По тому пустився Яків у дальшу путь і прибув у землю синів сходу.
Дивиться він - аж ось криниця в полі й овець три отари лежать коло неї, бо з тієї криниці напували отари. На ній великий камінь.
Коли ж зібралися туди отари, пастухи відкочували камінь від отвору й напували овець та й клали його назад на місце.
І сказав Яків до них: "Браття, звідкіля ви?" Вони ж відрекли: "Ми з Харану."
Тоді він каже до них: "Чи знаєте Лавана, сина Нахора?" Вони кажуть: "Знаємо."
Тож питає їх: "Чи він жив-здоров?" відповіли: "Здоров, ось і Рахиль його дочка йде з вівцями."
"Ще дня багато", сказав Яків, "ще не пора зганяти докупи худібку. Понапувайте вівці й ідіть пасти."
Та вони мовили: "Не можемо, доки не зберуться всі отари докупи й не відкотять каменя з-над криниці, тоді й понапуваєм овець."
Поки він говорив ще з ними, Рахиль надійшла з вівцями свого батька, бо вона пастушкою була.
От як тільки Яків побачив Рахиль, дочку Лавана, брата своєї матері, з вівцями того ж Лавана, приступив Яків і відкотив камінь від криниці й напоїв овець Лавана, брата своєї матері.
Опісля поцілував Яків Рахиль та й заплакав уголос.
Він розповів Рахилі, що він родич її батька, бож він син Ревеки, а вона побігла й розповіла те своєму батькові.
Як же ж Лаван почув вістку про Якова, сина своєї сестри, то вибіг йому назустріч, обійняв його, поцілував його й увів до себе в господу, а він оповів Лаванові про всі речі.
Тоді Лаван мовив до нього: "Направду, ти кість моя і тіло моє!" І пробув Яків у нього місяць часу.
Тоді Лаван сказав до Якова: "Хіба тому, що ти мій родич, маєш дармо на мене працювати? Скажи мені, скільки тобі платити?"
Було ж у Лавана дві дочки: старша, на ім'я Лія, та менша, на ім'я Рахиль.
Очі ж у Лії були тьмяні, а Рахиль була поставна й гарна з виду.
Тому сподобав собі Яків Рахиль і каже: "Служитиму тобі сім років за Рахиль, твою молодшу дочку."
На це Лаван відповів: "Ліпше мені дати її тобі, ніж комусь іншому. Живи зо мною."
І вислужив Яків за Рахиль сім років, а здавалось йому, наче кілька днів, тому що він любив її.
Тоді Яків і каже до Лавана: "Приведи мою жінку, бо дні мої сповнилися: нехай я ввійду до неї."
Тож Лаван зібрав усіх місцевих людей і зробив учту;
а ввечері взяв він Лію, свою дочку, та й привів її до Якова, й той увійшов до неї.
Лаван же дав їй, дочці своїй Лії, за слугиню Зілпу, свою служку.
Коли ж настав ранок, то й виявилося, що то Лія, тим то й каже Яків до Лавана: "Що це ти мені заподіяв? Хіба не за Рахиль служив я в тебе? Чому ж ти мене обманув?"
А Лаван і каже: "Немає в нашому краї звичаю видавати молодшу перед старшою.
Та вже кінчи цей тиждень, а я дам тобі і другу за службу, що її робитимеш мені ще других сім років."
Яків так і зробив. Закінчив цей тиждень з нею, і Лаван дав йому Рахиль, свою дочку, за жінку.
Рахилі ж, дочці своїй, дав він за слугиню Білгу, свою служку.
Увійшов Яків також до Рахилі й полюбив її більше, ніж Лію, і служив у Лавана других сім років.
Та Господь побачив, що Лія менше люблена, тож обдарував її плодовитістю, а Рахиль була неплідна.
Отож зачала Лія і породила сина та й назвала його ім'ям Рувим: "бо Господь", сказала, "зглянувсь на моє горе. Тепер мій чоловік буде любити мене."
І знову зачала й породила сина та й сказала: "Господь почув, що я ненавидна, то дав мені ще й цього; і назвала його Симеон."
І знову зачала і породила сина та й сказала: "Тепер, цим разом, мій чоловік пристане до мене, бо я породила йому трьох синів." Тому й назвала його ім'ям Леві.
Зачала ж вона ще раз і породила сина та й сказала: "Цим разом буду хвалити Господа", тому й назвала його ім'ям Юда. Та й перестала родити.
І зібрався Яків, і пішов до краю синів Кедему.
І побачив, аж ось криниця в полі, і ото там три отарі лежали біля неї, бо з тієї криниці напувають стада. А на отворі криниці лежав великий камінь.
І збирались туди всі стада, і скочували каменя з отвору криниці, і напоювали отару, і привалювали каменя на отвір криниці знов на його місце.
І сказав до пастухів Яків: Браття мої, звідкіля ви? А ті відказали: Ми з Харану.
І сказав їм: Чи ви знаєте Лавана, сина Нахорового? І відказали: Знаємо.
І сказав їм: Чи гаразд із ним? І відказали: Гаразд. А ось Рахіль, дочка його, приходить з отарою.
І сказав: Тож іще багато дня, не час зганяти худобу. Напійте отару, та йдіть пасіть.
А вони відказали: Не можемо, аж поки не будуть зігнані всі стада, і не відкотять каменя з отвору криниці, тоді понапуваємо отару.
Іще він говорив із ними, аж ось приходить Рахіль з отарою батька свого, бо була вона пастушка.
І сталося, коли Яків побачив Рахіль, дочку Лавана, брата своєї матері, то підійшов Яків і відкотив каменя з отвору криниці, і напоїв отару Лавана, брата матері своєї.
І поцілував Яків Рахіль, і підніс свій голос, і заплакав...
І Яків оповів Рахілі, що він брат батька її, і що він син Ревеки. А та побігла, і розповіла батькові своєму...
І сталося, коли Лаван почув вістку про Якова, сина сестри своєї, то побіг йому назустріч, і обняв його, і поцілував його, і привів його до свого дому. А він розповів Лаванові про всі ті пригоди.
І промовив до нього Лаван: Поправді, ти кість моя й тіло моє! І сидів він із ним місяць часу.
І сказав Лаван до Якова: Чи тому, що ти брат мій, то ти будеш служити мені даремно? Скажи ж мені, яка плата тобі?
А в Лавана було дві дочки: ім'я старшій Лія, а ім'я молодшій Рахіль.
Очі ж Ліїні були хворі, а Рахіль була гарного стану та вродливого вигляду.
І покохав Яків Рахіль, та й сказав: Я буду сім літ служити тобі за Рахіль, молодшу дочку твою.
І промовив Лаван: Краще мені віддати її тобі, аніж віддати мені її іншому чоловікові. Сиди ж зо мною!
І служив Яків за Рахіль сім літ, а вони через любов його до неї були в його очах, як кілька днів.
І сказав Яків Лаванові: Дай мені жінку мою, бо виповнилися мої дні, і нехай я до неї ввійду!
І зібрав Лаван усіх людей тієї місцевости, і справив гостину.
І сталося ввечері, і взяв він дочку свою Лію, і до нього впровадив її. І Яків із нею зійшовся.
А Лаван дав їй Зілпу, невільницю свою, дав Лії, дочці своїй, за невільницю.
А вранці виявилося, що то була Лія! І промовив Яків до Лавана: Що це ти вчинив мені? Хіба не за Рахіль працював я в тебе? Нащо ж обманив ти мене?
А Лаван відказав: У нашій місцевості не робиться так, щоб віддавати молодшу перед старшою.
Виповни тиждень для цієї, і буде дана тобі також та, за працю, що будеш працювати в мене ще сім літ других.
І зробив Яків так, і виповнив тиждень для цієї. І він дав йому Рахіль, дочку свою, дав йому за жінку.
І дав Лаван Рахілі, дочці своїй, Білгу, невільницю свою, дав їй за невільницю.
І прийшов він також до Рахілі, і покохав також Рахіль, більше, як Лію. І працював у нього ще сім літ других.
І побачив Господь, що зненавиджена Лія, і відкрив її утробу, а Рахіль була неплідна.
І завагітніла Лія, і сина породила, і назвала ім'я йому: Рувим, бо сказала була: Господь споглянув на недолю мою, бо тепер покохає мене чоловік мій!
І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: Господь почув, що я зненавиджена, і дав мені також цього. І назвала ймення йому: Симеон.
І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: Тепер оцим разом буде до мене прилучений мій чоловік, бо я трьох синів породила йому. Тому й назвала ім'я йому: Левій.
І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: Тим разом я буду хвалити Господа! Тому назвала ім'я йому: Юда. Та й перестала роджати.
І вставши Яков на ноги, пійшов у землю восточню.
Дивиться, коли ж колодязь на степу, і було там три отарі овець, що полягали коло його. З того бо колодязя наповано стада. Над усьтєм же колодязьним лежав камінь великий.
І скуплювались там усї стада, і одвалювано каменя від усьтя колодязного, і наповано вівцї, та й знов навалювано каменя на усьтє колодязне на місцї свойму.
Рече ж їм Яков: Браттє, звідки ви? Вони ж кажуть: Ми з Гарану.
Рече ж їм: Чи знаєте Лабана Нагоренка? Вони ж кажуть: Знаємо.
Рече ж їм: Чи жив, здоров? Вони ж кажуть: Жив і здоров. Ось і Рахеля, дочка його, йде з вівцями.
І рече Яков: Ще дня багацько, не пора скуплювати докупи скотину. Понаповайте вівцї, та йдїть, пасїте.
Вони ж кажуть: Не зможемо, докіль усї отарі скупляться докупи, та одвалять каменя з колодязного усьтя; тодї й понаповаємо вівцї.
Ще ж він говорив до них, аж ось Рахеля пригналась із отецькими вівцями; вона бо доглядала їх.
І сталось, як зуздрів Яков Рахелю, дочку Лабанову, брата матері своєї, приступив Яков, одвалив каменя від усьтя колодязного, та й напоїв вівцї Лабанові, брата материного.
І поцїлував Яков Рахелю, та й заплакав у голос.
І повідав Рахелї, що він брат отця її, і що він син Ребечин. І побігши вона, повідала панотцеві свойму сї речі.
Сталось ж, як почув Лабан вістї про Якова, побіг зустріч йому, і обнявши його цїлував, і ввів його в господу свою, і повідав Лабанові всї речі сї.
І каже йому Лабан: Справдї від костей моїх і від тїла мого єси ти. І пробув з ним днїв місяць.
Каже ж Лабан Яковові: Що брат менї доводишся, чи то ж мусиш робити на мене дармо? Скажи менї, яка тобі плата.
У Лабана ж та було дві дочцї: старша на імя Лея, меньша ж Рахеля.
Лея недуговала очима, Рахеля ж була високого зросту, й принадна видом вельми.
Уподобав же Яков Рахелю, і каже: Парубкувати му в тебе сїм год за Рахелю, дочку твою меньшу.
Каже ж йому Лабан: Лучче менї тобі оддати її, нїж мусїв би другому мужеві. Живи зо мною.
І парубкував Яков за Рахелю сїм років, і здались вони йому, наче кілька днїв, тим що любив її.
Каже ж тодї Яков Лабанові: Дай менї жену мою; бо сповнивсь речінець мій, щоб увійти до неї.
Зібрав же Лабан усїх мужів громадських і зробив учту.
І сталось увечорі, що взяв він Лею, дочку свою, та й увів до Якова. І ввійшов до неї Яков.
Дав же Лабан Леї, дочцї своїй, Зелфу, рабиню свою за служебку.
Сталося ж ураньцї, дивиться, се була Лея. І каже Яков Лабанові: Що се ти вдїяв менї? Чи не задля Рахелї ж парубкував я в тебе? Про що ж так ошукав єси мене?
Відказав же Лабан: Неможна так чинити в нашій землї, видавати меньшу перше старшої.
Скіньчай же тиждень сей; я дам тобі й ту за роботу, що робити меш на мене ще сїм других лїт.
Учинив же Яков так, та й скіньчив тиждень з сією; і дав йому Лабан Рахелю, дочку свою, за жінку.
Дав же Лабан Рахелї дочцї своїй Баллу, рабиню свою, за служебку.
І ввійшов до Рахелї, влюбив же Рахелю більш нїж Лею. І парубкував у його других сїм років.
Бачив же Господь, що ненавидна була Лея, відчинив утробу їй: Рахеля ж була неплідна.
І завагонїла Лея, і вродила сина, і дала йому імя Рубен, говорючи: Певно зглянувся Господь на моє горе. Тепер же любити ме мене чоловік мій.
І завагонїла знов, і вродила сина і каже: Що почув Господь, яка я ненавидна, тим дав менї й сього сина. І дала йому імя: Симеон.
І завагонїла знов, і вродила сина і каже: Тепер же буде мій чоловік прихилен до мене; породила бо йому три сини. Тим дала йому імя: Левій.
І завагонїла знов, і вродила сина, і каже: Тепер дякувати му Господеві. Задля того дала йому імя: Юда. Та й перестала роджати.
І Яків, випростувавши ноги, пішов до східної землі до Лавана сина Ватуїла Сирійця, до брата ж Ревекки, матері Якова та Ісава.
І поглянув, і ось в долині криниця, були ж там три стада овець, що спочивали при ньому. Бо з тієї криниці напували стада. А великий камінь був на отворі криниці,
і збиралися туди всі стада і відкочували камінь від отвору криниці і напували овець і клали камінь на отвір криниці на своє місце.
Сказав же їм Яків: Браття звідки ви? Вони ж сказали: Ми з Харрану.
Сказав же їм: Чи знаєте Лавана сина Нахора? Вони ж сказали: Знаємо.
Сказав же їм: Чи здоровий? Вони ж сказали: Здоровий. І ось Рахиль його дочка ішла з вівцями.
І сказав Яків: Ще є багато дня, ще не час зібрати худобу; напоївши овець, відійшовши, пасіть.
Вони ж сказали: Не можемо, доки не зберуться всі пастухи, і відкотять камінь від отвору криниці, і напоїмо овець.
Ще як він їм говорив і Рахиль дочка Лавана ішла з вівцями свого батька. Бо вона пасла вівці свого батька.
Сталося ж, як побачив Яків Рахиль, дочку Лавана брата своєї матері, і вівці Лавана брата своєї матері, і приступивши, Яків відкотив камінь від отвору криниці, і напоїв овець Лавана брата своєї матері.
І поцілував Яків Рахиль, і крикнувши своїм голосом, заплакав.
І сповістив Рахилі, що є братом її батька, і що є сином Ревекки, і побігши, вона сповістила свому батькові за цими словами.
Сталося ж, як почув Лаван імя Якова сина його сестри, побіг йому на зустріч, і взявши його, поцілував і ввів його до своєї хати. І він розповів Лаванові всі ці слова.
І сказав йому Лаван: Ти є з моїх костей і з мого тіла. І був з ним місяць днів.
Сказав же Лаван Якову: Не працюватимеш мені даром, томущо ти є моїм братом. Сповісти мені, яка твоя зарплата.
Лаван же мав дві дочки, імя більшій Лія, та імя молодшої Рахиль.
Очі ж Лії хворі, Рахиль же гарна на вид і прекрасна на зір.
Полюбив же Яків Рахиль, і сказав: Працюватиму тобі сім літ за Рахиль твою молодшу дочку.
Сказав же йому Лаван: Краще мені тобі її дати ніж мені її дати іншому мужеві. Живи зі мною.
І працював Яків за Рахиль сім літ, і були перед ним наче мало днів, томущо він її любив.
Сказав же Яків до Лавана: Віддай мою жінку, бо сповнилися мої дні, щоб я до неї увійшов.
Зібрав же Лаван всіх мужів місця і зробив весілля.
І був вечір, і Лаван, взявши свою дочку Лію, ввів її до Якова, і Яків ввійшов до неї.
Дав же Лаван рабиню Зелфу своїй дочці Лії їй за рабиню.
Сталося ж вранці, і ось (це) була Лія. Сказав же Яків Лаванові: Чому ти це мені зробив? Чи не працював я тобі за Рахиль? І чому ти мене обманув?
Сказав же Лаван: Не так є у нашому місці, щоб віддати молодшу раніше від старшої.
Отже, закінчи цей тиждень, і дам тобі і цю за працю, яку робитимеш у мене ще інших сім літ.
Зробив же Яків так, і закінчив той тиждень. І дав йому Лаван Рахиль свою дочку йому за жінку.
Дав же Лаван Рахилі своїй дочці Валлу свою рабиню їй за рабиню.
І ввійшов до Рахилі. Полюбив же Рахиль більше ніж Лію. І працював йому других сім літ.
Побачивши ж Господь, що зненавиджена Лія, відкрив її лоно. Рахиль же була неплідною.
І зачала Лія і породила Якову сина; назвала ж імя його Рувим, кажучи: Бо побачив Господь моє впокорення; тепер мене полюбить мій муж.
І знову зачала Лія і породила Якову другого сина, і сказала: Бо Господь почув, що я зненавиджена, і додав мені і цього; назвала ж імя його Симеон.
І знову зачала і породила сина, і сказала: В нинішний час при мені буде мій муж, бо я породила йому трьох синів, задля цього назвала його імя Леві.
І знову зачавши, породила сина, і сказала: Тепер ось ще похвалю Господа, задля цього назвала його імя Юда. І перестала родити.
И встал Иаков и пошел в землю сынов востока.
И увидел: вот, на поле колодезь, и там три стада мелкого скота, лежавшие около него, потому что из того колодезя поили стада. Над устьем колодезя был большой камень.
Когда собирались туда все стада, отваливали камень от устья колодезя и поили овец; потом опять клали камень на свое место, на устье колодезя.
Иаков сказал им: братья мои! откуда вы? Они сказали: мы из Харрана.
Он сказал им: знаете ли вы Лавана, сына Нахорова? Они сказали: знаем.
Он еще сказал им: здравствует ли он? Они сказали: здравствует; и вот, Рахиль, дочь его, идет с овцами.
И сказал: вот, дня еще много; не время собирать скот; напойте овец и пойдите, пасите.
Они сказали: не можем, пока не соберутся все стада, и не отвалят камня от устья колодезя; тогда будем мы поить овец.
Еще он говорил с ними, как пришла Рахиль с мелким скотом отца своего, потому что она пасла.
Когда Иаков увидел Рахиль, дочь Лавана, брата матери своей, и овец Лавана, брата матери своей, то подошел Иаков, отвалил камень от устья колодезя и напоил овец Лавана, брата матери своей.
И поцеловал Иаков Рахиль и возвысил голос свой и заплакал.
И сказал Иаков Рахили, что он родственник отцу ее и что он сын Ревеккин. А она побежала и сказала отцу своему.
Лаван, услышав о Иакове, сыне сестры своей, выбежал ему навстречу, обнял его и поцеловал его, и ввел его в дом свой; и он рассказал Лавану все сие.
Лаван же сказал ему: подлинно ты кость моя и плоть моя. И жил у него Иаков целый месяц.
И Лаван сказал Иакову: неужели ты даром будешь служить мне, потому что ты родственник? скажи мне, что заплатить тебе?
У Лавана же было две дочери; имя старшей: Лия; имя младшей: Рахиль.
Лия была слаба глазами, а Рахиль была красива станом и красива лицем.
Иаков полюбил Рахиль и сказал: я буду служить тебе семь лет за Рахиль, младшую дочь твою.
Лаван сказал: лучше отдать мне ее за тебя, нежели отдать ее за другого кого; живи у меня.
И служил Иаков за Рахиль семь лет; и они показались ему за несколько дней, потому что он любил ее.
И сказал Иаков Лавану: дай жену мою, потому что мне уже исполнилось время, чтобы войти к ней.
Лаван созвал всех людей того места и сделал пир.
Вечером же взял дочь свою Лию и ввел ее к нему; и вошел к ней Иаков.
И дал Лаван служанку свою Зелфу в служанки дочери своей Лии.
Утром же оказалось, что это Лия. И сказал Лавану: что это сделал ты со мною? не за Рахиль ли я служил у тебя? зачем ты обманул меня?
Лаван сказал: в нашем месте так не делают, чтобы младшую выдать прежде старшей;
окончи неделю этой, потом дадим тебе и ту за службу, которую ты будешь служить у меня еще семь лет других.
Иаков так и сделал и окончил неделю этой. И Лаван дал Рахиль, дочь свою, ему в жену.
И дал Лаван служанку свою Валлу в служанки дочери своей Рахили.
Иаков вошел и к Рахили, и любил Рахиль больше, нежели Лию; и служил у него еще семь лет других.
Господь узрел, что Лия была нелюбима, и отверз утробу ее, а Рахиль была неплодна.
Лия зачала и родила сына, и нарекла ему имя: Рувим, потому что сказала она: Господь призрел на мое бедствие; ибо теперь будет любить меня муж мой.
И зачала опять и родила сына, и сказала: Господь услышал, что я нелюбима, и дал мне и сего. И нарекла ему имя: Симеон.
И зачала еще и родила сына, и сказала: теперь -то прилепится ко мне муж мой, ибо я родила ему трех сынов. От сего наречено ему имя: Левий.
И еще зачала и родила сына, и сказала: теперь -то я восхвалю Господа. Посему нарекла ему имя Иуда. И перестала рождать.