Два роки по тому приснився й фараонові сон: стоїть він ніби над Нілом.
А тут із Нілу виходять семеро корів, гарних на вид і ситих, та й пасуться в очеретах.
Та ось і других сім корів, поганих на вид і худих, виходять за ними з Нілу та й стоять на березі Нілу.
І пожерли корови, погані з виду й худі, сім корів гарних на вид і ситих. І фараон прокинувся.
Але заснув він і сниться йому знов: оце сім колосків, повних й гарних, вилонюються з одного стебла.
А потому сім інших колосків, тоненьких, висушених східнім вітром, виростають за ними.
І поглинули тоненькі колоски сім колосків повних і гарних. Та й прокинувся фараон, - а це ж тільки сон.
Але вранці стривожився його дух. Тим то послав він скликати всіх єгипетських віщунів та й усіх мудреців, і оповів їм фараон свої сни, але ніхто не міг їх розгадати фараонові.
Тоді головний підчаший озвався до фараона, кажучи: "Нині визнаю я свою вину.
Фараон розгнівався був на своїх слуг, то й віддав мене до ув'язнення у дім начальника варти, мене і головного пекаря.
І снився нам, мені та й йому, тієї самої ночі сон, а снилось нам кожному відповідно до його сну.
Був же там з нами хлопець єврей, слуга начальника варти. От ми й оповіли йому наші сни, й він нам пояснив їх, пояснив кожному відповідно до його сну.
І точнісінько, як він нам пояснив, так і справдилося: мене повернено на моє місце, а того повісили."
Тоді фараон послав покликати Йосифа, і його притьмом вивели з темниці. Поголив він свою бороду, змінив одежу і прийшов до фараона.
І каже фараон до Йосифа: "Снив я сон, та немає такого, хто б його розгадав. Про тебе ж я чув, кажуть, що коли почуєш якийсь сон, то знаєш його розгадати."
На те відрік Йосиф фараонові: "Не я, а Бог дасть фараонові одвіт прихильний."
Отож і заговорив фараон до Йосифа: "Снилось мені, що я стою на березі Нілу.
Аж ось виходять з Нілу сім корів, ситих і гарних, та й пасуться в комиші.
Але за ними виходять сім інших корів, марних, на вид вельми поганих і худих на тілі; таких поганющих не бачив я в усій країні Єгипетській.
І ті худі та погані корови пожерли перших сім товстих.
Та хоч вони їх і пожерли, а й знаку не було, що вони їх пожерли: вигляд мали вони поганий, як і раніше. Тут я і прокинувся.
А потім уві сні я бачив, як сім колосків вилонюються з одного стебла, дебелих і добрих.
Та ось сім інших колосків, сухих, тонких, спалених східнім вітром, виростають за ними.
І поглинули тоненькі колоски сім колосків добрих. Я оповів це віщунам, але немає такого, хто б мені його вияснив."
Тож і каже Йосиф фараонові: "Сон фараона єдиний. Бог дав знати фараонові, що буде чинити.
Сім тучних корів - це сім років, і сім колосків добрих - це теж сім років. Це один сон.
А сім корів худих та поганих, що вийшли за ними, - це сім років, так само й сім колосків порожніх, спалених східнім вітром; настане сім років голодних.
Воно й є те, що я сказав фараонові: Бог показав фараонові, що буде він чинити.
Ось приходить сім років великого достатку в цілій Єгипетській країні,
але після них настане сім років голодних, і забудеться тучність Єгипетської країни: голод виснажить увесь край.
Ніхто не знатиме достатку в країні через той голод, що настане потім, тяжкий бо буде вельми.
А сон фараонові приснився аж двічі тому, що вирішено це від Бога, і Бог скоро виконає це.
Отож нехай фараон підшукає собі чоловіка второпного й розумного та й поставить його над Єгипетською країною.
Нехай фараон настановить правителів над країною, і вони відберуть п'ятину з Єгипетського краю за сім урожайних років;
нехай вони збирають усі харчі в тих сімох тучних роках, які настануть, і нехай зсипають збіжжя під оруду фараона, і тим запровадять хлібозаготівлю по містах та й будуть берегти її.
Ті харчі стануть запасом для країни на сім голодних років, які навідають Єгипетський край, щоб так країна не вигинула від голоду."
Сподобалось це слово фараонові й усім слугам,
та й промовив фараон до своїх слуг: "Чи ж знайдемо ми такого чоловіка, як оцей, щоб дух Божий жив у ньому?"
А до Йосифа фараон сказав: "Бог дав тобі знати все те, тим то й немає іншого такого кмітливого та розумного, як ти.
Ти будеш над моїм домом, і твоє слово слухатиме ввесь мій народ; тільки престолом буду я від тебе більший."
Тоді фараон сказав до Йосифа: "Гляди ж, настановляю тебе над усією країною Єгипетською."
І знявши фараон з руки своєї перстень із печаткою, настромив його Йосифові на руку, вдягнув його в шати вісонові, вклав золотий ланцюг йому на шию
і повелів йому їхати в другій після своєї колісниці, а перед ним вигукувано: "Аврех!" Отож поставив його над усім краєм Єгипту.
Тоді промовив ще фараон до Йосифа: "Я - фараон, але без тебе ніхто не підведе ні руки, ні ноги в усій країні Єгипетській."
І дав фараон Йосифові ім'я Цефенат-Панеах, а за жінку дав йому Аснат, дочку Потіфера, священика з Ону. І вибрався Йосиф по Єгипетській землі.
Було ж Йосифові тридцять років, як він станув перед фараоном, єгипетським царем. І вийшов Йосиф від фараона і пройшов усю Єгипетську країну.
Земля родила наче пригорщами за сім урожайних років.
А він збирав усякі харчі за тих сім щедрих років, які були в Єгипетськім краї, і складав харчі по містах, купчивши в кожному місті врожай з поля, що було навкруги нього.
І нагромадив Йосиф збіжжя, як морського піску, і то таку велику силу, що перестав лічити, бо безліч його було.
Перед тим же, заки настав голодний рік, народилося в Йосифа двоє синів, що їх уродила йому Аснат, дочка Потіфера, священика з Ону.
Йосиф назвав первородного ім'ям Менаше (Манассія), бо- мовляв, Бог дав мені забути всю мою недолю і ввесь дім батька мого.
А другому дав він ім'я Ефраїм, бо - мовляв, Бог зробив мене плодовитим у землі горя мого.
Коли ж минуло сім років достатку, що був в Єгипетській країні,
і почали наставати сім голодних років, як це передсказав був Йосиф, голод запанував по всіх краях, але в цілій Єгипетській країні був хліб.
Якже зголодніла вся Єгипетська країна, і люди закричали до фараона за хлібом, то фараон казав до єгиптян: "Ідіть до Йосифа та й чиніть, що він вам скаже!"
А голод був по всій землі. Тоді Йосиф відчинив усі засіки і продавав хліб єгиптянам, бо голод міцнішав у Єгипетськім краю.
І кинулися зо всіх земель люди до Йосифа купувати збіжжя, бо голод лютував по всій землі.
І сталося по закінченні двох літ часу, і сниться фараонові, ось він стоїть над Річкою.
І ось виходять із Річки семеро корів гарного вигляду й ситого тіла, і паслися на лузі.
А ось виходять із Річки за ними семеро корів інших, бридкі виглядом і худі тілом. І вони стали при тих коровах на березі Річки.
І корови бридкі виглядом і худі тілом поз'їдали сім корів гарних виглядом і ситих. І прокинувся фараон.
І знову заснув він. І снилося йому вдруге, аж ось сходять на однім стеблі семеро колосків здорових та добрих.
А ось виростає за ними семеро колосків тонких та спалених східнім вітром.
І проковтнули ті тонкі колоски сім колосків здорових та повних. І прокинувся фараон, а то був сон.
І сталося рано, і занепокоївся дух його. І послав він, і поскликав усіх ворожбитів Єгипту та всіх мудреців його. І фараон розповів їм свій сон, та ніхто не міг відгадати їх фараонові.
І говорив начальник чашників з фараоном, кажучи: Я сьогодні згадую гріхи свої.
Розгнівався був фараон на рабів своїх, і вмістив мене під варту дому начальника царської сторожі, мене й начальника пекарів.
І однієї ночі снився нам сон, мені та йому, кожному снився сон за своїм значенням.
А там з нами був єврейський юнак, раб начальника царської сторожі. І ми розповіли йому, а він відгадав нам наші сни, кожному за сном його відгадав.
І сталося, як він відгадав нам, так і трапилося: мене ти вернув на становище моє, а того повісив.
І послав фараон, і покликав Йосипа, і його сквапно вивели з в'язниці. І оголився, і змінив одежу свою, і він прибув до фараона.
І промовив фараон до Йосипа: Снився мені сон, та нема, хто б відгадав його. А я чув про тебе таке: ти вислухуєш сон, щоб відгадати його.
А Йосип сказав до фараона, говорячи: Не я, Бог дасть у відповідь мир фараонові.
І сказав фараон до Йосипа: Бачив я в сні своїм ось я стою на березі Річки.
І ось виходять із Річки семеро корів ситих тілом і гарних виглядом. І вони паслися на лузі.
А ось виходять за ними семеро корів інші, бідні та дуже бридкі виглядом і худі тілом. Таких бридких, як вони, я не бачив у всьому краї єгипетському.
І корови худі та бридкі поз'їдали сім корів перших ситих.
І ввійшли вони до черева їхнього, та не було знати, що ввійшли вони до черева їхнього, і вигляд їх був лихий, як на початку. І я прокинувся.
І побачив я в сні своїм знов, аж ось сходять на однім стеблі семеро колосків повних та добрих.
А ось виростає за ними семеро колосків худих, тонких, спалених східнім вітром.
І проковтнули ті тонкі колоски сім колосків добрих. І розповів я те ворожбитам, та не було, хто б мені роз'яснив.
І сказав Йосип до фараона: Сон фараонів один він. Що Бог робить, те Він звістив фараонові.
Семеро корів добрих то сім літ, і семеро колосків добрих сім літ вони. А сон один він.
А сім корів худих і бридких, що вийшли за ними, сім літ вони, і сім колосків порожніх і спалених східнім вітром то будуть сім літ голодних.
Оце та річ, що я сказав був фараонові: Що Бог робить, те Він показав фараонові.
Ось приходять сім літ, великий достаток у всім краї єгипетськім.
А по них настануть сім літ голодних, і буде забутий увесь той достаток в єгипетській землі, і голод винищить край.
І не буде видно того достатку в краї через той голод, що настане потім, бо він буде дуже тяжкий.
А що сон повторився фараонові двічі, це значить, що справа ця постановлена від Бога, і Бог незабаром виконає її.
А тепер нехай фараон наздрить чоловіка розумного й мудрого, і нехай поставить його над єгипетською землею.
Нехай учинить фараон, і нехай призначить урядників над краєм, і нехай за сім літ достатку збирає п'ятину врожаю єгипетської землі.
І нехай вони позбирають усю їжу тих добрих років, що приходять, і нехай вони позбирають збіжжя під руку фараонову, на їжу по містах, і нехай бережуть.
І буде та їжа на запас для краю на сім літ голодних, що настануть в єгипетській землі, і край не буде знищений голодом.
І була ця річ добра в очах фараона та в очах усіх його рабів.
І сказав фараон своїм рабам: Чи знайдеться чоловік, як оцей, що Дух Божий у нім?
І сказав фараон Йосипові: Що Бог відкрив тобі це все, то немає такого розумного й мудрого, як ти.
Ти будеш над домом моїм, а слів твоїх уст буде слухатися ввесь народ мій. Тільки троном я буду вищий від тебе.
І сказав фараон Йосипові: Дивись, я поставив тебе над усім краєм єгипетським.
І зняв фараон персня свого з своєї руки, та й дав його на руку Йосипову, і зодягнув його в одежу віссонну, а на шию йому повісив золотого ланцюга.
І зробив, що він їздив його другим повозом, і кричали перед обличчям його: Кланяйтеся! І поставив його над усім єгипетським краєм.
І сказав фараон Йосипові: Я фараон, а без тебе ніхто не підійме своєї руки та своєї ноги в усім краї єгипетськім.
І назвав фараон ім'я Йосипові: Цофнат-Панеах, і дав йому за жінку Оснату, дочку Поті-Фера, жерця Ону. І Йосип піднявся над єгипетським краєм.
А Йосип був віку тридцяти літ, коли він став перед лицем фараона, царя єгипетського. І пішов Йосип від лиця фараонового, і перейшов через увесь єгипетський край.
А земля в сім літ достатку родила на повні жмені.
І зібрав він усю їжу семи літ, що була в єгипетськім краї, і вмістив їжу по містах: їжу поля міста, що навколо нього, вмістив у ньому.
І зібрав Йосип збіжжя дуже багато, як морський пісок, аж перестав рахувати, бо не було вже числа.
А Йосипові, поки прийшов рік голодний, уродилися два сини, що вродила йому Осната, дочка Поті-Фера, жерця Ону.
І назвав Йосип ім'я перворідному: Манасія, бо Бог зробив мені, що я забув усе своє терпіння та ввесь дім мого батька.
А ймення другому назвав: Єфрем, бо розмножив мене Бог у краї недолі моєї.
І скінчилися сім літ достатку, що були в єгипетськім краї.
І зачали наступати сім літ голодні, як сказав був Йосип. І був голод по всіх краях, а в усім єгипетськім краї був хліб.
Але виголоднів увесь єгипетський край, а народ став кричати до фараона про хліб. І сказав фараон усьому Єгиптові: Ідіть до Йосипа. Що він вам скаже, те робіть.
І був той голод на всій поверхні землі. І відчинив Йосип усе, що було в них, і продавав поживу Єгиптові. А голод зміцнявся в єгипетськім краї.
І прибували зо всієї землі до Йосипа купити поживи, бо голод зміцнявся по всій землі.
Сталося ж у концї двох повних лїт, Фараон бачив сон. Бачся, стояв він при ріцї.
І се, нїби з річки, вийшло семеро корів гарних і ситих, та й пасуться в лузї.
Аж ось і других семеро корів вийшло поганих на вид і худих, да й стоять коло тих корів на річному березї.
І пожерли семеро корови погані сїмох корів гарних і ситих. І прокинувсь Фараон.
І заснув, і снилось йому в друге: бачся семеро колосків жита виходило з одного стебла, товстих і повних.
А ж ось других семеро колосків, тоненьких і висушених східним вітром, виросло за ними.
І пожерли семеро колоски тоненькі і вітром спалені семеро колосків товстих та повних. Прокинеться ж Фараон, аж то сон.
І сталось уранцї, стрівожився дух його, і пославши скликав усїх віщунів Египецьких і всїх мудрагелїв тамошнїх. І росказав їм Фараон сон свій, та й не було нїкого, щоб умів його витолкувати Фараонові.
Озветься ж дука винарський до Фараона: Мушу спогадати кривду мою.
Розгнївився Фараон на раби свої та й укинув нас у темницю в дому гетьмана вартовницького, мене та дуку пекарського.
І бачили ми сон обидва тієї ночі, я й він, кожному проти иншого снилось.
Був же там із нами молодик Єврей, раб гетьманський вартовницький; і росказали ми йому, і виложив нам наші сни, кожному виложив сон його.
Сталося ж, як виложив нам, так і справдилось: мене вернено на моє дуківство, а того повішено.
Пославши ж Фараон, прикликав Йосифа. І виведено його негайно з хурдиги. І остригся він і перемінив одїж на собі, і прийшов до Фараона.
Каже ж Фараон Йосифові: Бачив я сон, а хто б витолкував, такого нема; я ж чув про тебе, кажуть, що, чувши сни, вмієш толкувати.
Відказуючи ж Фараонові Йосиф каже: Не я, нї! Бог дасть Фараонові відповідь упокійну.
Каже ж Фараон Йосифові: Снилось менї: бачся, стою на березї річному.
Аж се - із ріки вийшло семеро корів гарних і ситих, та й пасуться в лузї.
Аж се - других семеро вийшло слїдом за ними, сухі і дуже погані видом і худі тїлом такі, що й не бачив я по всїй землї Египецькій.
І пожерли семеро корови погані сїмох корів ситих.
І як вони пожерли їх, не знати було, що вони ввійшли в утробу їх, і вид їх був такий самий, як і перш. Прокинувся я та й знов заснув.
І бачив я вві снї мойму, неначе семеро колосків виросло з одного стебла повних і добрих.
Другі ж семеро колосків тоненьких і спалених вітром виросли слїдом за ними.
І пожерли семеро засохлі колоски і спалені вітром сїмох колосків добрих і повних. І росказав я віщунам, та не було нїкого, щоб менї те з'ясувати.
І каже Йосиф Фараонові: Сон Фараонів один: що Бог творити ме, показав Фараонові.
Семеро коров гарних - сїм років, і семеро колосся доброго - сїм років; сон один.
І семеро коров худих і поганих, що вийшло за ними, сїм років, і семеро порожних колосків, спалених східним вітром, се буде сїм років голодних.
Оце воно, що я сказав Фараонові: Що хоче Бог творити, він показав Фараонові.
Дивись, оце настануть сїм лїт великого врожаю по всїй Египецькій землї.
Прийде ж і сїм лїт голодних за ними; і забудуть про наддостаток в Египецькій землї, і погубить землю сю голоднеча.
І не знати муть уроджаю в землї сїй від голоднечі тієї, що йде за ним; тяжка бо буде вельми.
Приснився ж сон Фараонові двічі про те, що се постане від Бога, і незабаром приведе Бог се в дїло.
Тим нехай Фараон вигледить чоловіка мудрого й зугадного, та й поставить його над Египецькою землею.
Нехай се вчинить Фараон і поставить доглядника по землї, і нехай одбирає пятину в Египецькій землї у сїм роках уроджайних.
І нехай громадять усяку харч за сїм добрих лїт, що настають, і нехай ссипають пшеницю під руку Фараонові, і нехай харчі приховують по городах.
І буде харч прихована про запас землї на сїм років голодних, що настануть у землї Египецькій, щоб земля не погибла в голоднечу.
Угодно ж се було в очу Фараонові і в очу всїх дворян його.
І каже Фараон дворянам своїм: Чи можна ж нам ізнайти чоловіка такого, щоб на йому та був дух Божий?
Каже ж Фараон Йосифові: Після того, як Бог показав тобі се все, нема нїкого такого зугадного й мудрого, як ти.
Ти сам будеш над моїм домом, і слухати ме слова твого все царство моє; тілько престолом я більший над тебе буду.
Промовив же Фараон до Йосифа: Се поставляю тебе над усїєю землею Египецькою.
І знявши Фараон перстеня з руки своєї, надїв його на руку Йосифові, і вдїг його в шати білі, і возложив ланьцух золотий йому на шию.
І посадив його на колесницю свою другу, і вигукувано перед ним: Навколїшки! Сим робом поставив його над усїєю землею Египецькою.
Промовив же Фараон до Йосифа: Я Фараон, та без тебе не махне й рукою і не поступить ногою нїхто в землї Египецькій.
І дав Фараон імя Йосифові Зафнат Панеях*, і дав йому за жену Аснату, дочку Потифера, сьвященника Онського**. І знявсь Йосиф над Египтом.
І було Йосифові трийцять лїт, як він став перед Фараоном, царем Египецьким. І вийшов Йосиф од Фараона та й пройшов по всїй землї Египецькій.
Земля ж зародила сїм год урожаєм, наче жменями.
І назбирав усякої харчі за сїм год, яка була на землї Египецькій, та й поприховував харч по городах. Харчі з поля, навкруги города, поприховував у тому ж городї.
І назбирав Йосиф пшеницї, мов би піску морського, багато вельми, що погубив і лїки; було бо безлїч.
В Йосифа ж родилось два сини до настання семи год голодних, що вродила йому Асната, дочка Потифара, сьвященника Онського.
Дав же Йосиф імя первому Манассій: Менї бо, рече, дав Бог забути всю недолю мою й усе в господї панотцевій.
Імя ж другому нарік Ефрем; бо зробив мене плодющим Бог у землї бідування мого.
Минуло ж сїм років урожайних, що були в землї Египецькій.
І почали голодних сїм год наставати по слову Йосифовому. І був голод по всїй землї; у всїй же землї Египецькій був хлїб.
Як же заголодала й земля Египецька, заквилили люде до Фараона про хлїб. Каже ж Фараон усїм Египтянам: Ідїте до Йосифа, і, що скаже вам, чинїте.
А голоднеча придавила ввесь сьвіт. Поодчиняв же Йосиф усї житницї, та й продавав хлїб усїм Египтянам.
Кинулись тодї всї землї до Йосифа в Египет; бо всюди панував страшний голод.
Сталося же після двох років побачив Фараон сон. Здавалося йому, що він стояв при ріці,
і ось наче з ріки вийшли сім корів гарних на вид і вибрані тілом, і паслися на березі.
Інші ж сім корів вийшли після цих з ріки погані на вид і худі тілом, і паслися при коровах при березі ріки.
І сім поганих і худих тілом корів зїли сімох корів гарних на вид і вибраних. Встав же Фараон.
І вдруге бачив сон, і ось сім колосків виходили з одного стебла вибрані і гарні;
ось і сім колосків тонких і спалені вітром виростали після них;
і сім тонких і палених вітром колоски пожерли сім вибраних і повних колосків. Встав же Фараон і був сон.
Сталося ж вранці, і був стурбований своєю душею, і піславши, покликав усіх пояснювачів Єгипту і всіх його мудреців, і Фараон розповів їм сон, і не було нікого, хто б його пояснив Фараонові.
І сказав головний підчаший до Фараона, кажучи: Пригадую собі сьогодні мій гріх.
Фараон розгнівався на своїх рабів, і вкинув нас до вязниці в домі голови сторожі, мене ж і головного пекара,
і бачили ми сон в одній ночі, я і він, ми побачили кожний власний сон.
Був же там з нами молодець єврей, раб голови сторожі, і ми розповіли йому, і він нам вияснив.
Сталося ж так як нам вияснив, так і сталося, і мене поставлено назад на мій сан, його ж повішено.
Піславши ж, Фараон покликав Йосифа, і вивели його з вязниці, і підстригли його, і змінили його одіж, і він пішов до Фараона.
Сказав же Фараон Йосифові: Я побачив сон і немає нікого хто б його пояснив. Я ж чув про тебе, що кажуть, що ти, послухавши сни, пояснюєш їх.
Відповівши ж, Йосиф сказав Фараонові: Без Бога не сповіститься Фараонові спасіння.
Мовив же Фараон Йосифові, кажучи: В моїм сні мені здавалося, що я стояв при березі ріки,
і наче з ріки вийшло сім корів гарних на вид і вибраних тілом, і паслися на березі.
І ось інших сім корів вийшли за ними з ріки погані і недобрі видом і худі тілом, таких, яких гірших не бачив я в усій єгипетскій землі.
І зїли сім поганих і худих корів сімох перших гарних і вибраних корів,
і ввійшли в їх черева, і не були помітними, бо ввійшли в їхні черева, і їх поганий вид (був) таким як і спочатку. А збудившись, я заснув.
І я знову побачив в моїм сні, і наче сім колосків вийшли з одного стебла повні і гарні.
Інші же сім колосків тонкі і палені вітром виростали після них.
І пожерли сім тонких і палених вітром колоски сімох гарних і повних колосків. Отже, я розповів пояснювачам і не було нікого, хто пояснив би мені.
І сказав Йосиф Фараонові: Фараоне, сон є один. Те, що Бог чинить, показав Він Фараонові.
Сім гарних корів є сім років, і сім гарних колосків є сім років. Сон Фараона є один.
І сім худих корів, що виходили після них, є сім літ, і сім тонких і палених вітром колосків будуть сім років голоду.
Це ж слово, яке я сказав Фараонові: Те, що Бог чинить, показав Він Фараонові.
Ось іде сім років великого достатку в усій єгипетскій землі,
прийде ж після цього сім років голоду і в усій єгипетскій землі забудуться достаток і голод землю знищить,
і не видно буде достатку на землі через голод, що буде після цього, бо буде дуже сильним.
Що ж до подвоєння сна, Фараоне, двічі, бо правдивим буде слово у Бога і Бог поспішить його виконати.
Отже тепер підгледи мудрого і розумного чоловіка, і настанови його над єгипетскою землею.
І хай зробить Фараон і настановить на землі місцевих старшин, і хай зберуть пяту часть усього урожаю єгипетської землі за сімох років достатку,
і хай зберуть всю їжу цих сімох гарних років, що приходять, і хай зібрана буде пшениця в руки Фараона, їжа хай стережена буде в містах.
І буде їжа збережена землі на сім літ голоду, які будуть в єгипетській землі, і не згине земля в голоді.
Вгодили ж слова перед Фараоном і перед всіма його рабами,
і сказав Фараон всім своїм рабам: Де знайдемо таку людину, яка має в собі Божого духа?
Сказав же Фараон Йосифові: Томущо тобі Бог показав це все, немає людини мудрішої і розумнішої від тебе.
Ти будеш над моїм домом, і твоїх уст хай слухається ввесь мій нарід. Тільки престолом я перевищатиму тебе.
Сказав же Фараон Йосифові: Ось сьогодні настановляю тебе над усією єгипетскою землею.
І Фараон, знявши перстень з своєї руки, дав його Йосифові на руку, і зодягнув його в червону одіж, і поклав золотий ланцюжок на його шию.
І посадив його на свою другу колісницю, і проповідник проголосив перед ним, і поставив його над усією єгипетською землею.
Сказав же Фараон Йосифові: Я Фараон; без тебе ніхто не піднесе своєї руки в усій єгипетській землі.
І назвав Фараон імя Йосифа Псонтомфаних. І дав йому Асеннету дочку Пентефрія, жерця міста Сонця, йому за жінку.
Йосиф же мав тридцять літ коли став перед Фараоном царем Єгипту. Відійшов же Йосиф від лиця Фараона, і пройшов усю єгипетську землю.
І дала земля жнива в сімох роках достатку;
і він зібрав усю їжу сімох літ, в яких був достаток в єгипетській землі, і поклав їжу в містах, їжу рівнин довколо міста поклав в ньому.
І Йосиф зібрав пшеницю, як морський пісок, дуже багато, доки не можна було почислити, бо не було числа.
В Йосифа ж було два сини, раніше ніж прийшло сім років голоду, яких йому породила Асеннет дочка Петефрія, жерця міста Сонця.
Назвав же Йосиф імя первородного Манассій, бо: Бог дав мені забути всі мої болі і все мого батька.
Імя ж другому назвав Ефраїм, бо: Побільшив мене Бог в землі мого упокорення.
Минуло ж сім літ достатку, які були в єгипетській землі,
і почали надходити сім літ голоду, так як сказав Йосиф. І був голод в усій землі, а в усій єгипетській землі були хліби.
І зголодніла вся єгипетска земля. Закричав же нарід до Фараона за хлібами. Сказав же Фараон усім єгиптянам: Ідіть до Йосифа, і що лиш скаже вам, зробіть.
І голод був на лиці всієї землі. Відкрив же Йосиф усі шпихлірі і продавав всім єгиптянам,
і всі країни прийшли до Єгипту купувати у Йосифа, бо голод заволодів по всій землі.
По прошествии двух лет фараону снилось: вот, он стоит у реки;
и вот, вышли из реки семь коров, хороших видом и тучных плотью, и паслись в тростнике;
но вот, после них вышли из реки семь коров других, худых видом и тощих плотью, и стали подле тех коров, на берегу реки;
и съели коровы худые видом и тощие плотью семь коров хороших видом и тучных. И проснулся фараон,
и заснул опять, и снилось ему в другой раз: вот, на одном стебле поднялось семь колосьев тучных и хороших;
но вот, после них выросло семь колосьев тощих и иссушенных восточным ветром;
и пожрали тощие колосья семь колосьев тучных и полных. И проснулся фараон и понял, что это сон.
Утром смутился дух его, и послал он, и призвал всех волхвов Египта и всех мудрецов его, и рассказал им фараон сон свой; но не было никого, кто бы истолковал его фараону.
И стал говорить главный виночерпий фараону и сказал: грехи мои вспоминаю я ныне;
фараон прогневался на рабов своих и отдал меня и главного хлебодара под стражу в дом начальника телохранителей;
и снился нам сон в одну ночь, мне и ему, каждому снился сон особенного значения;
там же был с нами молодой Еврей, раб начальника телохранителей; мы рассказали ему сны наши, и он истолковал нам каждому соответственно с его сновидением;
и как он истолковал нам, так и сбылось: я возвращен на место мое, а тот повешен.
И послал фараон и позвал Иосифа. И поспешно вывели его из темницы. Он остригся и переменил одежду свою и пришел к фараону.
Фараон сказал Иосифу: мне снился сон, и нет никого, кто бы истолковал его, а о тебе я слышал, что ты умеешь толковать сны.
И отвечал Иосиф фараону, говоря: это не мое; Бог даст ответ во благо фараону.
И сказал фараон Иосифу: мне снилось: вот, стою я на берегу реки;
и вот, вышли из реки семь коров тучных плотью и хороших видом и паслись в тростнике;
но вот, после них вышли семь коров других, худых, очень дурных видом и тощих плотью: я не видывал во всей земле Египетской таких худых, как они;
и съели тощие и худые коровы прежних семь коров тучных;
и вошли тучные в утробу их, но не приметно было, что они вошли в утробу их: они были так же худы видом, как и сначала. И я проснулся.
Потом снилось мне: вот, на одном стебле поднялись семь колосьев полных и хороших;
но вот, после них выросло семь колосьев тонких, тощих и иссушенных восточным ветром;
и пожрали тощие колосья семь колосьев хороших. Я рассказал это волхвам, но никто не изъяснил мне.
И сказал Иосиф фараону: сон фараонов один: что Бог сделает, то Он возвестил фараону.
Семь коров хороших, это семь лет; и семь колосьев хороших, это семь лет: сон один;
и семь коров тощих и худых, вышедших после тех, это семь лет, также и семь колосьев тощих и иссушенных восточным ветром, это семь лет голода.
Вот почему сказал я фараону: что Бог сделает, то Он показал фараону.
Вот, наступает семь лет великого изобилия во всей земле Египетской;
после них настанут семь лет голода, и забудется все то изобилие в земле Египетской, и истощит голод землю,
и неприметно будет прежнее изобилие на земле, по причине голода, который последует, ибо он будет очень тяжел.
А что сон повторился фараону дважды, это значит, что сие истинно слово Божие, и что вскоре Бог исполнит сие.
И ныне да усмотрит фараон мужа разумного и мудрого и да поставит его над землею Египетскою.
Да повелит фараон поставить над землею надзирателей и собирать в семь лет изобилия пятую часть с земли Египетской;
пусть они берут всякий хлеб этих наступающих хороших годов и соберут в городах хлеб под ведение фараона в пищу, и пусть берегут;
и будет сия пища в запас для земли на семь лет голода, которые будут в земле Египетской, дабы земля не погибла от голода.
Сие понравилось фараону и всем слугам его.
И сказал фараон слугам своим: найдем ли мы такого, как он, человека, в котором был бы Дух Божий?
И сказал фараон Иосифу: так как Бог открыл тебе все сие, то нет столь разумного и мудрого, как ты;
ты будешь над домом моим, и твоего слова держаться будет весь народ мой; только престолом я буду больше тебя.
И сказал фараон Иосифу: вот, я поставляю тебя над всею землею Египетскою.
И снял фараон перстень свой с руки своей и надел его на руку Иосифа; одел его в виссонные одежды, возложил золотую цепь на шею ему;
велел везти его на второй из своих колесниц и провозглашать пред ним: преклоняйтесь! И поставил его над всею землею Египетскою.
И сказал фараон Иосифу: я фараон; без тебя никто не двинет ни руки своей, ни ноги своей во всей земле Египетской.
И нарек фараон Иосифу имя: Цафнаф-панеах, и дал ему в жену Асенефу, дочь Потифера, жреца Илиопольского. И пошел Иосиф по земле Египетской.
Иосифу было тридцать лет от рождения, когда он предстал пред лице фараона, царя Египетского. И вышел Иосиф от лица фараонова и прошел по всей земле Египетской.
Земля же в семь лет изобилия приносила из зерна по горсти.
И собрал он всякий хлеб семи лет, которые были плодородны в земле Египетской, и положил хлеб в городах; в каждом городе положил хлеб полей, окружающих его.
И скопил Иосиф хлеба весьма много, как песку морского, так что перестал и считать, ибо не стало счета.
До наступления годов голода, у Иосифа родились два сына, которых родила ему Асенефа, дочь Потифера, жреца Илиопольского.
И нарек Иосиф имя первенцу: Манассия, потому что говорил он Бог дал мне забыть все несчастья мои и весь дом отца моего.
А другому нарек имя: Ефрем, потому что говорил он Бог сделал меня плодовитым в земле страдания моего.
И прошли семь лет изобилия, которое было в земле Египетской,
и наступили семь лет голода, как сказал Иосиф. И был голод во всех землях, а во всей земле Египетской был хлеб.
Но когда и вся земля Египетская начала терпеть голод, то народ начал вопиять к фараону о хлебе. И сказал фараон всем Египтянам: пойдите к Иосифу и делайте, что он вам скажет.
И был голод по всей земле; и отворил Иосиф все житницы, и стал продавать хлеб Египтянам. Голод же усиливался в земле Египетской.
И из всех стран приходили в Египет покупать хлеб у Иосифа, ибо голод усилился по всей земле.