Сталося ж того часу, що Юда відділився від своїх братів і пішов до одного адуламійця, на ім'я Хіра.
Побачив він там дочку одного ханаанця, на ім'я Шуа, взяв собі за жінку й увійшов до неї.
Вона зачала і вродила сина та й він дав йому ім'я Ер.
Зачала знову і вродила сина й назвала його Онан.
Та й ще раз вона вродила сина й дала йому ім'я Шела; а було це в Кезіві, як вона його породила.
Згодом узяв Юда своєму первісткові Ерові жінку, на ім'я Тамара.
Але Ер, первенець Юди, був лихий в очах Господніх, і Господь убив його.
Тож Юда сказав до Онана: "Ввійди до жінки твого брата як дівер, сповни твій обов'язок, щоб зберегти потомство твоєму братові."
Знав же Онан, що це не його буде потомство, тож коли він увіходив до жінки свого брата, то викидав сім'я на землю, щоб не дати потомства братові своєму.
Не сподобалося Господові, що цей учинив, і він убив його теж.
Тож каже Юда Тамарі, своїй невістці: "Сиди вдовою в домі свого батька, доки не виросте Шела, мій син." Бо думав собі: "Якби ж то не вмер і цей, як його брати." Пішла ж Тамара до дому свого батька і відтоді сиділа там.
Як минуло вже чимало часу, дочка Шуа, жінка Юди, померла. І коли Юда вивершив жалобу, пішов він стригти вівці у Тімну, він і його друг Хіра з Адулламу.
Про те сповіщено Тамару: он, мовляв, твій свекор, іде в Тімну стригти свої вівці.
Тож скинула вона з себе вдовичу одежу, накрилась наміткою, затулилася та й сіла при вході в Енаїм, що при дорозі до Тімни, бо бачила вона, що Шела вже виріс, та не дали йому її за жінку.
Коли побачив її Юда, подумав, що то повія, бо вона своє лице заслонила.
Тож завернув до неї з дороги й каже: "Ануж увійду до тебе!" Бо не знав. що то його невістка. А вона каже: "Що даси мені, як увійдеш до мене?"
Він же відповів: "Пошлю тобі козеня з отари." На це вона сказала: "Чи даси завдаток, поки пришлеш?"
А він питає: "Який завдаток маю тобі дати?" Вона й каже: "Твою печатку, твою мотузку й твою палицю, що в твоїй руці." І дав він їй те й увійшов до неї, та й вона зачала від нього.
По тому вона встала, пішла додому, скинула намітку з себе й надягнула знов одіж удовицтва свого.
Тим часом Юда послав козеня через свого друга з Адулламу відобрати заставу від жінки, але той не знайшов її.
Питав він місцевих людей: "Де та повія, що була в Енаїмі при дорозі?" А вони відповідали: "Не було тут ніякої повії."
Тож повернувся він до Юди й каже: "Не знайшов я там її, та й місцеві люди казали: ,,Не було тут ніякої повії"."
Тоді каже Юда: "Нехай собі бере, аби з нас люди не сміялись: ось я був послав козеня, а ти не знайшов її."
По якихось трьох місяцях повідомлено Юду: Зблудила, мовляв, Тамара, твоя невістка, ба й більше: завагітніла вона від блуду. А Юда сказав: "Нехай виведуть її геть і спалять!"
Коли її виводили, вона послала своєму свекрові сказати: "Від чоловіка, чиї оці речі, я зачала." І додала: "Пізнавай, будь ласка, чиї оці речі: печатка, мотузка й палиця."
Тоді Юда пізнав їх і сказав: "Вона слушніша від мене, бо я не дав їй Шелу, мого сина!"
Коли ж настав їй час родити, ось - близнята в її лоні.
І як вона породила, висунуло одне ручку, а повитуха схопила і прив'язала до ручки червону нитку, кажучи: "Це вийшло перше."
Та й сталось: коли воно назад потягло ручку - аж тут його брат вийшов. І каже вона: "Як же ти прорвався!" І назвала його ім'ям Перец.
По тому вийшов його брат, у якого на рученяті була червона нитка. І дала йому ім'я Зерах.
Сталося того часу, і відійшов Юда від братів своїх, і розташувався аж до одного адулламітянина, а ймення йому Хіра.
І побачив там Юда дочку одного ханаанеянина, а ім'я йому Шуа, і взяв її, і з нею зійшовся.
І завагітніла вона, і породила сина, а він назвав ім'я йому: Ер.
І завагітніла вона ще, і породила сина, і назвала ім'я йому: Онан.
І ще знову, і породила сина, і назвала ім'я йому: Шела. А батько був у Кезиві, як вона породила його.
І взяв Юда жінку для Ера, свого перворідного, а ім'я їй: Тамара.
І був Ер, Юдин перворідний, злий в очах Господа, і Господь його вбив.
І сказав Юда до Онана: Увійди до жінки брата свого, і одружися з нею, і встанови насіння для брата свого.
А Онан знав, що не його буде насіння те. І сталося, коли він сходився з жінкою брата свого, то марнував насіння на землю, аби не дати його своєму братові.
І було зле в очах Господа те, що він чинив, і вбив Він також його.
І сказав Юда до Тамари, невістки своєї: Сиди вдовою в домі батька свого, аж поки не виросте Шела, син мій. Бо він був подумав: Аби не вмер також він, як брати його. І пішла Тамара, та й осілася в домі батька свого.
І минуло багато днів, і вмерла Шуїна дочка, Юдина жінка. А коли Юда був утішений, то пішов до Тімни, до стрижіїв отари своєї, він і Хіра, товариш його адулламітянин.
А Тамарі розповіли, кажучи: Ось тесть твій іде до Тімни стригти отару свою.
І зняла вона з себе одежу вдівства свого, і покрилася покривалом, і закрилася. І сіла вона при брамі Енаїм, що по дорозі до Тімни. Бо знала вона, що виріс Шела, а вона не віддана йому за жінку.
І побачив її Юда, і прийняв її за блудницю, бо закрила вона обличчя своє.
І він збочив до неї на дорогу й сказав: А ну но я ввійду до тебе! Бо він не знав, що вона невістка його. А вона відказала: Що даси мені, коли прийдеш до мене?
А він відказав: Я пошлю козлятко з отари. І сказала вона: Якщо даси заставу, аж поки пришлеш.
А він відказав: Яка та застава, що дам я тобі? Та сказала: Печатка твоя, і шнурок твій, і палиця твоя, що в руці твоїй. І він дав їй, і зійшовся з нею, а вона завагітніла від нього.
І встала вона та й пішла, і зняла покривало своє з себе, і зодягнула одежу вдівства свого.
А Юда послав козлятко через приятеля свого адулламітянина, щоб узяти заставу з руки тієї жінки. Та він не знайшов її.
І запитав він людей її місця, говорячи: Де та блудниця, що була в Енаїм при дорозі? Вони відказали: Не була тут блудниця.
І вернувся він до Юди й сказав: Не знайшов я її, а також люди місця того говорили: Не була тут блудниця.
І сказав Юда: Нехай візьме собі ту заставу, щоб ми не стали на ганьбу. Ось я послав був те козлятко, та її не знайшов ти.
І сталося так десь по трьох місяцях, і розповіджено Юді, говорячи: Упала в блуд Тамара, твоя невістка, і ось завагітніла вона через блуд. А Юда сказав: Виведіть її, і нехай буде спалена.
Коли її вивели, то послала вона до тестя свого, говорячи: Я завагітніла від чоловіка, що це належить йому. І сказала: Пізнай но, чия то печатка, і шнури, і ця палиця?
І пізнав Юда й сказав: Вона стала справедливіша від мене, бо я не дав її Шелі, синові своєму. І вже більше не знав він її.
І сталося в часі, як родила вона, а ось близнята в утробі її.
І сталося, як родила вона, показалася рука одного; і взяла баба-сповитуха, і пов'язала на руку йому нитку червону, говорячи: Цей вийшов найперше.
І сталося, що він втягнув свою руку, а ось вийшов його брат. І сказала вона: Нащо ти роздер для себе перепону? І назвала ім'я йому Перец.
А потім вийшов брат його, що на руці його була нитка червона. І вона назвала ім'я йому: Зерах.
І сталось того часу, Юда відлучивсь од браття свого, та й присусїдивсь до одного Адуламця, на прізвище Гіра.
І побачив там дочку одного Канаанця, його імя Шуа, і взяв і ввійшов до неї.
І завагонївши вродила вона сина, і дала йому імя Гер.
І завагонївши знов, уродила сина, і дала йому імя Онан.
І завагонївши знов уродила ще сина, і дала йому імя Села. І був Юда у Кезїбі, як вона роджала.
І взяв Юда жінку Герові, первенцеві свойму, на імя Тамара.
Був же Гер первенець Юдин, ледачий ув очу в Господа, і вбив його Господь.
Каже ж Юда Онанові: Увійди до братової жінки, та оженись із нею, яко дївер, і возстав сїмя братові твойму.
Знав же Онан, що не йому буде насїннє, і як увіходив до братової жінки, проливав сїмє на землю, щоб не дати насїння братові свойму.
Ледарство ж погань було в очу в Бога, що він коїв; тим убив і сього.
Каже Юда Тамарі, невістцї своїй: Седи вдовою в отецькій господї, докіль великий буде Села, син мій. Каже бо сам собі: Коли б і сей не вмер, як брати його. І пійшла Тамара й седїла в отецькій госпzдї.
Як уплило ж доволї часу, померла Шуанова дочка, жінка Юдина. Віджурившись після того Юда, пійшов до овечих стригачів своїх, сам і приятель його Гіра Адуламець, у Тімну.
І сповістили невістку його Тамару говорючи: Он свекір твій ійде в Тімну стригти вівцї свої.
Вона ж, поскидавши вдовицьку одежу з себе, окрилась наміткою, та заквіччалась, і сїла в Енаїмській царинї, що при дорозї в Тімну, знавши, що вже дорослий Села, та її не дано йому за жінку.
І побачивши Юда, подумав, що се блудниця; окрила бо лице собі, і не впізнав її.
Завернув же до неї з манівця, та й каже їй: Попусти менї ввійти до тебе. Не впізнав бо, що се невістка йому. Вона ж каже: Що менї даси, як увійдеш до мене?
Він же каже: Пошлю тобі кізлика з отари. Вона ж каже: А чи даси менї залог докіль пришлеш?
Він же каже: Який залог тобі дати? Вона каже: Перстень з печаткою твоєю, твій пояс, та палицю, що в руцї в тебе. І дав їй, та й увійшов до неї, і завагонїла від його.
І встала та й пійшла, і скинула намітку з себе, і вдяглась ув одїж удовицьку.
Послав же Юда кізлика через руки приятеля свого Адуламця, узяти залог од молодицї, та не знайшов її.
Поспитав же в міських людей, та й каже: Де блудниця, що седїла під Енамом при дорозї? І мовляли вони: Не було тутеньки нїякої блудницї.
І вернувся до Юди та й каже: Не знайшов, і люде міські кажуть: Не було тутеньки нїякої блудницї.
Каже ж Юда: Нехай візьме собі, аби не сьміялись із нас; бо я послав кізлика, ти ж не знайшов.
І сталось через три місяцї, повідано Юдї: Зблудила Тамара, невістка твоя, і вже завагонїла від блуду. Каже ж Юда: Виведїть її, нехай спалять.
Вона ж, як її ведено, послала до свекра свого говорючи: Від того чоловіка, чиє оце, я завагонїла. І каже: Познавай, чий се перстень з печаткою, пояс і палиця.
Упізнав же Юда, та й каже: Оправдалась Тамара лучче мене; бо не оддав я її за Селу, сина мого. І не взнав її вже більше.
Сталося ж, як роджала, що були близнята в утробі її.
Сталося ж, як роджала, висунуло ручку, і взявши баба-сповитуха, перевязала ручку йому червоною ниткою, говорючи: Се вийшло перве.
І сталось, як потягло назад ручку, дивись, вийшов брат його. Вона ж каже: Як се ти прорвавсь? І дала йому імя Перез.
А потім вийшов брат його, і в його на ручцї була червона нитка. І дала імя йому Серах.
Сталося ж, в тім часі пішов Юда від своїх братів і пішов аж до чоловіка якогось Одолламіта, якому імя Ірас.
І побачив там Юда дочку чоловіка хананейця, якій імя Сава, і взяв її і ввійшов до неї.
І зачавши, породила сина, і назвала його імя Ір.
І зачавши, знову породила сина, і назвала його імя Авнан.
І додавши, ще породила сина, і назвала його імя Силом. Вона ж була у Хасві, коли їх породила.
І взяв Юда жінку Іру свому первородному, якій імя Тамар.
Був же Ір, первородний Юди, злий перед Господом, і Бог його забив.
Сказав же Юда Авнанові: Ввійди до жінки твого брата і оженися з нею, і воскреси насіння твому братові.
Авнан, зрозумівши ж, що не йому буде насіння, сталося коли входив до жінки свого брата, виливав на землю, щоб не дати насіння свому братові.
Поганим же виказався перед Богом, бо це зробив, і Він забив і цього.
Сказав же Юда своїй невістці Тамарі: Сиди вдовою в домі твого батька, доки великим не стане мій син Силом. Сказав бо: Щоб часом не помер і цей, так як його брати. Відійшовши ж Тамара сіла в домі свого батька.
Сповнилися ж дні, і померла Сава жінка Юди. І потішившись, Юда пішов до стрижіїв своїх овець, він та його пастух Ірас Одолламіт, до Тамни.
І сповіщено його невістці Тамарі, кажучи: Ось твій тесть іде до Тамни стригти свої вівці.
І скинувши з себе одіж вдівства, накинула намітку і прикрасилася, і сіла при брамі Енану, що є в дорозі до Тамни. Бо знала, що великим став Силом, він же не дав її йому в жінку.
І Юда, побачивши її, подумав, що вона є розпусницею. Бо покрила своє лице, і не впізнав її.
Повернув же до неї з дороги і сказав її: Дозволь мені ввійти до тебе, бо не пізнав, що це його невістка. Вона ж сказала: Що мені даси, якщо ввійдеш до мене?
Він же сказав: Я тобі пішлю козля з овець. Вона ж сказала: Якщо даси залог доки ти не пришлеш.
Він же сказав: Який залог тобі дам? Вона ж сказала: Твій перстень і ланцюжок і палицю, що в твоїй руці. І дав їй і ввійшов до неї, і зачала в лоні від нього.
І вставши, відійшов, і вона скинула зі себе намітку і зодяглася в одіж свого вдівства.
Післав же Юда козля рукою свого пастуха Одолламіта, щоб забрати залог від жінки, і не знайшов її.
Запитав же мужів, що на місці: Де є розпусниця, що була в Енані при дорозі? І сказали: Не було тут розпусниці.
І повернувся до Юди і сказав: Не знайшов я, і чоловіки на місці кажуть, що там немає розпусниці.
Сказав же Юда: Хай має те, але щоб часом не висміяно нас. Я ж післав це козеня, ти ж не знайшов.
Сталося ж, після трьох місяців звіщено Юді, кажучи: Розпустилася твоя невістка Тамара, і ось має в лоні від розпусти. Сказав же Юда: Виведіть її, і хай буде спалена.
Вона ж, коли провадили, післала до свого тестя кажучи: Від чоловіка чиїм є це, я маю в лоні. І сказала: Пізнавай чий перстень і ланцюжок і ця палиця.
Пізнав же Юда і сказав: Тамара справедливіша від мене, задля того, що я її не дав моєму синові Силому. І не додав ще пізнати її.
Сталося ж, коли вона родила, і в неї були близнята в її лоні.
Сталося ж, коли родила вона, один витягнув руку, взявши ж, повитуха завязала на його руку червону нитку, кажучи: Цей вийде першим.
Коли ж він відтягнув руку, і зараз вийшов його брат. Вона ж сказала: Як то перервано тобою перегородку? І назвала його імя Фарес.
І після цього вийшов його брат, у якого була на його руці червона нитка. І назвала його імя Зара.
В то время Иуда отошел от братьев своих и поселился близ одного Одолламитянина, которому имя: Хира.
И увидел там Иуда дочь одного Хананеянина, которому имя: Шуа; и взял ее и вошел к ней.
Она зачала и родила сына; и он нарек ему имя: Ир.
И зачала опять, и родила сына, и нарекла ему имя: Онан.
И еще родила сына и нарекла ему имя: Шела. Иуда был в Хезиве, когда она родила его.
И взял Иуда жену Иру, первенцу своему; имя ей Фамарь.
Ир, первенец Иудин, был неугоден пред очами Господа, и умертвил его Господь.
И сказал Иуда Онану: войди к жене брата твоего, женись на ней, как деверь, и восстанови семя брату твоему.
Онан знал, что семя будет не ему, и потому, когда входил к жене брата своего, изливал на землю, чтобы не дать семени брату своему.
Зло было пред очами Господа то, что он делал; и Он умертвил и его.
И сказал Иуда Фамари, невестке своей: живи вдовою в доме отца твоего, пока подрастет Шела, сын мой. Ибо он сказал: не умер бы и он подобно братьям его. Фамарь пошла и стала жить в доме отца своего.
Прошло много времени, и умерла дочь Шуи, жена Иудина. Иуда, утешившись, пошел в Фамну к стригущим скот его, сам и Хира, друг его, Одолламитянин.
И уведомили Фамарь, говоря: вот, свекор твой идет в Фамну стричь скот свой.
И сняла она с себя одежду вдовства своего, покрыла себя покрывалом и, закрывшись, села у ворот Енаима, что на дороге в Фамну. Ибо видела, что Шела вырос, и она не дана ему в жену.
И увидел ее Иуда и почел ее за блудницу, потому что она закрыла лице свое.
Он поворотил к ней и сказал: войду я к тебе. Ибо не знал, что это невестка его. Она сказала: что ты дашь мне, если войдешь ко мне?
Он сказал: я пришлю тебе козленка из стада. Она сказала: дашь ли ты мне залог, пока пришлешь?
Он сказал: какой дать тебе залог? Она сказала: печать твою, и перевязь твою, и трость твою, которая в руке твоей. И дал он ей и вошел к ней; и она зачала от него.
И, встав, пошла, сняла с себя покрывало свое и оделась в одежду вдовства своего.
Иуда же послал козленка чрез друга своего Одолламитянина, чтобы взять залог из руки женщины, но он не нашел ее.
И спросил жителей того места, говоря: где блудница, которая была в Енаиме при дороге? Но они сказали: здесь не было блудницы.
И возвратился он к Иуде и сказал: я не нашел ее; да и жители места того сказали: здесь не было блудницы.
Иуда сказал: пусть она возьмет себе, чтобы только не стали над нами смеяться; вот, я посылал этого козленка, но ты не нашел ее.
Прошло около трех месяцев, и сказали Иуде, говоря: Фамарь, невестка твоя, впала в блуд, и вот, она беременна от блуда. Иуда сказал: выведите ее, и пусть она будет сожжена.
Но когда повели ее, она послала сказать свекру своему: я беременна от того, чьи эти вещи. И сказала: узнавай, чья эта печать и перевязь и трость.
Иуда узнал и сказал: она правее меня, потому что я не дал ее Шеле, сыну моему. И не познавал ее более.
Во время родов ее оказалось, что близнецы в утробе ее.
И во время родов ее показалась рука; и взяла повивальная бабка и навязала ему на руку красную нить, сказав: этот вышел первый.
Но он возвратил руку свою; и вот, вышел брат его. И она сказала: как ты расторг себе преграду? И наречено ему имя: Фарес.
Потом вышел брат его с красной нитью на руке. И наречено ему имя: Зара.