З усіх же польових звірів, що їх сотворив Господь Бог, найхитріший був змій. Він і сказав до жінки: "Чи справді Господь Бог велів вам не їсти ні з якого дерева, що в саді?"
Жінка відповіла змієві: "Нам дозволено їсти плоди з дерев, що в саді.
Тільки плід з дерева, що посеред саду, Бог наказав нам: "не їжте його, ані не доторкайтесь, а то помрете"."
І сказав змій до жінки: "Ні, напевно не помрете!
Бо знає Бог, що коли скуштуєте його, то відкриються у вас очі, і ви станете, як Бог, що знає добро й зло."
Тож побачила жінка, що дерево було добре для поживи й гарне для очей і приманювало, щоб усе знати; і взяла з нього плід та й скуштувала й дала чоловікові, що був з нею, і він теж скуштував.
Тоді відкрилися їм обом очі, й вони пізнали, що вони нагі; тим то позшивали смоківне листя і поробили собі пояси.
Але почули вони луну від Господа Бога, що ходив собі садом під час денної прохолоди, і сховався чоловік із своєю жінкою від Господа Бога серед дерев саду.
Тоді Господь Бог покликав чоловіка і спитав його: "Де ти?"
Той відповів: "Я чув твою луну у саді й злякався, бо я нагий, тож і сховався."
Він же сказав: "Хто тобі сказав, що ти нагий? Чи не їв ти з дерева, що я наказав тобі не їсти?"
Чоловік відповів: "Жінка, яку ти дав мені, щоб була зо мною, дала мені з дерева, і я їв."
Тоді Господь Бог сказав до жінки: "Що ти це наробила?" Жінка відповіла: "Змій обманув мене, і я їла."
Отож Господь Бог сказав до змія: "За те, що ти вчинив це, будь проклятий з-поміж; усякої скотини та з-поміж усіх диких звірів. На череві твоїм будеш повзати і їстимеш землю по всі дні життя твого.
Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою і між твоїм потомством та її потомством. Воно розчавить тобі голову, а ти будеш намагатися ввіп'ястися йому в п'яту."
А жінці сказав: "Помножу вельми болі твої і твою вагітність, в болях будеш народжувати дітей. І тягти буде тебе до твого чоловіка, а він буде панувати над тобою."
Адамові ж сказав: "За те, що ти послухав голос твоєї жінки і їв з дерева, з якого я наказав тобі не їсти, проклята земля через тебе. В тяжкім труді живитимешся з неї по всі дні життя твого.
Терня й будяки буде вона тобі родити, і їстимеш польові рослини.
В поті лиця твого їстимеш хліб твій, доки не вернешся в землю, що з неї тебе взято; бо ти є порох і вернешся в порох."
Тоді Адам дав своїй жінці ім'я Ева, бо вона була мати всіх живих.
Та й зробив Господь Бог Адамові та його жінці одежу з шкури і одягнув їх.
І сказав Господь Бог: "Оце чоловік став, як один з нас, знаючи добро і зло. Тож тепер, аби лишень він не простяг своєї руки й не взяв ще й з дерева життя, а з'ївши, не став жити повіки!"
Тому вислав його Господь Бог з Едемського саду порати землю, що з неї був він узятий.
І вигнав він Адама й поставив від сходу до Едемського саду херувима з полум'яним миготливим мечем, щоб стерегти дорогу до дерева життя.
Але змій був хитріший над усю польову звірину, яку Господь Бог учинив. І сказав він до жінки: Чи Бог наказав: Не їжте з усякого дерева раю?
І відповіла жінка змієві: З плодів дерева раю ми можемо їсти,
але з плодів дерева, що в середині раю, Бог сказав: Не їжте із нього, і не доторкайтесь до нього, щоб вам не померти.
І сказав змій до жінки: Умерти не вмрете!
Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючи добро й зло.
І побачила жінка, що дерево добре на їжу, і принадне для очей, і пожадане дерево, щоб набути знання. І взяла з його плоду, та й з'їла, і разом дала теж чоловікові своєму, і він з'їв.
І розкрилися очі в обох них, і пізнали, що нагі вони. І зшили вони фі?ові листя, і зробили опаски собі.
І почули вони голос Господа Бога, що по раю ходив, як повіяв денний холодок. І сховався Адам і його жівід Господа Бога серед дерев раю.
І закликав Господь Бог до Адама, і до нього сказав: Де ти? 1
А той відповів: Почув я Твій голос у раю і злякався, бо нагий я, і сховався.
І промовив Господь: Хто сказав тобі, що ти нагий? Чи ти не їв з того дерева, що Я звелів був тобі, щоб ти з нього не їв?
А Адам відказав: Жінка, що дав Ти її, щоб зо мною була, вона подала мені з того дерева, і я їв.
Тоді Господь Бог промовив до жінки: Що це ти наробила? А жінка сказала: Змій спокусив мене, і я їла.
І до змія сказав Господь Бог: За те, що зробив ти оце, то ти проклятіший над усю худобу, і над усю звірину польову! На своїм череві будеш плазувати, і порох ти їстимеш у всі дні свойого життя.
І Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п'яту.
До жінки промовив: Помножуючи, помножу терпіння твої та болі вагітности твоєї. Ти в муках родитимеш діти, і до мужа твого пожадання твоє, а він буде панувати над тобою.
І до Адама сказав Він: За те, що ти послухав голосу жінки своєї та їв з того дерева, що Я наказав був тобі, говорячи: Від нього не їж, проклята через тебе земля! Ти в скорботі будеш їсти від неї всі дні свойого життя.
Тернину й осот вона буде родити тобі, і ти будеш їсти траву польову.
У поті свойого лиця ти їстимеш хліб, аж поки не вернешся в землю, бо з неї ти взятий. Бо ти порох, і до пороху вернешся.
І назвав Адам ім'я своїй жінці: Єва, бо вона була мати всього живого.
І зробив Господь Бог Адамові та жінці його одежу шкуряну і зодягнув їх.
І сказав Господь Бог: Ось став чоловік, немов один із Нас, щоб знати добро й зло. А тепер коли б не простяг він своєї руки, і не взяв з дерева життя, і щоб він не з'їв, і не жив повік віку.
І вислав його Господь Бог із еденського раю, щоб порати землю, з якої узятий він був.
І вигнав Господь Бог Адама. А на схід від еденського раю поставив Херувима і меча полум'яного, який обертався навколо, щоб стерегти дорогу до дерева життя.
Змій же був хитріщий над усякого польового зьвіра, що Господь Бог создав. І каже він жіньцї: Чи справдї Бог сказав: Не мусите їсти нї з якого дерева райського?
(3-1) І каже жінка змієві: З усякого дерева райського їсти мемо,
(3-2) З плоду ж дерева, що серед раю, рече Бог, не їжте з його, анї доторкати метесь до нього, ато помрете.
(3-3) І каже змій жіньцї: Нї бо, не помрете.
(3-4) А се Бог знає, що скоро попоїсте з нього, відкриються вам очі, і будете як боги, знающі добре й лукаве.
(3-5) І вбачала жінка, що добре дерево на їду, і принадне очима дивитись і надило тим, щоб усе знати; і взяла плоду з його та й скоштувала, і дала чоловікові свойму з собою, і скоштували.
(3-6) І відкрились їм обом очі, і схаменулись вони, що були нагі; і позшивали листя смоковне, та й поробили пояси.
(3-7) І почули глас Господа Бога ходячого в раї по прохолодї, і поховались чоловік і жінка його від лиця Господа Бога посеред райського дерева.
(3-8) І покликне Господь Бог до чоловіка, і рече йому: Де єси?
(3-9) І каже він: Голос почув я твій у саду та й злякавсь, тим що наг, та й сховавсь.
(3-10) І рече він: Хто з'ясував тобі, що наг єси? Хиба скоштував з того древа, що заповідав я тобі з одного сього не їсти?
(3-11) І каже чоловік: Жінка, що дав єси бути зо мною, вона дала менї з дерева, я й попоїв.
(3-12) І рече Господь Бог жіньцї: Що ти вкоїла? І каже жінка: Змій спокусив мене, я й скоштувала.
(3-13) І рече Господь Бог змієві: За те, що вдїяв таке, проклят єси між усїма скотами, і між усїм зьвірєм польовим. Лазити меш поповза, човгати меш на грудях твоїх і на череві ходити меш, і їсти меш землю по всї днї життя твого.
(3-14) І положу ворогуваннє між тобою й жінкою і між насїннєм твоїм і насїннєм її, воно рощавлювати ме тобі голову, ти ж упивати мешся йому в пяту.
(3-15) А жінцї рече: Наготую тобі муки в вагонїннях твоїх; мучившись роджати меш дїти, а до мужа твого поривати ме тебе, він же панувати ме над тобою.
(3-16) І чоловікові рече: Що послухав єси гласу жени твоєї та попоїв з того дерева, що заповідав я сього єдиного не їсти, проклята земля задля тебе; в печалї і тузї харчувати мешся з неї по всї днї живота твого.
(3-17) Тернину да осет родитиме вона тобі, і їстимеш польове зело.
(3-18) У поту лиця твого їстимеш хлїб твій, аж покіль вернешся в землю, що з неї й узято тебе. Земля бо єси і землею візьмешся.
(3-19) І дав чоловік жіньцї своїй імя Ева: бо вона мати всїх живих.
(3-20) І поробив Господь Бог чоловікові й жіньцї його одежу із шкір та й зодїг їх.
(3-21) І рече Господь Бог: Оце і чоловік став як один ізміж нас, зрозумівши добре й лукаве, і тепер коли б не простїг руку свою, та не взяв із древа животового, да не попоїв, і не став жити во вік.
(3-22) І вислав його Господь Бог із саду Едену порати землю, що з неї й узятий.
(3-23) І вигнав чоловіка. І поставив на востоцї за садом Еденом херовимів з поломяними голими мечами обертасами стерегти дорогу до животового древа.
Змій же був найхитріший з усіх звірів, що на землі, яких створив Господь Бог. І сказав змій жінці: Як то, що Бог сказав: Не їжте з усякого дерева, що в раї?
І сказала жінка змієві:
З плоду дерева раю можемо їсти, з плоду ж дерева, що є посеред раю, сказав Бог: Не їжте з нього, ані не доторкайтеся до нього, щоб ви не померли.
І сказав змій жінці: Не помрете смертю,
бо знав Бог, що того дня, в якому зїсте з нього, відкриються ваші очі, і будете як боги, що знають добро і зло.
І побачила жінка, що дерево добре до їжі, і що приємне очам на вид і гарним є пізнати, і взявши з поду, його зїла, і дала і свому чоловікові, що з нею, і їли.
І відкрилися обом очі, і пізнали, що були нагі, і пошили листя фіґи і зробили собі пояси.
І почули голос Господа Бога, що ходив в раї пополудні, і поховалися Адам же і його жінка від лиця Господа Бога посеред дерев раю.
І закликав Господь Бог до Адама і сказав йому: Адаме, де ти?
І сказав йому: Я почув твій голос, як Ти ходив в раю і злякався, бо я нагий, і сховався.
І сказав йому: Хто сповістив тобі, що ти нагий? Чи не з дерева, з якого наказав Я тобі з цього одинокого не їсти, з нього ти їв?
І сказав Адам: Жінка, яку Ти дав зі мною, вона мені дала з дерева, і я їв.
І сказав Бог жінці: Чому ти це зробила? І сказала жінка: Змій мене обманув, і я зїла.
І сказав Господь Бог змієві: Томущо ти це зробив, проклятий ти з поміж всіх скотів і з поміж всіх диких звірів землі. На грудях твоїх і животі пересуватимешся і землю їстимеш всі дні твого життя.
І ворожнечу покладу між тобою і між жінкою і між твоїм насінням і між її насінням: воно стерегтиме твою голову, і ти стерегтимеш його пяту.
І сказав жінці: Множачи, помножу твої болі і твій стогін, в болях родитимеш дітей, і до твого чоловіка ти звертатимешся, і він над тобою пануватиме.
А Адамові сказав: Томущо ти послухав голос твоєї жінки, і зїв з дерева, з якого заповів Я тобі з цього одинокого не їсти з нього, проклята земля в твоїх ділах. В болях їстимеш її всі дні твого життя.
Терня і хабаз виростить тобі, і їстимеш траву поля.
В поті лиця твого їстимеш твій хліб доки ти не вернешся в землю, з якої ти був взятий, бо ти є землею і в землю відійдеш.
І назвав Адам імя своєї жінки: Життя, бо вона матір всіх живих.
І зробив Господь Бог Адамові і його жінці одежу скіряну і зодягнув їх.
І сказав Бог: Ось Адам став наче один з Нас, що знає добро і зло, і тепер щоб часом не простягнув руки і не взяв з дерева життя і не їв і житиме на віки.
І вигнав його Господь Бог з раю насолоди щоб обробляти землю, з якої був взятий.
І викинув Адама і поселив його напроти раю насолоди і поставив херувимів і полумяний меч, що повертається щоб стерегти дорогу до дерева життя.
Змей был хитрее всех зверей полевых, которых создал Господь Бог. И сказал змей жене: подлинно ли сказал Бог: не ешьте ни от какого дерева в раю?
И сказала жена змею: плоды с дерев мы можем есть,
только плодов дерева, которое среди рая, сказал Бог, не ешьте их и не прикасайтесь к ним, чтобы вам не умереть.
И сказал змей жене: нет, не умрете,
но знает Бог, что в день, в который вы вкусите их, откроются глаза ваши, и вы будете, как боги, знающие добро и зло.
И увидела жена, что дерево хорошо для пищи, и что оно приятно для глаз и вожделенно, потому что дает знание; и взяла плодов его и ела; и дала также мужу своему, и он ел.
И открылись глаза у них обоих, и узнали они, что наги, и сшили смоковные листья, и сделали себе опоясания.
И услышали голос Господа Бога, ходящего в раю во время прохлады дня; и скрылся Адам и жена его от лица Господа Бога между деревьями рая.
И воззвал Господь Бог к Адаму и сказал ему: где ты?
Он сказал: голос Твой я услышал в раю, и убоялся, потому что я наг, и скрылся.
И сказал: кто сказал тебе, что ты наг? не ел ли ты от дерева, с которого Я запретил тебе есть?
Адам сказал: жена, которую Ты мне дал, она дала мне от дерева, и я ел.
И сказал Господь Бог жене: что ты это сделала? Жена сказала: змей обольстил меня, и я ела.
И сказал Господь Бог змею: за то, что ты сделал это, проклят ты пред всеми скотами и пред всеми зверями полевыми; ты будешь ходить на чреве твоем, и будешь есть прах во все дни жизни твоей;
и вражду положу между тобою и между женою, и между семенем твоим и между семенем ее; оно будет поражать тебя в голову, а ты будешь жалить его в пяту.
Жене сказал: умножая умножу скорбь твою в беременности твоей; в болезни будешь рождать детей; и к мужу твоему влечение твое, и он будет господствовать над тобою.
Адаму же сказал: за то, что ты послушал голоса жены твоей и ел от дерева, о котором Я заповедал тебе, сказав: не ешь от него, проклята земля за тебя; со скорбью будешь питаться от нее во все дни жизни твоей;
терния и волчцы произрастит она тебе; и будешь питаться полевою травою;
в поте лица твоего будешь есть хлеб, доколе не возвратишься в землю, из которой ты взят, ибо прах ты и в прах возвратишься.
И нарек Адам имя жене своей: Ева, ибо она стала матерью всех живущих.
И сделал Господь Бог Адаму и жене его одежды кожаные и одел их.
И сказал Господь Бог: вот, Адам стал как один из Нас, зная добро и зло; и теперь как бы не простер он руки своей, и не взял также от дерева жизни, и не вкусил, и не стал жить вечно.
И выслал его Господь Бог из сада Едемского, чтобы возделывать землю, из которой он взят.
И изгнал Адама, и поставил на востоке у сада Едемского Херувима и пламенный меч обращающийся, чтобы охранять путь к дереву жизни.