовляли: Задля грошей, що були у торбах наших, уводять нас, щоб знайти причину проти нас, і напасти на нас, та й позабирати в раби нас, і осли наші.
Приступивши ж до старшого над господою Йосифовою, розмовляли з ним у царинї будинковій
Так. Пане добродїю, благаємо тебе: поприходили ми спершу купити пашнї.
Сталося ж, як зупинились на попас, та порозвязували торби свої, аж се гроші кожного в торбинї його, в устї. Ті гроші вертаємо по вазї тепереньки руками нашими.
А гроші другі привезли з собою купити харчі. Не відаємо, хто вложив гроші нам у торби.
Каже ж їм: Мир вам! Не лякайтесь. Бог ваш і Бог отця вашого дав вам скарб у ваші торби, а гроші ваші в мене. І привів до них Симеона.
І принїс води їм пообмивати ноги, і дав паші ослам їх.
Наготовили ж вони гостинця, докіль прийде Йосиф о полуднї; чули бо, що там обідати муть.
І прийшов Йосиф до дому, і принесли йому гостинця, що наготовили, та й уклонились йому лицем до долївки.
І поспитав у них про їх здоровлє, і каже: Чи здужає панотець ваш старенький, що мовляли? Чи ще жив?
Вони ж кажуть: В доброму здоровї раб твій, отець наш; іще жив. І понахиляли голови, та й уклонились до долївки.
І споглянув очима своїми, і побачив Бенямина, брата свого єдиноматернього, і спитав: Чи се брат ваш найменьший, що про його казали менї? І каже: Бог нехай милує тебе, дитино!
Замішався і зупинивсь Йосиф; поривало бо душу його до брата його, і шукав, де сплакнути; і увійшовши у ложницю, заплакав там.
І вмивши лице, вийшов, перемігся й каже: Подавайте хлїб сїль!
І подано йому окроме, а тим окроме, і Египтянам, що з ним обідали. Не можуть бо Египтяне їсти з Євреями; гидують бо тим Египтяне.
Посїли ж проти його, первенець по родовому праву свойму, а наймолодший по недолїцтву свойму; і дивувались вони один одному.
І посилались їм частки сперед його; більша ж була частина Беняминова над усї частки впятеро. Пили вони й попивали із ним у веселостї.
Голод же оволодів землею.
Сталося ж коли скінчили їсти пшеницю, яку принесли з Єгипту, і їм сказав їх батько: Пішовши, знову купіть нам трохи їсти.
Сказав же йому Юда, кажучи: Свідчачи, засвідчив нам чоловік, кажучи: Не зявіться моєму обличчю, якщо ваш молодший брат не буде з вами.
Якщо ж, отже, відсилаєш нашого брата з нами підемо і купимо тобі їжу.
Якщо же не посилаєш нашого брата з нами, не підемо. Бо чоловік сказав нам, кажучи: Не побачите мого лиця, якщо ваш молодший брат не буде з вами.
Сказав же Ізраїль: Чому ви мені вчинили зло, сказавши чоловікові, що у вас є брат?
Вони ж сказали: Питаючи, випитав нас чоловік і про наш рід, кажучи: Чи ще живе ваш батько? Чи є у вас брат? І сповістили ми йому згідно з цим запитом. Хіба ми знали, що нам скаже: Приведіть вашого брата?
Сказав же Юда до свого батька Ізраїля: Пішли хлопця зі мною, і вставши підемо, щоб ми жили і не померли, і ми, і ти, і наш маєток.
Я ж ручуся за нього, домагайся його з моєї руки, якщо не приведу його до тебе і не поставлю його перед тобою, буду грішним перед тобою всі дні.
Бо якщо б ми не забарилися, вже повернулися б двічі.
Сказав же їм Ізраїль їх батько: Якщо так є, вчиніть це. Візьміть з плодів землі до вашого посуду, і принесіть чоловікові дари, смоли, і меду, ладану, і стакти, і терпентини, і оріхів.
І візьміть подвійні гроші до ваших рук; гроші повернені в ваших мішках поверніть з вами, чи часом це не помилка.
І візьміть вашого брата і, вставши, підіть до чоловіка.
А Бог мій хай дасть вам ласку перед чоловіком, і хай відпустить одного вашого брата і Веніамина. Я ж бо наче став бездітним, став бездітним.
Мужі ж взявши ті дари, і взяли подвійні гроші в свої руки і Веніамина, і вставши, прийшли до Єгипту і стали перед Йосифом.
Побачив же їх Йосиф і свого брата Веніамина, і сказав тому, що над його домом: Введи людей до хати, і заколи скот і приготови, бо зі мною їстимуть люди хліби в полудне.
Зробив же чоловік так як сказав Йосиф, і ввів людей до хати Йосифа.
Побачивши ж люди, що їх введено до хати Йосифа, сказали: Через гроші повернені раніше в наших мішках введено нас, щоб оскаржити нас і нас схопити, щоб взяти нас за рабів і наших ослів.
Приступивши ж до чоловіка, що над домом Йосифа, сказали йому в дверях хати,
кажучи: Благаємо пане, прийшли ми передше купити їжу.
Сталося ж, коли ми прийшли, щоб відпочити і ми відкрили наші мішки, і ось гроші кожного в його мішку. Наші гроші за вагою ми тепер повернули в наших руках
і ми принесли з собою інші гроші, щоб купити їжу. Не знаємо, хто вклав гроші до наших мішків.
Сказав же їм: Мир вам, не бійтеся, ваш Бог і Бог ваших батьків дав вам скарби у ваших мішках, а ваші добрі гроші я маю. І вивів до них Симеона.
І приніс воду, щоб помити їх ноги, і дав паші їх ослам.
Приготовили же дарунки поки не прийде Йосиф в полудне. Бо почули, що там має обідати.
Ввійшов же Йосиф до хати, і принесли йому до хати дари, які мали в своїх руках, і поклонилися йому лицем до землі.
Запитав же їх: Як маєтеся? І сказав їм: Чи ваш старий батько, про якого ви говорили, здоровий? Чи ще живе?
Вони ж сказали: Здоровий твій раб, наш батько, ще живе. І сказав: Благословенний той чоловік перед Богом. І схилившись, поклонилися йому.
Поглянувши ж очима, побачив свого одноматірного брата Веніамина, і сказав: Чи це ваш молодший брат, про якого ви говорили, щоб до мене привести? І сказав: Хай Бог тебе помилує, дитино.
Зворушився же Йосиф бо зворушулося його лоно через його брата, і бажав плакати. Ввійшовши ж до кімнати там заплакав.
І помивши лице, вийшовши, здержався і сказав: Покладіть хліби.
І поклали йому самому і їм самим і єгиптянам, що обідали з ним, самим. Бо єгиптяни не можуть їсти разом хліби з євреями, бо це огида єгиптянам.
Сіли ж перед ним, первородний за своїм старшинством і молодший за своєю молодістю. Здивувалися ж люди кожний до брата свого.
Понесли ж часті від нього до них. А часть Веніамина була дуже великою, понад часті всіх, впятеро (більші) ніж їхні. Попили же і повпивалися з ним.
Голод усилился на земле.
И когда они съели хлеб, который привезли из Египта, тогда отец их сказал им: пойдите опять, купите нам немного пищи.
И сказал ему Иуда, говоря: тот человек решительно объявил нам, сказав: не являйтесь ко мне на лице, если брата вашего не будет с вами.
Если пошлешь с нами брата нашего, то пойдем и купим тебе пищи,
а если не пошлешь, то не пойдем, ибо тот человек сказал нам: не являйтесь ко мне на лице, если брата вашего не будет с вами.
Израиль сказал: для чего вы сделали мне такое зло, сказав тому человеку, что у вас есть еще брат?
Они сказали: расспрашивал тот человек о нас и о родстве нашем, говоря: жив ли еще отец ваш? есть ли у вас брат? Мы и рассказали ему по этим расспросам. Могли ли мы знать, что он скажет: приведите брата вашего?
Иуда же сказал Израилю, отцу своему: отпусти отрока со мною, и мы встанем и пойдем, и живы будем и не умрем и мы, и ты, и дети наши;
я отвечаю за него, из моих рук потребуешь его; если я не приведу его к тебе и не поставлю его пред лицем твоим, то останусь я виновным пред тобою во все дни жизни;
если бы мы не медлили, то уже сходили бы два раза.
Израиль, отец их, сказал им: если так, то вот что сделайте: возьмите с собою плодов земли сей и отнесите в дар тому человеку несколько бальзама и несколько меду, стираксы и ладану, фисташков и миндальных орехов;
возьмите и другое серебро в руки ваши; а серебро, обратно положенное в отверстие мешков ваших, возвратите руками вашими: может быть, это недосмотр;
и брата вашего возьмите и, встав, пойдите опять к человеку тому;
Бог же Всемогущий да даст вам найти милость у человека того, чтобы он отпустил вам и другого брата вашего и Вениамина, а мне если уже быть бездетным, то пусть буду бездетным.
И взяли те люди дары эти, и серебра вдвое взяли в руки свои, и Вениамина, и встали, пошли в Египет и предстали пред лице Иосифа.
Иосиф, увидев между ними Вениамина, сказал начальнику дома своего: введи сих людей в дом и заколи что-нибудь из скота, и приготовь, потому что со мною будут есть эти люди в полдень.
И сделал человек тот, как сказал Иосиф, и ввел человек тот людей сих в дом Иосифов.
И испугались люди эти, что ввели их в дом Иосифов, и сказали: это за серебро, возвращенное прежде в мешки наши, ввели нас, чтобы придраться к нам и напасть на нас, и взять нас в рабство, и ослов наших.
И подошли они к начальнику дома Иосифова, и стали говорить ему у дверей дома,
и сказали: послушай, господин наш, мы приходили уже прежде покупать пищи,
и случилось, что, когда пришли мы на ночлег и открыли мешки наши, - вот серебро каждого в отверстии мешка его, серебро наше по весу его, и мы возвращаем его своими руками;
а для покупки пищи мы принесли другое серебро в руках наших, мы не знаем, кто положил серебро наше в мешки наши.
Он сказал: будьте спокойны, не бойтесь; Бог ваш и Бог отца вашего дал вам клад в мешках ваших; серебро ваше дошло до меня. И привел к ним Симеона.
И ввел тот человек людей сих в дом Иосифов и дал воды, и они омыли ноги свои; и дал корму ослам их.
И они приготовили дары к приходу Иосифа в полдень, ибо слышали, что там будут есть хлеб.
И пришел Иосиф домой; и они принесли ему в дом дары, которые были на руках их, и поклонились ему до земли.
Он спросил их о здоровье и сказал: здоров ли отец ваш старец, о котором вы говорили? жив ли еще он?
Они сказали: здоров раб твой, отец наш; еще жив. И преклонились они и поклонились.
И поднял глаза свои, и увидел Вениамина, брата своего, сына матери своей, и сказал: это брат ваш меньший, о котором вы сказывали мне? И сказал: да будет милость Божия с тобою, сын мой!
И поспешно удалился Иосиф, потому что воскипела любовь к брату его, и он готов был заплакать, и вошел он во внутреннюю комнату и плакал там.
И умыв лице свое, вышел, и скрепился и сказал: подавайте кушанье.
И подали ему особо, и им особо, и Египтянам, обедавшим с ним, особо, ибо Египтяне не могут есть с Евреями, потому что это мерзость для Египтян.
И сели они пред ним, первородный по первородству его, и младший по молодости его, и дивились эти люди друг пред другом.
И посылались им кушанья от него, и доля Вениамина была впятеро больше долей каждого из них. И пили, и довольно пили они с ним.