І прикликав Ісаак Якова, поблагословив його й наказав йому, кажучи: "Не бери собі жінки з дочок Ханаану.
Встань, іди в Паддан-Арам, у господу Бетуела, батька матері твоєї, і візьми жінку звідтіля, з-поміж дочок Лавана, брата твоєї матері.
А всемогутній Бог нехай поблагословить тебе й нехай зробить тебе плідним та розмножить тебе, щоб з тебе вийшла громада народів.
І нехай він дасть тобі благословення Авраама, тобі й потомству твоєму з тобою, щоб ти володів землею, на якій пробуваєш, що її Бог дав Авраамові."
І відослав Ісаак Якова та й пішов він у Паддан-Арам, до Лавана, сина Бетуела, арамія, брата Ревеки, матері Якова та Ісава.
Як Ісав побачив, що Ісаак поблагословив Якова й послав його в Паддан-Арам, щоб узяв собі звідти жінку, та благословивши його, наказав йому не брати жінки з дочок Ханаану,
і що Яків послухав батька-матері і пішов у Паддан-Арам,
то зрозумів Ісав, що дочки Ханаану не подобались Ісаакові, його батькові.
Тому й пішов Ісав до Ізмаїла, і до жінок, що їх уже мав, узяв собі за жінку Махалат, дочку Ізмаїла, Авраамового сина, сестру Невайота.
Тоді вийшов Яків із Версавії і пішов у Харан.
Дійшов він на місце й заночував там, бо зайшло сонце. Він узяв камінь з-поміж каміння, яке було на місці, поклав собі під голову та й ліг (спати) на цьому місці.
І сниться йому, що ось драбина спирається об землю, а вершком сягає неба, і оце ангели ступають по ній вгору й сходять наниз.
А над нею стояв Господь і мовив: "Я - Господь, Бог Авраама, твого батька, і Бог Ісаака. Землю, що на ній ти лежиш, я дам тобі й твоєму потомству.
Твоє ж потомство буде численне, як земний порох. Ти поширишся на захід і на схід, на північ і на південь. Усі народи землі будуть благословенні через тебе і твоє потомство.
Оце я з тобою, і берегтиму тебе скрізь, куди підеш, і поверну тебе назад у цю землю, бо не покину тебе, поки не виконаю того, що я тобі обіцяв."
Коли ж Яків прокинувся зо сну свого, то промовив: "Направду, Господь є на цьому місці, а я не знав."
І злякався він і каже: "Яке страшне це місце! Це ніщо інше, як дім Божий, і це ворота небесні!"
Рано-вранці встав Яків, узяв камінь, що його був поклав собі під голову, і поставив його як стовпа та й налив олії вгорі його.
І назвав він те місце - Бетел, однак раніше те місто звалося Луз.
Тоді Яків пообіцявся, кажучи: "Як Господь буде зо мною і збереже мене в цій дорозі, що її верстаю, і як дасть мені хліба їсти та й одежі одягтися,
так що вернусь я живим-здоровим у господу мого батька, то Господь буде мені Богом,
а камінь цей, що його я поставив як стовпа, буде дім Божий, і з усього, що даси мені, напевно дам тобі десятину."
І покликав Ісак Якова, і поблагословив його, і наказав йому та й промовив: Не бери жінки з дочок ханаанських.
Устань, піди до Падану арамейського, до дому Бетуїла, батька твоєї матері, і візьми собі звідти жінку з дочок Лавана, брата матері твоєї.
А Бог Всемогутній поблагословить тебе, і розплодить тебе, і розмножить тебе, і ти станеш громадою народів.
І дасть тобі благословення Авраамове, тобі та потомству твоєму з тобою, щоб віддати тобі землю твого тимчасового замешкання, що Бог дав був її Авраамові.
І послав Ісак Якова, і пішов він до Падану арамейського, до Лавана, сина Бетуїлового, арамеянина, брата Ревеки, матері Якова й Ісава.
І побачив Ісав, що Ісак поблагословив Якова, і послав його до Падану арамейського, щоб узяв собі звідти жінку, і поблагословив його, кажучи: Не бери жінки з дочок ханаанських,
і що послухався Яків батька свого й матері своєї, та й пішов до Падану арамейського.
І побачив Ісав, що дочки ханаанські недобрі в очах Ісака, батька його,
і пішов Ісав до Ізмаїла, і взяв Махалату, дочку Ізмаїла, сина Авраамового, сестру Невайотову, до жінок своїх за жінку.
І вийшов Яків із Беер-Шеви, і пішов до Харану.
І натрапив він був на одне місце, і ночував там, бо сонце зайшло було. І взяв він з каміння того місця, і поклав собі в голови. І він ліг на тім місці.
І снилось йому, ось драбина поставлена на землю, а верх її сягав аж неба. І ось Анголи Божі виходили й сходили по ній.
І ото Господь став на ній і промовив: Я Господь, Бог Авраама, батька твого, і Бог Ісака. Земля, на якій ти лежиш, Я дам її тобі та нащадкам твоїм.
І буде потомство твоє, немов порох землі. І поширишся ти на захід, і на схід, і на північ, і на південь. І благословляться в тобі та в нащадках твоїх всі племена землі.
І ось Я з тобою, і буду тебе пильнувати скрізь, куди підеш, і верну тебе до цієї землі, бо Я не покину тебе, аж поки не вчиню, що Я сказав був тобі.
І прокинувся Яків зо свого сну, та й сказав: Дійсно, Господь пробуває на цьому місці, а того я й не знав!
І злякався він і сказав: Яке страшне оце місце! Це ніщо інше, як дім Божий, і це брама небесна.
І встав Яків рано вранці, і взяв каменя, що поклав був собі в голови, і поставив його за пам'ятника, і вилив оливу на його верх.
І назвав він ім'я тому місцю: Бет-Ел, а ймення того міста напочатку було Луз.
І склав Яків обітницю, говорячи: Коли Бог буде зо мною, і буде мене пильнувати на цій дорозі, якою ходжу, і дасть мені хліба їсти та одежу вдягнутись,
і я з миром вернуся до дому батька свого, то Господь буде мені Богом,
і цей камінь, що я поставив за пам'ятника, буде домом Божим. І зо всього, що даси Ти мені, я, щодо десятини, дам десятину Тобі!
Прикликав же Ізаак Якова, та й благословив його, і заповідав йому, говорючи: Не мусиш узяти за себе жени з Канаанських дочок.
Устань, та й одбіжи в Мезопотамію, в Падан-Арам, в господу Бетуїлову, в батьківщину матері твоєї, та й возьми собі звідти жену з дочок Лабанових, брата матері твоєї.
Бог же мій нехай тебе благословить і намножить, щоб ти був купою народів.
І нехай тобі дасть благословеннє Авраамове і насїнню твойму по тобі, щоб одержав у наслїддє землю, де пробуваєш, що оддав Бог Авраамові.
Послав же Ізаак Якова, і зійшов він у Падан-Арам, у Мезопотамію, до Лабана Бетуйленка, Араміянина, до брата Ребеки, матері Якова та Езава.
Бачивши ж Езав, що благословив Ізаак Якова і послав у Мезопотамію, в Падан-Арам, щоб узяти собі звідти жінку, і що благословляючи його заповідав йому говорючи: Не мусиш брати жени з дочок Канаанських,
І що послухав Яков отця свого й матері своєї, та й пійшов у Падан-Арам, у Мезопотамію:
І бачивши Езав, що не вподобав дочок Канаанських Ізаак, отець його,
Пійшов собі Езав до Ізмаїла, та й узяв Магалату, дочку Ізмаїла, сина Авраамового, сестру Небайотову, до жінок своїх.
І зійшов геть Яков від Бейер-Себи, від колодязя клятьби, та й помандрував у Гаран.
І приблудивсь до одного врочища, та й обночувавсь там, зайшло бо соньце. І взяв між каміннєм каменя на тому врочищі, та й положив його собі в голови, та лїг спати на місцї тому.
І бачив сон, і се драбину поставлено на землї, верховина ж її сягає до небес, і ангели Божі возходять і низходять по нїй.
Господь же стоїть на їй і рече: Я Господь Бог Авраамів, отця твого, і Бог Ізааків. Земля, що на їй лежиш, тобі оддам її і насїнню твойму.
І буде насїннє твоє, як пісок земний і розпросторишся на захід соньця, і на схід соньця, і на північ, і на полуднє, і благословляться в тобі всї колїна землї, і у насїннї твойму.
І се я з тобою й оберегати му тебе на всякій дорозї, що нею пійдеш, і верну тебе в 'цю землю; бо не покину тебе, докіль сотворю все, що глаголав тобі.
І прокинувсь Яков од сну свого, і каже: Певно єсть Господь на врочищі сьому, а я й не знав.
І злякавсь, і каже: Яке страшне врочище се! Не що инше воно як дом Божий, а се ворота небесні.
І встав Яков рано вранцї, і взяв каменя, що положив там у голови собі, та й поставив його стовпа, та й злив олїй на верховину його.
І прозвав Яков урочище то Бетель; прежне прізвище городу було Луз.
І обрік Яков себе оброком, говорючи: Коли Бог буде зо мною, і сохранить мене в дорозї, що 'це верстаю, і дасть менї хлїб на їду й одежу на одїг,
І верне мене здорового в господу панотцеву, тодї буде Господь менї Богом.
І камінь сей, що поставив стовпа, буде в мене дом Божий, і з усього, що менї даси, десятину давати му тобі.
А Ісаак, прикликавши Якова, поблагословив його, і заповів йому кажучи: Не візьмеш жінки з дочок Ханаанських;
вставши піди до Месопотамії до дому Ватуїла батька твоєї матері, і звідти візьми собі жінку з дочок Лавана брата твоєї матері.
А мій Бог поблагословить тебе і побільшить тебе і розмножить тебе, і станеш громадами народів.
І хай дасть тобі благословення мого батька Авраама, тобі і твому насінню по тобі, щоб унаслідити землю твого перебування, яку Бог дав Авраамові.
І відіслав Ісаак Якова, і він пішов до Месопотамії до Лавана сина Ватуїла Сирійця, брата ж Ревекки, матері Якова та Ісава.
Побачивши же Ісав, що Ісаак поблагословив Якова і він відійшов до Сирійської Месопотамії, щоб взяти звідти собі жінку, коли благословив його і заповів йому кажучи: Не візьмеш жінки з дочок ханаанських.
І послухав Яків батька і свою матір і пішов до Месопотамії.
І побачив Ісав, що дочки ханаанські поганими є перед його батьком Ісааком,
і пішов Ісав до Ізмаїла, і взяв Маелет дочку Ізмаїла сина Авраама, сестру Навайот, як жінку до своїх жінок.
І відійшов Яків від криниці клятви і пішов до Харрану.
І знайшов місце і спав там. Зайшло бо сонце, і взяв камінь з місця і поклав під свою голову, і спав на тому місці.
І мав сон, і ось драбина закріплена на землі, якої верх досягав до неба, і божі ангели підносилися і сходили по ній.
Господь же закріпився на ній і сказав: Я Господь Бог твого батька Авраама і Бог Ісаака; не бійся; земля на якій ти на ній спиш, тобі дам її і твому насінню.
І буде твоє насіння як пісок землі, і пошириться до моря (заходу) і до півдня і до півночі і на схід, і в тобі і в твому насінню будуть благословенні всі племена землі.
Ось і я з тобою, що стережу тебе в кожній дорозі куди лиш підеш, і поверну тебе до цієї землі, бо не покину тебе доки Я не зроблю все, що Я тобі сказав.
І встав Яків зі свого сну і сказав, що: Є Господь на цьому місці, я ж не знав.
І злякався і сказав: Яке страшне це місце; це є хіба дім божий, і це небесні двері.
І встав Яків вранці і взяв камінь, який поклав там під свою голову, і поклав його як стовп, і злив олію на його верх.
І назвав Яків імя того місця: Дім Божий; і раніше імя міста було Уламлуз.
І помолився Яків молитвою, кажучи: Якщо Господь Бог буде зі мною і мене стерегтиме в цій дорозі, якою я іду, і дасть мені хліб їсти і одіж зодягнутися,
і поверне мене з спасінням до дому мого батька, і буде мені Господь Богом,
і цей камінь, якого поклав я як стовп, буде мені божим домом, і з усього, що лиш мені даси, дам тобі з того десятину.
И призвал Исаак Иакова и благословил его, и заповедал ему и сказал: не бери себе жены из дочерей Ханаанских;
встань, пойди в Месопотамию, в дом Вафуила, отца матери твоей, и возьми себе жену оттуда, из дочерей Лавана, брата матери твоей;
Бог же Всемогущий да благословит тебя, да расплодит тебя и да размножит тебя, и да будет от тебя множество народов,
и да даст тебе благословение Авраама, тебе и потомству твоему с тобою, чтобы тебе наследовать землю странствования твоего, которую Бог дал Аврааму!
И отпустил Исаак Иакова, и он пошел в Месопотамию к Лавану, сыну Вафуила Арамеянина, к брату Ревекки, матери Иакова и Исава.
Исав увидел, что Исаак благословил Иакова и благословляя послал его в Месопотамию, взять себе жену оттуда, и заповедал ему, сказав: не бери жены из дочерей Ханаанских;
и что Иаков послушался отца своего и матери своей и пошел в Месопотамию.
И увидел Исав, что дочери Ханаанские не угодны Исааку, отцу его;
и пошел Исав к Измаилу и взял себе жену Махалафу, дочь Измаила, сына Авраамова, сестру Наваиофову, сверх других жен своих.
Иаков же вышел из Вирсавии и пошел в Харран,
и пришел на одно место, и остался там ночевать, потому что зашло солнце. И взял один из камней того места, и положил себе изголовьем, и лег на том месте.
И увидел во сне: вот, лестница стоит на земле, а верх ее касается неба; и вот, Ангелы Божии восходят и нисходят по ней.
И вот, Господь стоит на ней и говорит: Я Господь, Бог Авраама, отца твоего, и Бог Исаака. Землю, на которой ты лежишь, Я дам тебе и потомству твоему;
и будет потомство твое, как песок земной; и распространишься к морю и к востоку, и к северу и к полудню; и благословятся в тебе и в семени твоем все племена земные;
и вот Я с тобою, и сохраню тебя везде, куда ты ни пойдешь; и возвращу тебя в сию землю, ибо Я не оставлю тебя, доколе не исполню того, что Я сказал тебе.
Иаков пробудился от сна своего и сказал: истинно Господь присутствует на месте сем; а я не знал!
И убоялся и сказал: как страшно сие место! это не иное что, как дом Божий, это врата небесные.
И встал Иаков рано утром, и взял камень, который он положил себе изголовьем, и поставил его памятником, и возлил елей на верх его.
И нарек имя месту тому: Вефиль, а прежнее имя того города было: Луз.
И положил Иаков обет, сказав: если Бог будет со мною и сохранит меня в пути сем, в который я иду, и даст мне хлеб есть и одежду одеться,
и я в мире возвращусь в дом отца моего, и будет Господь моим Богом, -
то этот камень, который я поставил памятником, будет домом Божиим; и из всего, что Ты, Боже, даруешь мне, я дам Тебе десятую часть.