Рано-вранці Лаван встав, поцілував своїх онуків і своїх дочок, поблагословив їх і, рушивши в дорогу, повернувся на своє місце.
Та й Яків пустився далі в путь, під час якої зустріли його ангели Божі.
Побачивши їх, він сказав: "Це табір Божий", і назвав те місце Маханаїм.
Тоді Яків послав послів до Ісава, свого брата, в Сеїр-край, в Едом-поле;
він повелів їм: "Ось так скажете моєму панові Ісавові: Так говорить слуга твій Яків: у Лавана перебував я і забарився аж досі.
Придбав я волів, ослів і овець, слуг і слугинь, і посилаю панові моєму про те вістку, щоб знайти ласку в твоїх очах."
Повернулися посли до Якова та й кажуть: "Ходили ми до твого брата Ісава, він сам іде тобі назустріч, а з ним чотириста чоловік."
Тим злякався Яків вельми й стривожився, тож поділив людей, які були з ним, та й овець і худобу й верблюдів на два загони.
Бо думав він собі: "Коли Ісав прийде до одного загону й розіб'є його, то загін той, що зостанеться, врятується."
Тоді Яків сказав: "О Боже батька мого Авраама й Боже батька мого Ісаака! Господи, який велів єси мені: "Вернись у край твій, до рідні твоєї, а я буду помагати тобі."
Я негідний тих усіх ласк і всієї вірности тої, що їх ти виявив слузі твоєму, бо з моєю тільки палицею я перебрів цей Йордан, а тепер виріс у два загони.
Визволь мене, благаю, з руки мого брата, руки Ісава, бо боюся його, щоб не прийшов і не вбив мене та матерей з дітьми.
Сам бо ти сказав: "Напевно буду тобі щастити і зроблю твоє потомство, як пісок морський, що його не злічити, така його сила"."
І там він ночував цієї ночі. З того ж, що було під рукою в нього, Яків узяв гостинця для Ісава, свого брата:
двісті кіз і двадцять козлів, двісті овець і двадцять баранів,
тридцять верблюдиць, що годують, з їх верблюденятами, сорок корів і десять биків, двадцять ослиць і десять ослят.
І дав він у руки своїх слуг, кожне стадо зокрема, і сказав до них: "Ідіть поперед мене та зробіть відступ між стадом і стадом."
Першому ж велів він: "Як зустріне тебе Ісав, мій брат, і спитає тебе: "Чий ти і куди йдеш та чиє оце, що перед тобою?",
то ти скажеш: "Слуги твого Якова. Це подарунок, післаний панові моєму Ісавові. Та ось ще й він сам позаду нас"."
Так само велів він і другому та й третьому й усім, що гнали стада, кажучи їм: "Так говоритимете до Ісава, як зустрінете його,
і додасте: "Ось ще твій слуга Яків іде за нами"." Думав бо собі: "Умилостивлю його дарунком, що йде передо мною, а потім і сам явлюся перед ним; може, він прийме мене приязно."
І пішов дарунок поперед ним. Сам же він перебув цю ніч у загоні.
Тієї ж ночі він устав, узяв обидвох своїх жінок та обидвох своїх слугинь та й одинадцять своїх дітей і перейшов брід Яббок.
По тому взяв їх і перевів через потік; також перевів усе, що мав.
Зостався Яків сам. Тоді хтось боровся з ним, ще поки на світ не займалося.
Та бачивши, що не переможе його, доторкнувся суглобу його стегна, й суглоб Якового стегна звихнувся, коли він боровся з ним.
І каже той: "Пусти мене, бо вже на світ благословиться." А Яків відповів: "Не пущу тебе, хіба-що поблагословиш мене."
А цей спитав його: "Як тобі на ім'я?" Він і каже: "Яків."
Тоді той відповів: "Не Яків буде більш твоє ім'я, а Ізраїль, бо ти змагався з Богом і з людьми та й переміг."
Тоді Яків спитав його: "Скажи, будь ласка, своє ім'я?" А цей відповів: "Чого питаєш про моє ім'я?" І тут поблагословив його.
Тому Яків назвав це місце Пеніел, бо я, мовляв, бачив Бога віч-на-віч і я живий ще.
І сонце йому засяло, як він пройшов Пеніел, але кульгав на стегно.
Ось тому сини Ізраїля і по цей день не їдять стегнового м'яса, що на суглобі стегна, бо він доторкнувся Яковового суглобу стегна, до стегнового м'яса.
І встав Лаван рано вранці, і поцілував онуків своїх, і дочок своїх, і поблагословив їх. І пішов, та й вернувся Лаван до місця свого.
А Яків пішов на дорогу свою. І спіткали його Божі Анголи.
І Яків сказав, коли їх побачив: Це Божий табір! І він назвав ім'я тому місцю: Маханаїм.
І послав Яків послів перед собою до Ісава, брата свого, до землі Сеїр, до краю едомського.
І наказав їм, говорячи: Скажіть так моєму панові Ісавові: Так сказав раб твій Яків: Я мешкав з Лаваном, і задержався аж дотепер.
І маю я вола та осла, і отару, і раба, і невільницю. І я послав розказати панові моєму, щоб знайти милість в очах твоїх.
І вернулися посли до Якова, та й сказали: Ми прийшли були до брата твого до Ісава, а він також іде назустріч тобі, і чотири сотні людей з ним.
І Яків сильно злякався, і був затурбований. І він поділив народ, що був з ним, і дрібну та велику худобу, і верблюди на два табори.
І сказав: Коли прийде Ісав до табору одного, і розіб'є його, то вціліє позосталий табір.
І Яків промовив: Боже батька мого Авраама, і Боже батька мого Ісака, Господи, що сказав Ти мені: Вернися до Краю свого, і до місця свого народження, і Я зроблю тобі добре.
Я не вартий усіх отих милостей, і всієї вірности, яку Ти чинив був Своєму рабові, бо з самою своєю палицею перейшов я був цей Йордан, а тепер я стався на два табори.
Збережи ж мене від руки мого брата, від руки Ісава, бо боюсь я його, щоб він не прийшов та не побив мене і матері з дітьми.
А Ти ж був сказав: Учинити добро учиню я з тобою добро; а нащадки твої покладу, як той морський пісок, що його не злічити через безліч.
І він переночував там тієї ночі, і взяв із того, що під руку прийшло, дар для Ісава, брата свого:
кіз двісті, і козлів двадцятеро, овець двісті, і баранів двадцятеро,
верблюдиць дійних та їх жереб'ят тридцятеро, корів сорок, а биків десятеро, ослиць двадцятеро, а ослят десятеро.
І дав до рук рабів своїх кожне стадо окремо. І сказав він до рабів своїх: Ідіть передо мною, і позоставте відстань поміж стадом і стадом.
І він наказав першому, кажучи: Коли спіткає тебе Ісав, брат мій, і запитає тебе так: Чий ти, і куди ти йдеш, і чиє те, що перед тобою?
то скажеш: Раба твого Якова це подарунок, посланий панові моєму Ісавові. А ото й він сам за нами.
І наказав він і другому, і третьому, також усім, що йшли за стадами, говорячи: Таким словом будете говорити до Ісава, коли ви знайдете його,
і скажете: Ось і раб твій Яків за нами, бо він сказав: Нехай я вблагаю його оцим дарунком, що йде передо мною, а потім побачу обличчя його, може він підійме обличчя моє.
І йшов подарунок перед ним, а він ночував тієї ночі в таборі.
І встав він тієї ночі, і взяв обидві жінки свої, і обидві невільниці свої та одинадцятеро дітей своїх, і перейшов брід Яббок.
І він узяв їх, і перепровадив через потік, і перепровадив те, що в нього було.
І зостався Яків сам. І боровся з ним якийсь Муж, аж поки не зійшла досвітня зоря.
І Він побачив, що не подужає його, і доторкнувся до суглобу стегна його. І звихнувся суглоб стегна Якова, як він боровся з Ним.
І промовив: Пусти Мене, бо зійшла досвітня зоря. А той відказав: Не пущу Тебе, коли не поблагословиш мене.
І промовив до нього: Як твоє ймення? Той відказав: Яків.
І сказав: Не Яків буде називатися вже ймення твоє, але Ізраїль, бо ти боровся з Богом та з людьми, і подужав.
І запитав Яків і сказав: Скажи ж Ім'я Своє. А Той відказав: Пощо питаєш про Ймення Моє? І Він поблагословив його там.
І назвав Яків ім'я того місця: Пенуїл, бо бачив був Бога лицем у лице, та збереглася душа моя.
І засвітило йому сонце, коли він перейшов Пенуїл. І він кульгав на своє стегно.
Тому не їдять Ізраїлеві сини жили стегна, що на суглобі стегна, аж до сьогодні, бо Він доторкнувся був до стегна Якового, жили стегна.
(31-55)Уставши ж Лабан рано вранцї, цїлував сини й дочки свої і благословив їх, і рушив у дорогу, і вернувсь на займище своє.
(32-1)І Яков те ж верстав путь свою, і зустьріли його ангели Божі.
(32-2)Каже ж тодї Яков, зуздрівши їх: Се Божий полк, урочище те Маганаїм.
(32-3)Послав же Яков посли поперед собою до Езава, брата свого в Сеїр землю, в Едом поле;
(32-4)І наказав їм, говорючи: Такенькі мовляйте панові мойму Езавові: Так говорить раб твій Яков: У Лабана пробував я та й загаявсь там і досї.
(32-5)І придбав я воли й осли, і вівцї, і раби, й рабині, і посилаю тепер тобі панові мойму, звістку, щоб запобігти ласки твоєї в очах твоїх.
(32-6)І вернулись посли до Якова, говорючи: Ходили ми до брата твого Езава, і се він сам іде на зустріч тобі, і чотири ста чоловіка з ним.
(32-7)Злякався ж Яков вельми, і був у турботї; і подїлив людей, що були з ним, і вівцї, й воли, й верблюди на два коші.
(32-8)І каже сам собі: Як наступить Езав на один кіш і побє його, тодї другий кіш пійде втеком.
(32-9)Каже ж Яков: Боже отця мого Авраама й отця мого Ізаака, Господе, ти що заповідав менї: Вертайсь у рідну землю твою та до родини твоєї, і я таланити му тобі,
(32-10)Не заробив я нїже всїх тих благ і всієї вірностї тієї, що виявив єси рабові твойму; з палицею бо сією перебрів я сю Йордань, а тепер виріс у два коші.
(32-11)Визволь мене, благаю тебе, з рук брата мого, з рук Езава! Боюсь бо, щоб не прийшов та не вбив мене, матері із дїтками.
(32-12)Ти ж глаголав єси: Благо тобі сотворю, і вчиню імя твоє яко пісок морський, що не злїчити його задля многостї.
(32-13)І переночував там тієї ночі. І взяв із того, що прийшло йому в руки, гостинця Езавові, братові свойму.
(32-14)Кіз двістї, а козлів двайцятеро, овечок двістї, а баранів двайцятеро,
(32-15)Верблюдиць дійних двайцятеро з їх жеребятами, та корів сорок, та бугаїв десятеро, ослиць двайцятеро, і десяток ослів.
(32-16)І приручив їх рабам своїм, усяке стадо окроме, і звелїв рабам своїм: Гонїтесь бридьма через річку, та чинїте прогалину між стадом і стадом.
(32-17)І звелїв первому, говорючи: Як тебе зустьріне брат мій Езав, та спитає в тебе говорючи: Чий єси, і куди йдеш, і чиє се перед тобою?
(32-18)Кажи: Раба твого Якова. Се подарунок панові мойму Езавові. Ось він і сам позад нас.
(32-19)І звелїв другому й третьому, й усїм, що гнались із стадами. Сими словами мовляйте Езавові, як зустьрінете його,
(32-20)І кажіть: Ось раб твій Яков і йде за нами. Бо каже сам собі: Вгамую його подарунками, що йдуть поперед мене, а потім побачу лице його. Може прийме мене.
(32-21 Так ійшли дарунки поперед його. Сам же переночував ту ніч у коші.
(32-22)Уставши ж тієї ночі, узяв обидві жени свої, і обидві рабинї, й одинайцятеро синів своїх, і перейшов бридьма брід Ябок.
(32-23)І взяв їх, і перебрів річку, і перевів усе, що мав.
(32-24)Остався ж Яков один, і боровсь із ним хтось, аж покіль обутьріло;
(32-25)Вбачаючи ж, що не подужа його, ударив його по стегну, по суставу, і потерпів у Якова стегенний сустав, як боровсь із ним.
(32-26)І каже той: Пусти мене; бо вже день зоріє. Яков же каже: Не пущу; мусиш благословити мене.
(32-27)Рече ж йому: Як на імя тебе? Він же каже: Яков.
(32-28)І рече йому: Від тепер буде тобі імя не Яков, а Ізраїль; ти бо з Богом боровсь і над людьми брати меш гору.
(32-29)І поспитав Яков його, і каже: Повідай менї, як на імя тебе звати? Про що питаєш, яке моє імя? І благословив його там.
(32-30)І приложив Яков тому врочищу прізвище: Пенуель, бачив бо я Бога лицем до лиця, тай вирятувалась душа моя.
(32-31)Засяло ж йому соньце, як прийшов за Пенуель; він же кульгав на стегно.
(32-32)Тим же то й тепер не їдять сини Ізраїлеві жили, що на составі бедра, тому, що боровшийся зрушив жилу на составі бедра Якова.
(31-55)Вставши ж, Лаван вранці поцілував своїх синів і своїх дочок, і поблагословив їх, і повернувшись, Лаван пішов до свого місця.
(32-1)І Яків пішов своєю дорогою. І поглянувши, побачив ополчений божий полк, і його зустріли божі ангели.
(32-2)Сказав же Яків, коли їх побачив: Це божий полк, і назвав імя того місця Полки.
(32-3)Післав же Яків послів перед собою до свого брата Ісава, до землі Сиір, до околиці Едом,
(32-4)і заповів їм, кажучи: Так скажете моєму панові Ісаву: Так говорить раб твій Яків: У Лавана жив я і забарився до тепер,
(32-5)і були в мене воли, і осли, і вівці, і раби, і рабині, і післав я сповістити моєму панові Ісаву, щоб твій раб знайшов ласку перед тобою.
(32-6)І повернулися посли до Якова, кажучи: Пішли ми до твого брата Ісава, і йде на зустріч тобі, і з ним чотириста мужів.
(32-7)Дуже ж злякався Яків і був розгублений і поділив нарід, що з ним, і волів, і овець на два полки,
(32-8)і сказав Яків: Якщо прийде Ісав до одного полка і вирубає його, і другий полк спасеться.
(32-9)Сказав же Яків: Бог мого батька Авраама і Бог мого батька Ісаака, Господи, що сказав мені: Відійди до землі твого народження, і добро тобі зроблю,
(32-10)вистачає мені усієї справедливости і усієї правди, яку вчинив Ти твому рабові. Бо з моєю палицею перейшов я цей Йордан, тепер же став я двома полками.
(32-11)Визволи мене з руки мого брата Ісава, бо я його боюся, щоб часом, прийшовши, не побив мене і матір з дітьми.
(32-12)Ти ж сказав: Добре вчиню тобі добро і поставлю твоє насіння як морський пісок, що не буде почислене через велике число.
(32-13)І спав там тієї ночі. І взяв дари, які приніс, і післав свому братові Ісаву:
(32-14)двісті кіз, двадцять козлів, двісті овець, двадцять баранів,
(32-15)тридцять дійних верблюдів і їх дітей, сорок волів, десять биків, двадцять ослів і десять ослят.
(32-16)І дав в руки своїм рабам кожне стадо осібно. Сказав же своїм рабам: Ідіть переді мною, і робіть відстань між стадом і стадом.
(32-17)І заповів першому кажучи: Якщо тебе зустріне мій брат Ісав і запитає тебе, кажучи: Чий є ти і куди ідеш, і чиє це, що іде перед тобою?
(32-18)Скажеш: Твого Раба Якова; дари післав моєму панові Ісаву, і ось він за нами.
(32-19)І заповів першому, і другому, і третому, і всім, що випереджали з цими стадами, кажучи: За цим словом скажете Ісаву коли він вас зустріне.
(32-20)І скажете: Ось твій раб Яків іде за нами. Сказав же: Умилостивлю його лице дарами, що йдуть перед ним, і після цього побачу його лице, бо може прийме моє лице.
(32-21)І дари випереджували його лице, він же тієї ночі спав в полку.
(32-22)Вставши ж, тієї ночі взяв обох жінок і обох рабинь і своїх одинадцять дітей, і перейшов брід Явок.
(32-23)І взяв їх і перейшов струмок, і перевів все своє.
(32-24)Залишився ж Яків сам, і боровся з ним чоловік до ранку.
(32-25)Побачив же, що не може подужати його, і доторкнувся широкої частини його стегна і затерпла широка часть стегна Якова, коли він боровся з ним.
(32-26)І сказав йому: Відпусти мене, бо зійшла рання зоря. Він же сказав: Не відпущу тебе, якщо не поблагословиш мене.
(32-27)Сказав же йому: Яке твоє імя? Він же сказав: Яків.
(32-28)Сказав же йому: Не назветься більше твоє імя Яків, але Ізраїль буде твоє імя, бо ти поборов Бога, і сильний з людьми.
(32-29)Запитав же Яків і сказав: Скажи мені твоє імя. І сказав: Навіщо це питаєш моє імя? І поблагословив його там.
(32-30)І назвав Яків імя того місця: Образ Божий; бо я побачив Бога лицем в лице, і моя душа спаслася.
(32-31)Зійшло ж йому сонце, коли відійшов Образ Божий. Він же кульгав своїм стегном.
(32-32)Задля цього ізраїльські сини до цього дня не їдять нерва, що затерп, що є в широкій часті стегна, бо доторкнувся нерва широкої часті стегна Якова, він і затерп.
(31-55)И встал Лаван рано утром и поцеловал внуков своих и дочерей своих, и благословил их. И пошел и возвратился Лаван в свое место.
(32-1)А Иаков пошел путем своим. И встретили его Ангелы Божии.
(32-2)Иаков, увидев их, сказал: это ополчение Божие. И нарек имя месту тому: Маханаим.
(32-3)И послал Иаков пред собою вестников к брату своему Исаву в землю Сеир, в область Едом,
(32-4)и приказал им, сказав: так скажите господину моему Исаву: вот что говорит раб твой Иаков: я жил у Лавана и прожил доныне;
(32-5)и есть у меня волы и ослы и мелкий скот, и рабы и рабыни; и я послал известить о себе господина моего, дабы приобрести благоволение пред очами твоими.
(32-6)И возвратились вестники к Иакову и сказали: мы ходили к брату твоему Исаву; он идет навстречу тебе, и с ним четыреста человек.
(32-7)Иаков очень испугался и смутился; и разделил людей, бывших с ним, и скот мелкий и крупный и верблюдов на два стана.
(32-8)И сказал: если Исав нападет на один стан и побьет его, то остальной стан может спастись.
(32-9)И сказал Иаков: Боже отца моего Авраама и Боже отца моего Исаака, Господи, сказавший мне: возвратись в землю твою, на родину твою, и Я буду благотворить тебе!
(32-10)Недостоин я всех милостей и всех благодеяний, которые Ты сотворил рабу Твоему, ибо я с посохом моим перешел этот Иордан, а теперь у меня два стана.
(32-11)Избавь меня от руки брата моего, от руки Исава, ибо я боюсь его, чтобы он, придя, не убил меня и матери с детьми.
(32-12)Ты сказал: Я буду благотворить тебе и сделаю потомство твое, как песок морской, которого не исчислить от множества.
(32-13)И ночевал там Иаков в ту ночь. И взял из того, что у него было, в подарок Исаву, брату своему:
(32-14)двести коз, двадцать козлов, двести овец, двадцать овнов,
(32-15)тридцать верблюдиц дойных с жеребятами их, сорок коров, десять волов, двадцать ослиц, десять ослов.
(32-16)И дал в руки рабам своим каждое стадо особо и сказал рабам своим: пойдите предо мною и оставляйте расстояние от стада до стада.
(32-17)И приказал первому, сказав: когда брат мой Исав встретится тебе и спросит тебя, говоря: чей ты? и куда идешь? и чье это стадо пред тобою?
(32-18)то скажи: раба твоего Иакова; это подарок, посланный господину моему Исаву; вот, и сам он за нами.
(32-19)То же приказал он и второму, и третьему, и всем, которые шли за стадами, говоря: так скажите Исаву, когда встретите его;
(32-20)и скажите: вот, и раб твой Иаков за нами. Ибо он сказал сам в себе: умилостивлю его дарами, которые идут предо мною, и потом увижу лице его; может быть, и примет меня.
(32-21)И пошли дары пред ним, а он ту ночь ночевал в стане.
(32-22)И встал в ту ночь, и, взяв двух жен своих и двух рабынь своих, и одиннадцать сынов своих, перешел через Иавок вброд;
(32-23)и, взяв их, перевел через поток, и перевел все, что у него было.
(32-24)И остался Иаков один. И боролся Некто с ним до появления зари;
(32-25)и, увидев, что не одолевает его, коснулся состава бедра его и повредил состав бедра у Иакова, когда он боролся с Ним.
(32-26)И сказал: отпусти Меня, ибо взошла заря. Иаков сказал: не отпущу Тебя, пока не благословишь меня.
(32-27)И сказал: как имя твое? Он сказал: Иаков.
(32-28)И сказал: отныне имя тебе будет не Иаков, а Израиль, ибо ты боролся с Богом, и человеков одолевать будешь.
(32-29)Спросил и Иаков, говоря: скажи имя Твое. И Он сказал: на что ты спрашиваешь о имени Моем? И благословил его там.
(32-30)И нарек Иаков имя месту тому: Пенуэл; ибо, говорил он, я видел Бога лицем к лицу, и сохранилась душа моя.
(32-31)И взошло солнце, когда он проходил Пенуэл; и хромал он на бедро свое.
(32-32)Поэтому и доныне сыны Израилевы не едят жилы, которая на составе бедра, потому что Боровшийся коснулся жилы на составе бедра Иакова.