Як же Рахиль побачила, що не народжує Яковові дітей, стала заздрити своїй сестрі і сказала до Якова: "Дай мені діток, а то вмру."
Спалахнув Яків гнівом проти Рахилі й каже: "Хіба ж то я можу бути замість Бога, який відмовив тобі плідности лона?"
Тоді вона й каже: "Ось моя слугиня Білга; увійди до неї, нехай уродить мені у прийми, щоб і мені розвинутись через неї."
Тож дала йому Білгу, свою слугиню, за жінку, і Яків зійшовся з нею.
Зачала Білга і вродила Яковові сина.
Тоді Рахиль і каже: "Бог судив мені й почув також мій голос та й дав мені сина." Тому й дала йому ім'я Дан.
Знову зачала Білга, слугиня Рахилі, і родила Якову другого сина.
А Рахиль сказала: "Великим змаганням змагалась я з моєю сестрою і подолала." Тому й дала йому ім'я Нафталі.
Але й Лія, побачивши, що перестала родити, взяла Зілпу, свою служницю, і дала її Яковові за жінку.
Та й родила Зілпа, служниця Лії, Яковові сина.
І каже Лія: "Прийшло щастя!" Тому назвала його ім'ям Гад.
Потім родила Зілпа, служниця Лії, Яковові другого сина.
Та й каже Лія: "Яка ж я щаслива! - бо жінки будуть мене щасливою вітати." І дала йому ім'я Ашер.
Вийшов якось Рувим під час пшеничних жнив і знайшов на полі любовні яблука та й приніс їх Лії, своїй матері. Тоді каже Рахиль до Лії: "дай мені, з ласки, любовних яблук твого сина."
А ця до неї: "Мало ще того, що забрала мого чоловіка? Хочеш узяти й любовні яблука мого сина?" Рахиль каже: "Тому нехай цієї ночі, спить він з тобою за любовні яблука твого сина."
Як прийшов Яків з поля ввечері, вийшла Лія йому назустріч і каже: "Ти мусиш увійти до мене, бо я тебе найняла за любовні яблука мого сина." І спав з нею тієї ночі.
Вислухав Бог Лію, і вона зачала та й породила Яковові п'ятого сина.
І каже Лія: "Бог дав мені плату за те, що я дала свою служницю чоловікові своєму." Тож і назвала його ім'ям Іссахар.
Знову зачала Лія й родила Яковові шостого сина;
та й каже Лія: "Бог дав мені гарний дарунок; тепер чоловік мій буде жити зо мною, бо я породила йому шістьох синів." І дала йому ім'я Завулон.
Потім же вона породила дочку й дала їй ім'я Діна.
Але згадав Бог і про Рахиль та й вислухав її і відімкнув Бог їй лоно.
Вона зачала й породила сина, й каже: "Бог увільнив мене від безчестя!"
Тож назвала його ім'ям Йосиф, кажучи: "Дай мені, Господи, ще й другого сина."
Сталось, як уродила Рахиль Йосифа, то Яків сказав до Лавана: "Відпусти мене, нехай іду на рідне місце, на свою батьківщину.
Дай мені моїх жінок з дітьми, що за них я служив тобі, щоб я міг піти собі; бож знаєш мою службу, яку я відбув для тебе."
А Лаван каже йому: "Дозволь мені сказати тобі таке: по деяких знаках я зауважував, що Господь благословив мене через тебе."
І додав: "Скажи мені, скільки тобі платити, і я дам."
Тоді Яків сказав до нього: "Ти сам знаєш, як я служив тобі й якою зробилася твоя скотина в мене.
Того трошки, що було в тебе передо мною, вельми розрослось, і Господь благословив тебе з моїм приходом. Тепер час би мені попрацювати й для власного дому."
Лаван спитав: "Що ж маю тобі дати?" На те Яків відповів: "Нічого не маєш мені дати! Коли зробиш мені те, що тобі кажу, я піду знову пасти й доглядати твоїх овець.
Сьогодні я пройду крізь усю твою отару, вилучу з неї кожну чорну овечку між вівцями й усе красе та клапчасте між козами; то й буде моя плата.
Моя чесність невдовзі посвідчить за мене, коли ти прийдеш перевіряти мій заробіток: усе, що не є красе та клапчасте між козами і не є чорне між вівцями, воно вкрадене, якщо знайдеться в мене."
На те Лаван каже: "Добре, нехай буде по твоєму слову."
І того ж самого дня він вилучив козлів смугнастих і клапчастих, усіх кіз красих і клапчастих, усе, що на ньому щось біле, і все чорне між вівцями - та й дав у руки своїх синів;
ще й віддалився на три дні ходу між собою та Яковом. Яків же пас решту овець Лавана.
Тоді взяв собі Яків прутів свіжих, тополевих, миґдалевих і чинарових та й покарбував на них білі карби, облуплюючи аж до білого на прутах.
Поклав він ті прути, що їх пооблуплював, перед вівцями в корита й у пійла з водою, до яких приходили вівці пити; і як вони приходили пити, то парувались.
А парувавшися перед прутами, вони по тому котилися (ягнятами) строкатими, клапчастими і красими.
Ягнят Яків відділив, ще й поставив овець лицем до себе - строкатих і всіх чорних у Лавановій отарі; і так він уклав отари окремо для себе, та й не укладав їх з вівцями Лавана.
А до того ж, усюди, де парувалися сильніші вівці, там Яків клав прути в корита перед очі овець, щоб вони парувалися коло тих прутів.
А коли вівці були слабовиті, він їх не клав; отож слабовиті були для Лавана, а щосильніші для Якова.
І збагатився чоловік вельми-превельми, й була в нього сила овець і слугині й слуги, верблюди й осли.
І побачила Рахіль, що вона не вродила Якову. І заздрила Рахіль сестрі своїй, і сказала до Якова: Дай мені синів! А коли ні, то я вмираю!
І запалився гнів Яковів на Рахіль, і він сказав: Чи я замість Бога, що затримав від тебе плід утроби?
І сказала вона: Ось невільниця моя Білга. Прийди до неї, і нехай вона вродить на коліна мої, і я також буду мати від неї дітей.
І вона дала йому Білгу, невільницю свою, за жінку. І ввійшов до неї Яків.
І завагітніла Білга, і вродила Якову сина.
І сказала Рахіль: Розсудив Бог мене, а також вислухав голос мій, і дав мені сина. Тому назвала ймення йому: Дан.
І завагітніла вона ще, і вродила Білга, невільниця Рахілина, другого сина Якову.
І сказала Рахіль: Великою боротьбою боролась я з сестрою своєю, і перемогла. І назвала ймення йому: Нефталим.
І побачила Лія, що вона перестала родити, і взяла Зілпу, свою невільницю, і дала її Якову за жінку.
І вродила Зілпа, невільниця Ліїна, Якову сина.
І сказала Лія: Прийшло щастя, і назвала ймення йому ?ад.
І вродила Зілпа, невільниця Ліїна, другого сина Якову.
І промовила Лія: То на блаженство моє, бо будуть уважати мене за жінку блаженну. І назвала ймення йому: Асир.
І пішов Рувим за тих днів, коли жато пшеницю, і знайшов на полі мандрагорові яблучка, і приніс їх до Лії, матері своєї. І сказала Рахіль до Лії: Дай мені з мандрагорових яблучок сина твого!
А та відказала їй: Чи мало тобі, що забрала мого чоловіка? І забереш також мандрагорові яблучка сина мого? І сказала Рахіль: Тому то він ляже з тобою цієї ночі за мандрагорові яблучка сина твого!
І прийшов Яків з поля ввечері, а Лія вийшла назустріч і сказала: Увійдеш до мене, бо справді найняла я тебе за мандрагорові яблучка сина мого. І лежав він із нею ночі тієї.
І вислухав Бог Лію, і завагітніла вона, і вродила Якову п'ятого сина.
І промовила Лія: Дав Бог заплату мені, що дала я невільницю свою своєму чоловікові. І назвала ймення йому: Іссахар.
І завагітніла Лія ще, і вродила Якову шостого сина.
І промовила Лія: Обдарував мене Бог добрим подарунком, цим разом замешкає в мене мій чоловік, бо я породила йому шестеро синів. І назвала ймення йому: Завулон.
А потому вродила дочку, і назвала ймення їй: Діна.
І згадав Бог про Рахіль, і вислухав її Бог, і відчинив їй утробу.
І завагітніла вона, і сина вродила, і сказала: Бог забрав мою ганьбу!
І назвала ймення йому: Йосип, кажучи: Додасть Господь мені іншого сина!
І сталося, коли Рахіль породила Йосипа, то сказав Яків до Лавана: Відпусти мене, і нехай я піду до свого місця й до Краю свого.
Дай же жінок моїх і дітей моїх, що служив тобі за них, і нехай я піду, бо ти знаєш службу мою, яку я служив був тобі.
І промовив до нього Лаван: Коли я знайшов милість в очах твоїх, побудь з нами, бо я зрозумів, що поблагословив мене Господь через тебе.
І далі казав: Признач собі заплату від мене, і я дам.
А той відказав: Ти знаєш, як я служив тобі, і якою стала худоба твоя зо мною.
Бо те мале, що було в тебе до мене, розмножилося на велике, і Господь поблагословив тебе, відколи нога моя в тебе. А тепер, коли ж я буду працювати для власного дому?
І сказав Лаван: Що ж я тобі дам? А Яків промовив: Не давай мені нічого. Коли зробиш мені оцю річ, то вернуся, буду пасти отару твою, буду пильнувати.
Я сьогодні перейду через усю отару твою, щоб вилучити звідти кожну овечку крапчасту й переполасу, і кожну овечку чорну з-поміж овець, і переполасе й крапчасте з-поміж кіз, і це буде заплата мені.
І справедливість моя посвідчить за мене в завтрішнім дні, коли прийдеш глянути на заплату мою від тебе. Усе, що воно не крапчасте й не переполасе з-поміж кіз і не чорне з-поміж овець, крадене воно в мене.
А Лаван відказав: Так, нехай буде за словом твоїм!
І того дня вилучив він козлів пасастих і покрапованих, і всі кози крапчасті й переполасі, усе, що біле було в ньому, і все чорне серед овець, і дав до рук своїх синів.
І визначив дорогу триденну поміж собою й поміж Яковом. А Яків пас позосталу Лаванову отару.
І взяв собі Яків сирого кия тополевого, і мігдалового, і каштанового, і налупив з них білих лушпин, відкриваючи білість, що на киях була.
І поставив кийки, що їх облупив, перед отарою при жолобах при коритах води, куди отара приходить пити. І вони злучувалися, як приходили пити.
І злучувалася отара при киях, і котилася овечками та козами пасастими, крапчастими й переполасими.
І відділяв Яків тих овечок, і ставив отару обличчям до пасастого й до всього чорного серед отари Лавана. І клав свої стада окремо, і не клав їх до отари Лаванової.
І бувало, що кожного разу, коли злучувалася отара міцна, то Яків клав при жолобах киї перед очі отари, щоб вона злучувалася при тих киях.
А як отара слаба була, то не клав. І ставалось, що слабе припадало Лаванові, а міцніше Якову.
І дуже-дуже зможнів той чоловік. І було в нього багато отар, і невільниці, і раби, і верблюди, і осли.
В бачаючи ж Рахеля, що не вродила Яковові нїякої дитини, завидувала Рахеля сестрі своїй, та й каже Яковові: Дай менї дїток, ато вмру.
Загорівся ж Яков гнївом на Рахелю, і каже: Хиба я тобі замість Бога, що не дав тобі утробного плоду?
Каже ж вона: Ось раба моя Балла; увійди до неї та нехай уродить на колїна мої, щоб і в мене були дїтки від неї.
І оддала йому Баллу, рабиню свою за жінку, і ввійшов до неї Яков.
І завагонїла Балла, та й уродила Яковові сина.
І рече Рахеля: Бог судив менї, і послухав голосу мого, і дав менї сина. Тим і дала йому імя: Дан.
І завагонїла знов Балла, рабиня Рахелина, й уродила сина другого Яковові.
І рече Рахеля: Великою боротьбою боролась я з сестрою моєю, та й перемогла. Тим і дала йому імя: Нафталїй.
Вбачала ж Лея, що перестала роджати, і взяла Зелфу, рабу свою, та й оддала її Яковові за жінку.
І вродила Зелфа, рабиня Леїна, Яковові сина.
І рече Лея: Пощастило менї! І дала йому імя: Гад.
І вродила Зелфа, рабиня Леїна, Яковові сина другого.
І каже Лея: Щасна я; бо дочки зватимуть мене блаженною. І дала йому імя: Ассер.
І пійшов Рубен під пшеничні жнива, та й знайшов любовні яблука на полї, та й принїс їх до Леї, матері своєї. Каже ж Рахеля до Леї: Дай менї любовних яблук сина твого!
Рече ж вона їй: Хиба се мала річ, що взяла єси мужа мого? Чи й любовні яблука сина мого віднїмеш? Каже ж Рахеля: Дак нехай переночує з тобою сьогоднї за любовні яблука сина твого.
Прийшов же Яков з поля ввечорі, і вийшла Лея зустріч йому, і каже: Мусиш увійти до мене; найняла бо я справдї тебе за любовні яблука сина мого. І переночував він з нею тієї ночи.
І послухав Бог Леї, і завагонїла вона, і вродила Яковові сина пятого.
І каже Лея: Дав менї Бог плату мою; бо оддала рабиню мою мужеві мойму. І дала йому імя: Іссахар.
І завагонїла знов Лея, і вродила сина шестого Яковові.
І каже Лея: Подарував менї Бог гостинця гарного, поважити ме мене муж мій; уродила бо йому шестьох синів. І дала імя йому: Себулон.
А потім уродила дочку, і дала імя їй: Дина.
І зглянувся Бог на Рахелю, і почув її Бог, і відчинив утробу їй.
І завагонївши вродила сина, і каже: Одняв Бог докір мій.
І дала імя йому: Йосиф, говорючи: Дай менї, Господе, й другого сина.
Сталося ж, як уродила Рахеля Йосифа, каже Яков Лабанові: Відпусти мене, нехай іду в домівку мою й на вкраїну мою.
Віддай жени й дїти мої, що за них парубкував тобі; ти знаєш роботу, що робив тобі.
Каже йому Лабан: Коли б знайшов я ласку в тебе! Вбачаю бо, що благословив мене Господь задля тебе.
І каже: Визнач плату свою в мене, я й дам тобі.
Каже йому: Ти знаєш, як я парубкував у тебе, і якою твоя скотина зробилась у мене.
Мало бо що було в тебе до мене, та й наросло багацько, і благословив тебе Господь з приходу мого. Тепер же коли менї дбати й про власну господу?
І каже: Що мушу тобі дати? Каже ж Яков: Не давай менї нїчогісїнько, аби вчинив, що скажу, знов пасти му вівцї твої й доглядати му.
Пройду я через усю отару твою сьогоднї, а й вилучу все переполасе й крапасте, і все чорне між вівцями, й усе переполасе й крапаcте між козами, і се буде моя плата.
Так моя правда говорити ме за мене завтрашнього дня, як прийдеш давати плату мою. Усе непереполасе й не крапаcте між козами і не чорне між вівцями, мусить уважатись у мене за вкрадене.
Каже ж йому Лабан: Добре, нехай буде по слову твойму.
І повилучував того ж дня козли переполасі й крапасті, і усе, що мало біле в себе і все, що чорне між вівцями, та й пооддавав в руки синам своїм.
І поставив три днї ходи між собою й Яковом. Яков же пас остальнї вівцї Лабанові.
Узяв же Яков собі по цїпку зеленому тополевому, лїсковому й каштановому, та й помережив білими мережками, і луплячи повиявлював біле, що було на цїпках.
І клав цїпки, що помережив, у напувальні корита та в водяні ринви, як приходили отарі до водопійла, щоб вагонїли на водопійлї.
І вагонїли отарі перед цїпками, та й котились ягнятами й козенятами переполасими й крапастими.
Ягнята ж вилучав Яков і ставляв отарі лицем до переполасого і чорного в отарі Лабановій, й держав свої отарі окроме, і не ставляв укупі з Лабановими.
І сталося, як вагонїла лучча скотина, Яков клав цїпки перед очима в скоту в корита, щоб вагонїли між цїпками.
Як же гуляла скотина слабовита, не клав туди цїпків; тим робом слабовите було Лабанові, а лучче Яковові.
І збогатився чоловік безлїч, і було в його скотини много, і раби, і рабинї, і верблюди, й осли.
Побачивши ж Рахиль, що не породила Якову, і заревнувала Рахиль своїй сестрі і сказала Якову: Дай мені дитину, якщо ж ні, я помру.
Розгнівався ж Яків на Рахиль і сказав: Чи я є замість Бога, який позбавив тебе плоду лона?
Сказала же Якову: Ось моя рабиня Валла; ввійди до неї, і вродить на моїх колінах, і народжу і я дитину з неї.
І дала йому свою рабиню Валлу йому за жінку. І ввійшов до неї Яків.
І зачала Валла рабиня Рахилі і породила Якову сина.
І сказала Рахиль: Судив мені Бог і вислухав мій голос і дав мені сина. Задля цього назвала його імя Дан.
І зачала знову Валла рабиня Рахилі і породила другого сина Якову.
І сказала Рахиль: Підняв мене Бог, і я змагалася з моєю сестрою і побідила, і назвала його імя Нефталі.
Побачила ж Лія, що перестала родити, і взяла свою рабиню Зелфу і дала її Якову за жінку.
Ввійшов же Яків до неї, і зачала Зелфа рабиня Лії і породила Якову сина.
І сказала Лія: В щасті, і назвала його імя Ґад.
І зачала Зелфа рабиня Лії і знову породила Якову другого сина.
І сказала Лія: Блаженна я, бо блаженною зватимуть мене жінки. І назвала його імя Асир.
Пішов же Рувим в днях жнив пшениці і знайшов в полі мандраґорові яблока, і приніс їх до своєї матері Лії. Сказала же Рахиль Лії: Дай мені мандраґорів твого сина.
Сказала же Лія: Не досить тобі, що ти забрала мого мужа? Чи і забереш мандраґори мого сина? Сказала же Рахиль: Не так, цієї ночі хай спить з тобою за мандраґори твого сина.
Прийшов же Яків ввечір з поля, і вийшла Лія йому на зустріч і сказала: Сьогодні зайди до мене, бо я найняла тебе за мандраґори мого сина. І спав з нею тієї ночі.
І вислухав Бог Лію, і зачавши породила Якову пятого сина.
І сказала Лія: Бог дав мені винагороду за те, що я дала мою рабиню свому чоловікові. І назвала його імя Іссахар, що значить Винагорода.
І знову зачала Лія і породила Якову шостого сина.
І сказала Лія: Обдарував мене Бог гарним даром. В цьому часі мене вибере мій муж, бо я породила йому шістьох синів. І назвала його імя Завулон.
І після цього породила дочку і назвала її імя Діна.
Згадав же Бог Рахиль, і Бог її вислухав і відкрив її лоно,
і зачавши, породила Якову сина. Сказала же Рахиль: Бог мій відняв обиду,
і назвала його імя Йосиф, кажучи: Хай додасть мені Бог другого сина.
Сталося ж, як породила Рахиль Йосифа, сказав Яків Лаванові: Відішли мене, щоб відійшов я до мого місця і до моєї землі.
Віддай моїх жінок і дітей, задля яких я тобі працював, щоб я відійшов. Бо ти знаєш роботу, яку робив я для тебе.
Сказав же йому Лаван: Якщо знайшов я ласку перед тобою, бо побачив. Поблагословив бо мене Бог твоїм приходом.
Визнач твою зарплату від мене, і дам.
Сказав же йому Яків: Ти знаєш, як я тобі працював, і скільки було твоєї худоби зі мною.
Бо малим було те, що було твоїм переді мною, і виросло в множество, і поблагословив тебе Господь через мій прихід. Тепер, отже, коли і я зроблю собі дім?
І сказав йому Лаван: Що тобі дам? Сказав же йому Яків: Не даси мені нічого. Якщо зробиш мені це слово, знову пастиму і стерегтиму твої вівці.
Сьогодні обійди твої вівці, і відлучи звідти кожну чорну вівцю між вівцями, і кожну крапчасту і переполасу між козами. Буде мені зарплатою.
І свідчитиме мені моя справедливість в завтрішний день, бо моя винагорода є перед тобою. Все, що лиш не є переполасе і крапчасте в козах і чорне в вівцях буде мною украдене.
Сказав же йому Лаван: Хай буде за твоїм словом.
І розлучив в тому дні крапчастих і переполасих кіз і всі переполясі кози і крапчасте і все, що було в них біле, і все, що було чорне в вівцях, і дав у руки своїх синів.
І розділив трьома днями ходи між ними і між Яковом. Яків же пас осталі вівці Лавана.
Взяв же Яків собі зелену палицю з тополі і з оріха і з явора і Яків облупив на них білі паси, облуплюючи зелене; показувалося ж на палицях біле, що облупив, пасастим.
І поклав палиці, які облупив, в коритах жолобiв води, щоб, як лиш ідуть вівці пити перед палицями, коли ідуть вони пити, вівці парувалися при палицях.
І родили вівці крапчасті і полосисті і крапчасті переполясі.
Розділив же Яків овець, і поставив перед вівцями крапчастого барана і всякого переполясого у вівцях. І розділив собі стада по собі, і не змішав їх з вівцями Лавана.
Сталося ж, в часі в якому вівці парувалися, зачинаючи в лоні, поклав Яків палиці перед вівцями в коритах, щоб вони парувалися при палицях.
А коли лиш породили вівці, не клав. Були ж непозначені Лавана, а позначені Якова.
І чоловік розбагатів дуже дуже, і було в нього багато худоби, і волів, і рабів, і рабинь, і верблюдів, і ослів.
И увидела Рахиль, что она не рождает детей Иакову, и позавидовала Рахиль сестре своей, и сказала Иакову: дай мне детей, а если не так, я умираю.
Иаков разгневался на Рахиль и сказал: разве я Бог, Который не дал тебе плода чрева?
Она сказала: вот служанка моя Валла; войди к ней; пусть она родит на колени мои, чтобы и я имела детей от нее.
И дала она Валлу, служанку свою, в жену ему; и вошел к ней Иаков.
Валла зачала и родила Иакову сына.
И сказала Рахиль: судил мне Бог, и услышал голос мой, и дал мне сына. Посему нарекла ему имя: Дан.
И еще зачала и родила Валла, служанка Рахилина, другого сына Иакову.
И сказала Рахиль: борьбою сильною боролась я с сестрою моею и превозмогла. И нарекла ему имя: Неффалим.
Лия увидела, что перестала рождать, и взяла служанку свою Зелфу, и дала ее Иакову в жену.
И Зелфа, служанка Лиина, родила Иакову сына.
И сказала Лия: прибавилось. И нарекла ему имя: Гад.
И родила Зелфа, служанка Лии, другого сына Иакову.
И сказала Лия: к благу моему, ибо блаженною будут называть меня женщины. И нарекла ему имя: Асир.
Рувим пошел во время жатвы пшеницы, и нашел мандрагоровые яблоки в поле, и принес их Лии, матери своей. И Рахиль сказала Лии: дай мне мандрагоров сына твоего.
Но она сказала ей: неужели мало тебе завладеть мужем моим, что ты домогаешься и мандрагоров сына моего? Рахиль сказала: так пусть он ляжет с тобою эту ночь, за мандрагоры сына твоего.
Иаков пришел с поля вечером, и Лия вышла ему навстречу и сказала: войди ко мне; ибо я купила тебя за мандрагоры сына моего. И лег он с нею в ту ночь.
И услышал Бог Лию, и она зачала и родила Иакову пятого сына.
И сказала Лия: Бог дал возмездие мне за то, что я отдала служанку мою мужу моему. И нарекла ему имя: Иссахар.
И еще зачала Лия и родила Иакову шестого сына.
И сказала Лия: Бог дал мне прекрасный дар; теперь будет жить у меня муж мой, ибо я родила ему шесть сынов. И нарекла ему имя: Завулон.
Потом родила дочь и нарекла ей имя: Дина.
И вспомнил Бог о Рахили, и услышал ее Бог, и отверз утробу ее.
Она зачала и родила сына, и сказала: снял Бог позор мой.
И нарекла ему имя: Иосиф, сказав: Господь даст мне и другого сына.
После того, как Рахиль родила Иосифа, Иаков сказал Лавану: отпусти меня, и пойду я в свое место, и в свою землю;
отдай жен моих и детей моих, за которых я служил тебе, и я пойду, ибо ты знаешь службу мою, какую я служил тебе.
И сказал ему Лаван: о, если бы я нашел благоволение пред очами твоими! я примечаю, что за тебя Господь благословил меня.
И сказал: назначь себе награду от меня, и я дам.
И сказал ему Иаков: ты знаешь, как я служил тебе, и каков стал скот твой при мне;
ибо мало было у тебя до меня, а стало много; Господь благословил тебя с приходом моим; когда же я буду работать для своего дома?
И сказал Лаван: что дать тебе? Иаков сказал: не давай мне ничего. Если только сделаешь мне, что я скажу, то я опять буду пасти и стеречь овец твоих.
Я пройду сегодня по всему стаду овец твоих; отдели из него всякий скот с крапинами и с пятнами, всякую скотину черную из овец, также с пятнами и с крапинами из коз. Такой скот будет наградою мне.
И будет говорить за меня пред тобою справедливость моя в следующее время, когда придешь посмотреть награду мою. Всякая из коз не с крапинами и не с пятнами, и из овец не черная, краденое это у меня.
Лаван сказал: хорошо, пусть будет по твоему слову.
И отделил в тот день козлов пестрых и с пятнами, и всех коз с крапинами и с пятнами, всех, на которых было несколько белого, и всех черных овец, и отдал на руки сыновьям своим;
и назначил расстояние между собою и между Иаковом на три дня пути. Иаков же пас остальной мелкий скот Лаванов.
И взял Иаков свежих прутьев тополевых, миндальных и яворовых, и вырезал на них белые полосы, сняв кору до белизны, которая на прутьях,
и положил прутья с нарезкою перед скотом в водопойных корытах, куда скот приходил пить, и где, приходя пить, зачинал пред прутьями.
И зачинал скот пред прутьями, и рождался скот пестрый, и с крапинами, и с пятнами.
И отделял Иаков ягнят и ставил скот лицем к пестрому и всему черному скоту Лаванову; и держал свои стада особо и не ставил их вместе со скотом Лавана.
Каждый раз, когда зачинал скот крепкий, Иаков клал прутья в корытах пред глазами скота, чтобы он зачинал пред прутьями.
А когда зачинал скот слабый, тогда он не клал. И доставался слабый скот Лавану, а крепкий Иакову.
И сделался этот человек весьма, весьма богатым, и было у него множество мелкого скота, и рабынь, и рабов, и верблюдов, и ослов.