І коли Яків довідався, що в Єгипті є хліб, каже до своїх синів: "Чого перезираєтесь один з одним?
Я чув, що в Єгипті є хліб. Ідіть туди й купіть там хліба, аби нам жити, а не повмирати."
І вирушили десятеро братів Йосифа купити збіжжя в Єгипті.
Веніямина ж, Йосифового брата, Яків не пустив з його братами, казав бо сам до себе: щоб не сталася з ним, мовляв, якась знегода.
Між іншими, що приходили, прибули й сини Ізраїля, щоб купити хліба, бо голоднеча була в Ханаан-краю.
Краєм же правив Йосиф, він продавав збіжжя всім людям у краї. Прийшли отож Йосифові брати і вклонилися йому лицем до землі.
Побачив Йосиф братів своїх та й пізнав їх, але вдавав, що він чужий їм: говорив з ними шорстко. Спитав їх: "Звідкіля ви?" А вони; "З Ханаан-краю прийшли, купити хліба."
Йосиф пізнав своїх братів, але вони його не впізнали.
І згадав він тоді сни, які йому снились, та й каже до них: "Ви підглядачі! Прийшли ви розвідати, що безборонне в країні."
А вони відрекли: "Ні, владико! Твої раби прийшли харчів купити.
Всі ми сини одного чоловіка, ми люди чесні; раби твої ми, а не підглядачі."
Та він до них: "Ні", каже, "ви прийшли оглянути, що відкрите у країні."
Вони ж відповіли: "Дванадцять нас, твоїх рабів; ми сини одного батька в Ханаан-краю. Найменший тепер з батьком, а одного немає."
А Йосиф до них і каже: "Так воно є, як я сказав вам: ви підглядачі!
Ось тому перевіримо вас: як жив фараон, не вийти вам звідсіля, хіба що прийде сюди ваш найменший брат.
Пошліть одного з вас, нехай він приведе брата, ви ж сидітимете в'язнями у темниці. Так випробуються ваші слова, чи вони правдиві. Як же ні, - жив фараон! - ви підглядачі."
І посадив їх усіх на три дні в темницю.
На третій день, каже до них Йосиф: "От що зробіть, - і залишетеся живими, бо ж я боюся Бога.
Як ви чесні люди, нехай один з вас, братів, зостанеться в'язнем у темниці, а ви йдіть та й везіть вашим родинам хліб, щоб не голодували.
Та приведіть до мене вашого найменшого брата; тоді справдяться ваші слова, й ви не помрете." Вони так і зробили.
Але заговорили вони один до одного: "Направду провинилися ми супроти нашого брата, коли бачили, як боліла душа його, коли він благав ласки в нас, а ми не послухали; тому й найшло на нас це нещастя."
А Рувим відповів їм: "Чи ж я вам не говорив: Не грішіть, кажу, проти дитини! Та ви не послухали. Ось тому й домагається (від нас) його крови."
Вони ж не знали, що Йосиф розуміє їх, бо між ними був перекладач.
А він відвернувся від них і заплакав. Потім обернувся до них, порозмовляв з ними, а тоді взяв з-поміж них Симеона і на їхніх очах звелів його ув'язнити.
По тому наказав Йосиф наповнити їхні лантухи збіжжям і повернути кожному в мішок їхні гроші та й дати їм ще харчів на дорогу. Так і зроблено.
І нав'ючивши своїх ослів збіжжям, відійшли звідти.
Коли ж один (із них) на ночівлі розв'язав свій мішок, щоб всипати ослові корму, побачив свої гроші в мішку зверха;
тож каже він до своїх братів: "Звернули мої гроші, й вони навіть у моєму мішку!" Серце в них охляло, й вони, тремтівши, говорили один до одного: "Що це Бог учинив нам?"
Прибули вони до Якова, свого батька, в Ханаан-край, і оповіли йому все, що спіткало їх, кажучи:
"Промовляв до нас той чоловік, господар цього краю, шорстко та й узяв нас за підглядачів у краю.
Але ми казали йому: Ми чесні люди, ми не підглядачі.
Нас дванадцятеро братів, синів нашого батька; одного нема, а найменший тепер з нашим батьком у Ханаан-краю.
Але той чоловік, господар краю, відповів нам: От по чому я знатиму, що ви чесні: зоставте одного з ваших братів у мене, візьміть для ваших голодних родин збіжжя та й рушайте.
І приведіть вашого найменшого брата до мене; тоді я знатиму, що ви не підглядачі, а чесні люди. Тоді й віддам вам брата вашого, й будете приходити в цей край."
Та коли вони заходилися випорожнювати свої лантухи, аж тут торбинка кожного з грішми була в його мішку. Як же побачили вони й їх батько гаманці з грішми, то налякалися.
Тоді каже до них Яків, їхній батько: "Ви робите мене бездітним. Немає Йосифа й немає Симеона, ще й Веніямина хочете забрати. Все падає на мене!"
Тоді промовив Рувим до свого батька: "Вбий", каже, "двох моїх синів, як не приведу його (Веніямина) назад до тебе! Вручи його мені, і я поверну його назад тобі."
Та той промовив: "Не піде мій син з вами, бож брат його вмер і він сам зостався. Як скоїться й з ним якесь лихо в дорозі, в яку пускаєтесь, то смутком зведете мене, сивоголового, до Шеолу."
А Яків побачив, що в Єгипті є хліб. І сказав Яків до синів своїх: Пощо ви споглядаєте один на одного?
І сказав він: Ось чув я, що в Єгипті є хліб; зійдіть туди, і купіть нам хліба ізвідти, і будемо жити, і не помремо.
І зійшли десятеро Йосипових братів купити збіжжя з Єгипту.
А Веніямина, Йосипового брата, Яків не послав із братами його, бо сказав: Щоб не спіткало його яке нещастя!
І прибули Ізраїлеві сини купити хліба разом з іншими, що приходили, бо був голод у Краї ханаанськім.
А Йосип він володар над тим краєм, він продавав хліб усьому народові тієї землі. І прибули Йосипові брати, та й уклонилися йому обличчям до землі.
І побачив Йосип братів своїх, і пізнав їх, та не дав пізнати себе. І говорив із ними суворо, і промовив до них: Звідкіля прибули ви? А вони відказали: З ханаанського Краю купити їжі.
І пізнав Йосип братів своїх, а вони не впізнали його.
І згадав Йосип сни, що про них йому снились були. І сказав він до них: Ви шпигуни! Ви прибули підглянути слабі місця цієї землі.
А вони відказали йому: Ні, пане мій, а раби твої прибули купити їжі.
Ми всі сини одного чоловіка, ми правдиві. Раби твої не були шпигунами!
Він же промовив до них: Ні, бо ви прийшли підглянути слабі місця цієї землі!
А вони відказали: Дванадцятеро твоїх рабів брати ми, сини одного чоловіка в ханаанському Краї. А наймолодший тепер із батьком нашим, а одного нема.
І промовив їм Йосип: Оце те, що я сказав був до вас, говорячи: Ви шпигуни.
Оцим ви будете випробувані: Клянуся життям фараоновим, що ви не вийдете звідси, якщо не прийде сюди наймолодший ваш брат!
Пошліть з-поміж себе одного, і нехай візьме вашого брата, а ви будете ув'язнені. І слова ваші будуть піддані пробі, чи правда з вами; а коли ні, клянуся життям фараоновим, що ви шпигуни!
І він забрав їх під варту на три дні.
А третього дня Йосип промовив до них: Зробіть це і живіть. Я Бога боюся,
якщо ви правдиві. Один брат ваш буде ув'язнений в домі вашої варти, а ви йдіть, принесіть хліба для заспокоєння голоду ваших домів.
А свого наймолодшого брата приведіть до мене, і будуть потверджені ваші слова, а ви не повмираєте. І вони зробили так.
І говорили вони один одному: Справді, винні ми за нашого брата, бо ми бачили недолю душі його, коли він благав нас, а ми не послухали... Тому то прийшло це нещастя на нас!
І відповів їм Рувим, говорячи: Чи не говорив я вам, кажучи: Не грішіть проти хлопця, та ви не послухали. А оце й кров його жадається...
А вони не знали, що Йосип їх розуміє, бо був поміж ними перекладач.
А він відвернувся від них та й заплакав... І вернувся до них, і говорив із ними. І взяв від них Симеона, та й зв'язав його на їхніх очах.
А Йосип наказав, щоб наповнили їхні мішки збіжжям, а срібло їхнє вернули кожному до його мішка, і дали їм поживи на дорогу. І їм зроблено так.
І понесли вони хліб свій на ослах своїх, і пішли звідти.
І відкрив один мішка свого, щоб ослові своєму дати паші на нічлігу, та й побачив срібло своє, а воно ось в отворі мішка його!
І сказав він братам своїм: Повернене срібло моє, і ось воно в мішку моїм! І завмерло їм серце, і вони затремтіли, говорячи один до одного: Що це Бог нам зробив?
І прибули вони до Якова, батька свого, до Краю ханаанського, і розповіли йому все, що їх спіткало було, говорячи:
Той муж, пан того краю, говорив із нами суворо, і прийняв був нас як шпигунів того краю.
А ми сказали йому: Ми правдиві, не були ми шпигунами!
Ми дванадцятеро братів, сини нашого батька. Одного нема, а наймолодший тепер з нашим батьком у ханаанському Краї.
І сказав до нас муж той, пан того краю: З того пізнаю, що правдиві ви, зоставте зо мною одного вашого брата, а на голод домів ваших візьміть хліб та й ідіть.
І приведіть до мене брата вашого найменшого, і буду я знати, що ви не шпигуни, що ви правдиві. Тоді віддам вам вашого брата, і ви можете переходити цей край для купівлі.
І сталося, вони випорожнювали мішки свої, а ось у кожного вузлик срібла його в його мішку! І побачили вузлики срібла свого, вони та їх батько, і полякались...
І сказав до них Яків, їх батько: Ви позбавили мене дітей, Йосипа нема, і Симеона нема, а тепер Веніямина заберете? Усе те на мене!
І промовив Рувим до батька свого, кажучи: Двох синів моїх уб'єш, коли не приведу його до тебе! Дай же його на руку мою, а я поверну його до тебе.
А той відказав: Не зійде з вами мій син, бо брат його вмер, а він сам позостався... А трапиться йому нещастя в дорозі, якою підете, то в смутку зведете мою сивину до шеолу!...
Бачивши ж Яков, що є на продаж хлїб у Египтї, каже синам своїм: Чого позираєте один на одного?
Я ж чув, що є хлїб в Египтї. Рушайте туди, та купіте таменьки хлїба, щоб нам жити, не повмірати.
Рушило браттє Йосифове, десятеро братів, куповати хлїба, в Египет:
Бенямина ж, брата Йосифового, не відпустив Яков із браттєм його, каже бо: Коли б не сталась йому в дорозї пригода!
Поприходили ж синове Яковові куповати хлїба з приходнїми, була бо голоднеча в Канаан землї.
Йосиф же правив землею; він і продавав усїм землянам. Поприходивши ж брати Йосифові вклонились йому лицем до землї.
Побачивши Йосиф браттє своє впізнав, та почужив їх, і говорив до них жорстоко, і каже їм: Звідкіля прийшли? Вони ж кажуть: Із Канаан землї, купити хлїба.
Упізнав же Йосиф браттє своє, вони ж не впізнали його.
І спогадав Йосиф сни свої, що снились про їх, і каже їм: Ви пронири! Прийшли вишпіонувати проходи в землї сій.
Вони ж кажуть: Нї, пане добродію! раби твої прибули купити харчі собі!
Всї ми синове одного чоловіка, вірняки. Раби твої, не підглядники.
Каже ж їм: Нї! Перевідати прийшли проходи в землю сю.
Вони ж кажуть: Дванайцятеро нас братів, рабів твоїх, у Канаан землї. Меньший тепереньки з отцем нашим, а одного немає.
Каже ж їм Йосиф: Се ж воно й є те, що я сказав вам: ви пронири.
Ось чим оправдитесь: Бодай так був жив Фараон! Не вийдете звідсї, коли брат ваш меньший не прийде сюди.
Пошлїть одного зміж вас, і нехай приведе брата вашого; а вас держати муть у вязницї, докіль справдяться ваші слова: чи в вас є правда, чи нї. Як же нї, бодай так був жив Фараон, ви пронири.
І віддав їх під варту на три днї.
Каже ж їм третього дня: От що вчинїте, так останетесь живі; бо я собі людина богобоязлива.
Коли ви певняки, нехай один з між братів седить у неволї, де вас вартують, а ви йдїть, вистачити хлїб вашій семї, в вашу господу.
А брата вашого меньшого приведїте до мене, так і правдиві будуть ваші слова, і не загинете. І вчинили так.
І каже одно одному: Ой справдї ми провинили братові нашому тим, що занедбали скорботу душі його, як благав нас, та й не послухали! Тим прийшла на нас така печаль.
Відказуючи ж Рубен, каже їм: Хиба ж я не казав вам: Не согрішайте на дитинї! Та не послухали. Оце кров його жадається від нас.
Вони ж не відали, що їх розуміє Йосиф; бо промовляв до них через товкмача.
Та й одвернувшись од них, сплакав Йосиф, і прийшовши знов до них розмовляв із ними та, взявши Симеона від них, звязав його перед віччу в них.
Повелїв же Йосиф понасипати торби їх пашнею, та й вернути кожному гроші в його торбину, та й обмислити їх живностю на дорогу. І сталось так.
І навючивши пашню на осли свої, рушили звідти.
Розвязавши один торбину свою, щоб усипати оброку ослам своїм на попасї, побачив гроші свої; бо вони були зверху, в устї мішковому.
І каже браттю свойму: вернено менї гроші; ось вони в торбі моїй. І охляло серце в їх, і поторопіли, говорючи одно одному: Що се вдїяв нам Бог?
І прийшли до Якова, отця свого, в Канаан землю, і оповідали все, що сталось їм, і казали:
Промовляв до нас господар землї тієї жорстоко, і вважав нас за розглядників його землї.
Ми ж йому казали: Певняки ми, не розглядники.
Дванайцятеро братів нас синів отецьких; одного нема, меньший же з панотцем нашим тепереньки в Канаан землї.
Каже ж нам господар землї тієї: От із чого я взнаю, що ви певняки. Брата одного покиньте в мене, і забирайте куплений хлїб, задля голоду в домівцї вашій, та й рушайте.
І приведїте до мене брата вашого меньшого; тодї знати му, що не розглядники ви а вірняки. І брата вашого тодї оддам вам, і можете орудувати в нашій землї.
І сталось, як спорожняли торби свої, диво, узлик із грошима в кожного в торбі його. І бачивши узлики грошей своїх, і самі і їх отець полякались.
Каже ж їм Яков, отець їх: Зробили ви мене бездїтним. Нема Йосифа, нема й Симеона; чи то ж і Бенямина візьмете? Це все на мене!
Каже ж Рубен отцеві свойму: Убий два сини мої, коли не приведу його до тебе. Приручи його менї; я приведу його до тебе.
Він же рече: Не пійде син мій з вами; бо його брат умер, а сей один остався. Як станеться йому пригода в дорозї, що верстаєте, дак зведете смутком моє сиве волосє в землю на той сьвіт.
Побачивши ж Яків, що купно є в Єгипті, сказав своїм синам: Чому ви недбалі?
Ось я почув, що є пшениця в Єгипті. Підіть туди і купіть нам трохи їжі, щоб ми жили і не померли.
І десять братів Йосифа пішли купити пшениці з Єгипту.
Веніамина ж, брата Йосифа, не післав з його братами. Бо сказав: Щоб часом не сталося йому зло.
Прийшли ж сини ізраїля купити з тими, що приходили. Бо був голод в Ханаанській землі.
Йосиф же був володарем землі, він продавав всьому народові землі. Прийшовши ж, брати Йосифа поклонилися йому лицем до землі.
Побачивши ж Йосиф своїх братів впізнав, і відсторонювався від них і говорив їм жорстоке. І сказав їм: Звідки ви прийшли? Вони ж сказали: З ханаанської землі, щоб купити їжу.
Пізнав же Йосиф своїх братів, вони ж його не пізнали.
І пригадав Йосиф сон, якого він побачив, і сказав їм: Ви розвідчики, ви прийшли розвідати дороги краю.
Вони ж сказали: Ні пане; ми, твої раби, прийшли купити їжу.
Всі ми є сини одного чоловіка; ми мирні, твої раби не розвідники.
Сказав же їм: Ні, але ви прийшли, щоб побачити дороги землі.
Вони ж сказали: Ми, твої раби, є дванадцять братів в ханаанській землі, і ось молодший сьогодні з нашим батьком, другого ж немає.
Сказав же їм Йосиф: Це те, що я вам сказав, кажучи, що: Ви розвідники;
цим обявилися ви, так здоровя Фараона, не вийдете звідси, якщо ваш молодший брат не прийде сюди.
Пішліть одного з вас, і візьміть вашого брата, ви ж чекайте доки явними не стануть ваші слова, чи кажете правду чи ні. Якщо ж ні, то здоровя Фараона, то ви розвідники.
І вкинув їх до вязниці на три дні.
Сказав же їм третого дня: Це вчините і житимете, бо я боюся Бога.
Якщо ви є мирними, один ваш брат хай буде задержаний в вязниці, ви ж ідіть і занесіть вашу куплену пшеницю,
і вашого молодшого брата приведіть до мене, і ваші слова викажуться вірними. Якщо ж ні, умрете. Зробили же так.
І сказав кожний до свого брата: Так бо ми є в грісі задля нашого брата, бо не зважали ми на біль його душі, коли благав нас, і ми його не вислухали. Задля цього найшов на нас цей смуток.
Відповівши ж, Рувим сказав їм: Чи не сказав я вам, кажучи: Не робіть зла дитині. І ви не послухали мене. І ось домагаються його крови.
Вони ж не знали, що Йосиф слухає, бо між ними був перекладач.
А відвернувшись від них, Йосиф заплакав. І знову повернувся до них і заговорив до них. І взяв від них Симеона і звязав його перед ними.
Наказав же Йосиф наповнити їх посуд пшеницею, і віддати кожному гроші до його мішка, і дати їм поживу на дорогу. І сталося з ними так.
І поклавши пшеницю на своїх ослів відійшли звідти.
Розвязавши ж один свій мішок, щоб дати поживи ослам, де спинилися, побачив вузол своїх грошей, і був при отворі мішка.
І сказав своїм братам: Повернено мені гроші, і ось вони в моїм мішку. І жахнулося їх серце, і злякалися, кажучи один до одного: Що це нам Бог зробив?
Прийшли ж до свого батька Якова, до Ханаанської землі, і звістили йому все, що трапилося їм, кажучи:
Заговорив до нас жорстоко чоловік, пан землі, і вкинув нас до вязниці, як розвідчиків землі.
Ми ж йому сказали: Ми мирні, ми не розвідчики;
нас є дванадцять братів, сини нашого батька. Одного немає, а найменший сьогодні з нашим батьком в ханаанській землі.
Сказав же нам чоловік, пан землі: З цього пізнаю, що ви мирні. Одного брата оставте тут зі мною, а, взявши куплену пшеницю, підіть до вашого дому,
і приведіть вашого молодшого брата до мене, і пізнаю, що ви не розвідники, але, що ви мирні, і віддам вам вашого брата і купуватимете в землі.
Сталося ж, коли вони спорожнили свої мішки і вузол з грішми кожного був в його мішку. І побачили вузли з своми грішми, вони і їх батько, і перелякалися.
Сказав же їм Яків їх батько: Мене зробили ви бездітним. Йосифа немає, Симеона немає, і візьмете Веніямина. На мене це все впало.
Рувим же сказав свому батькові, кажучи: Убий моїх двох синів, якщо не приведу його до тебе. Дай його мені в руки і я його приведу до тебе.
Він же сказав: Мій син не піде з вами, бо його брат помер і він сам один остався. І йому трапиться зло в дорозі, якою лиш підете, і зведете мою старість зі смутком до аду.
И узнал Иаков, что в Египте есть хлеб, и сказал Иаков сыновьям своим: что вы смотрите?
И сказал: вот, я слышал, что есть хлеб в Египте; пойдите туда и купите нам оттуда хлеба, чтобы нам жить и не умереть.
Десять братьев Иосифовых пошли купить хлеба в Египте,
а Вениамина, брата Иосифова, не послал Иаков с братьями его, ибо сказал: не случилось бы с ним беды.
И пришли сыны Израилевы покупать хлеб, вместе с другими пришедшими, ибо в земле Ханаанской был голод.
Иосиф же был начальником в земле той; он и продавал хлеб всему народу земли. Братья Иосифа пришли и поклонились ему лицем до земли.
И увидел Иосиф братьев своих и узнал их; но показал, будто не знает их, и говорил с ними сурово и сказал им: откуда вы пришли? Они сказали: из земли Ханаанской, купить пищи.
Иосиф узнал братьев своих, но они не узнали его.
И вспомнил Иосиф сны, которые снились ему о них; и сказал им: вы соглядатаи, вы пришли высмотреть наготу земли сей.
Они сказали ему: нет, господин наш; рабы твои пришли купить пищи;
мы все дети одного человека; мы люди честные; рабы твои не бывали соглядатаями.
Он сказал им: нет, вы пришли высмотреть наготу земли сей.
Они сказали: нас, рабов твоих, двенадцать братьев; мы сыновья одного человека в земле Ханаанской, и вот, меньший теперь с отцом нашим, а одного не стало.
И сказал им Иосиф: это самое я и говорил вам, сказав: вы соглядатаи;
вот как вы будете испытаны: клянусь жизнью фараона, вы не выйдете отсюда, если не придет сюда меньший брат ваш;
пошлите одного из вас, и пусть он приведет брата вашего, а вы будете задержаны; и откроется, правда ли у вас; и если нет, то клянусь жизнью фараона, что вы соглядатаи.
И отдал их под стражу на три дня.
И сказал им Иосиф в третий день: вот что сделайте, и останетесь живы, ибо я боюсь Бога:
если вы люди честные, то один брат из вас пусть содержится в доме, где вы заключены; а вы пойдите, отвезите хлеб, ради голода семейств ваших;
брата же вашего меньшого приведите ко мне, чтобы оправдались слова ваши и чтобы не умереть вам. Так они и сделали.
И говорили они друг другу: точно мы наказываемся за грех против брата нашего; мы видели страдание души его, когда он умолял нас, но не послушали; за то и постигло нас горе сие.
Рувим отвечал им и сказал: не говорил ли я вам: не грешите против отрока? но вы не послушались; вот, кровь его взыскивается.
А того не знали они, что Иосиф понимает; ибо между ними был переводчик.
И отошел от них, и заплакал. И возвратился к ним, и говорил с ними, и, взяв из них Симеона, связал его пред глазами их.
И приказал Иосиф наполнить мешки их хлебом, а серебро их возвратить каждому в мешок его, и дать им запасов на дорогу. Так и сделано с ними.
Они положили хлеб свой на ослов своих, и пошли оттуда.
И открыл один из них мешок свой, чтобы дать корму ослу своему на ночлеге, и увидел серебро свое в отверстии мешка его,
и сказал своим братьям: серебро мое возвращено; вот оно в мешке у меня. И смутилось сердце их, и они с трепетом друг другу говорили: что это Бог сделал с нами?
И пришли к Иакову, отцу своему, в землю Ханаанскую и рассказали ему все случившееся с ними, говоря:
начальствующий над тою землею говорил с нами сурово и принял нас за соглядатаев земли той.
И сказали мы ему: мы люди честные; мы не бывали соглядатаями;
нас двенадцать братьев, сыновей у отца нашего; одного не стало, а меньший теперь с отцом нашим в земле Ханаанской.
И сказал нам начальствующий над тою землею: вот как узнаю я, честные ли вы люди: оставьте у меня одного брата из вас, а вы возьмите хлеб ради голода семейств ваших и пойдите,
и приведите ко мне меньшого брата вашего; и узнаю я, что вы не соглядатаи, но люди честные; отдам вам брата вашего, и вы можете промышлять в этой земле.
Когда же они опорожняли мешки свои, вот, у каждого узел серебра его в мешке его. И увидели они узлы серебра своего, они и отец их, и испугались.
И сказал им Иаков, отец их: вы лишили меня детей: Иосифа нет, и Симеона нет, и Вениамина взять хотите, - все это на меня!
И сказал Рувим отцу своему, говоря: убей двух моих сыновей, если я не приведу его к тебе; отдай его на мои руки; я возвращу его тебе.
Он сказал: не пойдет сын мой с вами; потому что брат его умер, и он один остался; если случится с ним несчастье на пути, в который вы пойдете, то сведете вы седину мою с печалью во гроб.