Згадав Бог про Ноя, про всіх звірів і про всяку скотину, що були з ним у ковчезі, і навів Бог вітер на землю й води стали відпливати.
Джерела безодні й небесні загати замкнулись, і дощ із неба припинився.
Води ж стали раз-у-раз із землі відступати, і як проминуло сто п'ятдесят днів, опали;
і сьомого місяця, сімнадцятого дня (місяця) ковчег осів на горах Арарату.
А води опадали дедалі аж до десятого місяця, а першого дня десятого місяця стало видно верхів'я.
По сорока днях відчинив Ной вікно, що його був зробив у ковчезі,
і випустив крука, і той літав туди й сюди, поки не висохли води на землі.
Тоді він випустив голуба, щоб побачити, чи опала вода з поверхні землі.
Та голуб не знайшов місця, де вчепитися ногами, і повернувся в ковчег до нього, бо води вкривали ще поверхню землі. Ной простягнув руку й узяв його до себе.
Ще сім днів почекав він і знову випустив голуба з ковчега.
І повернувся голуб до нього надвечір із свіжозірваним оливковим листком у дзьобі, тож і довідався Ной, що води з землі відплили.
Тоді почекав він ще других сім днів і випустив голуба, та цей уже не повернувся до нього.
На шістсот першім році свого віку, першого місяця, першого дня цього місяця, коли води висохли на землі, Ной зняв покрівлю з ковчега й глянув, - аж ось поверхня землі була суха,
а другого місяця двадцять сьомого дня земля ствердла.
Тоді Бог сказав до Ноя:
"Вийди з ковчега, ти, твоя жінка, твої сини й жінки твоїх синів з тобою.
Все живе, що з тобою, з усякого тіла, птаство, скотину, плазунів, що повзають по землі, виведи з собою: нехай кишать на землі, плодяться й розмножуються на землі."
І вийшов Ной із синами, з жінкою й з жінками своїх синів.
Усі звірі, всі плазуни, все птаство, усе, що рухається на землі, порода за породою, вийшло з ковчегу.
Тоді Ной спорудив Господеві жертовник, узяв усякого роду чистих тварин і всякого роду чистих птахів і приніс усепалення на жертовнику.
Господь почув лагідний запах і сказав сам до себе: "Не проклинатиму вже більше землі через людину, бо помисли людського серця злі вже з молодощів, і не губитиму ніколи всього, що живе, як то я вчинив був.
Покіль земля землею, - сівба й жнива, холод і спека, літо й зима, день і ніч не перестануть більше бути."
І згадав Бог про Ноя, і про кожну звірину та про всяку худобу, що були з ним у ковчезі. І Бог навів вітра на землю, і вода заспокоїлась.
закрились джерела безодні та небесні розтвори, і дощ з неба спинився.
І верталась вода з-над землі, верталась постійно. І стала вода спадати по ста й п'ятидесяти днях.
А сьомого місяця, на сімнадцятий день місяця ковчег спинився на горах Араратських.
І постійно вода спадала аж до десятого місяця. А першого дня десятого місяця завиднілися гірські вершки.
І сталося по сорока днях, Ной відчинив вікно ковчегу, що його він зробив.
І вислав він крука. І літав той туди та назад, аж поки не висохла вода з-над землі.
І послав він від себе голубку, щоб побачити, чи не спала вода з-над землі.
Та не знайшла та голубка місця спочинку для стопи своєї ноги, і вернулась до нього до ковчегу, бо стояла вода на поверхні всієї землі. І вистромив руку, і взяв він її, та й до себе в ковчег упустив її.
І він зачекав іще других сім день, і знову з ковчегу голубку послав.
І голубка вернулась до нього вечірнього часу, і ось у неї в дзюбку лист оливковий зірваний. І довідався Ной, що спала вода з-над землі.
І він зачекав іще других сім день, і голубку послав. І вже більше до нього вона не вернулась.
І сталося, року шістсотого й першого, місяця першого, першого дня місяця висохла вода з-над землі. І Ной зняв даха ковчегу й побачив: аж ось висохла поверхня землі!
А місяця другого, двадцятого й сьомого дня місяця висохла земля.
І промовив Ноєві Господь, кажучи:
Вийди з ковчегу ти, а з тобою жінка твоя, і сини твої, і невістки твої.
Кожну звірину, що з тобою вона, від кожного тіла з-посеред птаства, і з-посеред скотини, і з-посеред усіх плазунів, що плазують по землі, повиводь із собою. І хай рояться вони на землі, і нехай на землі вони плодяться та розмножуються.
І вийшов Ной, а з ним сини його, і жінка його, і невістки його.
Кожна звірина, кожен плазун, усе птаство, усе, що рухається на землі, за родами їхніми вийшли з ковчегу вони.
І збудував Ной жертівника Господеві. І взяв він із кожної чистої худоби й з кожного чистого птаства, і приніс на жертівнику цілопалення.
І почув Господь пахощі любі, і в серці Своєму промовив: Я вже більше не буду землі проклинати за людину, бо нахил людського серця лихий від віку його молодого. І вже більше не вбиватиму всього живого, як то Я вчинив був.
Надалі, по всі дні землі, сівба та жнива, і холоднеча та спека, і літо й зима, і день та ніч не припиняться!
І спогадав Бог Нояга і все живе і всяку скотину з ним у ковчезї, і навів Бог вітра на землю, і перестало дощувати.
І позамикались жерела в безоднї і хляби небесні, і зупинився дощ із неба.
І вертались води з землї без перестану, і як уплило сто і пятдесять день, стала вода посякати.
І зупинився ковчег у сьомому місяцї, на сїмнайцятий день місяця, на горі Арарацькій.
І вбувало води більше та більше до десятого місяця, а в десятому місяцї на первий день місяця стало видко верхи по горах.
І сталось по сорока днях, що відчинив Нояг вікно в ковчезї, що був зробив.
І випустив крука, і лїтав той сюди й сюди, закіль посякла вода на землї.
Опісля випустив голубицю від себе, щоб довідатись, чи вода спала з земного виду.
Та не знайшла голубиця відпочинку нозї своїй, та й вернулась до його в ковчег: бо вода поняла вид усїєї землї. І простїг він руку тай узяв її до себе в ковчег.
І пождав ще других сїм день, та ізнов послав голубицю з ковчега.
І прилетїла голубка надвечір до його, колиж се - оливний листок у неї в дзьобочку. І дознавсь Нояг, що вода уступила з виду земного.
І зождав іще других сїм день, та й послав знов голубицю, і не вернулась уже до його тодї.
І сталось у шістьсот первому роцї на первий день первого місяця, що посякла вода на землї. І зняв тодї Нояг кришу в ковчезї, і споглянув, аж се - вид земний уже сухий,
А в другому місяцї на двайцять сьомий день місяця земля стужавіла.
І рече Господь Бог Ноягові, глаголючи:
Вийди з ковчега сам і жона твоя і сини твої, і жени синів твоїх з тобою.
І всяку животину, що з тобою і всяке тїло від птаства і від скотини і з усякого лазючого поповза по землї повиводь із собою; і плодїтесь і намножуйтесь на землї.
І вийшов Нояг і сини його, і жінка його, і синів його жінки з ним.
Усяка животина, всяке лазюче поповза по кодлах своїх повиходило з ковчега.
І спорудив Нояг жертівника Господеві, і взяв з усякої чистої животини і з усякої чистої птицї та й принїс у всепаленнє на жертівник.
І понюхав Господь любих пахощів, і рече: Не проклинати му вже більше землї за чоловіка; бо надих людського серця злющий з молодощів його; і не вигублювати му вже більш усього живого, як учинив.
Покіль земля землею, сїйба й жнива, холоднеча й спека, лїто й весна, день і ніч не перестануть.
І згадав Бог Ноя, і всіх диких звірів і всю скотину і всіх птахів і всіх плазунів, які були з ним в кораблі, і навів Бог вітер на землю, і спинилася вода,
і замкулися джерела безодні і загати небесні, і перестав дощ з неба.
І упала вода відходячи з землі. Упадала і зменшувалася вода по сто пятдесяти днях.
І корабель сів в сьомому місяці, двадцятьсьомого (дня) місяця, на Араратських горах.
Вода ж, ідучи, маліла до десятого місяця. А в одинадцятому місяці, першого (дня) місяця, зявилися шпилі гір.
І сталося, що по сорока днях відкрив Ной віконце корабля, яке зробив,
і післав крука, щоб побачити чи відступила вода. І вийшовши не повернувся доки не висохла вода з землі.
І після нього післав голубку, щоб побачити чи відступила вода з лиця землі.
І голубка не знайшовши спочинку для своїх ніг повернулася до нього до корабля, бо вода була на всім лиці всієї землі, і простягнувши свою руку взяв її і ввів її до себе до корабля.
І почекавши ще інших сім днів, знову післав голубку з корабля,
і повернулася до нього голубка увечорі, і мала в своїх устах галузку оливки з листям. І пізнав Ной, що відйшла вода з землі.
І почекавши ще других сім днів, знову післав голубку, і не додала до нього більше повернутися.
І сталося в шістьсот першому році в житті Ноя, першого місяця, першого (дня) місяця, зійшла вода з землі. І відкрив Ной верх корабля, якого зробив, і побачив, що уступила вода з лиця землі.
В другому ж місяці в двадцять сьомому (дні) місяця, висохла земля.
І сказав Господь Бог Ноєві, кажучи:
Вийди з корабля, ти і твоя жінка і твої сини і жінки твоїх синів з тобою
і всі звірі, що є з тобою, і всяке тіло від птахів аж до скотини і всякого плазуна, що повзає по землі, виведи з собою. І ростіть і множіться на землі.
І вийшов Ной і його жінка і його сини і жінки його синів з ним,
і всі дикі звірі і вся скотина і всякий птах і всякий плазун, що рухається на землі за родом своїм вийшли з корабля.
І збудував Ной жертівник Богові і взяв з усієї чистої скотини і з усіх чистих птахів і приніс всепалення на жертівнику.
І понюхав Господь Бог милий запах, і сказав Господь Бог, розкаявшись: Не додам більше прокляти землю через діла людей, бо ум людини пильно звернений до зла від молодости; не додам отже ще убити всяке живе тіло, так як Я зробив.
В усі дні землі сівба і жнива, холод і спека літо і весна день і ніч не перстануть.
И вспомнил Бог о Ное, и о всех зверях, и о всех скотах, (и о всех птицах, и о всех гадах пресмыкающихся,) бывших с ним в ковчеге; и навел Бог ветер на землю, и воды остановились.
И закрылись источники бездны и окна небесные, и перестал дождь с неба.
Вода же постепенно возвращалась с земли, и стала убывать вода по окончании ста пятидесяти дней.
И остановился ковчег в седьмом месяце, в семнадцатый день месяца, на горах Араратских.
Вода постоянно убывала до десятого месяца; в первый день десятого месяца показались верхи гор.
По прошествии сорока дней Ной открыл сделанное им окно ковчега
и выпустил ворона, который, вылетев, отлетал и прилетал, пока осушилась земля от воды.
Потом выпустил от себя голубя, чтобы видеть, сошла ли вода с лица земли,
но голубь не нашел места покоя для ног своих и возвратился к нему в ковчег, ибо вода была еще на поверхности всей земли; и он простер руку свою, и взял его, и принял к себе в ковчег.
И помедлил еще семь дней других и опять выпустил голубя из ковчега.
Голубь возвратился к нему в вечернее время, и вот, свежий масличный лист во рту у него, и Ной узнал, что вода сошла с земли.
Он помедлил еще семь дней других и выпустил голубя; и он уже не возвратился к нему.
Шестьсот первого года к первому дню первого месяца иссякла вода на земле; и открыл Ной кровлю ковчега и посмотрел, и вот, обсохла поверхность земли.
И во втором месяце, к двадцать седьмому дню месяца, земля высохла.
И сказал Бог Ною:
выйди из ковчега ты и жена твоя, и сыновья твои, и жены сынов твоих с тобою;
выведи с собою всех животных, которые с тобою, от всякой плоти, из птиц, и скотов, и всех гадов, пресмыкающихся по земле: пусть разойдутся они по земле, и пусть плодятся и размножаются на земле.
И вышел Ной и сыновья его, и жена его, и жены сынов его с ним;
все звери, и все гады, и все птицы, все движущееся по земле, по родам своим, вышли из ковчега.
И устроил Ной жертвенник Господу; и взял из всякого скота чистого и из всех птиц чистых и принес во всесожжение на жертвеннике.
И обонял Господь приятное благоухание, и сказал Господь в сердце Своем: не буду больше проклинать землю за человека, потому что помышление сердца человеческого - зло от юности его; и не буду больше поражать всего живущего, как Я сделал:
впредь во все дни земли сеяние и жатва, холод и зной, лето и зима, день и ночь не прекратятся.