Бог сказав до Якова: "Встань, іди в Бетел та оселися там. Споруди там жертовник Богові, що з'явився тобі, як ти втікав від Ісава, свого брата."
І сказав Яків своєму домові й усім, які були з ним: "Викиньте геть чужих божків, що серед вас: очистітеся і змініть вашу одежу,
та й вставаймо й ходім у Бетел. Там я споруджу жертовник Богові, який вислухав мене в час горя мого, і він був зо мною в дорозі, що нею я йшов."
Вони й віддали Яковові всіх божків чужих, що їх мали, і сережки, які були в їхніх вухах, а він закопав їх під дубом, що був коло Сихему.
Тоді вирушили вони в дорогу, а великий острах Божий був на містах, які були довкруги них; тому й не гналися за синами Якова.
Отож прийшов Яків у Луз, що в Ханаан-краю, себто в Бетел, він і всі люди, що були з ним.
Там поставив він жертовник і назвав це місце Бетел, бо там з'явився йому Бог, як він утікав від свого брата.
Тоді померла Девора, мамка Ревеки, і поховали її нижче Бетелу, під дубом, який названо "Дуб плачу".
Бог з'явився Яковові знову, коли він повернувся з Паддам-Араму, і благословив його.
І сказав Бог йому: "Ім'я твоє - Яків, та не будуть більше звати тебе Яків. Ні, Ізраїль буде твоє ім'я." І дав йому ім'я Ізраїль.
Далі Бог сказав до нього: "Я - Бог всемогутній! Будь плідний і розмножуйся! Народ, багато народів постане з тебе. Навіть царі вийдуть із твоїх стегон.
Землю ж, що її я був дав Авраамові та Ісаакові, тобі її дам; і твоєму потомству дам я цю землю."
І зник Бог з того місця, де говорив з ним.
На цьому місці, на якому він говорив з ним, поставив Яків стовпа й вилив на нього вина в жертву та налляв на нього олії.
І назвав Яків це місце, де говорив з ним Бог, Бет-Ел.
Вирушили ж вони з Бетелу, і до Ефрати був ще добрий шмат дороги, коли Рахиль злягла, мавши тяжкі роди.
Під час отих важких пологів каже їй повитуха: "Не бійся, це в тебе син."
При відході ж душі, бо вона вмирала, ще дала йому ім'я Беноні: але батько назвав його Веніямин.
Та й померла Рахиль і поховали її при шляху до Ефрати, себто Вифлеєму.
Над її гробом поставив Яків стовпа, який є на гробі Рахилі й по нинішній день.
Тоді рушив Ізраїль далі й нап'яв свій намет по той бік Магдал-Едера.
Коли ж Ізраїль проживав у цій країні, пішов Рувим та й ліг з Білгою, наложницею свого батька. І довідався про це Ізраїль. - У Якова ж було дванадцять синів.
Сини Лії: Рувим - первородний Якова, Симеон, Леві, Юда, Іссахар та Завулон.
Сини ж Рахилі: Йосиф та Веніямин.
А сини Білги, служниці Рахилі: Дан і Нафталі.
Сини ж Зілпи, служниці Лії: Гад і Ашер. Це ж сини Якова, які народилися в нього в Паддан-Арамі.
Отож Яків прибув до Ісаака, свого батька, в Мамре в Кіріят-Арбу, себто в Хеврон, де проживав був Авраам та Ісаак.
Було ж днів Ісаакові - сто вісімдесят років.
І переставився Ісаак, умер і приєднався до свого роду, старий, нажившися на світі. Та й поховали його Ісав і Яків, його сини.
І сказав Бог до Якова: Уставай, вийди до Бет-Елу, і там осядься, і зроби там жертівника Богові, що явився тобі, як ти втікав був перед Ісавом, братом своїм.
І сказав Яків до дому свого, до всіх, хто був із ним: Усуньте чужинних богів, які є серед вас, і очистьтеся, і змініть свою одіж.
І встаньмо, і підім до Бет-Елу, і зроблю я там жертівника Богові, що відповів мені в день мого утиску, і був зо мною в дорозі, якою ходив я.
І вони віддали Якову всіх чужинних богів, що були в їх руках, і сережки, що в їхніх ушах, а Яків сховав їх під дубом, що перед Сихемом.
І вирушили вони. І великий жах обгорнув ті міста, що навколо них, і вони не гналися за синами Якова.
І прибув Яків до Лузу, що в землі ханаанській, цебто до Бет-Елу, він і ввесь народ, що був з ним.
І збудував він там жертівника, та й назвав те місце: Ел Бет-Ел, бо там явився йому Бог, коли він утікав перед своїм братом.
І вмерла Девора, мамка Ревеки, і була похована нижче Бет-Елу під дубом, а він назвав ім'я йому: Аллон-Бахут.
І ще явився Бог до Якова, коли він прийшов був із Падану арамейського, і поблагословив його.
І сказав йому Бог: Ім'я твоє Яків. Не буде вже кликатися ім'я твоє Яків, але Ізраїль буде ім'я твоє. І назвав ім'я йому: Ізраїль.
І сказав йому Бог: Я Бог Всемогутній! Плодися й розмножуйся, народ і громада народів буде з тебе, і царі вийдуть із стегон твоїх.
А той Край, що я дав його Авраамові та Ісакові, дам його тобі, і нащадку твоєму по тобі дам Я той Край.
І вознісся Бог з-понад нього в місці, де з ним говорив.
І поставив Яків пам'ятника на тому місці, де Він говорив з ним, пам'ятника кам'яного, і вилив на нього винне лиття, і полив його оливою.
І назвав Яків ім'я місцю, що там говорив із ним Бог: Бет-Ел.
І він рушив із Бет-Елу. І була ще ківра землі до Ефрати, а Рахіль породила, і були важкі її пологи.
І сталося, коли важкі були її пологи, то сказала їй баба-сповитуха: Не бійся, бо й це тобі син.
І сталося, коли виходила душа її, бо вмирала вона, то назвала ім'я йому: Бен-Оні, а його батько назвав його: Веніямин.
І вмерла Рахіль, і була похована на дорозі до Ефрати, це є Віфлеєм.
І поставив Яків пам'ятника на гробі її, це надгробний пам'ятник Рахілі аж до сьогодні.
І рушив Ізраїль, і розтягнув намета свого далі до Мігдал-Едеру.
І сталося, коли Ізраїль перебував у тім краї, то Рувим пішов і ліг із Білгою, наложницею батька свого. І почув Ізраїль, і було це злим йому. А в Якова було дванадцятеро синів.
Сини Ліїні: перворідний Якова Рувим, і Симеон, і Левій, і Юда, і Іссахар, і Завулон.
Сини Рахілині: Йосип і Веніямин.
А сини Білги, невільниці Рахілиної: Дан і Нефталим.
А сини Зілпи, невільниці Ліїної: Гад і Асир. Оце сини Якова, що йому народжено в Падані арамейському.
І прибув Яків до Ісака, свого батька, до Мамре, до Кир'ят-Арби, цебто Хеврону, що там жив Авраам та Ісак.
І були Ісакові дні сто літ і вісімдесят літ.
І впокоївся Ісак та й помер, і прилучився до своєї рідні, старий та нажившись. І поховали його Ісав та Яків, сини його.
Рече ж Бог до Якова: Уставши, пі- діймайсь до Бетеля, та й осядься тамо, і сотвори там жертівника Богу, що явився тобі, як утїкав єси од Езава, брата твого.
Каже ж Яков домові свому й усїм, що були з ним. Повикидайте боги чужі, які є в кого з вас, та й очищайтесь і поперемінюйте одїж свою.
Та вставаймо й підіймаймось у Бетель, та поставимо там жертівника Богу, що послухав мене в день бідування мого, та й був зо мною в дорозї, що верстав я.
І видали Яковові богів чужих, що були в руках їх, і сережки, що були в ушу їх, і сховав їх Яков під дубом, що під Сихемом.
І помандрували вони, і був страх Божий на містах круг їх, і не вганяли за синами Якововими.
Прийшов же Яков у Луз, що в Канаан землї, се єсть Бетель, він і ввесь люд його, що були з ним.
І поставив там жертівника; і проложив тому врочищу прізвище Ель-Бетель, там бо явивсь йому Бог, як утїкав од Езава, брата свого.
Умерла ж Дебора, мамка Ребечина, і поховали її під дубом і проложили йому прізвище Аллон-Бакут, дуб голосїння.
Явився ж Бог Яковові знов, як прийшов із Мезопотамиї, і благословив його.
І рече йому Бог: Імя твоє не звати меться вже Яков, нї! Ізраїль буде імя твоє. І дав йому прізвище Ізраїль.
Рече ж йому Бог: Я Бог всемогущий. Бувай плодющий і намножуйся. Народи і купа народів будуть із тебе, і царі з чересел твоїх вийдуть.
І землю, що дав Авраамові й Ізаакові, тобі віддам, і насїнню твойму по тобі дам землю сю.
Знявся ж Бог від його, від урочища, де розмовляв із ним.
І поставив Яков стовпа на врочищі, де він розмовляв із ним, стовпа камяного та й злив на його ливною жертвою, і злив олії на його.
І проложив Яков прізвище врочищу тому, де розмовляв із ним Бог, Бетель.
І рушили вони з Бетеля, і було вже не далеко до Евфрата і настигла Рахелю родїльня мука, і мала вона породи важкі.
Сталося ж, як вона мала важкі породи, каже їй баба сповитуха: Крепись; бо й се буде в тебе син.
Сталося ж, як покидала її душа, умірала бо, дала йому імя Бенонї, болюча дитина, отець же дав йому імя Бенямин, щасна дитина.
Умерла ж Рахеля, і поховано її на шляху до Евфрата, се єсть Бетлегем.
І поставив Яков стовпа над гробом її. Се стовп на Рахелиному гробу по сей день.
Помандрував же Ізраїль і напяв намета свого за Мигдаль-Єдером.
Сталося ж, як осївсь Ізраїль на тій країні, прийшов Рубен та й лїг із Билгою, батьковою наложницею. І дочувсь про се Ізраїль. Було ж синів у Якова дванайцятеро.
Синове Леїні: Рубен, первенець Яковів, та Симеон, та Левій, та Юда, та Іссахар, та Зебулон.
Синове Рахелині: Йосиф та Бенямин.
Синове Балли, рабинї Рахелиної: Дан та Нефталїй.
Синове Зелфи, рабинї Рахелиної: Гад і Ассер. Се синове Яковові, що понароджувались йому в Мезопотамії.
Прийшов же Яков до Ізаака, отця свого, в Мамрійщину, в Киріят-Арбу, се Геброн, де пробував Авраам та Ізаак.
Було ж Ізаакові сто і вісїмдесять год.
І розлучивсь Ізаак із душею й умер, і прилучивсь до роду свого, старий, нажившись на сьвітї. І поховали його Езав та Яков, синове його.
Сказав же Бог до Якова: Вставши, піди до місця Ветиль і жий там, і зроби там жертівник Богові, що зявився тобі коли втікав ти від лиця твого брата Ісава.
Сказав же Яків свому домові і всім, що з ним: Викиньте чужих богів, що з вами з поміж вас, і очистіться і змініть вашу одіж,
і вставши, підім до Ветилі і зробім там жертівник Богові, що вислухав мене в день смутку, який був зі мною і спас мене в дорозі якою я ходив.
І дали Якову чужих богів, які були в їхніх руках, і кульчики, що в їхніх ухах, і заховав їх Яків під терпетиновим деревом, що в Сікімах, і знищив їх до сьогоднішнього дня.
І піднявся Ізраїл з Сікім і божий страх був на містах, що довкруги їх, і не гналися за Ізраїльськими синами.
Прийшов же Яків і ввесь нарід, який був з ним, до Лузи, яка є в ханаанській землі, яка є самим Ветилом.
І збудував там жертівник, і назвав імя місця Ветиль. Там бо йому зявився Бог, коли він втікав від лиця свого брата Ісава.
Померла же Деввора годувальниця Ревекки нижче Ветилі під дубом, і назвав його імя: Дуб Плачу.
Зявився же Бог Якову ще в Лузі, коли прийшов з Месопотамії сирійської і поблагословив його Бог.
І сказав йому Бог: Якове, твоє імя не зватиметься більше Яків, але Ізраїл буде твоє імя.
Сказав же йому Бог: Я Бог твій; рости і множися; народи і громади народів будуть з тебе, і царі вийдуть з стегон твоїх.
І землю, яку я дав Авраамові і Ісаакові, тобі дав я її. Тобі буде і дам цю землю твому насінню після тебе.
Відійшов же Бог від нього з місця, де говорив з ним.
І поставив Яків стовп в місці, в якому говорив з ним, камінний стовп, і приніс на ньому жертву, і злив на нього олію.
І назвав Яків імя місця, в якому Бог говорив з ним там, Ветиль.
Піднявшись же Яків з Ветилі, розклав своє шатро недалеко від стовпа Ґадер. Було ж, коли приблизився до Хаврати, щоб іти до землі Ефрати, породила Рахиль і тяжко було її в родах.
Сталося ж, коли тяжко вона родила, сказала їй повитуха: Кріпися бо і цей тобі син.
Сталося ж, коли покидала її душа, бо вмирала, назвала його імя: Син мого болю. Батько ж назвав його: Веніамін.
Померла ж Рахиль і поховано її в дорозі Ефрати (це є Вифлеем).
І поставив Яків стовп на її гробі. Це є стовп гроба Рахилі до сьогоднішнього дня.
Сталося ж, коли поселився Ізраїль в тій землі, пішов Рувим і спав з Валлою наложницею свого батька. І почув Ізраїль, і поганим було перед ним.
Були ж сини Якова дванадцять.
Сини Лії: Рувим, первородний Якова, Симеон, Леві, Юда, Іссахар, Завулон.
Сини ж Рахилі: Йосиф і Веніамин.
Сини ж Валли рабині Рахилі: Дан і Нефталі.
Сини ж Зелфи рабині Лії: Ґад і Асир. Це сини Якова, які народилися йому в сирійській Месопотамії.
Пішов же Яків до Ісаака свого батька до Мамврії, до міста на рівни ні (це є Хеврон) в ханаанській землі, де жив Авраам і Ісаак.
Були ж дні Ісаака, які пожив, сто вісімдесять літ
і скінчившись, помер і додався до свого роду старцем і повний днів, і поховали його Ісав і Яків його сини.
Бог сказал Иакову: встань, пойди в Вефиль и живи там, и устрой там жертвенник Богу, явившемуся тебе, когда ты бежал от лица Исава, брата твоего.
И сказал Иаков дому своему и всем бывшим с ним: бросьте богов чужих, находящихся у вас, и очиститесь, и перемените одежды ваши;
встанем и пойдем в Вефиль; там устрою я жертвенник Богу, Который услышал меня в день бедствия моего и был со мною в пути, которым я ходил.
И отдали Иакову всех богов чужих, бывших в руках их, и серьги, бывшие в ушах у них, и закопал их Иаков под дубом, который близ Сихема.
И отправились они. И был ужас Божий на окрестных городах, и не преследовали сынов Иаковлевых.
И пришел Иаков в Луз, что в земле Ханаанской, то есть в Вефиль, сам и все люди, бывшие с ним,
и устроил там жертвенник, и назвал сие место: Эл-Вефиль, ибо тут явился ему Бог, когда он бежал от лица брата своего.
И умерла Девора, кормилица Ревеккина, и погребена ниже Вефиля под дубом, который и назвал Иаков дубом плача.
И явился Бог Иакову по возвращении его из Месопотамии, и благословил его,
и сказал ему Бог: имя твое Иаков; отныне ты не будешь называться Иаковом, но будет имя тебе: Израиль. И нарек ему имя: Израиль.
И сказал ему Бог: Я Бог Всемогущий; плодись и умножайся; народ и множество народов будет от тебя, и цари произойдут из чресл твоих;
землю, которую Я дал Аврааму и Исааку, Я дам тебе, и потомству твоему по тебе дам землю сию.
И восшел от него Бог с места, на котором говорил ему.
И поставил Иаков памятник на месте, на котором говорил ему Бог, памятник каменный, и возлил на него возлияние, и возлил на него елей;
и нарек Иаков имя месту, на котором Бог говорил ему: Вефиль.
И отправились из Вефиля. И когда еще оставалось некоторое расстояние земли до Ефрафы, Рахиль родила, и роды ее были трудны.
Когда же она страдала в родах, повивальная бабка сказала ей: не бойся, ибо и это тебе сын.
И когда выходила из нее душа, ибо она умирала, то нарекла ему имя: Бенони. Но отец его назвал его Вениамином.
И умерла Рахиль, и погребена на дороге в Ефрафу, то есть Вифлеем.
Иаков поставил над гробом ее памятник. Это надгробный памятник Рахили до сего дня.
И отправился Израиль и раскинул шатер свой за башнею Гадер.
Во время пребывания Израиля в той стране, Рувим пошел и переспал с Валлою, наложницею отца своего. И услышал Израиль. Сынов же у Иакова было двенадцать.
Сыновья Лии: первенец Иакова Рувим, по нем Симеон, Левий, Иуда, Иссахар и Завулон.
Сыновья Рахили: Иосиф и Вениамин.
Сыновья Валлы, служанки Рахилиной: Дан и Неффалим.
Сыновья Зелфы, служанки Лииной: Гад и Асир. Сии сыновья Иакова, родившиеся ему в Месопотамии.
И пришел Иаков к Исааку, отцу своему, в Мамре, в Кириаф-Арбу, то есть Хеврон где странствовал Авраам и Исаак.
И было дней жизни Исааковой сто восемьдесят лет.
И испустил Исаак дух и умер, и приложился к народу своему, будучи стар и насыщен жизнью; и погребли его Исав и Иаков, сыновья его.