Та зачув Яків слова синів Лавана, які говорили: "Забрав Яків усе, що було в нашого батька, та й з того, що було в нашого батька, зробив собі все це багатство."
І з обличчя Лаванового зауважив Яків, що він не був до нього вже таким, як раніше.
Тоді Господь сказав до Якова: "Повертайсь на твою батьківщину, до твого роду, а я буду з тобою."
Отож Яків послав покликати Лію й Рахиль на поле, де були його отари,
і каже до них: "Бачу я з обличчя вашого батька, що він не такий до мене, як раніше, але Бог мого батька був зо мною.
Ви ж самі знаєте, що я всіма своїми силами працював для вашого батька.
А ваш батько ошукав мене й міняв десять раз мені платню, тож Бог не дав йому скривдити мене.
Як скаже було так: Клапчасті будуть твоя платня, то всі вівці котилися клапчастими. А як скаже: Строкаті будуть твоя платня, то всі вівці котилися строкатими.
І так забрав Бог скотину від вашого батька й дав мені.
Раз якось, коли парувалися, підвів я свої очі й уві сні бачу: аж ось козли, які спинались на самиць, були смугнасті, клапчасті і красі.
І каже до мене в сні ангел Божий: Якове! А я озвавсь: Я тут!
Тоді він каже: Підведи свої очі й глянь: усі козли, що спинаються на самиць, смугнасті, клапчасті й красі, бо я бачив усе, що Лаван чинить тобі.
Я - Бог Бетела, де ти помазав стовпа, де ти мені пообіцявся. Тепер же встань, вийди з цього краю. й повертайся в рідну землю."
Тоді Рахиль і Лія відповіли йому, кажучи: "Хіба для нас є ще якась частина в домі нашого батька?
Хіба не за чужих він нас уважає? Він же продав нас і зажер нашу ціну.
Все багатство, що його Бог забрав від нашого батька, воно наше й наших дітей. Тож роби тепер усе, що Бог тобі каже."
Устав Яків, посадив синів своїх і жінок своїх на верблюдів,
і погнав усю свою худобу зо всім майном, що його набув, що його він придбав у Паддам-Арамі, щоб іти до Ісаака, свого батька, в Ханаан-край.
Коли Лаван пішов був стригти своїх овець, Рахиль украла домашніх ідолів, що були в її батька.
А Яків викрався потай від Лавана арамія, не давши йому знати, що відходить.
І втік він зо всім, що було в нього, вирушив і, перебрівши ріку, попрямував на Гілеад-гору.
Аж на третій день переказали Лаванові, що Яків утік.
Тож забрав Лаван братів із собою і гнався за ним сім днів дороги та й догнав його на Гілеад-горі.
Але вночі вві сні прийшов Бог до Лавана арамія і промовив до нього: "Уважай, щоб ти нічого не говорив до Якова!"
Отож Лаван наздогнав Якова, коли він розіп'яв був свої намети на горі; то й Лаван зо своїми братами розіп'яв свої (намети) на Гілеад-горі.
І сказав Лаван до Якова: "Що ти наробив? Викравсь від мене потайки! Погнав моїх дочок неначе бранок!
Чого ти втік потайки й перехитрував мене, не сказавши мені нічого, - а то й обікрав ще? Я був би випровадив тебе з радістю, зо співом, під гру цимбалів та гуслів!
Ти не дав мені й поцілувати моїх онуків та моїх дочок! Ти по-дурному вчинив.
Я міг би накоїти вам лиха, та Бог батька вашого цієї ночі сказав до мене: Вважай, не говори до Якова нічого!
Та тепер нехай би ти й пішов собі, - тяжко бо затужився за домом свого батька - але навіщо ти вкрав моїх богів?"
Тут Яків у відповідь сказав до Лавана: "Тому, що я боявся; бо гадав собі, що ти відбереш своїх дочок від мене.
В кого знайдеш своїх богів, тому не жити! Перед нашими родичами розглянь, що твого є в мене, і забери собі." Не знав же Яків, що то Рахиль украла їх.
Увійшов Лаван і до намету Якова, і до намету Лії, і до намету обидвох слугинь, та й не знайшов нічого. Як же він вийшов із намету Лії, то вступив у намет Рахилі.
А Рахиль узяла домашніх ідолів та поклала їх у кульбаки верблюда й сама сіла на них. Лаван же обнишпорив увесь намет і не знайшов нічого.
Тоді вона сказала до свого батька: "Не гнівайся, мій пане, що не можу перед тобою встати, бо жіночий випадок у мене." Шукав він пильно, та не знайшов домашніх ідолів.
Розгнівавсь Яків і стаз сваритися з Лаваном; він так заговорив до нього: "Яка моя провина? Який гріх мій, що ти притьмом гнався за мною?
Ти обшукав усі мої речі. Що ж знайшов ти з усіх речей твого дому? Поклади тут перед моїми і твоїми родичами, нехай вони розсудять між нами обидвома.
Оце двадцять уже років, як я з тобою. Вівці і кози твої не скидали, і баранів із твоєї отари не їв я.
Роздертого звірюкою тобі я не приносив; я ніс за нього втрату; ти вимагав його з руки моєї, чи воно було вкрадене в мене вдень, чи вкрадене вночі в мене.
Ось що було зо мною: вдень з'їдала мене спека, а вночі холод, і сон тікав з моїх очей.
Двадцять уже років я в твоїй господі: служив я тобі чотирнадцять років за дві твої дочки й шість років за овець, і ти десять разів міняв мою платню.
Коли б не був зо мною Бог батька мого, Бог Авраама та острах Ісаака, ти напевно відпустив би тепер мене з порожніми руками. Та Бог бачив моє бідування і працю моїх рук і розсудив учорашньої ночі."
Відповідаючи на це, Лаван сказав до Якова: "Дочки - мої дочки, і діти - мої діти, і отари - мої отари, і все, що бачиш, моє воно. Але що я можу заподіяти сьогодні оцим дочкам моїм або їх дітям, що їх вони породили?
Ходім, отже, та зробім умову, я і ти, і нехай воно свідчить між мною і тобою."
Тоді взяв Яків камінь і поставив його, як стовп.
І каже Яків до своїх родичів: "Назбирайте каміння!" І назбирали вони каміння та й зробили копець і гостилися там при копці.
Лаван прозвав його Єгар-Сагадута, а Яків назвав його Галеад.
І сказав Лаван: "Оцей копець нині свідком між мною й тобою; тому й названо його ім'ям Галеад,
а також і Міцпа, мовляв, нехай Господь вартує між мною і між тобою, як ми розійдемося один з одним.
Коли ти будеш поводитися погано з моїми дочками й коли візьмеш крім моїх дочок ще інших жінок та й того ніхто з нас не буде бачити, пам'ятай, однак, що Бог свідок між мною і тобою."
Далі говорив Лаван до Якова: "Ось цей копець і ось цей стовп, що їх я поставив між мною і між тобою.
Свідок - оцей копець і свідок - стовп, що я не перейду до тебе поза цей копець, а ти не перейдеш до мене поза цей копець і цей стовп з ворожим наміром.
Бог Авраама й Бог Нахора, Бог батьків їхніх, судитиме між нами!" І поклявсь Яків острахом батька свого Ісаака.
Потім Яків приніс на горі жертву та й запросив своїх свояків на гостину. А коли з'їли хліба, на горі заночували.
І почув був Яків слова Лаванових синів, що казали: Яків забрав усе, що було в нашого батька. І з того, що було в батька нашого, зробив собі всю оцю честь...
І побачив Яків Лаванове обличчя, а ото він тепер інший до нього, як був учора, позавчора.
І промовив Господь до Якова: Вернися до краю батьків своїх, і до місця твого народження. А Я буду з тобою.
І послав Яків, і покликав Рахіль і Лію на поле до отари своєї,
та й промовив до них: Я бачив обличчя вашого батька, що він тепер інший до мене, як був учора й позавчора. Та Бог батька мого був зо мною.
А ви знаєте, що всією силою своєю я служив вашому батькові.
І батько ваш сміявся з мене, і десять раз міняв заплату мені, але Бог не дав йому чинити зо мною зле.
Коли він говорив був отак: Крапчасте буде заплата твоя, то й котяться всі овечки та кози крапчасті. А коли скаже так: Пасасте буде заплата твоя, то й котяться всі овечки та кози пасасті.
І відняв Бог худобу вашого батька, та й дав мені.
І сталося в час, коли отара злучувалася, звів був я очі свої та й побачив у сні: аж ось козли, що спинались на овечок та на кіз, були пасасті, крапчасті й рябі.
І сказав мені Ангол у сні: Якове! А я відказав: Ось я!
Він промовив: Зведи свої очі й побач: усі козли, що спинаються на овечок та на кіз, пасасті, крапчасті й рябі, бо Я бачив усе, що Лаван виробляє тобі.
Я Бог Бет-Елу, що ти намастив був там пам'ятника, і Мені склав там обітницю. Тепер уставай, вийди з цієї землі, і вертайся до землі твого народження.
І відповіла Рахіль та Лія, та й сказали йому: Чи ми маємо частку та спадщину в домі нашого батька?
Таж він нас полічив за чужинців, бо продав нас, і справді пожер наше срібло.
Бож усе багатство, що Бог вирвав від нашого батька, воно наше та наших синів. А тепер зроби все, що Бог наказав був тобі.
І встав Яків, і посадив синів своїх і жінок своїх на верблюди.
І він забрав усю худобу свою, і все майно своє, що набув, здобуту худобу свою, що набув у Падані арамейськім, щоб прийти до Ісака, батька свого, до землі ханаанської.
А Лаван пішов стригти отару свою, а Рахіль покрала домових божків, яких батько мав.
І Яків обманив Лавана арамейського, бо не сказав йому, що втікає.
І втік він, і все, що його. І встав, і перейшов річку, і прямував до ?ілеядської гори.
А третього дня розказано Лаванові, що Яків утік.
І взяв він з собою братів своїх, і гнався за ним дорогою семи день, та й догнав його на горі ?ілеядській.
І прийшов Бог до Лавана арамеянина в нічнім сні, та й до нього сказав: Стережися, щоб ти не говорив з Яковом ані доброго, ані злого.
І догнав Лаван Якова. А Яків поставив намета свого на горі, і Лаван поставив з братами своїми на горі ?ілеядській.
І промовив Лаван до Якова: Що ти зробив? Ти обманив мене, і забрав моїх дочок, немов бранок меча!
Чого втік ти таємно, і обікрав мене, і не сказав мені? А я був би відіслав тебе з радістю, із співами, з бубном, і з гуслами.
І ти не дозволив мені навіть поцілувати онуків моїх і дочок моїх. Тож ти нерозумно вчинив!
Я маю в руці своїй силу, щоб учинити з вами зле. Але Бог вашого батька вчора вночі сказав був до мене, говорячи: Стережися, щоб ти не говорив з Яковом ані доброго, ані злого.
А тепер справді підеш, бо ти сильно затужив за домом батька свого. Але нащо ти покрав моїх богів?
А Яків відповів і сказав до Лавана: Тому, що боявся, бо я думав: Аби но він не забрав від мене своїх дочок!
При кому ж ти знайдеш своїх богів, не буде він жити. Перед нашими братами пізнай собі, що твого в мене, і візьми собі. А Яків не знав, що Рахіль їх покрала.
І ввійшов Лаван до намету Якового, і до намету Ліїного, і до намету обох невільниць, та нічого не знайшов. І вийшов він із намету Ліїного і ввійшов до намету Рахілиного.
А Рахіль узяла божки, і вложила їх до сідла верблюда, та й сіла на них. І обмацав Лаван усього намета, і нічого не знайшов.
А вона сказала до батька свого: Нехай не палає гнів в очах батька мого, бо я не можу встати перед обличчям твоїм, бо в мене тепер звичайне жіноче. І перешукав він, та божків не знайшов.
І запалав Яків гнівом, і сварився з Лаваном. І відповів Яків, і сказав до Лавана: Яка провина моя, який мій гріх, що ти гнався за мною,
що ти обмацав усі мої речі? Що ти знайшов зо всіх речей свого дому, положи тут перед моїми братами і братами своїми, і нехай вони розсудять поміж нами двома.
Я вже двадцять літ із тобою. Вівці твої та кози твої не мертвили свого плоду, а баранів отари твоєї я не їв.
Розшарпаного диким звірем я не приносив до тебе, я сам ніс ту шкоду. Від мене домагався ти того, що було вкрадене вдень, і що було вкрадене вночі.
Бувало, що вдень з'їдала мене спекота, а вночі паморозь, а мій сон мандрував від моїх очей.
Таке мені двадцять літ у твоїм домі... Служив я тобі чотирнадцять літ за двох дочок твоїх, і шість літ за отару твою, а ти десять раз зміняв мені свою заплату!
Коли б не був при мені Бог батька мого, Бог Авраамів, і не Той, Кого боїться Ісак, то тепер ти відіслав би мене впорожні!... Біду мою й труд рук моїх Бог бачив, і виказав це вчора вночі.
І відповів Лаван і сказав до Якова: Дочки дочки мої, а діти мої діти, а отара моя отара, і все, що ти бачиш то моє. А дочкам моїм, що зроблю їм сьогодні, або їхнім дітям, що вони породили їх?
А тепер ходи, я й ти вчинімо умову, і оце буде свідком поміж мною й поміж тобою.
І взяв Яків каменя, і поставив його за пам'ятника.
І сказав Яків браттям своїм: Назбирайте каміння. І назбирали каміння вони, та й зробили могилу, і їли там на тій могилі.
І назвав її Лаван: Егар-Сагадута, а Яків її назвав: Гал-Ед.
І промовив Лаван: Ця могила свідок між мною й між тобою сьогодні, тому то й названо ймення її: Гал-Ед
і Міцпа, бо сказав: Нехай дивиться Господь між мною й між тобою, коли ми розійдемося один від одного.
Коли ти будеш кривдити дочок моїх, і коли візьмеш за жінок понад дочок моїх, то не людина з нами, а дивися Бог свідок між мною й між тобою!
А Яків сказав до Лавана: Ось ця могила, й ось той пам'ятник, якого поставив я між собою й між тобою.
Свідок ця могила, і свідок цей пам'ятник, що я не перейду цієї могили до тебе, і ти не перейдеш до мене цієї могили та цього пам'ятника на зле.
Розсудить між нами Бог Авраамів і Бог Нахорів, Бог їхнього батька. І Яків присягнув Тим, Кого боїться його батько Ісак.
І приніс Яків жертву на горі, і покликав братів своїх їсти хліб. І вони їли хліб і ночували на горі.
Перечув же Яков слова синів Лабанових, що мовляли: Узяв Яков усе, що було в батька нашого, і з того, що було в батька нашого, вбивсь у всю славу його.
І дививсь Яков на лице Лабанове, аж воно до його не таке, як перше.
Каже ж Господь Яковові: Вертайсь на батьківщину твою, і до роду твого, і буду з тобою.
Послав же Яков, і покликав Лею й Рахелю на поле, де були стада.
І каже їм: Бачу я лице батька вашого, що не таке до мене, як перше; Бог же панотця мого був зо мною.
І самі знаєте, що всьою снагою моєю працював я батькові вашому.
Батько ж ваш ошукав мене, і переміняв плату мою десять раз; та не попустив йому Бог ушкодити менї.
Як скаже було так: Пестрі будуть плата твоя; тодї котяться вівцї всї пестрими; як же скаже: Крапасті будуть плата твоя, тодї котяться всї вівцї крапастими.
Так одняв Бог усю скотину в батька вашого й дав менї.
І сталось того часу, як вівцї гуляли, зняв я очі мої й бачив уві снї: се, которі барани і козли спинались на вівцї й кози, були переполасі крапасті й рябі.
І рече менї ангел Божий уві снї: Якове! Я ж кажу: Ось я!
І рече: Споглянь лишень очима твоїми, та подивись: усї барани й козли, що спинаються на вівцї й кози, переполасі, пестрі й крапасті; вбачав бо я все, що Лабан тобі витворяє.
Я Бог з Бетеля, де намастив єси стовпа і обрікся єси менї словом. Тепер же встань, ізійди з сієї країни, та вертайсь на країну рідну.
І відказуючи Рахеля й Лея, сказали йому: Хиба є тутеньки нам частина й наслїддє в госпzдї, в батька нашого?
Хиба ж не за чужениць уважає нас він? Попродав бо нас і зажер срібло наше.
Бо все багатирство й слава, що відняв Бог у батька нашого, наше й дїток наших. Оце ж тепереньки все, що Бог рече, чини.
Зьнявся ж Яков, і посадив сини свої і жени на верблюди.
І позабирав усю скотину свою й усї добутки, що здобув у Падам-Арамі в Мезопотамії, щоб вертатись до Ізаака, батька свого в Канаан землю.
Як же відлучився Лабан стригти вівцї свої, покрала Рахеля ідоли в батька свого;
І викрався Яков несподївано Лабанові, Араміянинові, не сповістивши його про втеки.
І втїк сам з усїм своїм, і перебрів через річку й простував у Галаад гори.
Переказано ж Лабанові на третїй день, що Яков утїк.
І взявши сини й браттє своє з собою, здоганяв його семиденним погоном, та й наздогнав його на Галаад горах.
Прийшов же Бог до Лабана Араміянина ночною добою вві снї, і рече йому: Остерегайся звязуватись із Яковом.
І наздогнав Лабан Якова. Яков же поставив намети свої на горі, і Лабан отаборив браттє своє на Галаад горах
Каже ж Лабан Яковові: Що вкоїв єси? Про що викравсь єси потай мене, та позавозив дочки мої мов бранки?
Чого втїкав єси потай мене, та викравсь від мене, не сповістивши мене? Відпустив би тебе з покликами й пісьнями, з тимпанами й гуслями.
І не дозволив єси менї цїлувати внуки мої й дочки мої. Се ж учинив єси по дурному, вдїявши таке.
Тепер би мав я силу покарати тебе, та Бог отця твого вчора вночі рече до мене, словами: Остерегайся звязуватись із Яковом.
Нехай би ти пійшов геть томr, що тяжко зажуривсь по госпzдї отця твого, про що ж украв єси боги мої?
Відказав же Яков і рече до Лабана: Бо злякався, думаючи, що поодіймаєш дочки твої в мене і усе моє,
У кого ж ізнайдеш боги твої, той не жити ме на сьвітї. Перед нашою браттєю познавай, що твоє в мене, та й бери собі. Не знав же Яков, що Рахеля покрала боги.
Увійшовши ж Лабан у Яковів намет і в Леїну кущу, і в кущу двох рабинь, не знайшов. Увійшов же й у намет Рахелин.
Рахеля ж узяла ідоли, та й підложила під верблюдове сїдло, та й сїла на них. І обшарив Лабан усю кущу, та й не знайшов.
І каже батькові свойму: Не гнївись, панотченьку, що не можу встати перед тобою; бо звичайне женське в мене. Шукав же він та й не знайшов ідолів.
Прогнївився ж Яков і звязавсь у сварку з Лабаном: Яка провина моя? Який гріх мій, що вганяв єси так гаряче за мною?
Переглянув єси всї речі домові в мене, що ж ізнайшов єси з усїх річей дому твого? Поклади тутеньки перед браттєю твоєю й браттєю моєю, щоб розсудили між обома нами.
Двайцять років оце вже я з тобою. Вівцї твої й кози твої не звергали, і баранїв із отари твоєї не їв я.
Зьвіроїдини не принїс до тебе; із мого нїс я втрату сю; з мого власного вимагав єси, чи вхоплено в день, чи в ночі.
У день бо пекла мене спека, в ночі морозила холоднеча, і сон утїкав од очу в мене.
Так пробував я двайцять років у твоїй господї. Парубкував я чотирнайцять років задля двох дочок твоїх і шість років за вівцї твої, ти ж переміняв плату мою десять раз.
Коли б не Бог отця мого, Бог Авраамів, та не страх Ізааків був ізо мною, певно тепер в порожнї випустив би єси мене. Бідуваннє моє й працю рук моїх побачив Бог і докорив тебе вчора в ночі.
Відказав же Лабан, і каже до Якова: Дочки, мої дочки, і дїти, мої дїти, і скотина, моя скотина, і все, що видиш, то моє; що ж можу я заподїяти сим дочкам моїм або дїтям, що вони породили?
Оце ж нумо чинити умову, я й ти, і нехай він буде за сьвідка між мною й тобою.
І взявши Яков каменя, поставив його на спомин.
Каже ж Яков до браттї своєї: Назбирайте каміння. І назбирали каміння й зробили могилу і трапезували там на могилї.
І прозвав його Лабан Егар-Сагадута; Яков же прозвав його Галлед.
Каже ж Лабан до Якова: Ся могила, се сьвідок між мною й тобою. Тим і прізвище дано могилї Галлед.
І Мизпа від того, що Лабан сказав: Нехай вартує Господь між мною й тобою, як ми розійдемось різно одни з одним.
Коли зневажати меш дочок моїх або візьмеш над мої дочки жен, не чоловік буде між нами, нї! Бог сьвідок між мною й тобою.
І каже Лабан Яковові: Дивись на сю могилу і дивись на стовпа, що я поставив між мною й тобою.
Ся могила сьвідок і сей стовп сьвідок, що не перейду за сю могилу до тебе, і ти не перейдеш за сю могилу і за сього стовпа до мене на шкоду.
Бог Авраамів і Бог Нахорів, Бог їх отця, суди між нами. І клявсь Яков страхом отця свого Ізаака.
І принїс Яков жертву на горі, і покликав браттє своє до вживання хлїба солї, і вживали хлїб сїль, та й обночувались на горі.
Почув же Яків слова синів Лавана, що говорили: Яків забрав все, що (було) нашого батька, і з того, що (було) нашого батька, зробив усю цю славу.
І побачив Яків лице Лавана, і ось не було до нього як вчера і третого дня.
Сказав же Господь до Якова: Повернися до землі твого батька і до твого роду, і буду з тобою.
Виславши ж Яків, покликав Лію і Рахиль на рівнину де (були) отари,
і сказав їм: Бачу я лице вашого батька, що не є до мене як учора і третого дня. Бог же мого батька був зі мною.
І ви ж знаєте, що всією моєю силою я послужив вашому батькові.
А ваш батько обманув мене, перемінив і мою зарплату десяти овець, і не дав йому Бог мені вчинити зло.
Коли так сказав: Пасасте буде твоя зарплата, і родяться всі вівці пасасті; коли ж сказав: Біле буде твоєю зарплатою, і родяться всі вівці білі.
І Бог відібрав всю скотину вашого батька і дав їх мені.
І сталося, коли вівці парувалися, і я побачив їх в сні моїми очима, і ось козли і барани крапчасті і пасасті і крапчасто переполасі скакали на овець і кіз.
І сказав мені Божий ангел у сні: Якове; я ж сказав: Що є?
І сказав: Поглянь твоїми очима, і подивись на козлів і баранів крапчастих і пасастих і крапчасто переполасих, що скачуть на овець і кіз. Бо я побачив те, що тобі робить Лаван.
Я є Бог, що зявився тобі в божому місці, де ти мені там помазав стовп і помолився там мені молитвою. Нині, отже, встань і вийди з цієї землі, і йди до землі твого народження, і буду з тобою.
І відповівши, Рахиль і Лія сказали йому: Немає нам більше часті чи насліддя в хаті нашого батька.
Чи не як чужинки вважалися ми ним? Бо продав нас і зїв як страву наші гроші.
Усе багатство і славу, яку забрав Бог у нашого батька, буде нам і нашим дітям. Тепер, отже, що сказав тобі Бог, чини.
Вставши ж, Яків взяв своїх жінок і своїх дітей на верблюдів,
і забрав ввесь свій маєток і ввесь свій посуд, що придбав у Месопотамії, і все своє, щоб відійти до свого батька Ісаака до Ханаанської землі.
Лаван же пішов стригти своїх овець. Вкрала же Рахиль ідоли свого батька.
Скрив же Яків Лаванові сирійцеві, щоб не сповістити йому, що відходить,
і він відійшов і все, що його, і перейшов ріку, і пішов до гори Галаад.
Сповіщено же Лавану сирійцеві третого дня, що втік Яків,
і взявши всіх своїх братів з собою, гнався слідом за його дорогою сім днів, і наздігнав його в горі Галаад.
Прийшов же Бог вночі у сні до Лавана сирійця і сказав йому: Вважай на себе, щоб часом не сказав ти Якову злого.
І наздігнав Лаван Якова. Яків же поставив своє шатро на горі. Лаван же розставив своїх братів в горі Галаад.
Сказав же Лаван Якову: Що ти зробив? Чому ти скрито втік, і обікрав мене, і забрав моїх дочок, як полонених мечем?
І якщо б ти мені звістив, відіслав би я тебе з радістю і з музиками, тимпанами і гітарами.
Чи не вдостоївся я поцілувати моїх дітей і дочок. Тепер же безглуздо вчинив ти.
І тепер моя рука має силу зло тобі вчинити. Але Бог твого батька вчера сказав мені кажучи: Стережися, щоб часом не сказав ти Якову злого.
Тепер отже іди. Бо думкою ти задумав відійти до дому свого батька. Чому викрав ти моїх богів?
Відповівши ж, Яків сказав Лаванові: Бо я сказав: Щоб часом не відібрав ти твоїх дочок від мене і все, що в мене.
Пізнавай, що твого є у мене, і візьми. І не впізнав у нього нічого. І сказав Яків: В кого лиш знайдеш твоїх божків, не житиме перед нашими братами. Не знав же Яків, що його жінка Рахиль їх викрала.
Увійшовши ж Лаван до хати Лії, пошукав і не знайшов. І вийшовши з хати Лії, шукав і в домі Якова і в домі двох рабинь, і не знайшов. Ввійшов же і до хати Рахилі.
Рахиль же взяла ідоли і поклала їх до верблюджого сідла і сіла на них.
І сказала свому батькові: Не бери за зле пане, не можу встати перед тобою, бо у мене є за звичаєм жінок. Пошукав же Лаван по всій хаті і не знайшов ідолів.
Розгнівався же Яків і сварив на Лавана. Відповівши ж, Яків сказав Лаванові: Яка моя несправедливість і який мій гріх, що ти за мною гнався,
і що перешукав ти ввесь мій посуд? Що знайшов ти з усього посуду мого дому? Поклади тут перед твоїми братами і моїми братами, і хай розсудять між обома нами.
Це мені двадцять літ, що я є з тобою. Твої вівці і твої кози не були без ягнят. Баранів твоїх овець я не зїв;
вбитого звірем я тобі не приніс, я відшкодував сам вкрадене вдень і вкрадене вночі.
В день я був палений спекою і морозом вночі, і сон відійшов від моїх очей.
Цих мені двадцять літ, які я був у твоїм домі, я працював для тебе чотирнадцять літ за двох твоїх дочок, і шість літ за твоїх овець, і змінив ти мою зарплату десятьох ягниць.
Якщо б не Бог мого батька Авраама був у мене і страх Ісаака, нині ж порожним відіслав би ти мене. Моє приниження і труд моїх рук побачив Бог, і оскаржив тебе вчора.
Відповівши ж Лаван сказав Якову: Дочки, мої дочки, і сини мої сини, і скотина моя скотина, і все, що ти бачиш, є моїм і моїх дочок. Що сьогодні зроблю їм, чи їхнім дітям, яких породили?
Тепер, отже, ходи завіщаймо завіт, я і ти, і буде свідком між мною і тобою. Сказав же йому: Ось немає з нами нікого, хай бачить Бог, свідок між мною і тобою.
Взявши ж камінь Яків поставив його як стовп.
Сказав же Яків своїм братам: Зберіть каміння. І зібрали каміння і зробили могилу, і поїли і попили там на могилі. І сказав йому Лаван: Ця могила сьогодні свідчить між мною і тобою.
І назвав її Лаван Могила свідчення, Яків же її назвав: Могила свідок.
Сказав же Лаван Якову: Ось ця могила і стовп, який я поклав між мною і тобою, свідчить ця могила, і свідчить цей стовп. Задля цього названо її імя: Могила свідчить,
і Бачення, бо сказав: Хай бачить Бог між мною і тобою, бо розійшлися один від одного.
Якщо упокориш моїх дочок, якщо візьмеш жінок над моїми дочками, гляди, немає нікого з нами.
Бо якщо і я не перейду до тебе, ані ти не перейдеш до мене поза цю могилу і цей стовп на зло,
Бог Авраама і Бог Нахора судить між нами.
І поклявся Яків за страхом свого батька Ісаака. І приніс Яків жертву на горі, і закликав своїх братів, і їли і пили і спали на горі.
И услышал Иаков слова сынов Лавановых, которые говорили: Иаков завладел всем, что было у отца нашего, и из имения отца нашего составил все богатство сие.
И увидел Иаков лице Лавана, и вот, оно не таково к нему, как было вчера и третьего дня.
И сказал Господь Иакову: возвратись в землю отцов твоих и на родину твою; и Я буду с тобою.
И послал Иаков, и призвал Рахиль и Лию в поле, к стаду мелкого скота своего,
и сказал им: я вижу лице отца вашего, что оно ко мне не таково, как было вчера и третьего дня; но Бог отца моего был со мною;
вы сами знаете, что я всеми силами служил отцу вашему,
а отец ваш обманывал меня и раз десять переменял награду мою; но Бог не попустил ему сделать мне зло.
Когда сказал он, что скот с крапинами будет тебе в награду, то скот весь родил с крапинами. А когда он сказал: пестрые будут тебе в награду, то скот весь и родил пестрых.
И отнял Бог скот у отца вашего и дал мне.
Однажды в такое время, когда скот зачинает, я взглянул и увидел во сне, и вот козлы, поднявшиеся на скот, пестрые с крапинами и пятнами.
Ангел Божий сказал мне во сне: Иаков! Я сказал: вот я.
Он сказал: возведи очи твои и посмотри: все козлы, поднявшиеся на скот, пестрые, с крапинами и с пятнами, ибо Я вижу все, что Лаван делает с тобою;
Я Бог явившийся тебе в Вефиле, где ты возлил елей на памятник и где ты дал Мне обет; теперь встань, выйди из земли сей и возвратись в землю родины твоей.
Рахиль и Лия сказали ему в ответ: есть ли еще нам доля и наследство в доме отца нашего?
не за чужих ли он нас почитает? ибо он продал нас и съел даже серебро наше;
посему все богатство, которое Бог отнял у отца нашего, есть наше и детей наших; итак делай все, что Бог сказал тебе.
И встал Иаков, и посадил детей своих и жен своих на верблюдов,
и взял с собою весь скот свой и все богатство свое, которое приобрел, скот собственный его, который он приобрел в Месопотамии, чтобы идти к Исааку, отцу своему, в землю Ханаанскую.
И как Лаван пошел стричь скот свой, то Рахиль похитила идолов, которые были у отца ее.
Иаков же похитил сердце у Лавана Арамеянина, потому что не известил его, что удаляется.
И ушел со всем, что у него было; и, встав, перешел реку и направился к горе Галаад.
На третий день сказали Лавану, что Иаков ушел.
Тогда он взял с собою родственников своих, и гнался за ним семь дней, и догнал его на горе Галаад.
И пришел Бог к Лавану Арамеянину ночью во сне и сказал ему: берегись, не говори Иакову ни доброго, ни худого.
И догнал Лаван Иакова; Иаков же поставил шатер свой на горе, и Лаван со сродниками своими поставил на горе Галаад.
И сказал Лаван Иакову: что ты сделал? для чего ты обманул меня, и увел дочерей моих, как плененных оружием?
зачем ты убежал тайно, и укрылся от меня, и не сказал мне? я отпустил бы тебя с веселием и с песнями, с тимпаном и с гуслями;
ты не позволил мне даже поцеловать внуков моих и дочерей моих; безрассудно ты сделал.
Есть в руке моей сила сделать вам зло; но Бог отца вашего вчера говорил ко мне и сказал: берегись, не говори Иакову ни хорошего, ни худого.
Но пусть бы ты ушел, потому что ты нетерпеливо захотел быть в доме отца твоего, - зачем ты украл богов моих?
Иаков отвечал Лавану и сказал: я боялся, ибо я думал, не отнял бы ты у меня дочерей своих.
у кого найдешь богов твоих, тот не будет жив; при родственниках наших узнавай, что у меня, и возьми себе. Иаков не знал, что Рахиль украла их.
И ходил Лаван в шатер Иакова, и в шатер Лии, и в шатер двух рабынь, но не нашел. И, выйдя из шатра Лии, вошел в шатер Рахили.
Рахиль же взяла идолов, и положила их под верблюжье седло и села на них. И обыскал Лаван весь шатер; но не нашел.
Она же сказала отцу своему: да не прогневается господин мой, что я не могу встать пред тобою, ибо у меня обыкновенное женское. И он искал, но не нашел идолов.
Иаков рассердился и вступил в спор с Лаваном. И начал Иаков говорить и сказал Лавану: какая вина моя, какой грех мой, что ты преследуешь меня?
ты осмотрел у меня все вещи, что нашел ты из всех вещей твоего дома? покажи здесь пред родственниками моими и пред родственниками твоими; пусть они рассудят между нами обоими.
Вот, двадцать лет я был у тебя; овцы твои и козы твои не выкидывали; овнов стада твоего я не ел;
растерзанного зверем я не приносил к тебе, это был мой убыток; ты с меня взыскивал, днем ли что пропадало, ночью ли пропадало;
я томился днем от жара, а ночью от стужи, и сон мой убегал от глаз моих.
Таковы мои двадцать лет в доме твоем. Я служил тебе четырнадцать лет за двух дочерей твоих и шесть лет за скот твой, а ты десять раз переменял награду мою.
Если бы не был со мною Бог отца моего, Бог Авраама и страх Исаака, ты бы теперь отпустил меня ни с чем. Бог увидел бедствие мое и труд рук моих и вступился за меня вчера.
И отвечал Лаван и сказал Иакову: дочери - мои дочери; дети - мои дети; скот - мой скот, и все, что ты видишь, это мое: могу ли я что сделать теперь с дочерями моими и с детьми их, которые рождены ими?
Теперь заключим союз я и ты, и это будет свидетельством между мною и тобою.
И взял Иаков камень и поставил его памятником.
И сказал Иаков родственникам своим: наберите камней. Они взяли камни, и сделали холм, и ели там на холме.
И назвал его Лаван: Иегар-Сагадуфа; а Иаков назвал его Галаадом.
И сказал Лаван: сегодня этот холм между мною и тобою свидетель. Посему и наречено ему имя: Галаад,
также: Мицпа, от того, что Лаван сказал: да надзирает Господь надо мною и над тобою, когда мы скроемся друг от друга;
если ты будешь худо поступать с дочерями моими, или если возьмешь жен сверх дочерей моих, то, хотя нет человека между нами, но смотри, Бог свидетель между мною и между тобою.
И сказал Лаван Иакову: вот холм сей и вот памятник, который я поставил между мною и тобою;
этот холм свидетель, и этот памятник свидетель, что ни я не перейду к тебе за этот холм, ни ты не перейдешь ко мне за этот холм и за этот памятник, для зла;
Бог Авраамов и Бог Нахоров да судит между нами, Бог отца их. Иаков поклялся страхом отца своего Исаака.
И заколол Иаков жертву на горе и позвал родственников своих есть хлеб; и они ели хлеб и ночевали на горе.