Господь навідав Сару, як обіцяв був, і вчинив їй так, як сказав був.
Сара зачала і вродила Авраамові сина, в його старості, того часу, коли Господь призначив йому.
І назвав Авраам сина, що народився в нього, а якого вродила Сара, Ісааком.
Авраам обрізав Ісаака, свого сина, восьмого дня, як велів йому Бог.
Було ж Авраамові сто років, коли народився в нього син Ісаак.
А Сара сказала: "Сміх учинив мені Господь: кожний, хто почує, буде з мене сміятися."
Та й додала: "Хто був би сказав Авраамові, що Сара грудьми годуватиме дітей? Бо я в його старості породила йому сина."
Підросло ж хлоп'ятко, й відлучили його. Та й зробив Авраам великий бенкет того ж дня, коли відлучено Ісаака.
Але Сара побачила, що син Агарі єгиптянки, якого ця була вродила Авраамові, насміхається з Ісаака;
тому вона сказала до Авраама: "Прожени геть оцю рабиню та її сина; не буде бо спадкоємцем син тієї рабині з моїм сином Ісааком."
Вельми прикро було Авраамові те слово щодо його сина,
але Бог сказав до Авраама: "Не вболівай за хлопчину та за твою рабиню. В усьому, що тобі скаже Сара, вволи її волю, бо за Ісааком назоветься твоє потомство.
Та й із сина рабині я теж виведу народ, бо й він твоя дитина.
Встав Авраам раненько, взяв хліба та бурдюк води й дав Агарі; і вклавши їй на плечі дитину, відпустив її. Пішла вона, та й почала блукати в пустарях Версавії.
Як же не стало в бурдюці води, кинула хлоп'я під корчем,
сама ж пішла та й сіла від нього завдальшки на стріл з лука, мовила бо сама до себе: "Не можу дивитися на смерть дитини!" І сиділа навпроти та й плакала вголос.
Почув Бог крик хлопчини, і ангел Божий кликнув до Агарі з неба та й сказав до неї: "Що тобі, Агаре? Не бійся, бо почув Бог крик хлопчини там, де він лежить.
Устань, візьми хлопця та гляди його добре, бо я виведу з нього великий народ."
Тоді відкрив Бог їй очі, й вона побачила криницю з водою; вона пішла й набрала повний бурдюк води і дала пити хлопцеві.
І був Бог із хлопчиною, і виріс він та й оселився в пустарях; і став він стрільцем-лучником,
Оселився він у Паран-пустарях, а мати його взяла для нього жінку з єгипетського краю.
І приключилося, що того часу сказали Авімелех і Фіхол, начальник його війська, до Авраама таке: "Бог з тобою в усьому, що ти дієш.
Клянись мені тепер ось тут Богом, що не зрадиш мене, ні дітей моїх, ні внуків моїх, та що будеш доброзичливим до мене й до краю, в якому перебуваєш, як я був до тебе."
Авраам же відповів: "Я клянусь."
Однак Авраам докоряв Авімелехові за криницю води, яку захопили слуги Авімелехові.
На те Авімелех відповів: "Не знаю, хто це вчинив. Ні ти сам про це не звістив мені, ані я такого не чував, аж оце сьогодні."
Тоді Авраам узяв овець та худоби й дав Авімелехові, і заключили вони обидва союз.
Авраам поставив окремо сім ягниць з отари.
Авімелех же спитав Авраама: "Що це за сім отих ягниць, яких ти поставив окремо."
А той відповів: "Ти візьмеш тих сім ягниць з моєї руки, щоб вони були мені свідоцтвом, що це я викопав цю криницю."
Тому й названо те місце Беер-Шева (Версавія), бо там клялись вони обидва.
Отак заключили вони союз у Версавії. Тоді підвелись Авімелех і Фіхол, начальник його війська, і повернулися вони в край філістимлян.
Авраам же посадив тамариск (дерево) у Версавії і закликав там ім'я Господа, Бога вічного.
У краї філістимлян перебував Авраам довго.
А Господь згадав Сарру, як сказав був, і вчинив Господь Саррі, як Він говорив.
І Сарра зачала, і породила сина Авраамові в старості його на означений час, що про нього сказав йому Бог.
І назвав Авраам ім'я синові своєму, що вродився йому, що Сарра йому породила: Ісак.
І обрізав Авраам Ісака, сина свого,коли мав він вісім день, як Бог наказав був йому.
А Авраам був віку ста літ, як уродився йому Ісак, син його.
І промовила Сарра: Сміх учинив мені Бог, кожен, хто почує, буде сміятися з мене.
І промовила: Хто б сказав Авраамові: Сарра годує синів? Бо вродила я сина в старості його.
І дитина росла, і була відлучена. І справив Авраам велику гостину в день відлучення Ісака.
І побачила Сарра сина А?ари єгиптянки, що вродила була Авраамові, що він насміхається.
І сказала вона Авраамові: Прожени ту невільницю та сина її, бо не буде наслідувати син тієї невільниці разом із сином моїм, із Ісаком.
Але ця справа була дуже не до вподоби Авраамові через сина його.
І промовив Господь Авраамові: Нехай не буде не до вподоби тобі це через хлопця та через невільницю твою. Усе, що скаже тобі Сарра, послухай голосу її, бо Ісаком буде покликане тобі потомство.
І також сина невільниці тієї учиню його народом, бо він твоє насіння.
І встав рано Авраам, і взяв хліба й бурдюка води, і дав до А?ари на плече її, також дитину, та й послав її. І пішла вона, та й заблудила в пустині Беер-Шева.
І скінчилась вода в бурдюці, і покинула вона дитину під одним із кущів.
І пішла вона, і сіла собі навпроти, на віддалі як стрілити луком, бо сказала: Нехай я не бачу смерти цієї дитини! І сіла навпроти, і піднесла свій голос та й заплакала.
І почув Бог голос того хлопця. І кликнув до Агари Божий Ангол із неба, і сказав їй: Що тобі, А?аро? Не бійся,бо почув Бог голос хлопця, де він там.
Устань, підійми хлопця, і рукою своєю держи його, бо великим народом зроблю Я його.
І відкрив Бог очі її, і вона побачила криницю води. І пішла вона, і наповнила бурдюка водою, та й напоїла хлопця.
І з хлопцем був Бог, і він виріс. І осів у пустині, і став він стрілець-лучник.
І осів він у пустині Паран, а мати його взяла йому жінку з єгипетського краю.
І сталося часу того, і сказав Авімелех і Піхол, головний провідник його війська, до Авраама, говорячи: Бог із тобою в усьому, що ти робиш!
А тепер присягни ж мені Богом отут, що ти не обманиш мене, і нащадка мого, і онука мого. І яка була ласка, яку я до тебе чинив, ти вчиниш зо мною та з краєм, що ти в нім чужинцем пробуваєш.
І сказав Авраам: Я присягаю!
І Авраам дорікав Авімелехові за криницю води, що її відняли були Авімелехові раби.
І сказав Авімелех: Я не знаю, хто вчинив оту річ, ані ти не розповів мені, й ані я не чув, хібащо сьогодні.
І взяв Авраам дрібну та велику худобу, та й дав Авімелехові, і обидва вони склали умову.
І поставив Авраам сім овечок з дрібного товару осібно.
І сказав Авімелех до Авраама: Що вони, сім овечок отих, що ти їх поставив осібно?
А той відказав: Бо з моєї руки сім овечок ти візьмеш, щоб для мене були на свідоцтво, що я викопав цю криницю.
Тому то назвав він це місце Беер-Шева, бо там поклялися вони.
І склали умову вони в Беер-Шеві. І встав Авімелех та Піхол, головний провідник його війська, і вернулись вони до краю филистимського.
А Авраам посадив тамариска в Беер-Шеві, і кликав там Ім'я Господа, Бога Вічного.
І Авраам пробував у филистимській землі багато днів.
І одвідав Господь Сарру, так як рече, і сотворив Господь Саррі так, як глаголав.
І завагонївши Сарра, вродила Авраамові сина в старощах того часу, як і глаголав йому Господь.
І дав Авраам імя синові свойму, що вродивсь йому, що вродила йому Сарра, Ізаак.
Обрізав же Авраам Ізаака, сина свого, у восьмий день, так як заповідав йому Бог.
Авраамові ж було сто год віку, як родивсь йому син його Ізаак.
Рече ж Сарра: Сьміх менї сотворив Господь; хто бо почує, сьміятиметься з мене.
І рече: Хто б то сповістив Авраамові, що молоком своїм годувати ме дитину Сарра? Бо в старостї його я родила сина.
І росло хлопятко, і відлучено його. І зробив Авраам бенкет великий того дня, як одлучено Ізаака.
Як побачила Сарра, що син Агари, Египтянки, насьміхається з Ізаака,
Каже Авраамові: Прожени сю рабиню й сина її; не наслїдувати ме бо син рабинї сієї з моїм сином Ізааком.
Тяжко ж було чути слово се вельми Авраамові про сина його.
І рече Бог Авраамові: Нехай не буде тяжке тобі слово про хлопця і про рабиню. У всьому, що рече тобі Сарра, слухай гласу її; бо в Ізаацї наречеться тобі потомство.
Сина ж рабинї сієї народом великим сотворю його; бо насїннє твоє він.
Устав же Авраам уранцї, і взяв хлїба та бурдюк води та й оддав Агарі, і положив за плечима в неї хлопця, та й одпустив її. Вона ж одійшовши заблудила в Бейер-Себа пустинї.
Не стало ж води в бурдюцї, і покинь вона хлопця під ялиною.
Відойшовши ж сїла навпроти його віддалеки, як би дострелити з лука; каже бо: Нехай не бачу смерти дитини моєї. І седїла навпроти його, та й заголосила.
Почув же Бог плач хлопячий, і кликне ангел Божий Агару з небес, і рече: Що тобі, Агаро? Не турбуйся; почув бо Бог плач хлопячий з місця, де воно тепер.
Устань, та возьми хлопя і держи на руцї твоїй; народом бо великим сотворю його.
І відкрив Бог очі їй, і побачила криницю з водою, і пійшла й налила бурдюк води, та й напоїла хлопя.
І був Бог з хлопчиком, і виріс та й оселивсь у степу і був стрілець-лучник.
І оселивсь у Фаран-степу, і взяла йому мати його жінку із землї Египецької.
Сталося ж того часу, що промовив Абимелех та Пихоль, гетьман війська його, до Авраама, говорючи: Бог з тобою в усьому, що дїєш.
Оце ж клянись менї Богом, що не зрадиш мене, нї дїтей моїх, нї внуків моїх, а по правдї, як прихилен був я до тебе, так і ти будеш до мене, і до землї, де пробуваєш.
І рече Авраам: Кленусь.
І докоряв Авраам Абимелеха, за колодязь водяний, що відняли раби Абимелехові.
І каже йому Абимелех: Не знаю, хто вчинив тобі дїло таке, нї ти менї не оповідав єси, нї я чував, тільки сьогоднї.
І вилучив Авраам сїм овечок, да товару, та й дав Абимелехові, і вчинили вони обидва умову.
І поставив Авраам семеро ягниць овечих із отари окроме.
І каже Абимелех Авраамові: Що се за семеро ягниць, що поставив єси окроме?
І рече Авраам: Що семеро сих ягниць візьмеш у мене, нехай будуть менї сьвідоцтвом, що я викопав колодязь сей.
Того й проложено прізвище місцеві тому: Бейер-Себа, колодязь клятьби; бо там клялись обидва.
І вчинили вони вмову коло колодязя клятьби. Піднявся ж Абимелех та Пихоль, гетьман війська його, та й вернулись у землю Филистимську.
І посадив Авраам тамариску, і призвав там імя Господа Бога вічного.
Пробував же Авраам у землї Филистимській час довгий.
І Господь відвідав Сарру, так як сказав, і зробив Господь Саррі, так як сказав,
і зачавши, Сарра породила Авраамові сина у старості в часі, так як сказав йому Господь.
І назвав Авраам імя свого сина, що йому народився, якого породила йому Сарра, Ісааком.
Обрізав же Авраам Ісаака осьмого дня, так як заповів йому Бог.
Авраам же був столітним коли йому народився його син Ісаак.
Сказала ж Сарра: Радість зробив мені Господь, бо хто лиш почує, співрадітиме зі мною.
І сказала: Хто звістить Авраамові, що Сарра грудьми годує дитину. Бо я породила сина в моїй старості.
І виросла дитина і була відлучена, і зробив Авраам велике прийняття, в день коли був відлучений його син Ісаак.
Побачивши ж Сарра сина Агари єгиптянки, який народився Авраамові, як він грався з Ісааком її сином,
і сказала Авраамові: Викинь цю рабиню і її сина; бо не унаслідить син цієї рабині з моїм сином Ісааком.
Дуже жорстоким же зявилося слово перед Авраамом, задля його сина.
Сказав же Бог Авраамові: Хай мова про дитину і про рабиню не буде жорстокою перед тобою. Все, що лиш тобі скаже Сарра, послухай її голосу, бо в Ісааку назветься тобі насіння.
І сина ж рабині, у нарід великий зроблю його, бо він твоє насіння.
Встав же Авраам вранці і взяв хліби і міх води і дав Агарі, і поклав на рамена і дитину, і відіслав її. Відійшовши ж блукала в пустині коло джерела клятви.
Нестало ж води в міху, і вкинула дитину під одним деревом елії.
Пішовши ж, сиділа напроти нього здалека, як на постріл лука. Бо сказала: Щоб не побачила я смерть моєї дитини. І сіла напроти нього. Закричала ж дитина, заплакала.
Вислухав же Бог голос дитини з місця, де була, і закликав божий ангел до Агари з неба і сказав їй: Що є, Агар? Не бійся. Бо почув Бог голос твоєї дитини з місця, де є.
Встань, візьми дитину і держи її твоєю рукою. Бо зроблю його великим народом.
І відкрив Бог її очі, і побачила криницю живої води. І пішла та наповнила міх водою і дала пити дитині.
І був Бог з дитям, і виріс. І поселився в пустині. Став же стрілцем.
І поселився в пустині Фаран, і взяла йому матір жінку з єгипетської землі.
Сталося ж в тім часі і сказав Авімелех і Охозат його друг і Фікол воєвода його сили до Авраама, кажучи: Бог з тобою в усьому, що лиш чиниш.
Тепер, отже, кленися мені Богом не вчинити зла мені, ані моєму насінню, ані моєму імени, але за справедливістю, яку вчинив я з тобою, вчиниш зі мною і землі, на якій ти в ній поселився.
І сказав Авраам: Я кленуся.
І оскаржив Авраам Авімелеха за криницю води, яку відібрали слуги Авімелеха.
І сказав йому Авімелех: Не знав я, хто зробив це діло, ані ти мені не сповістив, ані я не почув, хіба лиш сьогодні.
І взяв Авраам овець і телят і дав Авімелехові, і склали оба завіт.
І поставив Авраам сім ягниць овечих окремо.
І сказав Авімелех Авраамові: Що є цих сім ягниць овечих, яких поставив ти осібно?
І сказав Авраам що: Сімох цих ягниць візьмеш від мене, щоб були мені на свідчення, що я викопав цю криницю.
Задля цього назвав імя того місця: Криниця клятви, бо там клялися оба.
І склали завіт при криниці клятви. Встав же Авімелех і Охозат його друг і Фікол воєвода його сил, і повернулися до филістимської землі.
І посіяв Авраам ниву при криниці клятви, і прикликав там імя Господа Бога вічного.
Прожив же Авраам у филістимській землі численні дні.
И призрел Господь на Сарру, как сказал; и сделал Господь Сарре, как говорил.
Сарра зачала и родила Аврааму сына в старости его во время, о котором говорил ему Бог;
и нарек Авраам имя сыну своему, родившемуся у него, которого родила ему Сарра, Исаак;
и обрезал Авраам Исаака, сына своего, в восьмой день, как заповедал ему Бог.
Авраам был ста лет, когда родился у него Исаак, сын его.
И сказала Сарра: смех сделал мне Бог; кто ни услышит обо мне, рассмеется.
И сказала: кто сказал бы Аврааму: Сарра будет кормить детей грудью? ибо в старости его я родила сына.
Дитя выросло и отнято от груди; и Авраам сделал большой пир в тот день, когда Исаак отнят был от груди.
И увидела Сарра, что сын Агари Египтянки, которого она родила Аврааму, насмехается,
и сказала Аврааму: выгони эту рабыню и сына ее, ибо не наследует сын рабыни сей с сыном моим Исааком.
И показалось это Аврааму весьма неприятным ради сына его.
Но Бог сказал Аврааму: не огорчайся ради отрока и рабыни твоей; во всем, что скажет тебе Сарра, слушайся голоса ее, ибо в Исааке наречется тебе семя;
и от сына рабыни Я произведу народ, потому что он семя твое.
Авраам встал рано утром, и взял хлеба и мех воды, и дал Агари, положив ей на плечи, и отрока, и отпустил ее. Она пошла, и заблудилась в пустыне Вирсавии;
и не стало воды в мехе, и она оставила отрока под одним кустом
и пошла, села вдали, в расстоянии на один выстрел из лука. Ибо она сказала: не хочу видеть смерти отрока. И она села против, и подняла вопль, и плакала;
и услышал Бог голос отрока; и Ангел Божий с неба воззвал к Агари и сказал ей: что с тобою, Агарь? не бойся; Бог услышал голос отрока оттуда, где он находится;
встань, подними отрока и возьми его за руку, ибо Я произведу от него великий народ.
И Бог открыл глаза ее, и она увидела колодезь с водою, и пошла, наполнила мех водою и напоила отрока.
И Бог был с отроком; и он вырос, и стал жить в пустыне, и сделался стрелком из лука.
Он жил в пустыне Фаран; и мать его взяла ему жену из земли Египетской.
И было в то время, Авимелех с Фихолом, военачальником своим, сказал Аврааму: с тобою Бог во всем, что ты ни делаешь;
и теперь поклянись мне здесь Богом, что ты не обидишь ни меня, ни сына моего, ни внука моего; и как я хорошо поступал с тобою, так и ты будешь поступать со мною и землею, в которой ты гостишь.
И сказал Авраам: я клянусь.
И Авраам упрекал Авимелеха за колодезь с водою, который отняли рабы Авимелеховы.
Авимелех же сказал: не знаю, кто это сделал, и ты не сказал мне; я даже и не слыхал о том доныне.
И взял Авраам мелкого и крупного скота и дал Авимелеху, и они оба заключили союз.
И поставил Авраам семь агниц из стада мелкого скота особо.
Авимелех же сказал Аврааму: на что здесь сии семь агниц, которых ты поставил особо?
он сказал: семь агниц сих возьми от руки моей, чтобы они были мне свидетельством, что я выкопал этот колодезь.
Потому и назвал он сие место: Вирсавия, ибо тут оба они клялись
и заключили союз в Вирсавии. И встал Авимелех, и Фихол, военачальник его, и возвратились в землю Филистимскую.
И насадил Авраам при Вирсавии рощу и призвал там имя Господа, Бога вечного.
И жил Авраам в земле Филистимской, как странник, дни многие.