А був голод у краю, крім того першого голоду, який був за часів Авраама. Тоді пішов Ісаак до Авімелеха, філістимлянського царя, в Герар.
Господь же з'явився йому й сказав: "Не спускайся в Єгипет, живи в краю, що його вкажу тобі.
Перебувай у цьому краю, а я буду з тобою і благословитиму тебе: тобі бо й твоєму потомству дам усі ці землі й додержу клятву, що нею клявсь я Авраамові, твоєму батькові.
Я розмножу твоє потомство, як зорі на небі, і дам твоєму потомству всі ці землі. Твоїм потомством будуть благословити себе всі народи землі,
за те, що Авраам послухав мого голосу й зберігав мої приписи, мої заповіді, мої постанови та мої закони."
І проживав Ісаак у Герарі.
Спитали його раз місцеві люди про його жінку, а він сказав: "Вона моя сестра"; бо боявся сказати: моя жінка, щоб його не вбили місцеві люди через Ревеку, бо була гарна з виду.
Та одного разу, коли він побував там довгий час, Авімелех, філістимлянський цар, поглянув у вікно й побачив, а тут Ісаак жартує з Ревекою, своєю жінкою.
Тоді Авімелех прикликав Ісаака й каже: "Оце вона справді твоя жінка! Як же ти міг казати: Вона моя сестра?" А Ісаак відповів йому: "Я бо думав собі, щоб мені не вмерти через неї."
На це каже Авімелех: "Що ти нам вдіяв? Хтонебудь з моїх людей міг був легко побути з твоєю жінкою і ти був би навів на нас гріх."
І видав Авімелех до всього народу такий наказ: "Хто доторкнеться до цього чоловіка або його жінки, буде покараний смертю."
Посіяв Ісаак у тому краї і зібрав цього року сторицею; Господь щастив йому.
Він почав багатіти й розбагатів та й ставав дедалі більш і більш багатим, аж поки не зробився великим багачем.
Були ж у нього отари овець і череди товару та й челяді багато; так що філістимляни були заздрі йому.
Тим то всі криниці, що їх повикопували були слуги його батька, за життя Авраама, його батька, філістимляни позасипали й позабивали землею.
Тож Авімелех сказав до Ісаака: "Іди від нас, бо ти став куди сильніший, ніж ми."
Пішов Ісаак звідтіля і розташувався в Герар-долині, і там осівся.
І повідкопував Ісаак знову ті криниці, що їх вони були викопали за життя Авраама, його батька, а філістимляни після смерти Авраама позасипали, і назвав їх іменами, якими був назвав їх батько його.
Як слуги Ісаака копали в долині й знайшли там криницю живої води,
герарські пастухи заходилися сваритися з пастухами Ісаака, кажучи: "Це наша вода!" Тому прозвав він цю криницю Єсек, бо вони з ним сперечалися.
Та й викопали вони другу криницю, але й за неї посварилися; тому назвав він її Сітна.
Тоді переселився він звідтіль і викопав іншу криницю, то за цю вже не сварилися. Тому назвав її Реховот: тепер бо, мовляв, Господь дав нам простір, і розростемося в цьому краю.
Звідтіля піднявся він до Версавії.
І з'явився йому Господь тієї ночі та й мовив: "Я - Бог Авраама, батька твого. Не бійся, бо я з тобою. Благословлю тебе й розмножу твоє потомство через Авраама, слугу мого."
Спорудив він там жертовник, призвав Господнє ім'я і нап'яв там свій намет, а його слуги викопали там криницю.
Тоді прийшли до нього з Герару Авімелех і Ахуззат, його друг, та Фіхол, начальник його війська.
І каже до них Ісаак: "Чого ви прийшли до мене? Ви ж ненавидите мене, прогнали геть від себе."
А вони кажуть: "Ми побачили ясно, що Господь є з тобою, то й кажемо: нехай між нами буде клятва, між нами й тобою, і укладімо договір з тобою,
що ти не будеш нам чинити лиха, як ми й тебе не торкали, а лиш добро чинили тобі та й відпустили тебе в мирі; тепер ти благословенний Господом."
Тоді справив їм Ісаак бенкет і їли вони й пили.
А рано вранці встали й поклялись один одному. І відпустив їх, і вони пішли собі від нього в мирі.
Того ж самого дня сталося, що прийшли слуги Ісаака й сповістили його про криницю, яку викопали. Вони бо сказали йому: "Ми знайшли воду."
І він назвав її: Шева, тому й назва того міста Беер-Шева (Версавія) аж по цей день.
Коли Ісавові було сорок років, він узяв собі за жінку Юдиту, дочку Беері, хеттита, і Басмат, дочку Елона, хеттита.
І гірко було Ісаакові та Ревеці через них на серці.
І настав був голод у Краю, окрім голоду першого, що був за днів Авраамових. І пішов Ісак до Авімелеха, царя филистимського, до Герару.
І явився йому Господь і сказав: Не ходи до Єгипту, оселися в землі, про яку Я скажу тобі.
Оселися хвилево в землі тій, і Я буду з тобою, і тебе поблагословлю, бо тобі та нащадкам твоїм дам усі оці землі. І Я виконаю присягу, що нею поклявся був Авраамові, батьку твоєму.
І розмножу нащадків твоїх, немов зорі на небі, і потомству твоєму Я дам усі оці землі. І поблагословляться в потомстві твоїм усі народи землі,
через те, що Авраам послухав Мого голосу, і виконував те, що виконувати Я звелів: заповіді Мої, постанови й закони Мої.
І осів Ісак у Герарі.
І питалися люди тієї місцевости про жінку його. А він відказав: Вона сестра моя, бо боявся сказати: Вона жінка моя, щоб не вбили мене люди тієї місцевости через Ревеку, бо вродлива з обличчя вона.
І сталося, коли він там довго жив, і дивився Авімелех, цар филистимський, через вікно, та й побачив, ось Ісак забавляється з Ревекою, жінкою своєю.
І покликав Авімелех Ісака та й сказав: Тож оце вона жінка твоя! А як ти сказав був: Вона сестра моя? Ісак же йому відповів: Бо сказав, щоб не вмерти мені через неї!
І сказав Авімелех: Що ж то нам учинив ти? Один із народу був мало не ліг із твоєю жінкою, і ти гріх би спровадив на нас!
І наказав Авімелех усьому народові, говорячи: Хто доторкнеться цього чоловіка та жінки його, той певно буде забитий.
І посіяв Ісак у землі тій, і зібрав того року стокротно, і Господь поблагословив був його.
І забагатів оцей чоловік, і багатів усе більше, аж поки не став сильно багатий.
І була в нього отара овець та кіз, і череда товару, і багато рабів. І заздрили йому филистимляни.
І всі криниці, що їх повикопували раби батька його, за днів батька його Авраама, филистимляни позатикали, і понаповнювали їх землею.
І сказав Авімелех Ісакові: Іди ти від нас, бо зробився ти значно сильніший за нас!
І пішов Ісак звідти, і в долині ?ерару розтаборився, та й осів там.
І знову Ісак повикопував криниці на воду, що їх повикопували були за днів батька його Авраама, а позатикали були їх филистимляни по Авраамовій смерті. І він назвав їм імення, як імення, що батько його був їм назвав.
І копали Ісакові раби в долині, і знайшли там криницю живої води.
І сварилися пастухи ?ерарські з пастухами Ісаковими, кажучи: Це наша вода! І він назвав ім'я для тієї криниці: Есек, бо сварилися з ним.
І викопали вони іншу криницю, і сварилися також за неї. І він назвав для неї ім'я: Ситна.
І він пересунувся звідти, і викопав іншу криницю, і не сварились за неї. І він назвав для неї ім'я: Реховот, і сказав: Тепер нам поширив Господь, і в Краю ми розмножимось.
А звідти піднявся він до Беер-Шеви.
І явився йому Господь тієї ночі й сказав: Я Бог Авраама, батька твого; не бійся, бо Я з тобою! І поблагословлю Я тебе, і розмножу нащадків твоїх ради Авраама, Мойого раба.
І він збудував там жертівника, і покликав Господнє Ймення. І поставив він там намета свого, а раби Ісакові криницю там викопали.
І прийшов до нього з ?ерару Авімелех, і Ахуззат, товариш його, і Піхол, головний начальник війська його.
І сказав їм Ісак: Чого ви до мене прийшли? Ви ж зненавиділи мене, і вислали мене від себе.
А ті відказали: Ми бачимо справді, що з тобою Господь. І ми сказали: Нехай буде клятва поміж нами, поміж нами й поміж тобою, і складімо умову з тобою,
що не вчиниш нам злого, як і ми не торкнулись до тебе, і як ми робили з тобою тільки добро, і тебе відіслали з миром. Ти тепер благословенний від Господа!
І він учинив для них гостину, і вони їли й пили.
А рано вони повставали, і присягли один одному. І відіслав їх Ісак, і вони пішли від нього з миром.
І сталося того дня, і прийшли Ісакові раби, і розказали йому про криницю, яку вони викопали. І сказали йому: Ми воду знайшли!
І він назвав її: Шів'а, чому ймення міста того Беер-Шева аж до сьогоднішнього дня.
І був Ісав віку сорока літ, і взяв жінку Єгудиту, дочку хіттеянина Беері, і Босмату, дочку хіттеянина Елона.
І вони стали гіркотою духа для Ісака й Ревеки.
Був же голод у тій землї, опріч голоду прежнього за часів Авраамових. Пійшов же Ізаак геть до Абимелеха, царя Филистимського, в Герар.
Явився ж йому Господь і рече: Не ходи в Египет, вселися у землї, що про неї тобі скажу.
І пробувай у тій землї, і буду з тобою, і благословлю тебе; тобі бо й насїнню твойму оддам усї цї землї, і поновлю клятву мою, що нею клявсь Авраамові, отцеві твойму.
І намножу насїннє твоє, як зорі небесні, і оддам насїнню твойму всї оцї землї, і благословляться через насїннє твоє всї народи земнії:
За те що послухав отець твій Авраам гласу мого, і держав заповідї мої, і повелїння мої, і встанови мої й закони мої.
Вселився ж Ізаак у Герарі.
І питали люде займища того про жінку його, і каже: Сестра менї вона; боявся бо казати, що се жінка моя, щоб не вбили його чоловіки займища того, Ребеки ради; була бо вродлива.
Сталося ж, як він був довгий час там, що позирнув Абимелех царь Герарський у вікно, побачив, що Ізаак жартує з Ребекою, жінкою своєю.
Прикликав же Абимелех Ізаака та й каже: Чи справдї ж бо вона жінка твоя? Як же се ти казав: Вона сестра менї. Каже ж йому Ізаак: Затим казав, щоб не вмерти задля неї.
Каже ж Абимелех: Що се вдїяв єси нам? Мало що не побув хто з мого народу з жінкою твоєю, то й навів би єси на нас незнаний гріх.
Заповідав же Абимелех усїм людям своїм, говорючи: Усякого, хто прикоснеться до мужа сього, або до жони його, скарають смертю.
Сїяв же Ізаак у землї тій, і здобувсь того лїта на вроджай сторицею; благословив бо Господь його.
І пійшов угору чоловік, і все більший був та більший, аж поки зробивсь великим вельми.
Був бо в його статок отарний, і статок товарний, і велика купа рабів; позавидували ж йому Филистимцї.
І всї колодязї, що повикопували раби батьківські, за живота Авраама, батька його, засипали землею.
Каже ж Абимелех Ізаакові: Іди від нас; бо потужнїщий зробивсь єси од нас вельми.
І зійшов звідти Ізаак, та й зупинивсь у Герар долинї, і вселився там.
І повідкопував ізнов Ізаак водяні колодязї, що повикопували були раби Авраамові, батькові, і що позасипали були Филистимцї по смертї Авраамовій, та й попрозивав їх прізвищами, що попроложував був їм отець його.
І копали раби Ізаакові, та й знайшли там колодязь води живої.
І сварились пастухи Герарські з пастухами Ізааковими говорючи: Наша се вода. І прозвав колодязь той: Есек - сварка; сварились бо з ним.
Відойшовши ж звідти Ізаак, викопав колодязь другий, сварилися ж і за той, і проложив і йому прізвище: Ситна - ворожнета.
Відойшовши ж ізвідти, викопав ще колодязь, і не сварилися за сей; і проложив йому прізвище: Рехобот - просторонь, говорючи: Роспросторив Господь займище наше, щоб ми розмножились у сїй землї.
Піднявся ж ізвідти до Бейер-Себи, колодязя клятьби.
І явивсь йому тієї ночі Господь, і рече: Я Бог Авраама, отця твого. Не бійся, бо я з тобою, і благословлю тебе, і намножу насїннє твоє задля Авраама, раба мого.
І спорудив там жертівника, і призвав імя Господнє, і напяв там намета свого. Викопали ж там раби Ізаакові колодязь.
І Абимелех прийшов до його з Герару, і Ахусат, порадник його, і Пихоль, гетьман війська його.
І каже їм Ізаак: Чого прийшли до мене? Ви ж зненавидїли мене, і відослали мене від себе.
Вони ж промовили: Бачивши побачили ми, що Господь був з тобою, та й кажемо: Нехай же буде клятьба між нами й між тобою, і заповідаймо з тобою заповіт,
Щоб не робив нам лиха, як ми не чіпали тебе, і як ми робили тобі тільки добро, і відпустили тебе з миром; і тепер благословен ти від Господа.
І справив їм пир, і їли вони й пили.
І вставши вранцї, клявся один одному; і відпустив їх Ізаак, і пійшли від його з миром.
Сталося ж того дня, що прийшовши раби Ізаакові повідали йому про колодязь, що викопали, і казали йому: Знайшли воду.
І прозвав його Себа, клятьба. Тим назва й міста того Бейер-Себа, колодязь клятьби, по сей день.
Було ж Ізаакові сорок лїт, і взяв він жінку собі Юдиту, дочку Бейерія Хетиянина, та Басмату, дочку Єлона Хетиянина.
І були вони важкою печаллю Ізаакові й Ребецї.
Був же голод на землі, інший від голоду, що був передше, в часі Авраама. Пішов же Ісаак до Авімелеха царя Филістимців до Герари.
Зявився же йому Господь і сказав: Не іди до Єгипту; поселися ж в землі, яку лиш тобі скажу.
І живи в тій землі, і буду з тобою і поблагословлю тебе; бо тобі і твому насінню дам усю цю землю, і поставлю мою клятву, якою я клявся Авраамові твому батькові.
І розмножу твоє насіння, як зорі неба, і дам твому насінню усю цю землю, і благословенні будуть у твому насінню всі народи землі,
томущо твій батько Авраам послухав мій голос, і зберіг мої заповіді і мої веління і мої оправдання і мої закони.
І поселився Ісаак у Герарах.
Запитали ж мужі місця про його жінку Ревекку, і сказав: Вона моя сестра; бо побоявся сказати, що: Вона моя жінка, щоб часом не убили його мужі місця задля Ревекки, бо була гарна на вид.
Був же довгий час там. Авімелех же цар Герарів, схилившись через вікно, побачив, що Ісаак забавлявся з своєю жінкою Ревеккою.
Покликав же Авімелех Ісаака і сказав йому: То ж вона твоя жінка; чому ти сказав що: Вона моя сестра? Сказав же йому Ісаак: Я бо сказав: Щоб не вмер я задля неї.
Сказав же йому Авімелех: Як це ти нам зробив? Мало що не спав хтось з мого роду з твоєю жінкою, і навів би ти на нас гріх незнаня.
Заповів же Авімелех усьому свому народові, кажучи: Кожний хто доторкнеться до цього чоловіка чи його жінки буде винен смерті.
Посіяв же Ісаак в тій землі, і одержав в тому році стократний ячмінь; поблагословив же його Господь.
І прославився чоловік, і поступаючи, став великим, доки не став дуже великим.
Був же в нього скот овець, і скот волів, і багато робітників. Позаздрили же йому филістимляни
і всі криниці, які викопали раби його батька в часі його батька, засипали їх филістимці і заповнили їх землею.
Сказав же Авімелех до Ісаака: Відійди від нас, бо ти став дуже сильнішим від нас.
І відійшов звідти Ісаак і осів в долині герарській, і поселився там.
І знову Ісаак викопав криниці води, які викопали раби Авраама його батька і засипали їх Филістимці по смерті його батька Авраама, і назвав їх іменами за іменами, які назвав його батько.
Викопали і раби Ісаака в герарській долині і знайшли там криницю живої води.
І билися герарські пастухи з пастухами Ісаака, кажучи, що їхньою є вода, і назвав імя криниці Обида; бо обидили його.
Вставши ж звідти, викопав другу криницю, судилися ж і за неї. І прозвав її імя Ворожнеча.
Вставши ж звідти, викопав іншу криницю, і не билися за неї; і прозвав її імя: Широта, кажучи: Томущо нині нам поширив Господь і розмножив нас на землі.
Встав же звідти до криниці клятви.
І зявився йому Господь тієї ночі, і сказав: Я є Бог твого батька Авраама; не бійся; бо Я є з тобою і поблагословив тебе і розмножу твоє насіння задля твого батька Авраама.
І збудував там жертівник і прикликав імя господне, і розбив там своє шатро. Викопали ж там раби Ісаака криницю.
І Авімелех прийшов до нього з Герарів і Охозат його друг і Фіхол воєвода його сил.
І сказав їм Ісаак: Чому прийшли ви до мене? Ви ж зненавиділи мене і відіслали мене від вас.
І сказали: Бачачи, побачили ми, що Господь був з тобою, і сказали ми: Хай, отже, буде (клятва) між нами і між тобою, і завіщаймо з тобою завіт,
щоб ти не зробив з нами злого, так як ми тебе не зогиділи, і так як зробили ми тобі добро, і відіслали тебе з миром. І тепер ти благословенний Господом.
І зробив їм гостину, і поїли і попили.
І вставши, вранці поклялися чоловік другові, і відіслав їх Ісаак і відійшли від нього з спасінням.
Сталося ж в тім дні і, прийшовши, раби Ісаака звістили йому про криницю, яку викопали, і сказали: Не знайшли ми води.
І назвав її: Клятвою. Через це назвав імя міста криниця клятви до сьогоднішнього дня.
Мав же Ісав сорок літ і взяв жінку дочку юдину Веїра Хеттея і Васеммат дочку Елона Евея.
І ревнували Ісаакові і Ревецці.
Был голод в земле, сверх прежнего голода, который был во дни Авраама; и пошел Исаак к Авимелеху, царю Филистимскому, в Герар.
Господь явился ему и сказал: не ходи в Египет; живи в земле, о которой Я скажу тебе,
странствуй по сей земле, и Я буду с тобою и благословлю тебя, ибо тебе и потомству твоему дам все земли сии и исполню клятву, которою Я клялся Аврааму, отцу твоему;
умножу потомство твое, как звезды небесные, и дам потомству твоему все земли сии; благословятся в семени твоем все народы земные,
за то, что Авраам послушался гласа Моего и соблюдал, что Мною заповедано было соблюдать: повеления Мои, уставы Мои и законы Мои.
Исаак поселился в Гераре.
Жители места того спросили о жене его, и он сказал: это сестра моя; потому что боялся сказать: жена моя, чтобы не убили меня, думал он, жители места сего за Ревекку, потому что она прекрасна видом.
Но когда уже много времени он там прожил, Авимелех, царь Филистимский, посмотрев в окно, увидел, что Исаак играет с Ревеккою, женою своею.
И призвал Авимелех Исаака и сказал: вот, это жена твоя; как же ты сказал: она сестра моя? Исаак сказал ему: потому что я думал, не умереть бы мне ради ее.
Но Авимелех сказал: что это ты сделал с нами? едва один из народа не совокупился с женою твоею, и ты ввел бы нас в грех.
И дал Авимелех повеление всему народу, сказав: кто прикоснется к сему человеку и к жене его, тот предан будет смерти.
И сеял Исаак в земле той и получил в тот год ячменя во сто крат: так благословил его Господь.
И стал великим человек сей и возвеличивался больше и больше до того, что стал весьма великим.
У него были стада мелкого и стада крупного скота и множество пахотных полей, и Филистимляне стали завидовать ему.
И все колодези, которые выкопали рабы отца его при жизни отца его Авраама, Филистимляне завалили и засыпали землею.
И Авимелех сказал Исааку: удались от нас, ибо ты сделался гораздо сильнее нас.
И Исаак удалился оттуда, и расположился шатрами в долине Герарской, и поселился там.
И вновь выкопал Исаак колодези воды, которые выкопаны были во дни Авраама, отца его, и которые завалили Филистимляне по смерти Авраама; и назвал их теми же именами, которыми назвал их отец его.
И копали рабы Исааковы в долине и нашли там колодезь воды живой.
И спорили пастухи Герарские с пастухами Исаака, говоря: наша вода. И он нарек колодезю имя: Есек, потому что спорили с ним.
выкопали другой колодезь; спорили также и о нем; и он нарек ему имя: Ситна.
И он двинулся отсюда и выкопал иной колодезь, о котором уже не спорили, и нарек ему имя: Реховоф, ибо, сказал он, теперь Господь дал нам пространное место, и мы размножимся на земле.
Оттуда перешел он в Вирсавию.
И в ту ночь явился ему Господь и сказал: Я Бог Авраама, отца твоего; не бойся, ибо Я с тобою; и благословлю тебя и умножу потомство твое, ради Авраама, раба Моего.
И он устроил там жертвенник и призвал имя Господа. И раскинул там шатер свой, и выкопали там рабы Исааковы колодезь.
Пришел к нему из Герара Авимелех и Ахузаф, друг его, и Фихол, военачальник его.
Исаак сказал им: для чего вы пришли ко мне, когда вы возненавидели меня и выслали меня от себя?
Они сказали: мы ясно увидели, что Господь с тобою, и потому мы сказали: поставим между нами и тобою клятву и заключим с тобою союз,
чтобы ты не делал нам зла, как и мы не коснулись до тебя, а делали тебе одно доброе и отпустили тебя с миром; теперь ты благословен Господом.
Он сделал им пиршество, и они ели и пили.
И встав рано утром, поклялись друг другу; и отпустил их Исаак, и они пошли от него с миром.
В тот же день пришли рабы Исааковы и известили его о колодезе, который копали они, и сказали ему: мы нашли воду.
И он назвал его: Шива. Посему имя городу тому Беэршива до сего дня.
И был Исав сорока лет, и взял себе в жены Иегудифу, дочь Беэра Хеттеянина, и Васемафу, дочь Елона Хеттеянина;
и они были в тягость Исааку и Ревекке.